загорожу борту на ділянці довжиною не менше як 5 м;
укриття для запобігання видуванню пилу;
пристрої для очищення від пилу й штибу неробочої вітки конвеєра.
5.3. В головних транспортних виробках, обладнаних стрічковими конвеєрами, рекомендується передбачати:
провітрювання з оптимальною за пиловим фактором швидкістю повітря 0,7–1,3 м/с;
укриття вантажної вітки конвеєра у виробках із швидкістю повітря понад 3 м/с.
5.4. У разі застосування зрошення на стрічкових конвеєрах необхідно передбачати автоматичне включення подавання води.
5.5. Не рідше одного разу на місяць треба проводити обмивання конвеєрних виробок і прибирання скупченого вугільного дрібняка й шламу. На шахтах, які розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, обмивання повинно проводитися відповідно до вимог Інструкції із запобігання й локалізації вибухів вугільного пилу.
5.6. Для зниження пиловиділення під час роботи перекидувача і комплексів завантажувальних пристроїв повинні застосовуватися: укриття основних джерел пиловиділення, аспірація та очищення запиленого повітря. При їх улаштуванні рекомендується керуватися Нормами технологічного проектування поверхні вугільних і сланцевих шахт, розрізів і збагачувальних фабрик,затверджених Мінвуглепромом СРСР 31.03.86 за узгодженням з Держбудом СРСР, ДКНТ і Держгіртехнаглядом СРСР.
5.7. Відведення запиленого повітря з укриттів перекидачів, вантажних пристроїв допускається проводити з використанням загальношахтної депресії. У такому випадку у виробці з вихідним запиленим вентиляційним струменем необхідно встановлювати водяні завіси з питомою витратою води 0,1–0,2 л/м3очищуваного повітря.
6. Знепилювання вхідних та вихідних вентиляційних потоків
6.1. З метою знепилення повітряних потоків, що проходять гірничими виробками, повинні застосовуватися водяні та водоповітряні (туманоутворюючі) завіси, водоповітряні ежектори, засоби уловлювання та очищення від пилу повітряних потоків (пилоуловлюючіустановки), лабіринтно-тканинні завіси.
6.2. У разі застосування туманоутворюючих завіс із метою безперервного зв’язування пилу інші види пиловибухозахисних завіс можуть не застосовуватися.
У виробках, де є здимання бокових порід, слід застосовувати завіси із зменшеною витратою рідини (туманоутворюючі завіси, завіси з водоповітряними ежекторами) або проводити зв’язування відкладеного пилу змочувально-зв’язуючими сумішами, застосовувати засоби уловлювання й очищення від пилу повітряних потоків.
6.3. Витрата рідини для водяної завіси повинна прийматися такою, що дорівнює 0,1 л на 1 м3повітря, що проходить під тиском 0,5 МПа, для туманоутворюючої завіси – 0,05 л на 1 м3повітря, що проходить під тиском 0,3–0,4 МПа. Для водоповітряних ежекторів витрата та тиск води приймаються у відповідності до технічної характеристики ежектора.
6.4. Завіси для знепилювання повітряного потоку встановлюються на відстані не більше як 20 м від вікна лави у напрямку руху повітря.
6.5. Зрошувачі водяної або водоповітряної завіси встановлюються таким чином, щоб переріз виробки було повністю перекрито факелами розпиленої рідини.
На кожні 500 м3/хв. прохідного повітря встановлюється по одній завісі. У разі необхідності встановлення кількох завіс відстань між ними повинна дорівнювати 3–5 м.
6.6. Завіси повинні діяти протягом усього часу виймання вугілля або іншого технологічного процесу, що супроводжується пиловиділенням. Вмикання подачі води на завіси повинно проводитися під час запуску виймальної машини.
7. Водозабезпечення гірничих виробок та водопідготовка
7.1. З метою пилоподавлення повинна застосовуватися вода, що відповідає вимогам ГОСТ 2874–82 “Вода питна. Гігієнічні вимоги й контроль за якістю” за бактеріологічним і токсикологічним показниками, яка має активну реакцію від 6 до 9,5 рН, а також не має різкого неприємного запаху й містить радону або торону не більше як 1·10-6кюрі/л.
За відсутності або нестачі води питної якості за узгодженням з органами санітарного нагляду дозволяється використовувати шахтну воду або воду з інших джерел для боротьби з пилом за умови її очищення від механічних домішок, знешкодження бактеріологічного забруднення й нейтралізації. Вода, яка подається для пилоподавлення, після очищення повинна мати такі якісні показники: відсутність стороннього запаху; вміст зависів не більше як 50 мг/л; активна реакція рН від 6 до 9,5; титр кишкової палички не менший за 300 см3.
7.2. З метою встановлення відповідності якості води вимогам п. 7.1 цієї Інструкції щоквартально повинен проводитися її аналіз у лабораторії місцевої санепідстанції. Відбір проб води для аналізу повинен проводитися з пожежно-зрошувального трубопроводу в місцях підключення споживачів.
Місце й графік відбору проб води затверджується технічним керівником шахти й погоджується з органами санепіднагляду.
7.3. У місцях підключення споживачів води до трубопроводу повинні бути встановлені фільтри для очищення води від механічних зависів, розмір яких перевищує 0,5 мм. Фільтри повинні встановлюватися незалежно від якості води, яка надходить. За наявності на дільниці зрошувальної установки, до комплекту якої входить фільтр, застосування додаткового фільтра не вимагається.
7.4. Дільничний пожежно-зрошувальний трубопровід повинен бути розрахований на пропуск такої кількості води, яка забезпечує заданий режим роботи засобів пилоподавлення на дільниці.
Загальна витрата води у дільничному трубопроводі визначається за формулою:
де – загальна витрата води по дільниці, м3/с;
–коефіцієнт одночасності роботи однотипних споживачів (значення приймається за табл. 5);
–число одночасно працюючих споживачів;
n– число однотипних споживачів;
–витрата води на одиничного споживача, визначена за технічною характеристикою засобів пилоподавлення або за продуктивністю технологічного процесу і питомою витратою води (див. табл. 2, 3 і 4), м3/с.
Таблиця 5
| Споживачі | Коефіцієнт одночасності при числі споживачів | |||
| 1–2 | 3–5 | 5–10 | понад 10 | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Виймальні машини і вантажно-перевантажувальні пункти | 1,0 | 0,85 | 0,75 | 0,5 |
| Бурильні машини, свердла, молотки | 1,0 | 0,9 | 0,8 | 0,6 |
| Установки для нагнітання води в пласт | 1,0 | 0,9 | 0,8 | 0,6 |
| Водяні завіси | 1,0 | 0,7 | 0,4 | 0,2 |
| Перекидувачі | 1,0 | 1,0 | 0,95 | – |
| Водозабірні пункти для обмивання виро-бок і заповнення посудин водяних заслонів | 0,5 | 0,3 | 0,3 | 0,3 |
7.5 Необхідний тиск води в дільничному пожежно-зрошувальному трубопроводі в місці приєднання забійного водопроводу розраховується за такою залежністю:
Р=Р спожив.+а QL+ 0,01L sin,
деР– тиск води в дільничному трубопроводі, МПа;
Р спожив.– тиск води у найбільш віддаленого споживача (приймається за табл. 2, 3 і 4), МПа;
а– коефіцієнт пропорційності, який дорівнює 410-7, 1,210-7і 510-6для водопроводу діаметром відповідно 25, 32 і 38 мм;
Q– витрата води у вибійному трубопроводі, л/хв.;
L – довжина вибійного водопроводу, м;
–кут падіння пласта, град.
Примітка.У разі подавання води зверху вниз останній додаток береться зі знаком мінус.
7.6. У випадках, коли в місцях відводу води до споживачів не може бути забезпечений необхідний тиск води, повинні застосовуватися насосні установки.
Тиск води на всмоктуванні зрошувальних насосних установок не повинен перевищувати 1,5 МПа, а на всмоктуванні установок для нагнітання рідини у пласт повинен бути не менше як 0,5 МПа.
8. Організація робіт щодо боротьби з пилом та контроль якості застосовуваних заходів
8.1. Організація робіт щодо боротьби з пилом на шахті покладається на технічного керівника підприємства.
8.2. Виконання заходів щодо боротьби з пилом проводиться силами дільниць у закріплених за ними виробках. Окремі види робіт для різних дільниць можуть виконуватися дільницею профілактичних робіт із техніки безпеки.
8.3. Керівник виробничої дільниці разом із керівником дільниці ВТБ визначає потребу і складає заявку на обладнання, запасні частини, контрольно-вимірювальні прилади й матеріали для боротьби з пилом.
8.4. Механік дільниці повинен забезпечити технічне обслуговування й роботу обладнання для боротьби з пилом, а також засобів пилоподавлення й пилозбирання вибійних машин відповідно до посібника з їх експлуатації й виконання планово-попереджувальних ремонтів, а головний механік шахти повинен забезпечувати ремонт зазначеного обладнання.
8.5. Організація робіт щодо водопідготовки та водозабезпечення з метою пилоподавлення покладається на головного механіка шахти.
8.6. Контроль обладнання, що надходить на шахту, здійснюється енергомеханічною службою шахти відповідно до технічної документації.
8.7. Посадові особипід час виявлення порушень заходів із боротьби з пилом повинні вживати заходів щодо їх усунення.
8.8. Загальний контроль за виконанням протипилових заходів і станом засобів боротьби з пилом на шахті, а також організація контролю запилення повітря у підземних виробках покладаються на дільниці вентиляції й техніки безпеки.
8.9. Контроль якості заходів щодо боротьби з пилом містить:
– контроль за станом обладнання для пилоподавлення, який розподіляється на оперативний і періодичний;
– контроль концентрації пилу у повітрі відповідно до Інструкції з виміру концентрації пилу в шахтах та обліку пилових навантажень.
8.10. Оперативний (щозмінний) контроль здійснюється посадовими особами дільниці, у віданні яких знаходяться виробки, а також посадовими особами шахти і дільниці ВТБ під час відвідування виробок.
8.11. Періодичний контроль провадиться не рідше одного разу на місяць керівником дільниці ВТБ або його помічником разом із керівником виробничої дільниці (помічником або механіком дільниці).
Результати контролю та усунення порушень відображаються в книзі нарядів дільниці ВТБ.
8.12. Під час оперативного контролю контролюється стан обладнання для боротьби з пилом, справність його роботи, стан пожежно-зрошувальних трубопроводів та вибійних водопроводів.
8.13. У випадку виявлення під час оперативного контролю несправностей або невикористовування засобів боротьби з пилом, а також при порушенні технології проведення заходів знепилювання роботи у виробках повинні бути зупинені й вжиті заходи щодо усунення цих недоліків.
8.14. Під час періодичного контролю перевіряється відповідність фактичних параметрів використовуваних способів і засобів боротьби з пилом, зазначених у паспортах виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок за допомогою контрольно-вимірювальних приладів (манометрів, лічильників-витратомірів, водомірів, вологомірів та ін.). У випадку виявлення порушень повинні бути дані приписи відповідним службам для їх усунення.