НПАОП 0.00-1.73-14Правила охорони праці та безпечноїексплуатації технологічнихтрубопроводів

1. Трубопроводи необхідно проектувати з уклоном або без уклону в напрямку транспортування, але при цьому необхідно передбачати заходи, які забезпечують їх випорожнення.

2. Прокладання трубопроводів має бути надземним на конструкціях, естакадах, етажерках, стійках, опорах, що не горять.

Допускається прокладання в підземних каналах дренажних труб для періодичного випорожнення обладнання та труб на ділянках приєднання до насосів і компресорів.

1. Відстань між осями суміжних трубопроводів і від трубопроводів до будівельних конструкцій як по горизонталі, так і по вертикалі необхідно виби­рати з урахуванням можливості складання, ремонту, огляду, нанесення ізо­ляції, а також величини зміщення трубопроводу в разі температурних дефор­мацій.

2. У місцях поворотів траси необхідно враховувати можливість зміщень, що виникають від зміни температури стінок труби, внутрішнього тиску й інших навантажень.

3. Не допускається прокладка трубопроводів усередині адміністратив­них, побутових, господарських приміщень і в приміщеннях електророзподіль­них пристроїв, електроустановок, щитів автоматизації, у приміщеннях транс­форматорів, вентиляційних камер, теплових пунктів, на дорогах евакуації пер­соналу, а також транзитом через приміщення будь-якого призначення.

4. Трубопроводи, що прокладаються поза небезпечними виробничими об'єктами, необхідно розташовувати на відстані не менше 50 м від будівель, де можливе масове скупчення людей.

5. Внутрішньоцехові трубопроводи (з умовним проходом до 100 мм) допускається прокладати по зовнішній поверхні глухих стін допоміжних приміщень.

По поверхні несучих негорючих стін виробничих будівель допускається прокладати внутрішньоцехові трубопроводи з умовним проходом до 200 мм, виходячи з навантажень, що допускаються на ці стіни. Такі трубопроводи по­винні розташовуватися на 0,5 м нижче або вище за віконні й дверні отвори. При цьому трубопроводи з легкими газами розташовуються вище, а з важкими - нижче за віконні й дверні отвори.

Прокладка трубопроводів по стінах із суцільним склінням, а також по конструкціях, що легко скидаються, не допускається.

1. Трубопроводи, що проходять через стіни або перекриття будівель, необхідно укладати в спеціальні гільзи або футляри. Розміщення зварних і різьбових з'єднань трубопроводів усередині футлярів або гільз не допус­кається.

Внутрішній діаметр гільзи приймається на 10 - 12 мм більше зовнішнього діаметра трубопроводу (за відсутності ізоляції) або зовнішнього діаметра ізо­ляції (для ізольованих трубопроводів).

Гільзи мають бути жорстко закладені в будівельні конструкції, зазор між трубопроводом і гільзою (з обох кінців) повинен заповнюватися негорючим матеріалом, що допускає переміщення трубопроводу уздовж його поздов­жньої осі.

Відстань між фланцевими з'єднаннями й отворами в стінах, перегородках, перекриттях та інших будівельних конструкціях необхідно визначати з урахуванням забезпечення можливості складання і розбирання з'єднання із за­стосуванням механізованого інструменту, при цьому для трубопроводів з номінальним діаметром до 65 мм відстань приймається не менше 300 мм, для трубопроводів більшого діаметра - не менше 600 мм.

1. Не допускається розміщення арматури, компенсаторів, дренажних пристроїв, роз'ємних з'єднань у місцях перетинання надземними трубопрово­дами залізничних і автомобільних доріг, пішохідних переходів, над дверними отворами, під і над вікнами і балконами. У разі потреби використання роз'ємних з'єднань (наприклад для трубопроводів з внутрішнім захисним по­криттям) необхідно передбачати захисні піддони.

2. Прокладання трубопроводів на низьких і високих опорах, що стоять окремо, або на естакадах можна застосовувати за будь-якого поєднання трубо­проводів незалежно від властивостей і параметрів речовин, що транспорту­ються.

При цьому трубопроводи з несумісними речовинами необхідно розташо­вувати на максимальному віддаленні один від одного.

1. При двох'ярусній і трьох'ярусній прокладці трубопроводів їх необ­хідно розташовувати з урахуванням такого:

• допускається укладати трубопроводи діаметром до 300 мм включно в два і більше ярусів, при цьому відстань від поверхні землі до верху труб або теплоізоляції верхнього ярусу має бути не більше 1,5 м;

• трубопроводи кислот, лугів та інших агресивних речовин необхідно роз­міщувати на найнижчих ярусах;

• трубопроводи, що транспортують легкозаймисті речовини, необхідно розміщувати на верхньому ярусі і, за можливості, скраю естакади та на макси­мальному віддаленні один від одного;

• не допускається кріплення до трубопроводів інших трубопроводів мен­шого діаметра.

1. Під час установки труб на опори поздовжні зварні шви на трубах необхідно розташовувати на відстані від краю опори не менше 100 мм для труб діаметром менше 50 мм і не менше 200 мм для труб діаметром понад 50 мм.

2. На естакадах трубопроводів, що вимагають регулярного обслуго­вування (не менше одного разу в зміну), а також на заводських естакадах необ­хідно передбачати прохідні містки з негорючих матеріалів, шириною не менше 0,6 м і з поручнями заввишки не менше 0,9 м, а через кожних 200 м і в торцях естакади в разі відстані менше 200 м - сходи вертикальні із шатровим огородженням або маршеві.

3. На трубопроводах викиду в атмосферу від технологічних апаратів, що містять вибухонебезпечні і пожежонебезпечні речовини, необхідно вста­новлювати устаткування перешкоди вогню (гідравлічні затвори).

Не потрібно встановлювати таке устаткування на трубопроводах викиду в атмосферу від технологічних апаратів з азотним диханням.

1. Колектори разом із запірною арматурою газових компресорів необ­хідно розташовувати поза машинними залами. На нагнітальних лініях газових компресорів, що працюють на загальний колектор, необхідно передбачати установку зворотних клапанів між компресором і запірною арматурою.

2. Міжцехові трубопроводи не допускається прокладати під і над будівлями.

3. Не допускається укладати трубопроводи в загальних каналах з паро­проводами, теплопроводами, кабелями силового і слабкого струму.

4. Температурні деформації повинні компенсуватися за рахунок пово­ротів і вигинів траси трубопроводів.

У разі неможливості обмежитися самокомпенсацією (на абсолютно пря­мих ділянках значної протяжності) необхідно встановлювати П-образні або лінзові компенсатори.

1. Лінзові компенсатори необхідно застосовувати на трубопроводах з номінальним тиском понад 10 МПа.

Для лінзових компенсаторів, що встановлюються на горизонтальних тру­бопроводах з газами, що конденсуються, необхідно забезпечувати дренаж кон­денсату.

У разі установки лінзових компенсаторів із внутрішнім стаканом на гори­зонтальних трубопроводах з кожного боку компенсатора необхідно встанов­лювати направляючі опори на відстані не більше півторакратного зовнішнього діаметра компенсатора.

1. П-образні компенсатори повинні встановлюватися горизонтально з дотриманням загального ухилу. У разі обмеженої площі допускається роз­міщувати їх вертикально петлею вгору або вниз з відповідним дренажним при­строєм у нижчій точці і повітряниками.

П-образні компенсатори необхідно встановлювати на трубопроводи ра­зом із пристосованими розпірками, які видаляються після закріплення трубо­проводів на нерухомих опорах.

Установка П-образних компенсаторів над проїздами і дорогами не допус­кається.

1. Величина попереднього розтягнення (стискування) компенсаторів повинна вказуватися в проектній документації і в паспорті трубопроводу. Ве­личина розтягнення може змінюватися на величину поправки, що враховує температуру під час монтажу.

2. Під час установки компенсатора до паспорта трубопроводу необ­хідно вносити такі дані:

• технічні характеристики, найменування заводу-виробника і рік виготов­лення компенсатора;

• відстань між нерухомими опорами, компенсація, величина попереднь­ого розтягування;

• температуру навколишнього повітря під час монтажу компенсатора;

• дату установки компенсатора;

• відомості про розтягнення або стискування компенсаторів з доданням акта за формою, наведеною в додатку 19.

1. Для запобігання зниженню компенсаційної здатності компенсатора і його перекосу допускається використовувати зварне з'єднання, розташоване на відстані від осі симетрії компенсатора не менше двадцятикратного зовнішнього діаметра труби.

Для запобігання стискуванню компенсаторів під впливом маси верти­кальної ділянки трубопроводу необхідно застосовувати кріплення трубопро­воду перед компенсаторами.

1. Відстань від фланця арматури або фланця компенсатора до опори, підвіски, стіни, перегородки або перекриття повинна бути не менше 400 мм.

2. Для трубопроводів, які в процесі експлуатації піддаються вібрації, у проектній документації необхідно передбачати заходи і засоби щодо зниження вібрації й унеможливлення аварійного руйнування і розгерметизації системи.

Для усунення вібрації трубопроводів від пульсації потоку поршневих ма­шин необхідно передбачати установку буферних і акустичних ємностей за відповідним розрахунком, і в обґрунтованих випадках - установку спеціальних гасителів пульсації.

Під час роботи декількох компресорів на загальний колектор необхідно встановлювати буферні й акустичні ємності для кожної нагнітальної уста­новки.

У якості буферної ємності для гасіння пульсації за відповідним розрахун­ком допускається використовувати апарати, комплектуючі компресори (холо­дильники, сепаратори, масловіддільники).

1. Теплова ізоляція трубопроводів повинна забезпечувати:

• недопущення конденсації вологи на внутрішній поверхні трубопроводу, що транспортує газоподібний продукт, компоненти якого в разі розчинення в конденсаті можуть призвести до утворення агресивних продуктів (обмеження температури на внутрішній поверхні труби);

• обмеження температури на поверхні теплоізолюючої конструкції;

• недопущення конденсації вологи з навколишнього повітря в приміщен­нях, а в певних випадках і на відкритому повітрі, на трубопроводах з мінусо­вою температурою продукту (обмеження температури на поверхні теплоізо­ляційної конструкції);

• обмеження загального теплового потоку з метою забезпечення нормаль­них температурних умов у приміщенні;

• уникнення опіків працівників за межами робочої зони або зони обслуго­вування за температури стінки трубопроводу вище 60° C, а на робочих місцях і в обслуговуваній зоні за температури вище 45° C;

• одночасний вогнезахист і захист від шуму.

1. Заборонено для трубопроводів з технологічним середовищем груп А і Б, трубопроводів з технологічним середовищем групи В у разі надземного прокладання, а також для внутрішньоцехових трубопроводів, розташованих у тунелях і на дорогах евакуації працівників (у коридорах, на сходових клітках), застосування елементів теплоізоляційних конструкцій з горючих матеріалів.

2. Для трубопроводів, що транспортують активні окиснювачі, не до­пускається застосовувати теплову ізоляцію із вмістом органічних і горючих речовин більше 0,45 % від маси.

Теплоізоляційні матеріали і вироби, що містять органічні компоненти, до­пускаються до використання на трубопроводах з робочою температурою вище 100° C за наявності відповідних обґрунтувань у проектній документації.

1. Для трубопроводів, які в процесі експлуатації піддаються вібрації, не дозволяється застосовувати порошкоподібні теплоізоляційні матеріали, мінеральну вату і вату з безперервного скляного волокна. Для таких трубопро­водів необхідно застосовувати теплоізоляційні вироби на основі базальтового супертонкого або азбестового волокна, вібростійкість яких в умовах експлуа­тації підтверджена результатами випробувань.

2. Вибір системи захисту від корозії зовнішньої поверхні трубопроводу необхідно розраховувати на проектний строк експлуатації і здійснювати за­лежно від способу та умов його прокладання, характеру і корозійної актив­ності зовнішнього середовища, небезпеки електрокорозії, виду і параметрів речовин, що транспортуються.

3. Захист від корозії зовнішньої поверхні надземних трубопроводів необхідно забезпечувати використанням металевих і неметалевих захисних покриттів.

4. Трубопроводи, що транспортують речовини з температурою нижче 20° C, повинні мати захист від корозії.

5. Під час проектування заходів щодо антикорозійного захисту трубо­проводів конструктивними рішеннями необхідно забезпечити доступність огляду і відновлення антикорозійних покриттів.

6. Під час транспортування агресивних речовин необхідно забезпечу­вати захист від корозії внутрішньої поверхні сталевих трубопроводів з урахуванням хімічних і фізичних властивостей речовин, конструкції і ма­теріалів елементів трубопроводів, умов експлуатації й інших чинників.

7. Усі трубопроводи незалежно від продукту, що транспортується, по­винні мати дренаж для зливу води після гідравлічного випробування і проду­вальні свічки у верхніх точках трубопроводів для видалення газу.

8. Випорожнення трубопроводів повинно здійснюватися до ємностей, що мають пристрій для періодичного або безперервного відведення рідини. У разі неможливості забезпечення повного випорожнення (за наявності мішків, зворотних ухилів) у нижніх точках трубопроводів необхідно передбачати спеціальні дренажні пристрої безперервної або періодичної дії.

9. Трубопроводи, у яких можлива конденсація продукту, повинні мати дренажні пристрої для безперервного видалення рідини. Як дренажні пристрої безперервної дії залежно від властивостей і параметрів середовища необхідно застосовувати відбірники конденсату, гідравлічні затвори, сепаратори й при­строї з відведенням рідини в закриті системи.

Безперервне відведення конденсованої рідини з трубопроводу необхідно забезпечувати через спеціальні штуцери-кишені, які приварюються до трубо­проводу.

На трубопроводах з умовним діаметром менше 100 мм штуцери-кишені не передбачаються.

Діаметр труби, що приєднується до штуцера-кишені, необхідно визначати гідравлічним розрахунком.

1. Для дренажних пристроїв періодичної дії необхідно передбачати спеціальні зливні штуцери із запірною арматурою для приєднання стаціонар­них або знімних трубопроводів, гнучких шлангів для відведення продуктів у дренажні ємності або технологічне устаткування. На запірну арматуру необ­хідно встановлювати заглушки.

2. Дренажні пристрої для аварійного випорожнення необхідно проек­тувати стаціонарними.

3. Для газів класів А і Б застосування гнучких шлангів для випорож­нення стаціонарного устаткування не допускається.

4. Для прогрівання і продування трубопроводів, у яких можлива кон­денсація продукту, на введенні у виробничі цехи, технологічні вузли й уста­новки перед запірною арматурою, а також на всіх ділянках трубопроводів, що відключаються запірною арматурою, має бути передбачений у кінцевих точ­ках дренажний штуцер з вентилем (із заглушкою - для токсичних продуктів).

5. Для видалення води із трубопроводів після гідравлічного випробу­вання необхідно застосовувати пристрої для технологічного дренажу трубо­проводів або передбачати штуцери, що вварюються безпосередньо в трубо­провід.

6. Усі види пристроїв, що відводять конденсат, і всі дренажні трубо­проводи, що розміщуються поза приміщеннями, необхідно захищати від про­мерзання теплоізоляцією й обігрівом.

7. Для трубопроводів мають бути передбачені в початкових і кінцевих точках штуцери з арматурою і заглушкою для продування їх інертним газом або водяною парою і (або) промивання водою або спеціальними розчинами.

Підведення (відведення) інертного газу, пари, води або промивальної рідини для трубопроводів повинно здійснюватися за допомогою знімних діля­нок трубопроводів або гнучких шлангів.

Трубопроводи для транспортування токсичних газів необхідно продувати в спеціальні скидні трубопроводи з подальшим використанням або знешкод­женням продувальних газів і пари.

1. Продувальні свічки повинні мати пристрій для відбору проб з арма­турою, а продувальні свічки для пожежонебезпечних і вибухонебезпечних продуктів - також пристрої перешкоди вогню.

Продувальні свічки і трубопроводи викиду від запобіжних клапанів у нижніх точках повинні мати дренажні отвори і штуцери з арматурою або інші пристрої.

З

І. О. Ященко

Додаток

до Правил охорони праці та безпечної експлуата­ції технологічних трубопроводів (пункт 1.2 розділу I)

Класифікація трубопроводів, що експлуатуються під тиском до 10 МПа

Примітки:

Групу небезпечності технологічного середовища, клас небезпеки хімічної речовини (суміші) та категорію трубопроводу визначає ро­зробник проектної документації і вказує їх у паспорті трубопроводу.

У разі відсутності в таблиці певних параметрів тиску та температури технологічного середовища в категоріях трубопроводу для певного класу небезпеки речовини цей трубопровід має бути віднесений до категорії, у якої тиск і температура перевищують значення параметрів технологічного середовища цього трубопроводу.

Клас небезпеки хімічних речовин (сумішей), що утворюються під час технологічного процесу на окремих стадіях, але не є товарною продукцією, визначається на підставі граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин або нижньої межі вибуховості вибухонебезпеч­них парів і газів.

Клас небезпеки хімічної речовини (суміші), яка є сировиною або товарною продукцією, має відповідати класу небезпеки, визначеному в паспорті безпеки хімічної речовини (суміші), який складається постачальником хімічних речовин (сумішей) чи суб'єктом господарювання згідно з ДСТУ ГОСТ 30333:2009 "Паспорт безпечності хімічної продукції. Загальні вимоги".

Позначення "трубопровід А(б) категорії II" визначає клас небезпечності трубопроводу низького тиску, по якому транспортується ток­сичне технологічне середовище з речовиною з іншими токсичними властивостями (крім гостротоксичних) під вакуумом від 0,08 МПа (абс) до 2,5 МПа (абс) і за температури від мінус 40 до 300° C.

Трубопроводи, що транспортують речовини з робочою температурою, що дорівнює чи перевищує температуру їх самозапалення, або з робочою температурою нижче мінус 40° C, а також речовини, що несумісні з водою чи з повітрям за нормальних умов, відносяться до I категорії. (найменування суб’єкта господарювання)