6.2.11. У шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинен бути організований безперервний автоматичний (за допомогою спеціальної апаратури) контроль за початковими ознаками самонагрівання (самозапалювання) вугілля.
У разі відсутності апаратури визначення умісту оксиду вуглецю, водню й виміри температури повітря повинні виконуватися спеціально призначеними особами. Результати контролю фіксуються в наряді-путівці гірничого майстра.
У всіх місцях, що підлягають контролю, необхідно визначати фон СО і Н 2 та спостерігати за його зміною. У разі зростання концентрації СО чи Н 2 роботи повинні бути зупинені, люди виведені в безпечні місця, виявлені джерела появи цих газів та здійснені заходи щодо їх локалізації.
Місця та періодичність контролю за початковими стадіями самозапалювання (самонагрівання) визначаються головним інженером шахти.
6.2.12. Перевірка стану ізоляційних споруд повинна виконуватися не рідше одного разу на місяць посадовими особами дільниці ВТБ і дільниці, за якою закріплені виробки.
Результати огляду перемичок, аналіз складу і температури газів рудникової атмосфери, а також список проведених робіт з усунення виявлених дефектів заносяться до Книги спостережень за пожежними дільницями та перевірки стану ізоляційних перемичок (додаток 9). У кінці книги відводяться сторінки для реєстрації перемичок.
Контроль за складом та температурою газів на дільницях з діючими пожежами, станом ізоляційних перемичок здійснюється дільницею ВТБ (дільницею спеціальних робіт) шахти та працівниками ДАРС /ДВГРС/.
Огляд перемичок, що ізолюють дільниці з діючою пожежею, здійснюється щодобово, а в особливих випадках, у разі активної підземної пожежі та інше – не рідше одного разу на зміну.
Огляд перемичок, що ізолюють вироблений простір від діючих виробок, на пластах вугілля, схильного до самозапалювання, повинен здійснюватись не рідше одного разу на місяць, а засипання та рекультивації поверхні – один раз на квартал.
Перевірка складу повітря на дільниці з діючою пожежею повинна здійснюватися працівниками ДАРС /ДВГРС/. Місце та час перевірок, а також їх кількість визначаються головним інженером шахти за погодженням із ДАРС /ДВГРС/.
6.2.13. Усі провали на поверхні, що утворюються при відробленні пластів вугілля підземним способом, та виїмки вугільних розрізів повинні бути засипані негорючими матеріалами, ізольовані та рекультивовані.
Не допускається виймання вугілля під незасипаними провалами.
Перевірка стану засипки та рекультивації поверхні повинна здійснюватися головним інженером шахти, головним маркшейдером та начальником ВТБ один раз на квартал та оформлюватись актом.
6.3.1. У підземних виробках та надшахтних спорудах повинні використовуватися технологічні процеси та устаткування, які забезпечують пожежну безпеку.
Газополум”яні, зварювальні роботи у підземних виробках та надшахтних будівлях проводяться за наявності відповідного Дозволу Держнаглядохоронпраці України та його територіальних органів і дотримання умов його видачі.
Під час ведення вогневих робіт в інших поверхневих об'єктах треба дотримуватися заходів безпеки, передбачених Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 №126 та зареєстрованими в Мін'юсті України 04.11.2004 за № 1410/10009.
6.3.2. Не допускається у підземних виробках і надшахтних спорудах застосовувати та зберігати легкозаймисті матеріали. Мастильні та обтиральні матеріали повинні зберігатися в закритих ємкостях, у кількостях, що не перевищують добову потребу. Запаси мастил і мастильних матеріалів понад добову потребу слід зберігати в герметично закритих посудинах у спеціальних камерах (приміщеннях), що закріплені негорючими матеріалами і мають металеві пожежні двері.
У разі виникнення аварійних витікань горючих рідин або їх проливань треба вжити заходів щодо прибирання й надання місцю проливання пожежобезпечного стану. Використані мастильні та обтиральні матеріали повинні щодоби видаватися на поверхню.
6.3.3. Конвеєрні стрічки, вентиляційні труби, оболонки електричних кабелів та інші вироби, що застосовуються у гірничих виробках та надшахтних будівлях, повинні виготовлятись із важкогорючих або важкозаймистих матеріалів, що не поширюють полум'я на поверхні.
Величина поверхневого електричного опору матеріалів вентиляційних труб і конвеєрних стрічок не повинна перевищувати 3 108 Ом.
Не допускається використовувати дерево та інші горючі матеріали для футерівки барабанів та роликів конвеєрів, закріплення приводних та натяжних станцій стрічкових конвеєрів, улаштування пристосувань, що запобігають сходу стрічки в бік, підкладок під конвеєрні стрічки, перехідних місточків через конвеєри.
Дозволяється застосування деревинних матеріалів, просочених вогнезахисною сумішшю, для виготовлення встановлювальних брусів і підкладок під стрічкові та скребкові конвеєри (крім приводних станцій), для упорядкування майданчиків у місцях посадки та сходження людей з конвеєрів і тимчасових настилів під обладнання (поза приводними станціями).
6.3.4. У разі експлуатації стрічкових конвеєрів не дозволяється:
а) робота конвеєра під час зниження тиску води нижче від нормативної кількості в пожежному трубопроводі, прокладеному в конвеєрній виробці;
б) робота конвеєра за відсутності чи несправності засобів протипожежного захисту;
в) робота конвеєра в разі несправного захисту від пробуксовки, заштибування, сходу стрічки в бік і зменшення швидкості;
г) одночасне керування автоматизованою конвеєрною лінією з двох чи більше місць (пультів), а також стопоріння рухомих елементів апаратури способами та засобами, не передбаченими інструкцією заводу-виробника;
ґ) підсипання вугільного штибу, піску між стрічкою та приводними барабанами;
д) робота конвеєра без захисту від пробуксовування стрічки на приводних барабанах через послаблення її натягу й тертя об конструкції конвеєра чи елементи кріплення;
е) робота конвеєра з несправними роликами або за їх відсутності;
є) використання ґумотросових стрічок із спрацюванням обкладок робочих поверхонь на 50% і більше.
6.3.5. Система керування стрічковими конвеєрами повинна бути обладнана датчиками тиску води, які не допускають умикання і забезпечують вимикання приводу конвеєра при зниженні тиску в пожежному трубопроводі нижче від нормативної величини.
6.3.6. Приводні та натяжні станції стрічкових конвеєрів повинні бути обладнані стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння.
6.3.7. У діючих гірничих виробках повинен бути прокладений пожежно-зрошувальний трубопровід.
Пожежні трубопроводи повинні прокладатися так, щоб забезпечувалося подавання води для гасіння пожеж у будь-якому місці гірничих виробок шахти.
Діаметр трубопроводу визначається розрахунком, але повинен бути не меншим за 100 мм. Трубопровід повинен бути постійно заповнений водою й забезпечувати в будь-якому місці необхідні для гасіння пожежі подання водита тиск.
Недозволяєтьсявикористовувати пожежний трубопровід не за призначенням (відкачка води та ін.), окрім як для боротьби з пилом.
Дозволяєтьсявідсутність пожежно-зрошувального трубопроводу у виробках, що не мають горючих матеріалів, підвищеної запиленості та через які немає потреби прокладання трубопроводу для транзиту води в інші виробки, за винятком шахт, де передбачена розробка вугільних пластів, схильних до самозапалювання, за умови наявності в ППЗ шахти відповідного обґрунтування щодо відсутності трубопроводу, а також заходів і засобів з оперативної подачі води з інших виробок. Перелік таких виробок узгоджується з НДІГС.
Систематичне обслуговування і ремонт трубопроводів, а також інших первинних засобів пожежогасіння повинні виконуватися спеціальним підрозділом (службою) під керівництвом посадової особи або спеціаліста, призначеного наказом керівника підприємства.
6.4.1. У разі виявлення ознак пожежі набирає чинності план ліквідації аварій. Згідно з планом ліквідації аварій повинен установлюватися режим вентиляції шахти.
Головний інженер шахти або особа, яка його заміняє, спільно з командиром ДАРС /ДВГРС/, який прибув за викликом, якщо аварія не ліквідована до прибуття ДАРС /ДВГРС/, розробляє оперативний план ліквідації аварії.
У разі якщо пожежу не вдається ліквідувати згідно з оперативними планами і вона набирає затяжного характеру, головним інженером шахти із залученням ДАРС /ДВГРС/, НДІГС, МакНДІ та інших організацій розробляється спеціальний проект локалізації та гасіння пожежі.
6.4.2. З часу виникнення і до закінчення гасіння пожежі мають здійснюватися перевірка складу шахтної атмосфери та контроль за температурою в районі діючих осередків пожежі та в місцях ведення гірничорятувальних робіт.
Якщо під час гасіння пожежі виникає небезпека накопичення метану, який може потрапити до осередку пожежі, то мають бути вжиті заходи щодо запобігання виникненню вибухонебезпечної концентрації метану.
Якщо після вжитих заходів уміст метану продовжує зростати й досягне 2%, то всі люди, у тому числі й працівники ДАРС /ДВГРС/, із небезпечної зони повинні бути виведені та застосований спосіб гасіння пожежі, який гарантує безпеку робіт.
Місця та періодичність перевірки складу повітря і виміру температури в гірничих виробках під час гасіння пожежі встановлюються відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії. Результати перевірок складу повітря зберігаються до списання пожежі.
6.4.3. Кожний випадок підземної пожежі повинен розслідуватися спеціальною комісією, а матеріали розслідування направлятися до НДІГС.
Осередки пожежі та межі пожежної дільниці мають бути нанесені на план гірничих виробок шахти. Кожна пожежа повинна мати номер, наданий згідно з черговістю виявлення її в шахті (вугільному районі).
Пожежі, не ліквідовані активним способом, повинні бути ізольовані перемичками з негорючих матеріалів, а на газових шахтах – вибухостійкими перемичками.
6.4.4. На кожну ізольовану пожежу головним інженером шахти спільно з командиром підрозділу ДАРС /ДВГРС/ повинен бути складений проект гасіння, що передбачає заходи щодо скорочення об'єму ізольованих виробок, гасіння пожежі, розконсервації запасів вугілля тощо. Проект повинен бути узгоджений з НДІГС.
6.5. Переведення пожеж до категорії погашених та розкриття дільниць
із погашеними пожежами
6.5.1. Усі ізольовані ендогенні та екзогенні пожежі мають гаситися та списуватися. Відновлювальні та експлуатаційні роботи у пожежних дільницях дозволяється розпочинати лише після списання пожежі спеціальною комісією за участю представників територіальних органів Держнаглядохоронпраці України та ДАРС /ДВГРС/.
Списання пожежі, а також зазначення строку і способу контролю за станом пожежної дільниці, від закінчення робіт з гасіння і до списання, здійснюються комісією.
6.5.2. Плани розвідування дільниці та проект розкриття дільниці з погашеною й списаною пожежею складаються головним інженером шахти спільно з командиром взводу ДАРС /ДВГРС/.
План повинен передбачати:
а) порядок обстеження дільниці до її розкриття;
б) запобіжні заходи під час розкриття;
в) спосіб розкриття дільниці;
г) режим провітрювання дільниці;
ґ) маршрути пересування відділень ДАРС /ДВГРС/ виробками, які нанесені на викопіювання з плану гірничих виробок;
д) місця перевірок складу повітря й вимірів температури.
Розкриття, розвідування й початкове провітрювання дільниці слід проводити працівникам ДАРС /ДВГРС/.
6.5.3. Люди, що перебувають на шляху руху струменя повітря, який виходить з розкритої дільниці, мають бути попередньо виведені.
Після відновлення нормального режиму провітрювання на дільниці з погашеною пожежею повинен визначатися уміст у вихідному струмені оксиду вуглецю, метану, водню, етилену та ацетилену. Якщо в цьому струмені виявлений уміст оксиду вуглецю, метану, водню, етилену або ацетилену вищий за фоновий для цієї дільниці, то слід припинити провітрювання дільниці та закрити отвори в перемичках.
6.6.1. Очисні роботи в зоні можливого проникнення продуктів горіння та інших небезпечних факторів пожежі мають проводитись із залишенням бар'єрних ціликів за паспортом виїмкової дільниці, який повинен включати спеціальний розділ, що визначає порядок ведення робіт у районі пожежної дільниці та додаткові заходи безпеки.
Недозволяєтьсяпроведення експлуатаційних робіт на дільниці за наявності осередку пожежі у виробленому просторі діючої дільниці.
6.6.2. Недозволяєтьсяпідробляти гірничими роботами на зближених пластах дільниці з діючими пожежами, а також проводити очисні роботи на крутих та крутопохилих пластах у виїмковому стовпі (лаві), що лежить нижче і прилягає до межі пожежі.
6.6.3. Дозволяється проведення головних штреків на нижчележачому горизонті пластом під діючою пожежею, а також на нижчележачому горизонті зближених пластів (що підробляють пласт з осередком пожежі).
Проведення вентиляційних штреків на нижчележачому горизонті пластом під діючою пожежею, а також на зближених пластах, які підробляють пласт із осередком пожежі, може провадитися за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці України за спеціальними заходами, узгодженими з НДІГС.
7. ЗАПОБІГАННЯ ЗАТОПЛЕННЮ ДІЮЧИХ ВИРОБОК7.1.1. На шахтах мають бути водовідливні установки, які забезпечують відкачування максимальних припливів води, що прибувають до діючих гірничих виробок.
Головні та дільничні водовідливні установки повинні мати водозбірники, які складаються з двох та більше ізольованих одна від одної гілок.
Для дільничних водовідливних установок за рішенням головного інженера шахти дозволяється мати водозбірники, які складаються з однієї виробки.
Місткість водозбірників головного водовідливу повинна розраховуватися не менше ніж на 4-годинний максимальний приплив, не враховуючи замулення, а дільничного – на 2-годинний приплив.
Водозбірники мають підтримуватись у робочому стані – їх замулення не повинне перевищувати 30% об'єму.
7.1.2. Насосна камера головного водовідливу повинна з'єднуватися:
із стволом шахти – похилим хідником, місце введення якого в ствол повинне розташовуватися не нижче як на 7 м від рівня підлоги насосної камери;
з приствольним двором – хідником з герметичними дверима;
з водозбірником – через пристосування, яке дає змогу регулювати надходження води та герметизувати насосну камеру.
Насосна камера головного водовідливу має бути обладнана вантажопідйомними механізмами. Підлога насосної камери повинна бути влаштована на 0,5 м вище за підошву приствольного двору. Якщо припливи менші за 50 м 3 /год., то дозволяється обладнання водовідливних установок без спеціальних камер.
7.1.3. Під час проходки стволів проміжні насосні камери повинні мати вихід до ствола завширшки не менше ніж 2,5 м та заввишки 2,2 м. Вхід до камери повинен зачинятися міцною ґратчастою огорожею.
7.1.4. Головні та дільничні водовідливні установки мають складатися з робочого та резервного агрегатів.
Водовідливні установки з припливом води понад 50 м 3 /год.мають бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами.
Подача кожного агрегата повинна забезпечувати відкачування максимального добового припливу води не більше ніж за 20 годин.
Під час проходки чи поглиблення стволів незалежно від припливу води дозволяється застосовувати один підвісний насос з обов'язковою наявністю резервного насоса поблизу ствола.
7.1.5. Головна водовідливна установка повинна бути обладнана не менше ніж двома напірними трубопроводами, один із яких є резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів не перевищує трьох, то повинен бути один резервний трубопровід, більше трьох – два трубопроводи.
Для дільничних водовідливних установок дозволяється мати один трубопровід.
7.1.6. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері повинна забезпечувати відкачування максимального добового припливу під час ремонту будь-якого їхнього елемента.
7.1.7. На гідрошахтах, які будуються, для аварійних випадків необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегату (групи агрегатів) повинна відповідати вимогам пункту 7.1.4 Правил.
Водозбірник водовідливної установки повинен відповідати вимогам пункту 7.1.1 Правил та проводитися таким чином, щоб до нього потрапляла вода тільки в разі досягнення аварійного рівня у пульповодозбірнику.
Водовідливні агрегати можуть установлюватися в одній камері з вуглесосами.
У діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального пульповодозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути відсутніми. У таких випадках окрім приймального пульповодозбірника повинні влаштовуватись аварійні пульповодозбірники місткістю, розрахованою на 8-годинний нормальний приплив шахтних вод та на об'єм технічної води і пульпи, який може бути в усіх пульпопроводах шахти (згідно з проектом).
Пульповодозбірники повинні очищуватися після кожного аварійного спускання до них пульпи.
7.1.8. Для шахт, які проектуються та будуються, не допускається прокладання в стволах шахт трубопроводів з тиском понад 6,4 МПа навпроти торцевих боків кліті.
На діючих шахтах експлуатація трубопроводів під тиском понад 6,4 МПа, розташованих навпроти торцевих боків кліті, дозволяється за умови виконання суцільної огорожі трубопроводу протягом усієї довжини високого тиску.
7.1.9. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок після монтажу та через кожні 5 років експлуатації повинні після діагностики проходити гідравлічне випробовування на тиск, який становить 1,25(125%)робочого тиску.
7.1.10. Усі автоматизовані водовідливні установки повинні щодоби оглядатися особами, призначеними наказом керівника підприємства.
Головна водовідливна установка повинна оглядатися не рідше одного разу на тиждень механіком і не рідше одного разу на місяць – головним механіком шахти. Результати огляду повинні фіксуватися в Книзі огляду та обліку роботи водовідливних установок (додаток 10).
Не рідше одного разу на рік проводиться ревізія та налагодження головної водовідливної установки і складається акт у двох примірниках.
Акт ревізії та налагодження складається у двох примірниках і затверджується головним інженером шахти.
Один примірник акта зберігається у головного інженера шахти, інший – у головного механіка.
7.2.1. Визначення меж зон, небезпечних щодо проривів води із затоплених виробок, проектування, підготовка та ведення будь-яких гірничих та бурових робіт у цих зонах мають здійснюватися згідно з вимогами„Инструкции по безопасному ведению горных работ у затопленных выработок”, затвердженої наказом Міністра вугільної промисловості СРСР від 02.10.84 №378 (далі - НАОП 1.1.30-5.08-84), таУказаниями о порядке и контроле безопасного ведения горных работ в опасных зонах,затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 16.05.86 для:
а) затоплених виробок;
б) будь-яких інших виробок до встановлення відсутності в них води, глинястого розчину чи пульпи;
в) розривних тектонічних порушень або зон перем'ятих порід, що перетинають затоплені виробки, обводнених і в разіякщо відсутня інформація щодо їх обводненості;
г) бурових свердловин, що перетинають затоплені виробки або водоносні горизонти, та свердловин неякісного затампонування;
ґ) масивів, що залягають під та над затопленими гірничими виробками.
7.2.2. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок небезпечною щодо проривів води є зона бар'єрного цілика, а коли контур затоплених виробок є недостовірний, – зона між цим контуром та межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що залягають під та над пластом із затопленими виробками, небезпечними щодо проривів води є зони запобіжних ціликів.
У межах бар'єрних та запобіжних ціликів очисні роботи допустимі тільки після спуску води із затоплених виробок.
7.2.3. Гірничі роботи в зонах, небезпечних щодо проривів води, повинні проводитися згідно з проектом, що передбачає заходи щодо попередження прориву води та шкідливих газів до діючих виробок.
7.2.4. Проведення підготовчих виробок у межах міжшахтного бар'єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка та надробка дозволяються за спільним проектом шахт, узгодженим з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.
7.2.5. Очисні роботи в зоні, небезпечній щодо проривів води, з недостовірним контуром затоплених виробок дозволяються після попереднього оконтурювання дільниці, призначеної для очисної виїмки, підготовчими та нарізними виробками, оформлення якого повинне здійснюватися відповідно до вимог, передбачених пунктом 7.2.6 Правил.
7.2.6. У разі проведення виробок для спускання води пластом або породою в межах небезпечної зони повинні витримуватися такі умови:
а) виробки повинні проводитися вузькими вибоями з бурінням випереджальних свердловин;
б) на пластах із кутом падіння 25° та більше необхідно проводити парні виробки;
в) діаметр випереджальних свердловин не повинен перевищувати 76 мм.
Пропускання води з верхніх горизонтів до водовідливної системи діючих виробок повинне здійснюватися за проектом, узгодженим з органом Держнаглядохоронпраці України.
7.2.7. У разі ліквідації бурових свердловин обов'язкове їх тампонування. Тампонаж повинен забезпечувати надійну ізоляцію водоносних горизонтів. Висновок про тампонаж свердловин повинен видаватися геологорозвідувальною організацією, що пробурила свердловину.
7.2.8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних свердловин та розробка сполучень здійснюються за проектом, погодженим з УкрНДМІ та організацією, що пробурила свердловину.
7.2.9. Головний маркшейдер шахти зобов'язаний нанести на плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за місяць письмово повідомити головного інженера шахти та керівника дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про початок та закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні.