1) Надалi - спецодягу. Для звичайного складу спецодягу (халати, фартухи, легкi комбiнезони) необхiдно передбачатишафи розмiрами у планi 0.25 х 0.5 м, для розширеного складу(звичайний склад плюс натiльна бiлизна, засоби iндивiдуального захисту ) - 0.33 х 0.5 м, для громіздкого спецодягу(розширений склад плюс кожухи, валянки, спецiальнi комбiнезони) - 0.4 х 0.5 м.
2) В знаменнику наведена ширина проходу мiж рядами шаф без лав.
Примітка: 1. Ширину проходу мiж стiною та рядами обладнаннядопускається зменшувати на 40%, при числi одиницьобладнання бiльше 6 у рядi - збiльшувати на 25%.
2. При тупикових проходах між шафами для одягу числовiддiлень у ряді необхiдно зменшувати на 35%.
6.3.2. Санiтарно-побутовi примiщення
6.3.2.1. В гардеробних кiлькiсть вiддiлень в шафах та гачкiввiшалок для домашнього та спецодягу необхiдно приймати рiвною обліковій чисельності працюючих; для вуличного одягу - чисельностi у двохсумiжних змiнах.
6.3.2.2. При обліковій чисельностi працюючих на пiдприємствахдо 50 чоловік допускається передбачати загальнi гардеробнi для всiхгруп виробничих процесiв.
6.3.2.3. При гардеробних, окрiм вiдокремлених гардеробних длявуличного одягу, необхiдно передбачати комори спецодягу, вбиральнi,примiщення для чергового персоналу з мiсцем для прибирального iнвентаря, мiсця для чищення взуття, сушіння волосся.
6.3.2.4. Кiлькiсть душових, умивальникiв та спецiальних побутових улаштувань необхiдно приймати за чисельністю працюючих в змiнiабо частини цiєї змiни, що одночасно закiнчує працю.
6.3.2.5. Душовi обладнуються вiдкритими душовими кабiнами. До20% душових кабiн допускається передбачати закритими. Душовi кабiни з наскрізним проходом передбачаються при виробничих процесах груп Iв, 3б.
6.3.2.6. Вбиральні у багатоповерхових побутових, адміністративних та виробничих будiвлях повиннi бути на кожному поверсi.
При чисельностi працюючих на двох сумiжних поверхах 30 чоловік або менше вбиральнi слід розмiщувати на одному поверсi знайбiльшою чисельнiстю працюючих.
При чисельностi працюючих на трьох поверхах менше 10 чоловікдопускається передбачати одну вбиральню на три поверхи.
Вбиральні і душові не дозволяється розміщувати над робочимиприміщеннями правлінь, конструкторських бюро, приміщеннями для учбових заннять, громадського харчування, пунктів здоров'я, культурногообслуговування та громадських організацій.
6.3.2.7. Допускається передбачати загальну вбиральню для чоловiкiв i жiнок при чисельностi працюючих в змiні не бiльше 15 чоловік.
6.3.2.8. Вхiд у вбиральню повинен передбачатись через тамбур здверима, якi самозачиняються.
6.3.2.9. Вiдстань вiд робочих мiсць у виробничих будiвлях довбиралень, міст паління, примiщень для обiгрiву або охолодження,напiвдушiв, пристроїв питного водопостачання повинна прийматись небiльше 75 м, а вiд робочих мiсць на промплощадцi пiдприємства – небільше 150 м.
6.3.2.10. Для прання спецодягу при виробничих пiдприємствахабо групі пiдприємств повиннi передбачатись пральнi з вiддiленнямихiмiчного очищення.
6.3.2.11. Для знешкодження спецодягу, забрудненого нелеткимиречовинами, допускається використовувати окрему технологiчну лiнiю впральнях.
6.3.2.12. При пральнях необхiдно передбачати примiщення дляремонту спецодягу з розрахунку 9 кв. м на одне робоче місце. Кiлькiсть робочих мiсць необхiдно приймати з розрахунку одно робоче мiсце з ремонту взуття та два робочих мiсця з ремонту одягу на 1000 чоловік облікової чисельностi.
6.3.3. Примiщення охорони здоров'я
6.3.3.1. Примiщення пунктiв здоров'я, медпунктiв, особистоїгiгiєни жiнок, парильнi (сауни), приміщення для iнгаляторiїв, фотаріїв, ручних та ножних ванн, примiщення для вiдпочинку та психологiчного розвантаження необхiдно приймати вiдповiдно до вимогСНиП 2.09.04-87.
6.3.3.2. На пiдприємствах з обліковою чисельнiстю працюючихбільше 300 чоловік повиннi передбачатись фельдшерськi пункти охорониздоров'я.
6.3.3.3. При обліковiй чисельностi вiд 50 до 300 працюючих повинен бути передбачений медичний пункт.Площу медичного пункту необхiдно приймати: 12 кв.м - при обліковiй чисельностi вiд 50 до 150 працюючих, 18 кв. м - вiд 151 до 300.
6.3.3.4. Пункти здоров'я повинні бути розміщені на першому поверсі адміністративних, побутових або виробничих будівель та забезпечені зручним під'їздом санітарного автомобіля.
6.3.3.5. Розміщення та розміри дверей у приміщенні пункту здоров'я повинні прийматися з урахуванням можливості переміщення хворихна носилках.
6.3.3.6. Приміщення особистої гігієни жінок слід розміщувати увбиральнях із розрахунку 75 працюючих на одну установку. В цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання та умивальник.
6.3.3.7. Примiщення та мiсця вiдпочинку в робочий час i примiщення психологiчного розвантаження необхiдно розмiщувати, як правило,при гардеробних домашнього одягу i пунктах охорони здоров'я. При допустимих параметрах повiтря робочої зони у виробничих примiщеннях та вiдсутностi контакту з речовинами 1 i 2 класiв небезпеки допускається передбачати мiсця вiдпочинку вiдкритого типу у виглядi майданчикiв, що розташовані у цехах на площах, що не використовуються з виробничою метою.
6.3.3.8. В примiщеннях для вiдпочинку та психологiчного розвантаження при обгрунтуваннi можуть бути передбаченi пристрої дляприготування та роздачi спецiальних тонiзуючих напоїв, а також мiсцядля занять фiзичною культурою.
6.3.3.9. Рiвень звукового тиску в примiщеннях i мiсцях длявiдпочинку, а також в примiщеннях психологiчного розвантаження не повинен перевищувати 65 дБА.
6.3.4. Примiщення пiдприємств громадського харчування,торгiвлi, служби побуту
6.3.4.1. При чисельностi працюючих у змiну більше 200 чоловікнеобхідно передбачати їдальню, яка працює, як правило, на напівфабрикатах; до 200 чоловік - їдальню-роздавальню. При чисельності працюючих в зміну менше 30 чоловік замість їдальні-роздавальні допускається передбачати кімнату прийому їжі.
6.3.4.2. Чисельність місць у їдальні необхідно приймати ізрозрахунку одне місце на чотирьох працюючих в зміну або найчисельнішучастину зміни.
6.3.4.3. Площа кімнати прийому їжі повинна визначатись з розрахунку 1 кв.м на кожного відвідувача, але не менше 12 кв.м. Кімната прийому їжі повинна бути обладнана умивальником, стаціонарнимкіп'ятильником, електричною плиткою, холодильником. При чисельностіпрацюючих до 10 чоловік у зміну замість кімнати прийому їжі допускається передбачати в гардеробній додаткове місце площею 6 кв.м длявстановлення столу прийому їжі.
6.4. Вимоги до улаштування освітлення
6.4.1. Загальні вимоги
6.4.1.1. Освітлення виробничих, адміністративних і побутовихприміщень виконується у відповідності з розрядом зорових робіт і коефіцієнтом природної освітленості (КПО). Норми освітленості при штучному освітленні на робочих поверхнях наведені у додатку 3.
6.4.1.2. Для живлення світильників загального освітлення повинна застосовуватись напруга не вище 380/220 В змінного струму призаземленій нейтралі і не вище 220 В змінного струму при ізольованійнейтралі і постійного струму.
6.4.1.3. В приміщеннях без підвищеної небезпеки для усіхстаціонарних світильників допускається застосовувати напругу не вище220 В.
Світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127-220 В допускається встановлювати на висоті менше 2.5 м від підлоги, а такождля місцевого освітлення, якщо виключено контакт з їх струмоведучимичастинами у разі дотику.
6.4.1.4. Для живлення світильників місцевого стаціонарногоосвітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватись напруга:
- в приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище 220 В;
- в приміщеннях з підвищеною небезпекою - не вище 42 В, в особливо небезпечних - не вище 12 В.
В приміщеннях вологих, особливо вологих, жарких та з хімічноактивним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевогоосвітлення допускається лише в арматурі спеціальної конструкції.
6.4.1.5. Для живлення переносних електросвітильників в приміщеннях з підвищеною небезпекою повинна застосовуватись напруга невище 42 В, в особливо небезпечних - не вище 12 В.
При наявності особливо несприятливих умов, а саме, коли небезпека ураження електричним струмом підвищується наслідком тісноти,незручного положення робітника, стикання з великими металевими, добрезаземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, цистернах, бочкахта інших ємкостях) для живлення ручних світильників повинна застосовуватись напруга не вище 12 В.
6.4.1.6. Контроль освітленості у приміщеннях та на робочихмісцях повинен виконуватись не рідше одного разу на 12 місяців тапісля реконструкції освітлювальних установок.
6.4.2. Аварійне і евакуаційне освітлення
6.4.2.1. Аварійне освітлення (в приміщеннях і на місцях виконання зовнішніх робіт) слід передбачати, якщо вимкнення робочогоосвітлення і порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів, що з ним пов'язане, може викликати:
- вибух, пожежу, отруєння людей;
- тривале порушення технологічного процесу;
- порушення роботи таких об'єктів, як електричні станції, вузлирадіопередачі та зв'яку, диспетчерські пункти, котельні, щитові, дизельні, насосні установки водопостачання, каналізації і теплофікації,устаткування вентиляції і кондиціювання повітря для виробничих приміщень, в яких недопустиме припинення робіт тощо.
Найменша освітленість робочих поверхонь виробничих приміщеньі території підприємства, що вимагають обслуговування в аварійному режимі, становить 5% освітленості, нормованої для робочогоосвітлення при системі загального освітлення, але не менше 2 лк усередині будівлі і не менше 1 лк для території підприємства.
6.4.2.2. Евакуаційне освітлення в приміщеннях або в місцяхпроведення робіт поза будівлями слід передбачати:
- в місцях, небезпечних для проходу людей;
- в проходах і на сходах, які служать для евакуації людей прикількості тих, що евакуюються, більше 50 чоловік;
- по основних проходах виробничих приміщень, в яких працює більше 50 чоловік;
- в виробничих приміщеннях з постійно працюючими в них людьми,де вихід людей із приміщень при аварійному відключенні робочогоосвітлення пов'язаний з небезпекою травматизму внаслідок продовженняроботи виробничого устаткування;
- в приміщеннях допоміжних споруд, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік.
Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати таку найменшуосвітленість на підлозі основних проходів (або на землі) та на сходах:
- в приміщеннях - 0.5 лк;
- на відкритих територіях - 2.0 лк.
Світильники аварійного освітлення в приміщеннях можуть бутивикористані для евакуаційного освітлення.
6.4.2.3. Світильники робочого і аварійного освітлення у виробничих будівлях і зонах роботи на відкритому просторі повинні мати живлення від різних незалежних джерел. Допускається живлення робочогоі аварійного освітлення від різних трансформаторів однієї двотрансформаторної підстанції при живленні трансформаторів від різних незалежних джерел.
Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях зприродним освітленням повинні бути приєднані до мережі, незалежноївід мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції (розподільного пункту освітлення), або за наявності лише одного вводу,починаючи від цього вводу.
Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях безприродного освітлення повинні бути приєднані до окремого незалежногоджерела живлення або автоматично на нього перемикатись, якщо у нормальному режимі живлення евакуаційного освітлення передбачається відджерела, яке використовується для робочого освітлення.
6.4.2.4. Не допускається використання електросилових мереж дляживлення загального робочого, аварійного і евакуаційного освітлення.
6.4.2.5. Світлові покажчики евакуаційних або запасних виходівбудівель будь-якого призначення, споряджені автономними джереламиживлення, у нормальному режимі, можуть живитись від мереж будь-якоговиду освітлення, яке не вимикається під час функціонування будівлі.
6.4.2.6. При технічній недоцільності живлення аварійного іевакуаційного освітлення у відповідності з п.6.4.2.3 ч.1 цих Правил замість улаштування стаціонарного аварійного і евакуаційногоосвітлення допускається застосування ручних освітлювальних приладів закумуляторами або сухими елементами.
6.4.3. Освітлювальна арматура
6.4.3.1. У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних на світильники повинні бути нанесені добре видимі розпізнавальні знаки з позначенням напруги живлення, що застосовується.
6.4.3.2. Електроосвітлення приміщень або майданчиків зберігання, приймання і відпуску ЛЗР повинно мати вибухозахищене виконання звмиканням поза будівлею або територією майданчиків.
6.4.3.3. Переносні світильники в пожежонебезпечних зонах будьякого класу повинні мати ступінь захисту не менше IР54; скляний ковпак світильника повинен бути захищений металевою сіткою.
6.4.3.4. Вилки втичних з'єднань повинні бути виконані так, щобїх було неможливо ввімкнути в розетки з номінальною напругою більшвисокою, ніж номінальна напруга вилки. Конструкція розеток і вилокповинна забезпечувати неможливість вмикання в розетку лише одногополюсу двополюсної вилки, а також одного або двох полюсів трьохполюсної вилки.
6.4.3.5. Вилки втичних з'єднань повинні мати таку конструкцію,щоб приєднані до них переносні проводи в місцях приєднання не натягались та не ламались.
6.5. Вимоги безпеки до обладнання сигналізації та зв'зку
6.5.1. Перелік виробничих приміщень, з якими встановлюєтьсязв'язок, вид зв'язку визначаються розробниками проекту в залежностівід особливостей технологічних процесів, умов виробництва, категоріїйого вибухопожежонебезпеки і інших факторів.
6.5.2. Підприємства повинні мати обладнання внутрішнього телефонного зв'язку і міської АТС.
6.5.3. Прямий телефонний зв'язок повинен бути між власникомпідприємства і керівниками цехів і служб.
6.5.4. Основні і підсобні виробничі приміщення (ремонтніприміщення, машинне відділення холодильного устаткування, парокотельня і інші дільниці) повинні мати телефонний зв'язок. Відділення, міжякими підтримується постійний виробничий взаємозв'язок, повинні бутиобладнані телефонним, диспетчерським або селекторним зв'язком в залежності від умов виробництва, розміщення споруд і виробничих дільниць на території підприємства.
6.5.5. Місця робіт, пов'язані послідовністю або одночасністювиконуваних операцій, повинні бути забезпечені двосторонньою звуковоюабо світловою сигналізацією (дзвінок, сирена, переговірна трубка,лампочка).
6.5.6. Розміщення систем зв'язку і сповіщення здійснюється умісцях, зручних і безпечних для обслуговування, де повинні бути виключені: вібрація, забруднення продуктами технології, механічні таінші діяння, що впливають на точність, надійність і швидкість дії.
Сигнальні пристрої повинні бути розміщені так, щоб забезпечувалась видимість і чутність сигналу за умов праці цієї дільниці.
6.5.7. Виробничі приміщення, в яких може виникнути небезпекадля працюючих, що там перебувають, внаслідок виділення газів абопідвищення тиску в апаратах і посудинах понад допустимий, повинні бути обладнані аварійною звуковою і світловою сигналізацією, що вмикається від відповідних газоаналізаторів, манометрів і термометрів.При цьому всі випадки загазованості повинні фіксуватися.
6.5.8. У вибухонебезпечних зонах електрообладнання зв'язку ізасобів автоматичної сигналізації повинно бути у вибухозахищеному виконанні.
6.5.9. Вибухонебезпечні технологічні об'єкти обладнуються системами двостороннього гучномовного і телефонного зв'язку, а взаємопов'язані технологічні об'єкти, в необхідних випадках - сигналізацією про роботу пов'язаних між собою агрегатів.
6.5.10. Системи зв'язку і сповіщення маркуються з нанесеннямвідповідних написів, що чітко відображають їх функціональне призначення.
6.5.11. Роботи з монтажу, налагодження, ремонту, регулювання івипробування систем зв'язку і сповіщення у вибухонебезпечних приміщеннях повинні виключати іскроутворення.
На проведення таких робіт у вибухонебезпечних зонах оформляється наряд-допуск, розробляються заходи, що гарантують безпеку організації і виконання робіт.
6.5.12. При знятті засобів зв'язку і сповіщення для ремонту,налагодження або повірки повинна виконуватись негайна заміна знятихзасобів на ідентичні з усіх параметрів.
6.6. Опалення, вентиляція і кондиціювання повітря
6.6.1. Загальні положення
6.6.1.1. Вентиляція, опалення і кондиціювання повітря виробничих, побутових і адміністративних приміщень, споруд і будівель повинні забезпечувати на постійних робочих місцях і в робочій зоні під часпроведення основних і ремонтних (допоміжних) робіт метеорологічніумови (температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря), атакож концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони у відповідності з додатками 1,2.
6.6.1.2. Водопостачання камер зрошення, зволоження і дозволоження, які використовуються для обробки припливного рециркуляційногоповітря, необхідно здійснювати водою питної якості за ГОСТ 2874-82.
Воду, яка циркулює в камерах зрошення і інших апаратах системвентиляції і кондиціювання повітря, слід фільтрувати, а при підвищених санітарних вимогах - передбачати бактеріцидне очищення.Мокрі пилоуловлювачі витяжних систем (окрім рециркуляційних)постачаються водою технічної якості.
6.6.2. Опалення
6.6.2.1. Системи опалення, опалювальні прилади, теплоносійі його граничні показники температури слід приймати згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91. Для систем опалення і внутрішнього теплопостачання необхідно застосовувати в якості теплоносія, як правило, воду.
6.6.2.2. Опалення електричною енергією з безпосередньою трансформацією її в теплову або за допомогою теплових насосів допускаєтьсязастосовувати при техніко-економічному обгрунтуванні.
6.6.2.3. Пічне опалення приміщень категорій за вибухопожежноюта пожежною небезпекою А, Б і В не допускається.В приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А і Б слід, як правило, влаштовувати повітряне опалення. Допускається застосування систем водяного або парового опалення з місцевимиопалювальними приладами, за винятком приміщень, в яких зберігаютьсяабо застосовуються речовини, які створюють при контакті з водою абоводяними парами вибухонебезпечні суміші або речовини, здатні до самозаймання або вибуху у взаємодії з водою.
6.6.2.4. Прокладання транзитних трубопроводів систем опаленняне допускається через приміщення сховищ, електротехнічні приміщення,пішохідні галереї і тунелі.
6.6.2.5. Відстань (в просвіті) від поверхні трубопроводів,опалювальних приладів і повітронагрівачів з теплоносієм температуроюпонад 105 º С до поверхні конструкцій з горючих матеріалів необхідноприймати не менше 0.1 м; при меншій відстані слід передбачати теплову
6.6.2.6. Трубопроводи в місцях перетинань з перекриттями,внутрішніми стінами і перегородками слід прокладати в гільзах з негорючих матеріалів; кінці гільз повинні бути на одному рівні з поверхнею стін, перегородок і стель, але на 0.03 м вище поверхні чистоїпідлоги. Закладання зазорів і отворів в місцях прокладання трубопроводів слід передбачати негорючими матеріалами, що забезпечують нормовану межу вогнестійкості огорожень.
6.6.2.7. Прокладання або перехрещення в одному каналі трубопроводів опалення з трубопроводами горючих рідин, парів і газів з температурою спалаху парів 170 º С і менше або агресивних парів і газівне допускається.
6.6.2.8. В приміщеннях категорій А, Б і В опалювальні приладисистем водяного і парового опалення слід застосовувати з гладкою поверхнею, яка допускає легке очищення: радіатори секційні або панельніодинарні, опалювальні прилади з гладких сталевих труб; для приміщенькатегорій В, в яких відсутнє виділення горючого пилу, можливе застосування конвекторів.
6.6.2.9. Опалювальні прилади в приміщеннях категорій А, Б і Вслід розміщувати на відстані (в просвіті) не менше 0.1 м від поверхністін; розміщувати опалювальні прилади у нішах не допускається.
6.6.2.10. Опалювальні прилади слід розміщувати, як правило,під світловими прорізами в місцях, доступних для огляду, ремонту таочищення.
6.6.2.11. Опалювальні прилади у виробничих приміщеннях з постійними робочими місцями на відстані 2 м або менше від вікон в місцях з розрахунковою температурою зовнішнього повітря у холодну пору року мінус 15 º С і нижче (параметри Б) слід розміщувати під світловими прорізами (вікнами) для захисту працюючих від холодних потоків.
6.6.2.12. В приміщеннях для наповнення та зберігання балонівзі стисненим і зрідженим газами, а також в приміщеннях складів категорій А, Б і В і коморах горючих матеріалів або в місцях, відведенихв цехах для складування горючих матеріалів, опалювальні прилади слідогороджувати екранами з негорючих матеріалів, забезпечуючи доступ доопалювальних приладів для їх очищення. Екрани слід встановлювати навідстані не менше 0.1 м (в просвіті) від приладів опалення. Конвектори з кожухом огороджувати екранами не слід.
6.6.3. Вентиляція та кондиціювання повітря
6.6.3.1. У виробничих, громадських, адміністративних і побутових приміщеннях без виділення шкідливих речовин і речовин з різко вираженими неприємними запахами, у приміщеннях технічних поверхів, тунелів, складів тощо, призначених для періодичної роботи або пересування людей, періодично діючу вентиляцію (провітрювання) з природнимзбуджуванням за рахунок вікон і прорізів, які відчиняються, або зіштучним збуджуванням допускається передбачати зовнішнім повітрям, щоне підігрівається холодної пори року, забезпечуючи при періодичнійроботі або переміщенні людей температуру повітря в робочій зоні ненижче 5 º С і не вище 32 º С.
6.6.3.2. Вентиляцію зі штучним збуджуванням слід передбачатидля приміщень і зон без природного провітрювання, якщо мікрокліматичні умови і чистота повітря не можуть бути забезпечені вентиляцієюз природним збуджуванням або періодичним провітрюванням.
Допускається передбачати змішану вентиляцію з частковим використанням природного збуджування для припливу або видалення повітря.
6.6.3.3. Припливно-витяжну або витяжну вентиляцію зі штучнимзбуджуванням слід передбачати для приямків глибиною 0.5 м і більше, атакож оглядових канав, що потребують щоденного обслуговування і розташовані у приміщеннях категорій А і Б або в приміщеннях, в яких виділяються шкідливі гази, пари або аерозолі, питома вага яких більшапитомої ваги повітря.