НПАОП 28.0-1.31-13Правила охорони праці під час гарячої і холодної прокатки алюмінієвих і магнієвих сплавів

Міністерство надзвичайних ситуацій України

НАКАЗ

1. м. Київ № 1392

Про затвердження Правил охорони праці під час гарячої і холодної прокатки алюмінієвих і магнієвих сплавів

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці», підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці під час гарячої і холодної прокатки алюмінієвих і магнієвих сплавів, що додаються.

2. З набранням чинності цим наказом уважати такими, що не застосовуються на території України, Правила безпеки при роботі у цехах гарячої і холодної прокатки алюмінієвих та магнієвих сплавів, затверджені ЦК Профспілки робітників авіаоборонпрому 27 грудня 1960 року.

4. У встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.) внести цей наказ до Державного реєстру нормативно- правових актів з питань охорони праці.

6. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

В. Сиротін

уЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МНС України

11 грудня 2012 року № 1392

ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ГАРЯЧОЇ І ХОЛОДНОЇ ПРОКАТКИ АЛЮМІНІЄВИХ І МАГНІЄВИХ СПЛАВІВ

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Ці Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, які займаються проектуванням, будівництвом, експлуатацією, реконструкцією і ремонтом цехів з прокату алюмінієвих і магнієвих сплавів (далі - підприємства).

2. Вимоги цих Правил обов’язкові для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та працівників, які зайняті проектуванням, будівництвом, експлуатацією, реконструюванням, випробуванням, налагодженням і ремонтом підприємств та дослідно-промислових цехів з прокату алюмінієвих та магнієвих сплавів, а також конструюванням, виготовленням і ремонтом устаткування для них.

ІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОХОРОНИ ПРАЦІ

1. Проектування, будівництво та реконструкція цехів з прокату алюмінієвих та магнієвих сплавів та їх устаткування повинні здійснюватися відповідно до будівельних норм і правил СНиП 2.09.02-85* «Производственные здания», Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 року № 173, зареєстрованих у

Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404 (далі -

ДСП 173-96), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), та Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) технологічної, конструкторської, технічної документації на виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1994 року № 431.

1. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом цехів з прокату алюмінієвих та магнієвих сплавів здійснюється відповідно до вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461. Усі виробничі об’єкти повинні відповідати проектній документації, затвердженій в установленому порядку.

2. Відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

3. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

4. З урахуванням специфіки роботи, чисельності працівників, умов праці роботодавець розробляє і затверджує положення про службу охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за № 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

5. Інструкції з охорони праці повинні відповідати вимогам Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98), Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 лютого 1994 року за № 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

6. Працівники у разі прийняття на роботу проходять попередній медичний огляд, а протягом трудової діяльності - періодичні медичні огляди відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

7. Роботодавець повинен згідно зі статтею 5 Закону України «Про охорону праці» під час укладання трудового договору ознайомити працівників під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де вони будуть працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також про їхні права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах.

8. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці здійснюється відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

9. Працівники, які у встановленому порядку не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

10. Працівники під час прийняття на роботу та за місцем праці повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

11. На підприємствах на основі Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), з урахуванням специфіки виробництва роботодавцем розробляється і затверджується відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці.

12. Роботи підвищеної небезпеки необхідно проводити за нарядом- допуском встановленої форми. Наряд-допуск, що видається відповідальному виконавцю робіт перед початком робіт підвищеної небезпеки, повинен бути оформлений відповідно до вимог «Положения о применении нарядов- допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР», затвердженого наказом Міністерства металургії СРСР 20 червня 1990 року.

У наряді-допуску, виданому на проведення робіт підвищеної небезпеки, зазначається повний обсяг організаційних та технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне проведення робіт у конкретних умовах.

Перелік посад керівників та фахівців, які мають право видавати наряди- допуски, затверджується уповноваженою посадовою особою підприємства.

1. На кожному підприємстві повинні бути складені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій.

2. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві повинні здійснюватись згідно з

Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

1. Забороняється застосування праці жінок на роботах, зазначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

2. Піднімання та переміщення вантажів вручну жінками дозволяється в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

3. Особи віком до 18 років не допускаються до роботи на посадах, зазначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

4. Піднімання та переміщення важких речей неповнолітніми дозволяється в межах Г раничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я

України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

1. Роботодавець зобов’язаний забезпечити всіх працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також запобіжними пристосуваннями відповідно до вимог Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 серпня 2008 року № 187, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за № 918/15609 (далі - НПАОП 27.0-3.01-08), а також мийними і знешкоджувальними засобами за встановленими нормами згідно з вимогами нормативно-правових актів.

Не допускаються до роботи працівники без відповідних засобів індивідуального захисту.

1. Порядок забезпечення засобами індивідуального захисту працівників здійснюється відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

2. Відповідно до статті 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці,

безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним

харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПРАЦІ

1. Для створення відповідних умов праці в цехах необхідно передбачати:

ефективну аерацію будинків;

установку вентиляційних і аспіраційних пристроїв, повітряне й повітряно-водяне душування робочих зон і робочих місць;

кондиціонування повітря;

захист від джерел тепловипромінювання, електричних, електромагнітних і магнітних полів, ультразвуку, шуму;

широке використання засобів колективного та індивідуального захисту;

нормальне освітлення;

систематичне та ретельне прибирання приміщень.

1. Санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень повинен відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 № 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), ГОСТ 12.1.001-89 «ССБТ.

Ультразвук. Общие требования безопасности», ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования» (далі - ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008), ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности» (далі - ГОСТ 12.1.003-83), СНиП 2.04.05­

91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование» (далі - СНиП 2.04.05-91), ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», затверджених наказом Міністерства будівництва України від 15 травня 2006 року № 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006), та ДСП 173-96.

1. Контроль за санітарно-гігієнічним станом у цехах з прокату алюмінієвих та магнієвих сплавів повинен проводитися згідно з ГОСТ

1. 83 «ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования», ГОСТ 12.4.077-79 «ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих местах», ГОСТ 12.1.023-80 «ССБТ. Шум. Методы установления значений шумовых характеристик стационарных машин», ГОСТ 12.1.050-86 «ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах», ГОСТ 12.1.006-84 «ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля» та ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

1. Контроль за викидом шкідливих речовин в атмосферу здійснюється відповідно до ГОСТ 17.2.3.02-78 «Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями», ГОСТ 17.2.3.01-86 «Охрана природы. Атмосфера. Правила контроля качества воздуха населенных пунктов», ДСП-201-97 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)».

2. Будова систем водопостачання й каналізації повинна

відповідати вимогам ДСП 173-96, СНиП 2.09.04-87 «Административные и бытовые здания» (далі - СНиП 2.09.04-87) і СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения».

1. Джерела водопостачання, які використовуються для постачання господарсько-питних водопроводів, повинні відповідати ГОСТ 2761-84 «Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора».

2. Якість питної води, води для душу, умивальників, вентиляції, охолодження повітря та пилопридушення повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за № 452/17747.

3. Обладнання та експлуатація бойлерних установок і баків для нагрівання води повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98 та СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий».

4. Системи опалення будівель і споруд повинні відповідати вимогам ДСП 173-96, СНиП 2.04.05-91 та цих Правил.

5. Для працівників, які перебувають у неопалюваних виробничих і складських приміщеннях, повинні бути передбачені спеціальні приміщення для обігріву відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.

6. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ДСП 173-96, СНиП 2.04.05-91 та ГОСТ 12.4.021-75 «ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования».

7. Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати граничнодопустимих рівнів.

8. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно додержуватися вимог безпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности».

9. Мікроклімат у виробничих приміщеннях має відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99.

10. Контроль за шкідливими речовинами у повітрі робочої зони проводиться згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

Періодичність проведення контролю встановлюється залежно від класу небезпечності шкідливої речовини: для I класу - не рідше одного разу на 10 діб; для II класу - не рідше одного разу на місяць, для III-IV класів - не рідше одного разу на квартал. Залежно від конкретних умов виробництва періодичність контролю може бути змінена за узгодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду. При встановленні відповідності вмісту шкідливих речовин III-IV класів небезпеки рівню граничнодопустимих концентрацій допускається проводити контроль не рідше одного разу на рік.

1. Природне та штучне освітлення підприємств необхідно виконувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006.

2. Під час зміни технологічного процесу, заміни або перестановки устаткування на окремій дільниці цеху освітленість цієї дільниці необхідно привести у відповідність до ДБН В.2.5-28-2006.

3. Виробниче устаткування та інструменти, що створюють при роботі шум, повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99, а також ГОСТ 12.1.003­83.

У тих випадках, коли шум на робочих місцях не може бути знижений до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту органів слуху, а при еквівалентному рівні шуму понад 120 дБА - дистанційне керування виробничим процесом зі звукоізольованих камер чи автоматизувати технологічний процес.

1. Механізовані ручні інструменти пневматичної дії повинні мати спеціальні гасники вихлопу.

2. До експлуатації допускаються тільки справне устаткування, інструменти чи механізми або пристрої, що задовольняють вимоги ГОСТ

1. 91 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности». Не дозволяється використання вібруючого устаткування в режимах, що відрізняються від паспортного.

   1. Вібрація на робочих місцях не повинна перевищувати граничних значень згідно з ДСН 3.3.6.039-99 і ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008.

При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 2/3 тривалості робочого дня. Проведення понаднормових робіт з вібруючим устаткуванням не дозволяється.

Робота з вібруючим інструментом (устаткуванням) повинна проводитися в утеплених приміщеннях з температурою повітря не нижче 16оС при вологості 40-60 % і швидкості руху повітря не більше 0,3 м/с. При роботі в холодний період року в неутеплених приміщеннях чи на відкритому повітрі для періодичного обігріву працівників необхідно передбачити приміщення з опаленням, в якому температура повітря становить 22оС, швидкість його руху не більше 0,3 м/с і вологість 40-60 %.

1. У разі коли вібраційне навантаження при роботі з вібронебезпечним обладнанням перевищує допустимий рівень відповідно до ДСН 3.3.6.039-99, необхідно забезпечити працівників віброгасними рукавицями та забезпечити раціональний режим праці згідно з розділом 7 ДСН 3.3.6.039-99.

2. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (ДСН 3.3.6.096-2002).

3. Для захисту від ультрафіолетового випромінювання необхідно застосовувати екранування джерел випромінювання, а працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту обличчя та очей відповідно до НПАОП 27.0-3.01-08.

4. Використання джерел іонізуючого випромінювання підприємством має здійснюватись за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02 грудня 2002 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002), Державних гігієнічних нормативів «Норми радіаційної безпеки України (НРБУ- 97)», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1997 року № 62 (ДГН 6.6.1-6.5.061-98), та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02).

5. Загальні вимоги електробезпеки устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93 «ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования». Обладнання та комунікації повинні бути заземлені від статичної електрики згідно з ГОСТ 12.1.019-79 «ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты».