8.18. Конструкція дільниці газоходу від печі до
котла-утилізатора повинна включати осадження пилу і передбачувати
люки та майданчики для його очистки.
8.19. Пилові бункери газоходів котла-утилізатора, збірні
бункери повинні бути обладнані герметичними затворами для
періодичного вивантаження пилу.
8.20. Порядок пуску і зупинки механізмів котла-утилізатора
повинен бути встановлений інструкцією з експлуатації, затвердженою
роботодавцем.
8.21. У цехах та на дільницях, де застосовуються системи
охолодження, наказом по підприємству повинен бути призначений
працівник, відповідальний за безпечну експлуатацію та справний
стан систем випарного охолодження.
8.22. Пуск системи випарного охолодження повинен проводитись
під керівництвом працівника, відповідального за цю систему. Стан
системи випарного охолодження повинен перевірятися щозмінно.
Результати перевірки повинні заноситися до журналу.
8.23. Барабан-сепаратор повинен мати виведену за межі цеху
трубу для викидання пари в атмосферу.
8.24. Барабан-сепаратор повинен бути обладнаний запобіжним
клапаном, сигналізаторами граничних рівнів води, її тиску, лінією
періодичного продування, пробовідбірником пари і води та іншими
приладами і пристроями у відповідності до технологічного
регламенту.
8.25. Робочі манометри не рідше одного разу на три місяці
повинні проходити додаткову перевірку контрольним манометром.
8.26. На водовказівних приладах, за якими проводиться
постійне спостереження, повинні бути встановлені нерухомі металеві
покажчики з написом "нижній допустимий рівень води".
8.27. Труби, що з'єднують водовказівні прилади з
барабаном-сепаратором, не повинні мати проміжних фланців.
8.28. Ремонти, що не потребують зупинки системи випарного
охолодження, слід проводити тільки при випусканні пари в
атмосферу.
8.29. Ремонт і очищення вентиляційних пристроїв у цехах, які
перероблюють матеріали, що утворюють пил, повинні здійснюватися з
використанням засобів захисту органів дихання.
8.30. Пуск нових систем механічної вентиляції повинен
здійснюватись після проведення державної
санітарно-епідеміологічної експертизи з отриманням позитивного
висновку. Перед уведенням в експлуатацію аспіраційні системи
повинні бути забезпечені паспортами та інструкціями з
експлуатації, затвердженими роботодавцем.
8.31. Пускові пристрої устаткування, яке виділяє пил і
шкідливі гази, повинні бути влаштовані так, щоб пуск устаткування
був можливим тільки після вмикання вентиляційних систем, що
обслуговують це устаткування.
8.32. Технологічне устаткування, при роботі якого можливе
виділення шкідливих газів, пари і пилу, повинне конструюватися і
поставлятися комплектно з усіма необхідними укриттями і
пристроями, що забезпечують надійну герметизацію джерел виділення
шкідливостей. Аспіраційні укриття повинні мати вмонтовані місцеві
відсмоктування з патрубками для підключення до повітропровідних
мереж.
8.33. Ремонт, огляд та очистка пиловловлювачів, які пов'язані
з присутністю усередині них працівників, мають виконуватися тільки
за нарядом-допуском за умови:
зупинки агрегату, за яким установлено пиловловлювач, або
надійного відключення пиловловлювача від цього агрегату;
повного випуску пилу з пиловловлювачів та охолодження їх до
температури не вище +40 град.С;
розкриття усіх свічок, люків, лазів з метою провітрювання
пиловловлювача та звільнення його від шкідливих газів (повнота
видалення газу повинна бути перевірена аналізами проб повітря,
відібраних усередині пиловловлювача);
використання для освітлення обладнання з вибухонебезпечним
повітряним середовищем переносних світильників у вибухозахищеному
виконанні напругою не вище 12 В;
забезпечення осіб, що виконують ремонт та ревізію апаратів,
захисними засобами від пилу та шкідливих газів.
8.34. Камери рукавних фільтрів після їх спорудження та
капітального ремонту повинні бути герметизовані.
8.35. Перед пуском рукавного фільтра або всієї установки
необхідно:
оглянути всі механізми та перевірити їх непошкодженість,
перевірити їх дію;
перевірити ущільнення фільтра, лазів та інших елементів
установки, а також надійність їх кріплення та стан рукавів;
перевірити правильність положення клапанів у закритому та
відкритому станах та закриття запірних пристроїв на газопроводах.
8.36. При роботі рукавних фільтрів необхідно слідкувати за
регулярним своєчасним вивантаженням пилу та не допускати його
накопичення.
8.37. Не дозволяється виконувати ревізію струшувального
механізму та перевіряти стан рукавів під час роботи струшувального
механізму.
8.38. Циклони, які призначені для вловлювання
вибухонебезпечного пилу, повинні бути обладнані запобіжними
клапанами.
8.39. Одночасне очищення (шуровка) декількох бункерів
батарейних циклонів та колекторів не дозволяється.
8.40. Роботи з ремонту та огляду газоходів виконуються за
нарядом-допуском.
8.41. При ремонті, огляді газоходів повинно бути виключено
проникнення газів на дільницю газоходу, що ремонтується.
8.42. Конструкція газоходів повинна забезпечувати легке та
безпечне очищення їх від пилу. Лази для ревізії газоходів повинні
мати робочі площадки.
8.43. Підземні газоходи повинні бути газонепроникними, а
склепіння лежників повинні бути засипані піском або іншим сухим та
щільним теплоізолювальним матеріалом завтовшки не менше 100 мм.
Засипати шлаком склепіння лежників не дозволяється.
8.44. В аспіраційних системах горизонтальні ділянки
повітропроводів та ділянки з невеликим нахилом повинні бути
мінімальної довжини, а в місцях можливого накопичення пилу - мати
оглядові вікна та люки. Люки для ревізії повітропроводів повинні
мати робочі площадки.
8.45. Усі регулювальні пристрої та засуви люків
повітропроводів для видалення пожежовибухонебезпечного пилу
повинні бути виконані з безіскрових матеріалів.
8.46. Повітропроводи аспіраційних систем повинні бути
виконані із негорючих матеріалів, легко розбиратись і очищатись
від пилу, у тому числі мокрим способом.
8.47. Вхідні отвори місцевих відсмоктувачів аспіраційних
систем повинні бути затягнені металевою сіткою.
8.48. Швидкість руху повітря у повітропроводах аспіраційних
систем, що відсмоктують з приміщення пил оксиду цинку, відновника,
та в газоходах пневмотранспорту інших пожежовибухонебезпечних
матеріалів не повинна перевищувати швидкість, достатню для
ефективного (без осідання в повітропроводах) транспортування
матеріалу.
8.49. Аспіраційні системи повинні включатися в роботу до
пуску відповідного технологічного устаткування і виключатися
тільки після його зупинки.
8.50. Обладнання цехів, відділень та дільниць з виробництва
свинцю та цинку повинно підлягати огляду та ремонтам у терміни,
передбачені графіками, складеними згідно з вимогами Положення про
планово-попереджувані ремонти (ППР) обладнання та транспортних
засобів на підприємствах кольорової металургії.
8.51. Уносити зміни в конструкцію агрегатів основного
обладнання або в технологічні схеми дозволяється тільки за
узгодженням з генеральним проектувальником підприємства,
заводом(виробником обладнання. При цьому зміни, що вносяться, не
повинні знижувати рівень безпеки виробництва та повинні
відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.
Основне обладнання після внесення в нього конструктивних змін
може бути введено в експлуатацію тільки після прийняття його
комісією, склад якої затверджується роботодавцем.
8.52. Апарати, ємності, газопроводи та інше обладнання
виробництва свинцю та цинку, у яких містилися токсичні, інертні
гази або є залишки речовин, що виділяють ці гази, перед
проведенням робіт усередині них повинні бути відключені від
діючого обладнання та трубопроводів за допомогою запірної
арматури, заглушок, звільнені від продуктів та ретельно провітрені
з наступним аналізом повітряного середовища на вміст токсичних
газів. За запірною арматурою також повинна бути встановлена
металева заглушка.
Заглушки повинні виготовлятися за кресленням, розраховані на
тиск в ємності, трубопроводі та мати хвостовики, що виступають за
межі фланців.
8.53. Установка та зняття заглушок повинні відмічатися у
спеціальному журналі за підписом працівника, що встановив або зняв
заглушку. Усі заглушки повинні бути пронумеровані. Номер та
розрахунковий тиск повинні бути вибиті на хвостовику заглушки.
8.54. Апарати, ємності та інше обладнання, яке під час роботи
мало перебувати під надлишковим тиском, перед розкриттям (зняттям)
кришок повинні бути ретельно перевірені на відсутність
надлишкового тиску, про що необхідно зробити відповідний запис у
наряді-допуску на виконання робіт.
8.55. Усі роботи всередині газоходів та лежників повинні
виконуватися після відключення їх від агрегатів і загального
лежника та ретельного провітрювання з подальшим аналізом повітря
на вміст токсичних речовин.
8.56. Роботи в газонебезпечних місцях повинні виконуватися
відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.11-85.
8.57. Ремонтні роботи вентиляторів у вентиляційних
приміщеннях належить виконувати за нарядом-допуском. Перед
проведенням робіт у цих приміщеннях слід здійснити аналіз повітря
на вміст токсичних газів.
8.58. На проведення ремонту металоконструкцій печей, а також
розбирання футерівки належить складати проект організації робіт,
який включає в себе послідовність операцій, терміни їх виконання,
відповідальних виконавців і затверджується роботодавцем. Роботи
повинні виконуватися під контролем працівника, відповідального за
їх проведення, та прийматися спеціальною комісією із складанням
акта приймання виконаних робіт.
8.59. При ремонтних роботах, що супроводжуються
пилоутворенням, необхідно здійснювати пилопридушення або евакуацію
пилу місцевими відсмоктувачами.
8.60. При холодному ремонті електропечей електроди повинні
бути закріплені знизу металевими конструкціями або вийняті з печі.
8.61. У цехах, відділеннях, на дільницях виробництва свинцю
та цинку повинен бути складений перелік гарячих ремонтів
металургійних агрегатів і затверджений роботодавцем.
При виконанні гарячих робіт для захисту працівників від
тепловипромінювання повинні застосовуватися екрануючі пристрої та
повітряне душування.
8.62. Сушка та розігрів печей повинні проводитися за
графіком, затвердженим роботодавцем.
8.63. Ремонт виливниць, казанків, шлаковень тощо належить
проводити після їх охолодження. Температура повітря в них повинна
бути не вище +40 град.С.
8.64. У рукавних фільтрах повинні бути передбачені точки
контролю фільтрувальних елементів.
8.65. Проведення зварювальних робіт на апаратах, що
перебувають під тиском, не дозволяється.
8.66. Проводити ремонтні роботи на трубопроводах, що
заповнені токсичними речовинами, не дозволяється.
8.67. Обслуговування та експлуатація електрозварювальних
установок повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.21-98
( z0093-98 ) та ГОСТ "ССБТ. Работы электросварочные. Требования
безопасности" (ГОСТ 12.3.003-86).
8.68. Електродотримачі для ручного дугового зварювання та
різки повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.21-98.
8.69. Електрозварювальні установки, що застосовуються для
зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих
ємностей, у трубопроводах, колодязях, тунелях, котлах тощо), а
також електрозварювальні установки, призначені для роботи в
приміщеннях з підвищеною небезпекою, повинні бути оснащені
пристроями автоматичного вимикання напруги холостого ходу або
обмеження її до напруги 12 В з витримкою часу не більше 1 с.
8.70. При електрозварювальних роботах не дозволяється
використання як зворотного провідника (провідників) мережі
заземлення, а також металевих будівельних конструкцій, приміщень,
трубопроводів та технологічного обладнання.
8.71. Електроустаткування при виробництві свинцю та цинку
повинно відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.21-98.
8.72. Обслуговування та ремонт електроустановок повинні
виконуватися спеціально підготовленим електротехнічним персоналом.
Вимоги, що пред'являються до персоналу, повинні відповідати
вимогам НПАОП 0.00-1.21-98.
8.73. Усі працівники, що обслуговують електроустановки,
повинні бути навчені методам надання першої допомоги при враженні
електричним струмом.
8.74. Заземлення та занулення електроустановок у виробничих
приміщеннях виробництва свинцю та цинку необхідно виконувати у
відповідності до вимог НПАОП 0.00-1.21-98.
8.75. Усі неізольовані струмопровідні частини
електрообладнання, установленого поза електроприміщеннями, повинні
мати суцільні огорожі, зняття або відкривання яких можливе тільки
за допомогою спеціальних ключів або інструментів.
8.76. Безпосередньо у виробничих приміщеннях повинні бути
тільки електродвигуни та пульти управління, захищені від попадання
вологи.
8.77. Електродвигуни, які встановлюються на відкритому
повітрі або в приміщеннях, у яких можливе утворення пилу, повинні
мати виконання з ступенем захисту не нижче IP44.
Електродвигуни, що встановлюються в місцях вологих або
особливо вологих, повинні мати виконання за ступенем захисту не
нижче IP43 та ізоляцію, розраховану на дію вологи та пилу.
Для електродвигунів, що встановлюються в приміщеннях з
температурою повітря більше ніж +40 град.С, повинні вживати
заходів, що унеможливлюють їх нагрівання вище допустимої межі.
8.78. Неброньовані кабелі та провід у виробничих приміщеннях
повинні бути прокладені в сталевих трубах.
8.79. Виводи статорної обмотки та кабельні воронки
електричних машин повинні бути закріплені та захищені
огородженням.
8.80. Електромашинні приміщення повинні бути обладнані
телефонним зв'язком, світловою та звуковою сигналізацією, а також
переговорним пристроєм, якщо вони необхідні за умовами праці.
8.81. Для живлення переносних світильників у приміщеннях з
підвищеною небезпекою повинна застосовуватися напруга не вище
42 В. При наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека
ураження електричним струмом посилена тіснявою, незручним
положенням працівника, контактом з великими сталевими, добре
заземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, ретортах,
барабанах, газоходах, млинах, бункерах), для живлення переносних
світильників повинна застосовуватися напруга не вище 12 В. З цією
метою не дозволяється користуватися автотрансформатором як
джерелом живлення.
8.82. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), що
використовуються на напругу 12-42 В, за своїм конструктивним
виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань, що
призначені на напругу 127 та 220 В.
8.83. Для живлення світильників загального освітлення повинна
використовуватися напруга не вище 380/220 В.
8.84. Вибір, установка, монтаж електрообладнання та
електропроводок для основних та допоміжних приміщень зарядних
станцій та акумуляторних батарей повинні відповідати вимогам, які
пред'являються до електроустановок у вибухонебезпечних зонах
відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.21-98.
8.85. Рівні вібрацій і шуму, які впливають на працівників,
при виробництві свинцю та цинку повинні відповідати вимогам
Санітарних норм і правил при роботі з машинами та обладнанням, які
створюють локальну вібрацію, що передається на руки працівників
СН 3041-84, затверджених Мінохорони здоров'я СРСР 1984
(НПАОП 0.03-3.11-84), Санітарних норм виробничого шуму,
ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених
постановою Головного державного санітарного лікаря України від
01.12.99 N 37 (ДБН 3.3.6.037-99), та Державних санітарних норм
виробничої загальної та локальної вібрації,
затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря
України від 01.12.99 N 39 (ДБН 3.3.6.039-99).
8.86. Розрахунок фундаментів під устаткування, що створює
вібрації, необхідно провадити згідно з вимогами СНиП "Фундаменты
машин с динамическими нагрузками" (СНиП 2.02.05-87).
8.87. Вентилятори, димососи, повітродувки, рівні шуму яких
перевищують допустимі норми, повинні бути вміщені у
звукоізольовані камери або звукоізолювальні укриття (кожухи), бути
обладнані глушниками шуму з боку всмоктування і нагнітання, мати
засоби віброізоляції, що запобігають передаванню вібрацій
трубопроводам і фундаментам.
8.88. Дробарки, млини, грохоти, вібраційні і пресові
установки та інше устаткування, що випромінює шум, повинні бути
оснащені засобами зниження шуму, розміщені у звукоізольованих
боксах або відокремлені звукоізолювальними перегородками чи
екранами.
8.89. Механізований ручний інструмент (пневмогайкокрут,
відбійні молотки) повинен бути оснащений засобами захисту від
вібрації та шуму.
8.90. При роботі з обладнанням, яке створює рівні шуму та
вібрації на робочому місці, які перевищують допустимі, повинні
застосовуватися засоби індивідуального захисту (антивібраційні
рукавиці, взуття).
8.91. На виробництвах, де працівники працюють з обладнанням
та інструментами, рівні вібрації яких перевищують нормативні,
приміщення повинні бути обладнані пристроями для проведення
профілактичних процедур, а також розроблені спеціальні графіки
роботи з вібруючими інструментами.
9. Вимоги до розміщення виробничого обладнання
і організації робочих місць
9.1. Відстань між печами обпалу (обертовими або киплячого
шару) повинна забезпечувати безпечну експлуатацію і виконання
ремонтних робіт.
9.2. Металеві комунікації пароводозабезпечення, стисненого
повітря і вентиляції в залах електролізу повинні бути розміщені на
висоті не менше 3 м від робочих площадок, ізольовані від землі або
огороджені, мати електроізоляційні розриви по довжині цеху, а
також на вході в приміщення і виході з нього.
9.3. Газорятувальна служба на виробництві повинна мати
зв'язок з диспетчерською службою підприємства та територіальними
органами з надзвичайних ситуацій для прийняття необхідних заходів
на випадок аварії.
9.4. Усі робочі місця, приміщення та територія підприємства
повинні бути забезпечені гучномовними засобами для своєчасного
сповіщення про виникнення аварійних ситуацій.
9.5. У всіх цехах та на дільницях поблизу робочих місць
повинні бути обладнані санітарні пости, укомплектовані аптечками з
медикаментами та іншими засобами для надання першої допомоги
потерпілим.
9.6. Усі робочі місця повинні бути атестованими згідно з
вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442
"Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами
праці" (НПАОП 0.05-8.04-92).
9.7. Аналіз повітря на робочих місцях на запиленість і
загазованість повинен здійснюватися за графіком, затвердженим
роботодавцем і погодженим з органами державної
санітарно-епідеміологічної служби України.
9.8. Розміщення зварювального обладнання повинно забезпечити
безпечний та вільний доступ до нього.
Регулятор зварювального струму може розміщуватися поруч зі
зварювальним трансформатором або над ним. Установлення
зварювального трансформатора над регулятором струму не
дозволяється.
9.9. Пересувні джерела зварювального струму на час їх
переміщення повинні бути вимкнуті з мережі.
9.10. При застосуванні пересувних джерел зварювального струму
зворотний провід повинен бути ізольований так само, як і прямий
провід, що приєднаний до електродотримача.
10. Вимоги до способів зберігання і транспортування
вихідних матеріалів, готової продукції і відходів
виробництва
10.1. Зберігання та переміщення шихтових матеріалів повинні
відповідати вимогам НПАОП 27.0-1.01-87.
10.2. Подрібнення вуглецевих матеріалів, приготування
вугільного пилу та їх транспортування повинні відповідати вимогам
Правил вибухонебезпеки паливоподач та установок для приготування і
спалення пиловидного палива, затверджених Міненерго СРСР та
Мінважмашем СРСР 21.08.89 (НПАОП 40.3-1.05-89).
10.3. Межа вологості шихтових матеріалів у кожному окремому
випадку регламентується інструкціями, затвердженими роботодавцем.
10.4. Готову продукцію і вихідні матеріали потрібно зберігати
у складських приміщеннях або на спеціально обладнаних майданчиках,
які захищені дахом від атмосферних опадів.
Складські будівлі повинні відповідати вимогам СНиП "Складские
здания" (СНиП 2.11.01-85), а складування матеріалів - вимогам
ГОСТ 12.3.009-76.
10.5. Готову продукцію і вихідні матеріали потрібно укладати,
приймати, транспортувати та зберігати згідно з технічними умовами
на кожний вид продукції.
10.6. Концентрат, вуглецевміщувальний відновник та інші
матеріали необхідно зберігати в спеціальних траншеях, засіках,
силосах та бункерах. Улаштування траншей та засік повинно
виключати можливість змішування матеріалів при їх зберіганні.
10.7. Бункери повинні бути перекриті запобіжними ґратами з
розміром чарунок не більше 250 мм х 250 мм.
10.8. Бункери для вихідних матеріалів, що злежуються, повинні
бути обладнані вібраторами або іншими пристроями, які виключають
їх зависання.
10.9. Подавання вихідних матеріалів до порожнього бункера з
відкритим нижнім люком (спуском) або затвором не дозволяється.
10.10. Завантаження вихідних матеріалів до млинів або
дробарок повинно бути механізовано.
10.11. Не дозволяється використовувати у виробництві свинцю