Проведення ветеринарно-санітарних заходів
З метою профілактики та ліквідації хвороб тварин, охорони людей від інфекційних та інвазійних захворювань, спільних для людей і тварин, на свинарських підприємствах необхідно забезпечувати комплекс спеціальних заходів, до яких відносяться дезінфекція, дегельмінтизація, дезінвазія, дезінсекція і дератизація.
При плануванні ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, слід керуватися “Инструкцией по проведению ветеринарной дезинфекции, дезинвазии, дезинсекции и дератизации”, затвердженою Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 08.12.68.
Дезінфекцію необхідно проводити профілактичну і вимушену (поточну й заключну) при виникненні інфекційного захворювання.
При виборі дезінфектанту потрібно враховувати: властивість і стійкість збудника інфекції;
об’єкт дезінфекції (приміщення, вигули, спеціальний одяг тощо); можливість перевезення дезінфекційного засобу; його дію на людей і тварин;
температуру, концентрацію і норми витрати дезрозчину; швидкість і напрямок вітру (при дезінфекції за межами приміщень); експозицію й спосіб подавання розчину до об’ єкта дезінфекції.
Перед проведенням вологої дезінфекції необхідно відключити приміщення від джерел електричної енергії та звільнити від кормів і тварин.
Під час проведення дезінфекції і вакцинації з використанням аерозольних генераторів АГП, АГ-УД-2 або інших потрібно обов’язково забезпечити працівників ЗІЗ та первинними засобами пожежогасіння.
Установки для дезінфекції під час роботи на відкритому повітрі необхідно розташовувати з навітряного боку, забезпечуючи при цьому зручність і безпеку їх обслуговування.
Застосування фізичних методів дезінфекції (спалювання, обпалювання паяльними лампами, газовими пальниками тощо) необхідно здійснювати відповідно до НАПБ А.01.001-2004.
Під час проведення дезінфекції території і зовнішніх стін приміщень не можна допускати попадання струменя розчину на оголені електричні проводи.
Заходити в приміщення під час дезінфекції аерозолями або протягом експозиції знешкодження дозволяється тільки в протигазі з відповідним фільтром.
Після закінчення експозиції знешкодження необхідно відчинити усі вікна та двері, провітрити приміщення, підмести підлогу, а все сміття з комахами, що осипалися, знищити.
Пестициди на комплексах і фермах застосовують відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.12-98.
Миття та дезінфекцію транспортних засобів і тари необхідно проводити відповідно до вимог додатку 12 ДНАОП 0.03-1.12-98.
Миття, дезінфекція, газація транспортних засобів і тари повинні проводитись в ізольованих камерах, які герметично закриваються, мають пристрої для відведення відходів у відстійник і каналізацію без застосування ручної праці.
Камери для миття, дезінфекції та газації обладнуються самостійною вентиляцією, яка забезпечує провітрювання камер протягом 5-10 хвилин, світловими табло “Не заходити” і “Камера провітрена”, зблокованими із вхідними дверима та вентиляцією.
Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби
Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби, доручається працівникам, які призначені роботодавцем.
До роботи з догляду за тваринами, хворими особливо заразними хворобами, допускаються працівники, яким зроблені профілактичні щеплення, які проінструктовані про застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про особливості догляду за хворими тваринами.
Працівники віком до 18 років, а також вагітні жінки та жінки, які годують груддю, до цієї роботи не допускаються.
При виявленні захворювання свиней заразними хворобами (туберкульоз, бруцельоз, ящур, сказ, сибірка) роботодавець повинен повідомити про це районну (обласну) ветеринарну службу і вжити заходів щодо ізоляції тварин. У випадку виникнення зооантропонозних захворювань необхідно також повідомити медичну службу району (області).
Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі тварини, стороннім особам не дозволяється.
Біля входу в кожне приміщення ізолятора, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар’єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфекційним розчином. Верх дезбар’єра повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї.
Встановлення дезбар’єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінфекцією взуття під час кожного входу в приміщення і виходу з нього покладаються на керівників тваринницьких бригад, а регулярна заміна дезінфекційного розчину - на ветеринарних працівників ферм.
Персонал, який доглядає хворих на заразні хвороби свиней, крім спеціального одягу і спеціального взуття повинен забезпечуватися санітарним одягом та взуттям.
Відповідно до ДНАОП 2.1.20-1.03-99 одягати будь-який одяг поверх санітарного не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. Після закінчення роботи одяг знімають, знезаражують і зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або ділянок роботи з тваринами не дозволяється.
Спеціальний одяг і спеціальне взуття підлягають обов’ язковій дезінфекції відповідно до вказівок органів ветеринарного нагляду.
Не дозволяється вживати їжу, пити воду та курити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою.
Відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.12-98 у разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації вирішується лише за узгодженням із органами санітарно-епідеміологічного нагляду.
Не дозволяється використовувати в їжу м’ясо і внутрішні органи тварин вимушеного забою, обумовленого інтоксикацією пестицидами. Питання про їх утилізацію вирішується ветнаглядом при обов’ язковому узгодженні з органами санітарно-епідеміологічного нагляду. Розтин трупів тварин повинен проводитися ветеринарними спеціалістами із дотриманням заходів щодо уникнення зараження персоналу, забруднення місця розтину та розповсюдження інфекції.
Трупи тварин необхідно розтинати у спеціальних приміщеннях (прозекторіях, секційних залах тощо) або на діючих скотомогильниках.
Під час розчленовування трупів не допускається розбризкування крові та інших рідин.
Стіни і підлога у приміщеннях для розтину мають бути водонепроникними, легко митися і піддаватися дезінфекції, додатково обладнаними вентиляцією, душовою, допоміжними приміщеннями для зберігання спецодягу та патолого-анатомічного матеріалу. Під’їзд і двері повинні бути зручними для доставки трупів.
Розтин трупів необхідно проводити у спеціальному одязі згідно з вимогами ДНАОП 2.1.20-1.03-99.
При підозрі на сибірку перед розтином потрібно зробити мікроскопію мазка крові тварини, що загинула. Сибіркові трупи тварин необхідно знищувати спалюванням.
Дослідження трупа необхідно проводити у такій послідовності: зовнішній огляд трупа;
зняття шкіри і обстеження підшкірної клітковини; обстеження м’язів, лімфатичних вузлів, кісток і суглобів; розтин порожнин тіла (черевної, грудної) і виймання з них органів; розтин черепа і спинномозкового каналу; обстеження видалених з трупу органів.
Знімати шкуру з тварин не дозволяється при ботулізмі, сказі, злоякісному набряку, віспі та чумі свиней, сибірці.
При необхідності визначення або підтвердження причин загибелі тварини слід направити з посильним патологічний матеріал у лабораторію
ветеринарної медицини.
Після розтину трупи необхідно знищувати шляхом переробки на спеціальних утилізаційних заводах або установках, знешкодження в біотермічних ямах чи закопувати на глибину не менше 2 м на скотомогильниках, розташованих згідно з діючими санітарними нормами й обладнаними огорожею з воротами, що закриваються на замок.
Відповідальним за влаштування і обладнання біотермічних ям є роботодавець, за санітарний стан цих об’єктів - головний (старший) ветеринарний лікар.
Спалювання трупів тварин потрібно проводити під наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах або ямах.
Перевозити трупи тварин необхідно спеціально обладнаним транспортом з непроникними для рідин дном і бортами.
Транспорт, місце розтину, інструмент, спеціальний одяг після закінчення роботи підлягають знезараженню.
Приготування кормів
Подрібнення кормів
Заготівлю, зберігання та приготування кормів для свиней слід здійснювати згідно з відомчими нормами технологічного проектування сільського господарства “Заготівля, зберігання та приготування кормів для тваринництва”, затвердженими Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1994 році (ВНТП-СГіП-46-8.94).
Виробничий процес приготування кормів не повинен включати операції, що приводять до безпосереднього контакту працівників із кормовим матеріалом, перебування в робочій зоні механізму або в зоні викидання компонентів кормосуміші, пари, рідини.
Дробарки, вальцеві верстати, жорна та інші подрібнювачі встановлюються на фундаментах відповідно до експлуатаційної документації на обладнання. У разі використання цих машин у складі комплекту обладнання комбікормового або кормоприготувального цеху їхнє місце і спосіб установки визначаються проектом.
Під час підготовки до роботи подрібнювачів необхідно перевірити балансування ротору, кріплення ножів, молотків і протирізальної пластини, справність і надійність кріплення кришки дробильної камери, наявність захисних огороджень на передачах та рухомих частинах машин.
При підготовці до роботи живильників та подрібнювачів слід перевірити кріплення болтових з’єднань, натяг ременів і ланцюгів. Рухомі та нерухомі ножі подрібнювачів повинні бути закріплені болтами з контргайками, а зазори між ними - відповідати значенням, вказаним у паспорті машини.
Перед пуском подрібнювача потрібно впевнитися у відсутності сторонніх предметів усередині нього і на живильниках.
Подавання продуктів у подрібнювач здійснюється тільки після виходу його ротора у робочий режим.
Продукт необхідно подавати в машину рівномірно, використовуючи для цього спеціальні дерев’яні проштовхувачі з ручкою довжиною не менше 1 м.
Подрібнювачі, які мають реверсивні пристрої для пуску транспортера, спочатку потрібно включити на зворотний хід, щоб упевнитися у відсутності сторонніх предметів на транспортері, зупинити, а потім переключити на робочий хід.
Під час завантаження подрібнювачів необхідно слідкувати, щоб у них не потрапляли сторонні предмети і змерзлі грудки технологічного продукту.
Очищати від забивання робочі органи (подрібнювачі, живильники тощо) потрібно тільки при виключеному і повністю зупиненому обладнанні з ужиттям заходів, які запобігають його випадковому пуску (знімання приводних пасів, відключення муфти, навішування на пусковий пристрій попереджувальної таблички “Не вмикати!” тощо).
Не дозволяється перебування працівників на платформі живильника, що працює, та в зоні викидання подрібненої маси. Перебування працівників у ямах і траншеях допускається тільки при встановленні на
подрібнювачах дефлектора і напрямного рукава.
Робочі місця й приміщення, де встановлені подрібнювачі, необхідно щоденно прибирати від пилу й бруду.
Автоклавна (гідробаротермічна) обробка грубих кормів
До роботи на автоклавах допускаються працівники, які мають посвідчення на право обслуговування посудин, що працюють під тиском.
Під час автоклавної обробки грубих кормів повинні виконуватися вимоги експлуатаційної документації до автоклавів.
Автоклави встановлюють в окремому приміщенні з температурою повітря не нижче 5 °С.
Завантаження сировини в автоклави, як правило, повинне бути механізованим.
При використанні хімічних реагентів, з метою запобігання попаданню їх у повітря виробничого приміщення, передбачається герметизація обладнання і система аспірації.
Перед кожним циклом парової обробки кормів необхідно проводити гідравлічну перевірку автоклава, а також прилеглих трубопроводів і запірної арматури, використовуючи процес замочування сировини в автоклаві під тиском води не меншим, ніж робочий тиск пари. Максимальний тиск живильного насоса не повинен перевищувати дозволеного робочого тиску автоклава згідно з експлуатаційною документацією.
Противаги кришок автоклавів потрібно огороджувати, а масу їх відрегулювати так, щоб виключити самовільне опускання кришок.
Випускання відпрацьованої пари в ємкість з водою здійснюється через барботувальний пристрій у нижній її частині. Ємкість з водою повинна мати пряме (таке, що не перекривається) сполучення з атмосферою за межами робочого приміщення.
Швидкознімні кришки автоклава протягом процесу обробки повинні бути закриті на замок. При використанні прохідних автоклавів у
тупиковій схемі неробочі кришки повинні мати заглушки.
Перед закриванням автоклава прилеглі поверхні кришок і торців очищаються від часток корму і змащуються графітним мастилом, яке не взаємодіє із гумою прокладок.
Для контролю тиску в автоклаві необхідно спостерігати за показаннями манометра на підвідному трубопроводі і не допускати підвищення тиску більше встановленого.
Перед подаванням води слід проконтролювати, щоб різниця температур між водою і стінками автоклава не перевищувала 45°С.
Швидкість розігрівання і охолодження стінок автоклава не повинна перевищувати 2°С за 1 хв. Регулювання теплообміну здійснюється подаванням води або пари за допомогою витратного вентиля.
Автоклави повинні бути забезпечені апаратурою автоматичного запису температури і тиску робочого середовища. Апаратура встановлюється в кабіні оператора або в інших місцях поблизу пультів і органів керування, де б забезпечувалось постійне спостереження за їх роботою і показаннями.
Автоклави, їх кришки, трубопроводи і ємкості для води повинні бути теплоізольовані негорючими матеріалами. Температура поверхні теплоізоляції автоклава не повинна перевищувати 45°С.
Конденсат повинен відводитися в безпечне місце. При його зливанні необхідно переконатися, що навпроти зливного отвору немає людей.
При гідробаротермічній обробці грубих кормів знімати або відкривати кришки обладнання необхідно тільки після припинення подавання пари та повного закриття вентилів.
Під час вивантаження кормів із автоклава потрібно проводити вентиляцію приміщення.
Екструдування кормів
Оператори, які обслуговують прес-екструдери, повинні забезпечуватися рукавицями від підвищених температур типу Тп 400 згідно з Над кожним прес-екструдером повинен бути пристрій для примусової витяжної вентиляції. При непрацюючій вентиляції прес-екструдер включати не дозволяється.
Не дозволяється знаходитися проти регулятора-гранулятора під час пуску, зупинки і роботи прес-екструдера, здійснювати пуск прес-екструдера з частково закритими або забитими продуктами вихідними отворами регулятора-гранулятора; брати руками пробу суміші на виході із шнека дозатора (необхідно користуватися совком), розбирати шнекову частину при температурі деталей вище 45°С.
Хімічна обробка кормів
Безпека під час роботи з аміачною водою, рідким (безводним) аміаком та іншими хімреагентами повинна відповідати вимогам чинного законодавства. “Правил безопасного применения жидкого аммиака в сельском хозяйстве”, затверджених Міністерством сільського господарства СРСР 28.09.82 (НАОП 2.2.00-1.08-82).
Працівники, які працюють із рідким (безводним) аміаком, повинні мати посвідчення на право обслуговування посудин, які працюють під тиском.
Хімічна обробка кормів має проводитися згідно з “Инструкцией по химическому консервированию зеленых кормов и влажного фуражного зерна”, затвердженою Міністерством сільського господарства СРСР 05.07.79.
Перевозити хімічні речовини необхідно в закритих ємкостях відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.12-98.
Зберігати вапно, карбамід, селітру необхідно в спеціально обладнаних сухих приміщеннях у закритій тарі.
У кормоцеху слід зберігати не більше однодобового запасу цих речовин.
Ємкість для зберігання аміачної води високої концентрації (25%- ної) повинна мати відповідний напис, бути заземлена, обладнана запобіжними клапанами і знаходитися за межами приміщення кормоцеху.
Сховища для аміачної води мають бути обладнані первинними засобами пожежогасіння відповідно до НАПБ А.01.001-2004, НАОП 2.2.00-1.08-82.
У випадку виникнення пожежі пересувні ємкості з аміачною водою транспортують у безпечне місце, а стаціонарні - рясно поливають водою.
Зберігання горючих матеріалів, проведення будь-яких робіт із застосуванням відкритого вогню та паління на відстані менше 100 м від сховища аміачної води повинне проводитися згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.
Машини і ємкості з хімреактивами повинні розміщуватися на огороджених, рівних, із твердим покриттям майданчиках.
Машини і спецмашини, цистерни, бочки мають підлягати перевірці їх технічного стану, усуненню виявлених несправностей, випробуванню на холостому ходу і під навантаженням.
У місцях розташування машин і ємкостей з хімічними речовинами вивішують інструкції з їх безпечного обслуговування.
Запірні пристрої ємкостей належить відкривати повільно і плавно, без ривків і ударів металевими предметами.
Продування контрольних кранів і вентилів та відбір проб аміачної води, каустичної соди та інших хімреактивів необхідно проводити обережно, у гумових рукавичках, у протигазі із відповідним фільтруючим елементом.
Переливання аміачної води із однієї тари в іншу слід виконувати за методом "газової обв’язки", коли пари з наповненої ємкості потрапляють у порожню. При цьому працівники повинні знаходитися з навітряного боку.
Кислоти і формалін потрібно переливати з бутлів за допомогою сифонів, не допускаючи розбризкування рідин.
Приготування робочих розчинів реагентів необхідно проводити в закритих установках з мішалками. Подавання вихідних речовин і робочого розчину слід здійснювати за допомогою механізмів або обладнання (шнеків, насосів), що запобігають контакту працівників з реагентами.
Робочий розчин слід подавати у змішувачі-реактори через інжекторний пристрій.
Під час застосування їдкого натрію або кальцинованої соди можлива кристалізація їх у трубопроводах, що може спричинити підвищення тиску до аварійного.
У такому разі необхідно відігрівати трубопровід гарячою водою або парою з дотриманням заходів безпеки.
Гасити вапно і обробляти ним солому потрібно в закритих ємкостях, заглиблених у землю і розміщених за межами приміщення.
Перед обслуговуванням, ремонтом і внутрішнім оглядом ємкостей і трубопроводів з-під аміачної води та інших хімреагентів необхідно їх промивати й продувати повітрям або парою, які подаються в нижню частину ємкості при відкритому верхньому люкові. Люк ємкості залишають відкритим до повного видалення з неї пари аміаку. Лише після цього можна виконувати ремонтні роботи та користуватись відкритим вогнем.
Для виконання цих робіт видається наряд-допуск.
Цехи з хімічної обробки кормів потрібно забезпечити: розчином гідрокарбонату натрію (0,5%-ним і 1%-ним) об’ємом не
менше ніж 3 л кожної речовини для нейтралізації кислоти, що потрапила в очі або на шкіру;
сухою харчовою содою (не менше 1 кг) для приготування розчинів; 1%-ним розчином лимонної або оцтової кислоти, насиченим розчином борної кислоти для нейтралізації лугів (аміачної води, каустичної соди);
ємкістю з чистою водою для умивання після нейтралізації кислот або
лугів;
аптечкою першої допомоги з необхідними медикаментами.
Запарювання та варіння кормів
Варильні котли, що працюють під тиском більше 0,07 МПа (0,7 атм.), та водогрійні котли з температурою нагрівання понад 115°С повинні експлуатуватися відповідно до вимог ДНАОП -94, а при нижчому тиску і температурі - згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.26-96
Для обслуговування верхньої частини запарників і варильних котлів їх необхідно обладнувати драбинами й площадками відповідно до ГОСТ 26887-86.
Для захисту працівників від опіків парою та гарячою водою з викидної труби запарника, верхня частина її відводиться у безпечне місце.
Перед відкриванням кришок запарників і варильних котлів потрібно закрити паровий вентиль і скинути тиск. Під час відкривання кришки необхідно стояти з того боку, в який вона відкривається.
Перед зливанням конденсату із запарника слід впевнитися, що проти зливного отвору немає людей.
Не дозволяється експлуатація запарників і варильних котлів, які не оглянуті, не оснащені справними, випробуваними і опломбованими манометрами, запобіжними клапанами, мають несправні деталі (кріплення кришок, арматуру, патрубки тощо), а також залишати запарник, що працює, і варильний котел у робочому стані без нагляду.
Приготування комбінованих кормів і кормосумішей
Керування операціями приготування комбікормів - подрібненням, сушінням, екструдуванням, тепловою та хімічною обробкою, дозуванням, змішуванням, гранулюванням (брикетуванням) повинне бути дистанційним, із загального пульта керування. Під час проведення технічного обслуговування й ремонту необхідно передбачити можливість переходу на місцеве керування окремими агрегатами.
Згідно з Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 за №37 (ДСН 3.3.6.037-99) та “Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації”, затвердженими постановою Головного санітарного лікаря України від