1.2.7. Очищення шнека або скребкового транспортера та проштовхування шматків змерзлої картоплі слід робити за допомогою дерев'яного весла, скребка чи іншого пристрою.
Барабани, лопати, муфти, валики, шнеки машин для миття сировини слід закрити кожухами, які виключають можливість доторкання персоналу обслуги до частин устаткування, що обертаються.
1.2.8. Вентиль пуску води на мийницю слід установити біля робочого місця мийника на висоті 0,75 - 1,2 м від підлоги площинки обслуговування мийниці. Кнопки "Пуск" та "Стоп" електродвигуна слід установити не далі 1 м від робочого місця мийника.
1.2.9. Шахта елеватора повинна бути щільно обшита вздовж всієї висоти. Для профілактичного огляду і ремонту елеватора в обшивці шахти слід обладнати дверцята, що зачиняються під час роботи елеватора.
1.2.10. Для прокручування елеватора у випадку ремонту слід обладнати ручний привід.
1.2.11. Перед елеватором слід встановити водовідділювач чи інші пристрої, які забезпечують повне відділення води.
1.2.12. Протягом розроблення і виконання технологічних процесів транспортування, очищування та миття сировини слід забезпечувати заходи та засоби прибирання розливів, розсипу сторонніх домішок, а також засоби ефективного очищення мийної води перед випусканням її у водоймища.
1.2.13. Не дозволяяється здійснювати очищення водовідділювачів без попередньої зупинки картоплемийниці.
1.3. Зерносховища
1.3.1. Протягом вивантаження зерна із залізничних вагонів, завантаження завальних ям та роботи усередині завальних ям, бункерів та силосних комірок слід додержуватися вимог розд. 7.2, 7.3, 7.4, 7.5 ч.1 цих Правил.
Зерно (особливо просо) має властивість затягувати людину у воронку, тому не допускається спускання людей у бункер, вагон, завальну яму, заповнену зерном. Верхні люки повинні мати блокування, що виключає роботу при відчиненому люці.
1.3.2. Будівлі зерносховищ повинні бути не нижче III ступені вогнетривкості. Дерев'яні елементи перекриття слід піддавати вогнезахисній обробці. Елеватори повинні бути не нижче III ступені вогнетривкості. Зерносклади, розташовані вище першого поверху, мусять бути обладнані механізмами для піднімання та спускання вантажів.
1.3.3. Гранично допустиме завантаження складів зерном повинно позначатися рискою, яка нанесена на стіні склада.
1.3.4. Вертикальні зернові елеватори, силосні бункери та інші сховища для зерна повинні закриватися суцільними настилами (накривками) з обладнанням у них завантажувальних гранчастих люків обслуговування.
1.3.5. Внутрішня поверхня стін силосів, засіків та бункерів повинна бути гладенькою, без шпарин, щілин та вибоїв. Стіни завальних ям, засіків, бункерів повинні мати ухил не менше 45 º С, який забезпечує повне зсипання зерна.
1.3.6. Протягом бунтування зерна та розбирання бунтів для запобігання падіння робітників з висоти та завалюванню їх завислими шарами зерна, необхідно додержувати наступне:
а) кут нахилу сторін бунту не допускати більше 45 º С;
б) подавання зерна з бунтів висотою більше 2 м здійснювати з краю бунта і лише згори (уступом). При цьому у роботі повинно брати участь не менше 2 осіб, споряджених поясами з рятувальними вірьовками;
в) не допускати подавання зерна у приймальні самопливом із середини бунта.
1.3.7. Над усіма випускними люками та отворами у завальних ямах, бункерах, де насип зерна може перевищувати 1 м, слід встановлювати пірамідальні огорожі або інші пристрої, які забезпечують безпеку персоналу обслуги. Пірамідальну огорожу повинно бути встановлено співвісно з випускним отвором, міцно прикріплено до підлоги і заввишки більше на 0,5 м максимального насипу зерна, відстань між поперечними планками не більше 0.25 м.
1.3.8. Жолоби шнеків повинні мати міцні кришки, які щільно закриваються, а завантажувальні отвори - знімні граки з комірками розміром не більше 0,05х0,05 м. Шнеки, які піднімаються над підлогою, повинні бути обладнані перехідними містками з перилами.
1.3.9. Приямки башмаків елеваторів, шнеків та пневмоустановок слід огородити та спорядити стаціонарними сходами.
1.3.10. Стаціонарні стрічкові транспортери у місцях набігання стрічки на барабан повинні мати запобіжні огорожі на довжину не менше 1 м від місця набігання стрічки на барабан.
1.3.11. Робота транспортних механізмів у прохідному тонелі без освітлення не дозволяяється.
1.3.12. При роботі устаткування, що здіймає пил, треба забезпечити дію аспірації та загальнообмінної вентиляції.
1.3.13. Пускові пристрої устаткування повинно бути обладнано у такий спосіб, щоб його пуск був би неможливий без попереднього пуска аспіраційних систем з розривом у часі 15 секунд, зупинка аспіраційних систем після зупинки технологічного устаткування - з розривом у часі 2 - 3 хвилин.
1.3.14. У аварійних ситуаціях та при виникненні загоряння належить вимикати водночас усе аспіраційне та технологічне устаткування кнопкою "Стоп", яка установлена біля входу у кожну виробничу будівлю і захищена від випадкового натискання.
1.3.15. Аспіраційні повітроводи слід, по можливості, прокладати вертикально з ухилом не менше 60% º до горизонту з мінімальною довжиною горизонтальних ділянок, які слід розміщувати у місцях, зручних для обслуговування, по можливості, на висоті не більше 3 м.
1.3.16. У горизонтальних ділянках люки для очищення повітропроводів слід установлювати на віддалі не більше 4 м, а також біля фасонних деталей повітроводів (відведення, трійники).
1.3.17. Справність та надійність дії аспіраційних установок слід систематично перевіряти згідно з розробленою на підприємстві інструкцією.
1.3.18. Для запобігання аваріям, які пов'язані з вибухом пилоповітряних сумішей у зернопереробному устаткуванні, слід передбачати систему локалізації вибуху згідно з вимогами Рекомендацій з проектування та експлуатації систем локалізації вибуху в устаткуванні підприємств зі зберігання і перероблення зерна.
1.3.19. Система локалізації вибуху повинна складатися зі швидкодіючих засувок типу У2-Б3Б з лінійним асинхронним електроприводом, датчиків-індикаторів тиску типу СУМ - 1, силової апаратури, комунікацій управління і сигналізації та забезпечувати швидке перекривання комунікацій засувками шиберного типу за умови скиду надлишкового тиску вибуху в атмосферу.
1.3.20. Датчики-індикатори вибуху встановлюються на устаткуванні, у якому можливий первісний вибух, у тому числі в обов'язковому порядку на голівках норій, на подрібнювачах, на фільтрах і циклонах аспірації, на пилоосаджувальних камерах і камерах нагрівання сушарок.
1.3.21. Вибухорозряджувачами слід захищати устаткування, де відбиваються горючі речовини органічного чи неорганічного походження (норії, дробарки, циклони, фільтри) і встановлюватися відповідно до Временной инструкции N9-1-88 по проектированию, установке и эксплуатации взрыворазрядителей для производственного оборудования предприятий Минхлебпрома СССР, 1998 г.
1.3.22. Вмикання пересувних механізмів до електромережі і заземлювальних пристроїв дозволяється лише особам, що мають допуск до обслуговування електроустановок.
1.3.23. Пересувати зернонавантажувальні пересувні механізми, стрічкові транспортери на інше робоче місце дозволяється при вимкненому струмопідвідному кабелі. До початку роботи слід надійно закріпити їх для запобігання перекиданню.
1.3.24. Стіни сховищ цеху обробки, тунелей, приймальних ям, галерей повинні бути гладкими, без пошкоджень, що запобігає накопиченню на них пилу. Покрівлі слід виконувати з негорючих матеріалів.
1.3.25. Освітлення складів повинно бути тільки електричне. Для вимикання электромережі рубильник встановлюється зовні приміщення.
1.3.26. У зерносховищах слід встановлювати постійний контроль за температурою зерна. Висота шару зерна не повинна перевищувати 2,0 м.
1.4. Приймання і зберігання меляси
1.4.1. Ділянка зливання меляси зі залізничних чи автомобільних цистерн повинна мати зливну естакаду з настилом, площинками, сходами, перилами, відкидними містками згідно з вимогами розд. 8, 9 ч.1 цих Правил та обладнана паровим пристроєм для розігрівання меляси.
1.4.2. Кожна цистерна, подана під розвантаження, фіксується гальмівними башмаками. Зливання меляси здійснюється самоплином у зливні пристрої крізь нижній зливний прилад. Зачищання цистерн від меляси здійснюється робітником при відчиненому верхньому люці та зливному приладі з дотриманням вимог розд.7.2 ч.1 цих Правил . Насосна станція повинна розташовуватися у закритому приміщенні з опаленням.
1.4.3. Меляса повинна зберігатися тільки у наземних закритих сталевих резервуарах, які надійно охороняють мелясу від потрапляння атмосферних опадів і талої води. Зберігати мелясу в земляних ямах, які облицьовані цеглою або цементом, не дозволяється.
Для забезпечення кращого обліку меляси, що зберігається, ретельного очищення та дезинфекції резервуарів і допоміжного устаткування на кожному заводі слід мати не менше двох резервуарів.
1.4.4. Кожний резервуар повинен мати наступні пристрої:
а) зовнішні стаціонарні сходи, огороджені по периметру поруччям висотою не менше 1 м;
б) спускну засувку у днищі резервуара для забезпечення повного стікання меляси при опорожненні резервуара, змійовик для розігрівання і гільзу для термометра;
в) пробні крани діаметром 0.025 м, установлені через кожний метр висоти резервуара поблизу зовнішніх стаціонарних сходів;
г) трубу діаметром 0.15 - 0.20 м, відкриту з обох боків та встановлену усередині резервуара біля стінки поблизу зовнішніх сходів, призначену для визначення висоти шару меляси. Труба нагорі повинна доходити до верхнього краю резервуара і внизу не доходити до дна приблизно на 0.20 м.
1.4.5. На кожному резервуарі повинно бути нанесено олійною фарбою номер резервуара, ємкість резервуара (у куб. м), об'єм меляси на 1 см висоти її шару у резервуарі.
1.4.6. З метою запобігання утворення піни відткритого кінця трубопровода, який підводить мелясу до резервуара, повинно бути загнуто до внутрішньої стінки резервуара.
1.4.7. Після кожного опорожнення резервуарів від меляси, але не менше одного разу на рік, перед початком виробництва слід проводити очищення, промивання і дезинфекцію резервуарів та інших допоміжних ємкостей, а також трубопроводів, арматури і насосів. Роботу поі зачищенню меляси, промивання та дезинфекції резервуарів слід здійснювати згідно з вимогами розд.7.2.4.4 ч. 1 цих Правил.
1.4.8. Лабораторія повинна вести спеціальний журнал, де слід робити запис часу і порядку проведення очищення і дезинфекції резервуарів, трубопроводів та допоміжного устаткування.
1.4.9. Заради запобігання розвиненню цукроамінної реакції, розігрівання меляси та врахування зміни температури у резервуарах здійснюють за технологічною інструкцією.
1.5. Підроблення сировини
1.5.1. Приміщення підроблювальних цехів слід відокремлювати протипожежною стіною від сусідніх виробничих приміщень. Приміщення підроблювальних цехів повинно бути обладнано механічною припливно-витяжною вентиляцією.
1.5.2. Транспортне устаткування підроблювальних цехів, яке здіймає пил, повинно бути герметизовано або замкнене у закриті кожухи і споряджено місцевими відсмоктувачами з наступним очищенням повітря від пилу. Завальні ями, бункери і місця скидання зерна повинні мати місцеву аспірацію, яка вмикається протягом розвантажування зерна.
1.5.3. Перед вальцьовими станками, молотковими подрібнювачами та лущильними машинами повинно бути встановлено сита і магнітні сепаратори, що забезпечують повне вловлення сторонніх включень. За станом і якістю чищення магнітних сепараторів повинен бути встановлений постійний контроль.
1.5.4. Накривка молоткового подрібнювача повинна мати блокування, яке виключає можливість увімкнення подрібнювача при відкритій накривці.
1.5.5. Для безпечного пуску і зупинки устаткування цех повинен мати двобічний телефонний зв'язок або звукову і світлову сигналізацію з цехом теплового оброблення та зі складом сировини.
1.5.6. Зберігати у цеху мішки із зерном і напівпродуктами розмелу не дозволяється. Порожні мішки з-під зерна і напівродуктів розмелу необхідно зберігати та піддавати обробленню в окремих приміщеннях.
1.5.7. Прибирання пилу у приміщенні з устаткування і трубопроводів повинно проводитись щозмінно.
1.5.8. Встановлення у виробничих приміщеннях бункерів для зберігання відходів, пилу не допускається.
1.6. Теплове оброблення сировини та оцукрення
1.6.1. Приміщення для розварювання сировини мусить мати зв'язок між блоком розварювання та оцукрювачем (заторно-охолоджувальним чаном).
1.6.2. Розварювачі періодичної дії і агрегати неперервного розварювання мають задовольняти вимогам, викладеним у Правилах будови і безпечної експлуатації посудин, які працюють під тиском, установки неперервного розварювання, змонтовані за Міроцькою схемою (трубчасті),- вимогам, викладеним у Правилах будови й безпечної експлуатації трубопроводів пари й гарячої води. Перед колектором пари мусить бути встановлено автоматичний регулювальний пристрій, який виключає подання пари тиском вищим за встановлену величину. Не допускається здійснювати очищення агрегатів неперервного розварювання шляхом випалювання; його слід вести шляхом виварювання та видалення накипу механічними зособами, суворо дотримуючись графіка очищення. Варильні колони агрегатів та установок неперервного розварювання мусять мати захисні гільзи на днищах та у нижній циліндричній частині.
1.6.3. Розварювач типу "Генце" мусить мати захисну сталеву гільзу у циліндричній і конусній частинах та мідну - у видувній коробці. Розварювач типу "Генце" повинен мати пробовідбирач.
1.6.4. Протягом монтажу розварювача слід додержуватись таких вимог:
а) розварювач має бути встановлено суворо за виском;
б) завантажувальний люк мусить розташовуватись напроти самоплива бункера передрозварювача;
в) відстань від підлоги верхньої площинки розварювача до нижнього люка передрозварювача має бути не менше 0,7 м та не більше 1,25 м;
г) розварювач має бути встановлено з додержанням мінімальних відстаней: до стінки не менше 1 м, до першої сходинки вхідних сходів не менше 1,25 м, між розварювачами, за відліком від зовнішньої поверхні апарата, - не менше 1 м.
1.6.5. Якщо при гідравлічних випробуваннях не виявлено ознак розриву, течі, "сльозок", потіння у зварних з'єднаннях та залишкових деформацій, то розварювач (посудина) вважається таким, що витримав випробування. На помітному місці розварювача (посудини) має бути нанесено реєстраційний номер, дозволений тиск, дата наступного внутрішнього огляду та гідравлічного випробування.
1.6.6. Незалежно від термінів освідчення, встановленних інспектором Держнаглядохоронпраці, щорічно, у період капітального ремонту завода, кожен розварювач і кожна колона агрегату неперервного розварювання мають підлягати освідченню згідно з інструкцією.
1.6.7. Якщо стінку розварювача спрацьовано до 0,00 8м, а колону агрегату неперервного розварювання до 0.005 м, експлуатація апаратів мусить бути припинена. Питання щодо подальшої їхньої експлуатації має бути вирішено місцевими органами Держнаглядохоронпраці.
1.6.8. У випадку, коли захисна гільза має спрацьованість до 50% висхідної товщини, вона підлягає заміні. Установлення у розварювачах залізобетонних гільз не дозволяється.
1.6.9. Передрозварювач повинен бути обладнано повітровиками, вакуум-переривниками, манометром.
1.6.10. Важель управління розвантажувальним люком передрозварювача мусить мати довжину не менше 0.4 м і не більше 0.8 м.
1.6.11. Віддаль від найближчого розварювача до оцукрювача маєбути не менше 2 м та не більше 4 м.
1.6.12. Маховичок клапана видувної коробки розварювача мусить бути розміщено на висоті не менше 0.75 м та не білше 1.5 м від підлоги.
1.6.13. Верхній люк розварювача періодичної дії слід розташувати не вище 0.75 м та не нижче 0.25 м над рівнем підлоги площинки обслуговування розварювача.
1.6.14. По закінченні видування розвареної маси відчиняти накривку розварювача дозволяється тільки після зниження тиску у ньому до нуля та при відкритому циркуляційному вентилі.
1.6.15. Оцукрювач першого ступеню і витримувач має бути обладнано автоматичним пристроєм, який виключає можливість їх переповнення та викиду гарячої маси.
1.6.16. Чищення, ремонт або внутрішній огляд устаткування цеха теплового оброблення сировини мусять здійснюватися згідно з вимогами, викладеними у розд. 7.2, 7.4 ч.1 цих Правил.
1.6.17. Відбирання проб маси з розварювача має здійснюватися спеціальними пробовідбирачами, що виключають можливість опіку.
1.6.18. Між варильниками, які знаходяться на верхній та нижній площинках, слід налагодити звукову і світлову сигналізацію.
1.6.19. В установках з напівнеперервним і неперервним процесами розварювання витримувач (сепаратор пари) мусить мати запобіжний пристрій, що виключає можливість підвищення у ньому тиску вище 0.05 МПа (0.5 кгс/кв.см), та вакуум - переривник. З робочого місця варильника мусить бути видно світлову сигналізацию, яка показує наявність граничних рівнів маси у витримувачі.
1.6.20. Витримувач має бути розраховано на динамічні навантаження, які виникають у ньому під час видування.
1.6.21. Обладнання установок для вакуум-охолодження після монтажу чи ремонту має бути випробувано при гідравлічному тиску 0.2 Мпа (2 кгс/кв.см).
1.7. Відділення солодовирощування та культивування мікроорганізмів-продуцентів ферментів у глибинний спосіб
1.7.1. Солодовне відділення має бути ізольовано від інших приміщень та обладнано загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією.
1.7.2. Відділення для замочування зерна на солод має бути ізольовано від відділення солодовирощування та подрібнення солоду.
1.7.3. Приміщення солодовні мусить бути забезпечено загальнообмінною вентиляцією.
1.7.4. Подавання зерна у замочувальний чан має бути механізовано.
1.7.5. Площинка для обслуговування замочувального чана мусить бути нижче верхньої частини чана на 0,8 м, а висота розташування випускного люка мусить забезпечувати самоплив замоченого зерна, яке випускається.
1.7.6. При солодовирощуванні у пневматичних солодовнях типу "пересувна грядка", що обладнуються ворушильником солоду і пересувним візком, повинні дотримуватися наступні правила:
а) електрообладнання "пересувної грядки": ворушильника, пересувного візка, електрошафи мусять бути пиловологонепроникними і заземленими згідно з вимогами ПУЕ. Заземленню підлягають також рельси;
б) електроживлення кіл управління і блокування приводу ворушильника і пересувного візка та місцевого освітлення мусить мати напругу не вище 12 В;
в) усі вантажопідйомні блоки повинні бути споряджені обмежувачами, які запобігають самочинному спадінню троса з блоку та заклинюванню його поміж блоком та кронштейнами.
1.7.7. Подавання солоду на солодоподрібнювач має бути механізовано.
1.7.8. Солодоподрібнювачі мусять бути обладнані механічними живильниками.
1.7.9. У ферментних цехах вирощування мікроорганізмів-продуцентів ферментів у глибинний спосіб повинно задовольняти вимогам безпеки, викладеним у Правилах безпеки для виробництв мікробіологічної промисловості і технологічних регламентах на виробництво ферментних препаратів.
1.8. Бродильне та дріжджове відділення
1.8.1. Бродильне та дріжджове відділення мусять бути ізольовані від інших приміщень і (опріч природньої вентиляції) обладнані загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією з механічним збудженням та аварійною вентиляцією.
Розміщення бродильного и дріжджового відділень у напівпідвальних чи підвальних приміщеннях не допускається.
1.8.2. Бродильні апарати і дріжджогенератори повинні бути герметизовані, обладнані вакуум-переривниками, спиртовими уловлювачами та покажчиками рівня рідини. Відведення двоокису вуглецю з бродильних апаратів повинно здійснюватися згідно з вимогами п. 6.3 і п.8.12 ч.2 цих Правил.
1.8.3. Не допускається скидати у бродильні апарати рідину, яка містить спирт та має міцність вищу за міцність бражки.
1.8.4. Бродильні апарати і дріжджогенератори мусять мати верхній та нижній люки і обладнані пристроями для механічного миття. Під кришкою верхнього люка мусять бути грати. Експлуатація цього устаткування без люків не допускається.
1.8.5. Верхню площинку для обслуговування бродильних апаратів і дріжджогенераторів слід розташовувати нижче верхньої позначки циліндричної частини бродильного чана не менше 1 м.
1.8.6. Спорудження нових заглиблених бражних резервуарів забороняється. Бражний резервуар мусить бути закрито щільною накривкою, що не прогинається і замикається на замок, ключ від якого повинен знаходитися у відповідальної особи.
1.8.7. Видалення двоокису вуглецю з існуючих заглиблених резервуарів має здійснюватися заповненням їх водою.
1.8.8. Між бродильним та вуглекислотним цехами мусить бути встановлена двобічна звукова або світлова сигналізація.
1.8.9. Взяття проб бражки має робитися спеціальними пробовідбірниками крізь спеціально обладнані пробовідбірні крани.
1.8.10. Чищення, внутрішній огляд, миття та ремонт бродильних апаратів та дріжджогенераторів має здійснюватися згідно з вимогами розд. 7.2.2 ч.1 цих Правил.
1.8.11. Зберігання хлорного вапна і тари з-під нього в бродильному і дріжджовому відділеннях не дозволяється. Підготування живильних і дезинфікуючих розчинів має відповідати вимогам розд. 7.4 ч.1 цих Правил.
1.9. Відділення перегонки та ректифікації
1.9.1. Брагоректифікаційні та ректифікаційні установки мусять розміщуватися в окремому приміщенні (апаратне відділення).
1.9.2. Робота брагоректифікаційних і ректифікаційних установок, якщо є пропуски пари чи рідини у зварних або фланцевих з'єднаннях, лючках, заклепках чи штуцерах, не допускається.
1.9.3. На паропроводі, який підводить пару у відділення брагоректифікації, мусять встановлюватися автоматичні регулювальні пристрої, що виключають можливість подання пари в апарати з тиском вище встановленої величини.
1.9.4. Усі колони брагоректифікаційних і ректифікаційних установок, які працюють при атмосферному тиску, знизу й згори мусять обладнуватися вакуум-переривниками. Установлення запірних пристроїв між установками і вакуум-перервниками не допускається. У брагоректифікаційних установках, колони які працюють під тиском нижче атмосферного, встанавлюється загальний вакуум-переривник на комунікації між барометричним конденсатором і вакуум-насосом.