5.2.8. Лампи освітлення екрана бракеражного автомата, який знаходиться у зоні класу В-1б, мусять мати оболонку зі ступенем захисту IP53 по ГОСТ 14254-80. Приступ до шафи і заміна у ній лампи має виконуватись електромонтером після дозволу начальника цеху. Екрани мусить бути виконано з білого матового скла.
5.2.9. Пляшки, які надходять на миття у пляшкомийну машину, повинні мати температуру не нижче 283 К (10 º С).
5.2.10. Подавання готової продукції у автомашину чи залізничний вагон має робитися механізованим способом (транспортери, рольганги тощо).
5.3. Мийно-розливальний цех
5.3.1. Пляшкомийні машини слід розміщувати у нижньому поверсі. У випадку розміщення пляшкомийних машин на другому поверсі необхідно передбачити заходи щодо гідроізоляції від можливого протікання мийної рідини крізь перекриття. Пляшкомийні машини має бути обладнано піддонами, які запобігають розливанню води і мийних розчинів по підлозі мийного відділення.
5.3.2. Пляшкомийні машини мають задовільняти вимогам ГОСТ 20258-87Е. Машина мусить мати блокувальні пристрої для вимкнення електродвигуна привода у наступних випадках:
а) при перевантаженні чи заклинюванні транспортера пляшконосіїв;
б) при заклинюванні робочих органів пристроїв для завантаження і вивантаження пляшок;
в) при неповному випадінні пляшок із гнізд пляшконосіїв;
г) при переповненні пляшками відвідного транспортера;
д) при падінні тиску у водопровідній мережі на вході у машину нижче встановлених норм 0,2-0,3 МПа (2-3 кгс/кв.см);
е) при зміні температури мийних рідин понад встановлені норми.
5.3.3. У пляшкомийній машині має бути передбачено гальмівний пристрій, що забезпечує зупинення машини при спрацюванні блокування і ввімкнення світлової сигналізації місць спрацювання блокувань у всіх перелічених випадках, за винятком зазначених у підпунктах "д" та "е".
5.3.4. Наповнення ванн пляшкомийної машини мийним розчином і завантаження касет пляшками має бути механізовано.
5.3.5. Відчиняти верхні накривки машини для контролю за її роботою допускається лише після зупинки насоса, що подає розчини.
5.3.6. Приймання і зберігання лугів, а також приготування мийних і дезинфікуючих розчинів і доведення їх до потрібної концентрації має виконуватися особами, які відповідають за приготування і зберігання хімікатів, з додержанням вимог розд. 6.2.2 ч.1 і розд. 3.2 ч. 2 цих Правил.
5.3.7. Устаткування для кислотно-лужного миття сильно забрудненого посуду має знаходитись в окремому приміщенні.
5.3.8. Зберігання концентрованих кислот та лугів у приміщенні мийні не допускається.
5.3.9. При відмочуванні пляшок у ручних ваннах концентрація мийних розчинів не повинна перевищувати 0,4 %, а температура - 308 º К (35 º С). Для хімічного миття посуду застосування розчинів кислоти концентрацією вище 3 % не дозволяється.
5.3.10. Виймати розбиті пляшки чи їхні залишки з робочих органів автомата безпосередньо руками не дозволяється. Видалення битих пляшок має робитися пристосуваннями (гачки, щипці тощо). Біля автоматів на робочому місці оператора має бути встановлено ящики для збирання склобою і на підлозі мусить бути укладено дерев'яні гратчасті настили. Робочі місця мають відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 і ГОСТ 12.2.033-78.
5.3.11. Розливальні автомати мусять відповідати вимогам ГОСТ 24740-90Е.
5.3.12. Закупорювальний автомат мусить відповідати вимогам ГОСТ 24740-90Е, ПБЕ(ПУЭ). Рівень шуму не повинен перевишувати 80 дБ.
5.3.13. Етикетний автомат мусить задовольняти вимогам ГОСТ 24740-90Е, глибина вакууму має бути не менше 0,05 МПа (0,5 кгс/кв.см), напруга у колі управління автоматом не повинна перевищувати 42 В.
5.3.14. Усі автомати фасувальної лінії має бути споряджено пристосуваннями для ручного зупинення з автоблокіровкою, що вимикає електропривод у випадку заклинювання їх пляшкою.
5.3.15. Скляний бій, який утворюється під час роботи машин, транспортувальних пристроїв лінії розливання і транспортерів для ящиків зі склопосудом, має витягуватися лише після цілковитого зупинення машин і транспортувальних пристроїв. Накопичення склобою на устаткуванні чи біля нього не допускається.
5.3.16. У разі використання синтетичних клеючих речовин робітники, що обслуговують етикетні автомати, повинні працювати в гумових рукавичках.
5.4. Миття устаткування
5.4.1. Для пропарювання і миття механізмів, апаратів, ємкостей, трубопроводів у цехах мусять передбачатися спеціальні штуцери на водопроводі і паропроводі з надійно прикріпленими до них шлангами з внутрішнім нитковим кордом, спорядженими наконечниками.
5.4.2. Перед підготуванням до ручного миття устаткування мусить бути знеструмлено і відключено від трубопроводів заглушками.
5.4.3. Для піднімання і пересування важких деталей при розбиранні і збиранні устаткування має бути влаштовано підйомні та інші пристосування (талі, підставки, візки тощо).
Деталі машин мусять перебувати у стійкому положенні і не заважати роботі.
5.4.4. Перед миттям устаткування, що працює на аміаку (холодильні барабани, вотатори тощо), рідкий аміак з нього мусить бути видалено; під час миття має здійснюватися відсмоктування пари аміаку з цього устаткування.
5.4.5. Робітники мають бути забезпечені необхідними захисними засобами, спецодягом, спецвзуттям і пристосуваннями для роботи (щітки, драбини, переносні електросвітильники тощо).
5.4.6. Підготування і миття ємкостей зі спусканням людей усередину ємкостей має здійснюватися згідно з розд. 7.2.2 і 7.4 ч.1 цих Правил.
5.4.7. Концентрація кальцинованої соди в мийному розчині не повинна перевищувати 0,5-1 %.
5.4.8. Не дозволяється мити алюмінієві ємкості каустичною содою.
5.4.9. Температура мийного розчину не повинна перевищувати при ручному митті 55 º С.
5.5. Морсове відділення
5.5.1. Випарні апарати для витягування спирту з відпрацьованої сировини, цукроварні котли, а також устаткування для подрібнювання сировини, пропарювання і миття бочок мають розміщуватися в окремих приміщеннях. При розміщенні у спільному цеху слід ізолювати їх перетинками.
5.5.2. Усі подрібнювальні машини мусять мати огороджувальні грати, що виключають можливість приступу до різальних частин машин. Огороджувальні грати має бути зблоковано з приводом машини. Отвір для відведення подрібленої маси мусить мати такий розмір, щоб крізь нього неможливо було проникнути до різальних елементів машини.
5.5.3. Завантаження машин для подрібнювання і цукроварильного котла має бути механізовано (шнек, норія тощо).
5.5.4. Зміну валків подрібнювальних машин слід робити за допомогою вантажопідйомного пристрою (таль, блок тощо), а зняті валки укладати у гнізда дерев'яних підкладок.
5.5.5. Механічні і гідравлічні преси мусять мати запобіжник, відрегульований на гранично допустимий тиск.
5.5.6. При розміщуванні чанів у морсовому підвалі відстань від підлоги до нижньої точки їхніх шпунтів має бути не менше 0.15-0.20м. Установлювати бочки чи бути безпосередньо на підлозі не дозволяється.
5.5.7. У випадку розміщення бочок в один, два чи три яруси під крайню бочку першого ряду мають підкладатися з обох боків скошені бруски (підвантажники). Укладання бочок більше ніж у три яруси забороняється. Накочування і спускання бочок з масою до 200 кг дозволяється робити за допомогою накочувальних брусів і мотузок не менше ніж двома робітниками. Накочування і спускання бочок з масою більше 200 кг має бути механізовано.
5.5.8. Вивантаження з настійних ємкостей відпрацьованої сировини має робитись крізь нижній люк і тільки після повного зливання рідини. Вивантаження відпрацьованої сировини крізь верхній люк не допускається.
5.5.9. Тиск пари у випарному апараті для витягування спирту з відпрацьованої сировини не повинен перевищувати 0,05 Мпа (0,5 кгс/кв.см).
5.5.10. Куб випарного апарата має бути споряджено запобіжним пристроєм згідно з вимогами розд.7.10.11 - 7.10.13 ч.1 цих Правил. На паропроводі, який підводить до апарату пару, мусить бути встановлено автоматичний редуктор, запобіжний клапан і манометр.
5.5.11. Вивантаження сировини з випарного апарату дозволяється лише після припинення подавання пари і охолодження апарата до 313 º К (40 º С).
5.5.12. При пропарюванні сталевих бочок і бутів гумові шланги має бути споряджено металевими конічними наконечниками з поздовжніми ребрами з металу, який не дає іскор при ударі (бронза, алюміній), і такими, що забезпечують вільний вихід пари.
5.6. Відділення отримання ароматних спиртів
5.6.1. Перегінний апарат має бути споряджено покажчиком його заповнення і автоматичною сигналізацією граничного рівня. Заповнення куба здійснюється згідно з інструкцією.
5.6.2. Перегінні апарати для отримання ароматних спиртів, які мають сорочковий обігрів парою, мусить бути обладнано вакуум-переривником і задовільняти вимогам цих Правил.
5.7. Приготування цукрового сиропу та колеру
5.7.1. Відділення з приготування цукрового сиропу та колеру має розташовуватися в окремому приміщенні, обладнаному механічною загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією.
5.7.2. Приготування цукрового сиропу та колеру мусить робитися у котлах, які мають паровий чи електричний обігрів. Котли мусить бути споряджено накривками з люками для завантажування цукру і механічними мішалками.
5.7.3. Застосування варильних котлів з відкритим вогневим обігрівом не допускається.
5.7.4. При приготуванні сиропу гарячим способом на бортах відкритого варильного котла мусить бути встановлено знімні циліндрічні кожухи, що охороняють робітників від опіків киплячою масою та місцеві відсмоктувачі газів и пари, які виділяються.
5.7.5. Перемішування і зливання гарячої маси колероварильного котла мусить бути механізовано.
5.7.6. Варильні котли з механізованим перемішуванням киплячої маси мусить бути обладнано автоматичними блокувальними пристроями захисних накривок чи грат.
5.7.7. Ручне перенесення гарячої маси колеру допускається лише вдвох на відстань не більше 10 м та по рівній поверхні та у щільно закритих посудинах, які виключають можливість розливу. Ручки у посудин для перенесення гарячого колеру мусить бути виготовлено з нетеплопровідних матеріалів.
5.7.8. У сироповарильному відділенні мають застосовуватися переносні світильники напругою 12 В у вологозахищеному виконанні.
5.8. Водопідготовка
5.8.1. На фільтрах установок водопідготовки мусять бути манометри і запобіжні клапани.
5.8.2. Очищення і дезинфекція свічок керамічного фільтра має виконуватися в окремому приміщенні.
5.8.3. Зберігання солі, активованого вугілля, кислот, лугів та інших матеріалів у приміщенні водопідготування не допускається.
5.9. Сховища для напівфабрикатів (соків, морсів) та готової продукції
5.9.1. Заглиблені ємкості для зберігання напівфабрикатів мусить бути обладнано двома люками, розташованими на протилежних боках.
5.9.2. Вертикальні ємкості мусить бути споряджено не менше ніж двома люками, один з яких розташовано у нижній частині бічної поверхні, а другий - на верху ємкості біля протилежної бічної поверхні.
5.9.3. Розміри люків мусять бути не менше: при коловому перерізі - діаметром 0,5 м, при квадратному - 0,6х0,6 м. Ребра отворів люків заглиблених ємкостей мусять мати борти висотою не менше 0,5 м.
5.9.4. Приміщення, у яких розміщені люки ємкостей, мусить бути забезпечено пересувними місцевими відсмоктувачами.
5.9.5. Ємкості для зберігання соків у атмосфері вуглекислого газу при від'ємних температурах мусить бути обладнано запобіжним клапаном, манометром, пристроєм для подавання вуглекислого газу у ємкість, покажчиком рівня, пристроєм для продування. Трубопроводи для подавання соку та випорожнення ємкості мусить бути споряджено запірними пристроями.
5.9.6. Подавання вуглекислого газу у ємкості має робитися крізь редукувальний пристрій, що знижує його тиск до дозволеної величини.
5.9.7. Приміщення для зберігання соків у ємкостях в атмосфері вуглекислоти при від'ємній температурі мусить бути обладнано сигнальним пристроєм для повідомлення черговому персоналу світлом і звуком про те, що там залишились люди і самостійно не можуть вийти. Перевірка роботи сигналізації має здійснюватися щозмінно.
5.9.8. Приміщення для зберігання морсів, соків і виноматеріалів мусить бути обладнано припливно-витяжною вентиляцією.
5.9.9. Подавання та видалення з ємкості продукту, а також миття резервуарів і бочок, які звільнилися від морсів та соків, мусить бути механізовано.
5.9.10. Укладання бочок з соками і морсами у штабеля має робитися за допомогою бочкопідйомників та згідно з вимогами п.п. 6.2.1.12 і 6.2.1.27 ч.1 цих Правил.
5.9.11. Двері у приміщеннях для зберігання соків мусить бути обладнано пристроєм, який дозволяє відчиняти їх як із середини, так і зовні приміщення.
5.9.12. Робота з установлення бочок у табори має робитися під керівництвом майстра. Протягом установлення бочок у табори (у 2-3 яруси) необхідно:
- ярус установлювати на рівній і твердій поверхні;
- бочки на таборі скріплювати шляхом заклинюваня їх підкладками (по дві підкладки з кожного боку);
- опори-підкладки з'єднувати між собою залізними скобами, а опори, підкладені під крайні нижні бочки закріплювати скобами, гвіздками чи шурупами - на кінцях табору встановлювати надійні анкерні упори глухого кута для запобігання розкочування бочок;
- установлювати бочки у 2-й та 3-й яруси за допомогою підйомних механізмів під керівництвом майстра (бригадира);
- правильність установлення бочок на таборі перевірити за шнуром і виском;
- перед закінченням роботи усі яруси оглянути і переконатися у міцності кріплення підкладок (клинів) шляхом остукування їх дерев'яними молотками.
5.10. Денатураційне відділення
5.10.1. Денатураційне відділення має знаходитись в окремому ізольованому приміщенні та задовільняти вимогам СНиП 2.01.02-85 і цих Правил. Будова дверних чи віконних прорізів у стінах приміщень, суміжних з денатураційним відділенням, не допускається. Стіни, що відокремлюють денатураційне відділення від суміжних приміщень, мусять бути вогнестійкими і підноситися над покрівлею не менше ніж на 0,6 м. Денатураційне відділення повинно мати вхід та вихід безпосередньо назовні.
5.10.2. При розміщенні денатураційного відділення на другому та вищерозташованих поверхах будівлі, як другий евакуаційний вихід, дозволяється влаштовувати зовнішні сталеві сходи, які відповідають вимогам п.п. 4.4.13, 4.4.14, 6.1.27 ч.1 цих Правил.
5.10.3. Доступ у денатураційне відділення дозволяється лише персоналу, який обслуговує це відділення.
5.10.4. Чани для приготування і зберігання денатурату мусить бути герметично закрито і споряджено дихальними клапанами та вогнеперешкоджувачами. Спиртова пара з них має уловлюватися спиртовими уловлювачами.
5.10.5. Обсмолювання пляшок з денатуратом має робитись зовні денатураційного відділення.
5.10.6. Процес перемішування при виготовленні денатурату і перекачування денатурованих речовин, ефіроальдегідної фракції спиртових відгонів і денатурату мусить бути механізовано.
5.10.7. Зберігання денатурованих речовин у цеху (гасу, піридину, фарби тощо) дозволяється лише у розмірі змінної потреби.
5.10.8. Якщо ефіроальдегідна фракція чи спирт надходить у бочках, останні після звільнення слід закривати пробками, які щільно загвинчуються, і лише після цього видаляти із цеху.
6.ВИРОБНИЦТВО ОЦТУ
6.1. Приготування живильних середовищ
6.1.1. Відділення приготування живильних середовищ для виробництва оцту має відповідати вимогам СНиП 2.01.02-85, ПБЕ(ПУЭ) і цих Правил.
6.1.2. Кількість спирту для приготування живильного середовища, яку дозволено зберігати у приміщенні, не мусить перевищувати добової потреби.
6.1.3. Резервуари для приготування розчинів живильних солей мусять мати люки, які щільно та легко зачиняються.
6.1.4. Робота з кислотами, лугами і солями має вестися згідно з вимогами розд. 6.2.2 ч.1 цих Павил.
6.1.5. У приміщенні, яке віднесено до категорії А чи Б, мусить працювати аварійна витяжна вентиляція, що автоматично вмикається разом з сигналізацією, коли у повітрі наявна вибухонебезпечна концентрація спиртової пари.
6.1.6. Спиртосховище чи відділення спиртових мірильників (виробничий склад спирту) мають відповідати вимогам розд. 6.2.1 і 7.8.25 ч.1 цих Правил і повинні забезпечуватися установками автоматичного пожежогасінням або автоматичною пожежною сигналізацією.
6.2. Відділення окислювання
6.2.1. Стерилізація і пропарювання окислювачів та інших технологічних резервуарів робиться парою, тиск якої не повинен перевищувати 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см).
6.2.2. Відпрацьоване повітря має проходити очищення від пари оцтової кислоти у спеціальних уловлювачах (абсорберах). Викиди повітря мусить бути організовано згідно з розд. 6.6.3 ч.1 цих Правил.
6.2.3. Через те що живі клітини оцтових бактерій є умовно непатогенними, протягом приготування посівного матеріалу слід додержуватися мікробіологічних вимог, як при роботі з живими організмами, згідно з розд. 7.7 ч.1 цих Правил.
6.3. Приймання, оброблення і зберігання оцту
6.3.1. При пастеризації оцту та пропарюванні збірників і фільтрпресів використовується пара тиском не вище 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см). На фільтрацію направляється оцет, розхолоджений до 30 º С.
6.3.2. Для зменшення виділяння пари оцтової кислоти у приміщенні усі збірники мусять мати люки, які герметично зачиняються, та сполучатися повітряними комунікаціями з уловлювачами (абсорберами).
6.3.3. До устаткування розливу оцту у пляшки і бутелі (фляги) ставляться вимоги, що зазначені у розд. 5.3 ч. 2 цих Правил.
6.3.4. Протягом виробництва оцту столового (ТІ 18-3-6-84) слід виконувати вимоги, зазначені у "Рекомендаціях з приймання і зберігання лісохімічної оцтової кислоти" і цій главі Правил.
6.3.5. Приміщення складів оцту повинне бути не нижче II ступеню вогнестійкості і відповідати вимогам викладеним в розд. 1.11 ч.2 цих Правил.
7. ВИРОБНИЦТВО ГЛУТАМІНОВОЇ КИСЛОТИ
7.1. Станція розведення зеленого витоку (устаткування для одержання глутамінової кислоти)
7.1.1. Установки для розведення зеленого витоку мусить бути обладнано накривками.
7.1.2. Установки для розведення зеленого витоку мусить бути споряджено приладами контролю і регулювання рівня і температури розчину, автоматичними пристроями, що вимикають пару при підвищенні температури понад допустиму, і переливними пристроями.
7.1.3. На нагнітальному трубопроводі насоса зеленого витоку мусить бути встановлено запобіжний клапан і манометр.
7.1.4. Місце відбирання проб в установках для розведення зеленого витоку мусить бути огороджено сітками.
7.2. Охолоджування у теплообміннику
7.2.1. Теплообмінник мусить бути споряджено краном для перекривання надходження зеленого витоку і води.
7.2.2. Теплообмінник періодично (2-3 раза на декаду) має продуватися стисненим повітрям з боку демінералізованого витоку для видалення відкладів.
7.2.3. На трубопроводі теплообмінника мусить бути встановлено запобіжний клапан і манометр.
7.3. Буферні збірники розведеного витоку
7.3.1. Буферні збірники розведеного витоку мусить бути обладнано накривками.
7.3.2. Буферні збірники розведеного витоку мусить бути споряджено приладами контролю і регулювання рівня рідини.
7.3.3. На нагнітальному трубопроводі насоса розведеного витоку мусить бути встановлено запобіжні клапани і манометр.
7.4. Установка для фільтрування розведеного витоку, що складається з двох патронних фільтрів ПФ-20
7.4.1. На фільтрах мусить бути встановлено контрольно-вимірювальні прилади (манометри, витратомірильники, термометри).
7.4.2. Верхню частину патронних фільтрів мусить бути обладнано зручною для обслуговування площадкою з огорожею.
7.4.3. Оглядові вікна мусить бути обладнано місцевим освітленням і захисними склами з металевою сіткою.
7.4.4. Мішалки для приготування реагентів мусять установлюватися в окремому приміщенні.
7.4.5. Для піднімання накривки фільтра мусить бути встановлено электротельфер чи інші підйомні механізми.
7.5. Станція демінералізації (йонітні реактори)
7.5.1. У приміщені станції демінералізаії постійно мусить знаходитися черговий спецодяг для виконання робіт, протягом яких можливо зіткнення з кислотою чи лугом.
7.5.2. Станцію демінералізації мусить бути обладанано оглядовою площинкою, огородженою металевою сіткою.
7.5.3. Приготування реагентів для регенерації йонітів робити у мішалках, закритих накривками і обладнаних відсмоктуванням з-під укриттів.
7.5.4. Дозування реагенту і подавання розчину мусить бути механізовано.
7.5.5. Мішалки для приготування реагентів мусить бути установлено в окремому приміщенні.
7.5.6. Йонітні реактори мусить бути виконано з листової сталі, покритої ебонітом, мати зварну конструкцію з опуклими днищами. Кожний реактор мусить бути споряджено двома люками і трьома контрольними склами.
7.5.7. Усередині кожного реактора мусять бути верхній і нижній розподільчі пристрої, а також очисник повітря (автоматичний і ручний).
7.5.8. Кожний реактор мусить бути споряджено панеллю з приладами управління электрозатворами, автоматичними затворами, витратомірильниками, манометрами і пристроєм для відбирання проб.
7.6. Збірник рідкого елюату
7.6.1. Збірники рідкого елюату мусить бути обладнано накривками.
7.6.2. Збірники рідкого елюату мусить бути споряджено приладами контролю і регулювання рівня рідини.
7.6.3. На нагнітальному трубопроводі насоса рідкого елюату мусить бути встановлено запобіжний клапан і манометр.
7.7. Підігрівачі рідкого елюату
7.7.1. Підігрівачі рідкого елюату мусить бути споряджено термометрами для контролю температури.
7.7.2. Очищення підігрівачів слід робити хімічним чи механічним способами.
7.7.3. Перед чищенням підігрівач мусить бути вимкнено по всіх трубопроводах зі встановленням заглушок. Під час чищення підігрівача перебувати під нижніми накривками не дозволяється.
7.7.4. Підігрівачі мусять бути споряджені переносними лійками, за допомогою яких було б можливо спустити рідкий елюат з підігрівачів перед їх чищенням.
7.7.5. Для чищення трубок підігрівачі мусить бути обладнано стаціонарними чи пересувними площадками з драбиною.
7.7.6. Технічне освідчування (внутрішній огляд і гідравлічне випробування) підігрівачів має робитися: після монтажу, капітального ремонту та періодично не менше одного разу на два роки. Результатиосвідчення мають занотовуватися у паспорті.