Електродвигуни та пускова апаратура витяжних вентиляторів, що влаштовуються в приміщеннях газифікованих опалювальних котельних, вмонтованих в будівлях, повинні бути вибухозахищеними відповідно до вимог ПУЕ.
11.13. Відстань від площадок або верхньої частини обмурівки котла, з яких проводиться обслуговування арматури, гарнітури, контрольно-вимірювальних приладів, до низу виступаючих конструкцій перекриття (покриття) котельної, повинна бути не менше 2 м.
Відстань від підлоги до низу площадок обслуговування і комунікацій в місцях проходів під ними повинна бути не менше 2 м.
11.14. Якщо котел не обслуговується з верхньої частини обмурівки і немає необхідності переходу по верху котла, то відстань від верхньої частини обмурівки до низу виступаючих конструкцій перекриття (покриття) будівлі повинна бути не менше 0,8 м.
11.15. Відстань від фронту котлів або виступаючих частин топки до протилежної стіни котельної повинна становити не менше 3 м.
Для котлів, які мають довжину колосникових грат (що обслуговується із фронту) не більше 1 м, а також для котлів, працюючих на рідкому і газоподібному паливі, ця відстань може бути зменшена до 2 м. При цьому для котлів, обладнаних газовими пальниками і пальниками для рідкого палива, відстань від виступаючих частин пальників до протилежної стіни повинна бути не менше 1 м.
Якщо фронт котлів або виступаючих частин топок розташований напроти один одного, то відстань між ними повинна становити не менше 5 м.
Для котельних, працюючих на рідкому або газоподібному паливі, відстань між фронтами котлів повинна бути не менше 4 м, а відстань між пальниками - не менше 2 м.
Перед фронтом котлів допускається встановлювати насоси, вентилятори, а також зберігати запаси твердого палива не більш як для однієї зміни роботи котлів. При цьому ширина вільних проходів уздовж фронту котлів повинна бути не менше 1,5 м, а встановлене устаткування і паливо не повинні заважати обслуговуванню топок і котлів.
11.16. Ширина проходів між котлами, між котлом і стіною приміщення повинна бути не менше 1 м, ширина проходу між окремими виступаючими частинами котлів та виступаючими частинами споруди, сходами, робочими майданчиками та іншими виступаючими конструкціями - не менше 0,7 м.
При встановленні котлів, що вимагають бокового обслуговування, ширина проходів між котлами чи між котлом і стіною приміщення повинна бути не менше 1,5 м.
11.17. У разі відсутності необхідності у боковому обслуговуванні котлів обов'язкове влаштування хоча би одного проходу між котлами чи між крайнім котлом і стіною котельної. Ширина цих проходів, а також ширина між котлами і задньою стіною приміщення котельної повинна становити не менше 1 м.
При встановленні котлів поблизу стіни чи колон обмурівка котлів не повинна впритул примикати до стіни котельного приміщення, а має відставати від неї не менш 0,7 м.
11.18. Для зручного і безпечного обслуговування котла, його арматури і гарнітури відповідно до проекту встановлюються постійні сходи і площадки.
11.19. Металеві площадки і сходинки виконуються:
із рифленої листової сталі, просічно-витяжних листів або з листа з негладкою поверхнею, одержаною наплавкою або іншим методом;
із сотової або напівсотової сталі (на ребро) з розміром отвору не більше 30х30 мм просічно-витяжних листів.
Сходи висотою понад 1,5 м, призначені для систематичного обслуговування устаткування, повинні мати кут нахилу до горизонту не більше 50".
Розміри сходин повинні бути:
по ширині - не менше 600 мм,
по висоті між сходинками - не більше 200 мм і по ширині сходинок - не менше 80 мм.
Сходи повинні мати площадки через кожні 3 - 4 м по висоті. Ширина площадок, призначених для обслуговування арматури, контрольно-вимірювальних і регулюючих приладів, повинна бути не менше 800 мм, а інших площадок - не менше 600 мм.
Відстань по вертикалі від площадок обслуговування водовказівних приладів до середини водовказівного скла повинна бути не менше 1,0 м і не більше 1,5 м.
Площадки і верхня частина обмурівки котлів, з яких проводиться обслуговування, повинні мати металеві перила висотою не менше 1 м із суцільною обшивкою по низу на висоту не менше 100 мм.
11.21. Підлоги котельного приміщення необхідно виконувати з незпалювальних матеріалів, з негладкою, неслизькою поверхнею; вони повинні бути рівними і мати пристрої для відведення води в каналізацію.
Канали в котельному приміщенні повинні закриватися зйомними плитами на рівні чистої підлоги.
Металеві перекриття каналів мають бути виконані з рифленої сталі.
Приямки і заглиблення, що не закриваються, повинні огороджуватися перилами висотою не менше 0,9 м.
11.22. Для парових котлів паропродуктивністю 2 тони/год і вище і водогрійних теплопропродуктивністю 1,16 МВт (1 Гкал/ч) і вище, працюючих на твердому паливі, подання палива в котельну і в топку котла має бути механізоване, а для котельних із загальним виходом шлаку і золи котлів у кількості 150 кг/год і більше (незалежно від продуктивності котлів) має бути механізоване вилучення шлаку і золи.
11.23. При ручному золовидаленні шлакові і зольні бункери повинні забезпечуватись пристроями для заливання золи і шлаку водою в самих бункерах чи вагонетках. В цьому випадку під бункерами обов'язково повинні бути влаштовані ізольовані камери для встановлення вагонеток. Камери повинні мати двері, які щільно закриваються, належну вентиляцію і відповідне освітлення, а двері камери мають бути із заскленими вічками.
Керування затвором бункера і заливкою шлаку має бути винесене за межі камери в безпечне для обслуговування місце.
При ручному видаленні золи у вагонетки нижні частини зольних бункерів слід розташовувати на такій відстані від рівня підлоги, щоб під затвором бункера висота була не менше 1,9 м, при механізованому видаленні затвор бункера повинен розташовуватися на 0,5 м вище вагонетки.
Ширина проїзду в зольному приміщенні повинна бути не менше ширини вагонетки, що застосовується, збільшеної на 0,7 м із кожного боку. Зменшення ширини допускається лише в проїздах між колонами фундаменту котлів і будов.
Якщо зола і шлак вигрібаються із топки безпосередньо на робочу площадку, то в котельні над місцем вигрібання і заливання вогнищевих залишків повинна бути влаштована витяжна вентиляція.
11.24. Витрачальні баки рідкого палива повинні влаштовуватися поза котельною.
У приміщеннях окремо розташованих котельних (але не над котлами) допускається встановлювати закриті витрачальні баки рідкого палива ємкістю не більше 5 м3для мазуту і 1 м3- для легкого рідкого палива.
11.25. Котельна повинна бути обладнана засобами пожежогасіння відповідно до норм на протипожежне устаткування і реманент, установлених Правилами пожежної безпеки в Україні ДНАОП 0.01-1. 01-95.
11.26. Приміщення, де розміщені котли, зольні приміщення, а також всі допоміжні і побутові приміщення повинні бути обладнані природною і штучною вентиляцією, а також, при необхідності, опаленням. Вентиляція котельної повинна забезпечувати видалення шкідливих газів, пилу, подачу приточного повітря і підтримку температурних умов відповідно до вимог санітарних норм.
Приміщення котельної, котли і все обладнання треба тримати в справному стані і чистоті. Проходи в котельному приміщенні і виходи з нього повинні бути завжди вільними.
11.27. Не дозволяється переводити котли на спалювання скрапленого газу в котельнях, рівень підлоги яких знаходиться нижче рівня території, що прилягає до приміщення котельної, а також тих, що мають підвальні приміщення.
11.28. Розміщення котлів і допоміжного устаткування в пересувних блок-контейнерах, транспортабельних установках та в енергопоїздах повинно здійснюватися відповідно до проекту, який виконує спеціалізована організація. Типовий проект повинен бути узгоджений з Держнаглядохоронпраці України.
12.1. Загальні положення
12.1.1. Для управління роботою котлів і забезпечення безпечних режимів експлуатації вони повинні мати:
прилади, які запобігають підвищенню тиску (запобіжними пристроями);
покажчики рівня води;
прилади для вимірювання температури середовища;
манометри;
запірну і регулюючу арматуру;
прилади безпеки;
живильні пристрої.
12.1.2. Котли, що працюють на газоподібному паливі, повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами згідно з вимогами Правил безпеки в газовому господарстві.
12.2. Запобіжні пристрої
12.2.1. Кожний елемент котла, внутрішній об'єм якого обмежений запірними органами, повинен бути захищений запобіжними пристроями, які автоматично запобігають підвищенню тиску понад допустимий шляхом випускання робочого середовища в атмосферу.
12.2.2. Як запобіжні клапани допускається використовувати:
- важільно-вантажні запобіжні клапани прямої дії;
- пружинні запобіжні клапани прямої дії.
12.2.3. Запобіжні пристрої повинні встановлюватися на патрубках, які безпосередньо приєднані до котла, або трубопроводах без проміжних запірних органів.
При розміщенні на одному патрубку кількох запобіжних пристроїв площа поперечного перетину патрубка повинна бути не менше 1,25 сумарної площі перетину клапанів, встановлених на цьому патрубку.
Відбір робочого середовища через патрубок, на якому розташовані запобіжні клапани, забороняється.
12.2.4. Конструкція запобіжних клапанів повинна передбачати можливість перевірки їх дії в робочому стані шляхом примусового відкривання клапана.
Вантаж важільних запобіжних клапанів повинен бути закріплений на важілі засобом, що виключає їх довільне переміщування. Навішувати нові вантажі після регулювання клапана забороняється.
Якщо на котлі встановлені два запобіжних клапана, то один з них повинен бути контрольним. Контрольний клапан забезпечують приладом (наприклад, кожухом, що замикається на замок), що не дозволяє обслуговуючому персоналу регулювати клапан, але не перешкоджає перевірці його стану.
12.2.5. Запобіжні пристрої повинні мати пристрої (відвідні трубопроводи) для захисту обслуговуючого персоналу від опіків при спрацюванні клапана. Середовище, що виходить із запобіжних клапанів слід відводити за межі котельного приміщення. Відвідні трубопроводи мають бути захищені від замерзання і обладнані дренажами для зливу конденсату, причому як на відводних трубопроводах, так і на зливних приладах не має бути запірних пристроїв.
12.2.6. На котлах (у тому числі тих, які мають один запобіжний пристрій) натомість одного запобіжного пристрою допускається встановлювати обвід із зворотним пристроєм, який пропускає воду з котла в обхід запірного пристрою на виході гарячої води. В цьому випадку між відводом і розширювальною посудиною не повинно бути запірної арматури, окрім указаного зворотного пристрою.
12.2.7. Діаметри обводів і зворотних клапанів повинні бути прийняті відповідно до розрахунку, але не менше:
40 мм - для котлів теплопродуктивністю до 0,28 МВт (0,24 Гкал/год);
50 мм - для котлів теплопродуктивністю понад 0,28 МВт (0,24 Гкал/год).
12.2.8. Сумарна пропускна здатність запобіжних пристроїв, що встановлюються на паровому котлі, повинна бути не менше номінальної годинної паропропродуктивності котла.
12.2.9. Число і розміри запобіжних клапанів розраховують за формулами:
для водогрійних котлів із природною циркуляцією
ndh = 0,000006 Q
для водогрійних котлів з примусовою циркуляцією
ndh = 0,000003 Q
де - n - Число запобіжних клапанів;
d - діаметр клапана, см;
h - висота підйому клапанів, см;
Q - максимальна продуктивність котла, Гкал/год.
Висота підйому клапана при розрахунку у зазначених формулах для звичайних малопідйомних клапанів приймається не більше 1/20 d.
12.2.10. Запобіжні клапани повинні захищати котли від перевищення в них тиску більш ніж на 10 % розрахункового (дозволеного).
12.2.11. Запобіжні клапани повинні встановлюватись:
на парових котлах з природною циркуляцією - на верхньому барабані;
на вихідних колекторах або барабані у водогрійних котлах.
12.2.12. Перевірка справності дії запобіжних клапанів повинна проводитись не рідше одного разу на зміну.
12.2.13. На парових котлах продуктивністю менше 100 кг/год замість запобіжних клапанів допускається встановлювати вихлопний запобіжний пристрій (гідрозатвор).
Вихлопний запобіжний пристрій розраховують так, щоб тиск у котлі не перевищував надлишковий тиск більше ніж на 10 %.
Між котлом і вихлопним запобіжним пристроєм і на самому пристрої установка запірних органів не допускається.
12.2.14. Водогрійні котли, що мають барабани, а також котли без барабанів теплопродуктивністю більше 0,4 МВт (0,35 Гкал/год) обладнують не менш ніж двома запобіжними клапанами із мінімальним діаметром кожного 40 мм. Діаметри всіх установлених клапанів повинні бути однаковими.
Водогрійні котли без барабанів теплопродуктивністю 0,4 МВт (0,35 Гкал/год) і менше можуть бути обладнані одним запобіжним клапаном.
Кількість і розміри запобіжних клапанів визначається підприємством-виготовлювачем котла.
12.2.15. Діаметр сполучного чи атмосферного трубопроводу розширювальної посудини повинен бути не менше 50 мм. Для запобігання замерзання води посудину і трубопроводи слід утеплювати.
12.2.16. У разі включення котлів у систему опалення без розширювальної посудини заміняти запобіжні клапани на котлах обводами не дозволяється.
12.2.17. У водогрійних котлах, що працюють на систему гарячого водопостачання, замість запобіжних клапанів допускається улаштування окремої вихлопної труби, що з'єднує верхню частину котлів із верхньою частиною бака для води. На цій вихлопній трубі не має бути запірних пристроїв, а бак слід з'єднати з атмосферою. Діаметр вихлопної труби повинен бути не менше 50 мм.
12.2.18. У разі наявності в котельних кількох секційних або трубчатих водогрійних котлів без барабанів, працюючих на загальний трубопровід гарячої води (якщо, крім запірних пристроюй на котлах, є запірні пристрої на загальному трубопроводі), дозволяється замість запобіжних клапанів улаштовувати на кожному котлі обводи із зворотними клапанами у запірних пристроїв котлів, а на загальному трубопроводі гарячої води (в межах котельної) - два запобіжних клапана між запірними пристроями на котлах і запірними пристроями на загальному трубопроводі. Діаметр кожного запобіжного клапана слід застосовувати за розрахунком для одного з котлів, що має найбільшу теплопродуктивність, але не менше 50 мм.
12.2.19. Встановлювати важільно-вантажні запобіжні пристрої на пересувних котельних установках забороняється.
12.3. Покажчики рівня води
12.3.1. Водогрійний котел повинен забезпечуватись покажчиком рівня води, встановленим у верхній частині барабана котла, а за відсутності барабана - на виході води з котла в магістральний трубопровід (до запірного пристрою).
12.3.2. На паровому котлі для постійного спостереження за рівнем води в його барабанах встановлюють не менше двох покажчиків рівня води прямої дії.
12.3.3. Для чавунних і стальних трубчатих котлів з площею поверхні нагріву менш 25 м2допускається встановлювати один покажчик рівня води. Чавунний котел із барабаном (парозбірником) обладнують циркуляційними трубами, що з'єднують нижню частину барабана з секціями котла.
12.3.4. Водовказівні прилади прямої дії слід встановлювати вертикально або з нахилом уперед під кутом не більше 30 і розміщувати та освітлювати так, щоб рівень води було добре видно з робочого місця машиніста (кочегара) оператора.
12.3.5. Висота прозорого елемента покажчика рівня води повинна перевищувати допустимі границі рівня води не менше, як на 25 мм кожного граничного рівня.
12.3.6. Водовказівні прилади чи пробкові крани влаштовують на барабані котла окремо один від одного. Допускається спільне розміщення двох покажчиків рівня води на сполучній трубі (колонці) діаметром не менше 70 мм.
Якщо водовказівні прилади з'єднують з котлом за допомогою труб довжиною до 500 мм, то внутрішній діаметр цих труб повинен бути не менше 25 мм, а довжиною понад 500 мм - не менше 50 мм.
Труби, що з'єднують водовказівні прилади з котлами, повинні бути доступними для внутрішньої очистки. Конфігурація труб, які з'єднують водовказівні прилади із барабаном котла, повинна виключати можливість утворення в них повітряних і водяних мішків.
12.3.7. Труби, що з'єднують водовказівні прилади із барабаном котла, повинні бути захищені від замерзання.
12.3.8. У покажчиках рівня прямої дії парових котлів застосовують плоскі прозорі стекла. Водовказівні прилади з циліндричними стеклами можуть бути використані на парових котлах продуктивністю не більше 0,5 т/год.
12.3.9. Покажчики рівня води з циліндричним склом повинні мати зовнішні захисні пристрої, що забезпечують безпеку обслуговуючого персоналу при розриві скла. Захисні пристрої не повинні ускладнювати спостереження за рівнем води.
12.3.10. Водовказівні прилади повинні мати запірну арматуру для відключення від парового і водяного простору котла, що забезпечує можливість заміни скла і корпусу під час роботи котла, а також продувальної арматури. Допускається застосування для цих цілей пробкових кранів. Для спускання води при продуванні водовказівних приладів необхідно користуватися лійками із захисним пристроєм і відвідною трубкою для вільного зливу.
12.4. Манометри
12.4.1. Манометри, що встановлюються на котлах і живильних лініях, повинні мати клас точності не нижче 2,5.
12.4.2. Манометри повинні вибиратися з такою шкалою, щоб при робочому тиску їх стрілка знаходилась у другій третині шкали.
12.4.3. На шкалу манометра наносять червону риску на рівні поділки, що відповідає робочому тиску в котлі з урахуванням додаткового тиску від ваги стовпа рідини.
Замість червоної риски допускається прикріпляти до корпусу манометра металеву пластину, пофарбовану в червоний колір, яка щільно прилягає до скла манометра над відповідною поділкою шкали. Наносити червону риску на скло фарбою забороняється.
12.4.4. Манометр улаштовують так, щоб його показання було чітко видно обслуговуючому персоналу, при цьому його шкала повинна бути розміщена вертикально або з нахилом уперед до 30.
12.4.5. Діаметр корпусу манометра, що встановлюється від рівня площадки спостереження за манометром на висоті до 2 м, повинен бути не менше 100 мм, на висоті 2 - 5 м - не менше 160 мм і на висоті понад 5 м - не менше 250 мм.
12.4.6. На кожному паровому котлі повинен бути встановлений манометр, що сполучається з паровим простором котла. Перед манометром повинен бути встановлений триходовий кран або інший аналогічний пристрій для продувки манометра. Крім того, перед манометром повинна бути сифонна трубка умовним діаметром не менше 10 мм.
12.4.7. У котлів, працюючих на рідкому паливі, на трубопроводі підводу палива до форсунок (пальників) влаштовують манометри після останнього по ходу палива запірного органу. Це правило не поширюється на ротаційні пальники.
12.4.8. Не допускається користуватись манометром, якщо:
на манометрі відсутня пломба або клеймо про здійснення перевірки;
просрочений термін перевірки манометра;
стрілка манометра при його відключенні не повертається до нульової позначки шкали на величину, що перевищує половину допустимої похибки для даного манометра;
розбите скло чи існують інші пошкодження, які можуть відбитися на правильності показань.
12.4.9. На водогрійних котлах манометри встановлюють:
на вході води в котел після запірного органу і на виході до запірного органу;
на всмоктувальних і нагнітальних лініях циркуляційних і підживлюючих насосів.
12.4.10. Для кожного парового котла манометр установлюють на лінії перед органом, регулюючим живлення котла.
При наявності в котельні кількох котлів паропродуктивністю менше 2 т/год допускається встановлення одного манометра на загальній живильній лінії.
12.4.11. У разі використання водопровідної мережі замість другого живильного насоса у безпосередній близькості від котла на цій водопровідній лінії повинен бути встановлений манометр.
12.4.12. Перевірка опломбуванням (тавруванням) манометрів проводиться Держстандартом не рідше одного разу в 12 місяців. Крім того, не рідше одного разу в 6 місяців власник котла повинен зробити перевірку робочих манометрів контрольним чи перевіреним робочим манометром, що має однакову шкалу і клас точності з тим манометром, що перевіряється. Результати перевірки заносять в журнал контрольних перевірок.
Перевірка справності дії манометрів за допомогою триходових кранів або запірних вентилів, що заміняють їх, повинна проводитися не рідше одного разу в зміну.
12.5. Прилади для вимірювання температури
12.5.1. У водогрійних котлів для вимірювання температури води встановлюють термометри при вході води в котел і на виході з нього.
На виході води з котла термометр повинен бути встановлений між котлом і запірним органом.
При наявності в котельні двох і більше котлів термометри, крім того, встановлюють на загальних подавальному і зворотному трубопроводах. У цьому випадку встановлення манометра на зворотному трубопроводі кожного котла не обов'язкове.
Допустима температура гарячої води повинна бути позначена на шкалі термометра червоною рискою.
12.5.2. На живильних трубопроводах парових котлів встановлюють термометри для вимірювання температури живильної води.
12.5.3. При роботі котлів на рідкому паливі, що потребує підігріву на паливопроводі, повинен бути встановлений термометр для вимірювання температури палива перед форсунками.
12.6. Арматура котла та його трубопроводи
12.6.1. Арматура, встановлена на котлах і трубопроводах, повинна мати маркування, в якому належить указувати:
- умовний прохід;
- умовний або робочий тиск і температуру середовища;
- напрям потоку середовища.
На маховиках арматури повинен бути позначений напрям обертання при їх відкриванні і закриванні.
12.6.2. На паропроводі від котла встановлюють запірний вентиль чи засувку. Запірний орган на паропроводі встановлюють по можливості ближче до котла.
12.6.3. На живильному трубопроводі встановлюють зворотний клапан і запірний орган (вентиль).