5.12 Випускні труби, глушники і відвідні труби двигунів внутрішнього згорання в межах машинних приміщень повинні мати захисну ізоляцію і не мати контакту з горючим матеріалом. Під час устрою нових двигунів внутрішнього згорання глушники розташовують поза приміщеннями.
5.13 Резервуари наповнюють пальним для двигунів внутрішнього згорання, як правило, у світлий час доби, а у разі штучного освітлення застосовуються переносні світильники.
5.14 Не дозволяється пускати двигуни внутрішнього згорання, працюючі на нафтопаливі, з допомогою гасу, бензину або інших видів пального.
5.15 Зупиняти двигуни внутрішнього згорання шляхом гальмування маховика дозволяється тільки спеціально обладнаними гальмами.
5.16 Масляну і паливну системи двигунів підігрівають обтиральними матеріалами, змоченими в гарячій воді.
Не дозволяється застосовувати для цієї мети смолоскипи, паяльні лампи та інші джерела відкритого вогню.
5.17 Ліквідацію пошкоджень в електродвигунах та кабелях живлення виконують тільки при знятій напрузі та із застосуванням засобів захисту. При цьому місця робіт обгороджують, вивішують попереджувальні знаки і плакати, а також виконують інші заходи, передбачені нарядом. У разі демонтажу електродвигуна його від'єднують від електромережі. Оголені кінці проводів ізолюють.
5.18 У машинному приміщенні вивішують інструкції з експлуатації двигунів, інструкції з охорони праці, пожежної безпеки, а також схему роботи двигуна.
6.1.1 Для відкривання та закривання засувок, розташованих в оглядових колодязях водопостачання і каналізації, застосовують штанги-вилки, виносні штурвали з дистанційним приводом, інші пристрої, що виключають необхідність спускатися в колодязі обслуговувального персоналу.
6.1.2 Підземні резервуари і резервуари водонапірних башт обладнують надійно закріпленими скобами і драбинами.
6.1.3 Очищення споруди від осаду, піску тощо здійснюють тільки з допомогою спеціальних пристроїв, не застосовуючи ручної праці.
6.1.4 Ремонт устатковання, що є під водою, дозволяється лише після звільнення резервуарів від води у разі виконання таких умов:
а) працівників у глибоких резервуарах забезпечують запобіжними рятувальними поясами з мотузками, які повинні бути на 2 м довші від глибини резервуара і випробувані: пояси рятувальні - відповідно до ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия", запобіжні мотузки - відповідно до Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 27.03.2007 N 62 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.06.2007 за N 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07);
(підпункт "а" підпункту 6.1.4 пункту 6.1 із змінами, внесеними згідно з
наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду від 12.11.2007 р. N 265)
б) місця ремонтних робіт освітлюють переносними електричними лампами напругою не вище 12 В чи електричними лампами, приєднаними до освітлювальної мережі, за умови підвіски останньої на висоті не менше 2,5 м і виконання електричної проводки відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 та ДНАОП 0.00-1.32-01.
6.2.1 Склади для збереження реагентів, що застосовуються для обробки води, споруджують і обладнують відповідно до вимог СПП СДЯВ та НАПБ.
6.2.2 Приміщення реагентного господарства - склади реагентів, хлораторні та амонізаційні приміщення тощо, враховуючи токсичні властивості реагентів, обладнують механічною припливно-витяжною вентиляцією з повітрообміном згідно з розрахунком і відповідно до СНиП 2.04.05-91.
6.2.3 Під час експлуатації озонаторних установок передбачають заходи для захисту працівників від впливу озону і струму високої напруги (5000 - 25000 В), який застосовується в озонаторних установках.
6.2.4 Усі роботи, пов'язані з розвантажуванням сипучих реагентів і приготуванням розчинів хімікатів, які застосовуються для обробки води, виконують у захисних окулярах, респіраторі, гумових рукавичках і спецодязі. Відважування хлорного вапна і приготування вапняного розчину виконують у протигазі.
6.2.5 Баки для розчину реагентів промивають працівники, які перебувають зовні.
Не дозволяється спускатися всередину баків.
6.3.1 Працівники, що обслуговують бактерицидні установки, забезпечуються захисними окулярами проти шкідливого впливу ультрафіолетових променів.
6.3.2 Не дозволяється заміняти сигнальні лампи і запобіжники в шафі керування, а також усувати дефекти в ній без попереднього зняття напруги.
6.3.3 У разі перегоряння або зменшення необхідного ефекту випромінювання чистити кварцові циліндричні чохли від осілого нальоту і заміняти ртутно-кварцові лампи дозволяється тільки після вимикання установки.
6.3.4 Камери секцій бактерицидної установки, корпус шафи керування і ящик сигналізації повинні бути надійно заземлені.
6.4.1 Під час роботи на установках H-катіонування води повинні вживатися заходи проти ураження працівників сірчаною кислотою та їдким лугом, особливо під час виконання таких операцій:
а) зливання реагентів (кислоти і лугу), які надійшли у прийомні баки-цистерни;
б) заповнення відповідних витискувачів згаданими реагентами;
в) заповнення відповідних витискувачів реагентами вручну із сулій через лійку під час "зривів" сифонів;
г) видавлювання міцних розчинів реагентів з витискувачів у мірники у разі нещільності фланців, сальників і іншої арматури;
ґ) випуск стиснутого повітря з витискувачів.
6.4.2 Місця виконання операцій з міцними розчинами кислоти і лугів обладнуються водопроводом з установкою крана-фонтана, а також встановлюють ємності з нейтралізуючими розчинами для надання потерпілому першої допомоги.
6.4.3 Залитий сірчаною кислотою одяг промивають водою, а потім нейтралізують слабким розчином кальцинованої соди (2 - 3 %) і знову промивають водою. Одяг, залитий розчином лугу, ретельно промивають тільки водою.
6.4.4 Розлиту сірчану кислоту всередині приміщення нейтралізують содою або крейдою, а потім змивають водою в каналізацію. Розчин лугу змивають водою.
6.4.5 Для приготування розчину сірчаної кислоти в ємність з водою заливають невеликими порціями сірчану кислоту.
6.4.6 У разі аварії ремонт устатковання і трубопроводів, у яких міститься сірчана кислота або луг, виконується не менше ніж двома працівниками.
6.5.1 Усі ходи і лази в підземні резервуари і водонапірні башти повинні бути закриті, замкнені й опломбовані.
6.5.2 Очищення, ремонт резервуарів і баків водонапірних башт виконуються за графіком, складеним дистанцією цивільних споруд і водопостачання та погодженим з СЕС.
Роботи з очищення оформляються актом із зазначенням початку виконання робіт, часу зняття і постановки пломб, переліку виконаних робіт, включаючи дезінфекцію. Очищення і фарбування внутрішніх поверхонь резервуарів водопостачання виконуються групою із 3-х працівників, один з яких виконує роботи в резервуарі, а два працівники - зовні (один з них повинен бути одягненим у засоби індивідуального захисту на випадок надання допомоги працівнику всередині резервуара).
6.5.3 Очищати резервуари дозволяється тільки в спецодязі і гумових чоботях, які повинні бути продезінфіковані. Після виходу з резервуара спецодяг знімають і зберігають у спеціальних шафах до наступного використання.
6.5.4 У разі фарбування внутрішніх поверхонь закритих резервуарів необхідно забезпечити подання в резервуар припливного повітря і забезпечити кожного працівника рятувальним поясом з мотузкою.
Працівникам, які виконують роботу усередині резервуара, необхідно робити перерви на 10 - 15 хв. щогодини з виходом назовні.
6.5.5 Під час фарбування внутрішніх поверхонь баків водонапірних башт від отруєння парами застосовують шланговий протигаз. У разі фарбування гідроакумуляторів, суцільнометалевих веж, веж-колон, цистерн і інших закритих резервуарів необхідно дотримуватись особливої обережності.
6.6.1 Приміщення з механічного очищення стічних вод повинні бути обладнані механічною припливно-витяжною вентиляцією з кратністю обміну повітря згідно з розрахунком відповідно до СНиП 2.04.05-91. Свіже повітря підводиться у верхню зону приміщення, а забруднене відсмоктується з підлоги приміщення решіток.
6.6.2 Ремонтні роботи із застосуванням зварювання дозволяється проводити після ретельної вентиляції приміщень і проведення аналізів проб повітря на відсутність вибухонебезпечних газів.
Зварювальні роботи проводяться на зварювальних постах, а у разі виконання робіт на спорудах - із спеціально оформленим допуском до вогневих (електрозварювальних) робіт відповідно до ДНАОП 0.00-5.12-01 Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2001 року N 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за N 541/5732.
6.6.3 Приміщення резервуара і решіток каналізаційної насосної станції відокремлюють від машинного приміщення глухою стіною, яка не пропускає газ. Підлогу приміщення решіток щодня обмивають водою із шлангів з наконечниками.
6.6.4 Водопровідну воду підводять до насосного устатковання для ущільнення й охолодження сальників, промивання ущільнювальних кілець, для подання води в дробарки, для миття грабельних приміщень тощо з розривом струменя.
6.6.5 Для очищення глибоко розміщених нерухомих решіток у каналі або колодязі діаметром більше 1,5 м на висоті 1 м від поверхні води влаштовують додатковий майданчик або надійно укріплену драбину. Роботи виконуються відповідно до вимог пунктів 8.2.5 - 8.2.14, 8.2.16, 8.2.17 цих Правил.
6.6.6 Для монтажу і ремонту решіток та дробарок передбачають установку вантажопідіймальних механізмів.
6.6.7 Завантажувальний отвір дробарок обладнують запобіжними пристроями проти викидання відходів.
6.6.8 Робочі проходи навколо піскоуловлювачів влаштовують з огородженнями, що дозволяють зручно і безпечно перекривати шибери й очищати камери від піску.
6.6.9 Для безпечної роботи працівників проходи біля відстійників обгороджують.
6.6.10 Лотки, що підводять воду до відстійників, повинні мати рівні поверхні, щоб у них не затримувалися відходи.
6.6.11 Видалення підсушеного осаду з мулових площадок повинне бути механізоване.
6.6.12 Монтаж вакуум-фільтрів і барабанних сіток виконують із захисними огородженнями відповідно до правил та інструкцій з експлуатації на ці установки.
6.6.13 Для усунення небезпеки вибуху й отруєння персоналу у разі попадання в насосну станцію вибухонебезпечних і шкідливих газів, парів і рідин вживають заходів, викладених у пункті 4.7 цих Правил.
6.6.14 Решітки очищають тільки граблями. У разі механічного очищення решіток відходи, що залишилися на граблях, скидають у спеціально призначену для цієї мети тару. Граблі очищають від ганчірок у захисних рукавичках або рукавицях, дотримуючись заходів безпеки.
6.6.15 Не дозволяється зберігати відходи у приміщенні решіток. Після ручного очищення решіток і у разі відсутності дробарок відходи негайно видаляють. Не дозволяється зберігання відходів поза приміщенням у закритій тарі більше доби. Влітку відходи з решіток посипають хлорним вапном або інсектицидами (хлорофос тощо).
6.6.16 Сміття з майданчика решіток піднімають з допомогою блока, лебідки або інших пристроїв. Підняте наверх сміття складають в улаштований для цього сміттєзбірник.
6.6.17 Піскоуловлювачі в міру нагромадження осаду очищають вручну бригадою в складі не менше двох чоловік. Осад з піскоуловлювачів вивозять на майданчики для піску. У разі відсутності таких майданчиків осад знешкоджують хлорним вапном. Не дозволяється застосування осаду з піскоуловлювачів для підсипання і планування ділянок очисних споруд.
6.7.1 Штучні споруди на фільтрувально-зрошувальній мережі (шлюзи-регулятори, шлюзи-випуски, перепади, швидкотоки і дюкери) повинні мати зручні підходи і огорожу, що забезпечують безпечну роботу обслуговувального персоналу.
6.7.2 Канали, якими подають стічну воду з активним мулом, а також канали, якими відводять очищену воду, якщо їх ширина до 0,8 м, закривають знімними дерев'яними чи бетонними щитами.
На каналах шириною 0,8 м і більше, а також на відкритих дренажних каналах глибиною 1 м і більше для переходу влаштовують містки шириною не менше 0,7 м із поручнями висотою не менше 1 м.
6.7.3 Для обігрівання працівників, які обслуговують поля фільтрації і зрошення, та для зберігання необхідного інструменту на території полів влаштовують утеплені приміщення.
6.7.4 Приміщення, де встановлені біофільтри, облаштовуються механічною вентиляцією з кратністю обміну повітря згідно з розрахунком відповідно до СНиП 2.04.05-91.
6.7.5 В аерофільтрах на вхідних отворах вентиляторів установлюють сітки або решітки.
6.7.6 На всіх засувках повітропроводу повинні бути нанесені номери відповідно до схеми, вивішеної у машинному приміщенні, а також показники напрямку руху повітря і системи відкривання.
Уздовж усього повітропроводу встановлюють вентилі для приєднання до них манометра для перевірки тиску.
6.7.7 Розподільчу мережу каналів, огороджувальні валики, дороги, мости й інші споруди полів фільтрації і зрошення утримують у чистоті, оглядають не рідше одного разу на тиждень і вчасно ремонтують.
6.7.8 Чергові працівники полів фільтрації і зрошення для роботи в нічний час забезпечуються акумуляторними чи іншими ліхтарями.
6.7.9 Фільтросні пластинки аеротенків очищають протиранням металевими щітками з розчином 15 - 30 % соляної кислоти. Готують розчин соляної кислоти і обробляють пластинки під механічною вентиляційною витяжкою з бічним стоком. Працівники забезпечуються спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до НПАОП 5.1.11-3.01-04.
7.1 Хлораторні установки розміщуються в окремому ізольованому приміщенні, яке повинно мати два виходи: один безпосередньо назовні, інший через тамбур у приміщення. У хлораторній установці в окремому приміщенні дозволяється зберігати тридобовий запас хлору.
7.2 У хлораторному приміщенні (далі - хлораторна) повинна бути припливно-витяжна механічна вентиляція з кратністю обміну повітря згідно з розрахунком відповідно до СНиП 2.04.05-91. Забір повітря для витяжки робиться з підлоги у вентиляційну трубу, верхній кінець якої повинен бути на 2 м вище найвищої будівлі в радіусі 50 м.
Вентиляційні канали хлораторної установки не повинні з'єднуватися з вентиляційною системою інших приміщень. Освітлення хлораторної виконується згідно з нормами і правилами та відповідно до ПУЕ.
7.3 Перед входом у хлораторну споруджують приміщення, у якому розміщують шафи для спецодягу і протигазів, а вхід у приміщення захищається тамбуром. Пристрої для вмикання вентиляції і освітлення розміщують поза приміщенням хлораторної з обов'язковою установкою світлових точок у тамбурі і зовні. Місця проходу труб і каналів через стіни і стелю хлораторної ретельно зашпаровують і герметизують.
Не дозволяється прокладати хлоропроводи в каналах і в тісних місцях. Двері з тамбура в хлораторну повинні мати оглядове загерметизоване вікно.
7.4 Експлуатаційний запас хлорного вапна зберігають у дерев'яних бочках. Комори для хлорного вапна можуть бути розміщені при хлораторній в ізольованому приміщенні, що має, крім внутрішніх дверей між коморою і хлораторною, самостійний вихід безпосередньо назовні. Комору обладнують механічною вентиляцією і штучним освітленням, роблять вікна. Скло вікон комори фарбують білою фарбою. Стіни приміщень повинні бути газонепроникні та з негорючого матеріалу.
7.5 Установку для амонізації води розташовують в окремому приміщенні, ізольованому від хлораторної. Приміщення обладнують механічною вентиляцією з кратністю обміну повітря згідно з розрахунком відповідно до СНиП 2.04.05-91. Оскільки аміак легший від повітря, витяжні отвори розташовують під стелею.
7.6 Хлораторні і амонізаційні установки обслуговуються кваліфікованими працівниками, що мають відповідне посвідчення; вони повинні бути навчені поводженню з захисними засобами, методам усунення витоків хлору й аміаку і таким роботам, як установка хлораторної апаратури і заміна балонів.
7.7 За кожною хлораторною і амонізаційною установками, де застосовуються і зберігаються рідкий хлор і аміак, здійснюються такі заходи:
а) наказом по структурному підрозділу - дистанції цивільних споруд і водопостачання призначається працівник, відповідальний за експлуатацію хлораторної і амонізаційної установок і приміщень, балонів і бочок відповідно до СПП СДЯВ, ДНАОП 0.00-1.07-94 і цих Правил;
б) розробляються і вивішуються відповідно до СПП СДЯВ і цих Правил інструкція з охорони праці при обслуговуванні хлораторних і амонізаційних установок, інструкція з пожежної безпеки, а також вказівки з усунення можливих аварій із хлором і аміаком відносно до місцевих умов;
в) розробляються і затверджуються службою монтажно-будівельних робіт і цивільних споруд залізниці графіки планової перевірки технічного стану складів для зберігання хлору та амонізаційних складів, хлораторних, амонізаційних приміщень і установок, захисних засобів і заходів щодо підвищення ступеня безпеки, що проводяться у встановлені графіками терміни із записом у журнал: представником служби монтажно-будівельних робіт і цивільних споруд залізниці - один раз на квартал; відповідальним працівником дистанції цивільних споруд і водопостачання - один раз на місяць;
г) розробляються графіки і відповідно до них виконується планово-попереджувальний ремонт хлораторного та амонізаційного устатковання;
ґ) усе хлораторне та амонізаційне устатковання, балони і бочки з рідким хлором і аміаком регулярно піддають ретельному технічному огляду.
7.8 У амонізаційному приміщенні (далі - амонізаційна) і хлораторній на кожного робітника повинно бути по одному справному підігнаному фільтруючому протигазу з коробкою марки В і КД, які застосовуються у разі:
а) наявності хлору (протигаз з коробкою В) або аміаку (протигаз з коробкою КД) уцихприміщеннях;
б) перевірки балонів;
в) відкручування туго загвинчених ковпаків на балонах;
г) зняття маховичків із крана;
ґ) відгвинчування гайки з трубкою від використаних балонів;
д) введення в експлуатацію нових балонів, наповнених газом.
Протигази з коробками В або КД застосовуються також в інших випадках у разі витоку газу.
Робота в протигазах, перевірка їхньої захисної дії і зберігання виконуються відповідно до заводських інструкцій, що додаються до кожного типу протигазів.
У разі нестачі кисню в повітрі і великій концентрації шкідливих газів, які відчуваються через протигаз, застосовують шлангові ізолюючі протигази або апарати на стисненому повітрі.
7.9 Засоби захисту загального користування зберігають у тамбурі біля входу в хлораторну в опломбованому ящику. Засоби індивідуального захисту зберігають в особистих шафах. Ці засоби закріплюються за працівниками і систематично перевіряються на справність.
7.10 Перед входом у хлораторну або амонізаційну чергові працівники повинні ввімкнути вентиляцію і переконатися у відсутності газу. При цьому працівники повинні мати при собі протигаз з коробкоюмаркиВ, КД або ізолюючий протигаз чи апарат на стисненому повітрі.
Для виявлення наявності хлору і аміаку у повітрі хлораторну та амонізаційну обладнують газоаналізаторами.
7.11 Для підіймання і розвантаження хлорного вапна застосовують засоби малої механізації. Готують розчин хлорного вапна механічною мішалкою. У разі транспортування хлорного вапна працівники повинні забезпечуватися спецодягом, рукавицями, захисними окулярами і респіраторами. Відважують хлорне вапно і готують з нього вапняний розчин у протигазі.
7.12 Дозволяється збільшувати використання хлору з балонів за рахунок застосування спеціальних водяних сорочок, що обігріваються проточною водою з температурою від 7° C до 16° C, а при організованому автоматичному контролі - підігрітою водою до температури 40° C.
7.13 Біля хлораторної і складу, де зберігається рідкий хлор, на відстані 10 м від них споруджують колодязь глибиною 2 м і заповнюють його вапняним розчином для занурення аварійних балонів, а також установлюють гідропульти з антихлором (гіпосульфіт натрію NaHSO3) для розбризкування його у разі потреби. Запас реагентів розміщується в сухому місці в кількості 50 - 100 кг.
7.14 У разі витоку газу з балона на нього надівають аварійний футляр або занурюють балон у ванну з 10-процентним розчином гіпосульфіту натрію або вапна.
У разі незначного витоку хлору допускається заливання місця витоку водою або накладання на нього мокрої ганчірки з наступним вилученням з експлуатації несправного балона або бочки і зануренням їх в яму з вапняним розчином.
Витік хлору усувають у шланговому протигазі чи в ізолюючому протигазі або апараті на стисненому повітрі при працюючій вентиляції.
Для оповіщення оточуючих про аварії у хлораторних і амонізаційних, на амонізаційних складах і складах зберігання хлору подають звукові сигнали.
7.15 Для дегазації повітря у разі пошкодження балона або бочки з хлором, що є в приміщенні, де вони використовуються, і усунення небезпеки поширення хлору вживають такі заходи:
а) створюють водяні завіси проти прорізів приміщення;
б) занурюють ушкоджені посудини в дегазуючий розчин чи воду і видаляють повітря з приміщення через витяжну вентиляцію.
Усі роботи з дегазації роблять в ізолюючих протигазах або апаратах на стисненому повітрі.
7.16 Після використання хлору з балонів і бочок ступінь спорожнювання визначають зважуванням. Спорожнені балони і бочки перед відправленням на заводи-постачальники забезпечують супровідними документами.
7.17 У балонах і в бочках із хлором, які прибувають на склад, перевіряють справність вентилів.
7.18 За балонами і бочками, які надійшли на склад, протягом двох діб спостерігають з метою виявлення й усунення витоку газу з них. Їх розміщують окремо від балонів і бочок, що надійшли на склад раніше.
7.19 Наповнюють бочки рідким хлором не більше ніж на 80 % ємності з урахуванням необхідного запасу ємності для теплового розширення.