НПАОП 10.0-5.19-04Інструкція із забезпечення шумової та вібраційної безпеки праці у вугільних шахтах

12


ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Держнаглядохоронпраці України

від 26.10.2004р.№236

НПАОП 10.0-5.19-04

(?НПАОП 10.0-5.35-04)

ІНСТРУКЦІЯ

ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШУМОВОЇ ТА ВІБРАЦІЙНОЇ

БЕЗПЕКИ ПРАЦІ У ВУГІЛЬНИХ ШАХТАХ

До п. 8.1.11 Правил безпеки у вугільних шахтах

1.1. Основним завданням і метою забезпечення шумової та вібраційної безпеки праці є усунення шкідливого впливу шуму та вібрації на організм шахтарів, запобігання професійним захворюванням.

1.2. Рівні шуму та вібрації на робочих місцях залежать від шумових та вібраційних характеристик гірничо-шахтного обладнання (далі – ГШО), його технічного стану, розташування робочих місць стосовно джерел шуму та вібрації, характеристик робочого простору, інших діючих шкідливих виробничих факторів (далі – ШВФ).

1.3. Дотримання встановленого шумового та вібраційного навантаження на робітника повинне обґрунтовуватися розрахунками очікуваних рівнів або вимірами ШВФ безпосередньо на робочому місці.

1.4. Під час розробки технологічних процесів, проектування, виготовлення та експлуатації машин, виробничих будівель та споруд, розміщення та організації робочого місця повинні бути вжиті заходи щодо зменшення шуму та вібрації на робочому місці до гранично допустимих значень.

Зменшення шуму та вібрації досягається шляхом розробки шумовібробезпечної техніки, використання засобів та методів колективного (що зменшує шум та вібрацію в джерелі виникнення та на шляху їх розповсюдження до об’єкта, який підлягає захисту) та індивідуального захисту (протишумових вкладиш ів, касок, віброзахисних рукавиць та ін.).

2. Вимоги до шумових та вібраційних характеристик

гірничих машин та устаткування

2.1. У стандартах або технічних умовах (далі–ТУ) на ГШО розроблювач повинен зазначити граничні показники шумових та вібраційних характеристик. Технічна норма повинна заноситися до ТУ на конкретні машини або до стандартів на групи машин.

2.2. У нормативно-технічній документації (далі – НТД) на ГШО повинні зазначатися умови, для яких визначені граничні значення та методи контролю шумових та вібраційних характеристик.

При встановленні граничних значень повинні враховуватися та фіксуватися технічна характеристика машини та інші чинники, які впливають на характер та рівень несприятливого впливу шуму та вібрації (зусилля натискання, коефіцієнт внутрішньозмінного використання).

2.3. Для шумовібробезпечних машин нормою є допустимі шумова та вібраційна характеристики.

Для шумовібронебезпечних машин повинні встановлюватися технічно досяжні вібраційні та шумові характеристики.

Вимоги санітарних норм при цьому забезпечуються використанням засобів та методів колективного та індивідуального захисту.

2.4. Технічно досяжні вібраційні та шумові характеристики ГШО повинні обґрунтовуватися:

– порівнянням досягнутих шумових та вібраційних характеристик із кращими виробами-аналогами;

– експертними оцінками використованих у ГШО засобів шумовіброзахисту;

– принциповою можливістю забезпечення шумовібробезпечних умов праці при експлуатації машин за рахунок допоміжних засобів захисту оператора (які не входять до комплекту поставки машини, але включені до НТД на машину);

– результатами вимірювань шумових та вібраційних характеристик представницької кількості машин.

2.5. Під час внесення до НТД технічно досяжних характеристик повинен розроблятися план заходів щодо зменшення шуму та (або) вібрації або переходу до допустимих значень шумових та вібраційних характеристик протягом терміну діїдокумента.

3. Контроль шумових та вібраційних характеристик ГШО

та місць знаходження людей

3.1. Для гірничо-шахтного устаткування встановлюються наступні шумові характеристики за ГОСТ 23941–79:

– коректований рівень звукової потужності в децибелах за шкалою А приладу, дБА;

–рівень звукової потужності, дБ, в октавних смугахіз середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.

3.2. Для машин, якімонтуються лише на підприємстві-споживачі (про що повинно бути вказано в стандартіабо технічних умовах на машину), у ролішумової характеристики дозволяється використання рівнів звукового тиску, дБ, в октавних смугах діапазону частот 31,5–8000 Гц у контрольних точках. До числа контрольних точок повинне входити робоче місце оператора (машиніста). У НТД повинні зазначатися координати контрольних точок та умови вимірювань.

3.3. Вібраційна характеристика встановлюється у вигляді:

а) середніх квадратичних значень віброприскорення (віброшвидкості) або їх логарифмічних рівнів у децибелах (дБ) в октавних смугахіз середньогеометричними частотами:

–для локальної вібрації – 8; 16; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц;

–для загальної– 1; 2; 4; 8; 16; 31,5; 63 Гц;

б) коригованого за частотою значення віброприскорення (віброшвидкості).

3.4. Вимірювання шумових характеристик повинні проводитися у приміщеннях, де встановлене випробовуване устаткування або на відкритих майданчиках над звуковідображальною площиною технічним методом за ГОСТ 12.1.026–80 або орієнтовним методом за ГОСТ 12.1.028–80.

3.5. Вимірювання вібрації здійснюють у точках, для яких визначені санітарні та технічні норми (у місці контакту працюючого з вібруючим елементом).

3.6. Контроль шумових та вібраційних характеристик ГШО повинен здійснюватись під час контрольних та сертифікаційних випробувань, а також після капітального ремонту. Контроль ручних машин, крім того, повинен здійснюватися періодично, не рідше одного разу на рік.

3.7. Контроль шумових та вібраційних характеристик місць знаходження людей повинен здійснюватися під час атестації робочих місць та періодично, не рідше одного разу на рік.

4. Визначення очікуваних рівнів шуму на робочих місцях

4.1. Розрахунок очікуваних рівнів шуму здійснюється експрес-методом за параметрами рівня звуку в дБА за наступною методикою (табл. 1). Вихідними даними під час розрахунку виступають:

технічні дані, шумові та вібраційні характеристики ГШО (приймаються за НТД на ГШО);

характеристики природного середовища (акустичні властивості приміщень, гірничого кріплення, звуковідображувальних або звукопоглинальних поверхонь, їх розміри, наявність ШВФ, їх інтенсивність) – приймаються за спеціальними літературними джерелами.

Таблиця 1

Методика розрахунку очікуваних рівнів шуму на робочих місцях

Розташування робочого місця

Вихідні дані

Методика розрахунку очікуваних рівнів шуму

1

2

3

1. У гірничих виробках, виробничому приміщенні, на території шахтної поверхні

Фактичні (виміряні) рівні шуму на робочих місцях, L

За відсутності інших ШВФ

Li= L

За наявності інших ШВФ

Li= L+3

2. Те ж саме

Шумові характеристики ГШО, виміряні в місцях його експлуатації (Lрш)

Li=Lpш– 1,

 1 – поправка, приймається за табл. 2 цієї Инструкції

3. Те ж саме

Шумові характеристики (далі–ШХ) ГШО неві-домі

За ШХ ГШО приймається відома ШХ аналогічної машини з подібними технічними даними (продуктивность, потужность, габаритні розміри)

Очікувані рівні шуму визначаються аналогічно п. 2 табл. 1 цієї Инструкції

4. У гірничих виробках

Шумові характеристики, визначені в заводських умовах Lрз,

L і = Lрз –А і ,

де А і – поправка на вимірювання ШХ у шахтних умовах. Для очисних комбайнів та скребкових конвеєрів А і  = 5; для прохідницьких комбайнів, навантажувальних машин, бурильних установок та бурових станків А і= 20; для ручних машин, вентиляторів місцевого провітрювання та іншого підземного ГШО А і =10

За умови розташування робочого місця на відстані r1 м від джерела шуму необхідно від рівнів, визначених за табл. 1, відняти значення поправки 2, наведене в табл. 3.

Таблиця 2

Значення 1, дБА

Найменування ГШО

 1

1

2

1. Очисний комбайн для крутого падіння, відбійні молотки, гірничі свердла, перфоратори типу ПП

6–8

2. Вентилятори місцевого провітрювання, насосні станції, перфоратори типу П16; П6,2; П9–12, стругові установки

12–14

3. Бурильні установки, конвеєри скребкові (приводні головки), щитові агрегати, комбайни очисні для тонких пластів

15–16

4. Комбайни очисні для середніх та потужних пластів, навантажувальні машини періодичної дії

18 – 20

5. Прохідницькі комбайни, навантажувальні машини безперервної дії

22–24

Таблиця 3

Значення 2=f(r), дБА

Місце розміщення джерела шуму

Значення поправки 2у розрахунковій точці на відстані r від джерела, м

1

3

5

10

20

50

100

200

500

1000

Очисний вибій

1

2

6

16

23

42

Підготовча виробка

1

2

3

7

15

43

Приміщення шахтної поверхні об’ємом, м3:

меншим за 200

від 200 до 1000

понад 1000

6

6

6

6

9

9

9

9

9

8

15

18

21

24

Територія шахтної поверхні

8

15

19

23

27

35

40

47

53

61

Параметри вібрації на робочому місці або в місцях контакту приймаються за результатами вимірювань на корпусах ГШО.

4.2. Еквівалентні (з урахуванням часу впливу чинника за робочу зміну) рівні шуму та вібрації Le:

Le= L і + 10 lg t/T, дБ, дБА

де t – час впливу (контакту) шкідливого чинника за робочу зміну, хв.;

Т – тривалість зміни, хв.

Значення 10 lg t/T можна прийняти за табл. 4

Таблиця 4

Тривалість зміни Т, хв.

10 lg t/T для часу дії шкідливого чинника, хв.

480

360

300

240

180

120

60

30

15

5

360

- 1

- 2

-3

-5

-8

-11

-14

-18

480

- 1

-2

-3

-4

-6

-9

-12

-15

-20

4.3. Відповідність фактичних рівнів шуму та вібрації нормативним оцінюється за формулою:

L і – Ln,

де Ln– допустимий рівень шуму (вібрації);

у разі L і – Ln  0 вимагається покращення умов праці шахтарів;

у разі L і – Ln  0 застосування заходів щодо шумозахисту та віброзахисту не вимагається.

4.4. Потрібна ефективність засобів та способів шумовіброзахисту визначається за співвідношенням:

Lтр =L і – Ln+ 5

5. Засоби та методи захисту від шуму та вібрації

5.1. У процесі розробки шумовібробезпечної техніки повинні використовуватися засоби, що знижують шум та вібрацію:

а) точна обробка деталей;

б) балансування елементів та вузлів машини;

в) засоби, що знижують шум механічного, аеродинамічного, електромагнітного, гідромеханічного походження (залежно від характеру шумоутворення);

г) малозвучні, композитні матеріали та ін.

5.2. Засоби та методи колективного захисту поділяються на:

а) акустичні;

б) архітектурно-планувальні;

в) технічні;

г) організаційні.

5.3. Акустичні засоби захисту поділяються на засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляції, демпфірування.

5.4. Архітектурно-планувальні методи включають:

а) раціональні акустичні вирішення планувань будівель та генеральних планів об’єктів;

б) раціональне розміщення технологічного обладнання, машин та механізмів, раціональне розміщення робочих місць.

5.5. Організаційно-технічні методи захисту включають:

а) застосування малошумних технологічних процесів (зміна технології виробництва, способу обробки та транспортування матеріалів та ін.);

б) застосування засобів дистанційного керування та автоматичного контролю;

в) застосування малошумних машин, зміна конструктивних елементів машин, їх збірних одиниць;

г) удосконалення технології ремонту та обслуговування машин;

д) дотримання режимів праці та відпочинку працівників на шумних робочих місцях.

5.6. Шумовібробезпека праці на підприємствах вугільної промисловості повинна забезпечуватися:

а) дотриманням правил та умов експлуатації машин та ведення технологічних процесів, використанням машин та устаткування за призначенням;

б) підтримкою технічного стану ГШО та параметрів технологічних процесів на рівні вимог НТД, своєчасним проведенням планово-запобіжних ремонтів;

в) удосконаленням режимів роботи машин та елементів виробничого середовища, виключенням контакту працюючих із вібруючими поверхнями за межами робочого місця;

г) покращенням умов праці, зниженням або виключенням дії супровідних неблагодійних чинників;

ґ) контролем шумових та вібраційних характеристик машин та шумовібраційного навантаження на робітника.

6. Профілактика шумової та вібраційної захворюваності

6.1. Заходи щодо профілактики шумової та вібраційної захворюваності регламентуються нормативами та вказівками органів охорони здоров’я і містять вікові обмеження та професійний відбір тих, хто влаштовується на роботу, медичні огляди за участю лікарів із спеціальностей: терапевт, невропатолог, отоларинголог, хірург, офтальмолог.

6.2. Для захисту від шкідливої дії шуму повинні застосовуватися засоби індивідуального захисту органа слуху (далі–ЗІЗОС) за ГОСТ 12.4.051–87.

Застосування ЗІЗОС рекомендується робітникам наступних професій.

Вкладиші одноразового користування типу “Беруши” – усім працівникам вугільних шахт, що зазнають впливу виробничого шуму з рівнем до 100 – 105 дБ.

Вкладиші багаторазового користування з еластичних полімерних матеріалів –виконавцям робіт, не пов’язаних із важкою фізичною працею, та таким, що не мають протипоказань. Захищають від шуму з рівнем до 105–110 дБ.

Навушники незалежні – робітникам, що обслуговують шахтні стаціонарні установки, що створюють шуми з рівнем до 120–125 дБ, а також особам, яким протипоказане використання вкладишів.

Навушники, суміщені із шахтарською каскою, – робітникам (у тому числі підземним), що обслуговують перфоратори, бурильні установки, а також прохідницьке устаткування з пневматичною енергією.

ЗІЗОС видаються для індивідуального користування особам, що потребують їх регулярного носіння протягом усієї або частини робочої зміни, коли рівні шуму перевищують встановлені допустимі значення.

ЗІЗОС можуть використовуватися як “чергові”. У разі передачі ЗІЗОС іншій особі необхідна їх дезинфекція.

Остаточне рішення щодо застосування ЗІЗОС приймається медичними працівниками на підставі результатів медичного огляду та аудіометричного обстеження працюючого.

Особам, що страждають на захворювання середнього вуха, а також підвищеною подразнювальністю шкіри слухового каналу, застосування вкладишів не рекомендується.

Видавання, прийом та санітарна обробка ЗІЗОС здійснюється працівниками респіраторної або спеціально навченим персоналом.

6.3. Для захисту від шкідливого впливу загальної та локальної вібрації повинні застосовуватися засоби індивідуального захисту (взуття, рукавиці та ін.), які повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.024 – 76 та ГОСТ 12.4.002 – 97.

6.4. Якщо вібрація перевищує гранично допустимі рівні для конкретного робочого місця або виконання конкретних технологічних операцій, встановлюється раціональний режим праці робітників вібронебезпечних професій.

6.5. Основні положення режиму праці та відпочинку наводяться у табл. 5.

Таблиця 5

Режими праці та відпочинку шахтарів, що зазнають дії шуму та вібрації

Режим праці

Заходи щодо обмежування часу впливу шуму та вібрації

1

2

Внутрішньо-змінний

Залежно від перевищення гранично допустимого рівня вібрації визначається допустимий сумарний час дії вібрації за робочу зміну за допомогою таблиці 6.

Якщо допустимий сумарний час дії вібрації більший за необхідний технологічний час праці, то останній повинен довільно розподілятися у межах робочої зміни з додержанням двох регламентованих перерв (перша – 20 хвилин за 1 – 2 години від початку роботи, друга – на 30 хвилин через 2 години після обідньої перерви або після першої регламентованої перерви, коли відсутня обідня перерва).

Якщо допустимий сумарний час дії вібрації менший за необхідний технологічний час роботи за зміну, то встановлюється часова структура робочої зміни, при котрій на протязі однієї години робота у контакті з вібрацією чергується з роботою без вібрації.

Добовий

Відпочинок між змінами повинен бути не меншим подвійної тривалості робочої зміни. Роботи у нічну зміну повинні скорочуватися. Не дозволяються понаднормові роботи.

1

2

Тижневий

Перехід з однієї робочої зміни до іншої варто планувати не частіше ніж через 5–6 днів.

Місячний

Загальна тривалість робіт, пов’язаних із впливом шуму та вібрації, не повинна перевищувати 18 робочих днів на місяць. Вихідні дні повинно планувати рівномірно протягом місяця.

Таблиця 6

Допустимий сумарний час дії вібрації залежно від перевищення її гранично допустимого рівня

Перевищення гранично допустимого рівня вібрації, дБ

Допустимий сумарний час дії вібрації за зміну, хв.

Перевищення гранично допустимого рівня вібрації, дБ

Допустимий сумарний час дії вібрації за зміну, хв.

1

384

7

95

2

302

8

76

3

240

9

60

4

191

10

48

5

151

11

38

6

120

12

30

У разі неможливості впровадження рекомендованих внутрішньозмінних режимів праці за погодженням з органами охорони здоров’я можуть розроблятися та впроваджуватися інші форми обмеження часу роботи в шумонебезпечних або вібронебезпечних умовах праці.

6.6. Одним із дійових та ефективних заходів щодо профілактики шумової та вібраційної патології є підвищення захисних сил організму. Ці заходи спрямовані на зменшення втомлюваності, підвищення працездатності, відновлення порушеного обміну речовин, покращення периферійного кровообігу.

До таких засобів належать:

а) комплекс фізіотерапевтичних процедур (ультрафіолетове опромінення, масаж, лікувальна гімнастика, теплові гідропроцедури та ін.);

б) курс вітамінопрофілактики;

в) санація в санаторіях-профілакторіях;

г) санаторно-курортне лікування.

6.7. Основні лікувально-профілактичні заходи для гірників шумонебезпечних та вібронебезпечних професій наведені в табл. 7

Таблиця 7

Лікувально-профілактичні заходи для гірників

шумонебезпечних та вібронебезпечних професій

Ступінь шумовібро-небезпеки робіт

Група ризику розвитку профпато-логії

Стажові групи:

1 – до 1 року

2 – 1–4 роки

3 – 5–9 років

4 – 10 та більше років

Лікувально-профілактичні заходи та їхня періодичність

1

2

3

4

I – малонебезпеч-ні умови праці

I – мінімаль-ний ризик

1 – 4

1. Загальнооздоровчий комплекс (заняття фізкультурою, загартовування, психопрофілактика та ін.) – постійно.

2. Профілактичний курс полівітамінів, ультрафіолетове опромінення – 1 раз на рік (весною) в умовах медпункту.

II – середньонебез-печні умови праці

II – підвище-ний ризик

1 – 4

пункти 1–2 цієї таблиці, плюс:

3. Масаж (самомасаж) рук.

4. Введення адаптогенів 2 рази на рік (у весняний та осінній періоди) в умовах медпункту

III–

високо- та особливо небезпечні умови праці

III – високий ризик

1

пункти 1–4 цієї таблиці, плюс:

5. Теплові гідропроцедури під час роботи з перфораторами – 2 рази на рік (в осінній та зимовий періоди) в умовах санаторію-профілакторію.

6. Сухе нагрівання рук під час роботи с відбійними молотками та свердлами – 2 рази на рік (в осінній та зимовий періоди) в умовах санаторію-профілакторію

2–3

пункти 1–6 цієї таблиці, плюс:

7. Лікувальна гімнастика.

8. Фізіотерапевтичний комплекс на сферу соскоподібних відростків (іонофорез, струми Бернара та ін.) (в осінньо-зимовий періоди): 1-й раз у медпункті, 2-й раз в умовах санаторію-профілакторію.

4

пункти 1–8 цієї таблиці, плюс:

9. Спазмолітики та гангліоблокатори (під час дії високочастотної вібрації)

10. УВЧ на “комірцеву зону”, грязеві, парафінові, голчасті аплікатори, сульфідні та нафталанові ванни, масаж плечового поясу (під час дії низько- та середньочастотної вібрації). Обов’язкове обстеження та лікування один раз на рік в умовах стаціонару та один раз в умовах санаторію-профілакторію (у зимовий період).

Завантажити