НПАОП 0.00-1.76-15Правила безпеки систем газопостачання

Перед видачею поясів, карабінів і мотузок їх необхідно перевіряти візу­ально. Кожний пояс і мотузка повинні мати інвентарне маркування із зазна­ченням дат проведеного і наступного випробувань.

1. Вимоги до організації роботи аварійно-диспетчерських служб

1. Контроль і оперативно-диспетчерське керівництво планово-профілак­тичними та аварійно-відновлювальними роботами на об'єктах Єдиної га­зотранспортної системи України з урахуванням вимог охорони праці здійснюються газорозподільними підприємствами відповідно до вимог чин­ного законодавства України.

Локалізація і ліквідація аварійних ситуацій здійснюються аварійно-дис­петчерською службою (аварійна газова служба) "104" (далі - АДС), її філіями і постами, що працюють цілодобово і без вихідних.

Служби АДС повинні забезпечуватись:

• проводовим телефонним зв’язком "104" відповідно до вимог Національ­ного плану нумерації України, затвердженого наказом Міністерства транс­порту та зв’язку України від 23 листопада 2006 року № 1105, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2006 року за № 1284/13158, зблоко­ваним з засобами запису телефонних переговорів;

• телефонним зв’язком з пожежно-рятувальною службою, швидкою медичною допомогою, міліцією, енергопостачальними організаціями;

• автономними засобами зв’язку;

• технологічними схемами газопроводів високого і середнього тисків населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тис. чоловік;

• планшетами газопроводів масштабом не більше 1:1000 або комп’ютер­ними геоінформаційними схемами газопроводів.

Чисельність і технічне оснащення АДС (філій) встановлюється керів­ництвом газорозподільного підприємства, виходячи із характеру та обсягів за­явок, що надходять на "104", з врахуванням місцевих умов і місця дислокації, з урахуванням необхідності прибуття бригади АДС на місце аварій не пізніше ніж за 40 хвилин. На аварійний виклик бригада АДС повинна виїхати протягом 5 хвилин.

1. Експлуатаційні дільниці газорозподільних підприємств, які не мають у своєму складі АДС, повинні обслуговуватися найближчою АДС га­зорозподільного підприємства. Закріплення за АДС зони обслуговування здійснюється наказом по газорозподільному підприємству.

2. Підприємства, що самостійно експлуатують системи газопостачання, виконують аварійні роботи силами і засобами власної газової служби із залу­ченням в разі необхідності АДС газорозподільного підприємства згідно з укла­деним договором.

3. Локалізація та ліквідація аварій на ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП, ПСБ, ПОБ та на промислових підприємствах виконуються працівниками підприємства. Участь АДС газорозподільного підприємства в аварійних роботах обумо­влюється планом локалізації і ліквідації аварійних ситуацій цих підприємств за погодженням з газорозподільним підприємством.

4. З бригадами АДС повинні проводитися тренувальні заняття на кож­ному підприємстві.

Тренувальні заняття повинні проводитися в умовах, максимально набли­жених до реальних.

Проведені тренувальні заняття повинні обліковуватись.

1. Виклики, що надходять до АДС, повинні реєструватися із зазначенням даних: час надходження повідомлення (заявки), адреса, прізвище заявника, причина надходження повідомлення (заявки), час виїзду і прибуття на місце бригади АДС, час виконання заявки, характер пошкодження і перелік викона­них робіт.

В аварійно-диспетчерських службах телефонні розмови на лініях "104" по­винні записуватися на реєструючі системи збереження інформації. Дозво­ляється реєстрація заявок АДС за допомогою персональних комп’ютерів та спеціально розроблених програм для автоматизованого робочого місця опера­тора (диспетчера АДС), які забезпечують збереження та архівацію заявок комп’ютером. Строк зберігання записів повинен бути не менше одного місяця.

Своєчасність виконання аварійних заявок і обсяг робіт повинні система­тично контролюватися.

На підставі аналізу всіх заявок повинні розроблятися відповідні заходи з поліпшення технічного обслуговування газового господарства.

1. При одержанні повідомлення (заявки) про витік газу оператор (диспет­чер) АДС зобов’язаний у телефонному режимі проінструктувати заявника про вжиття необхідних заходів з безпеки.

2. При виїзді для локалізації та ліквідації аварій на надземних та підзем­них газопроводах бригади АДС повинні мати планшети (плани газопроводів з точними прив’язками, схеми зварних стиків при потребі).

3. Спеціалізований автомобіль АДС повинен забезпечуватися автоном­ними засобами зв’язку, сиреною, проблисковим маячком синього кольору та укомплектовуватися згідно з переліком оснащення аварійних автомобілів АДС, який затверджується газорозподільним підприємством.

4. Відповідальним за своєчасне прибуття бригади АДС на місце аварії і виконання робіт є керівник зміни АДС.

5. При виявленні газу з концентрацією понад 1% - для природного газу, або 0,4% - для ЗВГ в підвалах, тунелях, колекторах, під’їздах, приміщеннях перших поверхів будинків повинні вживатись заходи для негайного відклю­чення газопроводів від системи газопостачання і евакуації людей з небезпеч­ної зони.

6. Для тимчасової ліквідації витоку газу допускається накладання бан­дажу (хомуту) на наскрізні дефекти газопроводу. Засипка підземних газопро­водів з накладеними на них бандажами або хомутами забороняється.

Встановлення бандажів або хомутів на внутрішніх газопроводах заборо­няється.

1. Роботи з ліквідації наслідків аварій повинні виконуватися експлуата­ційними підрозділами газорозподільних підприємств (службою аварійно- відновлювальних робіт та/або службою підземних газопроводів) після ло­калізації аварійної ситуації.

Після усунення причин аварійних відключень газових мереж споживачів в населених пунктах газорозподільне підприємство повинно відновити подачу газу в газові мережі з дотримання вимог порядку пуску газу, який затвер­джується керівником газорозподільного підприємства.

1. Для забезпечення своєчасного виконання аварійно-відновлювальних робіт газорозподільні підприємства повинні мати запас матеріалів і запасних частин об’єктового рівня, створений відповідно до вимог Порядку створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 року № 308.

2. Роботи з локалізації і ліквідації аварій проводяться без наряду-до­пуску та до усунення прямої загрози життю людей і пошкодженню матеріаль­них цінностей.

Після усунення загрози роботи з приведення газопроводів і газового облад­нання в технічно справний стан повинні проводитися за нарядом-допуском.

Якщо аварія від початку до кінця ліквідується аварійною службою, скла­дання наряду-допуску не вимагається.

1. Захист сталевих споруд систем газопостачання від електрохімічної
   корозії

1. Заходи із захисту від корозії повинні забезпечувати цілісність споруди протягом всього строку її експлуатації.

2. Проектування, будівництво та експлуатація установок захисту від електрохімічної корозії споруд систем газопостачання повинна виконуватись згідно з вимогами ДСТУ Б.В.2.5-29:2006.

3. Відповідальними за стан ЕХЗ споруд систем газопостачання є їх влас­ники (балансоутримувачі та/або орендарі (наймачі)).

4. Всі види ЕХЗ, передбачені проектом газопостачання, повинні вво­дитись в дію до введення побудованих підземних споруд в експлуатацію, а в зонах небезпечного впливу блукаючих струмів - не пізніше одного місяця після укладання газопроводу в ґрунт.

5. Діагностичні, налагоджувальні і експлуатаційні роботи на установках ЕХЗ, а також проведення електричних вимірювань повинні здійснюватися працівниками, які пройшли навчання і мають посвідчення на право виконання роботи в електроустановках напругою до 1000 В та групою допуску не менше ІІІ.

6. Налагодження та експлуатація засобів ЕХЗ споруд систем газопоста­чання населених пунктів повинні здійснюватися спеціалізованими службами газорозподільних підприємств або іншими організаціями, що мають дозвіл на їх експлуатацію, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодав­ства про працю. Зазначені служби є відповідальними за своєчасне виявлення небезпечних корозійних зон і вжиття заходів щодо їх ліквідації.

7. Власники (балансоутримувачі) засобів ЕХЗ повинні забезпечити їх періодичний технічний огляд і обслуговування, контрольні вимірювання зна­чень захисних потенціалів підземних споруд системи газопостачання, а також ремонтні роботи установок ЕХЗ та періодичну перевірку ефективності дії за­собів ЕХЗ на весь період експлуатації підземних споруд системи газопоста­чання.

8. Технічний огляд установок ЕХЗ виконується в строки, що встановлені власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)), які забезпечу­ють їх безперебійну роботу, але не рідше ніж:

• установки дренажного захисту - чотири рази на місяць;

• установки катодного захисту - один раз на місяць;

• установки протекторного захисту - один раз на рік.

Для установок ЕХЗ, обладнаних засобами телеметричного контролю, періодичність збільшується в два рази.

1. При технічному огляді провадяться:

• зовнішній огляд всіх елементів установок;

• очищення шаф від пилу, води, бруду та ін.;

• перевірка правильності монтажу і відсутності механічних пошкоджень окремих елементів, стану контактів;

• перевірка робочих параметрів установок, включаючи вимірювання:

• на установках катодного захисту - випрямлений струм і напруга пере­творювача, потенціал відносно землі в точці приєднання;

• на поляризованих електродренажних установках - струм дренажу, по­тенціал відносно землі в точці дренування та в контрольних (опорних) точках та на межі зони дії електрозахисних установок;

• на установках посиленого дренажного захисту - випрямлена напруга, струм в ланцюгу дренажу і потенціал газопроводу в точці дренування та на межі зони дії ЕЗУ;

• на протекторних установках:

• потенціал споруди відносно землі при відключеному протекторі;

• потенціал протектора при розімкнутому ланцюгу "споруда-протектор";

• потенціал споруди відносно землі в контрольних (опорних) точках на межі зони дії протекторної установки і струм в ланцюгу "споруда-протектор" при включеному протекторі.

1. При технічному обслуговуванні установок ЕХЗ виконуються, окрім робіт, зазначених в пункті 9.9 цього розділу, також:

• перевірка опору розтікання анодного та захисного заземлення один раз на рік, а також під час проведення ремонтних робіт;

• перевірка електричного опору ізоляції установок ЕХЗ та з’єднувальних кабельних ліній - один раз на рік;

• перевірка справності електроізолювальних з’єднань - один раз на 2 роки;

• потенціал в контрольних (опорних) точках та на межі зони захисту ЕХЗ - один раз на 6 місяців.

Порушення в роботі установок ЕХЗ повинні усуватися в строк не більше 1 місяця з моменту виявлення порушення. Роботу з ремонту установок ЕХЗ, що вийшли з ладу, слід вважати як аварійну.

1. Вимірювання потенціалів на підземних сталевих спорудах системи газопостачання повинні проводитися під час перевірки ефективності роботи установки ЕХЗ не рідше одного разу на 3 місяці, а також після кожної зміни корозійних умов, у зв’язку із зміною режиму роботи установок електропоста­чання електрифікованого транспорту, розвитку мереж джерел блукаючих струмів, газопроводів і інших підземних металевих інженерних мереж, а також після кожного капітального ремонту установок ЕХЗ.

За межами зон впливу діючих установок ЕХЗ - не рідше двох разів на рік.

Двічі на рік повинен проводитись аналіз корозійного стану підземних ста­левих газопроводів з побудовою діаграми зміщення потенціалів.

В зонах дії блукаючих струмів щороку необхідно виконувати вимірювання стаціонарних потенціалів газопроводів у нічний час.

1. Експлуатаційна організація, яка виконує роботи з захисту сталевих підземних споруд, повинна мати карти-схеми газопроводів з позначенням місць розміщення установок ЕХЗ і контрольно-вимірювальних пунктів, дані про джерела блукаючих струмів.

За результатами обстеження технічного стану газопроводів експлуата­ційною організацією здійснюється щорічний аналіз корозійного стану стале­вих підземних споруд і ефективності роботи електрохімзахисту, захищеності газопроводів протягом часу їх експлуатації.

1. При виявленні корозійно-небезпечних і знакозмінних зон газопро­водів власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) повинні вживатися заходи щодо їх ліквідації. Строки виконання робіт визначаються власником, але не більше 1 місяця. До усунення анодних і знакозмінних зон власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) газопроводів повинні бути розроблені і вжиті заходи, які б гарантували безпечну експлуа­тацію газопроводів.

2. Власники (балансоутримувачі та/або орендарі (наймачі)) повинні за­безпечити виявлення причин корозійних пошкоджень газопроводів. Кожний випадок наскрізного корозійного пошкодження газопроводів підлягає роз­слідуванню комісією, призначеною наказом по підприємству, до складу якої повинен входити представник суб’єкта господарювання, який виконує роботи з експлуатації ЕХЗ.

3. Роботи і вимірювання в контрольно-вимірювальних пунктах в межах проїзної частини вулиць і доріг, на рейкових коліях трамваю і залізничних шляхах, джерелах електроживлення установок електрозахисту повинні вико­нуватися бригадою в складі не менше двох працівників, один з яких стежить за безпекою робіт, що проводяться.

Проведення робіт і вимірювань у колодязях, тунелях і траншеях глибиною понад 1 м повинно виконуватися бригадою в складі не менше трьох працівників.

1. Всі роботи працівників підрозділів з експлуатації ЕХЗ на тягових підстанціях і відсмоктувальних пунктах електротранспорту проводяться за участю працівників підстанції.

2. Металеві корпуси електроустановок, які не знаходяться під напру­гою, повинні мати занулення і захисне заземлення.

3. Підключення захисних установок до електромережі змінного струму 110/220 В повинно виконуватись представником власника електричних мереж відповідно до вимог Правил приєднання електроустановок до електричних ме­реж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 17 січня 2013 року № 32, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2013 року за № 236/22768.

4. Виконання ЕХЗ інженерних підземних мереж повинно здійснюватися на підставі проектів робіт, які погоджені з газорозподільними підприємствами.

5. Поточний ремонт установок ЕХЗ здійснюється в процесі експлуатації на підставі акта технічного огляду або технічного обслуговування. Плановий ремонт установок ЕХЗ здійснюється щороку. Капітальний ремонт прово­диться відповідно до дефектних актів і розробленої технічної документації на ЕХЗ.

Начальник Управління фізич­

ного захисту, промислової без­

пеки та охорони праці О.М. Усачов

Додаток 1

до Правил безпеки систем газопостачання

(пункт 1.9 розділу V)

ТАБЛИЦЯ 1 - Періодичність технічних оглядів трас підземних газопроводів

Примітка.

1. Газопроводи з дефектами підлягають обов'язковому приладовому технічному обсте­женню.

Періодичність обходу газопроводів-вводів до житлових, громадських будинків та підприємств повинна виконуватись в строки як для розподільних газопроводів. Додаток 2

до Правил безпеки систем газопостачання

(пункт 6.8 глави 6 розділу V)

АКТ

Рекомендована форма

ПЕРВИННОЇ, ПОВТОРНОЇ

(необхідне підкреслити)

ПЕРЕВІРКИ ТА ПРОЧИЩЕННЯ ДИМОВИХ І ВЕНТИЛЯЦІЙНИХ
КАНАЛІВ КОМУНАЛЬНО-ПОБУТОВИХ ОБ’ЄКТІВ, ЖИТЛОВИХ ТА
ГРОМАДСЬКИХ БУДИНКІВ

м. «»20 р.

Виконана перевірка та прочистка димових і вентиляційних каналів в житловому будинку, комунально-побутовому об’єкті, громадському будинку, розташованому за адресою: вул., буд. №, кв. №.

Розташовано газові прилади:

Власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) об’єкта

ВСТАНОВЛЕНО:

1. Відповідність конструкції і використаних матеріалів вимогам проект­ної документації:

1. Стан з’єднувальної димовідвідної труби та місця приєднання до димо­вого каналу.

2. Наявність та справність перетинки в ДК.

3. Прохідність каналів та наявність тяги.

4. Герметичність каналів.

5. Відокремленість каналів.

6. Протипожежні переділки від горючих конструкцій наявні та справні і

складають м

1. Справність оголовка .

2. Правильність розташування оголовка відносно даху.

3. Розташування оголовка із врахуванням зони вітрового підпору.

4. Стан внутрішніх поверхонь димових каналів, венти­ляційних каналів.

5. Відсутність тріщин на зовнішніх поверхнях димових каналів, вентиляційних каналів.

6. Наявність «кишені» та люка для очищення.

7. Димові канали на горищах або дахах мають нумерацію квартири.

8. Величина тяги в каналах на день перевірки:

ДК Па (мм вод. ст.);

ДК Па (мм вод. ст.);

ВК Па (мм вод. ст.);

ВК Па (мм вод. ст.).

1. Величину тяги перевірено приладом:, №.

2. Дата останньої повірки приладу:.

3. Кратність повітрообміну приміщення складає.

4. Кратність повітрообміну перевірена приладом:, №.

5. Дата останньої повірки приладу:.

ВИСНОВОК:

димові і вентиляційні канали за адресою буд. №кв.

№ , відповідають проектному рішенню та придатні до зксплуатацїї. димові і вентиляційні канали за адресою буд. №кв.

№ , непридатні до експлуатації з причин:

Власника попереджено про заборону користування газовими приладами і апаратами

(П.І.Б. власника) (підпис) (час)

Акт перевірки та прочистки димових і вентиляційних каналів (далі - ДВК) передано до газорозподільного підприємства

Керівник суб’єкта господарювання, що виконав перевірку та прочистку ДВК

(підпис) (П.І.Б.)

М.П. (за наявності)

Дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю №від «»20 р.

Чистильник ДВК

Чистильник ДВК

Представник власника

М

(підпис, П.І.Б.)

(підпис, П.І.Б.)

(підпис, П.І.Б)

3. Вентиляційні канали виконано з:.

4. Площа перерізу складає:

ДК мм2 3 4 5 6 7 8;

ДК мм2;

ВК мм2;

ВК мм2.

5. З’єднувальна димовідвідна труба, що приєднує газовий прилад до димо­

вого каналу, виконана з матеріалу:та її пере­тин складає мм2.

6. Довжина вертикальної ділянки димовідвідної труби м.

7. Сумарна довжина горизонтальних ділянок димовідвідної труби м.

8. Ухил димовідвідної труби , кількість поворотів

, радіус закруглення мм.