НПАОП 45.2-1.01-98Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд

Паспорт є технічним документом власника будівлі (споруди), в якому міститься зроблений на основі об'єктивних даних, що отримані спеціалізованою організацією у процесі виконання інструментальних обстежень, висновок, що періодично уточнюється, про придатність (або непридатність) будівель (споруд) до подальшої експлуатації. Паспорт оформлюється власником будівлі (споруди) при прийнятті об'єкта в експлуатацію. Перший запис про технічний стан будівлі (споруди) заноситься в Паспорт власником будівлі (споруди) на основі Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації). Форма Паспорта наведена в додатку 2 до цих Правил.

3.11. З метою забезпечення надійності та безпеки експлуатації будівлі (споруди) власник будівлі (споруди) повинен за підсумками обстежень та паспортизації вживати неодмінних та своєчасних заходів щодо ремонту, реконструкції окремих конструктивних елементів, систем або будівлі (споруди) в цілому. Ремонт, заміна, реконструкція несучих елементів та огороджувальних конструкцій будівель (споруд) можуть виконуватися тільки за проектом, розробленим спеціалізованою проектною організацією, яка має відповідну ліцензію Головного центру з ліцензування Держбуду України.

3.12. При виявленні будівель (споруд) або їх конструктивних елементів у не придатному до нормальної експлуатації або аварійному стані (III та IV стани будівель (споруд) або їх окремих конструкцій відповідно до пунктів 4.13, 4.14 цих Правил) спеціалізована організація, що виконує обстеження, зобов'язана зробити відповідні записи в Паспорті із зазначенням термінів усунення дефектів та пошкоджень, а власник будівлі (споруди) повинен усунути їх у зазначені терміни.

У разі ухилення власника від усунення дефектів і пошкоджень у зазначені терміни представник територіального органу Держнаглядохоронпраці може припинити експлуатацію будівлі (споруди) чи його частини.

Рішення про поновлення експлуатації таких будівель (споруд) або їх частин приймаються представниками територіального управління Держнаглядохоронпраці після виконання відповідного ремонту (реконструкції) та додаткового обстеження цих об'єктів, за складеним актом поновлення експлуатації об'єкта зі внесенням відповідних записів у Паспорт будівлі (споруди). ( Абзац третій пункту 3.12 в редакції Наказу Держбуду № 184/140 ( z0588-99 ) від 28.07.99 )

Якщо обстеження визначило, що стан об'єкта або його окремих конструкцій відповідає III або IV категорії технічного стану, копія Паспорта в десятиденний термін після закінчення обстеження надсилається представником спеціалізованої організації до реєстру аварійно небезпечних будівель і споруд у Науково-дослідний інститут будівельного виробництва рекомендованим листом з повідомленням про одержання.

Дані додаткового обстеження також надсилаються обстежувальною організацією до центру ведення реєстру аварійно небезпечних промислових будівель та споруд.

Якщо органи або посадові особи, що здійснюють відомчий або державний нагляд, не згодні із задекларованим власником технічним станом будівель та споруд або висновком спеціалізованої організації, то на їх вимогу власник зобов'язаний замовити проведення державної діагностики технічного стану будівлі чи споруди в іншій спеціалізованій організації за участю представників регіональних експертно-технічних центрів Держнаглядохоронпраці.

4. Основні положення з діагностики технічного стану

будівельних конструкцій та основ будівель (споруд)

4.1. Діагностика технічного стану будівель (споруд) здійснюється шляхом поєднання взаємоузгоджувальних і взаємодоповнювальних обстежувальних, розрахункових та аналітичних процедур, перелік та повнота яких у кожному конкретному випадку уточнюється спеціалізованою організацією, що проводить обстеження.

4.2. При розробці програми візуальних та інструментальних обстежень встановлюється такий обсяг і порядок обстежувальних процедур, при якому за мінімального обсягу обстежувальної роботи (особливо інструментальних обстежень та лабораторних визначень) можна отримати максимально повну інформацію про несправності, дефекти та пошкодження конструкції.

При візуальному огляді слід керуватися тим правилом, що найбільш імовірні ділянки пошкоджень конструкцій у виробничих будівлях (спорудах) спостерігаються:

-для основ - у зонах складування важких вантажів; біля дуже навантажених колон, стін, фундаментів, опор; у місцях зволожених грунтів; у місцях можливих вібраційних чи ударних навантажень;

-для фундаментів - у зонах зволожених грунтів особливо агресивними рідинами; у зонах дії вібрацій, ударних навантажень, привантажень; при спорудженні важких прибудов; при влаштуванні близько розташованих котлованів; при невпоряджених водовідливі та водозниженні;

-для колон - у найбільш напружених зонах стику з фундаментом, біля консолей, у стиках збірних колон по висоті, поблизу підлоги, де можливе попадання агресивної рідини або механічне пошкодження транспортом та вантажо-розвантажувальними засобами, у вузлах стикування з ригелями перекриттів та покриттів;

-для ригелів та плит перекриттів - у зоні дії максимальних згинальних моментів, поперечних сил, передачі зосереджених зусиль, дії вібраційних та ударних навантажень, агресивних рідин, газів, пилу, в місцях стикування;

-для покриттів - у місцях підвищеного зволоження та пошкоджень з боку приміщень та накопичень технологічного пилу, на ділянках з підвищеною щільністю або насиченого вологою утеплювача;

-для стін - у місцях підвищеного зволоження з заморожуванням та відтаванням, у стиках панельних стін, у приляганнях до підлоги та перекриття.

До найбільш характерних дефектів та пошкоджень конструкцій, які належить виявити при візуальному огляді, належать:

-дефекти, які пов'язані з недоліками проекту (невідповідність розрахункової схеми дійсним умовам, відхилення від норм проектування);

-дефекти виготовлення конструкцій, які допущені на заводах-виготовлювачах;

-дефекти монтажу конструкцій та зведення будівель (споруд);

-механічні пошкодження від порушення умов експлуатації;

-пошкодження від непередбачених проектом статичних, динамічних, температурних впливів;

-пошкодження від зовнішніх агресивних впливів робочого та навколишнього середовища.

4.3. Для повної діагностики технічного стану будівель (споруд) доцільно паралельно з натурними обстеженнями та лабораторними визначеннями планувати та здійснювати також такі діагностичні процедури:

-аналіз та виявлення змін основних проектних та розрахункових передумов (для будівель (споруд) у цілому та їх окремих частин і конструкцій), які виникли за період експлуатації;

-аналіз дефектів та пошкоджень, змін характеристик матеріалів, грунтів та основ;

-коригування розрахункових моделей елементів, конструкцій, основ у зв'язку з наявністю дефектів та пошкоджень, зміни характеристики матеріалів та грунтів;

-перевірні розрахунки елементів, конструкцій, основ за скоригованими розрахунковими моделями та з урахуванням змін, які виникли в проектних та розрахункових передумовах за час експлуатації;

-оцінка технічного стану елементів, конструкцій, основ відповідно до розроблених критеріїв;

-оцінка технічного стану будівлі (споруди) у цілому в залежності від технічного стану його елементів, конструкцій, основ.

4.4. Аналіз та виявлення змін основних проектних та розрахункових передумов, які виникли за період експлуатації, належить виконувати шляхом порівняння таких проектних (нормованих) та фактичних (на момент обстеження та паспортизації) показників та їх параметрів:

-функціонального призначення будівлі (споруди);

-рівня відповідальності будівлі (споруди) за економічними, соціальними та екологічними наслідками їх відмови (ГОСТ 27751-88) або класом капітальності за нормами проектування гідротехнічних споруд, а також за відповідними до рівнів відповідальності та класів капітальності коефіцієнтами надійності Y№;

-нормативних та розрахункових значень навантажень та впливів (у тому числі: власна вага, атмосферні, гідросферні, технологічні, сейсмологічні навантаження та ін.);

-особливостей та параметрів розрахункових ситуацій;

-ступеня агресивності природного та виробничого середовищ;

-інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов.

4.5. Нормативні значення навантажень треба визначити:

-для навантажень від власної ваги - за обмірами геометричних розмірів конструкцій, за контрольним визначенням середньої щільності матеріалів (при цьому помилки визначень не повинні перевищувати +/- 5%);

-для атмосферних та гідросферних навантажень та впливів - за даними найближчих до об'єкта станцій Держкомгідромету з урахуванням вказівок СНиП 2.01.14-83 та СНиП 1.02.07-87;

-для технологічних статичних та динамічних навантажень - за паспортними даними обладнання, що експлуатується;

-для сейсмічних впливів та на підроблюваних територіях - відповідно до вимог нормативних документів, що діють на час проведення обстежень.

4.6. При перевірних розрахунках слід враховувати ті розрахункові ситуації, які можуть реально мати місце в залишковий строк служби конструкції. При цьому в кожній розрахунковій ситуації потрібно уточнювати:

-розрахункові схеми конструкцій та основ;

-види навантажень;

-значення коефіцієнтів умов праці, коефіцієнтів поєднання навантажень та коефіцієнтів надійності;

-перелік граничних станів, які слід розглядати у даній розрахунковій ситуації.

4.7. Ступінь агресивності природного та виробничого середовищ слід визначати:

-для грунтових вод - за СНиП 1.02.07-87 та СНиП 2.03.11-85;

-для повітряного середовища - за СНиП 2.03.11-85.

4.8. Зміни інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов майданчика будівлі (споруди) слід визначати згідно з вимогами СНиП 1.02.07-87.

4.9. Аналіз дефектів і пошкоджень та їх вплив на несучу здатність та довговічність конструкцій та основ рекомендується виконувати з урахуванням особливостей різних типів конструкцій. При цьому рекомендується використовувати такі групи дефектів та пошкоджень:

-4.9.1. Дефекти: нормування, проектування, будівництва, недоробки.

4.9.2. Пошкодження: механічні руйнування, механічний знос, корозійний знос (атмосферна корозія, хімічна корозія), деформації та переміщення (прогини, кутові деформації, осідання, крени).

4.10. Фізико-механічні характеристики несучих

та огороджувальних конструкцій будівель (споруд) слід визначати:

-за допомогою стандартних неруйнівних методів (ультразвукових, пластичних деформацій та ін.);

-шляхом вилучення зразків матеріалів для виконання стандартних лабораторних випробувань.

Кількість визначень характеристик міцності матеріалів рекомендується призначати з урахуванням стану конструкцій. При цьому забезпеченість нормативних значень характеристик міцності матеріалів повинна бути не менше 0,95.

При проведенні контролю якості матеріалів потрібно керуватися вимогами та вказівками чинних державних стандартів.

Вилучення зразків матеріалів слід виконувати тільки з другорядних та ненапружених частин елементів будівлі (споруди). Місця в конструкціях, з яких вилучені зразки, повинні бути надійно полагоджені, а при потребі - підсилені.

4.11. Відхилення просторового положення несучих та огороджувальних конструкцій та їх розрахункових розмірів слід визначати методами, що викладені в СНиП 3.01.03-84. Стан опорних вузлів та з'єднань визначають шляхом вимірювань, візуальних оглядів або експертних оцінок.

Ступінь зносу перерізів несучих та огороджувальних конструкцій будівлі (споруди) слід визначати шляхом безпосередніх вимірювань площі поперечних перерізів основних елементів несучих та огороджувальних конструкцій у найбільш дефектних або пошкоджених, а також найбільш напружених місцях. При цьому шари матеріалів, які уражені корозією, до уваги не беруться.

4.12. Перевірні розрахунки елементів конструкцій, основ слід виконувати відповідно до ГОСТ 27751-88 та до норм проектування, що діють на момент виконання обстежень.

Для перевірних розрахунків належить використовувати:

-скориговані за результатами аналізу показники та параметри відповідно до пунктів 4.4, 4.6, 4.8, 4.9;

-уточнені за результатами обстежень проектні та розрахункові передумови, яких слід дотримуватись при розробці програми візуальних та експериментальних обстежень (пункт 4.2).

Використання при перевірних розрахунках норм проектування, за якими проектувались будівлі (споруди), але на час обстежень були відмінені, допускається тільки за наявності письмової згоди організації, яка розробила нові норми.

4.13. Шляхом спільного аналізу дефектів та пошкоджень, а також результатів перевірних розрахунків визначається технічний стан окремих конструкцій. За несучою здатністю та експлуатаційними властивостями конструкції рекомендується відносити до одного з таких станів:

-стан конструкцій I - нормальний. Фактичні зусилля в елементах та перерізах не перевищують допустимих за розрахунком. Відсутні дефекти та пошкодження, які перешкоджають нормальній експлуатації або знижують несучу здатність або довговічність;

-стан конструкції II - задовільний. За несучою здатністю та умовами експлуатації відповідають стану I. Мають місце дефекти та пошкодження, які можуть знизити довговічність конструкції. Потрібні заходи щодо захисту конструкції;

-стан конструкції III - не придатний для експлуатації. Конструкція перевантажена або мають місце дефекти та пошкодження, які свідчать про зниження її несучої здатності. Але на основі перевірних розрахунків та аналізу пошкоджень можливо забезпечити її цілісність на час підсилення;

-стан конструкції IV - аварійний. Те саме, що і за станом конструкції III. Але на основі перевірних розрахунків та аналізу дефектів і пошкоджень неможливо гарантувати цілісність конструкцій на період підсилення, особливо якщо можливий "крихкий" характер руйнування. Необхідно вивести людей із зони можливого обвалення, виконати негайне розвантаження, вжити інших заходів безпеки.

4.14. Будівлі (споруди) у цілому рекомендується зараховувати до одного із таких станів у залежності від стану несучих та огороджувальних конструкцій:

-стан будівлі (споруди) I - нормальний. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій II (задовільний), III (не придатний для нормальної експлуатації) та IV (аварійний);

-стан будівлі (споруди) II - задовільний. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій III (не придатний для нормальної експлуатації) та IV (аварійний);

-стан будівлі (споруди) III - не придатний до нормальної експлуатації. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій IV (аварійний);

-стан будівлі (споруди) IV - аварійний. У будівлі (споруді) є несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій IV (аварійний).

4.15. При відповідному обгрунтуванні можливе проведення обстежень та оцінка технічного стану окремих частин будівлі (споруди), які можуть бути виділені за функціональними і конструктивними ознаками.

5. Порядок ведення, зберігання та використання

Паспорта технічного стану будівлі (споруди)

5.1. Паспортизації підлягають будівлі (споруди) всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

5.2. Результатом паспортизації буде створення єдиної системи обліку та моніторингового контролю за станом об'єктів з метою своєчасного виявлення передаварійних та аварійних ситуацій, а також припинення експлуатації аварійно небезпечних будівель (споруд).

5.3. Форму Паспорта технічного стану будівлі (споруди) заповнює її власник (керівник організації) на основі даних повного обстеження та визначення технічного стану будівлі (споруди) за участю представника спеціалізованої організації, що проводила обстеження.

5.4. Обстеження здійснюється спеціалізованою організацією на договірних засадах на кошти власника об'єкта або інші.

5.5. Достовірність даних, що занесені до Паспорта, підтверджується підписами власника об'єкта (керівника організації), представника спеціалізованої організації, що проводила обстеження, та представника територіального органу Держнаглядохоронпраці.

5.6. Паспорт шнурується та скріплюється печаткою організації - власника об'єкта.

5.7. Паспорт складається у двох примірниках: один з них зберігається у власника будівлі (споруди), а другий - в організації, що проводила паспортизацію.

5.8. Якщо обстеження визначило, що стан об'єкта або його окремих конструкцій відповідає III або IV категорії технічного стану, то копія Паспорта в десятиденний термін після закінчення обстеження надсилається представником спеціалізованої організації до реєстру аварійно небезпечних будівель і споруд у Науково-дослідний інститут будівельного виробництва рекомендованим листом з повідомленням про одержання.

5.9. Зміни технічного стану об'єкта, що зафіксовані наступними за паспортизацією обстеженнями, заносять до Паспорта у вигляді доповнень із зазначенням дати обстеження та засвідчують підписами власника об'єкта, особи, що відповідає за обстеження (в результаті якого були виявлені ці зміни), та представника територіального органу Держнаглядохоронпраці.

5.10. Власник об'єкта (керівник організації) зобов'язаний внести доповнення до Паспорта не пізніше одного місяця після закінчення обстеження.

5.11. Періодичність наступних після паспортизації обстежень визначається Правилами обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд або потребою позапланового обстеження у зв'язку з надзвичайною ситуацією, що призвела до зміни технічного стану об'єкта.

5.12. Паспорти для нових будівель (споруд), а також для об'єктів після їх реконструкції або капітального ремонту складаються організацією, що проектувала будівлю (споруду), безпосередньо після прийняття об'єкта державною або технічною комісією.

5.13. Паспорт є документом, що засвідчує технічний стан будівлі (споруди) та використовується для підтвердження факту експлуатаційної придатності (непридатності) об'єкт

Додаток 1

до пункту 1.7 Правил обстежень,

оцінки технічного стану та

паспортизації виробничих будівель і споруд

Порядок визначення термінів перших планових обстежень та паспортизації технічного стану будівель (споруд)

1. При визначенні термінів планових обстежень та паспортизації технічного стану будівель (споруд) належить враховувати такі основні фактори:

-рівень безпеки будівель (споруд);

-конструктивні особливості будівель (споруд) та характеристики їх основ;

-наявність у

конструкціях

будівель

(споруд) контрольно-вимірювальної апаратури;

-досвід експлуатації аналогічних будівель (споруд).

2. Рівень безпеки будівель (споруд) оцінюється коефіцієнтом безпеки Кб, який є добутком трьох коефіцієнтів:

-коефіцієнта надійності за призначенням - Y№;

-коефіцієнта, що характеризує екологічну небезпеку виробництва, яка може виникнути через відмову будівельних конструкцій будівель (споруд) - Кек;

-коефіцієнта впливу агресивності виробничого середовища - Каг,

Кб = Y№ х Кек х Каг.

Коефіцієнт надійності за призначенням чисельно характеризує ступінь капітальності будівель (споруд). Він змінюється від 1,25 (найбільш капітальні споруди) до 0,8 (найменш капітальні, тимчасові будинки).

Коефіцієнт, що характеризує екологічну небезпеку виробництва, змінюється від 0,8 (дуже небезпечне виробництво) до 1,0 (безпечне виробництво).

Коефіцієнт впливу агресивності виробничого середовища враховує ступінь агресивності середовища щодо матеріалу конструкцій. Він змінюється від 0,7 (для дуже агресивного середовища) до 1,0 (для неагресивного середовища).

3. У залежності від класу відповідальності будівель (споруд), класу капітальності гідротехнічних споруд і відповідних їм коефіцієнтів надійності за призначенням усі будівлі (споруди) розподіляються на 8 груп відповідальності, кожна з яких має відповідний коєфіцієнт надійності за призначенням, що використовується при розрахунках граничних станів. Групи будівель (споруд) за відповідальністю наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Групи будівель (споруд) за відповідальністю

Група за відповідальністю будівель (споруд)

Клас відповідальності (капітальності) будівель (споруд) за СНиП

Коефіцієнт надійності за призначенням за СниП або за ГОСТ 27751-88

1

Гідротехнічні споруди І класу (за СНиП 2.06.01-86)

1,25

2

Гідротехнічні споруди ІІ класу (за СНиП 2.06.01-86)

Будівлі (споруди) підвищеного рівня відповідальності за ГОСТ 27751-88, для яких Yn=1,2

1,20

3

Гідротехнічні споруди ІІІ класу (за СНиП 2.06.01-86)

Будівлі (споруди) підвищеного рівня відповідальності за ГОСТ 27751-88, для яких Yn=1,15

1,15

4

Гідротехнічні споруди ІІІ класу (за СНиП 2.06.01-86)

Будівлі (споруди) підвищеного рівня відповідальності за ГОСТ 27751-88, для яких Yn=1,10

1,10

5

Будівлі (споруди) підвищеного рівня відповідальності за ГОСТ 27751-88, для яких Yn=0,95 - 1,0

1,0

6

Будівлі (споруди) нормального рівня відповідальності за ГОСТ 27751-88

0,95

7

Будівлі (споруди) зниженого рівня відповідальності за ГОСТ 27751-88, для яких Yn=0,8 – 0,95

0,90

8

Тимчасові будинки та впоруди з терміном служби до 5 років

0,8

4. У залежності від потенційної екологічної небезпеки, яка може виникнути внаслідок порушення виробничого процесу за відмови будівельних систем або окремих конструкцій, будівлі (споруди) поділяються на три групи відповідальності за ступенем небезпеки виробничих процесів.

Завантажити