НПАОП 80.22-1.02-74 Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії для шкільних навчальних закладів і навчальновиробничих майстерень, а також для навчальних комбінатів, цехів (прольотів, дільниць) під­приємств, у яких проводиться трудова підготовка учні

ПРАВИЛА

З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ І ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ ДЛЯ ШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ І НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ МАЙСТЕРЕНЬ, А ТАКОЖ ДЛЯ НАВЧАЛЬНИХ КОМБІНАТІВ,

ЦЕХІВ (ПРОЛЬОТІВ, ДІЛЬНИЦЬ) І ПІДПРИЄМСТВ, В ЯКИХ ПРОВОДИТЬСЯ ТРУДОВА ПІДГОТОВКА УЧНІВ

Затверджені Міністерством освіти СРСР в 1971 р.

Узгоджені з ЦК профспілки працівників освіти,

вищої школи і наукових установ

і Міністерством охорони здоров'я СРСР. Із змінами

й доповненнями від 15 жовтня 1974 р.

(наказ МО СРСР № 134)

1. Ці Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії для шкільних на­вчальних і навчально-виробничих майстерень є обов'язковими для шкіл, майсте­рень, комбінатів і підприємств, на яких проводиться трудова підготовка учнів.

2. Адміністративно-педагогічний персонал навчальних закладів, який навчає учнів у навчальних і навчально-виробничих майстернях, а також адміністратив­но-технічний персонал підприємств, який відає трудовою підготовкою учнівIX —X класів середніх шкіл, зобов'язані добре вивчити ці Правила, а також Правила техніки безпеки, що діють на підприємствах, транспорті, будовах і в організаціях, де є спеціальності, якими оволодівають учні, керуватися ними і суворо виконувати їх у практичній діяльності.

3. Учителі трудового навчання, майстри та інструктори зобов'язані навчати учнів правильного і безпечного поводження з обладнанням, яке є в навчальних майстернях, безпечних методів виконання робіт і стежити за додержанням учня­ми заходів безпеки.

4. Відповідальність за виконання правил техніки безпеки, виробничої сані­тарії і за охорону життя й здоров'я учнів під час роботи в шкільних навчаль­них і навчально-виробничих майстернях, на шкільних навчально-дослідних ді­лянках несуть директори шкіл і вчителі, які керують цією роботою, а під час проходження виробничої практики на підприємствах, будовах, у колгоспах, радгоспах, РТС — їх керівники та особи, під керівництвом яких здійснюється навчання продуктивної праці.

5. Адміністрація шкіл, а також підприємств, будов та організацій, де про­водяться трудові політехнічні практикуми учнів, відповідає за проходження всіма учнями медичного огляду з метою визначення можливості допуску їх до роботи в навчальних, навчально-виробничих майстернях і на виробництві. Надалі медичний огляд повинен проводитися не рідше як один раз на півріччя. Допускати учнів до роботи без попереднього медичного огляду не дозволяється.

6. Режим роботи учнів у навчально-виробничих майстернях, а також під час проходження ними практики на виробництві повинен регламентуватися на­вчальними планами підготовки молодих робітників, що складаються відповідно до діючого законодавства.

На учнів поширюються всі встановлені законодавством правила про працю підлітків, правила з техніки безпеки і промислової санітарії та з охорони праці неповнолітніх. Робота учнів у шкідливих цехах, а також використання їх на шкідливих роботах забороняється. Навчання на виробництві учнів, яким не сповнилося 15 років, забороняється.

7. Для підлітків-школярів робочі місця організовуються тільки на ізольо­ваних дільницях, у спеціальних прольотах або цехах строго відповідно до вимог техніки безпеки і виробничої санітарії, викладених у цих Правилах.

8. Навчання і робота учнів у приміщеннях навчальних і навчально-виробни­чих майстерень, у школах і на підприємствах допускаються за умови виконання всіх вимог цих Правил.

Дозвіл на проведення занять у шкільних майстернях видається перед по­чатком навчального року комісією відділу народної освіти в складі представ­ників райвиконкому, райвно, райсес і райкому профспілки, директора школи, голови місцевого комітету профспілки і завідуючого навчальними майстернями.

Дозвіл оформляється актом (форма акта — додаток 1).

11. Вимоги до навчальних і

навчально-виробничих майстерень

9. Приміщення навчальних, навчально-виробничих майстерень у школах і на підприємствах, розміщення в них обладнання і механізмів повинні відповідати вимогам санітарних норм проектування промислових підприємств (СН 245-71), будівельних норм і правил (СНиП П-65-73), тимчасових санітарних правил організації та утримання навчальних цехів, дільниць, прольотів, шкільних і міжшкільних навчально-виробничих майстерень, що затверджені заступником Головного державного санітарного інспектора СРСР 16 липня 1963 р. № 445 -63.

Примітка.Якщо виявляться розбіжності в рекомендаціях СН 245-71 і санітарних правилах № 445-63, за основу треба брати останні, як, напри­клад, щодо розмірів площі робочих місць.

10. Навчальні цехи повинні розміщуватися поблизу входів на територію промислових підприємств з навітряного боку відносно основних цехів. Якщо вони розміщені в глибині території, то повинні мати упорядковані безпечні під­ходи до будівлі осторонь від установлених вантажопотоків.

Проходи і проїзди повинні мати асфальтове або цементне покриття.

У місцях перетину проходів з наземними транспортними шляхами має бути достатнє освітлення у вечірній час, світлова й звукова сигналізація.

11. Залежно від технологічного процесу, об'єму і маси обладнання навчаль­но-виробничі приміщення можна розміщувати на будь-якому поверсі будівлі, за винятком підвального. При цьому міжповерхові перекриття мають відповідати нормальним вимогам звукоізоляції.

При організації навчальних цехів повинен бути виключений можливий шкід­ливий вплив технологічних і виробничих процесів сусідніх цехів даного під­приємства.

Забороняється організація навчальних дільниць і прольотів у цехах під­приємств з високими рівнями шуму (понад 75 дБ), високочастотною вібрацією і наявністю в повітрі робочих приміщень токсичних речовин.

12. Міжшкільні майстерні, що обслуговують кілька шкіл, повинні мати са­мостійну ділянку.

13. Убудовані в шкільні будівлі навчальні майстерні повинні бути ізольовані від класних приміщень (на першому поверсі в торцях будівель), мати звуко-поглинаючі капітальні стіни і перекриття другого поверху.

14. Приміщення навчальних майстерень повинні бути світлими, теплими й сухими. Забороняється організація майстерень у підвальних і напівпідвальних приміщеннях.

15. Кубатура і корисна площа приміщень навчальних майстерень повинні строго відповідати діючим типовим проектам будівель, навчальних і навчально-виробничих майстерень шкіл.

У зв'язку з особливостями педагогічного процесу і великою фізичною актив­ністю учнів під час роботи площа робочого місця на одного учня має бути збільшена на 25—40% порівняно з нормою площі робочого місця дорослого робітника.

Так, для навчання токарів площа на одного робітника повинна становити 6 м2, фрезерувальників і шліфувальників 9—12 м2, електрозварників 7,5 м2, слюсарів-інструментальників, складальників, ремонтників та інших 4 м2.

16. Розміщення та обладнання інструментальних і складів повинні бути най­більш зручними для обслуговування навчально-виробничого процесу і транспор­тування інструмента, пристроїв, матеріалів і готової продукції.

Площа інструментальної для зберігання інструментів, пристроїв та абрази­вів має бути не меншою як 15 м2.

Склад для зберігання довгомірних пиломатеріалів і металів, фанери та інших матеріалів треба розміщувати поряд з приміщенням, де виконуються ро­боти з деревиною, у торцевій частині будівлі з одним виходом безпосередньо назовні і другим — у майстерню, що прилягає. Площа складу повинна відпові­дати вимогам нормального зберігання матеріалу, що викладені у п. 57 цих Правил.

17. Підлога у виробничих приміщеннях (дерев'яна, цементна та ін.) має бути теплою, гладенькою, неслизькою, некурною, зручною для очищення, а та­кож задовольняти експлуатаційні вимоги до приміщення. Якщо підлога цемент­на, робочі місця учнів і викладачів повинні бути обладнані дерев'яними ре­шітками.

У приміщеннях, де виконується робота з кислотами і лугами, а також з іншими агресивними речовинами (солями, нафтопродуктами тощо), підлога по­винна бути стійкою проти хімічної дії і не допускати адсорбції зазначених речовин.

18. У холодний період року вологість і температура повітря в навчальних майстернях мають відповідати вимогам, що встановлені для відповідних видів виробництва.

19. Двері, сходи й коридор повинні відповідати вимогам будівельних і по­жежних правил і норм. Проїзди й проходи всередині майстерні повинні мати чітко визначені габарити, окреслені білими лініями або показані знаками, що їх замінюють. Не дозволяється захаращувати проходи, сходи й коридори.

20. Стіни й стелі повинні бути гладенькими і покритими фарбами (емуль­сійними та силікатними — стеля і підлога, масляними — панелі й стіни), що дає можливість легко робити вологе прибирання приміщення.

21. В усіх санітарно-побутових приміщеннях має підтримуватись чистота, а обладнання їх повинне бути непошкодженим.

Підлогу після кожного навчального заняття прибирають вологим або іншим способом, що запобігає запиленню.

22. У майстернях установлюють умивальники з гарячим водопостачанням та індивідуальними змішувачами, щітками, милом і рушником або пристроями, що їх замінюють.

23. Майстерні забезпечують доброякісною (що відповідає санітарним ви­могам) питною водою. Температура питної води повинна бути не нижчою як +8 і не вищою як +20 °С. Обов'язкова установка питних фонтанчиків або за­критих баків з фонтануючими насадками. Воду в баках треба міняти щоденно. Біля питних баків необхідний пристрій для стікання води.

24. Навчально-виробничі майстерні забезпечують необхідними для подання першої допомоги медичними й перев'язними матеріалами (аптечкою), носилками із зазначеними адресою і телефоном найближчої лікувальної установи, де мо­жуть подати медичну допомогу.

25. Гардеробні для зберігання верхнього одягу влаштовують окремо від гардеробних для зберігання домашнього одягу та спецодягу.

26. Природне й штучне освітлення приміщень навчальних майстерень має задовольняти вимоги, передбачені Санітарними правилами обладнання та утри­мання загальноосвітніх шкіл (№ 1186-а-74), що затверджені Міністерством охо­рони здоров'я СРСР 29 вересня 1974 р., СНиП 11-65-73 і СНиП 11-А.8-72 «Естественное освещение. Норми проектирования».

Для визначення коефіцієнта природного освітлення в навчально-виробничих приміщеннях шкіл і шкіл-інтернатів ці приміщення слід прирівнювати до при­міщень виробничих будівель з точними роботами (III розряд робіт), а робочі місця для навчання крою й шиття — доII розряду робіт.

27. Напрямленість основного світлового потоку в навчальних приміщеннях повинна бути з лівого боку від учня, а на робочих місцях у навчально-вироб­ничих приміщеннях — відповідно до технологічних вимог.

28. Найменша освітленість горизонтальних поверхонь на рівні 0,8 м від підлоги в приміщеннях майстерень з обробки металу і деревини повинна бути: при люмінесцентних лампах 300 лк, при лампах розжарювання 150 лк; швейних майстерень при люмінесцентних лампах — не менш як 400 лк, при лампах роз­жарювання 200 лк; проходів навчальних майстерень — відповідно не менш як 100 і 50 лк (на підлозі).

29. У І,II ,III іIV будівельно-кліматичних зонах над світловими отворами в навчальних майстернях з південною, західною і південно-західною орієнтацією вікон потрібні сонцезахисні пристрої (жалюзі, козирки).

30. Вікна та інші світлові отвори забороняється захаращувати виробами, інструментом, матеріалами та іншими предметами.

Складання поблизу вікон матеріалів, виробів та інших предметів не повин­но погіршувати природну освітленість майстерні.

Обладнання майстерень, як правило, потрібно розміщувати так, щоб воно не затемняло робочої зони.

31. Шибки у вікнах треба очищати від пилу й бруду не рідше як два рази на рік, а в приміщеннях із значним виділенням диму, пилу, кіптяви — у міру їх забруднення, але не менш як чотири рази на рік.

32. До миття вікон будівель будь-якої поверховості забороняється залучати учнів навіть старших класів.

33. Стекла в рамах повинні бути надійно закріплені, щоб запобігти випа­данню їх з рам.

34. Садити дерева треба на відстані потрійної висоти їх у дорослому стані від шкільної будівлі, але не менш як 10 м, щоб крони дерев, які розрослися, не затуляли вікон; гілки дерев, що ростуть біля вікон будівлі, необхідно під­різати щовесни.

35. Штучне освітлення допускається загальне або комбіноване (загальне плюс місцеве). Застосовувати тільки місцеве освітлення недопустимо.

36. Світильники місцевого освітлення (з будь-якими лампами) для вироб­ничих приміщень повинні мати відбивачі, виготовлені з матеріалу, що не про­свічується, із захисним кутом, не меншим від 30°. Яскравість світильників міс­цевого освітлення не повинна перевищувати 1000 кд/м2(нт). Світильники місце­вого освітлення повинні живитися струмом при напрузі не більшій за 36 В.

37. Типи світильників, що рекомендуються для освітлення виробничих при­міщень:

38. Потрібну освітленість треба підтримувати систематичним очищенням арматури світильників і ламп від пилу й бруду не рідше як два рази на місяць, а в майстернях, де є значні виділення пилу, диму й кіптяви,— не рідше як чотири рази на місяць.

39. Лампи, що перегоріли, пошкоджена арматура повинні замінюватися негайно. Замінювати лампи, арматуру, запобіжники, а також очищати світиль­ники і прилади повинен електромонтер. Виконання цих робіт не слід доручати учням. У світильниках загального і місцевого освітлення можна використову­вати лампи тільки такої потужності, на яку світильники розраховані.

Лампи, що застосовуються для загального і місцевого освітлення, повинні бути забезпечені електроосвітлювальною арматурою. Використовувати відкриті лампи забороняється. Висота установки світильників загального освітлення має бути не меншою як 3 м від підлоги.

Примітка.Гарантійний строк служби для ламп розжарювання 1000, люмінесцентних ламп 2500 ... 3000 год горіння; після його закінчення електролампи треба систематично заміняти.

40. У приміщеннях, майстернях, коридорах установлюється аварійне освіт­лення, що має створювати освітленість не меншу як 0,3 лк на підлозі вздовж лінії основних проходів і на сходах.

41. Світильники аварійного освітлення повинні приєднуватись до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції, або при наявності лише одного вводу, починаючи від цього вводу.

42. Електрична частина освітлювальних установок повинна задовольняти вимоги Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).

43. Навчально-виробничі майстерні і допоміжні приміщення мають бути обладнані вентиляцією та опаленням.

Вентиляція може бути природною, механічною або змішаною і повинна за­безпечувати повітрообмін, температуру і стан повітряного середовища, що пе­редбачені санітарними нормами.

44. У майстернях з обробки металу і деревини вентиляція повинна забезпе­чувати повітрообмін 20 м3/год на одну людину. Виробничі процеси, що супро­воджуються виділенням пилу, обладнують пристроями для його уловлювання і видалення. Місцеві відсмоктувачі повинні забезпечувати повітрообмін 250 м3/год.

Повітрообмін місцевої витяжки від клеєварки повинен становити 350 м3/год.

45. Обладнання навчальних майстерень — установка для нікелювання, для фарбування розпиленням, апарат точкового зварювання, робочі місця для від­ливання і термообробки,— як правило, треба встановлювати в окремому примі­щенні з обов'язковим влаштуванням місцевих витяжних відсмоктувачів. Фарбу­вати розпилюванням, нікелювати необхідно тільки у витяжній шафі.

Над робочим місцем для запускання і випробування двигуна внутрішнього згоряння повинен 6ути обладнаний кожух з витяжною вентиляцією.

Випускну трубу двигуна треба вставляти і щільно з'єднувати з трубою, що виведена назовні.

46. Навчальні монтажні роботи, що проводяться з використанням м'яких припоїв (у тому числі припоїв, що містять свинець: ПОС-40; ПОС-60), мають строго відповідати «Основним вимогам щодо організації навчальних робіт, утримання навчально-виробничих приміщень, організації робочих місць учнів і засо­бів індивідуальної профілактики під час паяння невеликих виробів сплавами, що містять свинець» (додаток 2).

47. Вентиляційні пристрої повинні бути завжди справними і перебувати під постійним наглядом осіб, які відповідають за роботу вентиляції.

48. Вентиляційні установки повинні проходити планово-запобіжний ремонт, періодичне технічне і санітарно-гігієнічне випробування. Результати випробувань заносять до спеціального журналу.

У шкільних майстернях можна встановлювати осьові вентилятори таких марок- М9 № 4, М9 № 5, М9 № 6 і відцентрові вентилятори марок: Ц4-70 № 2, 5;Э ВР № 2,Ц13 -50 № 2.

49. Для приміщень навчальних і навчально-виробничих майстерень рекомен­дується централізоване опалення:

а) центральне водяне з металевими радіаторами;

б) променеве з бетонними панелями;

в) у шкільних майстернях допускається повітряне суміщення з припливною вентиляцією при температурі повітря, що подається, не більшою за 60 ° без рециркуляції.

Опалення повинне забезпечувати рівномірну температуру, можливість регу­лювання ступеня нагріву приміщення і незалежного вмикання і вимикання опалювальних секцій.

50. Забороняється для опалення навчальних і навчально-виробничих майсте­рень застосовувати тимчасові чавунні або інші печі.

51. Оптимальна температура повітря в приміщеннях навчальних майстерень з обробки металу і деревини повинна бути 16... 18 °С.

52. Ворота і вхідні двері в капітальних стінах повинні бути утеплені. Біля воріт і дверей, через які відбувається транспортування матеріалів і виробів, мають бути опалювані тамбури.

Двері повинні мати пристрої для примусового закривання (пружини, пнев­матичні затвори і т. д.). У воротах для проходу людей повинні бути хвіртки.

53. Навчальні й навчально-виробничі майстерні незалежно від наявності вен­тиляційних пристроїв повинні мати у віконних отворах фрамуги, що відчи­няються, або інші пристосування для провітрювання. Для відчинення й регулю­вання фрамуг повинні бути зручні пристрої, якими керують з підлоги.

54. Рами вікон і світлових ліхтарів, двері й тамбури до них повинні бути справними. До настання зими їх треба утеплити.

55. Усе працююче обладнання навчальних і навчально-виробничих майсте­рень має бути непошкодженим і надійно закріпленим. Надійність установки обладнання на міжповерхових перекриттях повинна підтверджуватися відповід­ними розрахунками.

Обладнання й механізми повинні мати всі необхідні надійно закріплені обмежувачі.

56. Розміщення обладнання (верстатів, машин, механізмів, верстаків тощо) має відповідати навчально-виробничому процесу, нормам розстановки обладнан­ня й умовам його роботи (див. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії під час холодної обробки металів, затверджені постановою президії ЦК проф­спілки робітників машинобудування 12 жовтня 1965 р.), а також забезпечувати безпечні умови праці учнів.

Типові варіанти розміщення обладнання подано в додатку 3.

57. Складування матеріалів і деталей треба виконувати на спеціальних міс­цях так, щоб вони не захаращували проходів і не заважали вільному обслуго­вуванню. Висота складування матеріалів, заготовок не повинна бути більшою від 1 м. При складуванні потрібно забезпечувати стійкість складених предметів і запобігати падінню заготовок, деталей або матеріалів. Для цього застосовують спеціальні пристрої, стояки, прокладки, підкладки, підпори тощо.

58. Заново встановлене обладнання можна пускати в експлуатацію лише з дозволу технічної інспекції та органів народної освіти з оформленням від­повідного акта.

59. Передачі (пасові, канатні, ланцюгові, фрикційні, зубчасті та ін.) повинні бути забезпечені надійними і зручними в експлуатації запобіжними захисними засобами.

60. Передачі, розміщені всередині обладнання і агрегатів, повинні бути за­критими з усіх боків. Доступ до них має здійснюватися за допомогою пристроїв, що відчиняються (кришка, дверці тощо), а не знімними.

Подавальні валики і подібні пристрої повинні бути забезпечені пристосу­ваннями, що запобігають захопленню одягу і пальців працівника.

61. Обладнання і механізми навчальних майстерень повинні мати тільки індивідуальні приводи. Передавання руху до обладнання трансмісіями в на­вчальних майстернях не дозволяється.

62. Оброблювані, рухомі або обертові деталі, вироби, що виступають за габарити обладнання, повинні бути обгороджені і мати стійкі підтримуючі пристрої.

Усе верстатне обладнання, призначене для обробки крихких металів, по­винно мати пристрої для захисту працюючого від поранень стружкою і відлітаючими частинками матеріалу. Під час обробки матеріалів з утворенням злив­ної стружки верстати повинні бути обладнані стружколамами. Фрезерні верстати для захисту від стружки повинні мати надійні щитки й ширми. Стругальні вер­стати забезпечуються стружкозбирачами.