5.2.21 Підлога приміщень для миття деталей дорожньої техніки повинна бути шорсткою; поверхня трапу, апарелі — рифленою.
На зовнішній естакаді для миття автомобілів та дорожніх машин улаштовується: тверде покриття; кювети для стоку води; передня та задня апарель з нахилом до 1:10; колесовідбійні бруси на всю довжину.
Вимоги до пересувних майстерень
Конструкція пересувних майстерень, технологічне обладнання повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.011-75, ГОСТ 12.2.019-86, ГОСТ 22390-77, ГОСТ 12.2.00391,під час проведення ТО дорожньої техніки — вимогам ДНАОП 0.07-1.01-80.
Пересувні майстерні мають бути укомплектовані супровідною, експлуатаційною документацією, комплектувальною відомістю.
Стаціонарне технологічне обладнання, тумбочки, верстаки, стелажі, виносне устаткування закріплюються та розміщуються з урахуванням його призначення, зручності робіт і розміщуватись в зоні можливого переміщення працівників. Ширина проходів залежно від висоти обладнання, шаф тощо має бути не менше 0,7-1 м.
Для кожного працівника пересувної майстерні передбачається місце для сидіння із спинкою. Сидіння повинні відповідати ергономічним та антропометричним вимогам відповідно до вимог ГОСТ 12.2.032-78. У зоні улаштування сидіння і можливого переміщення працівників не повинно бути гострих травмуючих виступів.
Інструменти, прилади, запасні деталі, матеріали розміщуються в спеціально пристосованих місцях (у ящиках верстаків, тумб, на стелажах, настилах верстаків і т.п.) з обов’язковим кріпленням згідно з вимогами інструкції заводу-виготовлювача.
Для інструменту і приладів, які використовуються за межами пересувних майстерень, передбачаються виносні ящики, сумки, контейнери.
Для навантаження-розвантаження вузлів та агрегатів з кузова-фургона пересувні майстерні обладнуються вантажопідіймальними механізмами (кран-укосина, підйомник, лебідка тощо), що відповідають вимогам ДНАОП 0.00-1.03-93 та НАОП 1.1.10
1.04-85.
Баки, посудини для технічних рідин (гальмівних, промивальних), мастил, в тому числі відпрацьованих, повинні відповідати вимогам ГОСТ 16770-88 і мати пожежобезпечні системи підігріву з автоматичним регулюванням температури підігрівання технічних рідин.
У пересувних майстернях, де розміщуються баки для легкозаймистих та пожежонебезпечних рідин, згідно з ГОСТ 12.4.026-76 вивішуються таблички із знаком або написом, що забороняють паління і виконання робіт, пов’язаних з використанням відкритого вогню. Волокнисті легкозаймисті матеріали (ганчір’я, пакля тощо) у місцях майстерні, де розміщуються баки (п. 5.3.7), зберігати не дозволяється.
Для зв’язку з кабіною водія у кузові-фургоні встановлюється переговорний пристрій або сигналізація.
Живлення електроенергією систем освітлення, вентиляції і опалення забезпечується від акумулятора пересувної майстерні або від зовнішніх джерел електроенергії (під час стоянок).
Напруга мережі для освітлення кузова-фургона має відповідати напрузі бортової мережі базового автомобіля і становити 12 або 24 В.
Пожежна безпека в пересувних майстернях забезпечується відповідно до вимог ГОСТ 12.4.009-83, ГОСТ 12.1.004-91, ДНАОП 0.01-1.01-95 .
Освітлення.
Вимоги до природного освітлення
Природне та штучне освітлення у виробничих, допоміжних і побутових приміщеннях повинно відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79.
У виробничих приміщеннях для ТО та Р дорожньої техніки співвідношення бокових віконних прорізів та світлових ліхтарів до площі підлоги мають знаходитися у межах, наведених у додатку 5.
Захист вікон приміщень від прямих сонячних променів здійснюється за допомогою жалюзі, сонцезахисних козирків або встановленням матового скла.
Загородження вікон та інших світлових прорізів стелажами, обладнанням, різноманітними екранами неприпустимо .
Від пилу, диму та кіптю скло вікон та ліхтарів необхідно очищувати не рідше двох разів на рік, приміщення усередині білити та фарбувати не рідше 1 разу на 3 роки. У разі інтенсивного пилевиділення — очищення скла проводити не рідше 4 разів на рік, а приміщення білити та фарбувати не рідше 1 разу на рік.
Для забезпечення безпеки під час очищення вікон, ліхтарів слід
використовувати збірно-розбірні риштування.
Верхні ліхтарі необхідно склити армованим склом, а у разі застосування звичайного скла — влаштовувати огороджувальні сітки для захисту працюючих від можливого випадання скла.
Вимоги до штучного освітлення.
Норми штучного освітлення для рекомендованого джерела світла
(газорозрядних ламп) виробничих дільниць та допоміжних приміщень в залежності від
характеру робіт наведені у додатку 5.
У разі раптового вимкнення робочого освітлення, якщо припинення роботи неможливе, слід передбачати аварійне освітлення для продовження роботи, з живленням від незалежного джерела електричного струму.
У місцях, небезпечних для проходу людей, та у виробничих приміщеннях, якщо вихід людей пов’язаний із небезпекою травматизму, у разі відключення основного робочого освітлення слід передбачати автоматичне вмикання евакуаційного освітлення.
Освітленість приміщень під час аварійного освітлення для евакуації згідно з СНиП ІІ-4-79 має становити 5% від норми робочого освітлення (за системою загального освітлення), але не менш 2 лк для будинків.
Освітленість проїздів, проходів на території підприємства має бути не менш
2 лк.
Для живлення світильників незалежно від висоти їх підвішування у приміщеннях без підвищеної небезпеки, а також для світильників місцевого освітлення може використовуватися напруга 127 або 220 В.
Штучна освітленість на робочих поверхнях верстаків відповідно до вимог СНиП ІІ-4-79 має бути не менше 150 лк за місцевого освітлення і не менше 75 лк — за загального освітлення.
Використання підвісних світильників, у тому числі люмінісцентних ламп у пересувних майстернях не дозволяється.
Електробезпека
Безпека силового устаткування та інших електротехнічних пристроїв у ремонтних майстернях забезпечується згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.21-98, ГОСТ
75 та «Правил устройства электроустановок» (далі — ПУЭ), затверджених Держенергонаглядом Міненерго СРСР.
Струмопровідні частини обладнання мають бути ізольовані або огороджені, чи то розміщені у недосяжних для людей місцях. Металеві частини обладнання, які можуть опинитися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції, заземлюються відповідно до вимог СНиП 3.05.06-85.
Енергозабезпечення за категорією електропостачання в приміщеннях, де зберігаються та обслуговуються спецмашини на зрідженому нафтовому газі, повинно передбачатись згідно з ПУЭ.
Електрообладнання має бути у вибухобезпечному виконанні.
У разі електрозабезпечення від автономного (незалежного) джерела — пересувної електростанції, пересувна майстерня обладнується засобами заземлення відповідно до СНиП 3.05.06-85.
Підключення до зовнішнього джерела струму пересувних майстерень здійснюється через електричний увід із захисно-вимикаючим пристроєм.
Для освітлення робочих місць за межами пересувних майстерень застосовуються переносні ручні світильники з скляним ковпаком, захисною сіткою, що закріплюється на рукоятці гвинтами або хомутами, гачком для підвішування та шланговим проводом з вилкою. Струмопровідні частини патрона і цоколя лампи мають бути недоступні для дотику. Переносні світильники добираються з урахуванням особливостей їх експлуатації і забезпечення пожежо- і електробезпеки відповідно до вимог ДНАОП 0.011.01-95 та ДНАОП 0.00-1.21-98.
Електроустаткування і штучне освітлення у фарбувальних цехах (дільницях) має бути у вибухобезпечному виконанні. Електричні пускові пристрої встановлюються поза межами фарбувальних і сушильних камер.
Проводка освітлювальної та силової мережі в шиноремонтному відділенні виконується в металевих трубах, металорукавах та оболонках. Вентилятори та електродвигуни встановлюються ззовні приміщення, а якщо в приміщенні, то тільки — у вибухобезпечному виконанні.
Конструкція штепсельних розеток і вилок для напруги вище 42 В повинна відрізнятися від конструкції розеток і вилок для напруги 42 В і менше.
Періодичну перевірку контрольно-вимірювальними приладами стану ізоляції проводів, захисного заземлення і т.ін. електричних машин (інструментів) необхідно здійснювати не менше одного разу у 6 місяців відповідно до ГОСТу 12.2.013.0-91.
Технічне обслуговування ручних електромашин повинно здійснюватись підготовленим персоналом, який має групу з електробезпеки не нижче ІІІ згідно з ГОСТ
91
Вимоги до майданчиків на відкритому повітрі, призначених для обслуговування та ремонту машин
Для зберігання та організації ТО і Р дорожньої техніки і автотранспортних засобів на території підприємства улаштовуються:
майданчик для зберігання справних машин та автомобілів, який забезпечується засобами для підігрівання двигунів в холодний період року;
майданчик для зберігання машин, механізмів, транспортних засобів, що очікують обслуговування або ремонту;
майданчик під навісом для проведення ТО або Р;
майданчик для відпочинку, місця для паління, укриття від атмосферних опадів та сонячної радіації з розрахунку не менш 0,2 м на одного працюючого у найбільш численній зміні.
Майданчики розташовуються окремо від будівель і споруд на відстані згідно з СНиП ІІ-89-80.
Територію майданчиків з твердим або грунтовим ущільненим покриттям необхідно очищати від сміття, виробничих відходів і металобрухту, а в зимовий час від снігу та льоду, посипати піском, шлаком тощо.
Для дорожніх машин та автомобілів майданчики розмічаються у визначених межах з внутрішнім розподілом на одиничні місця. Відстань між двома дорожніми машинами, які стоять паралельно, має бути достатньою для вільного відкривання дверей кабін.
Між майданчиками улаштовуються безпечні проїзди завширшки не менш 4,5 м при односторонньому русі.
Територія майданчика, робочі місця, проїзди і склади в темний час доби повинні бути освітлені.
Майданчики для ТО та Р дорожньої техніки в польових умовах розташовуються на ділянках землі, очищених від стерні, сухої трави та хмизу, захищених по периметру зораною смугою завширшки в 1 м, на відстані не ближче 100 м від житлових та виробничих будівель, складів лісу, скирт соломи, токів, полів із зерновими культурами та лісопосадок. Не дозволяється очищення ділянок від рослинності шляхом випалювання.
На майданчику в польових умовах над ділянкою проведення ТО і Р необхідно споруджувати навіс.
Над майданчиком не повинно бути повітряних ліній електропередач.
Опалення і вентиляція
Усі виробничі приміщення для виконання розбирально-збиральних, акумуляторних, зварювальних, фарбувальних, шиноремонтних та інших робіт, пересувні майстерні, допоміжні і санітарно-побутові приміщення повинні бути обладнані опаленням і загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91 і забезпечувати стан повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005-88.
Опалення у шиноремонтному відділенні допускається водяне або парове відповідно до СНиП 2.04.05-91.
Опалення пересувних майстерень відкритими вогневими печами, електричними печами та калориферами не допускається.
Опалення і вентиляцію пересувних майстерень необхідно здійснювати від опалювально-вентиляційних установок.
Температура всередині кузова-фургона пересувної майстерні у холодний період року має бути не менше +16оС.
Водопостачання і каналізація
Для ТО та Р дорожньої техніки підприємства повинні бути обладнані господарсько-питним, промисловим водогоном з підключенням до одного з них протипожежного водогону і виробничою каналізацією згідно з СНиП 2.04.01-85 і відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.28-97 та цих Правил
У разі відсутності зовнішньої каналізаційної системи випуск промислових стічних вод здійснюється відповідно до вимог ДНАОП 0.03-3.01-71.
Стічні води, які містять шкідливі речовини (горючі рідини, бруд) після миття дорожної техніки, підлоги, перед злиттям в каналізаційну мережу, очищаються в місцевих очисних установках.
Після очищення стічних вод вміст шкідливих речовин не повинен перевищувати встановлених норм.
Температура води для миття машин при температурі зовнішнього повітря нижче 0 °С має бути в межах від +20° до +60 °С.
Відстань від робочих місць на відкритих площадках до джерел питного водопостачання має бути не більшою за 150 м.
Всі працівники підприємства забезпечуються питною водою, яка відповідає вимогам ТОСТ 2874-82. Температура питної води має бути в межах від +8 °С до +20 °С.
Вимоги до пунктів заправки та зберігання паливно-мастильних
матеріалів
Пункти зберігання та роздачі паливно-мастильних матеріалів мають відповідати вимогам СНиП 2.11.04-85 та п. 7.10.2. ДНАОП 0.01-1.01-95.
На постах випуску та зливу стисненого та зрідженого газу з автомобілів, що працюють на цих видах палива, необхідно дотримуватись вимог підрозділу 5.7 ДНАОП
0.00-1.28-97.
Вимоги до виробничого обладнання, його розміщенню в стаціонарних і
пересувних ремонтних майстернях
Виробниче устаткування стаціонарних майстерень повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91, вимогам підрозділу 11 ДНАОП-0.00-1.21-98, ПУЭ і цих Правил.
Рухомі частини обладнання повинні мати захисні огорожі, що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.062-81.
Огорожі небезпечних елементів обладнання повинні мати автоблокування.
Органи управління обладнанням відповідно до вимог ГОСТ 12.2.064-81 забезпечуються надійними фіксаторами положень для запобігання випадкового пуску (зупинки).
Для мастильно-заправних робіт пересувні майстерні мають забезпечуватися маслороздавальними шлангами, що відповідають вимогам заводу-виготовлювача, довжиною не менше 10 м і барабанами для їх намотування.
Стаціонарні верстати, підйомники та інше обладнання мають бути пофарбовані відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76
Технічний огляд та випробування газової апаратури та газопроводів відповідно до ДНАОП 0.00-1.20-98 проводиться один раз у 3 місяці, а різаків та пальників — один раз на місяць.
Для обробки деталей заготовок верстати обладнуються пристроями для їх закріплення, що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.029-88.
Маса пристрою разом із заготовкою або тільки заготовки у разі кантування їх вручну не повинна перевищувати 16 кг.
У разі перевищення вказаної маси пристрій має бути забезпечений захватами для механізованого переміщення.
Установки для миття деталей та вузлів мають бути забезпечені пристроями, які блокують запуск приводу, коли завантажувальний люк відкритий.
Пост накачування шин забезпечується металевою огорожею або зйомною запобіжною кліттю.
Для регулювання та контролю величини тиску шин на компресорі має бути встановлений редуктор або манометр.
Пересувне ремонтне обладнання для монтажно-демонтажних робіт і транспортування вузлів та агрегатів дорожньої техніки забезпечується стояночними гальмовими пристроями та пристосуваннями для захвату та кріплення вузлів та агрегатів.
Конструкція стендів для перевірки тяглодинамічних характеристик та гальмівних систем машин забезпечується пристроями, що запобігають виїзду машин зі стенда під час випробувань.
Конструкція інвентарних упорних колодок (башмаків) повинна витримувати максимальне навантаження, що дорівнює половині навантаження на вісь дорожньої техніки, має забезпечувати щільність установлення під колеса, не виключати ковзання у разі початку руху дорожньої техніки, забезпечувати безпеку встановлення та вилучення з- під коліс.
Роботи з переносних драбин-стрем’янок (далі — стрем’янок), випробування елементів стрем’янок (щаблин, тятив, ланцюгів тощо) проводяться згідно з НАОП 1.1.10
85 та цих Правил.
Дерев’яні стрем’янки виготовляються з врізними щаблинами завширшки не менш 150 мм і тятивами, скріпленими через кожні 2 м (під щаблинами) стяжними болтами, діаметром не менше 8 мм, задні ніжки скріплюються стяжками для запобігання від самовільного розсовування під час виконання робіт.
Відстань між щаблинами стрем’янок не повинна бути більше 250 мм і менше 150 мм.
Стрем’янки мають бути такої довжини, щоб працівник міг працювати із щаблин, які відстають від верхнього кінця драбини не менше, як на один метр. Не дозволяється працювати з двох верхніх щаблин стрем’янок.
Нижні кінці стрем’янки залежно від поверхні, на яку встановлюється стрем’янка, забезпечуються гострими наконечниками або гумовими башмаками для запобігання від зсуву.
Конструкція підставок (козелків) має забезпечувати надійність і стійкість під час їх застосування, запобігати сковзанню дорожньої техніки, що встановлена на них. На кожній підставці (козелку) по можливості має бути вказане гранично допустиме навантаження.
Підставки (козелки) встановлюються під вивішені частини дорожньої техніки у місцях позначених технологічною документацією або вказівками з експлуатації .
Гідравлічні підйомники і домкрати повинні забезпечуватись зворотними клапанами для миттєвого припинення опускання вантажу. У разі порушення цілісності напірної магістралі або зниження тиску підйомники з електричним приводом повинні обладнуватися автоматичними обмежувальними вимикачами.
Вантажопідіймальні механізми, вантажозахватні органи та пристосування повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.03-93, мати таблички з реєстраційними номерами, припустимою вантажопідіймальністю та датою наступного випробування.
Вимоги безпеки під час проведення ТО та Р дорожньої техніки
Загальні вимоги
Роботи з ТО та Р дорожньої техніки проводяться відповідно до вимог ГОСТ 12.3.002-75, .ДНАОП 0.00-1.28-97, ДБН В.2.8-3-95, інструкцій з експлуатації та цих Правил.
Ремонт і зарядка акумуляторних батарей виконується згідно з ДНАОП 0.00
1.28-97.
Проведення фарбувальних та антикорозійних робіт здійснюється відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.04-72, НАОП 1.4.10-1.13-74, ГОСТ 12.3.005-75.
Організація та проведення зварювальних та газополуменевих робіт здійснюється відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 та ДНАОП 0.01-1.01-95.
Роботи з металообробки виконуються відповідно до вимог НАОП 1.4.10-1.02
83.
Роботи з підіймання і переміщення вантажів неповнолітніми виконуються за умови не перевищення граничних норм, встановлених ДНАОП 0.03-3.29-96.
Знімання та встановлення двигунів, агрегатів, вузлів машин здійснюється відповідно до технологічних карт.
Роботи по зняттю, установці змінного або додаткового обладнання автогрейдера (грейдера) мають виконуватись двома працівниками.
Під час демонтажа робочого обладнання або гідроциліндрів необхідно встановлювати підкладки під вузли обладнання, що не знімаються, для запобігання самовільного опущення.
Працівники під час виконання ТО та Р дорожньої техніки забезпечуються засобами індивідуального захисту відповідно до ДНАОП 0.05-3.14-80 і ДНАОП 0.00-4.2696.
Працівники, що проводять ремонт дорожньої техніки в оглядових канавах та на естакадах, забезпечуються захисними касками за ГОСТ 12.4.087-84.
Після установки дорожньої техніки на пост ТО та Р вживаються необхідні заходи: вимикається привід, гальмується ходова частина стоянковим гальмом, підкладаються під колеса упорні колодки; вимикаються органи механічного та гідравлічного управління, при необхідності знімаються приводні обладнання; вимикаються рубильники в машинах з електричним управлінням, замикаються ящики, в яких вони знаходяться; вимикається запалення в карбюраторних двигунах та паливоподача — в дизельних двигунах; на пусковому двигуні або колесі керування вивішується табличка «Двигуни не вмикати — працюють люди!» причіпна машина відчеплюється від тягача.
Демонтаж гідроагрегатів, підтягування болтів, гайок і т.ін. необхідно проводити після зняття тиску масла в гідроприводі.
Гідросистема дорожньої техніки з навісним обладнанням розвантажується від статичного тиску при нейтральному положенні важелів керування навісного обладнання шляхом кількаразового знакозмінного вимикання важелів керування золотниками гідророзподілювачів при непрацюючому двигуні.
Підняте навісне обладнання машин (бульдозера, ротаційної косилки, снігоочищувача та ін.), на час проведення ТО чи Р фіксується стопорними пальцями або встановлюється на стаціонарні підставки (металеві козелки, шпальні клітки).
Під час ТО та Р дорожньої техніки на підйомниках (гідравлічних, електромеханічних) на механізмі або пульті керування підйомником вивішується табличка з написом «Не торкатися — під машиною працюють люди!».
Роботи з демонтажу (монтажу) устаткування, які неможливо виконати, знаходячись на одній поверхні з машиною, виконуються із збірно-розбірних риштувань, виконаних відповідно до вимог ГОСТ 24258-88.
Під час знімання довгомірних вузлів (карданний вал, гідроциліндр та ін.) вживаються заходи з їх фіксації за допомогою страхувального зчалювання відокремлювального кінця конопляним канатом до конструкції машини. Відтяжки мають бути попередньо перевірені, без перетертих або розмочалених прядок з коефіцієнтом запасу міцності до допустимого навантаження не менше двох.
Підняту заслінку, що утримується канатами або гідроциліндрами, під час виконання ремонтних робіт в середині ковша скрепера (екскаватора), необхідно закріплювати допоміжними страхувальними засобами (упорами, металевими підставками тощо).
Для транспортування вузлів, агрегатів та деталей спеціальними візками відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.03-93 і ГОСТ 12.2.003-91, останні забезпечуються стояками та упорами, що запобігають переміщенню вантажу по платформі та його падінню з неї.
Рубання сталевих канатів під час ТО або Р дорожньої техніки з канатно- поліспастовою системою проводиться після попереднього обмотування їх дротом з обох боків від місця рубання.
Запасовка канатів машин з канатно-поліспастовою системою та перевірка правильності їх встановлення виконується у рукавицях.
Заміна різаків ротаційної косарки під час ТО проводиться після стопорення ротора через отвір в кільцевій частині ротора.
Поверхні технологічного обладнання в стаціонарних та пересувних майстернях (неробочі поверхні вулканізаційних апаратів, паропроводів і т.ін.), що зазнають в процесі роботи нагрівання до температури вище 45оС, для зменшення виділення тепла та захисту обслуговуючого персоналу від опіків закриваються теплоізоляційними кожухами або панелями; камери гарячого сушіння пофарбованих виробів обладнуються герметичною теплоізоляцією.
Роботи з роз’єднання, з’єднання гусеничних траків, перестановки або зміни колес, спресовування опорних котків слід виконувати з використанням знімальних пристроїв, на які повинні бути розроблені інструкції з експлуатації.
Вимоги під час застосування шкідливих речовин
Примірний перелік основних шкідливих речовин, що справляють шкідливий вплив на прпацівників під час проведення робіт з ТО та Р дорожньої техніки, наведений у додатку 7.
На робочих місцях виробничих приміщень, де утворюються шкідливі речовини (пари, гази, дрібні бризки, пил) улаштовуються місцеві відсмоктувачі.
У разі виконання ТО та Р дорожньої техніки, де використовується як пальне етильований бензин, що містить сильнодіючу отруту — тетраетилсвинець, вживаються додаткові заходи безпеки: працівники під час роботи з етильованим бензином