дей в місцях їх постійного перебування.
У виробничих приміщеннях, в які виділяються шкідливі або горю-
чі гази, або пари, слід видаляти з верхньої зони не менше однократно-
го повітрообміну за годину, а у приміщеннях висотою більше 6 м - не
менше ніж 6 куб.м/г. на 1кв. м площі приміщення.
6.6.3.43. Залежно від умов виробництва на об'єктах повинні бу-
ти встановлені терміни проведення профілактичних оглядів та очищення
повітроводів, фільтрів, вогнезатримуючих клапанів, іншого устаткуван-
ня вентиляційних систем, а також визначений порядок відключення вен-
тиляційних систем і дій обслуговуючого персоналу в разі виникнення
пожежі або аварії.
6.6.3.44. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи
повинні регулярно очищатися від горючого пилу, відходів виробництва,
жирових відкладень пожежобезпечними засобами. Перевірка й очищення
вентиляційного устаткування повинні проводитися за графіком, затверд-
женим адміністрацією об'єкта. Результати огляду обов'язково заносять-
ся до спеціального журналу.
6.6.3.45. Для запобігання засмічування території підприємства
горючими відходами бункери під циклонами повинні мати суцільну огоро-
жу з негорючого матеріалу з ворітьми, які зачиняються. В інструкції
щодо заходів пожежної безпеки підприємства необхідно визначити макси-
мально допустимі кількості відходів у бункерах, порядок та періодич-
ність їх очищення.
6.6.3.46. Низ отворів для приймальних пристроїв слід розміщу-
вати на висоті більше 1 м від рівня стійкого снігового покрову, але
не нижче 2 м від рівня землі.
6.6.3.47. Приймальні отвори для видалення повітря системами
загальнообмінної вентиляції із верхньої зони приміщень слід розміщу-
вати:
а) під стелею або покриттям, але не нижче 2 м від підлоги до
низу отворів для видалення надлишків теплоти, вологи та шкідливих га-
зів;
б) не нижче 0.4 м від площини стелі або покриття до верху от-
ворів при видаленні вибухонебезпечних сумішей газів, парів та аерозо-
лів (окрім суміші водню з повітрям);
в) не нижче 0.1 м від площини стелі або покриття до верху от-
ворів у приміщеннях висотою 4 м та менше або не нижче 0.025 висоти
приміщення (але не більше 0.4 м) в приміщеннях висотою більше 4 м -
при видаленні суміші водню з повітрям.
6.6.3.48. Приймальні отвори для видалення повітря системами
загальнообмінної вентиляції з нижньої зони слід розміщувати на рівні
до 0.3 м від підлоги до низу отворів.
6.6.3.49. Захисне огородження слід передбачати на всмоктуючих
та нагнітальних отворах вентиляторів, не приєднаних до повітроводів.
6.6.3.50. В приміщеннях, обладнаних газовими приладами, на ви-
тяжних системах слід застосовувати решітки з пристроями для регулю-
вання витрат повітря, що виключають можливість їх повного закриття.
6.6.3.51. Устаткування систем припливної вентиляції, кондицію-
60
вання та повітряного опалення (далі - устаткування припливних сис-
тем), що обслуговують приміщення категорій А і Б, не допускається
розміщувати в загальному приміщенні для вентиляційного устаткування
разом з устаткуванням витяжних систем, а також з устаткуванням прип-
ливних систем із рециркуляцією повітря.
На повітроводах припливних систем, що обслуговують приміщення
категорій А і Б, а також кімнати відпочинку, обігріву працюючих та
контори майстра, розташовані в цих приміщеннях, слід передбачати ви-
бухозахищені зворотні клапани в місцях перетину повітроводами огорож
приміщень для вентиляційного устаткування.
Пуск, налагоджування, експлуатація та ремонт вентиляційних ус-
тановок повинні виконуватися відповідно до вимог діючих нормативних
актів.
6.6.3.52. Устаткування витяжних систем, що видаляють повітря з
різким або неприємним запахом (вбиральні, курильні тощо) не допуска-
ється розміщувати у загальному приміщенні для вентиляційного устатку-
вання разом з устаткуванням для припливних систем.
6.6.3.53. Устаткування витяжних систем загальнообмінної венти-
ляції, що обслуговують приміщення категорій А і Б, не слід розміщува-
ти у загальному приміщенні для вентиляційного устаткування разом з
устаткуванням для інших систем.
Устаткування витяжних систем із приміщень категорій В не слід
розміщувати у загальному приміщенні з устаткуванням витяжних систем
із приміщень категорій Г.
6.6.3.54. Устаткування систем місцевих відсмоктувачів вибухо-
небезпечних сумішей не слід розміщувати разом з устаткуванням інших
систем у загальному приміщенні для вентиляційного устаткування.
6.6.3.55. Приміщення для устаткування витяжних систем слід
відносити до категорій вибухопожежної і пожежної небезпеки приміщень,
які вони обслуговують.
6.6.3.56. Прокладання труб з легкозаймистими та горючими ріди-
нами і газами через приміщення для вентиляційного устаткування не до-
пускається.
6.6.3.57. У приміщеннях холодильних установок при застосуванні
аміаку слід передбачати загальнообмінну вентиляцію, розраховану на
видалення надлишків тепла.
При цьому слід передбачати системи витяжної вентиляції із
штучним побудженням, які забезпечують не менше чотирикратного повіт-
рообміну, а при аварійних ситуаціях - 11-кратного за 1 годину.
6.6.3.58. Викиди від систем витяжної вентиляції не допускаєть-
ся об'єднувати, якщо хоча б у одній із труб або шахт можливе відкла-
дення горючих речовин або якщо при перемішуванні викидів можливе ут-
ворення вибухонебезпечних сумішей.
6.6.3.59. Постійні робочі місця, розташовані на відстані менше
3 м від зовнішніх дверей і 6 м від воріт, слід захищати перегородками
або екранами від обдування холодним повітрям.
6.6.3.60. Огороджуючі конструкції приміщень для вентиляційного
устаткування, яке розміщене за протипожежною стіною, слід передбачати
з межею вогнетривкості 0.75 г., двері - з межею вогнетривкості
0.6 г.
6.6.3.61. Пуск, налагодження, експлуатація та ремонт вентиля-
ційних установок повинні виконуватися відповідно до вимог діючих нор-
мативних актів.
61
6.7. Вимоги до улаштування та експлуатації систем водо-
постачання та каналізації
6.7.1. Загальні вимоги
6.7.1.1. Водопостачання та каналізація будівель і споруд
підприємств повинні бути виконані у відповідності з вимогами СНиП
2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.03-85 і ГОСТ 12.3.006-75.
6.7.1.2. В усіх типах будівель, які зводяться у каналізованих
районах, слід передбачати системи внутрішнього водопостачання та ка-
налізації.
6.7.1.3. Якість холодної та гарячої води, що використовується
для господарсько-питних потреб, повинна відповідати вимогам ГОСТ
2874-82.
Якість води, яка використовується для виробничих потреб, повин-
на відповідати технологічним вимогам з урахуванням її впливу на про-
дукцію, що випускається та забезпечувати відповідні санітарно-гігіє-
нічні умови для обслуговуючого персоналу.
6.7.1.4. У разі приєднання каналізаційних мереж промислових
підприємств до вуличної або внутрішньоквартальної мережі населеного
пункту слід передбачати випуски з контрольними колодязями, що
розміщені поза межами підприємства.
Необхідно передбачати пристрої для вимірювання кількості
стічних вод, що скидаються, від кожного підприємства.
6.7.1.5. Об'єднання виробничих стічних вод кількох підприємств
допускається після контрольного колодязя кожного з підприємств.
6.7.1.6. Вся розподільча мережа водопостачання та каналізації
повинна бути позначена на генеральному плані підприємства. Окрім то-
го, на підприємстві повинні бути виконавчі креслення всіх водоп-
ровідних та каналізаційних мереж і споруд з наведенням усіх технічних
даних (матеріалу та розмірів трубопроводів, колодязів, камер, глибини
закладання, категорії грунтів, арматури тощо) з прив'язками до бу-
динків або опорних пунктів, а також особливими даними щодо можливих
загазованості та затоплювання колодязів та камер. Всі зміни при ре-
монті і реконструкції мереж та споруд повинні наноситись на вико-
навчі креслення.
6.7.2. Вимоги до систем водопостачання
6.7.2.1. Розміщення, влаштування, експлуатація та порядок обс-
луговування систем водопроводу повинні відповідати вимогам СНиП
2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84.
Водопровідні мережі повинні бути закільцевані.
6.7.2.2. Кожна водозабірна споруда з відкритих чи підземних
джерел, що знаходиться у веденні підприємства, повинна мати технічну
документацію, погоджену у встановленому порядку з місцевими органами
санітарного нагляду.
6.7.2.3. Резервуари води для технологічних та господарсько-пи-
тних потреб, що розташовані поза будівлями, повинні бути закритими, а
резервуари, що розміщені у землі, обнесені огорожею висотою не менше
1 м.
6.7.2.4. Водозабірні споруди для питної води повинні мати зону
суворого санітарного режиму, розміри якої встановлюються за діючими
СНиПами та погоджуються з місцевими органами санітарного нагляду. Зо-
на повинна бути огороджена, нічної пори освітлена.
6.7.2.5. Господарсько-питний водопровід, який живиться від
міського водопроводу, не повинен мати безпосереднього з'єднання з во-
62
допроводом, який живиться від місцевого джерела водопостачання, а та-
кож з водопроводом, який подає воду непитної якості.
6.7.2.6. Питні фонтанчики або установки для забезпечення газо-
ваною водою слід передбачати на відстані не більше 75 м від робочих
місць у будівлях.
6.7.2.7. На підприємствах, де джерела питного водопостачання
не забезпечують всіх потреб споживачів, за наявності технікоеко-
номічного обгрунтування та за погодженням з органами санітарно-
епідеміологічної служби допускається підведення води непитної якості
до пісуарів та змивних бачків унітазів.
6.7.2.8. Прокладання труб водопостачання у приміщеннях елект-
рощитової та холодильних камерах не дозволяється.
6.7.2.9. Приєднання водорозбірних приладів до циркуляційних
трубопроводів не допускається.
6.7.3. Вимоги до систем каналізації
6.7.3.1. Для відведення стічних вод повинні передбачатися ок-
ремі мережі виробничої та побутової каналізації.
Підприємство повинне забезпечувати щодобовий лабораторний
контроль ефективності очищення виробничих та побутових стічних вод.
6.7.3.2. Каналізаційна мережа підприємств повинна приєднува-
тись до загальноміської каналізації за умови забезпечення характерис-
тики стічних вод на рівні вимог СНиП 2.04.03-85 та за погодженням з
місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби у відповідності
з Правилами прийому стічних вод до систем каналізації населених
пунктів.
6.7.3.3. Виробничі стічні води, що містять горючі рідини, сус-
пендовані речовини, жири, масла, кислоти, а також інші речовини, які
порушують нормальну роботу або викликають руйнування мереж та очисних
споруд, а також ті, що містять цінні відходи виробництва, слід очищу-
вати до їх надходження до зовнішньої мережі каналізації.
6.7.3.4. Не дозволяється введення до експлуатації підприємства
при відсутності або з недобудованими спорудами каналізації.
6.7.3.5. Приєднувати виробничу каналізацію, яка транспортує
стічні води, що містять пальні та легкозаймисті рідини, до мережі по-
бутової каналізації та водостоків не допускається.
Не допускається скидання до каналізації технологічних розчи-
нів, а також осаду з технічних резервуарів при очистці останніх. Ски-
дання до каналізації отруйних продуктів та реагентів за нормальної
експлуатації та при аваріях не дозволяється. Ці продукти слід скидати
до спеціальних технологічних ємкостей для подальшої утилізації або
обеззаражування.
Скидання побутових та забруднених виробничих стічних вод до
поглинальних колодязів та бурових свердловин не дозволяється.
6.7.3.6. Не допускається влаштування усередині приміщень
відстійників (у тому числі жироуловлювачів) для уловлювання домішок,
що швидко загнивають, а також уловлювачів для легкозаймистих та горю-
чих рідин.
6.7.3.7. Для запобігання проникненню газів з каналізаційної
мережі до технологічного устаткування або приміщення цеху, всі сані-
тарні прилади та приймачі, що встановлені на мережах побутової та ви-
робничої каналізації, повинні бути обладнані гідравлічними затворами.
6.7.3.8. Прокладання внутрішніх каналізаційних мереж не допус-
кається:
- під стелею, у стінах та у підлозі обідніх залів, робочих
кімнат, адміністративних будівель, залів засідань, залів для гля-
63
дачів, бібліотек, навчальних аудиторій, електрощитових та трансформа-
торних, пультів управління, автоматики, припливних вентиляційних ка-
мер та виробничих приміщень, які вимагають особливого санітарного ре-
жиму.
6.7.3.9. Прокладання під підлогою трубопроводів, якими транс-
портуються агресивні та токсичні стічні води, слід передбачати в ка-
налах, виведених до рівня підлоги та перекритих з'ємними плитами,
або, при відповідному обгрунтуванні, у прохідних тонелях.
6.7.3.10. Насоси для перекачування побутових та виробничих
стоків, які містять у своєму складі токсичні забруднення та речовини,
що швидко загнивають, а також для перекачки стічних вод, які виділя-
ють отруйні або неприємні запахи, гази або пари, слід розміщувати в
окремо розташованій будівлі, підвалі або ізольованому приміщенні, а
за відсутності підвалу - в окремому опалювальному приміщенні першого
поверху, яке має самостійний вихід назовні або на сходову клітку.
Приміщення насосної станції слід обладнати припливно-витяжною
вентиляцією. Приймальні резервуари для вказаних стічних вод слід роз-
ташовувати поза будівлями або в ізольованих приміщеннях разом з насо-
сами.
6.7.3.11. Для вибухопожежонебезпечних цехів слід передбачати
окрему виробничу каналізацію з самостійними випусками, вентиляційними
стояками та гідрозатворами на кожному з них.
Вентиляцію мережі необхідно передбачати через вентиляційні сто-
яки, приєднані до найвищих точок трубопроводів.
В уловлювачах для очищення стічних вод від горючих рідин слід
передбачати на підвідних трубопроводах гідравлічні затвори та витяжну
вентиляцію.
6.7.3.12. Приміщення споруд механічного очищення стічних вод
та біофільтрів повинні бути оснащені припливно-витяжною вентиляцією,
що забезпечує не менше 5-кратного обміну повітря щогодини.
6.7.3.13. У разі робіт на спорудах для очищення стічних вод
повинні вживатись заходи, що виключають безпосередній контакт обслу-
говуючого персоналу зі стічною рідиною ( застосування дистанційного
управління, засобів захисту працюючих).
Відбір проб води або осадів із споруд слід виконувати з робочих
площадок, улаштування яких (огорожа, освітлення тощо) повинне гаран-
тувати повну безпеку працівників.
6.7.3.14. При ручному очищенні покидьки з грат слід видаляти в
збірники з накривками з наступним їх вивезенням до місць знешкодження.
6.7.4. Вимоги безпеки при експлуатації споруд водопостачання
та каналізації
6.7.4.1. Персонал підприємств водопостачання та каналізації,
що зайнятий обробкою питних та стічних вод, окрім медичного ог-
ляду (первинного та періодичного) повинен забезпечуватись попере-
джувальними щепленнями у відповідності з вимогами санітарних органів
(проти черевного тифу, паратифів А та В, дизентерії тощо).
6.7.4.2. В колодязях та камерах мереж водопостачання та ка-
налізації і інших спорудах повинні бути передбачені драбини або скоби
для спуску.
6.7.4.3. Управління гратами, шиберами, засувками та іншим об-
ладнанням, що знаходиться під водою, повинно здійснюватись з землі за
допомогою маховиків керуючих пристроїв, що виведені на поверхню пе-
рекрить на висоту 0.7 м.
6.7.4.4. Роботи в заглиблених камерах, шахтних колодязях то-
що повинні виконуватись у відповідності з вимогами, викладеними у
64
розділі 7.2.2 ч.1 цих Правил.
6.7.4.5. Приймальна камера на підвідному колекторі, приміщення
грат та приймального резервуара каналізаційних насосних станцій по-
винні бути оснащені вентиляцією з не менше 5-кратного обміну повітря
щогодинно. В насосних станціях, до яких можливе надходження вибухоне-
безпечних або токсичних виробничих стічних вод, повинна бути венти-
ляція приміщень грат та резервуарів з 12-кратним обміном повітря що-
годинно.
6.7.4.6. Включення освітлення, вентиляції та іншого обладнання
повинні розміщуватись перед входом до приміщення грат.
6.7.4.7. Вхід до приміщення автоматизованих грат допускається
лише після 10-12 хвилинного провітрювання приміщення механічною вен-
тиляцією.
Вентиляція повинна працювати безперервно під час знаходження
людей у приміщенні.
6.7.4.8. При полях фільтрації належить передбачати душову,
приміщення для сушіння спецодягу, для відпочинку та прийому їжі. На
кожні 75-100 га площі полів фільтрації слід передбачати бути для
обігрівання обслуговуючого персоналу.
6.7.4.9. Приміщення споруд для очищення стічних вод, включаю-
чи фізико-хімічне очищення, повинні бути обладнані вентиляцією, що
забезпечує 12-кратний обмін повітря щогодинно. Вмикання та час робо-
ти вентиляції повинні відповідати вимогам п. 6.7.4.7 ч.1 цих Правил.
6.7.4.10. Вздовж периметру градирні повинна бути влаштована
огорожа висотою не менше 1 м. На поруччі повинні бути вивішені знаки
безпеки, що не дозволяють купання в градирнях.
6.7.4.11. Для проходу персоналу через кювети, по яких води
відводяться з території градирні та бризкальних басейнів, повинні бу-
ти передбачені містки з поруччям, на яких мусять бути закріплені ря-
тувальні засоби.
6.7.4.12. Вентилятори градирень повинні бути огороджені. Дос-
туп до вихідного отвору вентилятора повинен бути виключений. Заходити
до дифузора вентилятора в часи його роботи не дозволяється. На період
огляду та поточного ремонту градирень вентилятори повинні бути
відключені та застопорені.
6.7.4.13. Хлордозаторні повинні бути обладнані опаленням, пос-
тійно діючою витяжною вентиляцією, системами водопостачання і сигна-
лізації. Пусковий пристрій систем вентиляції повинен бути розміщений
у тамбурі перед входом до приміщення. Вентиляційні установки повинні
мати резервне незалежне джерело електропостачання. Забирання повітря
для витяжки повинно здійснюватися з нижньої зони, де можливе накопи-
чення хлору.
6.8. Шум та вібрація
6.8.1. При опрацюванні технологічних процесів, проектуванні,
виготовленні та експлуатації машин та устаткування, виробничих споруд
та будівель, а також при організації робочого місця слід вживати всіх
заходів до зниження шуму, що впливає на людину, до показників, що не
перевищують гранично допустимих рівнів.
6.8.2. Гранично допустимий рівень шуму (ГДР) на постійних робо-
чих місцях та на території підприємства не повинен перевищувати
80 дБА. ГДР на робочих місцях необхідно знижувати в залежності від
важкості та напруженості праці.
Визначення категорії напруженості та важкості праці здійснює-
ться у відповідності з ергономічними критеріями оцінки важкості та
напруженості праці, наведених у Санітарних нормах допустимих рівнів
шуму на робочих місцях.
65
6.8.3. Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним
рівнем шуму та вібрації, повинні бути ізольовані та обладнані засоба-
ми шумо- та віброізоляції (устаткування встановлене на віброізолюючих
та шумопоглинальних основах тощо).
6.8.4. Для усунення передачі шуму з шумних приміщень до мало-
шумних та за межі будівель або території підприємства слід:
а) вибирати проммайданчик для будови виробничих підприємств, в
яких застосовується шумне устаткування, з урахуванням існуючого або
проектного планування населеного пункту;
б) шумне виробництво відокремлювати від меж житлового району
та інших виробництв шумозахисною зоною з чагарників або дерев густо-
листяних або хвойних порід;
в) патрубки повітроводів вихлопу та всмоктування потужних аг-
регатів та вентиляторів, які виходять з будівлі, повинні бути облад-
нані глушниками, які знижують шум до рівня, встановленого нормами;
г) вентилятори з повітроводами повинні з'єднуватися за допо-
могою гнучкої вставки;
д) приводні паси вентиляторів повинні бути у повному комплекті
і з однаковим натягом.
6.8.5. Машини та агрегати у відповідності з планом ППР повинні
оглядатись з метою своєчасного виявлення та усунення усіх дефектів,
що можуть викликати збільшення шуму (знос шестерень, підшипників,
невчасне та недостатнє їх змазування тощо).
6.8.6. Не дозволяється перебування працюючих в зоні з рівнем
звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі.
6.8.7. Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не по-
винна перевищувати гранично-допустимі рівні, що їх наведено у ГОСТ
12.1.012-90.
6.8.8. Вібрація, яку створюють ручні машини, обладнані двигу-
нами, при роботі яких маса ручної машини повністю або частково сприй-
мається руками оператора, не повинна перевищувати допустимих значень
їх, що наведено у ГОСТ 17770-86.
6.8.9. Маса вібруючого устаткування або його частин, що утри-
мується руками у різних положеннях в процесі праці, не повинна пере-
вищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорстких
обмежень.
6.8.10. Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів уп-
равління повинні мати форму, зручну для роботи.
6.8.11. При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час кон-
такту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75% тривалості
робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допус-