НПАОП 1.1.30-5.35-96 Інструкція із забезпечення шумової та вібраційної безпеки праці у вугільних шахтах

ДНАОП 1.1.30-5.35-96

ІНСТРУКЦІЯ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШУМОВОЇ ТА ВІБРАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ У ВУГІЛЬНИХ ШАХТАХ

До § 615 Правил безпеки у вугільних шахтах І. Загальні положення

1. Основним завданням і метою забезпечення шумової та вібраційної безпеки праці є усунення шкідливого впли­ву шуму та вібрації на організм шахтарів, запобігання професійним захворюванням.

2. Рівні шуму та вібрації на робочих місцях залежать від шумових та вібраційних характеристик гірничошахт­ного устаткування (ГШУ), його технічного стану, розта­шування робочих місць стосовно джерел шуму та вібрації, характеристик робочого простору, інших діючих шкідливих виробничих факторів (ШВФ).

3. Дотримання встановленого шумового та вібраційного навантаження на робітника повинне обґрунтовуватися розрахунками очікуваних рівнів або вимірами ШВФ без­посередньо на робочому місці.

4. Під час розробки технологічних процесів, проекту­вання, виготовлення та експлуатації машин, виробничих будівель та споруд, розміщення та організації робочого місця повинні бути вжиті заходи щодо зменшення шуму та вібрації на робочому місці до гранично допустимих зна­чень.

Зменшення шуму та вібрації досягається шляхом роз­робки шумовібробезпечної техніки, використанням засобів та методів колективного (що зменшує шум та вібрацію в джерелі виникнення та на шляху їх розповсюдження до об'єкта, який підлягає захисту) та індивідуального захис­ту (протишумових вкладишів, касок, віброзахисних рука­виць та ін.).

II.Вимоги до шумових та вібраційних характеристик гірничих машин та устаткування

5. У стандартах або технічних умовах (ТУ) на ГШУ розроблювач повинен зазначити граничні показники шу­мових та вібраційних характеристик. Технічна норма по­винна заноситися до ТУ на конкретні машини або до стан­дартів на групи машин.

6. У нормативно-технічній документації (НТД) на ГШУ повинні зазначатися умови, для яких визначені граничні значення та методи контролю шумових та вібраційних характеристик.

При встановленні граничних значень повинні врахову­ватися та фіксуватися технічна характеристика машини та інші чинники, які впливають на характер та рівень несприятливого впливу шуму та вібрації (зусилля натис­кання, коефіцієнт внутрішньозмінного використання, па­раметри мікроклімату, вага ручної машини тощо).

7. Для шумовібробезпечних машин нормою є допустимі шумова та вібраційна характеристики.

Для шумовібронебезпечних машин повинні встановлю­ватися технічно досяжні вібраційні та шумові характерис­тики.

Вимоги санітарних норм при цьому забезпечуються використанням засобів та методів колективного та індиві­дуального захисту.

8. Технічно досяжні вібраційні та шумові характерис­тики ГШУ повинні обґрунтовуватися:

а) порівнянням досягнутих шумових та вібраційних ха­рактеристик з кращими виробами-аналогами;

б) експертними оцінками використовуваних у ГШУ засобів шумовіброзахисту;

в) умовами застосування та технічно-економічними мож­ливостями зниження ШВФ в умовах експлуатації;

г) результатами вимірювань шумових та вібраційних ха­рактеристик представницької кількості машин.

9. Під час внесення до НТД технічно досяжних харак­теристик повинен розроблятися план заходів щодо змен­шення шуму та (або) вібрації або переходу до допустимих значень шумових та вібраційних характеристик протягом терміну дії документа.

10. За відсутності шумових та вібраційних характерис­тик у супровідній технічній документації на машини по­винен бути проведений вхідний контроль зазначених ха­рактеристик одним із діючих методів.

III.Контроль шумових та вібраційних характеристик гірничих машин та устаткування

11. Для гірничошахтного устаткування встановлюють­ся наступні шумові характеристики за ГОСТ 23941-79, ГОСТ 12.1.023-80:

коректований рівень звукової потужності в децибелах за шкалою А приладу, дБА;

рівень звукової потужності, дБ, в октавних смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.

12. Для машин, які встановлюються лише на підпри-ємстві-споживачі, у ролі шумової характеристики до­зволяється використання рівнів звукового тиску, дБ, в ок­тавних смугах діапазону частот 63—8000 Гц у контроль­них точках. До числа контрольних точок повинне входи­ти робоче місце оператора (машиніста). У НТД повинні заз­начатися координати контрольних точок та умови вимі­рювань.

13. Вібраційна характеристика встановлюється у вигляді:

а) середніх квадратичних значень віброприскорення (віброшвидкості) або їх логарифмічних рівнів у децибелах (дБ) в октавних смугах із середньогеометричними частотами: для локальної вібрації - 8; 16; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц; для загальної - 1; 2; 4; 8; 16; 31,5; 63 Гц;

б) коригованого за частотою значення віброприскорен­ня (віброшвидкості) з визначеною нормами корекцією.

14. Вимірювання шуму повинні проводитися: у примі­щеннях, де встановлене випробовуване устаткування або на відкритих майданчиках над звуковідображальною пло­щиною (за відсутності атмосферних опадів та за швидкістю вітру не більшою як 5 м/с).

Шум перешкод повинен бути на 10 дБ (дБА) нижчим рівня шуму, виміряного під час увімкненого джерела шуму. Вимірювання шуму здійснюють не менше ніж у 4 точках, рівномірно розподілених на вимірювальній поверхні на відстані 1 м від контуру джерела шуму.

Під час вимірювання шуму на робочому місці мікрофон встановлюють на відстані 0,5 м від голови оператора.

15. Вимірювання шуму повинні проводитись в одному з типових сталих режимів при:

а) номінальному (паспортному) навантаженні та швид­кості;

б) відсутності навантаження;

в) максимальному рівні звукової потужності.

16. Вимірювання вібрації здійснюють у точках, для яких визначені санітарні та технічні норми (у місці кон­такту працюючого з вібруючим елементом).

Режим роботи джерела вібрації вибирається з умови максимальної дії вібрації на працюючого.

Контроль шумових та вібраційних характеристик по­винен здійснюватися під час атестації робочих місць та періодично, не менше одного разу на рік, і результати вимірювань повинні заноситись до НТД та ГШУ.

IV.Розрахунок шумових та вібраційних характеристик

17.Шумові характеристики ГШУ представляють у вигляді рівнів звукової потужності L 1 - за формулою:

Lp= Li+ ∆1

де Li- виміряний за допомогою атестованого шумоміра рівень шуму, дБ, в октавних смугах із середньогео-метричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц або рівень звуку в дБА;

∆1-додача, що враховує площу випромінення шуму, дБ, дБА (табл. 1).

Таблиця 1

Значення ∆1

Найменування ГШУ

∆1

1. Очисний комбайн типу «Поиск», відбійні молот­ки, гірничі свердла, перфоратори типу ПП

6-8

2. Вентилятори місцевого провітрювання, насосні станції, перфоратори типу П16; П6,2; ГШ-12; стругові установки

12-14

3. Бурильні установки, конвеєри скребкові (при­водні голівки), щитові агрегати типу АНЩ, ком­байни очисні типу К103, МК67, «Темп», «Кировец», 2КЦТГ

15-16

4. Комбайни очисні типу 1ГШ68, КШ-ЗМ, 2К-52, КШІКГ та ін., навантажувальні машини типу ШНБ, прохідницькі комбайни типу ПУ

18-20

5. Прохідницькі комбайни ГПКС, 4ПП2, навантажу­вальні машини типу 2ПНБ2

22-24

18. Шумові та вібраційні характеристики обчислюють­ся таким чином.

18.1. Середнє значення шуму або вібрації Lm , дБ, дБА

Lm =1/n ∑ Li(2)

де п— число вимірювань на вимірювальній поверхні або в точці.

18.2. Коригований рівень шкідливого фактору (рівень звуку в дБА або коригований рівень вібрації в дБ) визна­чається за формулою:

L =101 g ∑10 0,1(Li + k) , дБ, дБА, (3)

де k- ваговий коефіцієнт при перерахунку зі спектраль­них характеристик у дБ, дБА (табл. 2).

Таблиця 2

Значення ki

Шкідливий

чинник

kidвсмугах із середньогеометричними частотами, Гц

1

2

4

8

16

31,5

63

125

250

500

1000

2000

4000

8000

) засоби, що знижують шум механічного, аеродина­мічного, електромагнітного, гідромеханічного походження (залежно від характеру шумоутворення);

г) малозвучні, композитні матеріали та ін.

23. Засоби та методи колективного захисту поділяються на:

а) акустичні;

б) архітектурно-планувальні;

в) технічні;

г) організаційні.

24. Акустичні засоби захисту поділяються на засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляції, демпфіруван­ня.

25. Архітектурно-планувальні методи включають:

а) раціональні акустичні вирішення планувань будівель та генеральних планів об'єктів;

б) раціональне розміщення технологічного обладнання, машин та механізмів, раціональне розміщення робочих місць.

26. Організаційно-технічні методи захисту включають:

а) застосування малошумних технологічних процесів (зміна технології виробництва, способу обробки та тран­спортування матеріалів та ін);

б) застосування засобів дистанційного керування та автоматичного контролю;

в) застосування малошумних машин, зміна конструк­тивних елементів машин, їх збірних одиниць;

г) удосконалення технології ремонту та обслуговування машин;

д) дотримання режимів праці та відпочинку працівників на шумних робочих місцях.

27. Шумовібробезпека праці на підприємствах вугільної промисловості повинна забезпечуватися:

а) додержанням правил та умов експлуатації машин та ведення технологічних процесів, використанням машин та устаткування за призначенням;

б) підтримкою технічного стану ГШУ та параметрів технологічних процесів на рівні вимог НТД, своєчасним проведенням планово-попереджувальних ремонтів;

в) удосконаленням режимів роботи машин та елементів виробничого середовища, виключенням контакту працюю­чих з вібруючими поверхнями за межами робочого місця;

г) покращенням умов праці, зниженням або виключен­ням дії супровідних неблагодійних чинників;

д) контролем шумових та вібраційних характеристик машин та шумовібраційного навантаження на робітника.

VI.Профілактика шумової та вібраційної захворюваності

28. Заходи щодо профілактики шумової та вібраційної захворюваності регламентуються нормативами та вказів­ками органів охорони здоров'я і містять вікові обмеження та професійний відбір тих, хто влаштовується на роботу, медичні огляди за участю лікарів зі спеціальностей: тера­певт, невропатолог, отоларинголог, хірург, офтальмолог.

29. Для захисту органа слуху від шуму застосовуються шахтарська захисна каска з закріпленими на ній проти­шумовими навушниками, протишумові вкладиші фіксо­ваної форми типу «Грибок», волокняні тампони типу «Беруши» та інші засоби індивідуального захисту від шуму (ЗІЗОС).

Застосування ЗІЗОС рекомендується робітникам наступ­них професій.

Вкладиші типу «Беруши» - усім працівникам вугільних шахт, що підлягають впливу виробничого шуму з рівнем до 100-105 дБ.

Вкладиші з еластичних полімерних матеріалів - вико­нуючим роботи, не пов'язані з тяжкою фізичною працею та таким, що не мають протипоказань. Захищають від шуму з рівнем до 105-110 дБ.

Навушники незалежні - робітникам, що обслуговують шахтні стаціонарні установки, що створюють шуми з рівнем до 120-125 дБ, а також особам, яким протипока­зане використання вкладишів.

Навушники вмонтовані — робітникам, що обслуговують перфоратори, бурильні установки, а також прохідницьке устаткування з пневматичною енергією.

ЗІЗОС видаються для індивідуального користування особам, що потребують їх регулярного носіння протягом усієї або частини робочої зміни, коли рівні шуму переви­щують встановлені допустимі значення.

ЗІЗОС можуть використовуватися як «чергові». У разі передачі ЗІЗОС іншій особі необхідна їх дезинфекція.

Остаточне рішення щодо застосування ЗІЗОС приймаєть­ся медичними працівниками на підставі результатів медичного огляду та аудіометричного обстеження працюючого. Особам, що страждають на захворювання середнього вуха, а також підвищеною подразнювальністю шкіри слухового каналу, застосування вкладишів не рекомендується.

Видавання, прийом та санітарна обробка ЗІЗОС здійсню­ється працівниками респіраторної або спеціально навченим персоналом.

30. Основні положення режиму праці та відпочинку наводяться у табл. 6.

Таблиця 6

Режими праці та відпочинку шахтарів, що зазнають дії шуму та вібрації

Режим праці

Заходи щодо обмеження часу впливу шуму та вібрації

1

2

Внутріш-ньозмінний

Тривалість робочої зміни на підземних роботах не повинна перевищувати 6 годин, на поверхневих ро­ботах - 8 годин. Під час роботи з шумоактивними та (або) віброак-тивними ручними машинами співвідношення сумар­ного часу роботи та перерв повинно бути не меншим ніж 1:1; в умовах підвищених температур (понад 26°С) повинен враховуватися час виконання робіт, не пов'язаних із впливом вібрації та шуму

Добовий

Відпочинок між змінами повинен бути не меншим подвійної тривалості робочої зміни. Роботи у нічну зміну повинні скорочуватися. Не дозволяються по­наднормові роботи

Тижневий

Перехід Із однієї робочої зміни до іншої варто пла­нувати не частіше ніж через 5-6 днів

Місячний

Загальна тривалість робіт, пов'язаних із впливом шуму та вібрації, не повинна перевищувати 18 робо­чих днів на місяць. Вихідні дні потрібно планувати рівномірно протягом місяця

У разі неможливості впровадження рекомендованих внутрішньозмінних режимів праці за погодженням з орга­нами охорони здоров'я можуть розроблятися та впровад­жуватися інші форми обмеження часу роботи в шумоне-безпечних або вібронебезпечних умовах праці.

31. Одним з дійових та ефективних заходів щодо профі­лактики шумової та вібраційної патології є підвищення за­хисних сил організму. Ці заходи спрямовані на зменшен­ня втомлюваності, підвищення працездатності, відновлення порушеного обміну речовин, покращення периферійного кровообігу.

До таких засобів належать:

а) комплекс фізіотерапевтичних процедур (ультрафіоле­тове опромінення, масаж, лікувальна гімнастика, теплові гідропроцедури та ін.);

б) курс вітамінопрофілактики;

в) санація в санаторіях-профілакторіях;

г) санаторно-курортне лікування.

32. Основні лікувально-профілактичні заходи для гірни­ків шумонебезпечних та вібронебезпечних професій наведені в табл. 7.

Таблиця 7

Лікувально-профілактичні заходи для гірників шумонебезпечних та вібронебезпечних професій

Ступінь шумовіброне-безпеки робіт

Група ризи­ку розвитку профпатолоґії

Стажові гру­пи:

1 - до 1 року

2 - 1-4 роки

3 - 5-9 років

4 - 10 та біль­ше років

Лікувально-профілактичні заходи та їхня періодич­ність

1

2

3

4

І - малоне-безпечні умо­ви праці

І - міні­мальний ри­зик

1-4

1. Загальнооздоровчий ком­плекс (заняття фізкульту­рою, загартовування, пси­хопрофілактика та ін.)-постійно

2. Профілактичний курс полівітамінів, ультрафіо­летове опромінення - 1 раз на рік, весною, в умо­вах медпункту

II - серед-ньонебезпечні умови праці

II - підви­щений ризик

1-4

пп.1-2, плюс: 3. Масаж (самомасаж) рук. 4. Вве­дення адаптогенів 2 рази на рік (у весняний та осінній періоди) в умовах медпункту

III - високо-та особливо-небезпечні умови праці

III - високий ризик

1

пп.1-4, плюс: 5. Теплові гідропроцедури під час ро­боти з перфораторами -2 рази на рік (в осінній і зимовий періоди) в умовах санаторію-профілакторію 6. Сухе нагрівання рук під час роботи з відбійними молотками та свердлами — 2 рази на рік (в осінній та зимовий періоди) в умовах санаторію-профілакторію

2-3

пп.1-6, плюс: 7. Лікувальна гімнастика

8. Фізіотерапевтичний ком­плекс на сферу соскоподіб­них відростків (іонофорез, струми Вернара та ін.) в осінньо-зимовий період: 1-й раз у медпункті, 2-й раз в умовах санаторію-профілакторію

4

пп.1-8, плюс: 9. Спазмолітики та ганг-ліоблокатори (під час дії високочастотної вібрації) 10. УВЧ на «комірцеву зону», грязеві, парафінові, голчасті аплікатори, суль­фідні та нафталанові ван­ни, масаж плечового поясу (під час дії низько- та се-редньочастотної вібрації). Обов'язкове обстеження та -лікування один раз на рік в умовах стаціонару та один раз в умовах сана-торію-профілакторію (в зи­мовий період).

Завантажити