без зняття напруги на струмоведучих частинах та поблизу них необхід-
но:
- огородити розташовані поблизу робочого місця та інші струмо-
ведучі частини, що знаходяться під напругою, до яких можливе випадко-
ве доторкання;
- працювати в діелектричних калошах або стоячи на ізолюючій під
ставці чи на діелектричному килимку;
- застосовувати інструмент з ізолюючими рукоятками (викрутки
повинні мати ізольовані стержні), а при відсутності вказаного інстру-
менту - користуватись діелектричними рукавицями.
10.3.5. Встановлення та зняття запобіжників, як правило, вико-
нується при знятій напрузі. Під напругою, але без навантаження, допу-
скається встановлення та зняття запобіжників на приєднаннях, у схемі
яких відсутні комутаційні апарати.
10.3.6. Для підготовки робочого місця при роботах із зняттям
напруги повинні бути виконані у зазначеному порядку такі технічні
заходи:
- виконані необхідні вимкнення та вжиті заходи до недопущення
подачі напруги на місце роботи;
- на приводах ручного та на ключах дистанційного керування ко-
мутаційної апаратури вивішені забороняючі плакати;
- перевірена відсутність напруги на струмоведучих частинах, на
які повинне бути накладене заземлення для захисту людей від ураження
електричним струмом;
- накладене заземлення;
- вивішені попереджувальні та розпоряджувальні плакати;
- огорожені, у разі необхідності, робочі місця та струмоведучі
частини, що лишились під напругою.
10.3.7. Організаційними заходами, що гарантують безпечне веде-
ння робіт на електроустановках, є:
- оформлення робіт нарядом-допуском, розпорядженням або пере-
ліком робіт, що виконуються у порядку поточної експлуатації;
- допущення до роботи;
- нагляд під час роботи;
- оформлення перерви у роботі, переведень на інше робоче міс-
це, закінчення роботи.
10.3.8. Відповідальними за безпеку робіт є:
- особа, що видає наряд та віддає розпорядження;
- допускаючий - відповідальна особа з оперативного персоналу;
- відповідальний керівник робіт;
- виконавець робіт;
- спостерігач;
- члени бригади.
10.3.9. Наряд видається оперативному персоналу безпосередньо
перед початком підготовки робочого місця (до початку роботи бригади).
Видавати наряд напередодні проведення робіт не дозволяється.
106
10.3.10. Наряд на роботу виписується у двох примірниках. Він
заповнюється з застосуванням копіювального паперу за умови чіткості
та ясності записів у обох примірниках. Оформлення наряду слід викону-
вати відповідно до п. 7.2.1.5 ч.1 цих Правил.
10.3.11. На всі роботи, які виконуються зі зняттям напруги, ви-
дається один наряд.
10.3.12. Виконавець робіт, що виконуються за нарядом в електро-
установках напругою понад 1000 В, повинен мати групу з електробезпеки
не нижчу за IV, а в установках до 1000 В - не нижчу за III.
10.3.13. Перед допуском до роботи відповідальний керівник та
виконавець робіт разом з допускаючим перевіряють виконання технічних
заходів з підготування робочого місця та проводять інструктаж.
10.3.14. Час допуску бригади та закінчення робіт з наведенням
номеру наряду та змісту робіт вноситься до оперативного журналу.
10.3.15. Власник підприємства разом зі спеціалістом з охорони
праці визначає перелік професій неелектротехнічного персоналу,
пов'язаного з роботою, при виконанні якої може виникнути небезпека
ураження електричним струмом. Цей персонал повинен проходити щорічну
перевірку знань безпечних методів роботи по обслуговуванню установки.
Перевірку знань здійснює відповідальний за електрогосподарство підп-
риємства, цеху, дільниці, або за його письмовою вказівкою особа, яка
має групу з електробезпеки не нижчу за III.
Присвоєння групи I неелектротехнічному персоналу оформлюється
у спеціальному журналі з підписами того, кого перевіряють, та того,
хто перевіряє відповідно до додатка 18.
10.4. Захисні заходи електробезпеки від ураження електричним
струмом
10.4.1. Для захисту людей від ураження електричним струмом
при пошкодженні ізоляції повинен бути застосований, у крайньому разі,
один з наступних захисних заходів: заземлення, занулення, захисне
вимкнення, розподільчий трансформатор, мала напруга, подвійна ізоля-
ція, вирівнювання потенціалів.
10.4.2. Заземлення чи занулення електроустановок слід виконува-
ти:
- при напрузі 380 В і вище змінного струму та 440 В і вище
постійного струму - в усіх електроустановках. У разі неможливості ви-
конання заземлення, занулення або, якщо це становить значні труднощі
з технологічних причин, допускається обслуговування електроустатку-
вання з ізолюючих площадок;
- при номінальних напругах понад 42 В, але нижче 380 В змінно-
го струму та понад 110 В, але нижче 440 В постійного струму - лише у
приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також на
зовнішніх установках.
10.4.3. Для заземлення електроустановок у першу чергу повинні
бути використані природні заземлювачі. Якщо при цьому опір заземлюю-
чих пристроїв або напруга дотику має допустимі значення, а також за-
безпечуюються нормовані значення напруги на заземлюючому пристрої, то
штучні заземлювачі повинні застосовуватися лише у разі необхідності
зниження щільності струму, що протікає природніми заземлювачами або
стікає з них.
10.4.4. Для заземлення електроустановок різного призначення і
різних напруг, територіально наближені одна до іншої, рекомендується
застосовувати один загальний заземлюючий пристрій.
Для об'єднання заземлюючих пристроїв різних електроустановок у
один загальний заземлюючий пристрій слід використовувати усі наявні
107
природні, особливо подовжені, заземлюючі провідники.
Заземлюючий пристрій, який використовується для заземлення
електороустановок одного або різних призначень і напруг, повинен за-
довольняти усім вимогам, що ставляться до заземлення цих електроус-
тановок: захисту людей від ураження електричним струмом при пошкод-
женні ізоляції, умовам режимів роботи мереж, захисту електроустатку-
вання від перенапруги тощо.
10.4.5. Електроустановки до 1 кВ змінного сруму можуть бути з
глухозаземленою або з ізольованою нейтраллю, електроустановки постій-
ного струму - із глухозаземленою або ізольованою середньою точкою, а
електроустановки з однофазним джерелом струму - з одним глухозазем-
леним або з обома ізольованими виводами.
У чотирипровідних мережах трифазного струму і трипровідних ме-
режах постійного струму глухе заземлення нейтралі або середньої точки
джерел струму є обов'язковим.
10.4.6. В електроустановках до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю
або з глухозаземленим виводом джерела однофазного струму, а також з
глухозаземленою середньою точкою в трипровідних мережах постійного
струму повинне бути виконане занулення. Застосування в таких електро-
установках заземлення корпусів електроприймачів без їх занулення не
допускається.
10.4.7. Електроустановки до 1 кВ змінного струму з ізольованою
нейтраллю або ізольованим виводом джерела однофазного струму, а також
електроустановки постійного струму з ізольованою середньою точкою
слід застосовувати у разі підвищених вимог безпеки (для пересувних
установок тощо). Для таких установок у якості захисного заходу повин-
но бути виконано заземлення у поєднанні з контролем ізоляції мережі
або захисне вимкнення.
10.4.8. Захисне вимкнення рекомендується застосовувати у якос-
ті основного і допоміжного заходу захисту, якщо безпека не може бути
забезпечена шляхом заземленння чи занулення або якщо улаштування за-
землення чи занулення викликає труднощі за умовами виконання або за
економічних міркувань. Захисне вимкненння повинно здійснюватися
пристроями (апаратами), що задовольняють у відношенні надійності дії
спеціальним технічним умовам.
10.4.9. Трифазна мережа до 1 кВ з ізольованою нейтраллю або
однофазна мережа до 1 кВ з ізольованим виводом, що зв'язані транс-
форматором з мережею вище 1 кВ, повинна бути захищена пробивним за-
побіжником від небезпеки, що виникає при пошкодженні ізоляції між об-
мотками вищої і нижчої напруги трансформатора. Пробивний запобіжник
повинен бути встановлений у нейтралі або фазі з боку нижчої напруги
кожного трансформатора. При цьому повинен бути передбачений контроль
за цілістю пробивного запобіжника.
10.4.10. У електроустановках до 1 кВ у місцях, де у якості за-
хисного заходу застосовуються розподільні або понижуючі трансформато-
ри, вторинна напруга трансформаторів повинна бути: для розподільних
трансформаторів - не більше 380 В, для понижуючих трансформаторів -
не більше 42 В.
У разі застосування цих трансформаторів слід керуватися насту-
пним:
1) розподільні трансформатори повинні задовольняти спеціальним
технічним умовам у відношенні підвищеної надійності конструкції і
підвищених випробувних напруг;
2) від розподільного трансфоматора дозволяється живлення тіль-
ки одного електроприймача з номінальним струмом плавкої вставки або
розщеплювача автоматичного вимикача на первинній стороні не більше
15А;
3) заземлення вторинної обмотки розподільного трансформатора
108
не допускається. Корпус трансформатора у залежності від режиму нейт-
ралі мережі, що живить первинну обмотку, повинен бути заземлений або
занулений. Заземлення корпусу електроприймача, приєднаного до такого
трансформатора, не потрібне;
4) понижуючі трансформатори з вторинною напругою 42 В і нижче
можуть бути використані у якості розподільних, якщо вони задовольня-
ють вимогам, наведеним у пп. 1 і 2 цього параграфу. Якщо понижуючі
трансформатори не є розподільними, то у залежності від режимів нейт-
ралі мережі, що живить первинну обмотку, слід заземлювати або занулю-
вати корпус трансформатора, а також один з виводів (одну із фаз) або
нейтраль (середню точку) вторинної обмотки.
10.4.11. До частин, що підлягають зануленню або заземленню
відносяться:
1) корпуси електричних машин, апаратів, трансформаторів, сві-
тильників тощо;
2) приводи електричних апаратів;
3) вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;
4) каркаси розподільних щитів, щитів керування, щитків і шаф,
а також частини, які знімаються або відчиняються, якщо на останніх
встановлено електрообладнання напругою вище 42 В змінного струму або
більше 110 В постійного струму;
5) металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві ка-
бельні конструкції, металеві кабельні з'єднувальні муфти, металеві
оболонки і броня контрольних і силових кабелів, металеві оболонки
проводів, металеві рукави і труби електропроводки, кожухи і опорні
конструкції шинопроводів, лотки, короби, струни, троси і сталеві по-
лоси, на яких закріплені кабелі і проводи (окрім струн, тросів і по-
лос, на яких прокладені кабелі із заземленою або зануленою металевою
оболонкою чи бронею), а також інші металеві конструкції, на яких
встановлене електрообладнання;
6) металеві оболонки і броня контрольних і силових кабалів і
проводів напругою до 42 В змінного струму і до 110 В постійного стру-
му, прокладених на загальних металевих конструкціях, у тому числі у
загальних трубах, коробах, лотках тощо разом з кабелями і проводами,
металева оболонка і броня яких підлягає заземленню або зануленню;
7) металеві корпуси пересувних і переносних елктроприймачів;
8) електрообладнання, що встановлене на рухомих частинах верс-
татів, машин і механізмів.
10.4.12. Заземлюючий пристрій, який виконується з додержанням
вимог до його опору, повинен мати у будь-яку пору року опір не більше
0.5 Ом, включаючи опір природніх заземлювачів.
10.4.13. Заземлення електроустановок напругою вище 1 кВ мережі
з ізольованою нейтраллю при використанні заземлюючого пристрою тільки
для електроустановок вище 1 кВ повинно бути не більше 10 Ом.
10.4.14. В електроустановках напругою до 1 кВ з глухозаземле-
ною нейтраллю опір заземлюючого пристрою, до якого приєднані нейтралі
генераторів чи трансформаторів або виводи джерел однофазного струму,
у будь-яку пору року повинен бути не більше 2, 4 і 8 Ом відповідно
при лінійних напругах 660, 380 і 220 В джерела трифазного струму або
380, 220 і 127 В джерела однофазного струму.
10.4.15. В електроустановках напругою до 1 кВ з ізольованою
нейтраллю опір заземлюючого пристрою, що використовується для зазем-
лення електроустаткування, повинен бути не більше 4 Ом.
10.4.16. В електроустановках понад 1 кВ з ізольованою нейтраллю
повинне бути виконане заземлення.
10.4.17. У вибухонебезпечних зонах будь-якого класу підлягають
заземленню всі електроустановки при усіх напругах змінного та постій-
109
ного струму, а також устаткування, яке встановлено на занулених (за-
землених) металевих конструкціях.
10.4.18. При проведенні ремонтних робіт на електроустаткуванні
необхідно встановлювати переносне заземлення для захисту працюючих
від ураження електричним струмом в разі помилкової подачі напруги до
місця роботи.
10.4.19. До мережі заземлення повинні бути приєднані стаціонар-
но прокладені трубопроводи усіх призначень (матеріалопроводи, аспіра-
ційні та вентиляційні повітропроводи тощо), металеві корпуси техноло-
гічного устаткування.
10.4.20. Кожна частина електроустаткування,що підлягає зазем-
ленню, повинна бути приєднана до заземлюючого контуру окремим провід-
ником. Послідовне підключення електроустаткування до заземлюючого
контуру не допускається.
10.4.21. Відкрито прокладені заземлюючі провідники повинні бути
пофарбовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.007.0-75. Зовнішній
огляд заземлюючого пристрою проводиться разом з оглядом електроустат-
кування та записом висновків огляду у спеціальному журналі не рідше
разу на три місяці. Магістралі заземлення або занулення і відгалужен-
ня від них у закритих приміщеннях і зовнішніх установках, місця при-
єднання заземлюючих і нульових захисних провідників до частин устат-
кування повинні бути доступні для огляду.
10.4.22. Все технологічне та транспортне устаткування, де мо-
жуть накопичуватись заряди статичної електрики (комунікації, транс-
портні засоби, повітряні компресори та повітродувки тощо), повинно
бути заземлене та являти собою єдиний на всьому протязі електричний
ланцюг, приєднаний не ближче ніж через 25 м до заземлюючого пристрою.
10.4.23. З системи устаткування, що знаходиться в ланцюгу, на-
лежить виділяти та заземлювати (незалежно від заземлення всього лан-
цюга) змішувачі, дозатори, шнеки, приймальні щітки та приймачі сипких
матеріалів, фільтри, ємкості з аераційними пристроями, аерожолоби,
просіювачі та інші пристрої, що є джерелом особливо інтенсивного та
швидкого виникнення заряду статичної електрики.
10.4.24. Залізничні цистерни, автоцистерни та металеві бочки,
до яких проводиться наливання (зливання) легкозаймистих рідин, по-
винні надійно приєднуватись до заземлювача, а також мати заземлююче
з'єднання з наливним рукавом.
10.4.25. В устаткуванні (дробильно-подрібнюючі машини, насоси з
електроприводом для перекачування легкозаймистих речовин, газові
компресори тощо), яке призначене для роботи в умовах можливого ут-
ворення вибухонебезпечних концентрацій парів, газів, пилу та їх
сумішей з повітрям, застосування пристроїв, що іскрять, недопустиме.
10.4.26. Матерчаті рукави пилоочисних фільтрів необхідно проши-
вати мідяним тросиком, сполученим з заземлюючою системою. При цьому
фільтри слід встановлювати за межами цеху або у його ізольованій час-
тині, де немає постійних робочих місць.
10.4.27. У вибухопожежонебезпечних цехах не дозволяється засто-
сування плоскопасових передач.
Як виняток, дозволяється застосування клинопасових передач,
але при цьому усі частини установки повинні бути виконані з електроп-
ровідних матеріалів, а шківи та всі металеві предмети, що знаходяться
поблизу паса, мусять бути заземлені. Крім того, шкіряні та гумові па-
си повинні не рідше одного разу на тиждень покриватись мастилом (100
частин гліцерину та 40 частин сажі за масою). Паси слід утримувати в
чистоті та не допускати потрапляння до них бруду, масла, води та
інших речовин, що можуть змінити електропровідність покриття.
10.4.28. При транспортуванні ЛЗР автоцистернами повинен бути
забезпечений контакт корпусу цистерн з землею.
110
10.4.29. Зовнішня поверхня скляних трубопроводів повинна мета-
лізуватись або фарбуватись електропровідними емалями та лаками. При
цьому повинен бути забезпечений електричний контакт між електропро-
відним шаром та заземленою металевою арматурою.
Замість електропровідних покриттів допускається обмотування
скляних трубопроводів мідяним дротом, який повинен бути приєднаний до
заземленої металевої арматури. За відсутності металевої арматури кон-
такт електропровідного покриття скляних трубопроводів з заземленням
може здійснюватись за допомогою заземлених металевих хомутів через
20 - 30 м.
10.4.30. Вимірювання опору заземлювачів, а також питомого опору
грунту повинне виконуватись, як правило, в періоди найменшої елект-
ропровідності грунту: влітку - при найбільшому висиханні або взимку -
при найбільшому промерзанні грунту.
10.4.31. Позапланові виміри опору заземлюючих пристроїв повинні
виконуватись після їх реконструкції або капітального ремонту.
10.4.32. Вимірювання опору заземлюючих пристроїв з оформленням
протоколу повинне проводитись не рідше разу на рік.
10.4.33. З'єднання заземлюючих провідників між собою повинно
бути виконане зварюванням, а їх приєднання до металевих частин апара-
тів, машин тощо - зварюванням або гвинтовими та болтовими з'єднаннями
у відповідності з ГОСТ 12.1.030-81 та ГОСТ 10434-82.
10.4.34. Біля заземлюючого пристрою або місця приєднання зазем-
люючих провідників повинен бути розміщений знак заземлення у відпо-
відності з ГОСТ 21130-75.
10.4.35. Використання землі як фазного або нульового проводу в
електроустановках до 1000 В не дозволяється.
10.4.36. Ємкості (силоси чи бункери) сипких продуктів об'ємом
понад 50 куб. м повинні бути заземлені не менше ніж у двох діамет-
рально протилежних місцях.
Для вертикальних ємкостей діаметром до 2.5 м допускається один
заземлюючий пристрій.
В залізобетонних ємкостях повинні заземлюватись їх металеві
днища та всі інші металеві частини.
10.4.37. Проходи спеціально прокладених нульових заземлюючих
провідників крізь стіни приміщень з вибухопожежонебезпечними зонами
повинні виконуватись у відрізках труб або в прорізах. Отвори труб та
прорізів повинні бути ущільнені негорючими матеріалами. З'єднання
нульових заземлюючих провідників у місцях проходів не допускається.
10.4.38. Для визначення технічного стану заземлюючого пристрою
повинні періодично проводитись:
- зовнішній огляд видимої частини заземлюючого пристрою;
- огляд з перевіркою наявності ланцюга між заземлюючим та за-
землюваним елементами (відсутність обривів та незадовільних контактів
у проводці, яка з'єднує апарати із заземлюючим пристроєм), а також
перевірка пробивних запобіжників трансформаторів;
- вимірювання опору заземлюючого пристрою;
- перевірка ланцюга "фаза-нуль";
- перевірка надійності з'єднань природних заземлювачів;
- вибіркове розкриття грунту для огляду елементів заземлюючого
пристрою, що знаходяться в землі.
10.4.39. На кожний заземлюючий пристрій, що знаходиться в екс-
плуатації, повинен бути паспорт, який містить схему заземлення, ос-
новні технічні дані, дані про результати перевірки стану заземлюючого
пристрою, про характер ремонтів та змін, що були внесені до пристрою.
10.4.40. На вході до приміщень класу В - IIа необхідно встанов-
лювати металеві грати для ніг, а на вхідних дверях - металеві ручки,
що заземлені відповідно до вимог ПУЕ.
111
10.4.41. Неметалеве устаткування вважається електростатично за-
земленим, якщо опір будь-якої точки внутрішньої і зовнішньої повер-
хонь відносно контура заземлення не перевищує 10 у сьомому сту-
пені Ом.
10.4.42. При проведенні електозварювальних робіт не дозволяєть-
ся застосовувати у якості зворотного проводу металеві трубопроводи,
устаткування, шини заземлення та інші конструкції. Обидва електропро-
води від зварювального агрегату повинні бути підведені безпосередньо
до місця електрозварювання.
10.5. Захист будівель та споруд від блискавки
10.5.1. Відповідно призначень будівель та споруд необхідність
виконання захисту від блискавки і вторинних її проявів та його кате-
горія, а при використанні стержневих та тросових блискавковідводів -
тип зони захисту повинні визначатись у відповідності з вимогами
РД 34.21.122-87.
10.5.2. Як заземлювачі захисту від блискавки можуть використо-
вуватись всі рекомендовані ПУЕ заземлювачі електроустановок, за
винятком нульових проводів повітряних ліній електропередачі напругою
до 1 кВ.
10.5.3. Залізобетонні фундаменти будівель, споруд, зовнішніх
установок, опір блискавковідводів слід, як правило, використовувати,
як заземлювачі захисту проти блискавки, за умови забезпечення безпе-
рервного електричного зв'язку по її арматурі та приєднанні її до зак-
ладних деталей за допомогою зварювання.
10.5.4. Перевірка стану пристроїв захисту проти блискавки по-
винна проводитись для будівель та споруд I та II категорій один раз
на рік перед початком грозового сезону, для будівель та споруд III