2.2. Вибір вогнеперепинувачів за класом, категорією та групою визначається шляхом визначення критичного діаметра полум’ягасильного каналу для кожної конкретної вибухонебезпечної суміші.
Випробування вогнеперепинувачів проводиться лабораторіями, які мають відповідне обладнання і засоби вимірювальної техніки, що атестовані (повірені) відповідно до вимог ГОСТ 24555-81 «Система государственных испытаний продукции. Порядок аттестации испытательного оборудования. Основные положения» (далі — ГОСТ 24555-81) і ДСТУ 3215-95 «Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» (далі — ДСТУ 3215-95).
2.3. За функціональним призначенням вогнеперепинувачі поділяються на два класи: комунікаційні та резервуарні.
Категорії вогнеперепинувачів встановлюються залежно від розташування на обладнанні та режиму горіння вибухонебезпечної суміші.
2.4. Залежно від категорії вибухонебезпечної суміші відповідно до вимог 12.1.011-78 «ССБТ. Смеси взрывоопасные. Классификация и методы испытаний» (далі — ГОСТ 12.1.011-78) та значення БЕМЩ вогнеперепинувачі поділяються на три групи: IIA, IIВ, IIС.
2.5. Матеріали, конструктивні елементи, а також кріпильні та допоміжні деталі вогнеперепинувача повинні витримувати силові навантаження, на які розраховано обладнання, що захищає ці вогнеперепинувачі. Значення допустимого надлишкового тиску повинно бути вказано у технічній документації відповідного вогнеперепинувача.
2.6. Полум’ягасильна здатність вогнеперепинувачів визначається величиною, еквівалентною діаметру каналів (щілин) у полум’ягасильному елементі.
2.7. Залежно від виду полум’ягасильного елемента, розрізняють такі види сухих вогнеперепинувачів: насаджувальні, касетні, сітчасті, металокерамічні, пластинчасті.
2.8. Насаджувальні вогнеперепинувачі з полум’ягасильними елементами у вигляді кульок металевих, скляних, фарфорових, цеолітових або інших матеріалів, стійких до впливу технологічного середовища, характеризуються діаметром кульок, висотою та діаметром шару кульок (насадки) і розміщуються між двома решітками, які мають витримувати навантаження тиску та температури, що утворюються під час вибуху, у тому числі з утворенням детонаційної хвилі. Залежно від величини розрахункового навантаження можуть використовуватись решітки перфоровані або колосникові. Простір між решітками повинен бути щільно заповнений кульками таким чином, щоб не порушувалася суцільність полум’ягасильного елемента вогнеперепинувача під впливом вібрації.
2.9. Касетні вогнеперепинувачі з полум’ягасильними елементами у вигляді рулонів з щільно намотаних плоских та гофрованих стрічок із сталі згідно з вимогами ГОСТ 4986-79 «Лента холоднокатаная из коррозионностойкой и жаростойкой стали. Технические условия», алюмінію відповідно до вимог ГОСТ 13726-97 «Ленты из алюминия и алюминиевых сплавов. Технические условия», а також міднонікелевих сплавів. Касетні вогнеперепинувачі характеризуються чітко фіксованими розмірами полум’ягасильних каналів, мінімальним гідравлічним опором, а також низькою вогнестійкістю. Максимальний діаметр полум’ягасильних каналів визначається висотою рівнобедреного трикутника, утвореного гофрами.
2.10. У сітчастих вогнеперепинувачах полум’ягасильними елементами є пакети, які складаються з сіток, виготовлених відповідно до вимог ГОСТ 3826-82 «Сетки проволочные тканые с квадратными ячейками. Технические условия» і характеризуються розміром вічка сітки на просвіт, діаметром дроту та кількістю сіток у пакеті. Максимальний розмір полум’ягасильних каналів визначається розміром вічок сітки на просвіт.
2.11. У металокерамічних вогнеперепинувачів з полум’ягасильними елементами у вигляді дисків або порожнистих циліндрів із спеченого металопорошка або металоволокна («неіржавіюча» сталь, титан) розмір полум’ягасильних каналів визначається експериментально шляхом просочення полум’ягасильного елемента змочувальним розчином та наповнення газом під тиском до витіснення рідини у вигляді бульбашок.
Максимальний діаметр каналів (пор), м, визначається за формулою:
де: — поверхневий натяг рідини, Н/м;
P— тиск газу, Па.
2.12. У пластинчастих вогнеперепинувачах полум’ягасильними елементами є пакети плоскопаралельних пластин або кілець із «неіржавіючої» сталі, інших металів, що не піддаються корозії, розміщених з певним інтервалом, які характеризуються величиною щілини, що відповідає значенню БЕМЩ відповідно до вимог ГОСТ 12.1.011-78. Довжина щілини повинна бути не менше 25 мм. Полум’ягасильна здатність вогнеперепинувачів визначається значенням БЕМЩ.
2.13. Перевірка експлуатаційних характеристик вогнеперепинувача (вогнеперешкоджаючої та пропускної здатності, механічної міцності, вогнестійкості) повинна проводитись експериментально на випробувальних стендах згідно з відповідними нормативними документами. Підприємство, що проводить ці випробування, повинно мати відповідне обладнання і засоби вимірювальної техніки, що атестовані (повірені) відповідно до вимог ГОСТ 24555-81 і ДСТУ 3215-95.
3. Вимоги безпеки під час монтажу вогнеперепинувачів
3.1. До монтажу вогнеперепинувачів допускаються працівники, які пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05 та навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки відповідно до вимог НАПБ Б.02.005-03.
3.2. Заходи щодо забезпечення пожежо- і вибухобезпеки вживаються залежно від специфіки об’єкта, на якому проводяться роботи з монтажу вогнеперепинувачів, зварювальні та інші роботи, пов’язані з відкритим вогнем та іскроутворенням відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за № 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01), ДБН В.1.1-7-2002, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76.
3.3. Роботи щодо монтажу вогнеперепинувачів повинні виконуватись з дотриманням вимог Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 42, та Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) ДСП 201-97, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.07.97 № 201.
3.4. Вогнеперепинувачі розміщуються у технологічних трубопроводах або ємкісному обладнанні відповідно до проектної документації, розробленої, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва».
3.5. У монтажних схемах місця встановлення вогнеперепинувачів повинні знаходитися максимально близько до можливого джерела запалювання вибухонебезпечного середовища.
3.6. Вогнеперепинувачі можуть використовуватися як самостійно, так і в комплекті з різним обладнанням (дихальними, запобіжними клапанами, газовипускними пристроями тощо), якщо вони не здатні перешкоджати зворотному проскоку полум’я самостійно.
3.7. Вогнеперепинувачі приєднують до технологічних трубопроводів або технологічного обладнання, які не працюють, звільнені від продукту, відключені та заглушені від працюючого обладнання, пропарені, провітрені та очищені. Перед монтажем вогнеперепинувачів і під час виконання робіт проводять вимірювання концентрацій горючих парів і газів за допомогою відповідних приладів і переконуються у відсутності небезпеки вибуху. Перевагу віддають приладам, які забезпечують безперервне вимірювання.
3.8. Вогнеперепинувач, у який потрапляє середовище, здатне конденсуватися та замерзати за температури навколишнього середовища нижче нуля градусів, повинен бути забезпечений обладнанням для його обігріву, теплоізоляцією, або мати у своєму складі теплообмінний нагрівальний елемент.
3.9. Перед встановленням вогнеперепинувача за місцем експлуатації необхідно видалити заглушки, які перешкоджали засмічуванню полум’ягасильного елемента під час його зберігання, видалити консервуюче мастило розчинником, змастити усі різьбові з’єднання солідолом (жировим або синтетичним), продути полум’ягасильний елемент стисненим повітрям.
3.10. З метою створення безпечних умов роботи працівників під час здійснення монтажу не допускається:
виконувати роботи з усунення дефектів за наявності тиску робочого середовища в обладнанні;
застосовувати вогнеперепинувач якщо параметри експлуатації його вищі, ніж зазначені в паспорті;
знімати вогнеперепинувач з обладнання за наявності в ньому робочого середовища;
вводити в експлуатацію без перевірки технічного стану після локалізації полум’я;
експлуатувати вогнеперепинувач при появі тріщин чи вм’ятин на корпусі або полум’ягасильному елементі.
3.11. Вогнеперепинувач та його окремі вузли не повинні мати гострих кромок, елементів, що виступають, котрі можуть спричинити травмування та іскроутворення.
3.12. Під час проведення монтажних робіт на висоті 1,3 м і більше необхідно обладнати риштаки, підмостки та інші пристрої відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.06.2007 за № 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07).
Працівники, які працюють на висоті, повинні бути забезпечені запобіжними поясами, місця закріплення карабіна запобіжного пояса повинні бути яскраво пофарбовані і заздалегідь вказані виконавцям робіт.
3.13. Під час проведення монтажних робіт на висоті з використанням вантажопідіймального обладнання: кранів, лебідок, електроталі, необхідно виконувати вимоги Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за № 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).
3.14. Для захисту трубопроводів великих діаметрів допускається паралельне встановлення кількох вогнеперепинувачів. На технологічному трубопроводі перед кожним вогнеперепинувачем та після нього повинен бути встановлений засувний орган, що дозволить здійснювати планові ревізії та ремонт вогнеперепинувача без зупинки технологічного процесу.
3.15. Резервуарні вогнеперепинувачі оснащують датчиками температури, які подають сигнали про нагрів полум’ягасильних елементів під час гасіння (обмеження поширення) полум’я, або пристроями звукової сигналізації (вогнеперепинувачі з теплообмінними елементами).
4. Вимоги безпеки під час виготовлення вогнеперепинувачів
4.1. Під час виготовлення вогнеперепинувачів необхідно враховувати вибухонебезпечні властивості суміші відповідно до вимог ГОСТ 12.1.011-78, присутність якої можлива у обладнанні (трубопроводі) та умови, за яких буде експлуатуватися вогнеперепинувач. Якщо ці умови не визначені нормативно-технічною документацією, вибирають найбільш широкий діапазон умов випробувань (вибухонебезпечна суміш стехіометричного складу, максимально можливі робочий тиск і температура суміші).
4.2. У вогнеперепинувачах, призначених для роботи у середовищах, які можуть спричинити засмічування каналів полум’ягасильних елементів механічними та/або хімічними домішками, що конденсуються та полімеризуються, рекомендується передбачати фільтри у вигляді комплектуючих виробів або сполучених з вогнеперепинувачем елементів.
4.3. Конструкційні матеріали для вогнеперепинувачів необхідно вибирати з урахуванням механічного та температурного навантажень, а також можливої корозії та небезпечних реакцій взаємодії з технологічними продуктами.
Матеріали для ущільнювальних прокладок повинні бути стійкими до впливу технологічного середовища і виконані з важкогорючих або негорючих матеріалів відповідно до вимог ГОСТ 12.1.044-89«ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения» (далі — ГОСТ 12.1.044-89).
4.4. Корпус і внутрішні деталі, що утримують полум’ягасильний елемент вогнеперепинувачів комунікаційного типу, повинні бути розраховані на тиск вибуху.
4.5. Приміщення для виробництва вогнеперепинувачів повинні бути забезпечені освітленням відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».
5. Вимоги безпеки під час експлуатації вогнеперепинувачів
5.1. Профілактичне обслуговування та огляд вогнеперепинувачів виконується у плановому порядку за графіками, розробленими відповідною службою підприємства.
5.2. Під час експлуатації вогнеперепинувачів необхідно проводити перевірку герметичності фланцевих з’єднань корпусу, чистоту та цілісності полум’ягасильного елемента. Вказані види перевірок необхідно проводити у міру збільшення гідравлічного опору вогнеперепинувача. За необхідності проводять їхнє очищення. Мийні засоби (або розчинники) вибирають залежно від конструкції вогнеперепинувача і характеру забруднення. За наявності вибору перевагу віддають мийним засобам (або розчинникам), які мають найнижчі показники пожежовибухонебезпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.1.044-89 і є найменш токсичними.
5.3. Під час експлуатації вогнеперепинувачів відбувається забивання каналів полум’ягасильних елементів продуктами корозії, пилом або продуктами згоряння, що призводить до збільшення гідравлічного опору вогнеперепинувача та збільшення тиску парогазового середовища у захищуваній системі. Перед розбиранням вогнеперепинувача для ремонту, чищення та внутрішнього огляду він повинен бути продутий гострою парою, а потім чистим повітрям.
5.4. Вогнеперепинувачі необхідно оглядати після кожного випадку гасіння (обмеження поширення) полум’я та заміни зіпсованого полум’ягасильного елемента.
5.5. Не допускається експлуатувати вогнеперепинувач у разі появи тріщин або вдавлень на корпусі або у полум’ягасильному елементі.
5.6. Полум’ягасильні елементи вогнеперепинувачів повинні бути захищені від попадання до них атмосферних опадів.
5.7. Для забезпечення безпечного виконання робіт працівники повинні бути ознайомлені з ПЛАС, розробленим відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.33-99.
V. Вимоги безпеки під час проведення випробувань вогнеперепинувачів на стендах
1.Обладнання (стенди), яке використовується під час проведення випробувань вогнеперепинувачів, повинно бути атестоване відповідно до вимог ГОСТ 24555-81, а засоби вимірювальної техніки мають бути повірені відповідно до вимог ДСТУ 3215-95.
2.Дистанційне керування та контроль параметрів процесу поширення полум’я під час випробування повинні здійснюватися із спеціального приміщення, розташованого на безпечній відстані від випробувального стенда, броньованої кабіни або підземного притулку.
3.Не пізніше ніж за 10 хвилин до початку проведення випробування за допомогою гучномовного зв’язку проводиться оповіщення працівників про необхідність залишити небезпечну зону. За 5 хвилин до початку випробування включається сигнальна сирена.
4.Не дозволяється допуск сторонніх осіб на місце проведення випробувань без відома керівника робіт.
5.Аварійне припинення робіт на випробувальному стенді проводиться у таких випадках:
загоряння проводів, електроприладів, що знаходяться під напругою. При цьому необхідно: електроустаткування знеструмити, гасити піском або вуглекислотним вогнегасником;
раптової розгерметизації трубопроводів, що підводять горючий газ, кисень з балонів до вузла дозування газів. При цьому необхідно: негайно закрити вентилі на балонах;
руйнування окремих вузлів випробувального стенду від вибуху або детонації під час заповнення стенду вибухонебезпечною сумішшю. При цьому необхідно: перекрити надходження газу в систему випробувального стенду, на територію не входити до повного припинення горіння.
6.У разі виникнення пожежі на випробувальному стенді необхідно:
негайно перекрити подавання газу в систему;
відключити електроенергію;
повідомити керівника робіт;
викликати підрозділи пожежної охорони;
приступити гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння, не чекаючи прибуття підрозділу пожежної охорони.
Начальник управління організації державного нагляду
за промисловою безпекою на виробництвах
і об’єктах підвищеної небезпеки В. М.Морозов
http://www.sot.zp.ua
16