10.4.36. Ємкості (силоси чи бункери) сипких продуктів об'ємом понад 50 куб. м повинні бути заземлені не менше ніж у двох діаметрально протилежних місцях. Для вертикальних ємкостей діаметром до 2.5 м допускається один заземлюючий пристрій. В залізобетонних ємкостях повинні заземлюватись їх металеві днища та всі інші металеві частини.
10.4.37. Проходи спеціально прокладених нульових заземлюючих провідників крізь стіни приміщень з вибухопожежонебезпечними зонами повинні виконуватись у відрізках труб або в прорізах. Отвори труб та прорізів повинні бути ущільнені негорючими матеріалами. З'єднання нульових заземлюючих провідників у місцях проходів не допускається.
10.4.38. Для визначення технічного стану заземлюючого пристрою повинні періодично проводитись:
- зовнішній огляд видимої частини заземлюючого пристрою;
- огляд з перевіркою наявності ланцюга між заземлюючим та заземлюваним елементами (відсутність обривів та незадовільних контактів у проводці, яка з'єднує апарати із заземлюючим пристроєм), а також перевірка пробивних запобіжників трансформаторів;
- вимірювання опору заземлюючого пристрою;
- перевірка ланцюга "фаза-нуль";
- перевірка надійності з'єднань природних заземлювачів;
- вибіркове розкриття грунту для огляду елементів заземлюючого пристрою, що знаходяться в землі.
10.4.39. На кожний заземлюючий пристрій, що знаходиться в експлуатації, повинен бути паспорт, який містить схему заземлення, основні технічні дані, дані про результати перевірки стану заземлюючого пристрою, про характер ремонтів та змін, що були внесені до пристрою.
10.4.40. На вході до приміщень класу В - IIа необхідно встановлювати металеві грати для ніг, а на вхідних дверях - металеві ручки, що заземлені відповідно до вимог ПУЕ.
10.4.41. Неметалеве устаткування вважається електростатично заземленим, якщо опір будь-якої точки внутрішньої і зовнішньої поверхонь відносно контура заземлення не перевищує 10 у сьомому ступені Ом.
10.4.42. При проведенні електозварювальних робіт не дозволяється застосовувати у якості зворотного проводу металеві трубопроводи, устаткування, шини заземлення та інші конструкції. Обидва електропроводи від зварювального агрегату повинні бути підведені безпосередньо до місця електрозварювання.
10.5. Захист будівель та споруд від блискавки
10.5.1. Відповідно призначень будівель та споруд необхідність виконання захисту від блискавки і вторинних її проявів та його категорія, а при використанні стержневих та тросових блискавковідводів - тип зони захисту повинні визначатись у відповідності з вимогами РД 34.21.122-87.
10.5.2. Як заземлювачі захисту від блискавки можуть використовуватись всі рекомендовані ПУЕ заземлювачі електроустановок, за винятком нульових проводів повітряних ліній електропередачі напругою до 1 кВ.
10.5.3. Залізобетонні фундаменти будівель, споруд, зовнішніх установок, опір блискавковідводів слід, як правило, використовувати, як заземлювачі захисту проти блискавки, за умови забезпечення безперервного електричного зв'язку по її арматурі та приєднанні її до закладних деталей за допомогою зварювання.
10.5.4. Перевірка стану пристроїв захисту проти блискавки повинна проводитись для будівель та споруд I та II категорій один раз на рік перед початком грозового сезону, для будівель та споруд III категорії - не рідше одного разу на три роки зі складанням акту, в якому вказуються виявлені дефекти.
Перевірці підлягають цілісність та захищеність від корозії доступних оглядові частин блискавкоприймачів, струмовідводів та контактів поміж ними, а також величина опору струмові промислової частоти заземлювачів блискавковідводів, що розташовані окремо. Ця величина не повинна перевищувати результатів відповідних вимірів на стадії приймання більше, ніж у п'ять разів. В протилежному разі слід проводити ревізію заземлювача.
10.5.5. Зовнішні металеві ємкості або окремо розташовані ємкості для зберігання рідкого палива повинні бути захищені від прямих ударів блискавки:
- якщо товщина металу покриття 0.004 м і більше, а також окремо розташовані ємкості об'ємом понад 200 куб. м незалежно від товщини металу покриття досить приєднати до заземлювача;
- якщо товщина металу покриття менше ніж 0.004 м необхідно захистити блискавковідводами, встановленими окремо або на самій споруді.
10.5.6. Установки, що мають корпуси з залізобетону, повинні бути захищені від прямих ударів блискавки блискавковідводами, що встановлені окремо або безпосередньо на них.
10.6. Робота з переносним електроінструментом
10.6.1. Електроінструмент та ручні електричні прилади повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91, ПТЕ і ПТБ, ПУЕ.
10.6.2. До роботи з електроінструментом та ручними електричними машинами класу I у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом та поза приміщеннями допускаються особи, які пройшли виробниче навчання та мають групу з електробезпеки не нижчу II.
10.6.3. Застосовувати електроінструмент та ручні електричні прилади допускається лише у відповідності з призначенням, вказаним у паспорті.
10.6.4. Залежно від категорії приміщення щодо ступеня небезпеки ураження електричним струмом повинні застосовуватись електроінструмент та ручні електричні машини не нижче наступних класів:
- клас I - у приміщеннях без підвищеної небезпеки. При роботі з електроінструментом та ручними електричними машинами класу I слід користуватись засобами індивідуального захисту;
- класи II та III - у приміщеннях з підвищеною небезпекою та поза приміщеннями;
- клас III - у особливо небезпечних приміщеннях, а також при несприятливих умовах роботи (в котлах, баках тощо).
10.6.5. Не дозволяється експлуатувати машини у вибухонебезпечних приміщеннях або з хімічно активним середовищем, яке руйнує метали та ізоляцію.
10.6.6. Не допускається експлуатувати машини, що не захищені від діяння крапель та бризок, що не мають відмітних знаків (крапля в трикутнику або дві краплі), в умовах діяння крапель та бризок, а також на відкритих площадках під час снігопаду або дощу.
Кожна машина повинна мати інвентарний номер.
10.6.7. Корпус електроінструменту на напругу више 42 В повинен мати спеціальний затиск для приєднання заземлюючого проводу з відмітним знаком "З" або "Земля".
10.6.8. Оболонки кабелів та проводу повинні закладатися в електроінструмент та міцно закріплюватися, що запобігти їх злому та стирання.
10.6.9. При користуванні електроінструментом їх провід або кабель повинні підвішуватися. Безпосередній дотик проводів, кабелю з металевими, гарячими, вологими і масляними поверхнями чи предметами не допускається.
10.6.10. Приєднання до мережі електроінструменту повинно виконуватися шланговим проводом. Допускається застосовувати багатожильний гнучкий провід (типу ПРГ) з ізоляцією на напругу не нижче 500 В, замкнений у гумовий шланг.
10.6.11. Електроінструмент та допоміжне устаткування повинне піддаватись перевірці не рідше одного разу на 6 місяців.
10.6.12. Приєднання пересувних електроприймачів у приміщеннях класу В-Iа і у зовнішніх установках класу В-Iг у межах вибухопожежонебезпечної зони повинне виконуватися за допомогою гнучкого кабеля, замкненого у гнучкий герметичний металорукав.
10.6.13. Підключення, технічне обслуговування машин та допоміжного устаткування та їх перевірка повинні проводитись електротехнічним персоналом з групою з техніки безпеки не нижче III.
10.7. Засоби захисту, які використовуються при роботі з електроустаткуванням
10.7.1. Засоби захисту повинні знаходитись як інвентарні на трансформаторних підстанціях, в розподільних пунктах, а також видаватись для індивідуального користування.
10.7.2. Відповідальність за своєчасне забезпечення персоналу та комплектування електроустановок випробуваними засобами захисту у відповідності з нормами комплектування, за організацію правильного зберігання та створення необхідного резерву, своєчасне проведення періодичних оглядів та випробувань, вилучення непридатних засобів та за організацію обліку засобів захисту покладається на керівників цеху, служби, підстанції, дільниці, мережі, майстра дільниці, у віданні якого знаходяться електроустановки або робочі місця, а у цілому на підприємстві - на його власника, або уповноважену ним за наказом посадову особу.
10.7.3. Всі електрозахисні засоби та пристрої, що знаходяться в експлуатації, за винятком килимків, підставок, плакатів та знаків безпеки, повинні бути пронумеровані. Якщо засіб захисту складається з кількох частин, загальний для нього номер потрібно ставити на кожній частині. Засоби захисту, що перебувають в індивідуальному користуванні, також повинні бути зареєстровані в журналі обліку та утримування засобів захисту з зазначенням дати видачі та підписом особи, яка їх отримала.
10.7.4. Після виготовлення засобів захисту вони повинні підлягати приймально-здавальним (кожен зразок) періодичним та поточним випробуванням (ГОСТ 16504-81). При експлуатації засоби захисту повинні підлягати періодичним та позачерговим (що проводяться після ремонту) випробуванням.
10.7.5. Періодичність випробувань засобів захисту:
- гумові діелектричні рукавиці - 1 раз на 6 місяців;
- гумові діелектричні боти - 1 раз на 36 місяців;
- гумові діелектричні калоші - 1 раз на 12 місяців;
- слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками – один раз на 12 місяців.
10.7.6. Розподільні пристрої напругою до 1000 В повинні бути укомплектовані такими засобами захисту:
- ізолююча штанга - за місцевими умовами;
- покажчик напруги - 2 одиниці;
- ізолюючі кліщі - 1 одиниця;
- діелектричні рукавиці - 2 пари;
- діелектричні калоші - 2 пари;
- ізолююча підставка або діелектричний килимок - за місцевими умовами;
- захисні окуляри - 1 пара;
- переносні заземлювачі - за місцевими умовами.
10.7.7. В електроустановках допускається застосування діелектричних бот та калош.
10.7.8. Встановлювати накладки на струмопровідні частини, якщо в їх конструкції не передбачені ізолюючі рукоятки та тримачі, необхідно із застосуванням засобів захисту.
10.7.9. Засоби захисту необхідно зберігати в закритих приміщеннях. Засоби захисту з гуми, які знаходяться у складському запасі, необхідно зберігати у сухому приміщенні.
10.7.10. Ізолюючі штанги та кліщі слід зберігати в умовах, що виключають їх прогинання та дотик до стіни, покажчики напруги та електровимірювальні кліщі - в футлярах або чохлах.
10.7.11. Засоби захисту, які знаходяться в експлуатації, розміщують у спеціально відведених місцях, як правило, біля входу до приміщення, а також - на щитах керування. В місцях зберігання повинні бути гачки або кронштейни для штанг, кліщів, переносних заземлювачів, плакатів, знаків безпеки, а також шафи, стелажі для рукавиць, ботів, калош, рукавичок, захисних окулярів тощо.
10.8. Вимоги безпеки до акумуляторних установок.
10.8.1. Вибір електронагрівальних пристроїв, світильників, електродвигунів вентиляції і електропроводок для основних і допоміжних приміщень акумуляторних батарей, а також встановлення і монтаж вказаного електроустаткування повинні проводитися у відповідності з ПУЕ.
10.8.2. Для зарядних і підзарядних двигунів-генераторів повинні передбачатися пристрої для їх вимкнення у разі появи зворотного струму.
10.8.3. Шини постійного струму повинні бути споряджені пристроями для постійного контролю ізоляції, що дозволяють оцінювати значення опору ізоляції і діють на сигнал у разі зниження опору ізоляції одного з полюсів до 20 кОм у мережі 220 В, 10 кОм у мережі 110 В, 5 кОм у мережі 48 В і 3 кОм у мережі 24 В.
10.8.4. Для акумуляторної батареї слід передбачати блокування, яка не допускає проведення заряду батареї з напругою більше 2.3 В на елемент при вимкненій вентиляції.
10.8.5. У приміщенні акумуляторної батареї один світильник повинен бути приєднаний до мережі аварійного освітлення.
10.8.6. Відстані від акумуляторних батарей до опалювальних приладів повинні бути не менше 0.75 м. Ця відстань може бути зменшена при умові встановлення теплових екранів з негорючих матеріалів, що виключають місцеве нагрівання акумуляторів.
Відстань між струмоведучими частинами акумуляторів повинна бути не менше 0.8 м при напрузі вище 65 В до 250 В у період нормальної роботи (не заряду) і 1 м - при напрузі вище 250 В.
10.8.7. Шини повинні прокладатися на ізоляторах і кріпитися на них шиноутримувачами. Прогін між опорними точками шин визначається розрахунком на динамічну стійкість, але повинен бути не більше 2 м. Ізолятори, їх арматура, деталі для кріплення шин і підтримуючі конструкції повинні бути електрично і механічно стійкими до тривалої дії парів електроліту. Заземлення підтримуючі конструкції не потребують.
10.8.8. Приміщення акумуляторної батареї повинне бути:
- розміщене якомога ближче до зарядних пристоїв і розподільного щита постійного струму;
- ізольоване від попадіння до нього пилу, випарувань і газу, а також від проникнення води крізь перекриття;
- легко доступне для обслуговуючого персоналу.
Окрім того приміщення акумуляторної батареї не слід розташовувати поблизу джерел вібрації і тряски.
10.8.9. Вхід до приміщення акумуляторної батареї повинен здійснюватися крізь тамбур. Улаштування входу з побутових приміщень не допускається.
10.8.10. На дверях повинні бути написи: "Акумуляторна", Вогненебезпечно", "З вогнем не заходити", "Палити забороняється".
10.8.11.При приміщеннях акумуляторних батарей повинна бути окрема кімната для зберігання кислоти, сепараторів, приладдя для приготування електроліту площею не менше 4 кв. м.
10.8.12. Підлога приміщень акумуляторних батарей повинна бути горизонтальною, на бетонній основі з кислотостійким покриттям (керамічні кислотостійкі плитки із заповненням швів кислотостійким матеріалом або асфальтом).
У разі встановлення стелажів на асфальтовому покритті повинні бути застосовані опорні площадки з міцного кислотостійкого матеріалу.
Встановлення стелажів безпосередньо на асфальтове покриття не допускається.
Усередині приміщення акумуляторної батареї і кислотної, а також біля дверей цих приміщень має бути влаштований плінтус із кислотостійкого матеріалу.
10.8.13. Приміщення акумуляторних батарей, у якому проводиться заряд акумуляторів при напрузі більше 2.3 В на елемент, повинне бути обладнане стаціонарною примусовою припливно-витяжною вентиляцією.
10.8.14. Вентиляційна система приміщень акумуляторних батарей повинна обслуговувати тільки акумуляторні батареї і кислотну. Викид газів повинен проводитися крізь шахту, яка вища даху будівлі не менше ніж на 1.5 м. Шахта повинна бути захищена від попадання до неї атмосферних опадів. Включення вентиляції до димоходів або до загальної системи вентиляції будівлі не дозволяється.
У разі улаштування примусової витяжної вентиляції вентиляційне усткування повинно відповідати вимогам п.6.6.3.8 цих Правил.
10.8.15. Відсмоктування газів повинно проводитися як з нижньої, так і з верхньої частин приміщення з боку, протилежного припливу свіжого повітря, на висоті відповідно до вимог п. 6.6.3.46 ч.1 цих Правил . Якщо стеля має виступаючі конструкції або ухил, повинна бути передбачена витяжка повітря відповідно з кожного відсіку або з верхньої частини простору під стелею.
11. ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНІ РОБОТИ
11.1. Загальні вимоги
11.1.1. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись відповідно з вимогами ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.002-75, нормативно-технічної документації, затвердженої органами Держнаглядохоронпраці, а також цих Правил .
11.1.2. Транспортні та вантажопідйомні засоби та механізми повинні відповідати ГОСТ 12.2.003-91.
11.1.3. Електроустаткування, монтаж електричних ланцюгів та заземлення транспортних та вантажопідйомних засобів повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів та розд. 10, ч.1 цих Правил.
11.1.4. Встановлення, реєстрація, обстеження та приймання до експлуатац1ї вантажопідйомних пристроїв та транспортного устаткування повинні здійснюватись відповідно з вимогами діючих правил.
11.1.5. Експлуатація та технічне обслуговування устаткування повинні здійснюватись відповідно з виробничими інструкціями, опрацьованими на підприємстві та затвердженими його власником.
11.1.6. Виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинне проводитись відповідно з проектами виконання робіт, технологічними картами та інструкціями, що затверджені у встановленому порядку.
11.1.7. На кранах та інших вантажопідйомних машинах на видному місці повинні бути написи, які попереджають про основні правила безпечної експлуатації машин, а для колісних машин, на залізничному ходу - написи стосовно до автомашин та рухомого складу.
11.1.8. Допуск осіб до вантажно-розвантажувальних робіт та до керування підіймально-транспортним устаткуванням повинен здійснюватись згідно з вимогами підрозд. 3.4 ч.1 цих Правил.
11.2. Внутрішньозаводські вантажно-розвантажувальні роботи На території підприємства повинні передбачатись вантажно-розвантажувальні та складські майданчики, які відповідають наступним вимогам:
- місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути розміщені на спеціально відведеній території з твердим і рівним покриттям і мати улаштування для відведення зливних вод;
- місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами у відповідності з діючими санітарними нормами;
- на майданчиках для складування вантажів повинні бути позначені межі штабелів, проходів та проїздів між ними. Не допускається розташовувати вантажі в проходах і проїздах;
- рампи, естакади та інші вантажно-розвантажувальні площадки повинні бути обладнані по периметру колесовідбійними пристроями, що запобігають з'їзду та перекиданню транспортних і вантажно-розвантажувальних засобів.
11.3. Вантажно-розвантажувальні роботи на транспорті
11.3.1. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись відповідно з діючими Правилами охорони праці на автомобільному транспорті та Правилами техніки безпеки і виробничої санітарії при вантажно-розвантажувальних роботах на залізничному транспорті.
11.3.2. При укладанні, підійманні, переміщенні вантажу окремі його деталі та частини повинні бути закріплені, а також прийнято заходи, що виключають можливість некерованого переміщення вантажу або перенапруження будь-якого його єлементу.
11.3.3. Цистерни для перевезення рідких речовин та продукції, що встановлюються на автомобільному транспорті, повинні мати приварні скоби для обслуговування верхнього люка.
11.3.4. Містки для проїзду візків та переходу вантажників з вагонів до автомобіля та назад повинні мати достатню для переміщення візків ширину. Для входу до вагона драбини та містки повинні забезпечуватись гаками для закріплення на дверній рейці вагона. Для автомобілів та вагонів, які не мають дверної рейки, повинні застосовуватись спеціальні містки та драбини з шипами та упорами. Металеві містки повинні виготовлятись з листової сталі товщиною не менше 0.005 м.
11.3.5. Вагони та автомобілі,встановлені під завантаження (розвантаження), повинні бути поставлені на гальмо.
11.3.6. При відчиненні чи зачиненні дверей вагона необхідно стояти на залізничному полотні правим боком до вагона та триматись лише за дверні поруччя. При відчиненні двері слід тягнути на себе, а при зачиненні - тільки від себе.
11.3.7. Вантажі (окрім баласту, який вивантажується для шляхових робіт,) повинні знаходитись на відстані від зовнішньої грані головки найближчої до вантажу рейки залізничної або підкранової колії:
при висоті штабеля до 1.2 м - не менше 2,0 м, при більшій висоті штабеля - не менше 2,5 м.
11.4. Вантаження та розвантаження сировини, твердого та рідкого палива, допоміжних матеріалів, готової продукції, сипких та штучних вантажів
11.4.1. При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт із застосуванням машин безперервного транспорту укладання вантажів повинне забезпечувати рівномірне завантаження робочого органу та стійке положення вантажу. Подавання та знімання вантажу з робочого органу машин повинні виконуватись за допомогою спеціальних подавальних та приймальних пристроїв.
11.4.2. При розвантаженні сипких вантажів з напіввагонів люки слід відчиняти спеціальними пристроями, що дозволяють працюючому знаходитись на безпечній відстані. Не допускається присутність людей у хопер-вагонах під час розвантаження і навантаження.
11.4.3. При вантаженні (розвантаженні) бункерів, башт, силосних та інших ємкостей сипкими вантажами у верхній частині ємкостей повинні бути передбачені спеціальні пристрої (грати, люки, що зачиняються на замки, огородження), які виключають падіння працюючих у ємкість.
11.4.4. Для переходу працюючих по сипких вантажах, що мають значну текучість та властивість засмоктування, слід встановлювати трапи або настили з поруччям на всьому шляху руху.
11.4.5. Для вантажно-розвантажувальних робіт слід застосовувати устаткування залежно від вибухопожежонебезпеки продукції. Всі працюючі механізми повинні бути обладнані звуковою або світловою сигналізацією.
11.4.6. ЛЗР, що затарені в скляні бутелі, повинні перевозитися в спеціальних візках. Бутелі повинні бути встановлені в кошик, або дерев'яні лотки. Переносити бутелі слід тільки удвох.
11.4.7. Тверде паливо повинно укладатись шарами, товщиною не більше 0.5 м, після чого ущільнюватись котком або трамбівками. Ущільнення кожного шару, що укладається в штабелі, повинно виконуватись не пізніше ніж через добу після укладання шару. За станом вугілля повинен здійснюватись постійний температурний нагляд шляхом замірів температур через встановлені в штабелях вугілля контрольні металеві труби.
11.4.8. При навантаженні та розвантаженні палива не дозволяється користуватись відкритим вогнем, палити.
11.5. Робота з небезпечними вантажами
11.5.1. Вантажно-розвантажувальні роботи та переміщення небезпечних (відповідно з ГОСТ 19433-88) вантажів необхідно проводити у спеціально відведених місцях при наявності даних про клас небезпеки та вказівок відправника вантажу щодо дотримання заходів безпеки.