вищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорстких
обмежень.
6.8.10. Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів уп-
равління повинні мати форму, зручну для роботи.
6.8.11. При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час кон-
такту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75% тривалості
робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допус-
каються.
6.8.12. Головні організаційно-технічні та лікувально-профілак-
тичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу вібрації на працюю-
чих:
- зменшення вібрації у джерелі її виникнення конструктивними та
технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих
машин;
- зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізо-
ляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування
спеціальних сидінь, площадок з пасивною пружинною ізоляцією, гумових,
поролонових та інших поглинаючих вібрацію настилів, мастик тощо;
- перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) в паспортах
на новопридбані машини (в технічному паспорті машини повинні бути на-
ведені ВХ та методи їх контролю у відповідності з ГОСТ 12.1.012-90),
а при їх відсутності та необхідності - проведення вхідного контролю;
- своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту
машин з обов'язковим післяремонтним контролем вібраційних характерис-
тик;
66
- використання машин у відповідності з їх призначенням, передба-
ченим нормативно-технічною документацією;
- виключення контакту працюючого з вібруючими поверхнями поза
межами робочого місця або робочої зони (встановлення огорож, сиг-
налізації, блокування, попереджувальних написів тощо).
6.8.13. На підприємствах, в організаціях та в установах пови-
нен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих
місцях не менше одного разу на рік.
E
7. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І ВИРОБ-
НИЦТВ
7.1. Загальні вимоги
F
7.1.1. Виробничі процеси повинні здійснюватись у відповідності
з вимогами цих EПравилF та чинної нормативно-технічної документації,
затвердженої у встановленому порядку.
7.1.2. Оцінка вибухонебезпеки і визначення категорії вибухопо-
жежної і пожежної небезпеки приміщень, будівель, споруд визначається
на стадії проектування розробником технологічного процесу у
відповідності з вимогами ОНТП 24-86 та галузевими нормами техно-
логічного проектування.
Для діючих підприємств категорії вибухопожежної небезпеки мо-
жуть визначатись самим підприємством або організацією, що має
відповідних спеціалістів і дозвіл на це місцевого органу Держпожнаг-
ляду.*)
*) Класифікація приміщень за ступенем електронебезпеки, катего-
рія приміщень та будівель за вибухопоженою та пожежною небезпекою на-
ведена у додатку 4.
7.1.3. Режими технологічних процесів повинні забезпечувати:
- узгодженість роботи технологічного устаткування, що виключає
виникнення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
- безвідмовну дію технологічного устаткування і засобів захис-
ту працюючих на протязі строків, визначених нормативно-технічною до-
кументацією;
- запобігання можливих розливів;
- контроль і попередження підвищення тиску в апаратах понад
допустимий;
- попередження займання або пожеж;
- завантаження технологічного устаткування, що забезпечує рів-
номірний ритм роботи.
7.1.4. Для кожного виробництва розроблюється і затверджується
технологічний регламент, що встановлює основні норми і вимоги щодо
проведення технологічного процесу.
Порядок розробки, погодження, затвердження, реєстрації, строк
дії, а також зміст регламентів для вибухопожежонебезпечних виробництв
визначається галузевим Положенням про розробку технологічних регла-
ментів, затвердженим Держнаглядохоронпраці.
До розробки Положення слід користуватись ОСТ 18-3.402-82.
7.1.5. Вибухопожежонебезпечне виробництво повинне бути оснаще-
не автоматичними засобами контролю параметрів, значення яких визнача-
ють вибухонебезпечність процесу, сигналізацією граничних значень і
системами блокування, що перешкоджають виникненню аварійних ситуацій.
7.1.6. При відборі проб повинна бути виключена можливість
травмування працюючих і виділення вибухопожежонебезпечних речовин до
67
виробничих приміщень. Місця відбору проб повинні бути обладнані міс-
цевими відсмоктувачами.
7.1.7. Система контролю, управління і автоматичного протиа-
варійного захисту (ПАЗ) виробництв вибухопожежонебезпечних процесів
повинна проходити комплексну перевірку на працездатність. Тривалість
припрацювання приладів і засобів автоматизації, які використовуються
в системах ПАЗ, повинна бути не менше 360 годин безперервної роботи.
Не дозволяється застосовувати у системах ПАЗ багатоточкові
прилади контролю параметрів, що визначають вибухонебезпечність проце-
су.
7.1.8. На кожному підприємстві щодо цехів, дільниць і вироб-
ництв повинен бути визначений перелік шкідливих речовин, що можуть
виділитися у виробничі приміщення при проведенні технологічних про-
цесів і в аварійних випадках, а також обов'язковий перелік приладів і
методик аналізів для визначення концентрації цих речовин безпосе-
редньо у виробничих приміщеннях і лабораторіях.
7.1.9. У приміщеннях з можливим виділенням у робочу зону
шкідливих і небезпечних (вибухопожежонебезпечних) парів, газів і пилу
повинен бути організований систематичний контроль (за графіком, зат-
вердженим органами санітарного нагляду) за їх вмістом у повітрі ро-
бочої зони.
7.1.10. Після капітального ремонту, перед початком сезону ма-
сової переробки сировини підприємства повинні бути перевірені від-
носно підготовки цехів, дільниць і служб до приймання сировини і без-
печного проведення робіт на підприємстві і прийняті спеціальною комі-
сією, призначеною власником підприємства з участю місцевих органів
Держнаглядохоронпраці.
7.1.11. Проведення дослідних робіт, випробування дослідних
зразків устаткування, систем автоматизації у вибухопожежонебезпечних
виробництвах, а також експлуатація всіх діючих на підприємстві вироб-
ництв і об'єктів підвищеної небезпеки оформлюється наказом власника
підприємства (об'єднання) з погодженням з місцевим органом Держнагля-
дохоронпраці.
При цьому повинні бути розроблені дослідно-промисловий регла-
мент, інструкція по безпечному проведенню процесу (експлуатації ус-
таткування), контролю, управлінню і протипожежному захисту, а також
план локалізації аварійних ситуацій. Вказану технічну документацію
опрацьовує і погоджує з науково-дослідними і проектними інститутами
організація, яка пропонує проведення дослідних робіт.
7.1.12. Об'єднувати у загальний колектор викиди газів, які при
змішуванні можуть утворювати вибухонебезпечну суміш, не дозволяється.
7.1.13. Технологічні процеси, пов'язані з застосуванням ток-
сичних, подразнювальних і легкозаймистих речовин, повинні проводитись
в окремих приміщеннях або на спеціальних ізольованих дільницях за-
гальних виробничих приміщень, що обладнані припливно-витяжною венти-
ляцією і протипожежними засобами.
7.1.14. Переміщення пилоутворюючих матеріалів здійснюється ме-
тодом пневмо- і гідротранспортування і інших транспортних пристроїв,
що виключають шкідливі виділення у повітря робочої зони.
Наповнення тари пилоутворюючими матеріалами повинно здійснюва-
тись з примусовою механічною подачею (роторними,шнековими і іншими
живильниками) з вилученням або максимальним зменшенням висоти вільно-
го падіння матеріалів. Повітря, яке витискується з тари під час її
заповнення, повинно відсмоктуватись та очищатись.
Отруйні рідини і суспензії повинні транспортуватись (перемі-
щатись) по трубах, змонтованих з нахилом у бік подачі.
7.1.15. Тиск (вакуум) в апаратах і трубопроводах, температур-
ний режим і рівень рідин в апаратах (мірниках), швидкість подачі ма-
68
теріалу необхідно підтримувати у відповідності з вимогами техно-
логічних регламентів.
7.1.16. В усіх вибухопожежонебезпечних приміщеннях не дозволя-
ється проведення ремонтних робіт при вимкнених припливно-витяжних
вентиляційних системах.
7.1.17. Під час ремонтних робіт не дозволяється проведення
операцій, при виконанні яких можливе виділення вибухопожежонебезпеч-
них речовин. До початку ремонтних робіт і в період їх проведення по-
винен проводитися аналіз повітряного середовища на наявність у примі-
щенні вибухопожежонебезпечних парів і газів.
7.1.18. У разі виявлення токсичних або вибухопожежонебезпечних
газів в кількості вище допустимої, ремонтні роботи повинні бути не-
гайно припинені, а працівники виведені з небезпечної зони.
E
7.2. Вимоги безпеки до окремих
видів робіт
7.2.1. Загальні вимоги безпеки
F
7.2.1.1. Роботи, пов'язані з оглядом, очищенням, ремонтом,роз-
герметизацією технологічного устаткування, комунікацій, в тому числі
усередині ємкостей*), при проведенні яких існує або не виключена
можливість виділення у робочу зону, визначену відповідно з
ГОСТ 12.1.005-88*, вибухопожежонебезпечних або шкідливих парів, га-
зів і інших речовин, здатних викликати вибух, загоряння, шкідливо
вплинути на організм людини, а також роботи при недостатнім вмісті у
повітрі кисню (нижче 20% об'єму) повинні проводитись за нарядом-до-
пуском відповідно до вимог інструкцій, які розроблені на основі цих
EПравилF з урахуванням місцевих умов.
*) До них відносяться апарати, цистерни, резервуари, сушильні
барабани, печі сушильні, реактори і інше подібне устаткування, а та-
кож колектори, тунелі, колодязі, приямки тощо.
7.2.1.2. На підприємстві у кожному цеху (виробництву) повинен
бути розроблений перелік робіт з підвищеною небезпекою за формою від-
повідно до додатка 13.
В переліку повинні бути окремо вказані роботи, які:
- проводяться з оформленням наряду-допуску за формою згідно з
додатками 14,15,16;
- проводяться без оформлення наряду-допуску з обов'язковою реє-
страцією таких робіт перед їх початком в журналі за формою відповідно
до додатка 17.
7.2.1.3. Перелік робіт з підвищеною небезпекою розробляється
начальниками цехів (відділень, дільниць - при безцеховій структурі),
погоджується з виробничим (технічним) відділом, службою охорони праці
і затверджується власником підприємства.
Перелік робіт з підвищеною небезпекою повинен періодично, не
менше одного разу на рік, переглядатись і перезатверджуватись.
7.2.1.4. В переліку повинні бути вказані: цех (установка, від-
ділення - при безцеховій структурі), місце і характер роботи, можливі
шкідливі і небезпечні виробничі фактори при її проведенні, виконавці,
основні заходи, що забезпечують безпеку робіт, які виконуються.
7.2.1.5. Наряд-допуск підписується начальником цеху, де прово-
диться робота, погоджується зі службою охорони праці (з реєстрацією у
спеціальному журналі і присвоєнням чергового номера відповідно до
додатка 16), а при необхідності, з суміжними цехами і затверджується
69
власником або його заступником по виробництву.
Наряд-допуск оформлюється у двох примірниках, які після зат-
вердження передаються керівнику зміни.
Керівник зміни передає один примірник відповідальному за під-
готовчі роботи.
Після виконання робіт по підготовці об'єкту обидва примірники
підписуються посадовими особами, відповідальними за підготовку і про-
ведення робіт з підвищеною небезпекою, які підтверджують повноту ви-
конання підготовчих робіт і заходів, що забезпечують безпеку прове-
дення робіт.
Один примірник наряду-допуску після закінчення робіт переда-
ється службі охорони праці і зберігається у справах служби не менше
трьох місяців.
Другий примірник знаходиться у посадової особи, яка відповідає
за проведення цих робіт і після їх закінчення зберігається у справах
цеху не менше трьох місяців.
Записи в обох примірниках повинні бути чіткими. Заповнення
наряду-допуску олівцем, виправлення у тексті і підписи відповідальних
осіб з використанням копіювального паперу не допускаються.
7.2.1.6. При відсутності на підприємстві технічної можливості
кваліфіковано і в повному обсязі виконати ремонт ємкості до роботи
можуть залучатись спеціалісти інших організацій, що повинні бути
атестовані для проведення відповідних робіт, а також пройти інструк-
таж з техніки безпеки у відповідності з місцевими умовами виконання
робіт на конкретному об'єкті.
7.2.1.7. Список осіб, які можуть призначатись керівниками
робіт за нарядами-допусками, і перелік таких робіт на підприємстві
встановлюється власником (адміністрацією).
7.2.1.8. Наряд-допуск визначає обсяг і зміст підготовчих
робіт, послідовність їх виконання, заходи безпеки, періодичність
аналізів повітряного середовища і засоби захисту працюючих. Не дозво-
ляється змінювати обсяги робіт, передбачені нарядом-допуском, у бік
їх збільшення.
7.2.1.9. Наряд-допуск видається тільки на одну бригаду, на
один вид робіт, на одну зміну. Якщо ці роботи не закінчені у зазначе-
ний строк, а умови і склад бригади не змінились, наряд-допуск може
бути продовжено начальником цеху на чергову зміну.
E
7.2.2. Роботи усередині ємкості
F
7.2.2.1. Для проведення робіт усередині ємкості повинна приз-
начатись бригада у складі не менше 3-х чоловік (працюючий, дублер і
спостерігач). Перебування усередині ємкості дозволяється, як правило,
одній людині. При необхідності перебування в ємкості більшої кількос-
ті працюючих повинні бути опрацьовані, внесені в наряд-допуск і до-
датково здійснені заходи безпеки, що передбачають збільшення кількос-
ті спостерігаючих (не менше одного спостерігача на одного працюючого
в ємкості), порядок входу і евакуації працюючих, порядок розміщення
шлангів, забірних патрубків протигазів, сигнально-рятувальних мотуз-
ків, наявність засобів зв'язку і сигналізації на місці проведення ро-
біт тощо.
7.2.2.2. Роботи усередині ємкості повинні виконуватись при
температурі в ній не вище 30■ С. При необхідності виконання робіт при
більш високій температурі повинні бути розроблені додаткові заходи
безпеки (безперервне обдування свіжим повітрям, застосування теп-
лоізолюючих костюмів і взуття, часті перерви в роботі тощо).
Виконувати внутрішні роботи при температурі 50■ С і вище не
допускається.
70
7.2.2.3. Роботи усередині ємкостей повинні проводитися в ден-
ний час. При необхідності проведення робіт в нічний час повинні бути
розроблені заходи безпеки і отримано дозвіл власника підприємства.
7.2.2.4. До робіт усередині ємкості допускаються особи, не мо-
лодше 18 років, які пройшли медичне обстеження і мають допуск на ви-
конання таких робіт. Особи, відповідальні за проведення робіт усере-
дині ємкості, зобов'язані перевіряти у виконавців наявність посвід-
чення на право проведення робіт усередині ємкості.
Перед початком робіт працівники повинні бути проінструктовані
про правила та засоби безпечного проведення робіт. Працівники усере-
дині ємкості та їх дублери повинні знати перші ознаки отруєння, пра-
вила евакуації потерпілих з ємкості та заходи щодо надання їм першої
допомоги.
Працівники, які не пройшли інструктажу, до роботи не допуска-
ються.
7.2.2.5. До проведення робіт електроприлади і обладнання єм-
кості з живленням від електричної мережі повинні бути знеструмлені,
повинні бути вивішені плакати з попереджувальним написом "Не вмикати!
Працюють люди". Вентиляція ємкості і періодичний аналіз повітря в ній
повинні проводитись протягом усього часу ремонтних робіт. Місцевий
вентиляційний відсмоктувач ємкості, в якій повинні проводитись робо-
ти, необхідно заглушити від вентиляційної мережі інших ємкостей.
7.2.2.6. До початку робіт усередині ємкості особи,
відповідальні за проведення технологічного процесу на даній дільниці
і за ведення ремонтних робіт, зобов'язані забезпечити:
а) повне звільнення ємкості від продуктів;
б) надійне від'єднання ємкості від водяних, парових, продук-
тових і інших трубопроводів шляхом закриття вентилів, засувок або
кранів і встановлення на трубопроводах заглушок з вибитими на їх
хвостовиках, що виходять назовні, порядковими номерами і наведенням
тиску, на яке вони розраховані;
в) вивішування на запорній і пусковій арматурі підвідних тру-
бопроводів табличок з попереджувальним написом "Не відкривати! Працю-
ють люди!";
г) відкриття верхнього та нижнього люків для попереднього
провітрювання, а також на весь час роботи;
д) проведення лабораторного аналізу повітряного середовища
усередині ємкості з відбором проб у верхній зоні на відстані не менше
1 м від нижнього люка і в нижній - на відстані не більше 0.2 м від
днища;
е) наявність і справність інвентаря, а для роботи в ємкостях
та інших небезпечних місцях, де може створюватися вибухопожежонебез-
печне середовище, також заходів, які виключають іскроутворення при
проведенні ремонтних робіт і очищенні устаткування;
ж) наявність і справність переносних електросвітильників нап-
ругою 12 В відповідного виконання;
з) наявність і справність спецодягу, спецвзуття, захисних та
запобіжних засобів, у тому числі киснево-ізолюючого апарату, шланго-
вого протигазу, запобіжного поясу, сигнально-рятівної линви, що мають
бирки з позначенням номера і дати випробування;
и) наявність плакату з написом "Ремонт - працюють люди".
7.2.2.7. Зняття покривки люка-лаза може проводитись тільки
після звільнення ємкости від продукту і зниження в ньому тиску до ат-
мосферного.
7.2.2.8. Всі ємкості і трубопроводи після звільнення їх від
продукту необхідно пропарити насиченою парою під тиском не більше
0.05 МПа (0.5 кгс/кв.см) для видалення парів мазуту, бензину та інших
горючих рідин, а також двоокису вуглецю, промити водою і провітрити,
71
при необхідності, продути інертним газом. Підвід інертного газу пови-
нен здійснюватись стаціонарно з встановленням запірного вентиля та
зворотного клапану.
7.2.2.9. Видалення виявленого газу повинно проводитись за до-
помогою ручного переносного або пересувного вентилятора у вибухозахи-
щеному виконанні.
7.2.2.10. Не допускається застосовувати для вентиляції ємкості
балони зі стисненими газами.
7.2.2.11. Видалення газу з невеликих ємкостей допускається
шляхом заповнення останніх водою з наступним її зливом або відкачу-
ванням.
7.2.2.12. Ємкість, в якій зберігалась кислота або луг необхід-
но нейтралізувати і перевірити на наявність водню.
7.2.2.13. Двоокис вуглецю повинен видалятись через нижній люк
або витискуватись шляхом заповнення резервуару водою.
7.2.2.14. Після здійснення підготовчих заходів (перевірки,
провітрювання, нейтралізації, промивання) необхідно провести аналіз
повітря усередині ємкості за допомогою газоаналізатора або індикато-
ра.
7.2.2.15. Якщо вміст шкідливих та небезпечних речовин через
2-3 години після пропарювання перевищує гранично допустиму концент-
рацію або вміст кисню у повітрі менше 19%, роботи усередині ємкості
повинні виконуватись в шлангових протигазах ПШ-1 і ПШ-2 або кисне-
воізолюючих апаратах.
7.2.2.16. Використання фільтруючих протигазів не дозволяється.
7.2.2.17. Шланговий протигаз з ретельно підігнаним шоломом-ма-
скою та відрегульованою подачею повітря робітник одягає безпосередньо
перед тим, як спуститись до ємкості. Герметичність складання, припа-
сування протигаза та справність повітродувки перевіряє особа,
відповідальна за виконання робіт.
7.2.2.18. Забірний патрубок шланга протигаза виводять назовні
не менше ніж на 2 м та закріплюють в зоні чистого повітря, при цьому
шланг необхідно розмістити так, щоб виключити можливість перекриття
доступу повітря внаслідок перегинання, перекручування або перетиску-
вання при наїзді транспортних засобів, переході людей тощо.
7.2.2.19. Рятувальний пояс повинен одягатись поверх одягу, ма-
ти схрещені шлейки та закріплену на ньому сигнально-рятувальну линву,
довжина якої на два метри перевищує глибину ємкості, але складає не
менше 10 м.
7.2.2.20. Рятувальну линву прив'язують до кільця поясу та про-
пускають крізь кільце, закріплене на схрещених шлейках на рівні лопа-
ток з таким розрахунком, щоб у разі евакуації потерпілого з ємкості
за допомогою рятувальної линви положення його тіла було б вертикаль-
ним - головою догори.
Вільний кінець линви повинен бути виведений назовні та надійно
закріплений. Вузли на линві роблять на відстані 0.5 м між собою.
7.2.2.21. У випадку роботи з застосуванням ПШ-2 на кожного
працюючого, окрім дублера, повинен бути призначений працівник, який
спостерігає за роботою повітродувки.
7.2.2.22. Дублер зобов'язаний бути в тому ж спорядженні, що і
працюючий усередині ємкості.
7.2.2.23. При виявленні будь-яких несправностей (прокол шлан-
гу, зупинка повітродувки, обрив рятувальної линви тощо), а також при
спробі працюючого зняти шолом-маску протигаза робота усередині ємкос-
ті має бути призупинена, а працюючого треба підняти з ємкості.
7.2.2.24. У разі втрати працюючим в ємкості свідомості, дублер
зобов'язаний негайно підняти потерпілого з ємкості. При необхідності
спуститись до ємкості для рятування потерпілого дублер терміново вик-