НПАОП 0.00-7.08-07Вимоги технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення

29

Про затвердження Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення

Наказ Державного комітету України з промислової безпеки,

охорони праці та гірничого нагляду

від 15 травня 2007 року N 104

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

29 травня 2007 р. за N 546/13813

Відповідно до статті 13 Закону України "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення" та з метою забезпечення безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Вимоги технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, що додаються.

2. Відділу організації державного нагляду у гірничодобувній промисловості та за вибуховими роботами в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення вжити заходів щодо включення зазначеного наказу до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.

4. Головному редактору журналу "Охорона праці" Яковенку М. Г. в черговому номері опублікувати цей наказ.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Комітету Дєньгіна А. П.

Вимоги

технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення

1. Загальні положення

1.1. Вимоги технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення (далі - Вимоги) розроблені відповідно до статті 13 Закону України "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення".

1.2. Вимоги визначають правила безпечного зберігання вибухових матеріалів промислового призначення (далі - ВМ).

1.3. У цих Вимогах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

місця зберігання ВМ - спеціально обладнані склади, пристосовані будівлі та приміщення, транспортні засоби, а також сейфи, інші ємності та площадки біля місць ведення вибухових робіт;

склад ВМ - комплекс сховищ і споруд основного та допоміжного призначення, розташованих на загальній території з оформленою в установленому порядку земельною ділянкою, якщо склади поверхневі та напівпоглиблені, а для поглиблених і підземних складів - комплекс основних камер, комірок і допоміжних камер разом з гірничими виробками, які підходять до складу (далі - підвідні виробки);

поверхневий склад ВМ - склад, на якому підмурок сховищ знаходиться на рівні земної поверхні;

напівпоглиблений склад ВМ - склад, на якому будівлі сховищ поглиблені в ґрунт нижче рівня земної поверхні не більше ніж до карниза;

поглиблений склад ВМ - склад, на якому товщина ґрунту над сховищем менша ніж 15 м;

підземний склад ВМ - склад, розташований у товщі ґрунту на глибині понад 15 м, якщо підземний склад коміркового типу і понад 30 м, якщо підземний склад камерного типу;

постійний склад ВМ - склад, термін експлуатації якого більше ніж три роки;

тимчасовий склад ВМ - склад, термін експлуатації якого від одного до трьох років;

склад короткотермінового зберігання ВМ - склад, термін експлуатації якого до одного року;

базисний склад ВМ - поверхневий комплекс спеціально обладнаних сховищ, які знаходяться на безпечній відстані щодо передачі детонації і призначені для довгострокового зберігання допущених до використання ВМ, що надходять від заводів-виробників; будівель (приміщень) для виготовлення безкапсульних бойовиків; споруд механізованих комплексів для підготовки заводських вибухових речовин з метою їх масового використання; полігонів для проведення випробувань та знищення вибухових матеріалів у разі непридатності до застосування;

витратний склад ВМ - поверхневий, поглиблений або підземний склад ВМ, обладнаний для тимчасового або короткочасного зберігання ВМ і призначений для їх видачі підривникам (майстрам-підривникам), постачальникам та приймання залишків ВМ від них, як витратний склад також може бути використано відповідно обладнане сховище, будівлю, залізничний вагон, судно, автомобіль, причеп, приміщення з сейфом, майданчик біля місця проведення вибухових робіт.

2. Загальні вимоги до місць зберігання ВМ

2.1. Склади ВМ споруджують за проектами, затвердженими у встановленому порядку.

Місця розташування складів ВМ обирають виходячи з умов забезпечення мінімального ризику ураження навколишнього природного середовища у разі аварійного вибуху на складі ВМ, а також мінімального рівня загрози нормальному функціонуванню складів ВМ унаслідок впливу навколишніх небезпечних ситуацій природного та техногенного походження.

2.2. Приймання в експлуатацію збудованих та реконструйованих складів ВМ здійснюється згідно з вимогами діючого законодавства.

2.3. Початок терміну експлуатації складу визначають з моменту першого завезення ВМ. Експлуатація складів короткотермінового зберігання ВМ може бути продовжена ще на один термін за умови повторного приймання їх в експлуатацію відповідною комісією.

2.4. Прилягання території витратних складів ВМ до території базисних складів ВМ дозволяється за наявності окремого в'їзду (входу) на територію витратного складу ВМ.

2.5. Дозволяється вивозити ВМ безпосередньо з базисних складів ВМ до місць ведення вибухових робіт, без завезення їх на витратні склади ВМ, з наступним записом у книгах обліку на витратних складах ВМ.

2.6. На базисному складі ВМ дозволяється видавати ВМ підривникам та приймати від них невикористані ВМ. Ці операції необхідно проводити в окремому приміщенні, яке розташовують поблизу в'їзду (входу) до базисного складу ВМ, але не ближче ніж 20 м від сховищ ВМ. Його споруджують з неспалимих матеріалів і розділяють на дві частини суцільною неспалимою (цегляною чи бетонною) капітальною стіною товщиною не менше ніж 25 см. Одна частина приміщення призначена для зберігання вибухових речовин (далі - ВР), друга - для засобів ініціювання (далі - ЗІ). Кожну частину обладнують своїм тамбуром для видачі або приймання ВР або ЗІ.

Крім цього, необхідно дотримуватись таких вимог:

загальна кількість ВМ усіх найменувань у приміщенні не повинна бути більшою за три тис. кг у тротиловому еквіваленті, у тому числі детонаторів - не більше ніж 10 тис. шт.;

ящики з детонаторами розміщують на стелажах біля зовнішньої стіни приміщення.

2.7. У постійних і тимчасових витратних складах ВМ розкупорювання тари та видача ВМ підривникам, а також приймання від них невикористаних ВР, ЗІ і прострілювально-вибухових апаратів (далі - ПВА) виконують в окремих приміщеннях чи в тамбурах сховищ або у приміщенні підготовки ВМ. У цих приміщеннях треба мати два столи: один - для різання детонувального та вогнепровідного шнурів, другий - для видачі детонаторів (електродетонаторів). Стіл для видачі детонаторів повинен бути заземленим, оббитий брезентом по повсті або гумовою пластиною товщиною не менше ніж 3 мм та мати по периметру дерев'яний виступ не нижче ніж 15 мм.

Виготовлення (підготовка) бойовиків з детонувальним шнуром, у разі видачі-приймання ВМ на базисному складі ВМ виконують в окремих будівлях (приміщеннях).

2.8. Сховище ВМ повинно бути захищене від проникнення води та снігу. Сховища ВМ повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією та мати природне провітрювання. Усередині сховищ встановлюють термометри. Температура в сховищах складів ВМ і контейнерах з ВР на основі аміачної селітри не повинна перевищувати + 30° C.

2.9. Постійні та тимчасові склади ВМ повинні мати два види освітлення - робоче і резервне (аварійне). Освітленість підлоги місць зберігання ВМ повинна забезпечувати нормальні умови роботи, а для ЗІ повинна бути не менше 30 лк. Якщо роботи з ВМ у сховищах проводять тільки у світлий час доби, штучне освітлення сховищ можна не передбачати.

2.10. Відстань від стелажів для ВР, ЗІ і для штабелів з ВМ у сховищах повинна бути: від стін - не менше ніж 20 см, а від підлоги - не менше ніж 10 см. Допускається розміщення ящиків і мішків з ВР на настилах. Висота штабеля повинна бути не більше ніж 2 м, а ширина його - з розрахунку розміщення не більше 2 мішків (ящиків) так, щоб можна було порахувати кількість місць.

2.11. На стелажах місця з ВМ слід розташовувати не більше ніж по два у висоту, а в штабелях (стропконтейнерах) - відповідно до вимог стандартів (технічних умов) на ВМ. Розкриті місця з ВМ груп В, С та димного пороху необхідно розташовувати тільки в один ряд по висоті. Висота верхніх полиць стелажів для зазначених ВМ повинна бути не більше ніж 1,7 м, для інших - не більше ніж 2 м.

2.12. Відстань між полицями повинна бути такою, щоб між коробками, ящиками (мішками) з ВМ, розташованими на них, і полицями над ними залишалися проміжки не менше ніж 4 см. По ширині полиці ящики треба ставити не більше ніж у два ряди, а коли стелажі розміщені біля стін за відсутності проходу - в один ряд.

Головки залізних цвяхів та болтів, які використовують для закріплення полиць у сховищах ВМ, необхідно утоплювати в дерево повністю.

Дошки полиць стелажів потрібно настилати з проміжками до 3 см. Нижня полиця має бути суцільною.

2.13. Біля камер, стелажів і штабелів на складі ВМ повинні бути вивішені таблички з назвами ВР, ЗІ або ПВА, їх кількості, номерів партій, дати виготовлення та гарантійного терміну зберігання.

2.14. Детонатори, електрозапальні трубки та електрозапалювачі, а також вироби з ВР, які їх містять, у тому числі засоби неелектричних систем ініціювання (далі - НСІ), на складах ВМ та в інших місцях зберігання ВМ повинні бути тільки в заводській або спеціально призначеній упаковці (тарі).

2.15. Запальні та контрольні трубки виготовляють в окремому приміщенні будівлі з підготовки ВМ, відокремленому від приміщення з підготовки ВР капітальною стіною з неспалимих матеріалів, або, у разі спалимих матеріалів, стіною, поштукатуреною чи пофарбованою неспалимою фарбою, а в підземних складах - в окремих камерах для виготовлення запальних трубок.

Підлога приміщень у місцях виготовлення та зберігання запальних і контрольних трубок (контрольних відрізків вогнепровідного шнура) покривають м'якими килимками.

Заготовлені запальні трубки зберігають у сховищах складу ВМ (витратній камері) в металевих чи дерев'яних, оббитих металевими листами зовні, ящиках (шафах, касетах тощо) з м'якою прокладкою всередині. Ящики повинні бути закриті кришками.

У разі одночасного виготовлення запальних і контрольних трубок декількома підривниками стіл для проведення цих робіт необхідно поділити по всій довжині поперечними дерев'яними щитками на потрібну кількість ділянок.

2.16. Для здійснення вантажно-розвантажувальних операцій з ВМ застосовують механізми, вантажопідйомність яких повинна бути не менше, ніж номінальна маса (брутто) упакованих ВМ. При цьому лебідки піднімання вантажу вантажопідйомних машин, а у стрілових кранів і лебідки піднімання стріли повинні бути оснащені двома гальмами. Експлуатацію вантажопідйомних механізмів здійснюють згідно з вимогами відповідних інструкцій на них.

2.17. Під час роботи всередині сховищ складу ВМ вантажопідйомні механізми з двигунами внутрішнього згоряння обладнують системою поглинання вихлопних газів та іскрогасниками, а електроустаткування (електронавантажувачі, тельфери тощо) повинно відповідати вимогам електробезпеки для вибухонебезпечних приміщень класу В-ІІа.

2.18. У разі використання засобів механізації для вантажо-розвантажувальних операцій ящики та мішки з ВР зберігають у пакетах на піддонах, у тому числі в стропконтейнерах, до двох ярусів за висотою. Порядок розташування піддонів і стропконтейнерів визначається проектом експлуатації. Максимальна висота штабелів повинна бути не більше ніж 2,6 м.

Між штабелями, у тому числі з стропконтейнерами, необхідно залишати проходи завширшки не менше ніж 1,3 м, а між стелажами - не менше ніж 1 м.

2.19. Під час зберігання допускається заміняти ВР ЗІ і навпаки, а також одні ВМ іншими у разі збігу групи сумісності з урахуванням їх коефіцієнтів за теплотою вибуху та безпечних відстаней за передачею детонації.

2.20. Для проведення ремонту місця зберігання ВМ звільняються від ВР, ЗІ та ПВА. Якщо сховище розділено на частини капітальною стіною, то під час ремонту однієї частини в другій дозволяється зберігати ВМ.

2.21. Для кожного складу ВМ незалежно від терміну його експлуатації (крім підземних) розробляють план ліквідації аварій, який визначає порядок дій у аварійних ситуаціях. Для підземних складів ВМ заходи з ліквідації можливих аварій вносять в загальний план ліквідації аварій. Розробляють план ліквідації аварій на складах ВМ відповідно до вимог Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 17.06.99 N 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717. План ліквідації аварій суб'єкт господарювання розробляє самостійно або із залученням спеціалізованих організацій, які мають відповідний дозвіл.

2.22. Усі базисні та витратні склади ВМ, а також склади для тимчасового та короткотермінового зберігання ВМ охороняються відповідно до порядку, визначеного законодавством.

2.23. Пропускний режим на складах ВМ повинен визначати:

порядок проходження на об'єкт;

порядок вивезення та винесення ВМ;

облаштування службових приміщень для охорони (караульні та сторожові приміщення, контрольно-пропускні та проїзні пункти).

Заходи з пропускного режиму затверджуються наказом суб'єкта господарювання, який погоджується з відповідним місцевим органом внутрішніх справ. З ним ознайомлюють усіх працівників складу ВМ під розпис.

2.24. Для проходу та проїзду на територію складу ВМ і з його території, а також вивезення і винесення ВМ вводяться перепустки. Порядок їх оформлення визначає своїм наказом керівник суб'єкта господарювання.

3. Поверхневі і напівпоглиблені постійні склади ВМ

3.1. Поверхневі та напівпоглиблені постійні склади ВМ повинні відповідати таким вимогам:

дороги, залізничні колії й під'їзні шляхи повинні постійно бути чистими та у справному стані;

сховища розташовують таким чином, щоб забезпечувався вільний підхід і під'їзд до кожного з них;

відстань між окремими сховищами, а також між сховищами та іншими будівлями та спорудами на території складу ВМ та поза його межами повинна бути не менше встановлених протипожежних розривів і безпечних відстаней за передачі детонації;

мати огорожу та заборонену зону шириною не менше ніж 50 м зовні від огорожі. Межі забороненої зони та порядок її використання визначаються суб'єктом господарювання за погодженням з місцевими органами внутрішніх справ та пожежного нагляду. На межах забороненої зони встановлюють попереджувальні знаки;

мати блискавкозахист;

мати водовідвідні канави з відповідним ухилом дна.

3.2. Територія складу ВМ та забороненої зони навколо складу ВМ повинна бути очищена від дерев, чагарників, сухої трави, хмизу та інших легкозаймистих предметів.

3.3. На території складу дозволяється розташовувати лише такі будівлі та споруди:

сховища ВР і невибухових компонентів для виготовлення ВР;

сховища ЗІ;

майданчики для зберігання ВР, ЗІ, невибухових компонентів ВР у контейнерах;

будівлі (приміщення) для видавання ВМ;

допоміжні приміщення (сховища, майданчики);

будівлі для підготовки ВМ;

приймальні рампи та інші об'єкти, пов'язані з прийманням, зберіганням, виготовленням та відвантаженням ВМ;

пункти виготовлення ВР місцевого приготування, а також пункти підготовки ВР заводського виготовлення до механізованого заряджання;

місця стоянки автозмішувачів ВМ, змішувально-зарядних і транспортно-зарядних машин;

лабораторії;

прохідні будки;

караульні вишки;

будки для сторожових собак;

вишки (щогли, стовпи) з ліхтарями, прожекторами тощо;

сарай та щити для протипожежних засобів;

протипожежні водоймища;

туалети.

3.4. Відстань від огорожі до найближчого сховища слід брати не менше ніж 40 м. У гірських місцевостях цю відстань дозволяється зменшувати до 15 м за погодженням з органами внутрішніх справ. Огорожу слід споруджувати з колючого дроту, дерева, цегли, каміння, металу. Висота огорожі повинна бути не менше ніж 2 м, а по її верху (крім огорожі з колючого дроту) на металеві стрижні висотою не менше ніж 0,5 м необхідно натягувати колючий дріт в чотири окремі нитки. В огорожі обладнують ворота та хвіртку, які замикаються на замки.

3.5. За забороненою зоною складу ВМ в межах небезпечної зони дозволяється розташовувати такі будівлі та споруди:

полігон для випробування та знищення ВМ, спалювання (знищення) тари;

караульне приміщення;

адміністративно-побутове приміщення для персоналу складу;

пункти стоянки, обслуговування і заправки засобів механізації;

пункти перевантаження ВР із автозмішувачів до транспортно-зарядних машин;

котельні, склади палива;

пункти підготовки тари з-під ВР до утилізації;

водопровідні та каналізаційні насосні станції;

трансформаторні підстанції;

вольєри та будки для службових собак;

туалети.

Приміщення (сарай або накриття) для зберігання тари з-під ВМ допускається розташовувати в межах забороненої зони не ближче ніж 25 м від огорожі складу ВМ, а будівлі та споруди караульної служби - відповідно до вимог органів внутрішніх справ.

3.6. Загальна місткість базисного складу ВМ не обмежується з урахуванням того, щоб місткість окремого сховища не перевищувала 420 т ВМ (нетто) і 600 т аміачної селітри (далі - АС).

3.7. Загальну місткість усіх сховищ постійного витратного складу ВМ визначають з урахуванням того, щоб вона не перевищувала: ВР - 240 т, детонаторів - 300 тис. шт., детонувального шнура та НСІ - 400 тис. м, вогнепровідного шнура та засобів його підпалювання - без обмеження.

3.8. Граничнодопустима місткість кожного сховища постійних витратних складів ВМ не повинна бути більшою 120 т ВМ.

3.9. Допускається зберігати ВР, АС та інші компоненти ВР в контейнерах на спеціальних відкритих площадках на території складів ВМ. Місткість контейнерних площадок береться як для сховищ складів ВМ. На них контейнери дозволяється розміщувати в два яруси. Між рядами контейнерів необхідно залишати проходи, які забезпечують проїзд підйомно-транспортних механізмів.

3.10. Сховища ВМ постійних складів ВМ споруджують із неспалимих матеріалів, а їхні покрівлі - з неспалимих матеріалів або з покриттям неспалимою речовиною зсередини і зовні. Сховища повинні мати горища. У разі застосування для сховищ залізобетонних перекриттів - обладнання горищ не обов'язкове. На горищах забороняється зберігати будь-які предмети та матеріали. Для входу на горище необхідно мати спеціальну драбину, встановлену зовні сховища. Входи в сховища та на горища зачиняються на замки і опломбовуються. Ключі та пломбувальні щипці повинні знаходитись у завідувача складом ВМ.

3.11. Підлога в сховищах складів ВМ може бути дерев'яною, бетонною, асфальтовою або глинобитною, але обов'язково рівною і без щілин.

У сховищах, призначених для зберігання димних порохів, підлогу покривають м'якими матами.

3.12. У сховищах, призначених для видачі ВМ дрібними партіями, повинно бути не менше одного тамбура, спорудженого з неспалимих матеріалів, розміром не менше 2 х 2 м. Вхід через тамбур обладнується не менше ніж двома двостулковими дверима, які відкриваються назовні: перші з них ведуть знадвору в тамбур, другі - з тамбура в сховище. Зовнішні двері повинні бути суцільними, оббитими покрівельною сталлю, внутрішні - ґратчастими дерев'яними або металевими. Двері повинні мати надійні замки, а також контрольні замки.

У сховищах, що мають рампи і засоби механізації вантажо-розвантажувальних робіт (електронавантажувачі тощо), улаштовування тамбурів необов'язкове, але встановлюється двоє дверей.

3.13. Число входів у сховище ВМ визначається виходячи з того, щоб максимальна відстань від входу в сховище до найбільш віддаленої точки одного приміщення вздовж проходів була не більше ніж 15 м, а у разі механізації вантажо-розвантажувальних робіт - не більше ніж 25 м.

3.14. Вікна сховищ обладнують сталевими ґратами, виготовленими з прутка діаметром не менше ніж 15 мм, звареними в кожному перехресті так, щоб розмір отворів був не більше 150 х 150 мм. Кінці прутків замуровують у стіну на глибину не менше ніж 80 мм. Ґрати фарбують світлою фарбою. Шибки вікон повинні бути матовими або пофарбованими білою фарбою. Співвідношення світлової поверхні вікон до площі підлоги сховищ беруть від 1:25 до 1:30.

3.15. Якщо відстань від місць зберігання або переробки ВМ до будівель і споруд чи між ними менша ніж безпечні значення за передачі детонації, то навколо сховищ ВМ роблять вали з пластичних або сипучих ґрунтів.