Паспорт навантажувача складається за даними документів на окремі складові частини, що виготовлені іншими суб'єктами господарювання. Документи цих підприємств виробник зберігає протягом строку служби навантажувача, зазначеного в паспорті.
5.2.10. Настанова з експлуатації навантажувача має бути розроблена відповідно до вимог НД.
У настанові з експлуатації навантажувача поряд з іншими відомостями мають бути зазначені:
види, періодичність, обсяг і порядок проведення щоденного обслуговування та періодичного технічного обслуговування та ремонту;
порядок проведення технічних оглядів;
можливі пошкодження складових частин навантажувача та способи їх усунення;
методи та порядок регулювання складових частин і систем навантажувача;
правила проведення та режими обкатки;
указівки щодо приведення навантажувача в безпечне положення в неробочому стані;
граничні норми бракування елементів навантажувача;
вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
5.2.11. У настанові з експлуатації змінних вантажозахоплювальних пристроїв до навантажувачів поряд з іншими відомостями мають бути зазначені:
вимоги до вихідного навантажувача;
порядок монтажу на навантажувач;
відомості про номінальну вантажопідіймальність, обмеження та допустимі межі використання під час експлуатації;
попередження про необхідність визначення остаточної вантажопідіймальності навантажувача зі змінним вантажозахоплювальним пристроєм;
особливості роботи зі змінним вантажозахоплювальним пристроєм;
види, періодичність і обсяг проведення технічного обслуговування;
порядок проведення технічних оглядів;
можливі пошкодження та способи їх усунення;
методи та порядок регулювання.
5.2.12. Відомості про виготовлені навантажувачі, окремі складові частини, призначені для самостійного постачання, виробник має занести в книгу обліку, а також спорядити навантажувач табличкою, укріпленою на видному місці, на якій має бути зазначено:
а) навантажувачі з ДВЗ:
товарний знак (або найменування) виробника;
найменування навантажувача й умовне позначення;
заводський номер або номер серії за нумерацією виробника;
місяць і рік виготовлення;
власна маса навантажувача в робочому стані без змінного вантажозахоплювального пристрою, але з вилами для вилкових навантажувачів і штабелеукладачів;
вантажопідіймальність на максимальній висоті підіймання вантажу;
б) навантажувачі з електроприводом:
товарний знак (або найменування) виробника;
найменування навантажувача й умовне позначення;
заводський номер або номер серії за нумерацією виробника;
місяць і рік виготовлення;
власна маса навантажувача в робочому стані без змінного вантажозахоплювального пристрою, але з вилами для вилкових навантажувачів і штабелеукладачів;
вантажопідіймальність на максимальній висоті підіймання вантажу;
власна маса навантажувача без акумуляторних батарей;
припустимі максимальна й мінімальна маси акумуляторних батарей з акумуляторним ящиком;
номінальна напруга (у вольтах) акумуляторної батареї, яка постачається з навантажувачем;
в) навантажувачі зі змінними вантажозахоплювальними пристроями
Крім перерахованого в підпунктах "а" і "б" пункту 5.2.12 цих Правил, табличка має містити таку інформацію:
найменування та позначення змінного вантажозахоплювального пристрою;
власна маса навантажувача в робочому стані із установленим змінним вантажозахоплювальним пристроєм;
вантажопідіймальність навантажувача зі змінним вантажозахоплювальним пристроєм на максимальній висоті підіймання вантажу.
Допускається вказувати на табличці номінальну вантажопідіймальність.
Маса вантажу, що піднімається, може бути зазначена на окремій табличці;
г) змінні вантажозахоплювальні пристрої
Кожен змінний вантажозахоплювальний пристрій повинен мати окрему табличку із зазначенням таких даних:
товарний знак (або найменування) виробника (і, якщо необхідно, фірми-імпортера);
найменування змінного вантажозахоплювального пристрою та його умовне позначення;
заводський номер або номер серії за нумерацією виробника;
місяць і рік виготовлення;
маса змінного вантажозахоплювального пристрою та відстань від його центра ваги до приєднувальної (монтажної) площини;
максимальний тиск, у разі наявності гідравлічного приводу;
номінальна вантажопідіймальність змінного вантажозахоплювального пристрою. Для подовжувачів вил має зазначатися номінальна вантажопідіймальністьC Eі відстань до центра ваги вантажуD E(для телескопічних подовжувачів відповідноC RіD Rза повністю втягнутих і висунутих подовжувачів), необхідний поперечний переріз і мінімальна довжина вихідних вил. Також має зазначатися попередження про необхідність визначення остаточної вантажопідіймальності навантажувача зі змінним вантажозахоплювальним пристроєм.
Дійсна вантажопідіймальність змінного вантажозахоплювального пристрою може бути знижена залежно від вантажопідіймальності навантажувача.
Метод виконання написів на табличці має забезпечувати їх схоронність протягом усього строку служби навантажувача (пристрою).
5.2.13. Якщо навантажувач призначений для роботи в умовах, що відрізняються від нормальних умов експлуатації, то на навантажувачі на видному місці має бути закріплена табличка з такими даними:
зазначення спеціальних умов експлуатації;
вантажопідіймальність для кожної зі спеціальних умов експлуатації.
5.2.14. Порядок накопичення, транспортування, знешкодження і захоронення відходів під час виготовлення, ремонту, реконструкції, модернізації та експлуатації навантажувачів має відповідати Гігієнічним вимогам щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення ДСанПіН 2.2.7.029-99, затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29.
5.3.1. Реконструкцію та ремонт навантажувачів мають виконувати суб'єкти господарювання, які одержали Дозвіл, виданий спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 (із змінами) (далі - НПАОП 0.00-4.05-03), на виконання цих робіт.
5.3.2. Вимоги пункту 5.3.1 цих Правил поширюються на ремонт несучих металоконструкцій з метою відновлення їх несучої здатності (ремонт із застосуванням зварювання, а також ремонт, пов'язаний з відновленням деформованих або пошкоджених металоконструкцій або їх елементів) і ремонт механізму підіймання вантажу та його гідроприводу, крім робіт, передбачених настановою з експлуатації.
5.3.3. Реконструкція, модернізація та ремонт виконуються за технічною документацією, розробленою відповідно до вимог НД. До складу документації мають входити технічні умови.
5.3.4. Після проведення реконструкції, модернізації чи ремонту суб'єкт господарювання, який виконував ці роботи, відображає в паспорті дані про наявність Дозволу відповідно до пункту 5.3.1 цих Правил, відомості про виконані роботи із зазначенням місць ремонту (або додаються ремонтні креслення), усі зміни параметрів, характеристик і показників, відомості про застосовані матеріали із зазначенням номерів документів про їх якість.
Якщо ці дані неможливо відобразити в паспорті, оформлюється новий паспорт, форма якого має відповідати вимогам цих Правил. У цьому разі до нового паспорта прикладається попередній паспорт.
Документи, що підтверджують якість застосованих матеріалів і зварювання, зберігаються в організації, що виконувала роботи, а їх копії - у паспорті протягом строку служби виробу.
5.3.5. Після реконструкції та модернізації навантажувача проводяться приймальні випробування відповідно до вимог технічних умов на реконструкцію, модернізацію.
За результатами випробувань складається акт приймання, який затверджується в порядку, встановленому технічними умовами на реконструкцію, модернізацію. Результати випробувань відображаються в паспорті навантажувача, якщо після реконструкції, модернізації був складений новий паспорт. У разі внесення змін до старого паспорта додається акт приймання.
5.3.6. Використання навантажувачів за призначенням під час їх ремонту не дозволяється.
5.3.7. У разі виявлення під час проведення періодичного технічного обслуговування, щоденного обслуговування і технічного огляду пошкоджень, дефектів, деформацій, тріщин у вилах, такі вила вилучаються з експлуатації і мають бути відремонтовані чи замінені відповідно до рекомендацій виробника.
Якщо різниця у висоті кінців вил перевищує 3 % довжини ікла або рекомендовані виробником значення, комплект вил має бути відремонтований.
Якщо товщина ікла або спинки вил через спрацювання зменшилася до 90 % первинної товщини чи до мінімальної, зазначеної виробником вил у настанові з експлуатації, такі вила вилучаються з експлуатації.
Забороняється усувати спрацювання вил і тріщини в основному металі вил за допомогою зварювання.
Після проведення ремонту вила мають бути випробувані навантаженням відповідно до табл. 6. Випробувальне навантаження має бути прикладене плавно, без поштовхів на відстаніDвід передньої поверхні спинки вил два рази протягом 30 с.
Таблиця 6
| Вантажопідіймальність вил,m, кг | Випробувальне навантаження,F t, кг |
| m 5000 | 2,5m |
| m >5000 | 2,1m |
5.4.1. Матеріали для виготовлення, реконструкції, модернізації і ремонту навантажувачів мають відповідати НД та мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
5.4.2. Якість матеріалу, застосовуваного під час виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту навантажувачів, має бути підтверджена документом виробника цих матеріалів про їх якість і вхідним контролем.
За відсутності документа про якість матеріалу дозволяється його застосовувати після випробування відповідно до вимог НД.
Вибір матеріалу здійснюється з урахуванням нижніх граничних значень температур навколишнього середовища для робочого та неробочого станів навантажувача, агресивності навколишнього середовища. Дані про застосований матеріал і нижні граничні значення температур для робочого та неробочого станів навантажувача зазначаються в його паспорті.
5.4.3. Матеріали, що не зазначені в НД і не застосовувалися раніше для виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту навантажувачів, можуть бути застосовані після випробування відповідно до вимог НД.
5.4.4. Чавунне литво за якістю не нижче марки СЧ15 може застосовуватися для виготовлення:
зубчастих, черв'ячних коліс, барабанів, корпусів редукторів і блоків навантажувачів із ручним приводом;
колодок гальм, кронштейнів барабанів і корпусів підшипників.
Для виготовлення противаг і несилових деталей марки виливків не регламентуються.
5.5.1. Прихоплювання та зварювання несучих елементів металоконструкцій повинні виконувати зварники, атестовані відповідно до вимог Правил атестації зварників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 19.04.96 N 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31.05.96 за N 262/1287.
5.5.2. Зварювальні матеріали, застосовувані для зварювання, мають забезпечувати механічні властивості металу шва і зварного з'єднання (границя міцності, відносне видовження, кут загину, ударна в'язкість, твердість) не менше нижньої границі зазначених властивостей основного металу конструкції, установлених НД для даної марки сталі.
У разі застосування в одному з'єднанні сталей різних марок механічні властивості металу шва мають відповідати властивостям сталі з більшою границею міцності. Марки присадних матеріалів, флюсів і захисних газів зазначаються в технічних умовах на виготовлення, реконструкцію, модернізацію та ремонт.
5.5.3. Для виготовлення елементів металоконструкцій із труб, прокату листового, сортового, фасонного тощо дозволяється застосування всіх способів різання, що забезпечують якісне одержання форм і розмірів цих елементів відповідно до робочих креслень. Різання проводиться за технологією, що унеможливлює утворення тріщин або погіршення якості металу на крайках, а також у зоні термічного впливу.
5.5.4. Під час складання конструкції під зварювання має забезпечуватися точність з'єднань у межах розмірів і допусків, установлених робочими кресленнями і технологічними документами.
5.5.5. Зварювання має проводитися в приміщеннях, які унеможливлюють вплив несприятливих атмосферних умов на якість зварних з'єднань.
Зварювання просто неба дозволяється за умови захисту місць зварювання від атмосферних опадів і вітру.
5.5.6. Зварювальні роботи, що проводяться під час виготовлення, ремонту, реконструкції чи модернізації, мають виконуватися відповідно до вимог комплекту документів на технологічні процеси зварювання.
5.5.7. Можливість і порядок зварювання за температури повітря нижче 0° C установлюються технічними умовами.
5.5.8. Дозволяється виготовлення зварних виробів із застосуванням у тому ж зварному вузлі різних методів зварювання, про що має бути зроблене застереження в технічних умовах.
5.5.9. Прихоплювання елементів зварних з'єднань під час складання металоконструкцій мають виконуватися з використанням таких же зварювальних матеріалів, що й під час зварювання.
5.5.10. Прихоплювання, виконані під час складання металоконструкцій, можуть не видалятися, якщо під час зварювання вони будуть цілком переплавлені. Перед зварюванням прихоплювання очищуються від шлаку.
5.5.11. Несучі зварні металоконструкції повинні мати клеймо чи інше умовне позначення, що дозволяє визначити прізвище зварника, який виконав зварювання. Маркування здійснюється методами, що забезпечують його схоронність упродовж експлуатації виробу і не погіршують його якості. Метод і місце маркування мають бути зазначені на кресленнях.
5.5.12. Необхідність і методи термічної обробки зварних з'єднань несучих елементів металоконструкцій установлюються технічними умовами на виготовлення, реконструкцію, модернізацію чи ремонт.
5.6.1. Контроль якості зварних з'єднань, що проводиться під час виготовлення, реконструкції, модернізації та ремонту навантажувачів, їх складових частин, здійснюється методами неруйнівного контролю (зовнішній огляд і вимірювання, ультразвуковий, радіографічний тощо) і випробуваннями (визначення механічних властивостей зварного з'єднання) відповідно до вимог НД.
5.6.2. Контроль якості зварних з'єднань здійснюється після проведення термічної обробки, проведеної відповідно до вимог пункту 5.5.12 цих Правил, якщо вона передбачена для даного зварного з'єднання.
Результати контролю зварних з'єднань мають бути зафіксовані у відповідних документах (висновках, журналах, протоколах, картах тощо).
5.6.3. Зовнішньому огляду та вимірюванню підлягають всі зварні з'єднання з метою виявлення в них таких зовнішніх дефектів, бракувальні ознаки яких перевищують норми, зазначені в технічних умовах:
кутового зміщення або відхилення від перпендикулярності осей зварюваних елементів;
лінійного зміщення крайок зварюваних елементів;
відхилень розмірів і порушення форми швів від зазначених у технічних умовах і стандартах (за опуклістю, шириною та катетом шва, за рівномірністю опуклості тощо);
тріщин;
напливів, натікання, підрізів, пропалювання, незаварених кратерів, непроварів, несплавлень, пористості тощо.
Перед зовнішнім оглядом поверхня зварного шва та прилеглих до нього ділянок основного металу завширшки не менше 20 мм в обидва боки шва має бути зачищена від шлаку, бризок металу, натікання та інших забруднень.
Огляд і вимірювання стикових з'єднань проводяться по обидва боки на всій довжині з'єднання. У разі недоступності для огляду внутрішньої поверхні зварного з'єднання огляд і вимірювання здійснюються тільки із зовнішнього боку.
5.6.4. Контроль стикових зварних з'єднань несучих елементів металоконструкцій радіографічним і ультразвуковим методами проводиться відповідно до вимог НД.
Контроль стикових з'єднань несучих елементів металоконструкцій проводять тільки після усунення виявлених зовнішнім оглядом дефектів.
Перед проведенням радіографічного контролю відповідні ділянки зварного з'єднання мають бути промарковані так, щоб їх можна було легко виявити на знімках.
5.6.5. Оцінка якості зварних з'єднань за результатами неруйнівного контролю здійснюється відповідно до вимог технічних умов на виготовлення, реконструкцію, модернізіцію або ремонт навантажувачів.
5.6.6. У зварних з'єднаннях не допускаються такі дефекти, бракувальні ознаки яких перевищують норми, зазначені в НД:
непровари та несплавлення;
пори, розташовані у вигляді суцільної сітки;
підрізи, напливи та натікання;
незаварені кратери;
свищі;
шлакові включення;
незаварені пропалювання;
пропалювання та підплавлення основного металу (під час стикового контактного зварювання труб);
зміщення крайок вище норм, передбачених кресленнями.
Також у зварних з'єднаннях не допускаються тріщини, розташовані в металі шва, на межі сплавлення, у зоні термічного впливу та в основному металі, у тому числі й мікротріщини, що виявляються під час мікродосліджень.
5.6.7. У разі виявлення під час неруйнівного контролю неприпустимих дефектів у зварних з'єднаннях контролю підлягає все з'єднання, що контролюється. Ділянки зварних швів з дефектами видаляються механічним способом і переварюються не більше двох разів в одному місці відповідно до вимог технічних умов.
5.6.8. Випробування провадяться з метою перевірки відповідності механічних властивостей зварного з'єднання на контрольних зразках, зварених в умовах, що цілком відповідають умовам виготовлення елементів металоконструкцій (ті ж основні та присадні матеріали, ті ж зварювальні режими, методи зварювання і те ж положення шва).
5.6.9. Суб'єкти господарювання, які виконують роботи з виготовлення, реконструкції, модернізації та ремонту металевих конструкцій навантажувачів, здійснюють перевірку механічних властивостей зварних з'єднань періодично відповідно до вимог технологічних документів.
5.6.10. Перевірка механічних властивостей зварного з'єднання на контрольних зразках провадиться відповідно до вимог НД залежно від виду зварного з'єднання виробів шляхом випробування на розтягування та вигинання зразків, з'єднаних стиковим швом.
Результати випробувань вважаються задовільними, якщо:
тимчасовий опір не нижче нижньої границі тимчасового опору металу, зазначеного в НД для даної марки сталі;
кут вигину для вуглецевих сталей не менше 120°, для низьколегованих за товщини зразка до 20 мм - не менше 80° і більше 20 мм - не менше 60° .
5.6.11. Якість зварних з'єднань вважається незадовільною, якщо в них під час будь-якого контролю будуть виявлені дефекти, що виходять за межі норм, установлених цими Правилами та НД на виготовлення, реконструкцію, модернізацію і ремонт навантажувачів.
6.1. Суб'єкти господарювання, що постачають (продають) навантажувачі або їх складові частини, виготовлені за кордоном, мають забезпечити спорядження цих навантажувачів (складових частин) експлуатаційними документами (паспортами, настановами з експлуатації), табличками і маркованнями, що відповідають вимогам цих Правил, викладеними українською або іншою мовою міжнаціонального спілкування.
6.2. Навантажувачі, що імпортуються до України, повинні пройти державну санітарно-епідеміологічну експертизу і мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Суб'єкт господарювання, який має намір розпочати (продовжити) експлуатацію навантажувача, у тому числі виготовленого за кордоном, повинен одержати Дозвіл.
7.2.1. Навантажувачі всіх типів, за винятком штабелеукладачів з ручним пересуванням, підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.
7.2.2. Реєстрація, перереєстрація, тимчасова реєстрація та зняття навантажувачів з обліку здійснюються відповідно до вимог Правил державної реєстрації та обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.07.2004 N 163, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за N 888/9487.
7.2.3. Штабелеукладачі з ручним пересуванням, що не підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці, споряджаються індивідуальним номером і під цим номером обліковуються в журналі їх обліку суб'єкта господарювання.
7.3.1. Навантажувачі підлягають первинному, періодичному та позачерговому технічним оглядам у порядку, встановленому НПАОП 0.00-6.18-04.
7.3.2. Первинному технічному огляду підлягають нововиготовлені навантажувачі перед уведенням їх в експлуатацію.
7.3.3. Періодичному технічному огляду підлягають навантажувачі, що перебувають в експлуатації, щорічно.
7.3.4. Позачерговий технічний огляд навантажувачів належить проводити у разі:
уведення їх в експлуатацію після ремонту, зазначеного в пункті 5.3.2 цих Правил, реконструкції або модернізації;
перерви в експлуатації більш як на 12 місяців;
закінчення граничного строку експлуатації (із застосуванням видів робіт, що не використовувалися під час експертного обстеження);
експлуатаційної чи деградаційної відмови, виявлення зносу (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів, що перевищують допустимі значення;
аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру;