НПАОП 0.00-1.27-09Правила з безпечної експлуатації систем вентиляції у хімічних виробництвах

перевірити положення обвідного клапана біля калорифера (обвідний клапан у теплий період року повинен бути повністю відкритий, а в холодний і перехідний періоди знаходитися в положенні, визначеному під час регулювання системи); включити зрошувальну камеру;

відкрити утеплений клапан на повітроприймальному отворі; перевірити (візуально) стан вентилятора і включити його;

через 15-20 хвилин після початку роботи системи вентиляції перевірити показання термометрів і манометрів, встановлених на трубопроводах теплоносія калорифера;

перевірити температуру і відносну вологість повітря, яке надходить у приміщення, та у разі відхилення від параметрів, які зазначені в проектній документації на дане приміщення, відрегулювати систему.

1. Послідовність виключення припливних систем вентиляції: виключити вентилятор;

закрити утеплений клапан на повітроприймальному отворі (у перехідний і холодний періоди року);

виключити зрошувальну камеру; виключити фільтр.

1. Послідовність включення витяжних систем вентиляції:

перевірити щільність закриття дверей і люків камер, повітроводів і пилоуловлювачів;

перевірити стан шламової системи мокрих пилоуловлювачів, відкрити вентилі на водопроводі;

перевірити справність дії затвора циклонів, струшувальних та пиловідвідних механізмів рукавних фільтрів;

перевірити положення дроселювальних пристроїв на магістральному повітроводі, в місцевих відсмоктувачах і відгалуженнях вентиляційної мережі (положення повинно відповідати установленому після регулювання системи);

включити вентилятор і переконатися в його нормальній роботі.

1. Послідовність виключення витяжних систем вентиляції: виключити вентилятор;

закрити вентиль на водопроводі, що подає воду в систему мокрих пилоуловлювачів.

1. Пуск і виключення калориферних установок і зрошувальних систем

   1. Послідовність включення калориферних установок, що працюють на воді: закрити пристрій для спуску в нижчих точках трубопроводу калориферної

установки;

відкрити запірну і регулювальну арматуру на зворотному трубопроводі; перевірити, чи відкриті повітровипускні пристрої у верхніх точках обв’язки калориферів, і закрити їх після появи струменя води;

відкрити запірну арматуру на живильному трубопроводі;

перевірити, чи немає підтікання в калорифері, трубопроводі і арматурі (за наявності усунути їх);

включити вентилятор після досягнення температури теплоносія, яка необхідна за графіком регулювання теплопостачання.

1. Послідовність виключення калориферних установок, що працюють на воді: закрити запірну арматуру на живильному трубопроводі;

закрити запірну арматуру на зворотному трубопроводі;

відкрити повітровипускні пристрої і пристрої для спуску води в нижчих точках обв’язки калорифера (у разі відключення на тривалий період).

1. Послідовність включення калориферних установок, що працюють на парі під тиском до 0,03 МПа:

відкрити повітряний кран;

відкрити запірну арматуру на конденсаційних лініях;

відкрити (поступово) вентилі на паропроводі;

закрити повітряний кран після випуску повітря і появи пари.

1. Послідовність виключення калориферних установок, що працюють на парі під тиском до 0,03 МПа:

закрити запірну арматуру на паропроводі; закрити запірну арматуру на конденсатовідводі; відкрити повітряний кран;

вивернути пробку з нижньої частини водяного затвору і спустити конденсат (у разі виключення на тривалий період); загвинтити пробку.

1. Послідовність включення калориферних установок, що працюють на парі під тиском понад 0,03 МПа:

закрити основну лінію конденсатовідводу і відкрити обвідну лінію; відкрити контрольний вентиль після конденсатовідводу; відкрити повністю вентиль на загальному паропроводі калорифера; закрити контрольний вентиль після випуску повітря і появи пари; закрити обвідну лінію на конденсатовідводі і відкрити його основний прохід.

1. Послідовність виключення калориферних установок, що працюють на парі під тиском понад 0,03 МПа:

закрити запірну арматуру на живильному паропроводі; відкрити обвідну лінію конденсатовідводу; закрити основний прохід конденсатовідводу;

вивернути пробку в нижній частині конденсатовідводу для спуску конденсату (у разі відключення на тривалий період).

1. Послідовність включення зрошувальних камер: закрити засувку для спуску води з піддона;

відкрити вентиль на лінії, що подає воду, і заповнити піддон водою; включити насос, що подає воду у зрошувальну камеру; відрегулювати засувкою тиск води перед форсунками; перевірити роботу форсунок; у разі засмічення очистити форсунки.

1. Послідовність виключення зрошувальних камер: вимкнути насос;

закрити вентиль на лінії, що подає воду у піддон; відкрити засувку для випуску води з піддона.

1. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ

1. Загальні критерії

1. Допустимі відхилення від проектних величин не повинні перевищувати:

±10% — за витратою повітря, що проходить крізь повітророзподілювальні пристрої

загальнообмінних установок вентиляції і кондиціювання повітря, за умови забезпечення необхідного підпору (розрідження) повітря в приміщенні;

±10% — за витратою повітря, що видаляється крізь місцеві відсмоктувачі та подається крізь душувальні патрубки («Внутренние санитарно-технические системы» (СНиП 3.05.01-85));

±5% — за відносною вологістю припливного повітря, що подається в приміщення;

±2% — за температурою повітря, що подається у холодний період року.

1. Допустима величина втрат і підсосів повітря крізь нещільність повітроводів не повинна перевищувати значень відповідно до вимог пункту 4.117 СНиП 2.04.05-91.

2. Різниця між діаметром отвору в стінці корпусу і діаметром вала вентиляторів низького і середнього тиску не повинна перевищувати значень відповідно до вимог «Вентиляторы радиальные общего назначения. Общие технические условия» (далі — ГОСТ 5976-90):

4 мм — для вентиляторів до № 6;

8 мм — для вентиляторів від № 6 до № 12;

12 мм — для вентиляторів більше № 12.

1. Осьовий і радіальний зазори між робочим колесом і вхідним патрубком для радіальних вентиляторів, робочим колесом і корпусом для осьових вентиляторів повинні складати не менше 0,01 від діаметра робочого колеса в усіх точках кола. Схеми аеродинамічних зазорів радіальних вентиляторів та схема аеродинамічного зазору осьового вентилятора наведені в додатку 4.

2. Середньоквадратичне значення віброшвидкості вентиляторів, незалежно від виду балансування робочих коліс, шківів і муфт, не повинно перевищувати 6,3 мм/с відповідно до вимог ГОСТ 5976-90.

3. Значення радіального биття робочих коліс вентиляторів, які заміряні на зовнішніх кромках дисків, повинні бути в межах полів допусків 14-го квалітету відповідно до вимог «Основные нормы взаимозаменяемости. Единая система допусков и посадок. Общие положения, ряды допусков и основных отклонений» (ГОСТ 25346-89).

4. Величина осьового биття робочого колеса вентилятора, заміряна на зовнішніх кромках дисків, повинна бути не більше подвійної величини радіального биття.

5. Питомий об’ємний опір матеріалів деталей і вузлів проточної частини вибухозахищених вентиляторів не повинен перевищувати 105Омм.

6. Відхилення осі робочого колеса вентилятора від горизонталі не повинно перевищувати 0,5 мм на кожен метр.

7. Гранична температура корпусу підшипника не повинна перевищувати граничнодопустиму температуру, вказану у технічній документації на виріб.

8. Вентилятор і електродвигун повинні бути заземлені відповідно до вимог «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление» (ГОСТ 12.1.030-81) і «ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности» (далі — ГОСТ 12.2.007.0-75).

9. Вентилятори повинні мати заземлювальний затиск і знак заземлення, виконані відповідно до вимог «Изделия электротехнические. Зажимы заземляющие и знаки заземления. Конструкция и размеры» (ГОСТ 21130-75) та ГОСТ 12.2.007.0-75.

10. У калориферах допускається заглушати не більше 15% усіх трубок. У разі більшої кількості дефектних трубок калорифери не ремонтують, а замінюють.

11. Експлуатація вибухозахищених вентиляторів у приміщеннях, схильних до коливань з віброшвидкістю більше 2 мм/с, не допускається.

12. Робочі колеса повинні бути динамічно відбалансовані. Допустима залишкова неврівноваженість робочих коліс після балансування не повинна перевищувати значень відповідно до вимог ГОСТ 5976-90.

13. Допустимі спрацювання стінок проточної частини вибухозахищених вентиляторів не повинні перевищувати 50% їх товщини, а допустимі спрацювання робочого колеса — не більше 30% їх товщини.

14. Натяг приводних ременів необхідно оцінювати за зниженням частоти обертання робочого колеса вентилятора, яке повинно становити не менше 96% від проектного.

15. Натяг приводних ременів слід регулювати відповідно до вимог «Ремни приводные клиновые нормальных сечений. Технические условия» (ГОСТ 1284.2-89).

1. Вимоги до експлуатації ременів

1. Передача клиновими ременями здійснюється одним або декількома ременями. Під час роботи клинових ременів у канавках шківів контакт повинен здійснюватися тільки між бічними (робочими) поверхнями ременів і шківів.

2. Технічні вимоги, розраховані діаметри, профілі канавок шківів повинні бути виконані відповідно до вимог «Шкивы для приводных клиновых ремней нормальных сечений. Общие технические условия» (ГОСТ 20889-88).

3. Ремені встановлюють на шківи ручним способом у ненапруженому стані без застосування будь-яких інструментів.

4. Вали шківів передачі повинні бути розташовані паралельно, а канавки шківів — одна проти одної. Непаралельність осі шківів не повинна перевищувати 1 мм на 100 мм довжини. Осьовий зсув канавок шківів допускається не більше 2 мм на кожний метр міжосьової відстані.

5. Канавки шківів повинні бути чистими: на них не повинні потрапляти мастило, розчинники й інші речовини. Шківи не повинні фарбуватися.

6. Натяг ременів під час експлуатації необхідно періодично контролювати і регулювати, особливо протягом перших 48 годин роботи.

Натяг гілки одного ременяF,H, для передачі із закріпленими валами обчислюють за формулою

де:P — потужність, яка передається на приводному валу передачі, кВт;

— коефіцієнт динамічності і режиму у разі однозмінної роботи відповідно до вимогCp«Ремни приводные клиновые нормальных сечений. Передаваемые мощности» (далі —

ГОСТ 1284.3-80);

K — число ременів у передачі;

V — окружна швидкість ременя, м/с;

Ca — коефіцієнт кута обхвату відповідно до вимог ГОСТ 1284.3-80;

в — коефіцієнт, що враховує вплив відцентрових сил (табл. 1), Нс/м2.

Натяг ременя контролюють за прогином гілкиf під впливом певної силиQ(креслення):

Прогин гілки f мм, повинен дорівнювати

де a — міжосьова відстань, мм

.

£ =

Силу Q, H, обчислюють за формулами: для нового ременя

16

для приробленого ремен

я

де: C—

С-

коефіцієнт, який дорівнює 1,2... 1,4;

додатковий натяг, який залежить від перетину ременя, конструкції і використаних матеріалів (табл. 2).

1. У разі виходу з ладу одного ременя необхідно знімати весь комплект. Використання нових ременів з ременями, які використовувались, не допускається. Ремені, які використовувались, підбираються окремими комплектами.

2. Відмовою ременя вважається досягнення ним граничного стану: обриву, тріщин завглибшки до несучого шару, розшарування більше ніж на 1/3 довжини, неможливість компенсації подовження в приводі машини.

3. Середній ресурс ременів під час експлуатації в середньому режимі роботи не менше 2500 годин.

Застосування натяжних роликів у клиноремінних передачах необхідно уникати. У разі необхідності ролики розташовують усередині контуру передачі на веденій гілці ременя

.

2. Ремені повинні зберігатися на полицях, стелажах або піддонах у затемненому приміщенні за температури від 0° С до 25° С на відстані не менше 1 м від нагрівальних приладів.

3. Під час зберігання ременів необхідно уникати дії масел, бензину та інших речовин, що руйнують гуму.

Допускається зберігати і транспортувати ремені за температури від мінус 25° С до 30° С протягом одного місяця.

1. Монтаж ременів після транспортування і зберігання за мінусової температури допускається проводити тільки після витримки їх протягом не менше 30 хв. за температури від 15° С до 25° С, або не менше 10 хв. і не більше 30 хв. за температури (55 ± 5)° С.

2. У вибухонебезпечних приміщеннях необхідно застосовувати ремінні передачі, виконані з матеріалів, що мають питомий об’ємний електричний опір не більше 10 Омм, зокрема антиелектростатичні клинові ремені.

3. Під час використання ременів, виготовлених з матеріалів з питомим об’ємним електричним опором більше 105Ом м, слід застосовувати один із способів запобігання небезпечній електризації:

збільшення відносної вологості повітря в місці розташування ремінної передачі не менше ніж до 70%;

електропровідні покриття (мастила) ременів. Як електропровідне покриття для шкіряних і гумових ременів рекомендується мастило (100 мас. ч. гліцерину 40 мас. ч. сажі). Мастило наноситься на зовнішню поверхню ременя під час зупинки механізму не рідше одного разу на тиждень;

неприпустимо забруднення ременів мастилом або іншими рідкими і твердими речовинами, які мають питомий об’ємний опір більше 105Омм;

у вибухонебезпечних приміщеннях забороняється змащувати ремені каніфоллю, воском та іншими речовинами, що збільшують поверхневий опір.

1. ВИМОГИ ДО ВИПРОБУВАНЬ ТА РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМ

ВЕНТИЛЯЦІЇ

1. Випробування та регулювання систем вентиляції необхідно проводити: після реконструкції виробництва або систем вентиляції;

після капітального ремонту систем вентиляції;

у разі невідповідності стану повітря робочої зони вимогам діючих санітарних норм і правил.

1. Періодичні випробування систем вентиляції, які обслуговують приміщення категорій А і Б, необхідно проводити не рідше одного разу на рік, а систем вентиляції, які обслуговують приміщення категорій В, Г і Д, — не рідше одного разу на два роки.

2. Результати випробувань систем вентиляції заносять у відповідні розділи паспорта системи вентиляції.

3. У процесі випробувань визначаються такі параметри системи вентиляції: продуктивність вентилятора за повітрям;

повний тиск, що розвиває вентилятор;

об’єм повітря, що проходить відгалуженнями та магістральними дільницями; величина підсосу і витоку повітря;

рівномірність прогріву калориферних установок (за наявності теплоносія); справність електродвигуна та іншого електроустаткування; рівномірність охолодження повітроохолоджувачів (за наявності холодоагенту); рівні шуму та вібрації.

1. Порядок випробувань та регулювання вентилятора:

перевірити і встановити відповідно до відміток регулювальні пристрої вентиляційної мережі, експлуатованої з випробовуваним вентилятором;

перевірити і встановити правильний напрям обертання робочого колеса; визначити повний тиск, що розвивається вентилятором, фактичну продуктивність вентилятора за повітрям;

визначити фактичний режим роботи вентилятора у мережі;

перевірити відповідність вентилятора каталожній характеристиці і розрахунковим даним, вказаним у проекті, та домогтися їхньої відповідності, усунувши виявлені недоліки;

провести регулювання систем вентиляції, повторно визначити (виміряти) повний тиск та продуктивність вентилятора за повітрям.

1. Порядок випробувань вентиляційної мережі:

визначити величину фактичних витрат повітря на початку всіх гілок мережі, в повітроприймальних і повітровипускних отворах (пристроях) до і після пилогазоуловлювальних пристроїв, зволожувальних камер і калориферних установок;

визначити величину опору потоку повітря в калориферних установках, пилогазоуловлювальних пристроях, зволожувальних камерах і місцевих відсмоктувачах;

визначити величину швидкості витікання повітря з повітророзподільних отворів (пристроїв).

1. Регулювання вентиляційної мережі:

регулювання вентиляційної мережі способом зрівнювання відношень фактичних і необхідних витрат повітря з використанням характеристик ділянок мережі повинно проводитися тільки у тому випадку, коли дроселювальні пристрої встановлені на прямих ділянках повітроводів на відстані не менше чотирьох - п’яти діаметрів за місцевим опором і не менше двох діаметрів до подальшого місцевого опору, а також у випадку виконання вимірювання опорів усіх відгалужень;

регулювання вентиляційної мережі способом послідовного зрівнювання відношень фактичних і необхідних витрат повітря проводиться для розгалужених мереж за відсутності умов для встановлення дроселювальних пристроїв та у разі неможливості вимірювання втрат тиску у відгалуженнях;

регулювання вентиляційної мережі способом поступового наближення до наперед заданого відношення фактичної і необхідної витрати повітря проводиться для малорозгалужених мереж з невеликим числом вентиляційних отворів за відсутності умов для встановлення дроселювальних пристроїв та у разі неможливості вимірювання втрат тиску у відгалуженнях;

після регулювання мережі необхідно зафіксувати у робочому положенні дроселювальні пристрої на повітроводах та пристроях повітророзподілу або повітровидалення, нанести незмивною фарбою відмітки про положення регулювальних пристроїв.

1. Налагодження повітророзподілювальних пристроїв проводиться у разі невідповідності показників мікроклімату робочої зони вимогам чинних нормативних документів і полягає в зміні напряму припливних струменів через збільшення або зменшення початкових швидкостей і об’ємів повітря, що випускається.

2. Налагодження місцевих відсмоктувачів повинно проводитися у разі підвищеного вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони і зводитися до встановлення за допомогою дроселювальних пристроїв мінімальних витрат повітря, за яких не спостерігається виділення шкідливих речовин із відсмоктувачів.

3. Випробування систем природної вентиляції і аераційних пристроїв слід проводити за сприятливих метеорологічних умов (відсутності вітру, найменшому перепаді температур тощо).

4. Результати випробувань і налагодження систем вентиляції відокремлених приміщень цехів, відділень цехів і окремих виробничих приміщень повинні бути оформлені у вигляді технічного звіту в довільній формі з урахуванням кожної одиниці устаткування системи вентиляції.

5. Під час періодичних випробувань та регулювання систем вентиляції необхідно перевірити ефективність шумопоглинача шляхом вимірювання звукового тиску до і після шумопоглинача при проектній або встановленій після регулювання витраті повітря.

6. Оцінювання санітарно-гігієнічної ефективності систем вентиляції повинно проводитись у разі незадовільних результатів санітарно-гігієнічних обстежень повітряного середовища виробничих приміщень після реконструкції систем вентиляції, змін у технологічному процесі, заміни обладнання або перебудови приміщення (зміни призначення).

7. Для об’єктів, що будуються, в процесі освоєння проектної потужності у разі незабезпечення асиміляції розрахункової кількості шкідливих факторів, що виділяються, повинно бути виконане налагодження систем вентиляції на санітарно-гігієнічну ефективність.

8. Під час санітарно-гігієнічного контролю вентиляції залежно від конкретних умов, особливостей технологічного процесу і типу вентиляційного обладнання виробничого приміщення повинні вимірюватися такі параметри повітряного середовища: концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони, температура, відносна вологість і рухливість повітря, інтенсивність теплового випромінювання.

9. Результати випробувань та налагодження систем вентиляції на санітарно- гігієнічний ефект повинні бути оформлені у вигляді технічного звіту.

10. Вибір засобів вимірювання здійснюється з урахуванням конкретних умов проведення випробувань та допустимої похибки вимірювання заданих параметрів. Контрольно-вимірювальні прилади для проведення випробувань та налагодження систем вентиляції повинні відповідати вимогам чинної нормативної документації.

11. Засоби вимірювальної техніки, які використовуються під час проведення випробувань, повинні бути повірені відповідно до вимог «Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» (ДСТУ 3215­95).