НПАОП 1.1.30-5.19-96 Інструкція з контролю складу рудникового повітря, визначення газовості та встановлення категорій шахт за метаном

ДЕРЖАВНИЙ НОРМАТИВНИЙ АКТ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

 

Затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 18 січня 1996 р, № 7

Kиїв

ДНАОП 1.1.30-5.19-96

ІНСТРУКЦІЯ З КОНТРОЛЮ СКЛАДУ РУДНИКОВОГО ПОВІТРЯ, ВИЗНАЧЕННЯ

ГАЗОВОСТІ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ КАТЕГОРІЙ ШАХТ ЗА МЕТАНОМ

До §§ 193, 262, 264, 265, 266, 267, 268, 439 Правил безпеки у вугільних шахтах

В Інструкції наведені вказівки з перевірки складу руд­никового повітря, контролю вмісту шкідливих газів, кіль­кості і тепловологісних параметрів повітря, визначення газовості і встановлення категорій шахт за метаном.

Під час аварії порядок перевірки складу повітря вста­новлюється відповідальним керівником робіт з її ліквідації й командиром підрозділу ДВГРС.

І. Перевірка складу, кількості, температури й вологості рудникового повітря

Загальні положення

1. Перевірка складу повітря відповідно до вимог § 262 Правил повинна виконуватися інженерно-технічними пра­цівниками дільниці ВТБ і працівниками ДВГРС.

2. Інженерно-технічні працівники дільниці ВТБ повинні здійснювати перевірку складу повітря за вмістом метану, вугле­кислого газу і кисню. Одночасно з перевіркою складу вимірюються кількість і температура повітря. Якщо температура по­вітря перевищує +20°С, повинна визначатися відносна вологість. При кондиціюванні повітря його температура і відносна вологість повинні визначатися у всіх пунктах охо­лодження та на робочих місцях.

Працівники ДВГРС при перевірці складу повітря повинні визначати вміст:

в зарядних камерах - водню;

після підривних робіт - оксиду вуглецю, оксиду й діоксиду азоту;

під час відробки пластів вугілля, схильного до самоза­палювання, а також на пожежних дільницях і через ізолю­ючі перемички -оксиду вуглецю і водню;

у шахтах з виділенням сірковмісних газів - сірчистого ангідриду і сірководню;

у шахтах, небезпечних за нафтогазовиявленнями, -важких вуглеводнів;

інших шкідливих речовин, для визначення яких по­трібна спеціальна апаратура.

Під час визначення вмісту перерахованих вище газів працівниками ДВГРС визначається також вміст вуглекис­лого газу, кисню і метану.

3. Працівники ДВГРС один раз на рік повинні відбирати проби повітря у вихідних вентиляційних струменях виїм­кових дільниць, тупикових виробок, шахтопластів, крил і шахт, де перевірка здійснюється працівниками дільниці ВТБ, для аналізу на метан, вуглекислий газ і кисень. За результатами цих аналізів лабораторіями ДВГРС повинні бути розраховані й передані шахтам значення показників кисневого балансу для використання при визначенні вмісту кисню.

4. Під час перевірки складу повітря на вміст метану, вуглекислого газу й кисню повинні визначатися середні концентрації газів у поперечних перерізах вентиляційних струменів. Перевірку складу повітря слід проводити в зміну, коли в очисних виробках ведуться роботи з видобутку вугілля, але не раніше ніж через добу після неробочого дня.

5. Перевірка складу повітря після підривних робіт про­водиться в тупикових виробках довжиною 300 м і більше не рідше одного разу на місяць, а також при зміні паспор­ту буропідривних робіт.

Перші проби треба відбирати (проводити вимір вмісту шкідливих газів) після закінчення часу Т після підривних робіт, але не раніше як через 15 хв при звичайному підриванні й через 30 хв при струєному підриванні.

Наступні проби необхідно відбирати через колені 5 хв протягом 10-15 хв.

Значення Т визначається за формулою:

_

T =(2,25/ Q В.П)√( ( V В.Р S2LПkобв)/ k2 ВТ.ТР)

де Q в п - фактична кількість повітря у вибої тупикової виробки, м3/хв;

V В.Р- об'єм шкідливих газів, що утворюються після підривання, л;

_

S - середня площа поперечного перерізу тупикової виробки в просвіті, м2;

LП- фактична довжина тупикової частини виробки, м;

kобв- коефіцієнт, що враховує обводнення виробки;

k ВТ.Тр- коефіцієнт втрат повітря у вентиляційних тру­бах.

Для виробок, фактична довжина яких перевищує кри­тичну L П.КР, в формулу (1) замість L Ппідставляється кри­тична довжина й приймається відповідне значення k ВТ .ТР

Перевірка складу повітря в таких виробках проводиться на відстані від вибою, що дорівнює критичній довжині.

Для горизонтальних і похилих виробок критична до­вжина приймається рівною 500 м, а для вертикальних стволів визначається згідно з посібником із проектування вентиляції вугільних шахт.

6. Під час перевірки складу повітря похибка не повин­на перевищувати:

для визначення метану, вуглекислого газу, кисню й водню ±0,1% об.;

для визначення оксиду вуглецю ±0,0005% об. у разі вмісту до 2 ГДК і ±10% від вимірюваної величини при більшому вмісті;

для визначення оксидів азоту, сірчистого ангідриду, сірководню ±25% від величини, що визначається. Прилад (метод) повинен забезпечувати визначення 0,5 ГДК.

Примітка.

Тимчасово допускається визначення метану, вуглекис­лого газу й кисню з похибкою ±0,2% об.

Організація перевірки складу повітря

7. Перевірка складу повітря здійснюється працівниками ДВГРС за планом (форма 1), який складається щоквар­тально начальником дільниці ВТБ, узгоджується з коман­диром підрозділу ДВГРС, що обслуговує шахту, і затвер­джується головним інженером шахти.

Не пізніше 25 числа останнього місяця поточного квар­талу план повинен бути поданий до ДВГРС. На основі цього плану лабораторія ДВГРС складає на кожен місяць графіки перевірки складу (відбору проб), виписки з яких не пізніше ніж за три дні до початку чергового місяця пе­редаються шахтам.

Працівники дільниці ВТБ здійснюють перевірку складу повітря з періодичністю і в місцях, що визначаються на­чальником дільниці, відповідно до вимог § 262 Правил.

8. У дні, передбачені графіком, працівник ДВГРС, що здійснює перевірку, одержує в лабораторії акт-наряд (фор­ма 2) і підписує його у начальника дільниці ВТБ, який може внести зміни до акт-наряду, враховуючи фактичний стан гірничих робіт. Кожна внесена зміна засвідчується підписом начальника дільниці ВТБ.

Під час перевірки складу рудникового повітря після підривних робіт начальник дільниці ВТБ повинен зазна­чити в графі "Примітка" акт-наряду, через який час після підривання зарядів треба проводити визначення вмісту шкідливих газів.

Перевірка складу повітря працівниками дільниці ВТБ проводиться на основі наряд-путівок.

9. Перевірка складу повітря працівниками ДВГРС про­водиться в присутності працівників дільниці ВТБ, при цьому відповідальність за правильність вибору місця пере­вірки складу повітря несе працівник шахти, а за пра­вильність перевірки складу повітря {відбір проб) - пра­цівник ДВГРС.

10. Повідомлення {форма 3) про результати аналізу проб повітря надсилається головному інженеру шахти не пізніше, ніж через добу з часу надходження проб у лабо­раторію. Результати аналізу проб з недопустимим вмістом контрольованих газів негайно сповіщаються телефоном головному інженеру шахти й місцевому органу Держнаг-лядохоронпраці.

Працівники дільниці ВТБ записують результати вимірів у наряд-путівки.

11. За необхідності проба повітря може бути відібрана працівником шахти й здана в лабораторію ДВГРС для ана­лізу. До проби повинен бути прикладений акт-наряд, підписаний начальником дільниці ВТБ, із зазначенням газів, на вміст яких повинен бути виконаний аналіз, а також орієнтовних концентрацій газів у місці його відбору.

12. Дефектні проби повинні бути забраковані. Про прийняте рішення необхідно довести до відома начальни­ка дільниці ВТБ шахти, а проби в цих місцях відібрати повторно.

13. У виробках, що містять в собі шкідливі гази вище допустимих норм, перевірка складу повітря (відбір проб) повинна проводитись у респіраторах.

14. Результати перевірки складу та визначень кількості, температури й вологості повітря в гірничих виробках за­писуються у «Вентиляційний журнал», результати пере­вірки на ізольованих пожежних дільницях - в «Книгу спостережень за пожежними дільницями і перевірки стану ізоляційних перемичок», результати вимірів у дегазацій­них трубопроводах і свердловинах - в «Книгу обліку ро­боти дегазаційних свердловин».

Місця перевірки складу повітря

15. Пункти перевірки складу й вимірів кількості повітря визначаються відповідно до § 262 Правил. Розташування цих пунктів для визначення газовості в межах виїмкових дільниць при найбільш поширених схемах провітрювання показано на мал.1-6. Пункти розташовуються в 15-20 м від місця входу вентиляційного струменя на виїмкову

дільницю, в очисну виробку або виходу його з виїмкової дільниці, очисної або тупикової виробки і на такій самій відстані від місць злиття або розгалуження вентиляційних струменів.

У разі ізольованого відводу метану за межі виїмкових дільниць перевірка складу (відбір проб) і виміри кількості повітря здійснюються в 15-20 м перед і за змішувальною камерою.

16. Перевірка складу (відбір проб) при проходці стволів проводиться на відстані 20 м від устя та у вибої.

17. Перевірка складу (відбір проб) у тупикових вироб­ках після підривних робіт проводиться на відстані 20-30 м від устя (у верхній частині перерізу виробки).

18. Перевірка складу (відбір проб) в зарядних камерах проводиться у верхній частині перерізу камери з боку вихідного струменя.

19. Місця й періодичність контролю за вмістом сір­чистого ангідриду й сірководню встановлюються головним Інженером шахти за рекомендаціями МакНДІ.

20. Місця вимірів вмісту метану і кількості відсмок­туваної суміші в дегазаційних трубопроводах і свердлови­нах, а також періодичність вимірів встановлюються відпо­відно до посібника із дегазації вугільних шахт.

21. Місця й порядок перевірки складу повітря (відбору проб) при контролі за ранніми стадіями самозапалювання вугілля у виробках, небезпечних за нафтогазовиявленнями, та інших не обумовлених даною Інструкцією випадках визна­чаються відповідними інструкціями (посібниками).

Способи й засоби перевірки складу повітря

22. При відборі проб повітря для визначення вмісту метану, вуглекислого газу, кисню, оксиду вуглецю й во­дню повинні використовуватися еластичні газонепроникні ємкості - гумові камери. Час збереження таких проб (від відбору до аналізу) не повинен перевищувати 12 годин. За погодженням з командиром підрозділу ДВГРС допускається відбір проб "мокрим" способом.

Гумові камери повинні бути перевірені на герметичність шляхом занурювання у воду. Гумові камери, які не були у вживанні, повинні підлягати 2-3-разовому продуванню повітрям для виведення тальку.

Відбір проб в такі ємкості проводиться шляхом накачу­вання в них шахтного повітря за допомогою ручного на­сосу (гумової груші). Спочатку ємкість «промивається» шахтним повітрям, для чого в місці відбору проби в неї накачується повітря, що відбирається об'ємом близько 1 л, яке потім повністю випускається. Після цього в ємкість накачується необхідний об'єм шахтного повітря, і вона герметизується.

Відбір проб на важкі вуглеводні повинен проводитись «мокрим» способом у пляшки місткістю 0,5 л.

23. Для відбору проб у посудини (бюретки) способом продування за допомогою ручного насосу або ежекторного аспіратора через посудину продувається проба рудникового повітря в об'ємі, що перевищує місткість посудини не менше ніж в 10 разів.

24. Контроль за вмістом шкідливих газів (оксидів азо­ту, сірководню, сірчистого ангідриду та ін.) проводиться індикаторними трубками. У разі необхідності допускається відбір проб методом хімічного поглинання за спеціальною методикою.

25. Для відбору усередненої за поперечним перерізом виробки проби працівник, що робить відбір, стає облич­чям назустріч повітряному струменю і тримає посудину (камеру) у витягнутій руці, переміщуючи її зигзагоподібне від підошви до покрівлі у вертикальній площині. При цьому необхідно зробити не менше 40 нагнітань грушею (насосом), слідкуючи за тим, щоб кількість нагнітань у верхній і нижній частинах перерізу виробки приблизно була однакова. Надлишок повітря випускається до досяг­нення потрібного об'єму (1 л).

26. У стволах та інших вертикальних виробках посу­дину (камеру) під час відбору проби переміщують зигзаго­подібне в горизонтальній площині.

27. Відбір проб із-за перемичок, з контрольних свер­дловин і з важко доступних місць проводиться дистанційно за допомогою спеціальних пристроїв і пристосувань.

Перед відбором проби через підвідну трубку спеціального пристрою прокачується суміш, що відбирається, в об'ємі, що забезпечує не менше 2-кратного об'єму місткості труб­ки.

Перед відбором проб з-за перемички або із свердловини вимірюються температура й тиск; якщо тиск в ізольованій дільниці менше зовнішнього (перемичка або свердловина «приймають»), то відбір проби не проводиться, про що робиться відповідний запис в акті-наряді.

28. Відбір проб з дегазаційних трубопроводів і свердло­вин, а також виміри кількості відсмоктуваної суміші про­водяться за методикою, викладеною в посібнику з дега­зації вугільних шахт.

29. Тимчасово допускається визначати вміст кисню в гірничих виробках, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії або за допомогою ВМП, за формулою:

Ск = А - СУ- 0,2 СМ, (2)

да Ск

- вміст кисню Б пункті перевірки складу повітря, % ;

АУ

- показник кисневого балансу, % ; визначається ла­бораторією ДВГРС на підставі результатів аналізів проб повітря, відібраних згідно з п.З;

СУ, СМ

- вміст відповідно вуглекислого- газу й метану в пункті перевірки складу повітря, %.

_ _ _

А = Ск + Су + 0,2 См, (3)

_ _ _

де Ск, Су, См

- середній вміст відповідно кисню, вуглекис­лого газу й метану у вихідних вентиляційних струменях виїмкових дільниць, тупикових виробок, крил та шахти, %.

Вимірювання швидкості повітря

ЗО. Вимірювання швидкості повітря проводиться на прямих незахаращених ділянках виробок на відстані не меншій як 15 м від розгалужень, з'єднань і різких пово­ротів вентиляційних струменів.

Під час вимірювання анемометр слід переміщувати шля­хом, зазначеним на мал,7; вимірювач може знаходитись:

а) у тому ж перерізі, де вимірюється швидкість (спосіб "у перерізі");

б) на відстані витягнутої руки від перерізу, у якому вимірюється швидкість (спосіб «перед собою»);

в) на відстані 1,5-2 м від перерізу, у якому вимірюється швидкість (вимір анемометром, закріпленим на жерди-ні).

Вимірювання способом «перед собою» може проводити­ся при висоті виробки в просвіті не більше як 2 м. Для одержання істинної середньої швидкості повітря значення швидкості; визначене за графіком анемометра, треба пом­ножити на поправочний коефіцієнт, який при вимірі спо­собом «перед собою» приймається рівним 1,14, а при вимірі способом «у перерізі» визначається із виразу:

k = ( S - 0,4)/ S ,(4)

ДеS-

площа поперечного перерізу виробки в просві­ті, м2.

а стовпової системи розробки з прямоточною схемою провітрювання: 1-5 -пункти вимірювань

Мал.З. Схема розташування вимірювальних пунктів за комбінованої системи розробки з прямоточною схемою провітрювання: 1-6 -пункти вимірювань

Мал.4. Схема розташування вимірювальних пунктів за стовпової системи розробки з зворотноточною схемою провітрювання: 1-4 -пункти вимірювань

Мал.5. Схема розташування вимірювальних пунктів

за суцільної системи розробки з послідовним

провітрюванням очисних виробок: 1—7 - пункти

вимірювань

Мал.6. Схема розташування вимірювальних пунктів

за стовпової системи розробки спарованими лавами:

1-6 - пункти вимірювань

а

б

Мал.7. Схема переміщення анемометра під час вимірів середньої швидкості повітря в поперечному перерізі виробки, закріпленої:

а - трапецієподібним кріпленням; б - арочним кріпленням

(7)

де Сп j-c ередня за добу концентрація метану у вихідному струмені виїмкової дільниці за даними переносних приладів, %;

nn- число середніх за добу значень концентрації за да­ними переносних приладів протягом місяця.

У формули (6) і (7) підставляються значення кількості повітря Q к з"Вентиляційного журналу", значення се­редньої за добу концентрації Сті у формулу (6) - з «Жур­налу оператора АГК», а середня за добу концентрація Сп j у формулу (7) - з "Книги вимірів метану й обліку зага­зувань (підвищених концентрацій вуглекислого газу)".

При автоматичному телеконтролі кількості повітря у формули (6) і (7) замість Q К підставляються середні за добу значення кількості повітря у вихідному струмені виїмкової дільниці за даними «Журналу оператора АГК», а замість пв - число середніх за добу значень кількості повітря за даними телевимірювань протягом місяця.

72. Середня за рік (місяць) кількість газу в пункті вимірювання

_

I =Σ І/ n , (8)

де Σ I - сума кількості газу, визначена за результатами всіх вимірювань, проведених у даному пункті протягом року (місяця), м3/хв; n - число визначень І за рік (місяць), прийнятих до

розрахунку.

Якщо при визначенні кількості газу значення І = 0, то таке вимірювання в розрахунок не приймається.

73. Кількість метану в дегазаційному трубопроводі при окремому вимірюванні

Ітр=ΣIСВ, (9)

де ΣІСВ- сума кількості метану, відсмоктуваного з кожної

свердловини, м3/хв.

Значення Ісв беруться з «Книги обліку роботи дегаза­ційних свердловин», передбаченої посібником з дегазації вугільних шахт.

74. Середня за рік (місяць) кількість метану в дегаза­ційному трубопроводі

Ітр=ΣІтр/ n тр) (10)

де £Ітр - сума кількості метану в дегазаційному трубопро­воді за окремими вимірюваннями протягом року (місяця), м3/хв;

n ТР - число вимірювань в дегазаційному трубопроводі протягом року (місяця).

75. Середня кількість газу, що виділився у виробку або її частину на ділянці між пунктами вимірювань:

а) за відсутності розгалужень або злиття вентиляційних струменів між двома крайніми пунктами вимірювання

_ _ _

I в = I к - I п, (11)

_

де IВ- середня кількість газу, що виділилася у вироб-ку між кінцевими пунктами вимірювання, м3/хв;

_ _

I п, Ік- середня кількість газу в пунктах вимірювань, розташованих відповідно на початку та у кінці виробки (або її ділянки), рахуючи за ходом вентиляційного струменя, м3/хв; визначається за формулою 8;

б) за наявності розгалужень або злиття вентиляційних струменів між крайніми пунктами вимірювань

_ _ _ _ _

I в = I к -Іп -ΣIПР+ ΣІВІД, (12)

де Σ I від, Σ ZI пр-сумарна кількість газу, відповідно віднесеного з виробки й принесеного до неї струменями, що відгалужуються і вливаються, розташо­ваними між початковими і кінцевими пунк­тами, м3/хв.

Визначення газовості виїмкової дільниці шахтопласта й шахти за рік

76. Середня абсолютна газовість виїмкової дільниці

ЇД.Д= ЇД.ВИХ-ЇД.ВХ+0,835 Ід.з.+0,45 ЇД.П+ЇД.ПОВ+ЇД.ПЛ+ЇН.В, (13)

_ _

де Ід вих, Ід вх-середня кількість газу відповідно у вихід­них і вхідних струменях виїмкової дільниці, м /хв; визначається за форму­лою (8); 0,835; 0,45 - коефіцієнти, що враховують вплив дега-

зації на збільшення кількості каптовано­го метану відповідно підземними свердло­винами й свердловинами, які пробурені з поверхні;

Ід 3, Ід-п, Ід.пов. Ід.пл -середня кількість метану, каптова­ного дегазаційною установкою відповідно із зближених пластів підземними й по­верхневими свердловинами, виробленого простору й розроблюваного пласта, м^/хв; визначається за формулою (10);

Ін в - середня кількість метану, що відводиться трубопроводом або непідтримуваною вироб­кою (дренажною) за межі виїмкової діль­ниці, м3/хв;

_ _ _

ІН.В= Ік.зм1 -Ік.зм2; (14).

_ _

Ік.змі, ІК зм2 - середня кількість метану в 15-20 м за і перед змішувальною камерою, м3/хв.

77. Середня абсолютна газовість шахтопласта

_ _ _ _ _

Ішп.д = Σ I шп.вих+ Σ (0,835 I д.3+0,45 I д.п+ I пов ї I д/пл), (15)

_

де Σ I шп.вих -сума середньої кількості газу у вихідних струменях шахтопласта, м3/хв; визнача-ється за формулою (8);

_ _ _

Σ(0,835ЇД3+0,45ІДп+ I д.ПОВ+ІД.пЛ) - сума середньої кіль­кості метану, відсмоктуваного дегазаційни­ми установками з виробок шахтопласта,

м3/хв.

78. Середня абсолютна газовість шахти

_ _ _ _

Іш.д =Σ I ш.вих+ Σ (0,835Їд.3+0,45Їд.п+ I д.пов I д.ІІЛ), (16)

Де Σ ЇШвих ~ сума середньої кількості газу у вихідних струменях шахти, м3/хв; визначається за формулою (8);

Σ (0,835ЇД.З+0,45ЇД.П+ЇД.ПОВ+ЇД.ПЛ) - сума середньої кількості метану, відсмоктуваного дегаза­ційними установками, м3/хв,

IV.Установлення категорій шахт за метаном

79. Категорія шахт за метаном встановлюється за ве­личиною відносної метановості та виду виділення метану (суфлярне, раптові викиди).

Якщо дві або декілька шахт об'єднані в одну вентиля­ційну систему, то для них установлюється єдина категорія за метаном.

80. Відносна метановість шахт на період їх будівництва приймається згідно з проектом.

81. Відносна метановість (газовість за вуглекислим газом) діючих шахт установлюється щорічно в січні за ре­зультатами опрацьовування щомісячних вимірювань, про­ведених відповідно до § 262 Правил протягом року. Від­носна газовість (метановість, газовість за вуглекислим газом) шахти, горизонту, шахтопласта, крила виїмкової дільниці визначається за формулою:

(17)

де n1-число місяців роботи об'єкту протягом року;

І i - кількість газу на об'єкті (виїмковій дільниці, крилі, шахтопласті, шахті в і-му місяці, м3/хв; величина

І i-визначається за формулами (ІЗ), (15), (16);

N і - число фактично відпрацьованих днів у місяці з видобутку вугілля;

Аі - видобуток вугілля на об'єкті за кожний місяць в минулому році, т;

k3- коефіцієнт, що враховує вплив зольності гірничої маси, що добувається, на зміну відносної газовості;

Завантажити