НПАОП 10.0-1.02-05Правила безпеки у вугільних шахтах

3.6.11. До небезпечних за вибухами пилу відносять пласти вугілля з виходом летких речовин 15% та більше, а також пласти вугілля (крім антрацитів) з меншим виходом летких речовин, вибуховість пилу яких установлена лабораторними випробуваннями.

3.6.12. Параметри способів та засобів пиловибухозахисту гірничих виробок мають встановлюватися відповідно до нижніх меж вибуховості вугільного пилу, що відклався, та нормою осланцювання.

Нижні межі вибуховості та норми осланцювання визначаються в МакНДІ для вугілля розроблюваних шахтопластів з виходом летких речовин менше за 15% (крім антрацитів) щорічно, для вугілля нововведених в експлуатацію шахтопластів – перед їх введенням, для вугілля шахтопластів, які експлуатуються, із виходом летких речовин 15% та більше – коригуються начальником ВТБ шахти при зміні виходу летких або вмісту негорючих речовин.

3.6.13. На шахтах, що розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, мають здійснюватися заходи щодо попередження та локалізації вибухів вугільного пилу, основані на застосуванні інертного пилу (сланцевий пиловибухозахист), води (гідропиловибухозахист) або води та інертного пилу (комбінований пиловибухозахист).

При застосуванні сланцевого пиловибухозахисту для попередження вибухів пилу необхіднопроводити біління та осланцювання гірничих виробок, з метою локалізації вибухів мають встановлюватися сланцеві заслони.

При застосуванні гідропиловибухозахисту з метою попередження вибухів пилу необхідно застосовувати:біління, обмивання гірничих виробок (мокре прибирання пилу), зв'язування відкладеного пилу гігроскопічними змочувально-зв'язувальними сумішами, а також за допомогою безперервно діючих туманотвірних завіс. Для локалізації вибухів мають встановлюватися водяні заслони.

При застосуванні комбінованого пиловибухозахисту необхідно використовувати способи й засоби попередження та локалізації вибухів пилу, основані як на воді, так і на інертному пилу.

Ці вимоги не поширюються на виробки гідрошахт і гідродільниць із самопливним гідротранспортом.

Не допускається застосування способів попередження вибухів вугільного пилу, побудованих на використанні води без змочувально-зв'язувальних сумішей на пластах, де вугільний пил не змочується водою чи захисні дії цих заходів не забезпечують вибухобезпеку протягом зміни.

Під час проведення підривних робіт мають вживатися заходи щодо попередження вибухів пилу, передбачені ДНАОП 0.00-1.17-92.

3.6.14. На шахтах III категорії, що наново будуються і реконструюються, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами, у збійках між похилими стволами, капітальними похилими виробками, головними та груповими штреками у разі різноспрямованого руху вентиляційних струменів глухі перемички мають бути вибухостійкими.

3.6.15. Сланцевими або водяними заслонами слід захищати:

а) очисні виробки;

б) вибої підготовчих виробок, що проводяться вугіллям чи вугіллям і породою;

в) крила шахтного поля на кожному пласті;

г) конвеєрні виробки;

ґ) пожежні дільниці;

д) склади вибухових матеріалів.

Заслони розміщуються у виробках на вхідному та на вихідному струменях виробок, що ізолюються.

Захист вибоїв підготовчих виробок до впровадження автоматичних систем повинен здійснюватися розосередженими водяними або сланцевими заслонами. При цьому в тупиковій частині виробки встановлюється не менше чотирьох рядів посудин (полиць). Перший ряд повинен бути встановлений не ближче ніж 25 м та не далі ніж 40 м від вибою.

Підготовчі виробки довжиною менше ніж 40 м мають ізолюватися заслонами, що встановлюються в прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від сполучень (60 м для сланцевих та 75 м для водяних заслонів).

Для ізоляції крил заслони встановлюються у відкатних та вентиляційних штреках біля бремсбергів, уклонів, квершлагів та біля інших прилеглих до них виробок.

Для захисту конвеєрних виробок, тупикових підготовчих виробок, що проводяться вугіллям, сланцеві або водяні заслони мають встановлюватися на всій довжині виробок на відстані один від одного не більш як 300 м для сланцевих та 250 м для водяних заслонів. Установлення заслонів у конвеєрних виробках не вимагається, якщо ними транспортується тільки порода.

Для ізоляції пожежних дільниць заслони розміщуються у всіх прилеглих до них виробках.

Заслони встановлюють у горизонтальних та похилих виробках з кутом нахилу до 18°. Якщо кут нахилу більше ніж 18°, заслони слід встановлювати у прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від їх сполучення із виробкою, яка ізолюється.

Вимоги до захисту заслонами крил шахтного поля на кожному пласті та конвеєрних виробок не поширюються на шахти, що розробляють пласти вугілля з виходом летких речовин менше ніж15%.

3.6.16. Сланцевізаслонимаютьвстановлюватися на відстані не менше ніж 60 м та не більше ніж300м, водяні заслони – не менше ніж 75 мта не більше ніж 250 м від вибоїв очисних та підготовчих виробок, сполучень відкатних та вентиляційних штреків із бремсбергами, уклонами, квершлагами, а також перемичок, що ізолюють пожежу. Установлення заслонів на відкатних та вентиляційних штреках, біля сполучень з бремсбергами, уклонами, квершлагами не вимагається, якщо сланцеві заслони, що ізолюють вибої очисних та підготовчих виробок, розташовані на відстані 300 м та менше, а водяні – 250 м та менше від цих сполучень.

Заслони мають встановлюватися на прямолінійних ділянках виробок з витриманим перерізом. Не допускається встановлення заслонів на ділянках виробок, що мають порожнини за кріпленням (куполи, старі виробки, що погашаються, та ін.). Збереження та справність заслонів у виробках забезпечують керівники дільниць, до складу яких входять ці виробки.

М ісця встановлення заслонів мають бути нанесені на плани гірничих виробок, що додаються до плану ліквідації аварій.

3.6.17. Конструкція заслонів для різних типів кріплення, форма полиць та посудин, матеріал для їх виготовлення, а також порядок розстановки заслонів у мережі гірничих виробок мають відповідати вимогам цих Правил.

При цьому кількість інертного пилу й води в заслоні повинна визначатися із розрахунку 400 кг на 1 м 2 поперечного перерізу виробки в просвіті в місці встановлення заслону.

3.6.18. Якщо шахтою одночасно розробляються небезпечні й безпечні за вибухами пилу пласти, то в усіх виробках, що з'єднують небезпечні пласти з безпечними, мають вживатися заходи щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу відповідно до пункту 3.6.13 цих Правил.

3.6.19. Заходи щодо запобігання вибухам вугільного пилу слід здійснювати за графіками, щоквартально розроблюваними начальником дільниці ВТБ та затвердженими головним інженером шахти. Графіки мають направлятися начальнику дільниці, який несе відповідальність за їх виконання, та підрозділу ДАРС /ДВГРС/. Періодичність проведення заходів щодо попередження вибухів пилу в гірничих виробках встановлюється за інтенсивністю пиловідкладення, на підставі аналізу ефективності застосовуваних заходів та результатів контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок.

Якщо передбачені графіками заходи не забезпечують надійного вибухозахисту гірничих виробок протягом однієї зміни, то уживаються заходи щодо зниження інтенсивності пиловідкладення, застосування більш ефективних способів знепилювання повітря або змочувально-зв'язувальних сумішей для зв'язування в них пилу, що відкладається.

3.6.20. Для запобігання поширенню вибухів вугільного пилу в мережі гірничих виробок вибої підготовчих виробок, що проводяться вугіллям чи вугіллям і породою за допомогою комбайнів або підривних робіт, а також сполучення лав із штреками, розподілпункти та інші місця скупчення електроустаткування в дільничних виробках мають бути захищені автоматичними системами локалізації спалахів метану й вугільного пилу на початковій стадії їх виникнення.

До впровадження автоматичних систем локалізації вибухів вугільного пилу слід встановлювати сланцеві або водяні заслони.

Терміни впровадження автоматичних систем установлюються Мінпаливенерго при узгодженні з Держнаглядохоронпраці України.

3.6.21. Контроль пиловибухобезпечності гірничих виробок повинен проводитися посадовими особами дільниці, у віданні яких перебувають ці виробки, щозмінно та посадовими особами дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу. Результати контролю стану пилового режиму дільницею ВТБ мають заноситися до Книги контролю стану пилового режиму (додаток 11).

Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок повинен проводитися підрозділами ДАРС /ДВГРС/.

Контроль пиловибухобезпеки повинен здійснюватися приладами або лабораторним аналізом та візуально.

У разі виявлення пиловибухонебезпечного стану виробок командир підрозділу ДАРС /ДВГРС/ терміново повідомляє про це головного інженера шахти та територіальний орган Держнаглядохоронпраці України.

У виробках, стан яких не відповідає вимогам підрозділу 3.6 цих Правил, роботи мають бути припинені й вжито негайних заходів для усунення порушень пилового режиму.

3.7.1. Начальник дільниці ВТБ повинен складати вентиляційний план шахти, який систематично поповнюється та не рідше одного разу на півроку складається знову. Усі зміни, що відбулися в розташуванні вентиляційних споруд і пристроїв (дверей, перемичок, кросингів, вікон та ін.), ВМП, у напрямку вентиляційних струменів та рівнів витрат повітря, а також новозакладені виробки мають помічатися на схемах вентиляції начальником дільниці ВТБ протягом доби.

Результати вимірів витрат повітря у виробках та в каналах вентиляційних установок (із зазначенням дати вимірів) наносяться на схеми вентиляції, що знаходяться на дільниці ВТБ, у головного інженера шахти та у гірничого диспетчера, також протягом доби.

Схеми вентиляційних з'єднань слід коригувати перед кожною наміченою зміною вентиляційної мережі шахти.

Вентиляційний план шахти повинен бути у начальника дільниці ВТБ та головного інженера шахти.

На кожній шахті не рідше одного разу на три роки необхідно проводити депресійну та (при потребі) газову зйомки, результати яких використовуються при розрахунках вентиляції й розробці заходів щодо забезпечення провітрювання виробок шахти з урахуванням програми розвитку гірничих робіт.

На кожній шахті мають виконуватися розрахунки витрат повітря й повітророзподілу, перевірки стійкості провітрювання, розроблятися заходи щодо забезпечення провітрювання, що відповідають програмі розвитку гірничих робіт.

Проекти розкриття та підготовки (реконструкції) шахти, виїмкових полів, горизонтів, блоків, панелей слід узгоджувати з депресійною службою ДАРС /ДВГРС/ у частині стійкості схеми провітрювання.

3.7.2. Для оцінки якості повітря, правильності його розподілу у виробках та визначення газовості шахт проводяться перевірка складу повітря та виміри його витрат у вихідних струменях очисних та тупикових виробок, виїмкових дільниць, крил, пластів та шахти в цілому; на вхідних струменях при послідовному провітрюванні вибоїв або в разі виділення метану на шляху руху свіжого струменя, біля ВМП та в зарядних камерах, а також біля вибоїв тупикових висхідних виробок у негазових шахтах. Крім зазначених вище місць, виміри витрат повітря слід проводити на головних вхідних струменях шахти, біля всіх розгалужень свіжих повітряних струменів, біля вибоїв тупикових виробок, біля ВМП.

Перевірка складу повітря та вимір його витрат мають проводитися на шахтах негазових, І та II категорій за газом метаном один раз на місяць, на шахтах III категорії – два рази на місяць, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу – три рази на місяць, а на шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, – не рідше двох разів на місяць. При цьому в усіх місцях перевірки складу повітря вимірюються його швидкість та температура.

Витрати повітря, що подається до ВМП, визначається не менше одного разу на місяць.

Перевірка складу повітря після підривних робіт повинна проводитися не рідше одного разу на місяць у стволах, незалежно від їх глибини, а в інших тупикових виробках при довжині 300 м та більше.

Результати вимірів та дані про склад повітря мають заноситися до Вентиляційного журналу (додаток 12). Не менше одного разу на місяць повинні визначатися подача та тиск кожного вентилятора, що записуються у графи 2 та 3 форми І. За наявності самописного витратоміра до журналу заносяться його показання. Безпосередньо подачу вентилятора в цьому разі можна вимірювати один раз на квартал.

Дані про оцінку стану герметичності вентиляційних споруд і пристроїв та відносної витрати повітря додаються до заходів із забезпечення провітрювання шахти.

Перевірка складу повітря у виробках з найгіршими умовами провітрювання після проведення підривних робіт здійснюється не рідше одного разу на місяць і не пізніше ніж через 2 дні після одного з вимірювань витрати повітря. Якщо підривні роботи здійснюються в кілька прийомів, то перевірка здійснюється після підривання з максимальним виділенням шкідливих газів.

Перевірка складу повітря під час проходки стволів, переведених на газовий режим, повинна проводитися не рідше двох разів, а в решті випадків – один раз на місяць. Перевірка проводиться в двох місцях: на відстані 20 м від устя та біля вибою.

У місцях установлення датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану та датчиків витрат повітря з виведенням телевимірювання на поверхню перевірку складу та виміри витрат повітря допускається проводити не рідше одного разу на місяць (окрім пластів вугілля, схильних до самозаймання).

3.7.3. У місцях виміру витрат повітря на головних вхідних та вихідних струменях шахти мають бути влаштовані вимірні станції. В інших виробках вимір витрат повітря повинен проводитися на прямолінійних незахаращених ділянках з кріпленням, щільно прилеглим до стінок виробки.

У всіх місцях виміру витрат повітря мають бути дошки, на яких записуються: дата виміру, площа поперечного перерізу виробки (вимірної станції), розрахункова та фактична витрати повітря, швидкість повітряного струменя.

3.7.4. Для контролю умісту метану і вуглекислого газу в діючих гірничих виробках необхідно застосовувати прилади і апаратуру згідно з таблицею3.6.

Таблиця 3.6

У шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами контроль умісту метану біля прохідницьких та виймальних комбайнів і врубових машин повинен проводитися за допомогою вмонтованих автоматичних приладів.

У шахтах небезпечних за раптовими викидами усі працівники, що проводять роботи в тупикових та очисних виробках та у виробках з вихідними вентиляційними струменями, мають забезпечуватися індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками.

При дистанційному керуванні комбайнами та врубовими машинами із пневмоприводом допускається контроль умісту метану за допомогою стаціонарної апаратури або переносних автоматичних приладів. Автоматична стаціонарна апаратура та вмонтовані прилади контролю умісту метану мають забезпечувати автоматичне відключення електроенергії в разі неприпустимої концентрації метану.

Місця встановлення автоматичних переносних приладів та датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану визначаються згідно з вимогами цього підрозділу Правил.

У негазових шахтах та шахтах І та II категорій за газом тимчасово допускається застосування для контролю складу повітря запобіжних бензинових ламп.

На шахтах, що будуються і реконструюються, ІІІ категорії за газом і вище повинен застосовуватися автоматизований збір, надання та обробка інформації про аерогазовий стан у гірничих виробках за допомогою електронно-обчислювальної машини (далі - ЕОМ) (на базі комплексу аерогазового інформаційного (далі - КАГІ) або інших, аналогічних за призначенням).

Під час проходки вертикальних стволів, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, забезпечення працівників індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками не вимагається.

3.7.5. Контроль концентрації метану в газових шахтах повинен здійснюватися у всіх виробках, де може виділятися або скупчуватися метан. Місця та періодичність вимірів установлюються начальником дільниці ВТБ та затверджуються головним інженером шахти. Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни, заносяться на дошки. При цьому необхідно виконувати такі вимоги:

а) біля вибоїв діючих тупикових виробок, у вихідних вентиляційних струменях тупикових, очисних виробок і виїмкових дільниць, за письмовим завданням, вимірювання концентрації метану мають виконувати змінні керівники робіт дільниць, бригадири (ланкові), працівники дільниці ВТБ.

У разі відсутності автоматичного контролю умісту метану виміримають виконуватися: в шахтах I і II категорій – не менше двох разів на зміну, в шахтах III категорії і вище – не менше трьох разів на зміну. Один і звимірівповинен виконуватися на початку зміни. При цьому не рідше одного разу на зміну вимірислід виконувати працівниками дільниціВТБ.

При автоматичному контролі у місту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниціВТБмають виконувати виміри в шахтах I і II категорій – не рідше одного разу на добу, в шахтах III категорії і вище – не рідше одного разу на зміну. У тупикових виробках і на виїмковихдільницях шахт III категорії і вище, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю у місту метану, працівники дільниціВТБмають виконувати виміри не рідше одного разу на добу;

б) у вхідних до тупикових та очисних виробок і виїмкових дільниць вентиляційних струменях, у недіючих тупикових та очисних виробках та їх вихідних струменях, у вихідних вентиляційних струменях крил та шахт, а також на пластах, де виділення метану не спостерігалося, та в інших виробках виміри концентрації метану слід виконувати працівникам дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу;

в) у машинних камерах виміри концентрації метану мають виконуватися змінними посадовими особами дільниць або персоналом, що обслуговує камери, не рідше одного разу на зміну та працівниками дільниці ВТБ – не рідше одного разу на добу;

г) у стволах, переведених на газовий режим, контроль концентрації метану повинен здійснюватися персоналом, зазначеним у першому абзаці підпункту „а”. У разі автоматичного контролю умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБмаютьвиконувати виміри концентрації метану не рідше одного разу на зміну, при використанні стаціонарної автоматичної апаратури – не рідше одного разу на добу.

При виявленні неправильних показань автоматичної стаціонарної апаратури контролю умісту метану працівник повинен негайно повідомити про це гірничому диспетчеру й оператору АГК. Якщо несправність протягом зміни усунути не можна, виміри концентрації метану потрібно виконувати з періодичністю, установленою для виробок не обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану.

Контроль умісту метану під час підривних робіт здійснюється відповідно до ДНАОП 0.00-1.17-92.

3.7.6.Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни, заносяться на дошки, встановлені відповідно до вимог пункту 3.7.5 цих Правил.

Змінні посадові особи дільниці ВТБ, крім випадків, зазначених у пункті 3.7.5, заносять результати виконаних ними вимірів до наряд-путівок. Дані наряд-путівок протягом доби мають бутиперенесені до Книги вимірів метану та обліку загазувань  підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу)  та підписані начальником дільниці ВТБ. Наряд-путівки необхідно зберігати не менше 12 місяців.

Посадові особи дільниці ВТБ мають передавати телефоном (телефонограмою) результати вимірів начальнику (заступнику або помічнику начальника) дільниці ВТБ, який зобов'язаний ознайомити з ними та з показниками стаціонарної автоматичної апаратури контролю умісту метану під підпис начальників (заступників або помічників начальників) дільниць, атакож особу, що видає наряд на шахті.

Аварійні випадки загазування виробок незалежно від тривалості загазування (крім місцевих скупчень біля комбайнів, врубових машин та бурильних верстатів) мають розслідуватися. Усі випадки загазування слідреєструвати у Книзі вимірів метану та обліку загазувань  підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) (додаток 4) .

Усі випадки спалаху газу та вугільного пилу незалежно від викликаних ними наслідків мають розслідуватися й оформлятися актом у двох примірниках, один з яких у двотижневий термін повинен бути направлений до МакНДІ, а другий – залишається на шахті.

3.7.7. На всіх газових шахтах повинен забезпечуватися контроль за шаровими і місцевими скупченнями метану та один раз на квартал складатися перелік дільниць гірничих виробок, небезпечних за шаровими скупченнями метану.

Реєстрація кожного суфляру (прориву) здійснюється не пізніше наступного дня з подальшим доповненням у разі отримання нових даних про нього. У графи 5 та 6, наведені у формі 3 додатку 4 Правил,заносяться результати вимірів концентрації метану та витрати повітря після отримання про них нових даних, а також дата здійснення вимірів.Витрата газу під час дії суфляру (прориву) визначається з різниці витрати газу, виміряного перед місцем виділення метану та за ним. Для цього у зазначених пунктах виробки одночасно вимірюються витрати повітря та концентрація метану. Якщо виміри перед місцем виділення метану здійснити неможливо, витрата визначається за різницею витрати метану, що виділявся з виробки до появи в ній суфлярного виділення (прориву) та при діючому суфлярі (прориві). Перший приймається за результатами найближчого планового виміру, а другий визначається безпосереднім вимірюванням витрати повітря та концентрації метану.