НПАОП 00.0-1.36-04Правила будови і безпечної експлуатації підйомників 1. галузь застосування

Застосування стрічкових гальм не допускається. Дозволяється застосу­вання стрічкових гальм у механізмах підйомників з механічним приводом, оснащених лебідками із самогальмівною передачею.

Гальма мають бути захищені від попадання мастила і вологи.

У механізмах підіймання та висування з гідроциліндром має бути пе­редбачений пристрій (зворотний клапан), який виключає можливість опус­кання (переміщення) робочої платформи в разі падіння тиску в гідроприводі.

Механізми підіймання та висування з ручним приводом обладнуються вантажоупорним гальмом.

Механізм повертання підйомника має бути самогальмівний або облад­наний гальмом з коефіцієнтом запасу гальмування не менше 1,5.

1. Причіпні підйомники і підйомники на спецшасі мають бути об­ладнані стоянковим гальмом і відповідати вимогам Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

2. На залізничних підйомниках гальма механізму пересування мають відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 № 411 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.97 за № 50/1854.

1. Прилади та пристрої безпеки

   1. Підйомники мають бути обладнані:

1. обмежником граничного вантажу (далі - ОГВ);

2. системою орієнтації підлоги робочої платформи в горизонтальному положенні, при цьому кут нахилу підлоги робочої платформи має бути не більше 5°;

3. обмежником робочої зони;

4. системою блокування підіймання та повороту секцій стріли, якщо підйомник не виставлений на опори;

5. системою блокування підіймання опор, якщо стріла перебуває не в транспортній позиції, крім опор, які встановлюються вручну;

6. системою аварійного опускання робочої платформи в разі відмови приводу механізмів;

7. пристроєм, призначеним для аварійної евакуації працівників з робо­чої платформи, що розташовується нижче рівня робочого майданчика;

8. фіксатором виносних опор;

9. покажчиком кута нахилу підйомника;

10. системою аварійної зупинки двигуна;

11. анемометром (для підйомників з висотою підіймання робочої пла­тформи понад 22 м);

12. двостороннім переговорним пристроєм (для підйомників з висотою підіймання робочої платформи понад 22 м).

Пристрої безпеки в разі спрацьовування мають припиняти рух складо­вих частин підйомника без вимкнення силової установки.

1. ОГВ має забезпечувати подачу попереджувального звукового си­гналу у разі наближення до граничнодопустимого навантаження підйомника та вимикати всі механізми при навантаженні більше 110 % вантажопідіймаль­ності. Увімкнення механізмів може бути лише після зменшення навантаження до граничнодопустимого.

Для підйомників з двома робочими платформами подача попереджува­льного звукового сигналу та вимкнення механізмів мають забезпечуватися залежно від сумарного навантаження на дві робочі платформи.

Захисна панель та релейний (електронний) блок ОГВ мають бути опло­мбовані.

Залізничні підйомники, а також підйомники з висотою підіймання ро­бочої платформи до 7,5 м, призначені тільки для виконання робіт на контакт­ній мережі міського транспорту, якщо в цих підйомників вертикальна проек­ція центра ваги вантажу є завжди всередині опорного контуру (додаток 2), дозволяється не обладнувати ОГВ.

1. У підйомників з електроприводом має бути передбачений захист від падіння стріли в разі обриву будь-якої з трьох фаз мережі живлення.

У разі спрацьовування захисту механізмів підіймання та висування ма­ють вимикатися електродвигуни і накладатися гальма цих механізмів.

1. Підйомники мають бути обладнані зовнішніми світловими приладами відповідно до вимог НД.

1. Пульти керування

   1. Підйомники мають бути обладнані двома пультами керування, розташованими один на робочій платформі, інший - внизу, у зручному для машиніста місці, або мати дистанційне керування.

Підйомники з висотою підіймання робочої платформи до 12 м включно допускається виготовляти тільки з нижнім пультом керування.

1. На підйомниках з двома пультами керування має бути передба­чене блокування, що унеможливлює одночасне керування підйомником з цих пультів.

2. Рукоятки (кнопки) пультів керування мають бути оснащені при­строєм для самоповернення в нульову позицію. Утримання рукояток (кнопок) у ввімкненому положенні може бути тільки за умови безперервного натиснен­ня на рукоятку (кнопку) керування. На рукоятках (кнопках) або поруч з ними має бути позначення напрямів руху механізмів підйомника, що вмикаються. Позначення напрямків рухів механізмів має зберігатися протягом усього тер­міну експлуатації.

Напрям руху рукояток має відповідати напрямам руху механізмів під­йомника.

1. Пульти керування підйомником установлюються таким чином, щоб керування було зручним і не утруднювало спостереження за переміщен­ням робочої платформи протягом усього робочого циклу.

2. Пульти керування підйомником мають бути оснащені кнопкою СТОП системи аварійної зупинки двигуна, а також кнопкою вмикання звуко - вого сигналу. Допустиме використання звукового сигналу автомобіля.

3. За погодженням із споживачем допустимо виготовляти підйом­ники без пульта керування в робочій платформі, у цьому разі робоча платфор­ма має бути оснащена пристроями згідно з пунктом 3.9.5.

4. Пульт керування в робочій платформі підйомників, призначених для виконання робіт на електроустановках під напругою до 1000 В, має бути ізольованим від металоконструкцій підйомника, а опір ізоляції - не менше 0,5 МОм.

1. Гідропривід

   1. Гідравлічні пристрої, у тому числі розподільники, клапани, аку­мулятори, циліндри, мотори, об’ємні насоси (далі - насоси), гідропроводи (труби і рукави), а також робоча рідина мають бути споряджені документами, що підтверджують їх якість.

   2. Конструкція гідроприводу підйомника має унеможливлювати : пошкодження гідропристроїв;

розрив гідропроводів і їх з’єднань, а також пошкодження їх від стикан­ня з елементами конструкцій.

1. Конструкція гідроприводу має забезпечувати: заміну його складових частин без зливання робочої рідини; повне видалення робочої рідини (за необхідності);

автоматичну зупинку та фіксацію механізмів у разі відключення приво­ду насоса, розриву трубопроводів і втрати тиску;

можливість зручного і безпечного заправлення та зливання робочої рі­дини і видалення повітря з гідроприводу; контроль забруднення фільтра.

1. З’єднання складових частин гідроприводу мають бути герметичними.

2. Гідропривід має забезпечувати пуск завантаженої робочої платформи з будь-якого положення й опускання її з усталеною швидкістю.

3. Гідропривід має бути оснащений запобіжними клапанами, що захищають його від підвищення тиску вище значень, зазначених в експлуата­ційних документах підйомника. Відрегульовані запобіжні клапани опломбо­вуються виробником на період гарантійного строку експлуатації підйомника, а надалі - працівником, який здійснює нагляд за утриманням та безпечною екс­плуатацією підйомників. Зливання рідини від запобіжних клапанів має прово­дитися безпосередньо в гідробак.

4. Фільтрування робочої рідини має бути безперервним, окрім випа­дку спрацьовування запобіжного клапана. Тонкість фільтрації встановлюється у відповідності до вимог експлуатаційних документів на гідропристрої.

5. Основні характеристики гідропристроїв необхідно вибирати та­ким чином, щоб під час роботи не виникали перевантаження конструкцій під­йомника.

6. Гідропривід має бути оснащений манометрами чи іншими пристроями для контролю тиску, або мають бути передбачені місця для їх підключення.

7. Між насосом і запобіжним клапаном не допускається встанов­лювати запірну арматуру.

8. Фільтр, установлений на зливному гідропроводі, оснащується запобіжним клапаном для захисту від підвищення тиску в разі його забруд­нення. Тиск відкривання клапана має бути не більше за 0,4 МПа. Мають бути передбачені пристрої, що дають змогу контролювати забрудненість фільтра.

9. Конструкція гідробака повинна забезпечувати безпечний конт­роль рівня робочої рідини за допомогою прозорого покажчика або іншого пристрою, на яких позначаються максимальний і мінімальний рівні робочої рідини. Застосування жезлових покажчиків (щупів) не допускається.

За наявності декількох баків для робочої рідини вони повинні мати різне маркування.

1. Труби і рукави гідроприводу необхідно випробовувати на міц­ність відповідно до вимог технічних умов на підйомник.

2. Рукави, що розміщені в безпосередній близькості від робочого місця машиніста підйомника, мають бути закриті запобіжним кожухом або екраном.

3. Труби гідроприводу мають бути надійно закріплені для усунення небезпечних коливань (вібрації) і попередження порушення герметичності їх з’єднань.

4. Подовження напірних трубопроводів зварюванням не допускається (крім приварювання штуцерів, ніпелів, трійників тощо).

5. Елементи керування, що не ввімкнені постійно, після припинення на них дії мають повертатися в нульову позицію і вимикати чи зупиняти механізми підйомника.

6. Гідропривідпідйомника, має передбачати роздільне керування:

рухами робочої платформи;

виносними опорами;

механізмом пересування підйомника.

У разі відмови гідроприводу має бути забезпечене аварійне опускання робочої платформи зі швидкістю не більше 0,2 м/с, а також можливість керу­вання стрілою до положення, у якому підйомник буде знаходитися в безпеч­ному стані.

1. Електрообладнання

   1. Електрообладнання підйомників, його монтаж, струмопроводи та заземлення мають відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.32-01.

   2. Електропостачання підйомників від зовнішньої електричної мережі може здійснюватися від стаціонарних або пересувних джерел

електроенергії з глухозаземленою чи ізольованою нейтраллю з номінальною напругою 380 В змінного струму і 220 В постійного струму.

1. Електропостачання підйомників від зовнішньої мережі має здійснюватися через увідний пристрій (рубильник, автоматичний вимикач тощо) з ручним або дистанційним приводом.

Увідний пристрій підйомників повинен замикатися у вимкненому стані й мати покажчик ВИМКНЕНО, УВІМКНЕНО.

З метою уникнення несанкціонованого керування підйомниками, що не обладнані кабіною, їх захисна панель (пульт керування) має бути обладнана індивідуальним контактним замком із ключем (ключем-маркою), що унемож­ливлює подачу напруги на підйомник. У разі встановлення захисної панелі поза кабіною ключ-марка може дублюватися на панелі керування в кабіні. У підйомників, керованих з дистанційного пульта, ключем-маркою обладнуєть­ся дистанційний пульт. Захисна панель має бути опломбована.

1. Напідйомниках застосовуються гнучкі кабелі і проводи з мідни­ми жилами.

Переріз жил проводів і кабелів електричних кіл має бути не менше 1,5 мм2.

Для кіл з напругою до 42 В допускається застосування проводів і кабе- • • •лів з мідними багатодротовими жилами перерізом не менше 0,5 мм2за умов,

що приєднання жил до наконечників виконане паянням або обтисканням і

проводи не несуть механічного навантаження.

Використання металоконструкцій підйомника як струмопроводу для живлення кіл напругою більше 25 В не дозволяється.

1. У місцях, де ізоляція та оболонка проводів і кабелів можуть за­знавати дії мастила, потрібно застосовувати проводи та кабелі з мастилостій- кою ізоляцією і оболонкою. Допускається застосування немастилостійких проводів і кабелів за умови їх прокладання в герметичних трубах.

2. У місцях можливих механічних пошкоджень електропроводки має бути передбачений її захист.

3. Жили проводів і кабелів електричних кіл необхідно маркувати.

4. Напруга системи керування підйомником має бути не більше

42 В.

1. Напруга ремонтного освітлення підйомників має бути не більше

25 В.

1. У разі встановлення на підйомнику світильників (прожекторів) для освітлення робочої зони вони мають вмикатися самостійними вимикачами на шасі і на робочій платформі.

2. Упідйомниках, що мають напругу живлення понад 42 В змін­ного струму та 110 В постійного струму, для захисту працівників від ураження електричним струмом унаслідок пошкодження ізоляції необхідно виконувати заземлення або занулення електрообладнання у відповідності до вимог ДНАОП 0.00-1.32-01.

3. Зануленняпідйомника, що живиться від пересувних або стаціо­нарних джерел електроенергії з глухозаземленою нейтраллю, здійснюється через нульовий робочий провідник шляхом його приєднання до болта з гай­кою, привареного до зачищеної металевої частини підйомника. Місце з’ єднання має бути доступне для огляду.

4. Корпус пульта дистанційного керування має бути виготовлений з ізоляційного матеріалу або заземлений не менше ніж двома РЕ провідниками.

5. Захисне заземлення чи занулення електроприймачів підйомника не потрібно додатково виконувати, якщо електроприймачі мають надійний електричний контакт із заземленою або зануленою металоконструкцією під­йомника.

1. ВИМОГИ ДО ВИГОТОВЛЕННЯ, РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РЕМОНТУ

   1. Загальні вимоги

      1. Виготовлення, налагодження, реконструкцію підйомників і їх складових частин, а також ремонт несучих металоконструкцій підйомників мають виконувати спеціалізовані організації у відповідності до вимог цих Правил, НД і технічних умов, затверджених у встановленому порядку.

      2. За умов виготовлення підйомників із складових частин, що по­стачаються кількома виробниками, за якість виготовлення підйомника в ціло­му, за відповідність вимогам даних Правил і НД, а також за оформлення екс­плуатаційних документів відповідає виробник, що випускає підйомник у складеному вигляді.

Паспорт підйомника складається за даними документів на окремі скла­дові частини, що виготовлені іншими підприємствами. Документи цих під­приємств виробник зберігає протягом строку служби підйомника.

1. Технічні умови на виготовлення, реконструкцію та ремонт під­йомників або їх окремих складових частин мають бути узгоджені з Держна- глядохоронпраці України.

2. Технічні умови повинні містити вимоги, показники і норми, яким мають відповідати складові частини і підйомник у цілому, вимоги щодо конт­ролю якості зварювання і бракувальні показники з урахуванням вимог цих Правил та НД, вимоги безпеки, порядок приймання складових частин і під­йомника в цілому, а також відомості про метали та зварювальні матеріали, що мають застосовуватися під час виготовлення, реконструкції чи ремонту.

3. Кожний виготовлений підйомник має бути споряджений: паспортом;

настановою з експлуатації;

іншою документацією, передбаченою технічними умовами на підйомник; комплектом запасних частин, інструмента та приладдя (далі - ЗІП). Виготовлені окремо і призначені для самостійного постачання механіз­ми, металоконструкції (стріли, виносні опори тощо), пристрої безпеки супро­воджують відповідними документами виробника про їх якість.

1. Паспорт підйомника може складатися за примірною формою, наведеною у додатку 3.

2. У настанові з експлуатації підйомника поряд з іншими відо­мостями мають бути зазначені:

періодичність технічного обслуговування, ремонту та мащення складо­вих частин підйомника;

періодичність і способи огляду металоконструкцій;

перелік і позначення деталей, що швидко спрацьовуються, і допуски на їх спрацювання;

способи та порядок регулювання гальм; періодичність та способи перевірки приладів безпеки; граничні норми бракування елементів підйомників згідно з додатком 4; найімовірніші механічні пошкодження металоконструкцій і способи їх усунення;

вимоги щодо безпечного обслуговування та експлуатації підйомника, складені з урахуванням специфіки його конструкції; порядок проведення технічних оглядів; вимоги безпеки в аварійних ситуаціях;

порядок евакуації працівників з робочої платформи під час її аварійного зупинення на висоті чи нижче рівня робочого майданчика;

критерії граничного стану підйомника для направлення його на капіта­льний ремонт.

1. Для перевірки якості виготовлення підйомників, відповідності їх вимогам даних Правил і технічних умов виробник проводить їх випробування.

2. Програми і методики приймальних випробувань дослідних зраз­ків і приймально-здавальних випробувань після виготовлення, капітального ремонту та реконструкції підйомника мають передбачати перевірку відповід­ності його паспортним даним і включати: візуальний огляд, випробування на холостому ходу, ходові випробування, статичне та динамічне випробування у відповідності до пунктів 6.3.9 - 6.3.11, а також перевірку дії приладів і при­строїв безпеки. Програма і методика приймальних випробувань має бути уз­годжена з Держнаглядохоронпраці України.

3. Кожний виготовлений, капітально відремонтований чи реконст­руйований підйомник має бути підданий виробником приймально-здавальним випробуванням. Результати випробувань записуються у паспорт підйомника.

4. Відомості про виготовлений підйомник, окремі складові частини, призначені для самостійного постачання, виробник заносить до книги обліку та споряджує табличкою, укріпленою на видному місці із зазначенням на­йменування виробника чи його товарного знака, вантажопідіймальності, дати виготовлення, порядкового номера, а також інших відомостей згідно з вимо­гами НД. Метод виконання написів на табличці має забезпечувати їх схорон­ність протягом усього строку служби підйомника.

5. Після проведення ремонту чи реконструкціїпідйомника, в паспо­рті відображається характер виконаних робіт, усі зміни параметрів, характери­стик і показників, відомості про застосовані матеріали із зазначенням номерів документів про їх якість.

Якщо ці дані неможливо відобразити в паспортіпідйомника, оформлю­ється новий паспорт. У цьому разі старий паспорт зберігається на підприємс­тві, яке виконувало ремонт чи реконструкцію.

Документи, що підтверджують якість застосованих матеріалів і зварю­вання, зберігаються на підприємстві, яке виконувало роботи, а їх копії - у па­спорті підйомника протягом його строку служби.

1. Роботодавець, який під час експлуатації підйомників виявив не­доліки в їх конструкції або виготовленні, а також невідповідність вимогам да­них Правил, надсилає виробнику рекламацію (претензію), а її копію - терито­ріальному органу Держнаглядохоронпраці України, який здійснює нагляд за виготовленням підйомників.

Для підйомників, придбаних за кордоном, рекламація (претензія) над­силається виробнику, а її копія - у Держнаглядохоронпраці України.

1. Виробник веде облік рекламацій (претензій) і інших повідомлень про недоліки конструкції та виготовлення підйомників, що надійшли, із зазна­ченням:

їх пред’явника;

заводського номера та року виготовлення підйомника чи окремої скла­дової частини;

короткого змісту рекламації (претензії);

ужитих заходів.

У тих випадках, коли виявлені недоліки можуть вплинути на безпеч­ність користування підйомниками, виробник повинен повідомити всі органі­зації, що експлуатують їх, про необхідність і методи усунення таких недолі­ків, а також надіслати технічну документацію і необхідні матеріали та скла­дові частини, що підлягають заміні. Рекомендації щодо усунення недоліків мають бути узгоджені з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України, який здійснює нагляд за виготовленням підйомників.

1. Підйомники, що відпрацювали строк служби, а також в інших випадках, визначених НД, піддаються експертному обстеженню в установле­ному порядку.

1. Матеріали

   1. Матеріали, що застосовуються для виготовлення, реконструкції та ремонту підйомників, мають відповідати вимогам НД щодо вибору матері­алів для вантажопідіймальних кранів і машин.

   2. Якість матеріалів має бути підтверджена документами виробни­ка цих матеріалів і вхідним контролем.

За відсутності документа про якість матеріалу дозволяється його засто­совувати після проведення випробувань відповідно до НД.

1. Вибір матеріалу здійснюється з урахуванням нижніх граничних значень температур навколишнього середовища для робочого і неробочого станів підйомника, завантаженості елементів і агресивності навколишнього середовища.

2. Зварювальні матеріали мають забезпечувати механічні властиво­сті металу шва і зварного з’єднання (границю міцності, границю плинності, відносне видовження, кут вигину, ударну в’ язкість) не менше нижніх границь зазначених властивостей основного металу конструкції, установлених для да­ного металу відповідними НД.

3. Матеріали, що не зазначені в НД і не застосовувалися раніше для виготовлення, реконструкції і ремонту вантажопідіймальних кранів і машин, можуть бути застосовані за умов наявності узгодження з Держнаглядохоронп- раці України.

4. У разі застосування в одному з’єднанні сталей різних марок ме­ханічні властивості наплавленого металу мають відповідати властивостям сталі з більшою границею міцності.

1. Зварювання

   1. Прихоплювання та зварювання несучих елементів металоконст- рукцій повинні виконувати зварники, атестовані відповідно до вимог Правил атестації зварників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 19.04.96 № 61 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31.05.96 за № 262/1287.

   2. Зварювальні роботи, що проводяться під час виготовлення, ре­монту чи реконструкції підйомників, мають виконуватися у відповідності до вимог комплекту документів на технологічні процеси зварювання, розробле­ного виробником або спеціалізованою організацією.

   3. Для виготовлення елементів конструкції з листового, сортового, фасонного прокату, труб тощо допускається застосування всіх способів різан­ня, що забезпечують відповідність форм і розмірів цих елементів, зазначених у робочій конструкторській документації. Різання має проводитися за техно­логією, що унеможливлює утворення тріщин або погіршення якості металу на крайках і в зоні термічного впливу.

   4. Зварювання необхідно проводити в приміщеннях, що виключа­ють вплив несприятливих атмосферних умов на якість зварних з’єднань.