10.3.5. Площадки, металоконструкції, конструктивні елементи будівель, які знаходяться в зоні проведення вогневих робіт, повинні бути очищені від вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних речовин (пилу тощо).
10.3.6. Місце для проведення вогневих робіт повинно бути обладнане необхідними первинними засобами пожежогасіння.
10.3.7. Для проведення вогневих робіт потрібно призначити відповідальну особу із числа фахівців цеху, які не зайняті в цей час веденням технологічного процесу, атестовану на право ведення вогневих робіт.
10.3.8. Під час проведення вогневих робіт потрібно здійснювати контроль за станом повітряного середовища в апаратах, ємкостях, комунікаціях, на яких проводяться зазначені роботи, і в небезпечній зоні шляхом експрес-аналізу з використанням газоаналізаторів.
10.3.9. Вогневі роботи дозволяється починати при відсутності вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних речовин у повітряному середовищі або наявності їх не вище гранично допустимої концентрації, згідно з діючими санітарними і протипожежними нормами.
10.3.10. У випадку підвищення вмісту горючих речовин у небезпечній зоні, всередині апарату або трубопроводі вогневі роботи необхідно негайно припинити.
Ці роботи можна поновити тільки після виявлення та усунення причин загазованості та відновлення нормального повітряного середовища згідно з ГОСТ 12.1.005-88*.
10.3.11. Під час проведення вогневих робіт технологічному персоналу потрібно вжити заходів, які виключають можливість виділення в повітряне середовище вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних речовин.
10.3.12. Допуск на проведення вогневих робіт здійснює особа, яка відповідає за проведення вогневих робіт, після прийняття устаткування від особи, яка відповідає за підготовку до вогневих робіт, та при задовільному стані приміщення і повітряного середовища.
10.3.13. Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (ділянки, установки, території тощо), де проводились вогневі роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення робіт протягом 2-х годин після їх закінчення.
Про приведення місця робіт в пожежобезпечний стан виконавець і відповідальна за пожежну безпеку особа роблять відповідну відмітку в наряді-допуску.
10.3.14. Під час перерви у роботі, а також в кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатись від електромережі, шланги - відокремлюватись і звільнюватись від горючих рідин і газів, а у паяльних лампах тиск повинен бути повністю знижений. Після закінчення роботи апаратура і устаткування повинні бути прибрані у спеціально відведене приміщення.
10.3.15. При проведенні вогневих робіт не дозволяється:
- приступати до роботи з несправною апаратурою;
- розміщати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;
- допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, котрі не мають кваліфікаційних посвідчень та не пройшли у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення;
- проводити зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих конструкцій та виробів до повного висихання фарби;
- виконуючи вогневі роботи, користуватися одягом та рукавицями зі слідами масел та жирів, бензину, гасу і інших ГР;
- зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети і матеріали;
- допускати стикання електричних проводів з балонами зі стисненими, зрідженими, розчинними газами;
- виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях, заповнених горючими й токсичними матеріалами, а також на тих, що перебувають під тиском негорючих рідин, газів, пари та повітря або під електричною напругою;
- проводити вогневі роботи на елементах будівель, виготовлених із легких металевих конструкцій з горючими і важкогорючими утеплювачами.
10.4. Газонебезпечні роботи
10.4.1. Газонебезпечні роботи потрібно проводити по наряду-допуску установленої форми і тільки після виконання підготовчих робіт.
10.4.2. До газонебезпечних відносяться роботи, які пов'язані з технічним обслуговуванням, очищенням, продуванням та промиванням, ремонтом, демонтажем устаткування, газопроводів, апаратів та ємкостей, колекторів, колодязів, та інші роботи у загазованому середовищі або у місцях можливого виходу (появлення) газу.
На кожному підприємстві крохмале-патокової промисловості повинен бути складений перелік газонебезпечних робіт, затверджений власником.
10.4.3. До організації, керівництва та виконання газонебезпечних робіт допускають тільки спеціально навчений персонал, який пройшов практичне стажування по виконанню газонебезпечних робіт, вміє користуватись засобами індивідуального захисту (ізольованим шланговим протигазом та рятівним поясом), володіє засобами надання першої долікарняної допомоги.
Фахівці повинні пройти спеціальне навчання та перевірку знань в обсязі виконуваних на підприємстві газонебезпечних робіт і виробничої інструкції.
Повторна перевірка знань проводиться не рідше 1 разу на три роки.
10.4.4. З працівниками - виконавцями газонебезпечних робіт необхідно проводити спеціальне навчання та перевірку знань у потрібному обсязі.
Повторна перевірка знань проводиться не рідше ніж через 12 місяців, а позачергова перевірка - при виявленні низького рівня знань, порушенні вимог виробничих інструкцій, за вимогами органів пожежного нагляду тощо.
10.4.5. Крім навчання з усіма виконавцями газонебезпечних робіт проводять цільовий інструктаж перед виконанням робіт з оформленням у наряді-допуску та журналі реєстрації допусків і видачі засобів індивідуального захисту.
10.4.6. Всі газонебезпечні роботи проводять вдень, крім аварійних робіт, які проводяться відповідно до плану ліквідації аварії, без оформлення наряду-допуску. У виключних випадках, при виробничій необхідності, проведення газонебезпечних робіт може бути дозволене в нічний час.
При цьому в наряді-допуску зазначають додаткові заходи, що враховують вимоги безпеки при роботах у нічний час. У переліку газонебезпечних робіт повинна бути відповідна відмітка про газонебезпечні роботи, проведення яких можливе у нічний час.
10.4.7. Виконувати газонебезпечні роботи потрібно бригадами не менше 2-х чоловік, не рахуючи відповідального за проведення робіт.
10.4.8. При газонебезпечних роботах використовують іскробезпечний інструмент. Для освітлення застосовують переносні світильники напругою не вище 12 В або акумуляторні лампи у вибухозахищеному виконанні, відповідної категорії та групи вибухонебезпечної суміші, яка може утворюватись.
Спецодяг, спецвзуття, запобіжні та інші пристрої повинні застосовуватись тільки ті, що виключають іскроутворення.
10.5. Робота в хімічних лабораторіях
10.5.1. Приміщення лабораторії повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил СНиП 2.09.02-85, протипожежних норм СНиП 2.01.02-85, СНиП 245-71 «Санитарных норм проектирования промшленных предприятий» і цих Правил.
10.5.2. Лабораторні приміщення, крім загальної припливно-витяжної вентиляції з механічним спонуканням, повинні бути обладнані вентиляційними пристроями для відсмокту-вання повітря із витяжних шафів. Повітрообмін у лабораторному приміщенні повинен бути розрахований так, щоб фактичні концентрації шкідливих речовин у повітрі приміщень не перевищували гранично допустимих за ГОСТ 12.1.005-88*.
10.5.3. Світильники у витяжній шафі за своїм виконанням повинні відповідати категорії і групі вибухонебезпечних сумішів, які можуть там утворитися. Вимикачі електричного освітлення і штепсельні розетки повинні розміщуватись поза витяжними шафами.
10.5.4. Робочі столи і витяжні шафи, призначені для робіт з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними речовинами, повинні бути покриті вогнетривкими матеріалами, а при роботі з кислотами і лугами, - стійкими до їх дії і мати бортики.
10.5.5. Працівники лабораторії повинні знати основні властивості реактивів, якими користуються, ступінь їх токсичності, здатність до утворення вибухонебезпечних сумішей.
10.5.6. Кімнати, які призначені для робіт з особливо- і високонебезпечними речовинами, повинні бути ізольовані від інших приміщень лабораторії, мати окремий вхід і витяжні шафи, не зв'язані з вентиляцією інших приміщень.
10.5.7. Для переливання агресивних рідин з бутлів потрібно застосовувати спеціальні сифони.
10.5.8. На кожну посудину, в яку поміщають хімічну речовину, потрібно приклеїти етикетку з чіткою назвою речовини, що зберігається, та її концентрації.
10.5.9. У місцях зберігання кислот потрібно мати достатню кількість нейтралізуючих засобів (содові і вапнякові розчини).
10.5.10. Газопроводи у лабораторних приміщеннях повинні бути виконані у відповідності до вимог «Правил безпеки у газовому господарстві» і пофарбовані за ГОСТ 12.4.026-76.
10.5.11. Всі отруйні речовини потрібно зберігати під замком в окремій шафі та тримати на особливому обліку.
10.5.12. Забороняється виливати у каналізаційну систему отруйні речовини, концентровані кислоти і луги без попереднього їх знешкодження.
10.5.13. Приміщення лабораторії повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння у відповідності до «Правил пожежної безпеки в Україні» і, як правило, обладнані заробами автоматичної пожежної сигналізації (датчиками, автоматичними оповіщувачами).
10.5.14. У будівлях, в яких розміщені лабораторії, де проводяться роботи з шкідливими речовинами, що проникають через шкіру і діють на неї та слизисті оболонки, повинні бути передбачені душові і фонтанчики.
10.5.15. Штучне освітлення у лабораторіях повинно відповідати СНиП ІІ-4-79. Місцеве освітлення повинно бути комбінованим. Застосування тільки місцевого освітлення забо- роняється.
Світильники місцевого освітлення повинні бути влаштовані так, щоб забезпечити можливість зміни напрямку світлового потоку.
10.5.16. Всі рухомі частини механізмів лабораторних установок повинні бути огороджені.
10.6. Робота з переносними електроприладами (інструментом)
10.6.1. Переносні електроприлади та електроінструменти (електродрелі, електрогайковерти, шліфувальні і полірувальні машини, електропаяльники, різьбонарізувачі, вібратори тощо) і ручні електролампи повинні задовольняти вимоги ГОСТ 12.2.013-91.
10.6.2. У приміщеннях без підвищеної небезпеки потрібно користуватись інструментом напругою не вище 220 В, у при- міщеннях з підвищеною небезпекою - не вище 42 В, у особ- ливо небезпечних приміщеннях - не вище 12 В.
10.6.3. При неможливості забезпечити роботу електроін- струмента на напрузі 42 В допускається користуватись інструментом напругою до 220 В при навності пристроїв захисного відключення або надійного заземлення корпусу електроінст-румента з обов'язковим використанням захисних засобів (діелектричних рукавиць, калош, килимків).
10.6.4. Корпус електроінструмента на напрузі вище 42 В повинен мати спеціальний затиск приєднання заземлюючего провода з відмітним знаком «Земля».
10.6.5. Штепсельні з'єднання, які призначені для підклю- чення інструменту і переносних електричних світильників, повинні мати недоступні для дотику струмоведучі частини і додатковий заземлюючий контакт.
10.6.6. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), які вико- ристовують на напрузі 12 і 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань, які призначені для напруги 110 і 220 В.
Можливість включення вилок на напругу 12 і 42 В в штеп- сельні розетки 110 і 220 В повинна бути виключена.
Штепсельні з'єднання на 12 і 42 В повинні мати забарвлення, яке відрізняється від забарвлення штепсельних з'єднань на 110 і 220 В.
10.6.7. Щоб уникнути пошкодження оболонки кабелю, проводів на вводі в інструмент, вони повинні бути захищені спеціальними пристроями.
10.6.8. Приєднання переносних ламп на напрузі 12 і 42 В можна здійснювати наглухо або за допомогою штепсельної вилки, в крайньому разі на кожусі трансформатора зі сторони 12 і 42 В повинна бути передбачена відповідна штепсельна розетка.
Живлення електроінструменту і переносних ручних світильників від автотрансформатора забороняється.
10.6.9. Контроль за збереженням та справністю електроінструменту і переносними ручними світильниками повинен здійснюватись відповідальною особою. Електроінструмент повинен мати порядковий номер і зберігатись у сухому приміщенні.
10.6.10. Перевірка на відсутність замикання на корпус і стан ізоляції проводів, відсутність обриву заземлюючої жили (провода) електроінструменту, переносних електричних світильників, а також ізоляції знижувальних трансформаторів і перетворювачів частоти повинна проводитись не рідше 1 разу на 3 місяці особою, що має кваліфікаційну групу не нижчеIII,результати перевірки потрібно відмічати в спеціальному журналі.
10.6.11. Електроінструмент, знижувальні трансформатори, переносні електричні світильники і перетворювачі частоти повинні підлягати ретельним зовнішнім оглядам. Слід звертати увагу на справність заземлення та ізоляцію проводів, відсутність заземлення та ізоляцію проводів, відсутність оголених струмоведучих частин і відповідність інструменту умовам роботи.
Електроінструмент перед видачею на руки робітнику повинен бути перевірений на стенді або приладами щодо неполадок заземлюючого провода і відсутності замикання на корпус у присутності робітника.
Електроінструмент, який має дефекти, видавати для роботи забороняється.
10.6.12. Перед початком робіт з електроінструментом повинні бути перевірені:
а) затяжка гвинтів, що кріплять вузли і деталі інструменту;
б) справність редуктора шляхом прокручування рукою шпинделя електроінструменту (при відключеному електродвигуні);
в) стан щіток і колектора;
г) стан проводів електроінструменту, цілісність ізоляції, відсутність злому жил;
д) справність заземлення.
10.6.13. Для приєднання електроінструменту до мережі потрібно застосовувати шланговий і багатожильні гнучкі проводи (типу ПРГ) з ізоляцією на напругу не нижче 500 В, які заключені в гумовий шланг.
10.6.14. При користуванні електроінструментом або переносними електричними світильниками їх проводи або кабелі потрібно, по можливості, підвішувати.
Безпосередній дотик проводів або кабелів до металевих, гарячих, вологих і масляних поверхонь або предметів не допускається.
При виявлені будь-яких неполадок робота з електроінструментом або переносним електричним світильником повинна бути негайно припинена.
10.6.15. Особам, які користуються електроінструментом, забороняється:
а) передавати інструмент хоча б на короткий час іншим особам;
б) розбирати електроінструмент і проводити з ним будь-який ремонт (як самого електроінструменту, так і проводів, штепсельних з'єднань тощо);
в) працювати на висоті понад 2,5 м на приставних драбинах;
г) заносити в середину металевих резервуарів, апаратів переносні трансформатори і перетворювачі частоти.
11. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ
11.1. Загальні вимоги
11.1.1. Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно вико-нувати у відповідності до вимог ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.020-80, «Правил будови і безпечної експлуатації ванта-жопідіймальних кранів».
11.1.2. При виконання вантажно-розвантажувальних робіт рівні небезпечних і шкідливих факторів не повинні перевищувати допустимих значень, передбачених ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.005-88*.
11.1.3. Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно виконувати під керівництвом відповідального за безпечне виробництво робіт по переміщенню вантажів з числа фахівців, призначених наказом власника, після перевірки знань комісією підприємства.
11.1.4. Перед початком вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт (ВРТС) керівники повинні перевірити справність вантажопідйомних машин, а стропальщики - справність вантажозахватних пристроїв і тари.
Робота на несправних механізмах та з несправним інвентарем не дозволяється.
11.1.5. До управління електронавантажувачами, електроштабелерами і електровізками допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли навчання і мають посвідчення на право управління машинами, видане кваліфікаційною комісією підприємства або спеціалізованими учбовими закладами.
11.1.6. Робітники, що зайняті на ВРТС роботах, повинні проходити профілактичні попередні та періодичні медичні обстеження у порядку, встановленому «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій».
11.1.7. Працюючі, які допущені до вантажно-розвантажувальних робіт з небезпечними і особливо небезпечними вантажами, повинні проходити спеціальне навчання безпечним методам праці з подальшою атестацією.
11.1.8. Місця постійного проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути розташовані на спеціально відведеній території з твердим і рівним покриттям та мати нахил не більше 5°.
Забороняється проводити роботи на захаращених площадках. У зимовий час року площадки потрібно регулярно очищати від снігу і льоду, а також посипати піском або шлаком.
11.1.9. Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути обладнані знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.
Транспортні шляхи потрібно утримувати у справному стані.
11.1.10. На площадці для укладання вантажів повинні бути позначені межі штабелів, проходів і проїздів між ними. Не дозволяється розміщувати вантажі на проходах і проїздах. Площадки для проміжного складування вантажів повинні знаходитись на відстані не менше 2,5 м від залізничних шляхів та автомобільних доріг.
11.1.11. Освітленість вантажно-розвантажувальних площадок, разом з проходами і проїздами, повинна бути не нижче 10 лк.
11.1.12. Вантажно-розвантажувальні роботи з пиловиділя-ючими матеріалами (цемент, зерно, сухий корм, вугілля тощо) потрібно виконувати механізованим способом.
11.1.13. Підлога у приміщеннях, по якій переміщають вантажі, повинна мати справне покриття (асфальтове, бетонне тощо), не мати вибоїн, щілин, набитих планок.
11.1.14. Трапи, рампи, проходи і проїзди повинні бути очищені від жирових та інших забруднень, снігу і льоду.
11.1.15. Рампи повинні мати запобіжні бруски висотою не менше 0,15 м.
11.1.16. При розвантажуванні сипучих вантажів із піввагонів люки потрібно відкривати спеціальними пристроями, які дозволяють працюючим знаходитись на безпечній відстані.
При розвантажуванні сипучих вантажів із піввагонів на підвищених шляхах, розташованих на висоті понад 2,5 м, люки потрібно відкривати із спеціальних містків, закривати - з ділянок, які прилягають до підвищених шляхів.
11.1.17. Для проходу обслуговуючого персоналу по естакаді потрібно передбачити ходові дошки, які укладені вздовж осі шляху на шпальних брусках.
11.1.18. На ділянці шляху з нахилом не допускається одночасна робота людей і механізмів.
11.1.19. Перед початком пересування вагонів сходні, містки, зльоти та інші пристрої, які заважають пересуванню, потрібно прибрати, робітників попередити про пересування вагонів.
11.1.20. Ширина проїздів для автонавантажувачів повинна бути не менше 3 м.
11.1.21. Ширина проїздів уздовж країв сортувальної рампи повинна бути 3,6 м.
11.1.22. Рух транспортних засобів у місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт потрібно організувати за схемою, затвердженою власником підприємства, з установленням відповідних дорожних знаків, а також знаків, які прийняті на залізничному транспорті за ГОСТ 10807-87.
11.1.23. На ділянках вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути обладнані кімнати для приймання їжі, обігрівання, гардеробні, душові, санвузли, організований питний режим у відповідності до СНиП 2.09.04-87.
11.1.24. На кожному підйомному механізмі повинні бути позначені реєстраційний номер, вантажопідйомність та дата наступного випробування.
11.1.25. Установлення, реєстрацію, випробування, технічне обстеження та експлуатацію підйомно-транспортного обладнання і вантажозахватних пристроїв потрібно здійснювати відповідно до «Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів».
11.1.26. Вантаж повинен бути розміщений, а при необхідності - закріплений на транспортному засобі так, щоб він: не завдавав небезпеки водію та оточуючим; не обмежував водію оглядовість;
не порушував рівновагу транспортного засобу; не закривав світлові та сигналізаційні прилади, а також номерні знаки і реєстраційні номери.
11.1.27. Ручні вантажні візки повинні відповідати вимогам ГОСТ 13188-67.
11.1.28. Візки і тачки для ВРТС робіт повинні виготовлятись за типовим кресленням на роликових або шарикових підшипниках.
11.1.29. Рукоятки візків повинні бути-обладнані запобіжними скобами для захисту рук робітників від травмування.
11.1.30. Сходні шириною не менше 1 м потрібно виготовляти із дощок (риштування) не нижче 2-го сорту, товщиною не менше 60 мм. та закріплювати з нижньої сторони металевими або дерев'яними планками, які установлені з інтервалом не більше 0,5 м.
Гвіздки потрібно забивати з верхньої сторони, а кінці їх з нижньої сторони слід загнути і забити.
11.1.31. Переносні драбини, містки, сходні, накати тощо повинні відповідати вимогам ГОСТ 23120-78, ГОСТ 26887-86.
11.1.32. Вантажно-розвантажувальний інвентар та інструменти повинні бути у справному стані і зберігатись у коморі укладеними на стелажах і у гніздах.
11.1.33. Рукоятки інструменту повинні бути виготовлені із міцних порід та чисто оброблені (без задирок).
11.1.34. Плоскі, стоячні, ящичні піддони повинні відповідати вимогам ГОСТ 19822-82 і ГОСТ 9078-84.
11.1.35. Пристрої, інвентар, інструмент, такелаж повинні бути закріплені за бригадами, робітниками та іншими особами, що відповідають за їх збереження та справний стан.
11.1.36. Для пересування неподільних вантажів масою від 80 до 500 кг потрібно використовувати візки.