Користуватися водою для господарсько-питних потреб дозволяється після отримання дозволу органів санітарно-епідеміологічної служби.
2.53. Посудини для питної води потрібно виготовляти з нержавіючих матеріалів, що дозволені органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
У разі застосування бачків для питної води вони повинні бути обладнані кранами з фонтанувальними насадками та захищені від забруднення кришками з внутрішніми замками.
Не рідше одного разу на тиждень їх потрібно промивати гарячою водою або дезінфікувати.
Посудини з питною водою встановлюють на підставках заввишки 1,2 - 1,3 м від підлоги.
2.54. Для постачання некип'яченою питною водою в місцях, де це дозволено санітарно-епідеміологічною службою, необхідно обладнати фонтанчики, закриті бачки з фонтанувальними насадками, автомати газованої води.
2.55. У кар'єроуправлінні необхідно мати очисні споруди для очищення стічних вод з метою запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.
Технічний і санітарний стан очисних споруд повинен контролюватись спеціально призначеним працівником.
2.56. Обслуговування водопровідно-каналізаційних мереж повинно виконуватись відповідно до вимог Правил охорони праці під час експлуатації водопровідно-каналізаційних споруд на залізничному транспорті, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 14.10.2004 N 226, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.11.2004 за N 1404/10003 (НАОП 60.1-1.01-04).
2.57. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" та Державним санітарним нормам виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (ДСН 3.3.6.037-99).
2.58. Для зменшення впливу шуму на працівників необхідно передбачати:
улаштування звукоізолювальних укриттів для шумогенерувального обладнання (дробарок, грохотів) із застосуванням активних глушителів шуму;
улаштування звукопоглинальних конструкцій з використанням звуковбирних матеріалів (мінеральна вата, скловолокно тощо);
у вузлах самопливного транспорту (лотках, тічках), у бункерах застосування футеровки зі сталевих плит, кам'яного лиття, а також улаштування гасильних кишень, заповнених матеріалом, що транспортують;
будова звукоізолювальних кабін дистанційного керування та спостереження для обслуговувального персоналу;
застосування індивідуальних засобів захисту;
застосування технічних заходів щодо зниження шуму в його джерелі (застосування гумових сит на грохотах);
заходи, що знижують шум від роботи вентиляційних систем (установлення вентиляторів поза приміщеннями, застосування м'яких вставок у повітропроводах тощо).
2.59. Рівні вібрації на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" та Державним санітарним нормам виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (ДСН 3.3.6.039-99).
2.60. Для зниження шкідливого впливу вібрації необхідно передбачати:
ізоляцію фундаментів дробильного обладнання за його периметром із застосуванням акустичних швів;
установлення обладнання на фундаменти з пружними амортизаторами-віброгасниками;
застосування віброізолювальних плит або килимів з губчатої гуми, повсті, пробки;
підвіску грохотів на пружинах або ресорних амортизаторах до будівельних конструкцій будинку.
2.61. При колірному оздобленні технологічного обладнання та трубопроводів слід керуватися вимогами ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".
2.62. Здійснення контролю за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".
3.1. Площадки для розвантаження біля приймальних пристроїв і бункерів повинні бути обладнані звуковою та світловою сигналізацією для оповіщення обслуговувального персоналу про прибуття автосамоскидів або інших транспортних засобів.
Біля приймальних бункерів необхідно встановити світлофор, що дозволяє або забороняє під'їзд автосамоскидів до місця розвантаження або в'їзд інших видів транспорту на площадку біля бункера.
3.2. Завантажувальні отвори приймальних бункерів з неробочих боків повинні бути огороджені поручнями заввишки не менше 1 м.
Для усунення зависань і завалів матеріалу в бункерах необхідно застосовувати вібратори та пневматичні пристрої.
3.3. Не дозволяється працівникам спускатися в заповнені бункери.
3.4. Перед оглядом або ремонтом приймальні бункери повинні бути очищені від матеріалу.
3.5. Для виконання ремонтних робіт у приймальному бункері під час спуску працівників у бункер необхідно дотримуватися таких вимог безпеки:
працівники допускаються до роботи в бункері після одержання цільового інструктажу з охорони праці відповідно до розробленої на підприємстві інструкції з охорони праці;
роботи необхідно виконувати під постійним наглядом відповідального керівника (механіка, майстра тощо);
на робочій площадці приймального бункера повинні бути встановлені плакати з написом про те, що всередині бункера проводяться роботи;
перед початком робіт завантажувальні живильники та конвеєри повинні бути вимкнені, зняті електричні запобіжники або вийняті вилки розриву, а на рубильниках або вимикачах вивішені плакати "Не вмикати! Працюють люди". Плакати можуть бути зняті тільки за вказівкою відповідальної особи після того, як працівники з бункера будуть виведені;
спускатися в бункер тільки по приставних драбинах;
роботи виконувати бригадою в складі не менше трьох осіб. Двоє з них повинні перебувати біля горловини бункера.
3.6. Не дозволяється пересуватися та зупинятися автотранспорту і скидальним візкам над бункерами, де перебувають люди.
Інструкцією, що діє на підприємстві, повинен бути встановлений порядок обміну умовними сигналами між страхувальниками і працівником, що перебуває в бункері.
3.7. Працівник, що виконує роботи в бункері, повинен закріпити карабін запобіжного пояса до надійно закріпленого, туго натягнутого сталевого канату.
Не дозволяється прикріпляти пояс до будь-якого обладнання.
3.8. Для освітлення всередині бункера необхідно застосовувати переносні лампи напругою 12 В.
3.9. Запобіжні пояси повинні відповідати ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия".
3.10. Канат потрібно випробовувати на міцність не рідше чотирьох разів на рік статичним навантаженням 300 кгс протягом 15 хв. На таке саме навантаження випробовують страхувальні канати.
Результати випробувань записують у спеціальний журнал.
3.11. Пояси та канати необхідно оглядати до і після застосування.
Не дозволяється застосовувати пояси та канати, які мають пошкодження (надрив або поріз незалежно від їхньої величини) поясної стрічки, плечових ременів, ременів для затягування карабіна, несправності пряжок тощо.
3.12. Усі частини, що рухаються і обертаються, повинні бути надійно огороджені суцільними або сітчастими огородженнями.
Канатні, зубчасті та ланцюгові передачі повинні мати суцільні огородження.
Не дозволяється експлуатувати технологічне обладнання без огородження.
3.13. Для ремонту, огляду, надягання та зняття привідних ременів, ланцюгів тощо в огородженні допускається улаштування дверцят, що відчиняються, або знімних частин.
3.14. Не дозволяється встановлювати загальне огородження декількох механізмів і приводів, а також улаштовувати огородження з наварених на каркас металевих смуг і прутків.
3.15. Містки та сходи, що ведуть до місць огляду, повинні бути металевими.
Не дозволяється розташовувати їх безпосередньо над обладнанням і пасовими передачами.
3.16. Щити та панелі з контрольно-вимірювальними приладами необхідно розміщувати таким чином, щоб з робочого місця було добре видно шкали приладів і елементи світлової сигналізації.
3.17. Кнопки керування обладнанням повинні бути заглиблені на 3 - 5 мм від поверхні пускової коробки, кнопки зупинки повинні бути пофарбовані в червоний колір з написом "Стоп" і виступати над панеллю (поверхнею пускової коробки) на висоту 3 мм відповідно до вимог ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности".
3.18. На робочих місцях у зоні обслуговування механізмів, конвеєрів, естакад повинні бути встановлені звукова і світлова сигналізація та телефонний зв'язок.
3.19. Сигнальні пристрої необхідно розташовувати так, щоб забезпечувалася ясна видимість і чутність їх всіма працівниками.
3.20. Пускові пристрої обладнання повинні бути зблоковані з транспортними пристроями, що живлять їх породою та відводять від них дроблений матеріал.
3.21. Пускові пристрої внутрішньоцехової сигналізації необхідно розташовувати безпосередньо біля пультів керування механізмами, а міжцехової - на відстані не більше 5 м від робочих місць механізмів і агрегатів, що обслуговуються.
3.22. Незалежно від системи керування (дистанційна, блокова, місцева) повинна бути забезпечена можливість термінової аварійної зупинки механізмів спеціальним вимикачем.
3.23. У кожному виробничому приміщенні цеху на видному місці повинні бути вивішені плакати з поясненнями світлових і звукових сигналів.
3.24. Металеві частини електроустановок і корпуси електрообладнання, які внаслідок порушення ізоляції можуть опинитися під напругою, повинні бути заземлені відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление".
3.25. Порядок вмикання механізмів та обладнання, карта їх змащень повинні бути вивішені біля механізмів та обладнання, що обслуговується.
3.26. Пускові апарати технологічного обладнання повинні бути зблоковані із світловою та звуковою сигналізацією.
Блокування повинно забезпечувати інтервал часу між подачею сигналу і ввімкненням технологічного обладнання.
Будь-який незрозумілий сигнал повинен сприйматися як сигнал "стоп".
3.27. У разі зупинки обладнання внаслідок припинення подачі струму електродвигуни повинні вимикатися.
Пускові апарати повинні мати "нульовий" захист, який унеможливлює самовільний пуск електродвигунів після відновлення подачі струму.
3.28. Перед оглядом, ремонтом і чищенням технологічного обладнання напруга з електродвигуна повинна бути знята, запобіжники вилучені.
На рукоятках рубильників або автоматичних вимикачів електродвигунів необхідно вивісити таблички з написом "Не вмикати - працюють люди!".
Приступати до ремонту можна тільки після повної зупинки агрегату.
3.29. Усі вантажопідіймальні машини та допоміжні вантажозахоплювальні пристрої необхідно експлуатувати відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).
3.30. Вантажі за допомогою підіймальних механізмів необхідно переміщати поза зоною робочих місць.
3.31. Не дозволяється починати експлуатацію виробничого обладнання після монтажу або ремонту без попереднього встановлення відповідних огороджень, укриттів, обладнаних аспірацією, звукової сигналізації та блокувань.
3.32. На агрегатах і механізмах під час їх роботи не повинні перебувати сторонні предмети.
Робочі місця повинні бути обладнані стелажами або шафами для зберігання пристосувань, інструменту, запчастин тощо.
Робоче місце та простір біля стелажа (шафи) не повинні захаращуватися.
3.33. До роботи на дробильно-сортувальному обладнанні допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання за спеціальною програмою, перевірку знань з питань охорони праці та мають посвідчення про право обслуговування відповідних установок і групу з електробезпеки не нижче II.
4.1. Не дозволяється експлуатувати пластинчастий живильник з поламаними або вигнутими пластинами.
Краї пластин живильників повинні бути огороджені.
4.2. Пуск пластинчастого живильника дозволяється тільки після одержання сигналу від дробильника.
4.3. Керувати живильником на час вимушеної відсутності машиніста живильника дозволяється тільки з дозволу змінного майстра іншому працівникові, що має право керування живильником.
4.4. Робоче місце машиніста живильника повинно міститися в спеціальній кабіні, яка обладнана вікнами для спостереження за надходженням гірської маси в зів дробарки.
З цією метою запобіжний кожух живильника повинен мати спеціальні вікна.
4.5. У разі виявлення на живильнику негабаритних шматків породи або заторі його слід зупинити, великі шматки породи видалити, застосовуючи для цього наявні вантажопідіймальні засоби.
Не дозволяється перебувати в небезпечній зоні роботи вантажопідіймального механізму.
5.1. Дробильні установки повинні бути обладнані механізмом для підйому щік, плит і виконання ремонтів.
5.2. Завантажувальні пристрої дробарок повторної та подальшої стадій дроблення повинні мати пристосування для вловлювання металевих предметів.
5.3. Містки та сходи, що ведуть до місць огляду дробарок, повинні бути металевими.
Не дозволяється розташовувати їх над зівом дробарки.
5.4. Витягувати негабаритний камінь у разі його зависання в зіві дробарки дозволяється спеціальними кліщами, гаками за допомогою вантажопідіймального крана, тельфера, талі і тільки після зупинки дробарки.
Звільняти розвантажувальну щілину від застряглого в ній матеріалу необхідно тільки зверху.
5.5. Завантажувальні отвори конусних дробарок повинні бути закриті глухими знімними огородженнями, щокових дробарок - бічними глухими огородженнями заввишки не менше 1 м.
5.6. Дробарки та пов'язані з ними пристрої повинні бути ретельно герметизовані та приєднані до аспіраційних систем.
Улітку повинна бути включена система гідрознепилювання.
5.7. Регулювати розвантажувальну щілину дробарки дозволяється тільки при зупиненій машині та знятій з електродвигуна напрузі.
5.8. Спускатися працівникам у робочий простір дробарки для виконання ремонту дозволяється тільки після спорудження тимчасових настилів над завантажувальними отворами дробарок та знеструмлення електродвигуна.
Працівники повинні користуватися запобіжними поясами.
Роботи повинні виконуватись у присутності керівника робіт.
5.9. Під час тривалої зупинки дробарки весь матеріал із живильника необхідно видалити.
5.10. Завантаження дробарок повинно бути механізовано.
5.11. Очищати колосники молоткової і роторної дробарок дозволяється при зупиненій дробарці та знятій з електродвигуна напрузі і тільки за допомогою спеціальних пристосувань через оглядові люки.
5.12. Перед пуском молоткової і роторної дробарок необхідно перевіряти правильність балансування ротора.
У разі несправності дробарки (сильна вібрація, поломка молотка, розрив болтів, перегрів підшипника тощо) її слід негайно зупинити.
6.1. Установлені на пересувному агрегаті дробильні машини, сортувальне обладнання та конвеєри, що їх зв'язують, необхідно огороджувати загальним для даного агрегату огородженням.
6.2. Робоча площадка біля зіва або біля приймальної воронки дробарки пересувного дробильно-сортувального агрегату повинна мати міцне огородження.
Над прийомним отвором зіва або приймальної воронки дробарки слід установити металеві ґрати з розмірами отворів не більше 150 х 150 мм.
6.3. Агрегат ПДСУ можна зупиняти тільки після звільнення всіх механізмів від матеріалу, що переробляється.
У разі вимушеної зупинки робочий простір установлених на агрегаті дробарок необхідно очистити.
7.1. Висота бортів біля колосникових грохотів повинна бути не менше 0,8 м.
7.2. Завантажувальні пристрої грохотів повинні мати пристосування, що регулюють розподіл потоку матеріалу на грохот.
7.3. Тічки, по яких надходить на грохот вихідний матеріал і видаляється розділений за крупністю, повинні бути справні, герметизовані та приєднані до систем аспірації.
7.4. Барабанні грохоти необхідно вкривати герметичними металевими кожухами, приєднаними до відсмоктувальної вентиляції.
7.5. Грохоти повинні мати огородження всіх частин, що рухаються.
7.6. Дебаланси вібраційних грохотів повинні бути відрегульовані та закриті кожухом з міцної листової сталі.
7.7. У разі раптового посилення вібрації або інтенсивності шуму, гуркоту або інших несправностей грохот необхідно негайно зупинити.
7.8. Під час експлуатації грохота у водному середовищі роботу грохота необхідно припинити у разі появи течі у ванні, пульповодах, гідроциклонах низького тиску.
7.9. Отвори сит від застряглого матеріалу необхідно прочищати тільки за допомогою спеціального інструмента (штанга з гаком на кінці) при зупиненому грохоті.
7.10. У разі живлення грохотів матеріалом із шматками більше 200 мм у головній частині грохота потрібно влаштовувати завісу із стрижнів, що хитаються, відбійних рейок або інших пристроїв, що відбивають удари шматків породи.
8.1. Після ремонту спіральний класифікатор повинен пропрацювати в холосту не менше 4 годин.
Під час провертання вхолосту спірального класифікатора необхідно перевірити надійність підіймального механізму.
8.2. Завантажувати класифікатор піском після випробувань необхідно поступово.
8.3. У місці приєднання завантажувального жолоба до корита повинна бути встановлена контрольна металева сітка.
8.4. Перед зупинкою спірального класифікатора необхідно припинити подачу пульпи та за допомогою спіралей видалити оброблюваний матеріал з корита.
8.5. Під час нетривалих зупинок класифікатора спіралі повинні бути підняті у верхнє положення. Після його пуску необхідно їх повільно опускати в зону піску.
8.6. Не дозволяється підтягувати болти у фланцевих з'єднаннях трубопроводів, що перебувають під тиском.
Усувати дефекти, виявлені під час експлуатації, дозволяється тільки після зниження тиску в системах до нуля.
8.7. Не дозволяється експлуатувати класифікатори під час:
наявності течі корита;
несправності підіймальних механізмів спіралей;
ненормального зношення спіралей;
пошкодження спіралей і регулювальних пристроїв.
8.8. У разі раптової зупинки спірального класифікатора необхідно підняти спіралі, а через 10 - 15 хв. після зупинки корито класифікатора промити водою.
9.1. Жолоби, що живлять промивні машини, повинні відповідати таким вимогам:
для запобігання розбризкуванню пульпи жолоби повинні бути в закритому виконанні;
мати на кінці гасильні коробки для гасіння швидкості матеріалу, що подається;
мати достатні ухили, щоб уникнути осідання в них твердих часток.
9.2. До розвантажувальних патрубків повинен бути забезпечений вільний доступ для виконання ремонту.
9.3. Проби митого матеріалу дозволяється відбирати тільки через спеціальні отвори в розвантажувальному жолобі.
10.1. Експлуатація споруд хвостового господарства повинна відповідати вимогам Правил безпеки при експлуатації хвостових і шламових господарств гірничорудних і нерудних підприємств, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 22.12.87 (НПАОП 0.00-1.53-87).
Реконструкція споруд хвостового господарства повинна здійснюватися відповідно до проекту і відповідати вимогам СНиП III-4-80 "Техника безопасности в строительстве" (далі - СНиП III-4-80), затверджених Державним комітетом СРСР у справах будівництва 09.06.80.
10.2. Усі водозбірні споруди гідровідвалів (водозбірні канави, труби та шандорні колодязі) необхідно розраховувати на максимально можливий притік.
10.3. Зведення та нарощування дамб гідровідвалів повинні виконуватися за проектами, складеними на основі гірничо-геологічних вишукувань і визначення фізико-механічних властивостей порід.
Висота дамби обвалування повинна перевищувати рівень намитого ґрунту не менше ніж на 0,5 м.
10.4. Піднімання обладнання та очищення зумпфів, пульпозбірників повинні бути механізовані.
10.5. Експлуатація гідровідвалу та водосховища повинна виконуватися згідно з інструкцією, що діє на підприємстві.
10.6. На гідровідвалах у разі прориву пульпи потрібно мати аварійний запас матеріалів і інструменту, місце розташування, найменування та кількість яких установлюються планом ліквідації аварій, затвердженим наказом керівника кар'єроуправління.
Між гідровідвалом і відділенням промивання кар'єроуправління повинні бути забезпечені надійний зв'язок і аварійна сигналізація.
10.7. Місця відвалів повинні бути обгородженими дамбами з установленими на них щитами з написами, що попереджають про небезпеку ходіння по свіжонамитому ґрунту.
10.8.Не дозволяється укладати пульповоди на відстані менше 30 м від повітряних ліній електропередач і ліній зв'язку.
10.9. Зумпфи (пульпоприймачі) повинні бути закриті зверху ґратами або щитами, що унеможливлюють падіння людей у зумпф.
10.10. Очищати пульпоприймач необхідно після вимикання насосів і землесосів та повної їх зупинки.
10.11. На землесосних установках пульповоди та водоводи повинні розділятися зворотними клапанами.
10.12. У місцях переходів через пульповоди повинні бути влаштовані спеціальні містки.
11.1. Підлога під конвеєром повинна мати тверде рівне покриття.
Відстань від підлоги до обертових частин конвеєра повинна бути не менше 0,6 м.
11.2. Елементи металоконструкцій, розташовані паралельно стрічці, повинні бути віддалені від її неробочої поверхні на відстань понад 100 мм, а від її несучої поверхні на холостій вітці - понад 200 мм.
11.3. "Вузлові точки" конвеєрів (приводні та натяжні станції, вузли завантаження та розвантаження, кінцеві барабани, очисні пристрої) і місця скупчення просипів повинні мати освітленість не менше 20 люксів.
11.4. Для запобігання скиданню (скочуванню) із стрічки великих фракцій і одиночних вантажів необхідно встановлювати вертикальні борти.