НПАОП 1.1.30-5.37-96 Інструкція із запобігання самозапалюванню, гасіння та розбирання породних відвалів

ДНАОП 1.1.30-5.37-96

ІНСТРУКЦІЯ ІЗ ЗАПОБІГАННЯСАМОЗАПАЛЮВАННЮ, ГАСІННЯТА РОЗБИРАННЯ ПОРОДНИХ ВІДВАЛІВ

До § 652 Правил безпеки у вугільних шахтах

І. Загальні положення

1. На кожний породний відвал належить мати паспорт, у якому відображаються відомості про форму, час пуску та зупинки, проектні та фактичні параметри (висоту, площу основи, об'єм), кількість складованої породи, теп­ловий стан (горить або не горить) та деформації. До пас­порту додається топографічний план поверхні з нанесен­ням межі механічної захисної зони, побудова якої прова­диться згідно з цією Інструкцією.

Змінні показники породних відвалів повинні уточнюва­тися щорічно.

II . Запобігання самозапалюванню породних відвалів

2. Основними напрямами запобігання самозапалюван­ню породних відвалів є:

а) зменшення вмісту горючих речовин у відвальній масі за рахунок покращення технології виймання вугілля та його збагачення;

б) утворення щільних повітронепроникних відвалів шляхом пошарового складування порід, їх перешарування та ущільнення, замулювання або засипання нижніх по­ристих частин відвалів негорючими матеріалами. Як него­рючі матеріали використовуються глина, пісок, інертний пил, глинисті та піщано-глинисті сланці, охолоджена зола котельних установок, перегоріла охолоджена порода відва­лів та ін.

3. Для запобігання розповсюдження горіння із суміж­ного відвалу, що горить, на закладений або діючий відвал, що не горить, влаштовується пожежний бар'єр.

Пожежний бар'єр відсипається з негорючих матеріалів (глини, піску, охолодженої золи котельних установок та повністю перегорілої породи з вмістом класу крупності 0—6 мм не менше як 25%) або створюється промулюванням відвальної маси на сполученні відвалів глинистою пуль­пою із співвідношенням Т:Р=1:6...1:8 за об'ємом через ін'єктори, розміщені по сітці 1,5x1,5 м. Ширина пожеж­ного бар'єра не менше як 5 м.

4. Запобігання самозапалюванню плоских породних відвалів забезпечується дотриманням пожежобезпечних параметрів під час їх формування.

Пожежобезпечні параметри (товщина відсипаного шару, ширина заходки, термін ізоляції бічних укосів, ступінь ущільнення відвальної маси, розміри ізолюючого покрит­тя на укосах та горизонтальній частині) встановлюються МакНДІ конкретно для кожного відвалу залежно від фізи-ко-хімічних властивостей відвальної маси, геометричних параметрів відвалу та технології його формування. У тому разі, коли для породного відвалу пожежобезпечні парамет­ри не встановлені, товщина ізолюючого покриття на уко­сах повинна бути не меншою як 0,4 м, якщо кут укосу 20°, і не меншою як 0,8 м, якщо кут укосу 40°, а тов­щина відсипаного шару не повинна перевищувати*

а) 1 м - на індивідуальному шахтному відвалі;

б) 0,75 м - на відвалі, спільному для шахти та збага­чувальної фабрики;

в) 0,5 м - на індивідуальному відвалі збагачувальної фабрики.

Як ізолюючий матеріал використовується глина (сугли­нок) або суміш глини з відвальною масою у співвідношенні 1:3.

5. Запобігання самозапалюванню плоского відвалу під час комбінованого відвалоутворення, коли плоский відвал формується з приєднанням до загашеного терикона або такого, що не горить, а постачання породи на нього здій­снюється рейковим транспортом терикона в сполученні з її перепуском по рештаках (металевих листах), досягається застосуванням заходів, рекомендованих для плоских відва­лів; при цьому одночасне виконання робіт на одній із сторін терикона з перепуску породи та її планування не дозволяється.

6. Запобігання самозапалюванню териконів і хребтопо-дібних відвалів здійснюється періодичним зашламовуван-ням їх нижнього пористого поясу (1,5 висоти відвалу) по­родою дрібних класів, змитою з верхньої та середньої час­тин відвалів, або засипанням цього поясу негорючими матеріалами.

Ш. Гасіння породних відвалів, що горять

7. Гасіння териконів та хребтоподібних відвалів, що горять, проводиться переформуванням їх у відвали плос­кої форми або промуленням поверхневого шару порід.

8. Гасіння плоских відвалів, що горять, здійснюється

промулюванням поверхневого шару порід або зрізанням укосів у верхній частині відвалу.

9. Окремі поверхневі осередки горіння на відвалах усіх форм знищуються засипанням негорючими матеріалами або промулюванням, а на відвалах плоскої форми ліквідуються ще й вийманням.

10. Роботи з гасіння породних відвалів дозволяється здійснювати після обстеження робочих місць щупами з метою виявлення тріщин, порожнин і т. ін. Виявлені не­безпечні ділянки повинні оконтурюватися попереджуваль­ними знаками.

11. Гасіння породних відвалів, що горять, починається із зрошення водою для охолодження порід поверхневого шару на глибину 0,1-0,2 м до температури нижче як 80°С. При цьому витрати води приймаються з розрахунку 'не менше як 50 л/м^ поверхні, що горить.

12. Для відведення дренуючої води передбачається рит­тя канав на відстані 10—30 м від підніжжя відвалу.

13. Відвал вважається загашеним, коли температура порід на глибині до 2,5 м від поверхні не перевищує 80°С і не зростає з часом.

Гасіння териконів та хребтоподібнях відвалів

14. Технологія гасіння териконів і хребтоподібних від­валів, що горять, переформуванням їх у відвали плоскої форми включає в себе змивання порід з їх вершини гідро-монітором, зниження висоти відвалів переміщенням попе­редньо охолоджених порід під укіс, охолодження інших порід через^верхній горизонтальний майданчик.

14.1. Якщо вершина відвалу складена розпеченими породами та такими, що горять, то їх перед змиванням додатково охолоджують зрошенням водою до температури 150°С на глибину 2,5-3,0 м; витрати води при цьому приймаються не менше як 300 л на 1 м2 поверхні відвалу.

14.2. Змивання порід здійснюється гідромонітором з дистанційним управлінням, який установлюється безпосе­редньо біля вершини терикона. Вершина розмивається шарами товщиною не більшою як 2,5 м до зниження ви­соти відвалу на 5-10 м.

14.3. Зниження відвалу здійснюється горизонтальними шарами шляхом переміщення породи під укіс бульдозером (екскаватором). Улаштування початкового в'їзду дозволя­ється лише по хвостовій частині терикона.

14.4. Порода кожного з горизонтальних шарів перед переміщенням під укіс охолоджується до температури

80°С. Витрата води складає в середньому 1500 л/м3 на­грітої породи.

15. Технологія гасіння териконів та хребтоподібних відвалів, що горять, промуленням включає ін'єктування пульпи (суспензії) у поверхневий шар середньої та вер­хньої частини відвалу та ізоляцію його нижньої частини породою дрібних класів або грунтом (негорючим матеріа­лом). Технологія використовується під час гасіння тери­конів та хребтоподібних відвалів висотою до 40 м, які не схильні до інтенсивного горіння.

15.1. Ін'єктування здійснюється у напрямі від хвосто­вої частини терикона до лобової. Гасіння осередків горіння здійснюється у напрямі від їхньої периферії до центру. Встановлення ін'єкторів у центрі осередку або в зоні горін­ня не дозволяється.

Ін'єктори розміщуються по сітці 2x2 або 3x3 м та за­биваються у відвал на глибину 1,8-2,0 м.

15.2. Ізоляція нижньої пористої частини териконів і хребтоподібних відвалів здійснюється шляхом ущільнення породою дрібних класів, що змивається струменем глинис­тої пульпи (суспензії) з їх гребеня.

' Гасіння плоских відвалів

16. Укоси плоского відвалу, що горять, та прилегла до них горизонтальна частина шириною 5—6 м промулюють-ся пульпою (суспензією) через Ін'єктори. Ін'єктування плоских відвалів провадиться відповідно до параметрів, указаних для териконів та хребтоподібних відвалів.

Горіння на горизонтальній частині плоского відвалу ліквідується промуленням шару порід пульпою (суспен­зією) через траншеї.

IV . Розбирання породних відвалів

17. Розбирання породних відвалів дозволяється шара­ми (ярусами) у низхідному порядку після зупинки їх експлуатації та здійснюється за допомогою бульдозерів, екскаваторів, причіпних тракторних та самохідних скре­перних агрегатів і гідромоніторів. Розбирання породних відвалів прямим вибоєм в укіс від основи не дозволяється.

Скреперні установки дозволяється застосовувати під час розбирання відвалів, що не горять, або таких, що зага­шені, за відсутності спечених порід та забезпеченні ефек­тивного пилоподавлення.

Буропідривні роботи для розпушування відвальної маси та подрібнення негабаритних кусків під час розбирання відвалів повинні здійснюватися за проектом, складеним згідно з вимогами «Єдиних правил безпеки при підривних роботах».

18. Розбирання відвалу бульдозерами здійснюється го­ризонтальними шарами. Після зниження відвалу до висо­ти 25-30 м дозволяється розбирання похилими (до 15°) шарами.

Завантаження породи у транспортні засоби здійсню­ється бульдозерами у сполученні з беззатворними бункера­ми, естакадами та за допомогою екскаваторів.

Транспортування породи до місця завантаження або нового складування дозволяється самохідними та причіп­ними колісними скреперами.

19. При розбиранні відвалу екскаваторами висота усту­пів не повинна перевищувати 4 м.

20. При комбінованому способі розбирання породних відвалів після пошарового зниження висоти до 12-15 м за допомогою бульдозерів подальше розбирання здійсню­ється екскаваторами з безпосереднім завантаженням поро­ди у транспортні засоби.

21. Охолодження нагрітих порід та зниження висоти відвалу протягом його розбирання здійснюється згідно з пп.11 та 14 цієї Інструкції.

V.Контроль теплового стану породних відвалів

22. З метою виявлення можливих осередків самонагрі­вання та своєчасного вжиття заходів для запобігання са­мозапалюванню порід здійснюється контроль теплового стану відвалів (температурна зйомка).

На діючих відвалах, що не горять, виміри температур проводяться тричі на рік (травень, липень, вересень). При обстеженні теплового стану породних відвалів точки вимірів температур розташовуються за схемою, наведеною на мал. 1. Додаткові точки вимірів розташовуються у можливих (ви­димих) осередках самонагрівання. Виміри температур здійс­нюються на глибині 0,5 м від поверхні.

Не дозволяється, щоб температура порід окремих діля­нок перевищувала температуру навколишніх порід більше ніж на 5°С або була вищою за 45°С.

23. На діючих відвалах, що горять, виміри температур проводяться двічі на рік (травень, вересень), а на недію­чих, що горять,- один раз на рік (вересень). Порядок вимірів викладений у п. 22.

Результати вимірів температури використовуються для визначення об'єму маси, що горить, необхідної для розробки проектів гасіння, та об'єму викидів шкідливих речовин згідно з «Тимчасовим методичним посібником для вияв­лення джерел забруднення атмосфери, здійснення вимірів викидів шкідливих речовин на підприємствах вугільної

промисловості».

24. Перед початком робіт із гасіння або розбирання по­родних відвалів, що горять, здійснюються температурні зйомки на поверхні та на глибині 0,5, 1,5 та 2,5 м.

Розташування точок вимірів температури наводиться в п. 22.

25. Роботи з гасіння та розбирання породних відвалів проводяться при систематичному контролі температури порід шару, що розбирається.

Температура порід, що переміщуються бульдозером або розбираються екскаватором, не повинна перевищувати 80°С.

26. Температурні зйомки дозволяється проводити тільки після обстеження поверхні робочих місць щупами з метою виявлення тріщин, порожнин і т. ін. Виявлені небезпечні ділянки повинні оконтурюватися попереджу­вальними знаками.

Забороняється проведення температурної зйомки на по­родних відвалах у зоні відсипки порід під час роботи відкатки, а також під час атмосферних опадів та оледенінні укосів.

VI.Визначення механічної захисної зони породних відвалів

27. Ширина механічної захисної зони для будь-якої точки контура відвалу, окрім точок хвостової частини терикона, при різниці висотних позначок від 10 до 28 м постійна І дорівнює 20 м, при різниці висотних позначок понад 28 м визначається за формулою:

В = 2,5Н - 50 , (1)

де В — ширина механічної захисної зони у плані, м;

Н - різниця висотних позначок верхньої та нижньої то­чок укосу, м.

Межа механічної захисної зони одинарного терикона визначається наступним чином (мал. 2). З точок Б і Г до бічних твірних АБ та АГ проводяться перпендикуляри, на яких у масштабі відкладаються відрізки АА1та АА2, що відповідають 20 м, та відрізки ББ1та ГТ1, що відпо­відають ширині В механічної захисної зони. Кінці відрізків

Мал. 1. Приблизні схеми розміщення точок вимірів

температур на породних відвалах: а - терикон; б - хребтовидний відвал; в - плоский відвал

Розділ II

КНИГА ПРИЙМАННЯ ТА ЗДАВАННЯ ЗМІН

До § 376, 382 Правил безпеки у вугільних шахтах

Підйом _______________________

Шахта _________________________

Виробниче об'єднання (комбінат, трест)

Почата __________ 19 р.

Закінчена ___________ 19___ р.

Пояснення до ведення книги

До книги записується стан підйомної установки при щозмінних оглядах, здійснюваних машиністами під час приймання та здавання змін.

До графи 4 занориться запис про наявність та стан усіх пожежних засобів.

Машиніст робить запис: «Повністю» або «Некомплек-тно». У графі 5 робиться відмітка про чистоту приміщення. Машиніст робить запис «Чисто» або «Брудно».

У графах 6-19 записується стан елементів підйомної Машини. Машиніст робить запис «Справно» або «Несправ-но».

Елементи автоматизації в автоматизованих підйомах ог­лядаються згідно з інструкцією (електрослюсарем-маши-ністом).

У графі 21 машиністи можуть робити записи про стан елементів підйомної машини, що не увійшли до переліку граф 6-19. У цій самій графі ставиться підпис перевіря­ючих (механіка підйому, головного механіка шахти або ви­робничого об'єднання (комбінату, тресту) в день перевірки підйомної машини.

Форма книги приймання та здавання змін

КНИГА ОГЛЯДУ КАНАТІВ ТА ЇХ ВИТРАТ

До § 382, 413, 424 Правил безпеки у вугільних шахтах

Підйом _________________________________

Шахта __________________________

Виробниче об'єднання (комбінат, трест) _____

Почата ____________________р.

Закінчена__________________р.

Пояснення до ведення книги

На кожну підйомно-транспортну установку ведеться окрема книга. До цієї книги заносяться результати щодо­бового, щотижневого та щомісячного огляду канатів.

Запис результатів огляду канатів здійснюється у розділі І.

Ліва сторінка книги призначена для лівого каната -головного при підйомі зі шківом тертя, тягового при па­сажирських канатних дорогах. Непотрібне у підзаголовку закреслити.

Права сторінка призначена для правого каната - хвос­тового при підйомі зі шківом тертя, натяжного при паса­жирських канатних дорогах. Непотрібне у підзаголовку закреслити.

При урівноважених підйомах барабанної системи та ба-гатоканатних підйомних установок на хвостові канати ве­деться окрема книга.

Під час щодобових оглядів заповнюються графи 1, З, 5 та 10, під час щотижневих оглядів — графи 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9 та 10, під час щомісячних — графа 4.

У графі 12 головний механік шахти або старший меха­нік робить зауваження про загальний стан каната, тобто про корозію, ознаки деформації каната, відшарування дротів та ін.

Під час щомісячних оглядів канатів заповнюються всі графи розділу книги. У графі 4 відмічається відстань від кінця каната в причіпному пристрої до місця, яке має найбільшу кількість зломів дротів на кроці звитку кана­та. Ця відстань може змінюватися залежно від місця по­яви найбільшої кількості зломів дротів на кожному кроці звитку каната. Якщо місце найбільшої кількості зломів дротів на кроці звитку знаходиться на характерній ділянці каната (перехідному витку, під жимками І т.ін.), то це повинно відмічатися.

Результати інструментального контролю втрати перерізу металу дротів каната, який проводиться не щодобово, а періодично, записуються через усю сторінку.

У графі 5 відзначається подовження каната, яке від­бувається внаслідок його розтяжки під час роботи, особ­ливо в перший період після навішування. У разі відрубки зайвої довжини каната в графі 5 відмічається «Відруб-лено...».

У випадку екстреного напруження каната терміново проводиться його ретельний огляд і заповнюються всі необхідні графи. У цьому випадку в графі 5 вказується загальне подовження каната, яке відбулося внаслідок екс­треного напруження.

У графі 11 головний механік робить відмітку «Огляд після екстреного напруження».

Під час щодобових оглядів канатів пасажирських ка­натних доріг заповнюються графи 1, 3, 4 та 10, а при щомісячних - 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8 та 11. При цьому в графі 4 місце розташування найбільш пошкодженої ділянки вказується за номерами підвісок.

У разі заміни канатів через усю сторінку робиться від­мітка про знімання каната. Нижче робиться відмітка про навішування нового каната та описуються конструкція, звиток, діаметр каната та номер його останнього випробу­вання на канатно-випробувальній станції.

Розділ П книги призначений для обліку витрати канатів на певній підйомно-транспортній установці та термінів їх служби.

У графі 6 розділу П вказуються скороченим позначен­ням конструкція та звиток каната. Наприклад, канат з шістьма сталками по 36 дротів, ГОСТ 7668-80, хрестово­го правого звитку позначається КрПр 6x36^1 о.с. ЛК.

Відповідальність за правильне ведення книги .та своє­часне її заповнення покладається на головного механіка шахти. Книга повинна бути пронумерована, прошита та затверджена печаткою.

Розділ І. Запис результатів огляду канатів (ліва сторінка книги)

Продовження розділу І (права сторінка книги)

Розділ ІІ. Запис витрат канатів