голови потерпілого, підсовує одну руку під шию цього останнього,
а долонею другої руки натискує йому на чоло, максимально відкида-
ючи голову назад. При цьому корінь язика піднімається та звільняє
вхід до горлянки, а рот потерпілого відкривається. Той, хто подає
допомогу нахиляється до обличчя потерпілого, робить глибокий вдих
відкритим ротом, повністю щільно охоплює відкритий рот потерпілого
і робить енергійний видих з деяким зусиллям вдихаючи повітря йому
до рота, одночасно закриваючи ніс потерпілого щокою чи пальцями
руки, що знаходиться на чолі. При цьому слід спостерігати за груд-
ною клітиною потерпілого, яка повинна піднятись.
Як тільки грудна клітина підніметься, нагнітання повітря при-
зупиняють той, хто подає допомогу відвертає обличчя вбік, у по-
терпілого відбувається пасивний видих. Якщо у потерпілого добре
визначається пульс і необхідне лише проведення штучного дихання,
то інтервал поміж штучними вдихами повинен складати 5 сек./12
дихальних циклів щохвилини/.
При проведенні штучного дихання той, хто подає допомогу му-
сить слідкувати, щоб повітря не потрапляло до шлунка потерпілого.
При потраплянні повітря до шлунка, про що свідчить здуття живота
"під ложечкою", обережно натискують долонею на живіт поміж груди-
ною та пупком. При цьому не виключене виникнення блювання; тоді
голову та плечі потерпілого повертають убік.
Якщо після вдування повітря грудна клітина не розпрямлюєть-
ся, слід змістити нижню щелепу потерпілого допереду. Для цього чо-
тирма пальцями обох рук нижню щелепу захоплюють ззаду за кути та,
впираючись великими пальцями в її край нижче куточків вуст, відтя-
гують її допереду так, щоб ніжні зуби знаходились перед верхніми.
Якщо щелепи потерпілого міцно затиснені, а відкрити рот не
вдається, слід виконувати штучне дихання "з вуст до носа".
Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпілого
достатньо глибокого та ритмічного самостійного дихання.
Зовнішній масаж серця
У разі зупинки серця слід, не гаючи ані секунди, покласти по-
терпілого на рівну, жорстку основу: лаву, підлогу, підкласти під
спину дошку /ніяких валиків під плечі та шию підкладати не можна/.
Якщо допомогу подає одна людина, вона розміщується збоку від
потерпілого і нахилившись, робить два швидких енергійних вдуван-
ня /способом "з вуст до вуст" або "з вуст до носа"/,потім підніма-
ється, лишаючись на тому ж боці від потерпілого, долоню однієї ру-
ки кладе на нижню половину грудини, а пальці злегка піднімає. До-
249
Продовження додаткa 20
лоню другої руки вона накладає на першу долоню упоперек або пов-
здовж і натискає, допомагаючи нахилом свого корпусу. Руки при на-
тисненні повинні бути розпрямлені у ліктьових суглобах.
Натискання слід виконувати швидкими поштовхами, таким чином,
щоб зміщувати грудину на 4-5 см; тривалість натиснення щонай-
більш 0,5 с, інтервал поміж окремими натисненнями 0,5 с.
В часі пауз руки з грудини не знімають, пальці лишаються пря-
мими, руки повністю випрямленими у ліктьових суглобах.
Якщо оживлення виконує одна людина, то на кожні два вдування
вона виконує 15 натиснень на грудину. За хвилину слід виконати не
менш 60 натиснень та 12 вдувань.
Якщо в оживленні приймають участь дві особи, співвідношення
"дихання-масаж" складає 1:5. У часі штучного вдиху потерпілого
той, що виконує масаж серця натиснення не виконує.
Якщо реанімаційні заходи здійснюються як слід шкірні покро-
ви рожевіють, зіниці звужуються, самостійне дихання відновлюєть-
ся. Пульс на сонних артеріях в часі масажу мусить добре відчува-
тись. Після відновлення серцевої діяльності та визначення доброго
пульсу масаж серця негайно припиняють, продовжуючи штучне дихання
у разі слабкого дихання потерпілого. З відновленням повноцінного
самостійного дихання штучне дихання також припиняють.
Перенесення або перевезення потерпілого
Для перенесення потерпілого наслідком травми використовують
ноші, які слід швидко принести до місця пригоди та поставити поряд
з потерпілим, з боку ураженої частини тіла.
В часі піднімання, перенесення та перевезення потерпілого не-
обхідно не завдавати йому непокою та болю, не припускати стру-
шень, не надавати йому незручного або небезпечного положення.
Піднімати потерпілого та класти його на ноші слід обережно,
без хапанини та поспіху. Найкраще це робити втрьох, стоячи на од-
ному коліні з одного боку потерпілого /де немає ушкоджень/, причо-
му один з тих, що піднімають потерпілого, підсовує руки під його
голову та лопатки, другий - під поперек та під верхню частину сте-
гон, а третій - під стегна та голмілки.
Слід не переносити потерпілого до нош, а лише підняти його,
не встаючи з колін з тим, щоб хтось інший підсунув в цей час
ноші під потерпілого. Особливо важливо це при різних переломах.
При переломах хребта, якщо ноші м'які, а також у разі перелому
нижньої щелепи, коли потерпілий задихається його слід класти на
ноші долілиць.
Переносити потерпілого на ношах можна вдвох або у чотирьох.
По рівному місцю потерпілого несуть ногами наперед, а при підій-
манні до гори або по сходах навпаки - головою наперед.
Щоб не гойдати ноші, носії мусять іти не в ногу, піднімаючи
ноги можливо менше, та дещо зігнувши їх у колінах, щоб уникнути
струсів.
Знімаючи потерпілого з нош, слід діяти таким же чином, як
при його підніманні на ноші з землі, ноші необхідно негайно від-
нести на місце до цеху.
При перевезенні важкопотерпілого, якщо є відповідна можли-
вість, слід потерпілого перевозити на тих же ношах, поставивши їх
до машини. Необхідно бути завжди готовими для перенесення по-
терпілих без нош. Потерпілого переносять звичайно удвох. Для цьо-
го найзручніше зробити для нього сидіння з чотирьох або з трьох
рук.
У першому випадку потерпілий охоплює за плечі носіїв, у дру-
гому - один з носіїв свою вільну руку кладе на плече другого носія.