НПАОП 10.0-1.02-05Правила безпеки у вугільних шахтах

КНИГА

контролю стану пилового режиму

Шахта ___________________________________________________________

Організація, до складу якої входить підприємство _______________________

__________________________________________________________________

Почата ____________________ 200__ року

Закінчена _________________ 200__ року

2

Продовження додатка 11

ЧастинаІ .

Заходи з попередження вибухів вугільного пилу

Пласт____________________________________________________________

Виробка__________________________________________________________

Заходи___________________________________________________________

Нижня межа вибуховості пилу, г/м 3___________________________________

Норма осланцювання, % ____________________________________________

3

Продовження додатка 11

Частина II.

Заслони

Заслон №__________

Виробка_____________________________________________________________

Переріз______________м 2

Тип заслону _________________________________________________________

Місце встановлення заслону (номер пікету, відстань від сполучення з будь-якою виробкою)_____________________________________________________

Дільниця, за якою закріплений заслон___________________________________

Розрахункова кількість води або інертного пилу на заслон________ л (кг)

Місткість посудиниабо полиці _________________л (кг)

Кількість посудин або полиць ________________ шт.

Примітка.Біля кожного заслону закріплюється табличка такої форми:

Виробка ______________________________________ Переріз ___________ м 2

Розрахункова кількість води або інертного пилу _________ л (кг)

Число посудин або полиць ______ шт.

Місткість посудини або полиці __________ л (кг)

Дата заливанняабо завантаження заслону ________________________________

Дата огляду заслону __________________________________________________

Підпис перевіряючого _________________________________________________

Начальник управління

організації державного нагляду

у вугільній промисловості О. Румежак

Додаток 12

до пункту 3.7.2 Правил безпеки

у вугільних шахтах

Форма

ВЕНТИЛЯЦІЙНИЙ ЖУРНАЛ

Шахта ___________________________________________________________

Організація, до складу якої входить підприємство ______________________

_________________________________________________________________

Категорія шахти за газом ___________________________________________

Відносна багатогазовість, м 3 /т _______________________________________

Початий ______________ 200__ року

Закінчений ____________ 200__ року

2

Продовження додатка 12

Форма 1

Розділ І. Режим роботи вентиляторів

№_________

1. Місце розташування вентиляційної установки _______________________

2. Тип вентилятора ________________________________________________

3. Діаметр робочого колеса вентилятора _____________________________ м

4. Частота обертання робочого колеса _____________________________ хв -1

5. Кут установлення лопаток робочого колеса ____________________ градус

6. Кут установлення лопаток напрямного апарата _________________ градус

Трудність провітрювання шахти – показник_______________кВт · с/м 3

* 1 к= 0,981 даПа · с 2 м 6

Примітка. Вентиляційний журнал складається із трьох розділів:

у розділі І реєструються дані про режими роботи вентиляторів шахти;

у розділі II наводяться характеристика провітрювання вентиляційної мережі шахти та розподіл повітря у виробках;

у розділі III наводяться характеристика провітрювання тупикових виробок та дані про час провітрювання після підривних робіт.

3

Продовження додатка12

Пояснення до ведення розділу І (форма 1)

У розділі І крім режимів роботи вентиляторів (форма І) реєструється показник складності провітрювання шахти.

Окрема сторінка відводиться для кожної вентиляційної установки та кожного резервного вентилятора, якщо його тип або розміри відрізняються від робочого.

Не менше одного разу на місяць повинні визначатися подача та тиск кожного вентилятора, що записуються у графи 2 та 3 форми І. За наявності самописного витратоміра до журналу заносяться його показання. Безпосередньо подачу вентилятора в цьому разі можна вимірювати один раз на квартал.

За даними подачі вентилятора(м 3 /хв) та тиску(даПа) розраховується аеродинамічний опір, даПа · с 2 /м 6 (кіломюргів, к), на який працює ця вентиляційна установка:

= 3600/.

Значення аеродинамічного опору записується до графи 4.

Якщо режим роботи вентилятора задовільний, то в графі 5 головний інженер шахти ставить свою візу. Якщо технічний керівник підприємства вважає за необхідне здійснити заходи щодо зміни режиму роботи вентилятора або аеродинамічного опору шахти, то в цій графі він дає вказівки головному механіку шахти, начальнику дільниці ВТБ або начальнику відповідної дільниці.

У кінці розділу І записується значення показника, який характеризує складність провітрювання шахти. Величинавизначається один раз на рік і розраховується за формулою:

,

де– питома потужність, що витрачається на подачу 1 м 3 /с корисно використовуваного повітря, кВтс/м 3;

– сума добутків фактичних подач вентиляторів(м 3 /хв) на тиски(даПа);

– сума витрат повітря для провітрювання виїмкових дільниць, м 3 /хв;

– сума витрат повітря, яке подається до місця встановлення ВМП, для відокремленого провітрювання тупикових виробок, м 3 /хв;

– сума витрат повітря для відокремленого провітрювання загашуваних виробок, м 3 /хв;

– сума витрат повітря для відокремленого провітрювання підтримуваних виробок, мз/хв;

– сума витрат повітря для відокремленого провітрювання камер, м 3 /хв.

У разі послідовного провітрювання у кожній групі виробок, що провітрюється одним струменем, витрати повітря вираховуються один раз (за виробкою з найбільшим значенням витрати).

Шахти відносяться до легко провітрюваних із значеннямменше 2,5; до середньої складності провітрювання – звід 2,5 до 5 і до важко провітрюваних – зпонад 5.

4

Продовження додатка 12

Форма 2

Розділ II. Характеристика провітрювання всієї вентиляційної

мережі шахти та розподіл повітря у виробках

(графи 1–10 – перша сторінка розгортки журналу)

Продовження форми 2

(графи 11–17 – друга сторінка розгортки журналу)

5

Продовження додатка 12

Пояснення до ведення розділу ІІ (форма 2)

У розділі II (форма 2) реєструються: витрати повітря, вихідного (вихідний струмінь) і вхідного (вхідний струмінь) до шахти, на горизонт, пласти, крила, виїмкові дільниці, до очисних та тупикових виробок, відокремлено провітрюваних камер та діючих виробок (графи 5, 10); дані контролю вмісту повітря (графи 11–13 – при розробленні пластів вугілля, не схильного до самозапалювання; графи 11–14 – при розробленні пластів вугілля, схильного до самозапалювання, та графи 11–15 – на шахтах із виділенням сірковмісних газів).

Результати вимірів на вхідних та вихідних струменях повинні записуватися у такій послідовності: спочатку для шахти в цілому, а потім у порядку послідовного розгалуження вхідних струменів – для горизонту, пласта, крила, виїмкової дільниці, очисних виробок, тупикових виробок та камер, які провітрюються відокремленими вентиляційними струменями.

Загальна витрата повітря, яка надходить до шахти (на горизонт, пласт, крило, виїмкову дільницю, до очисної виробки, до тупикової виробки та камери), і вихідного з неї (горизонту, пласта і т.ін.), що записується відповідно до граф 5 та 10, повинна розміщуватись на одному рядку.

За даними граф 5 та 10 роблять висновок про розподіл повітря горизонтами, пластами, крилами, виїмковими дільницями, очисними виробками, тупиковими виробками та камерами, що провітрюються відокремленим струменем, а за даними граф 6, 11–16 – про склад повітря, його температуру та вологість. За даними граф 5 та 10 роблять висновок щодо стійкості провітрювання.

Для очисних і тупикових виробок, а також для виїмкових дільниць графи 11, 12, 13 заповнюються у вигляді дробу: в чисельнику – вміст газу у вхідному струмені повітря; а у знаменнику – вміст газу у вихідному струмені повітря.

Графи 6 та 16 заповнюються у вигляді дробу: в чисельнику – температура, а в знаменнику – відносна вологість.

Графа 15 заповнюється у вигляді дробу; в чисельнику – вміст сірководню, а в знаменнику – сірчистого ангідриду.

У графі 17 головний інженер шахти або начальник дільниці ВТБ планує заходи щодо покращення провітрювання шахти. У тій самій графі розписуються виконавці запланованих заходів.

У графі 11 для зарядних камер уміст метану записується в чисельнику дробу, а вміст водню – в знаменнику.

Дані форми 2 використовують при оцінці стану негерметичності вентиляційних споруд та пристроїв, визначення відносної витрати повітря, яке надходить до шахти на 1 т середньодобового видобутку, а також для визначення багатогазовості та категорії шахти.

6

Продовження додатка 12

Оцінка стану герметичності вентиляційних споруд та пристроїв здійснюється один раз на рік наприкінці останнього місяця. Для цього за даними граф 5 і 10 визначають фактичні втрати повітря та порівнюють їх з нормами, наведеними в Керівництві з проектування вентиляції вугільних шахт, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці 20.12.93 №131 (ДНАОП 1.1.30-6.09.93).

Внутрішні абсолютні втрати повітря для шахти в цілому, горизонту, пласта та крила визначають за формулою:

=–– –––,

а відносні втрати – за формулою:

= l00 / ,

де– витрата повітря, яке надходить на об’єкт, для якого визначаються втрати повітря, м 3 /хв.

Зовнішні абсолютні втрати (підсоси)повітря як для шахти вцілому, так і для кожної вентиляційної установки визначають за формулою:

= –,

а відносні втрати – за формулою:

=100 /,

де– подача вентилятора (вентиляторів), м 3 /хв;

–витрата повітря, яка надходить до шахти, м 3 /хв.

Відносну витрату повітря, яке надходить до шахти на 1 т середньодобового видобутку, визначають один раз на рік наприкінці останнього місяця за формулою:

=,

де– відносна витрата повітря, яка надходить до шахти на 1 т середньодобового видобутку, м3/(хв • т);

АШ – середньодобовий видобуток шахти, т.

Дані про оцінку стану герметичності вентиляційних споруд і пристроїв та відносної витрати повітря додаються до заходів із забезпечення провітрювання шахти.

7

Продовження додатка 12

Форма З

Розділ III. Характеристика провітрювання тупикових виробок

(графи 1–8 – перша сторінка розгортки журналу)

Продовження форми З

(графи 9–18 – друга сторінка розгортки журналу)

8

Продовження додатка 12

Пояснення до ведення розділу ІІІ (форма 3)

У розділі III (форма 3) реєструються результати перевірок складу та вимірів витрати повітря в тупикових виробках, а також дані про час провітрювання виробок після підривних робіт. Перевірка складу та виміри витрати повітря здійснюються згідно з Інструкцією з контролю складу рудникового повітря, визначення багатогазовості та встановлення категорій шахт за метаном, затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.10.2004 №236.

До графи 1 заносять усі тупикові виробки, що проводяться, причому спочатку ті з них, в яких згідно з пунктом 3.7.2 Правил повинна здійснюватися перевірка складу повітря після підривних робіт, а потім – усі інші.

Виробки, в яких повинна здійснюватись перевірка складу повітря після підривних робіт, розбиваються на три групи: горизонтальні, похилі та висхідні. Кожна група в свою чергу розбивається на кілька характерних підгруп залежно від площ поперечних перерізів виробок, їх довжини та кількості вибухових речовин, які одночасно підриваються у вибоях виробок. При цьому значення відношень площ поперечних перерізів, кількості ВР, що одночасно підриваються, та довжини виробок, які входять до тієї чи іншої підгрупи, не повинні перевищувати відповідно 1,3; 1,4 та 1,3.

При розбиванні виробок на підгрупи необхідно враховувати, що витрата шкідливих газів, які утворюються при підриванні 1 кг ВР за вугіллям, у 2,5 рази більше ніж при підриванні за породою, тобто 1 кг ВР, що витрачаються за вугіллям, варто прирівнювати до 2,5 кг ВР, які використовуються за породою.

Дати вимірів витрати повітря та перевірки його складу заносяться до графи 2 у вигляді дробу: в чисельнику – дата виміру, а в знаменнику – дата перевірки.

У графі 5 у вигляді дробу зазначається максимальна кількість ВР, що одночасно підривають у кожній виробці за вугіллям (у чисельнику) та за породою (у знаменнику), згідно з діючими паспортами буропідривних робіт.

У графах 10, 11 та 12 записуються результати перевірки складу повітря для оцінки його якості та визначення багатогазовості виробок. Крім того у графах 11, 12, 13, 14 та 15 записуються результати перевірки складу повітря після підривних робіт у виробках із найгіршими умовами провітрювання. З цією метою навпроти найменувань виробок із найгіршими умовами провітрювання передбачається необхідна кількість рядків для занесення зазначених результатів.

Виробки з найгіршими умовами провітрювання встановлюються для кожної підгрупи (групи) із зазначенням часу початку перевірки складу повітря Т, що визначається за формулою (1) Інструкції з контролю складу рудникового повітря, визначення багатогазовості та встановлення категорій шахт за метаном, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.10.2004 №236, із використанням даних граф 3–6.

До найгірших за умовами провітрювання потрібно відносити виробки з більшим значенням Т.

9

Продовження додатка 12

У зазначених виробках не рідше одного разу на місяць здійснюється перевірка складу повітря після підривних робіт для визначення часу їх провітрювання. Перевірки повинні здійснюватися не пізніше ніж через 2 дні після одного з вимірювань витрати повітря. Якщо підривні роботи здійснюються в кілька прийомів, то перевірка здійснюється після підривання з максимальним виділенням шкідливих газів.

З усіх даних про склад повітря у виробках із найгіршими умовами провітрювання до граф 13, 14 та 15 заносяться тільки ті результати (СО та оксиди азоту), за якими за мінімальний час провітрювання сумарна концентрація шкідливих газів, перерахована на умовний оксид вуглецю, не перевищує 0,008%.

Зазначена концентрація умовного оксиду вуглецю заноситься до графи 16, а до графи 17 заноситься мінімальний час, протягом якого продукти вибухового перетворення ВР були розріджені до концентрації умовного оксиду вуглецю, зареєстрованої в графі 16.

Визначений таким чином час провітрювання виробок із найгіршими умовами провітрювання встановлюється як обов'язковий для всіх інших виробок цієї підгрупи або групи.

Начальник управління

організації державного нагляду

у вугільній промисловості О. Румежак

 Скрутними необхідно вважати умови, за яких неможливо розташувати на противазі майданчик довжиною 1,5 м і завширшки 0,4 м.

* Базовою позначкою є ділянка провідників від місця розвантаження підйомної посудини до місця установлення кінцевого вимикача на копрі, призначеного для вмикання запобіжного гальма при підійманні посудини на 0,5 м вище рівня верхнього приймального майданчика (нормального стану при розвантаженні).

На базовій позначці повинен витримуватися номінальний розмір колії провідників.