менше 2 т/год допускається встановлення одного манометра на
загальній живильній лінії.
12.4.11. У разі використання водопровідної мережі замість
другого живильного насоса у безпосередній близкості від котла на
цій водопровідній лінії повинен бути встановлений манометр.
12.4.12. Перевірка, опломбуванням (тавруванням) манометрів
проводиться Держстандартом не рідше одного разу в 12 місяців. Крім
того, не рідше одного разу в 6 місяців власник котла повинен
зробити перевірку робочих манометрів контрольним чи перевіреним
робочим манометром, що має однакову шкалу і клас точності з тим
манометром, що перевіряється. Результати перевірки заносять в
журнал контрольних перевірок.
Перевірка справності дії манометрів за допомогою триходових
кранів або запірних вентилів, що заміняють їх, повинна проводитися
не рідше одного разу в зміну.
12.5. Прилади для вимірювання температури
12.5.1. У водогрійних котлів для вимірювання температури води
встановлюють термометри при вході води в котел і на виході з
нього.
На виході води з котла термометр повинен бути встановлений
між котлом і запірним органом.
При наявності в котельні двох і більше котлів термометри,
крім того, встановлюють на загальних подавальному і зворотному
трубопроводах. У цьому випадку встановлення манометра на
зворотному трубопроводі кожного котла не обов'язкове.
Допустима температура гарячої води повинна бути позначена на
шкалі термометра червоною рискою.
12.5.2 На живильних трубопроводах парових котлів встановлюють
термометри для вимірювання температури живильної води.
12.5.3. При роботі котлів на рідкому паливі, що потребує
підігріву на паливопроводі, повинен бути встановлений термометр
для вимірювання температури палива перед форсунками.
12.6. Арматура котла та його трубопроводи
12.6.1. Арматура, встановлена на котлах і трубопроводах,
повинна мати маркування, в якому належить указувати:
- умовний прохід;
- умовний або робочий тиск і температуру середовища;
- напрям потоку середовища.
На маховиках арматури повинен бути позначений напрям
обертання при їх відкриванні і закриванні.
12.6.2. На паропроводі від котла встановлюють запірний
вентиль чи засувку. Запірний орган на паропроводі встановлюють по
можливості ближче до котла.
12.6.3. На живильному трубопроводі встановлюють зворотний
клапан і запірний орган (вентиль).
У водогрійних котлах слід установлювати запірні органи на
вході і на виході води з котла.
12.6.4. При наявності кількох живильних насосів, що мають
загальні всмоктувальні і нагнітальні трубопроводи, в кожному
насосі на боці всмоктування і на боці нагнітання встановлюють
запірні органи. На напірному патрубку живильного чи циркуляційного
відцентрового насоса до запірного органу встановлюють зворотний
клапан.
12.6.5. Живильний трубопровід повинен мати патрубки для
випускання повітря з верхньої точки трубопроводу і дренажі для
спускання води з нижніх точок трубопроводу.
12.6.6. Кожний котел обладнують наступними трубопроводами
для:
продувки котла і спускання води при зупинці котла;
видалення повітря з котла при розтопленні;
відбору проб води і пари;
видалення конденсату з паропроводів;
введення коректуючих реагентів при експлуатації та миючих при
хімічному очищенні котла.
12.6.7. Система продувальних і дренажних трубопроводів
повинна забезпечувати можливість видалення води й осадів із нижніх
частин котла. Діаметр умовного проходу дренажних трубопроводів
повинен бути не менше 25 мм.
12.6.8. На кожному дренажному трубопроводі влаштовується
запірний орган (вентиль, засувка). Запірні органи розміщуються
якомога ближче до котла. На ділянці трубопроводу між котлом і
запірним органом не має бути фланцевих з'єднань, крім тих, які
необхідні для сполучення цього трубопроводу з котлом або запірним
органом.
12.6.9. У місцях можливого скупчення повітря в котлі або
водопідігрівачі повинні бути встановлені пристрої для його
видалення. При випусканні повітря через запобіжні клапани
наявність таких приладів не обов'язкова.
12.6.10. На ділянках паропроводу, які можуть бути відключені
запірними органами, мають бути передбачені дренажі, що
забезпечують відведення конденсату. На кожному дренажному
трубопроводі повинен бути встановлений запірний орган (вентиль або
засувка).
12.6.11. У кожного водогрійного котла, підключеного до
загальних трубопроводів питної води, на подавальному і зворотному
трубопроводах котла слід влаштовувати по одному запірному органу
(вентилю чи засувці).
12.6.12. Для запобігання перегріву стінок котла і підвищенню
в ньому тиску при випадковій зупинці живильних насосів в системі з
примусовою циркуляцією між котлом і вентилем (засувкою) повинен
бути встановлений трубопровід із запірним пристроєм для відведення
води у безпечне місце.
12.7. Арматура і контрольно-вимірювальні пристрої
водопідігрівачів
12.7.1. Кожний водопідігрівач (бойлер) повинен бути
обладнаний наступною арматурою:
з боку первинного теплоносія (на боці, що нагрівається)
запірним вентилем (засувкою), манометром і термометром, якщо
первинним теплоносієм є вода;
- з боку підігріву води - манометром, запобіжним пристроєм,
що виключає можливість перевищення тиску в тій частині
водопідігрівача ємкісного типу, що підігрівається більше ніж на
10% вище допустимого, і термометром на виході підігрітої води.
12.8. Прилади безпеки
12.8.1. Котли з камерним спалюванням усіх видів палива і з
механічними топками для твердого палива повинні мати автоматику
безпеки.
12.8.2. Автоматика безпеки котлів, працюючих на газоподібному
або рідкому паливі, повинна припинити подачу палива при припиненні
подачі електроенергії, несправності ланцюгів захисту, погасанні
вогню в котлі, відключення яких при роботі котла не дозволяється,
а також при досягненні допустимих значень наступних параметрів:
тиску палива перед горілкою;
розрідження в топці для котлів з урівноваженою тягою;
температури води на виході із водогрійного котла;
при пониженні або підвищенні води в паровому котлі;
при підвищенні тиску пари вище дозволеного в паровому котлі;
при неполадках пристроїв продувки, відводів і рециркуляції
продуктів спалення.
12.8.3. Автоматика безпеки котлів із механічною топкою
повинна відключати подачу палива і дуттьові вентилятори при
припиненні подачі електроенергії, а також при досягненні граничних
значень наступних параметрів:
температури води на виході з водогрійного котла;
тиску води на виході з водогрійного котла;
розрідження в топці для котлів із зрівноваженою тягою;
рівня води в паровому котлі;
тиску пари в паровому котлі.
12.8.4. На парових котлах повинні бути встановлені
автоматичні звукові сигналізатори верхнього і нижнього граничних
положень рівня води.
12.8.5. Парові і водогрійні котли при камерному спалюванні
палива повинні бути обладнані автоматичними приладами для
припинення подачі палива в топку в випадках:
згасання факела в топці;
відключення димососів або припинення тяги;
відключення всіх дуттьових вентиляторів;
несправності автоматики безпеки.
13. Водний режим котлів
13.1. Водний режим повинен забезпечувати роботу парових і
водогрійних котлів без ушкодження їх елементів внаслідок
відкладання накипу і шламу або внаслідок корозії металу.
13.2. Вибір засобів обробки води для живлення котлів і
підживлення системи опалення повинен здійснюватися спеціалізованою
(проектною, налагодженою) організацією.
Експлуатація котлів без докотлової обробки води
забороняється.
13.3. Періодичність чищення парових і водогрійних котлів
повинна бути такою, щоб товщина відкладень на найбільш
теплонапружених ділянках поверхні нагріву котла на час його
зупинки на чищення не перевищувала 0,5 мм.
13.4. Для відкритих систем теплопостачання живлення і
підживлювальна вода додатково повинна відповідати вимогам ГОСТ
2874 "Вода питьева".
13.5. Якість мережевої підживлювальної води водогрійних
котлів нормується за показниками (табл.1):
Таблиця 1
----------------------------------------------------------------
|NN | Показники | Температура води |
|п/п| |----------------------------------|
| | | до 75 | до 100 | до 115 |
----------------------------------------------------------------
1. Карбонатна жорсткість 1,5 0,7 0,7
2. Розчинений кисень, мг/кг 0,1 0,1 0,05
3. Вільна вуглекислота,
мг/к відсутні
4. рН 6,5-8,5
5. Завислі речовини мг/кг 5,0 5,0 5,0
6. Залишкова загальна
жорсткість (допускається
в закритих системах теп-
лопостачання) - 0,1 0,05
7. Мастила і нафтопродукти,
мг/кг - 0,1 -
13.6. Для стальних парових котлів якість живильної води
повинна відповідати наступним вимогам (таб.2)
Таблиця 2
---------------------------------------------------------------
|NN | Показники | Норми якості води |
|п/п| | |
---------------------------------------------------------------
1. Загальна жорсткість, мкг-екв/кг
не більше 200
2. Розчинений кисень, мкг/кг, не
більше 100
3. Вільна вуглекислота, мг/кг, не
більше 10
4. рН, не менше 7
5. Завислі речовини відсутні
Солевміст і лужність котлової води встановлюються на основі
теплохімічних випробувань. Відносна лужність не нормується.
13.6. На резервних лініях сирої води, приєднаних до ліній
зм'якшеної води чи конденсату, а також до живильних баків,
установлюють два запірних органи і контрольний кран між ними.
Запірні органи повинні знаходитися в закритому положенні і бути
опломбовані, контрольний кран - відкритий. Кожний випадок живлення
котла сирою водою фіксується записом у журнал з водопідготовки.
13.5. У котельні ведеться журнал (відомість) водопідготовки
для запису результатів аналізів води, даних щодо продування котлів
та операцій по обслуговуванню устаткування водопідготовки. При
кожній зупинці котла для чищення внутрішніх поверхонь його
елементів у журналі з водопідготовки записується вид і товщина
накипу і шламу.
14. Живильні пристрої
14.1. Для живлення котлів водою допускається застосування:
відцентрових і поршневих насосів з електричним приводом;
відцентрових поршневих насосів з паровим приводом;
насосів з ручним приводом;
водопровідної мережі.
Використання водопроводу допускається замість одного з
насосів, якщо тиск води у водопроводі безпосередньо в котлі
перевищує робочий тиск не менше як на 0,1 Мпа (1 кгс/см2). У цьому
випадку на водопроводі в безпосередній близькості від котлів
повинні бути встановлені запірний вентиль, зворотний клапан і
манометр.
14.2. На корпусі кожного живильного насоса має бути
прикріплена табличка, на якій вказуються наступні дані: назва
заводу-виготівника; рік виготовлення і заводський номер;
номінальна продуктивність при номінальній температурі води;
частота обертання відцентрових насосів або число ходів для
поршневих насосів; максимальний напір при номінальній
продуктивності; номінальна температура води перед насосом.
14.3. Тип, характеристика, кількість і схема включення
живильних пристроїв повинні вибиратися спеціалізованою
організацією по проектуванню котельних з метою забезпечення
надійної і безпечної експлуатації котла на всіх режимах, включаючи
й аварійні зупинки.
14.4. При примусовій циркуляції води в системі опалення в
котельній має бути не менше двох мережевих насосів, один з яких
повинен бути резервним.
Допускається не влаштовувати резервний насос при чотирьох
робочих мережевих насосах в одній групі.
14.5. Кількість і продуктивність мережевих насосів повинна
вибиратися проектною організацією з умови забезпечення нормальної
роботи системи опалення.
14.6. Для підживлення системи без розширювальної посудини в
котельній має бути встановлено не менше двох насосів із
електричним приводом; підживлювальні насоси повинні автоматично
підтримувати тиск у системі.
Для підживлення системи опалення з розширювальною посудиною в
котельній має бути не менше двох насосів, у тому числі
допускається один ручний.
14.7. Підживлення водогрійних котлів, працюючих на систему
опалення з примусовою циркуляцією, повинно здійснюватися в
трубопровід на всмоктуванні мережових насосів системи опалення, а
при природній циркуляції у зворотний трубопровід системи опалення
на відстані не менше 3 м від запірного пристрою котла.
14.8. На живильному трубопроводі між запірним органом і
поршневим насосом, в якого немає запобіжного клапана, а
створюванний напір перевищує розрахунковий тиск трубопроводу,
повинен бути встановлений запобіжний клапан.
15. Тримання, обслуговування і нагляд за котлами
15.1. Власник котла повинен забезпечити тримання котлів у
справному стані, а також безпечні умови їх роботи, організувавши
обслуговування, ремонт і нагляд відповідно до вимог цих Правил.
15.2. Для здійснення у відповідності з цими Правилами
технічного опосвідчення, забезпечення справного стану і постійного
контролю за безпечною експлуатацією котлів власником котла має
бути призначена особа, відповідальна за його справний стан і
безпечну експлуатацію. Така особа призначається з числа
інженерно-технічних працівників, котрі мають відповідну
кваліфікацію і теплотехнічну освіту.
В окремих випадках відповідальність за справний стан і
безпечну експлуатацію може бути покладена на інженерно-технічного
працівника, який не має теплотехнічної освіти, але пройшов
навчання в інституті підвищення кваліфікації в повному обсязі за
спеціальною програмою і склав екзамени.
Призначення відповідальної особи необхідно оформляти наказом
по підприємству із записом номера і дати наказу в паспорт котла
(водопідігрівача) На період відсутності відповідальної особи
(відпустка, відрядження тощо) виконання його обов'язків має бути
покладено згідно з наказом на іншого інженерно-технічного
працівника, який пройшов перевірку знань Правил.
15.3. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію
повинен забезпечити: тримання котлів у справному стані; проведення
своєчасного планово-запобіжного ремонту котлів і підготовку їх до
технічного опосвідчення; своєчасне усунення виявлених
несправностей; обслуговування котлів навченим та атестованим
персоналом; обслуговуючий персонал виробничими інструкціями, а
також періодичну перевірку знань цих інструкцій; виконання
обслуговуючим персоналом виробничих інструкцій.
15.5. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію
котлів зобов'язаний: регулярно оглядати котли в робочому стані;
щоденно в робочі дні перевіряти записи в змінному журналі і
розписуватися в ньому; проводити роботу із персоналом по
підвищенню його кваліфікації; проводити технічне опосвідчення
котлів; зберігати паспорти котлів та інструкції
заводів-виготовлювачів по їх монтажу та експлуатації; проводити
протиаварійне тренування з персоналом котельні; перевіряти
правильність ведення технічної документації при експлуатації та
ремонті котлів; брати участь у комісії з атестації та періодичній
перевірці знань ІТП і обслуговуючого персоналу; брати участь в
обстеженнях, які проводять органи Держнаглядохоронпраці, і
своєчасно виконувати їх приписи.
15.6. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію
котлів має право: усувати від обслуговування котлів персонал, що
допустив порушення виробничих інструкцій або виявив незадовільні
знання; подавати власникові котла пропозиції щодо притягнення до
відповідальності інженерно-технічних працівників, осіб із числа
обслуговуючого персоналу, що порушують правила та інструкції;
подавати керівництву підприємства пропозиції щодо усунення причин,
які породжують порушення вимог Правил та виробничих інструкцій.
15.7. До обслуговування котлів можуть бути допущені особи, не
молодші за 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання та
атестацію в установленому порядку відповідно до Типового положення
про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань
охорони праці, ДНАОП 0.00-4.12-94.
Навчання і первинна атестація машиністів (кочегарів) і
операторів котельні повинні проводитися в професійно-технічних
училищах, навчально-курсових комбінатах (курсах). Індивідуальна
підготовка зазначеного персоналу не допускається.
Періодичні перевірки знань мають проводитися не рідше одного
разу на рік. Позачергова перевірка знань проводиться:
при переході на інше підприємство;
у випадку переведення на обслуговування котлів іншого типу;
при переведенні котла на спалювання іншого виду палива;
при перерві в роботі більше 6 місяців;
за рішенням адміністрації або за вимогою інспектора
Держнаглядохоронпраці.
При переведені персоналу на обслуговування котлів, працюючих
на газоподібному паливі, проводять додаткову перевірку знань у
порядку, встановленому Правилами безпеки в газовому господарстві.
15.8. Забороняється доручати машиністові (кочегару),
операторові котла, який знаходиться на чергуванні, виконання під
час роботи котла будь-яких інших робіт, не передбачених виробничою
інструкцією.
15.9. Забороняється залишати котел без нагляду до повного
припинення горіння в топці, вилучення з неї решт палива і зниження
тиску до нуля.
15.10. Робота котла при камерному спалюванні палива
допускається без постійного нагляду машиніста, оператора при
наявності автоматики, що забезпечує ведення нормального режиму
роботи з пульта управління, контроль і зупинку котла при
порушеннях режиму роботи, які можуть викликати пошкодження котла з
одночасною сигналізацією про це на пульт управління. Переведення
котлів на диспетчеризоване управління має бути проведене за
проектом, виконаним спеціалізованою організацією.
15.11. Власник котла на підставі, інструкції
заводу-виготівника і цих Правил з урахуванням особливостей даної
котельні розробляє і затверджує виробничу інструкцію для персоналу
котельні.
Виробнича інструкція має знаходитись у котельні на видному
місці. Крім того, кожний робітник котельні повинен мати таку
інструкцію в особистому використанні. До виробничої інструкції по
обслуговуванню котлів прикладається оперативна схема трубопроводів
котельні.
У котельні також вивішуються режимні карти котлів.
15.12. У котельні повинні бути годинник, телефон чи звукова
сигналізація для виклику в екстрених випадках представників
адміністрації.
15.13. У котельню не дозволяється допускати осіб, які не
мають відношення до експлуатації устаткування котельні.
15.14. У котельні необхідно вести змінний журнал для записів
результатів перевірки котлів і котельного устаткування,
водовказівних приладів, сигналізаторів граничних рівнів
води, манометрів, запобіжних клапанів, живильних пристроїв,
засобів автоматики, а також тривалості продування котлів, про що
ті, хто здає і приймає зміну, повинні обов'язково розписуватись у
журналі про здавання і приймання котлів і зміни. У змінному
журналі мають бути записані також розпорядження начальника
котельні або особи, яка його заміняє, про розтопку або зупинку
котлів (за винятком випадків аварійної зупинки).
15.15. Перевірка водовказівних приладів продувкою і звіряння
показників знижених покажчиків рівня води з водовказівними
пристроями прямої дії здійснюється не рідше одного разу за зміну.
15.16. Перевірка справності дії запобіжних клапанів їх
короткочасним "підривом" виконується при кожному пускові котла в
роботу, а в період роботи - не рідше одного разу на зміну.
15.17. Справність резервних живильних насосів перевіряють
шляхом короткочасного пуску кожного з них у роботу не рідше одного
разу за зміну.
15.18. Перевірка справності схеми і приладів автоматики
безпеки проводиться відповідно до виробничої інструкції.
Результати перевірки заносяться в ремонтний журнал.
15.19. Обслуговуючий персонал зобов'язаний знати
послідовність операцій при аварійній зупинці котла.
15.20. Котел повинен бути негайно зупинений і відключений
дією захисту чи персоналом у випадках, передбачених виробничою
інструкцією, зокрема, при наступних несправностях і відхиленнях
від норми:
15.20.1. Для парових і водогрійних котлів:
при виявленні несправності запобіжного клапана;
припиненні дії всіх живильних насосів;
виявленні тріщин, випучин, пропусків у зварних швах, обриві
анкерного болта або в'язки в основних елементах котла (барабані,
колекторі, камері, пароводоперепускних і водоопускних трубах,
парових і живильних трубопроводах, у жаровій трубі, вогневій
коробці, кожусі топки, трубній решітці зовнішнього сепаратора);
згасанні факелів в топці при камерному спалюванні палива;
зникненні електричної напруги, яка подається на всіх
контрольно-вимірювальних приладах, приладах дистанційного і
автоматичного управління;
виникненні пожежі в котельні, яка загрожує обслуговуючому
персоналу чи котлу.
15.20.2. Для парових котлів, крім зазначених в п.15.20.1:
підвищенні тиску в барабані котла на 10% вище дозволеного та
його подальшому зростанні;
зниженні рівня води нижче нижчого допустимого рівня;
підвищенні рівня води вище вищого допустимого рівня;
несправності водовказівних приладів.
15.20.3. Для водогрійних котлів, крім зазначених у п.15.20.1:
зниженні втрати води через котел нижче мінімально допустимого
значення;
зниженні тиску води в тракті котла нижче допустимого;
підвищенні температури води на виході з котла до значення на