деформація у вигляді роздавлення, перекручувань, хвилястості, заломів, перегинів каната тощо;
зменшення діаметра прутка, з якого виготовлені ланки ланцюга більше ніж на 10 % від первісного діаметра;
після впливу динамічного навантаження, що виникає на стропі, у момент зупинки падіння працівника;
інших видів пошкоджень, що знижують механічну міцність каната (ланцюга) (в результаті термічної дії, електричного дугового розряду, впливу механічних факторів тощо).
4.7.2.5. Випробування стропів, що використовуються у роботі, проводяться перед початком експлуатації, а також не рідше одного разу за 6 місяців - у процесі експлуатації відповідно до документів з експлуатації виробників.
4.7.3.1. Міцність карабінів повинна бути не менше 22 кН у поздовжньому напрямку, а для карабінів типу “провушина”, крім того, - не менше 7 кН у поперечному напрямку. Карабін з відкритою засувкою повинен витримувати в поздовжньому напрямку зусилля не менше 9 кН.
4.7.3.2. Карабіни мають відповідати вимогам ДСТУ ЕN 362-2001 і експлуатуватися відповідно до документів з експлуатації виробників.
4.7.3.3. У карабіна має бути запобіжний пристрій, що виключає його випадкове розкриття. Засувка і запобіжник карабіна повинні закриватися автоматично.
Дозволяється застосовувати карабіни з запобіжниками у вигляді муфт, що нагвинчуються або що насуваються під дією пружини, фіксуючи засувку в закритому положенні.
4.7.3.4. Діаметр прутка, з якого виготовлений карабін типа „проушина”, має бути не менше 10 мм, а величина розкриття засувки (зев) - не менше 18 мм.
4.7.3.5. У процесі експлуатації при щоденному візуальному контролі карабіни підлягають відбраковуванню при наявності дефектів і несправностей, що знижують їх механічну міцність або які можуть призвести до відмови в роботі або травмування працівників:
неможливості відкриття засувки однією рукою;
відсутності запобіжного пристрою, що виключає випадкове розкриття карабіна;
механічних дефектів (тріщин, деформацій, заусенців, гострих крайок, зламів і т.д.);
порушень у роботі засувки або запобіжника;
зношуванні елементів карабінів у місцях найбільшого тертя більше ніж на 10% від площі первісного перетину;
після динамічного навантаження, що виникає на карабінах, у результаті падіння працівника з висоти, якщо карабін використовувався в страхувальному ланцюжку.
Контроль працездатності карабіна проводиться віджимом засувки в крайнє відкрите положення з наступним різким відпусканням. Засувка (при відкритому положенні запобіжника) повинна закриватися під дією пружини без заїдань.
4.7.3.6. Зусилля, необхідне для розкриття карабінів, повинне бути не менше 29,4 Н і не більше 78,4 Н.
4.7.4.1. Пристрій для спуску по опорному канату (далі - пристрій), зафіксований на опорному канаті, при виконанні робіт у безопорному просторі повинен витримувати статичне навантаження не менше 12 кН без ушкоджень і залишкових деформацій корпуса й просковзування каната через пристрій.
4.7.4.2. При прикладанні на вільний кінець опорного каната статичного навантаження, рівного 100 Н, гальмівне зусилля в пристрої має бути не менше 450 Н. 4.7.4.3. Пристрої повинні відповідати технічним умовам виробників на конкретний вид пристрою.
4.7.4.4. Радіус вигину опорного каната в пристрої має бути не менше одного діаметра каната, а сумарний кут охоплення опорним канатом елементів пристрою - не менше 450°, що забезпечуватиме рівномірне пересування працівника по опорному канату, плавне регулювання швидкості його спуску й зупинку.
4.7.4.5. У процесі експлуатації пристрої підлягають відбраковуванню за наявністю дефектів і несправностей, що знижують їхню механічну міцність або які можуть призвести до відмови в роботі:
погіршення показників функціональних характеристик, зазначених у документах з експлуатації виробника.;
наявність механічних дефектів (тріщин, деформацій, зламів та ін.);
зношування складових частин у місцях найбільшого тертя більше ніж на 10% від площі первісного перетину;
після динамічного навантаження, що виникає на пристрої в результаті падіння працівника, якщо пристрій використовувався в страхувальному ланцюжку.
4.7.4.6. Пристрої повинні самоблокуватися. Якщо під час спуску працівник втратив функцію керування пристроєм (випустив з рук вільний кінець опорного каната), пристрій повинен автоматично сповільнити рух працівника до безпечної швидкості (не більше 0,5м/с) або зупинити спуск.
Допускається застосування пристроїв без самоблокування, коли вони використовуються разом з вузлами, що самозатягаються, або затискачами, установленими нижче пристрою.
4.7.4.7. Пристрої при експлуатації проходять періодичні випробування у терміни та за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробника.
4.7.5.1. Пристрої для підйому по опорному канату (далі - затискачі) повинні відповідати технічним умовам виробників на конкретний вид пристрою.
4.7.5.2. Затискач, установлений у робоче положення, повинен витримувати статичне навантаження не менше 4 кН без порушень в його роботі, просковзування затискача по опорному канату й залишкової деформації його деталей.
4.7.5.3. Затискачі з відкритою конструкцією корпуса використовуються для забезпечення безпеки працівника тільки при підйомі по опорному канату за умови їхнього кріплення через карабін безпосередньо до страхувального вузла ПЛ.
4.7.5.4. Затискачі із закритою конструкцією корпуса використовуються як для підйому по опорному канату, так і як страхувальний елемент на страхувальному канаті при пересуванні по спорудам, конструкціям тощо. В цьому випадку затискач слід кріпити до страхувального вузла ПЛ таким чином, щоб висота вільного падіння працівника до повної зупинки не перевищувала 0,5 м. У разі можливого перевищення цієї висоти падіння затискач кріпиться до страхувального вузла ПЛ через амортизатор.
4.7.5.5. Затискачі, конструкцією яких передбачене просковзування по канату під навантаженням від 3 до 6 кН включно, допускається застосовувати для забезпечення безпеки працівників за умови кріплення їх до страхувального вузла ПЛ через строп.
4.7.5.6. Затискачі не рідше одного разу за 6 місяців проходять періодичні експлуатаційні випробування за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробника.
4.7.5.7. У процесі експлуатації затискачі підлягають відбраковуванню за критеріями, викладеними у пункті 4.7.4.5 цих Правил.
4.7.6.1. Зачепи й петлі при виконанні робіт на висоті в безопорному просторі та на конструкціях (елементах конструкцій) із застосуванням верхолазного спорядження застосовуються для:
кріплення до опор опорних і страхувальних канатів;
подовження опорних і страхувальних канатів;
устаткування місць для закріплення стропів запобіжних поясів;
кріплення допоміжного устаткування;
блокування основних (природних) і допоміжних (природних, штучних) опор для кріплення опорних і страхувальних канатів.
4.7.6.2. Зачепи мають відповідати вимогам ДСТУ EN 362-2001 та витримувати статичне навантаження не менше 15 кН без ушкоджень, залишкових деформацій корпуса та порушення працездатності.
4.7.6.3. Петлі повинні витримувати статичне навантаження не менше 22 кН без порушення цілісності стрічок і швів.
4.7.6.4. Допускається використовувати петлі, зав'язані з відрізків плетеного синтетичного шнура, діаметром не менше 10 мм або стрічки. Для зв'язування кінців шнура застосовуються вузли зустрічна вісімка або грейпвайн (табл. 7.1 цих Правил).
4.7.6.5. Розривне навантаження стрічки, що використовується для зав'язування відтягнень і петель, має бути не менше 22 кН. При цьому кінці стрічки слід зв'язувати стрічковим вузлом (таблиця 7.1 цих Правил).
4.7.6.6. Петлі, виготовлені зі стрічок і шнурів, підлягають відбраковуванню й вилученню з експлуатації при наявності дефектів, що знижують їхню механічну міцність:
ушкодження (розриви) ниток на оплітці;
наявність оплавлених ділянок;
наявність слідів фарб, розчинників, масел, інших агресивних речовин;
місцеве збільшення або зменшення діаметра шнура;
вихід внутрішніх стренг у вигляді “барашків” через оплітку назовні.
4.7.6.7. Механічні зачепи вилучаються з експлуатації при: наявності механічних дефектів (тріщин, деформацій, зламів і т.д.); ненадійній роботі засувки або муфти;
зношуванні елементів зачепів у місцях найбільшого тертя більше ніж на 10% від первісного розміру площі їх перетину.
4.7.6.8. Зачепи й петлі підлягають відбраковуванню після динамічного навантаження, що виникає на них, у результаті зупинки падіння працівника, якщо ці зачепи (петлі) використовувалися в страхувальному ланцюжку.
4.7.7.1. Робочі сидіння виготовляються із багатошарової фанери, товщиною не менше 12 мм, синтетичних або інших матеріалів та мають відповідати вимогам документів з експлуатації виробників. Розміри робочого сидіння мають бути не менше (300 х 600) мм, отвори для опорних елементів слід розташовувати на відстані 20 - 25 мм від краю робочого сидіння. Як опорні (що утримують робоче сидіння) елементи застосовуються синтетичні плетені шнури діаметром 8 - 10 мм, металеві канати діаметром не менше 4 мм або синтетичнчні стрічки шириною 25 - 50 мм.
4.7.7.2. Конструкція робочого сидіння повинна передбачати регульовані по довжині опорні елементи.
4.7.7.3. На робочому сидінні можуть обладнуватись петлі (замки) для кріплення до них інструментів, пристосувань, матеріалів й т.д., що використовуються під час роботи.
4.7.7.4. Робочі сидіння підлягають відбраковуванню за ознаками дефектів, зазначених у пункті 4.7.1.8 – для синтетичних опорних елементів, у пункті 4.7.2.4 – для металевих канатів, а також за наявності : тріщин і зламів на сидінні; порушень міцності у вузлах з'єднання.
4.7.7.5. Під час експлуатації робочі сидіння проходять періодичні статичні випробування за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробників.
5.1.1. Умови експлуатації на висоті інструментів та пристроїв мають відповідати вимогам Інструкції з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами і пристроями, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від України від 05.06.2001 254 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за 616/5807.
5.1.2. Роботу на висоті з використанням засобів малої механізації, пристроїв та інструментів (далі – пристрої) виконуються відповідно до вимог цих Правил та документів з експлуатації виробників.
5.1.3. Пристрої забезпечуються засобами, які унеможливлюють їх падіння з висоти.
5.1.4. Пристрої необхідно використовувати за їх призначенням та утримувати у справному стані.
5.1.5. Живильні кабелі та шланги механізованих інструментів повинні мати якомога меншу довжину, щоб не заважати виконувати роботу та не створювати небезпеку працівникам та оточуючим.
При виконанні робіт в безопорному просторі живильні кабелі в зоні виконання робіт мають незалежне від працівника кріплення (опору).
5.1.6. Вимоги безпечної роботи з пристроями на висоті вносяться в інструкції з охорони праці для певної професії або виду робіт.
5.1.7. Під час одночасного виконання робіт декількома організаціями на будівельному об`єкті, майданчику тощо роботи механізованими інструментами виконуються відповідно до розробленого та затвердженого ПВР.
5.1.8. У разі перерв та після закінчення робіт пристрої слід вимкнути та від`єднати від джерел живлення.
5.1.9. Роботи на висоті з використанням механізованих інструментів виконуються з надійно закріплених та стійких робочих площадок, помостів тощо.
5.1.10 При виявленні несправності пристроїв необхідно припинити роботу та повідомити про це відповідального керівника робіт.
5.2. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті із застосуванням електрифікованого інструменту
5.2.1. Ручний електрифікований інструмент (далі-інструмент) повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.1-75, ГОСТ 12.2.013.0-91, ДСН 3.3.6.096-2002.
5.2.2. До роботи з електрифікованими інструментами допускаються працівники, які мають групу з електробезпеки ІІ та вище.
5.2.3. Перед початком робіт на висоті перевіряється стан інструменту: комплектність, надійність кріплення деталей, цілісність ізоляції живильного кабелю та штепсельної вилки, роботу на холостому ході, наявність, комплектність та справність захисних кожухів, надійність кріплення змінних робочих пристосувань, а також працездатність вимикальних пристроїв.
5.2.4. Працювати з електрифікованими інструментами поза приміщеннями на риштуваннях, помостах під час дощу, снігопаду слід під навісом, обладнаним над місцем роботи.
Виконувати роботи із застосуванням електрифікованого інструменту з підйомників, колисок тощо під час снігопаду та дощу не дозволяється.
5.3.1. Роботу на висоті із застосуванням піротехнічного (порохового) інструменту виконують за нарядами відповідно до вимог Інструкції з охорони праці під час виконання робіт пороховими інструментами, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 №254 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за 617/5808.
5.3.2. До самостійної роботи на висоті із застосуванням піротехнічного інструменту працівники допускаються наказом роботодавця після навчання та успішного проходження стажування протягом не менше 5 змін під наглядом досвідченого працівника.
5.3.3. Перед початком робіт на висоті із застосуванням піротехнічного інструменту працівник отримує:
наряд на право виконання робіт;
пороховий інструмент;
патрони (не більше змінної норми);
засоби індивідуального захисту (протишумові навушники, захисну каску, захисний щиток, шкіряні перчатки або захисні рукавиці, запобіжний пояс та за необхідності металевий страхувальний канат).
5.3.4. Роботи із застосуванням слюсарно-монтажного інструменту на висоті проводять з виконанням таких умов:
з надійно закріплених та стійких робочих площадок або із обов’язковим страхуванням (самострахуванням) працівника карабіном запобіжного пояса за опори. Запобіжні пояси застосовуються відповідно до пункту 4.2 цих Правил; із застосуванням захисних щитків або окулярів зі склом, яке не б’ється – при виконанні роботи слюсарно-монтажним інструментом ударної дії.
5.3.5. Зберігати інструмент та переносити його на висоті слід у сумках, підсумках тощо із застосуванням за необхідності захисних ковпачків, футлярів, чехлів.
5.4.1. Ручні пневматичні інструменти мають відповідати вимогам ГОСТ 12.2.010-75.
5.4.2. Роботи на висоті з використанням пневматичних інструментів виконуються за нарядом.
5.4.3. Ручний ударний інструмент забезпечується запобіжним пристроєм для унеможливлення випадання його робочої частини інструмента з гільзи.
5.4.4. Приєднання шлангів до повітряпроводу та інструмента виконується після закриття запірними вентилями повітрязбірника за допомогою штуцерів і ніпелів зі справною різьбою. Штуцери до рукавів кріпляться з використанням кілець та стяжних хомутів. Приєднання через скручування дротом при цьому не дозволяється.
5.4.5. Повітря до пневматичного інструмента подається тільки після встановлення його в робоче положення.
5.4.6. При застосуванні пневматичних інструментів слід дотримуватися таких умов безпеки:
виконувати роботи зі стійкого положення працівника;
держати інструмент тільки за робочу рукоятку;
прокладати з`єднувальні шланги слід за межами проходів, проїздів, місць складування матеріалів тощо;
приєднувати пневматичний інструмент до магістралі стиснутого повітря тільки через вентиль;
не працювати одночасно на одній вертикалі з іншими виконавцями робіт;
магістральні повітряпроводи прокладаються конструкціями споруди;
прокладати їх конструкціями риштувань та помостів не дозволяється;
шланги до інструмента розміщуються таким чином, щоб унеможливити їх випадкове пошкодження; довжина шлангів від магістралі до пневматичного інструмента має бути не більше 10 м.
5.5. Вимоги безпеки при застосуванні кігтів і лазів монтерських
5.5.1. Монтерські лази та кігті мають відповідати вимогам технічних умов та документів з експлуатації виробників.
5.5.2. Контролює справний стан кігтів та лазів працівник, який використовує в роботі кігті (лази), а також його безпосередній керівник.
5.5.3. На кожному лазі (кігті) наносяться:
товарний знак виробника;
скорочене позначення типу лазів (кігтів);
місяць і рік виготовлення;
позначення технічних умов;
заводський номер.
5.5.4. При виконанні роботи із застосуванням кігтів і лазів працівники забезпечуються запобіжними поясами.
5.5.5. Перед початком робіт на опорах необхідно ретельно оглянути кігті (лази) і переконатись у тому, чи не прострочена дата їх випробування, а вузли та деталі справні. Особливу увагу слід звернути на цілісність шипів та пришивки ременів, надійність пряжок, наявність контргайок та шплінтів (якщо шплінти та контргайки передбачені конструкцією виробу). Металеві деталі кігтів та лазів не повинні мати вмятин, тріщин, надломів, задирок, гострих кромок, а місця зварювання деталей мають бути рівні, гладкі, без раковин та інших дефектів, які погіршують міцністні характеристики виробів .
5.5.6. Під час експлуатації монтерські кігті та лази проходять не рідше 1 разу на 6 місяців випробування статичним навантаженням 1350 Н.
5.5.7. Перед початком випробування кігтів (лазів) необхідно перевірити:
стан і закріплення серповидної частини до підніжки, інших вузлів деталей (в тому числі міцність зварних швів);
стан резьбових з’єднань, змінних пластин (при наявності останніх);
цілісність прошивки ременів та надійність прошивки пряжок;
наявність контргайок та шплінтів (якщо шплінти та контргайки передбачені конструкцією виробу);
стан шипів (повинні бути цілі, затягнуті до упора, заточені відповідно до вимог виробника);
наявність стопорних гайок, які мають бути надійно затягнені і зашплінтовані стопорними кільцями (якщо вони передбачені конструкцією виробу); стан закріплення ременів;
відсутність тріщин або яких-небудь механічних пошкоджень зварних швів. Спрацьовані (затуплені) або пошкоджені шипи необхідно зняти та замінити новими.
Після закінчення огляду та усунення виявлених дефектів проводиться випробування кігтів (лазів).
5.5.8. Під час проведення випробування статичне навантаження прикладаються протягом 5 хвилин безпосередньо до кріпильних ременів кожного кігтя або лаза так, щоб вісь навантаження проходила через центр підніжки. Допускається проведення випробувань окремо кігтів (лазів) статичним навантаженням 1350 Н та окремо кріпильних ременів шляхом прикладання статичного навантаження 675 Н уздовж кожного ременя чи усіх ременів разом, з`єднаних послідовно, протягом 1 хв.
Методика проведення випробувань має бути зазначена в документах з експлуатації виробників.
5.5.9. Після зняття статичного навантаження кожний лаз необхідно оглянути. При виявленні залишкової деформації чи тріщин металевих деталей
кігтя (лаза), розривів зварних швів, надривів ременів, залишкової деформації шипів або пошкодження пряжок лази (кігті) відбраковуються та вилучаються із подальшої експлуатації.
Відсутність залишкової деформації повинна перевірятись звірюванням розхилу та підйому кігтя (лаза) до та після проведення випробування.
5.5.10. Результати випробувань кігтів та лазів заносяться в Журнал обліку та огляду такелажних засобів, механізмів та пристроїв (додаток 5 до цих Правил).
6.1.1. Вимоги пункту 6 поширюються на виконання робіт на висоті з використанням:
вантажопідіймальних кранів;
лебідок для підіймання вантажу і (або) працівників;
ручних та електричні талів, а також кішок;
блоків та поліспастів;
колисок (будівельних і тих, що навішуються на гак крана);
підйомників;
автомобільних драбин; пересувних механізованих помостів.
6.1.2. Умови безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, машин і пристроїв під час виконання робіт на висоті мають відповідати вимогам чинного законодавства.
6.1.3 Керування вантажопідіймальними кранами, машинами, пристроями, а також виконання стропування вантажів дозволяється працівникам, які пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00- 4.36-05.
6.1.4. Для стропування вантажів допускаються особи відповідно до вимог Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 25.09.95 135 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.10.95 за №372/908.
6.1.5. Працівники, які виконують роботи з демонтажу, закріплюються карабінами запобіжних поясів за металеві страхувальні канати, які знаходяться поза межами конструкцій, що демонтуються, та у безпечній для працівників зоні.
6.1.6. Під час підйому (опускання) та переміщення вантаж закріплюється таким чином, щоб унеможливити падіння.
6.1.7. Працівники, які виконують роботи на висоті з використанням вантажопідіймальних кранів, машин і пристроїв, використовують захисні каски, рукавиці, спецодяг та спецвзуття.
6.2.1. Вантажі, перед їх підніманням, та площадки для приймання вантажів, які знаходяться на висоті 1,3 м і вище, відчищаються від бруду, снігу, сторонніх предметів тощо. Площадки для приймання вантажів обладнують місцями для стропування вантажу та закріплення стропів запобіжних поясів працівників на висоті. Місця для закріплення запобіжних стропів мають знаходитися за межами місць для приймання вантажів.
Не дозволяється на вантажах, що піднімаються, спускаються чи переміщуються залишати будь-які речі, інструменти тощо.
6.2.2. Знімання вантажних стропів виконується тільки після встановлення у стійке положення чи надійного закріплення вантажу, яке виключає можливість його падіння, перекидання або сповзання.
6.2.3. Вантажні стропи мають відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.8-10-98.
6.2.4. Вимоги до безпечної експлуатації лебідок, талів, кішок, блоків, поліспастів, вантажозахоплювальних пристроїв, вантажних стропів та тари мають відповідати вимогам чинного законодавства, а також документів з експлуатації виробників.