НПАОП 85.20-1.03-99Правила охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини

• одна сітка на 3 особи при роботі з матеріалами, які викликають забруднення 1 -го і 2-го класів небезпеки,

• одна сітка на 15 осіб при роботі з матеріалами, які викликають забруднення 3-го і 4-го класу небезпеки.

1. Кімната для вживання їжі повинна бути обладнана умивальником, стаціонарним кип'ятильником, електричною плитою і холодильником. Площа кімнати визначається із розрахунку 1 кв. м на кожного працівника (відвідувача), але повинна бути не меншою 12 кв. м.

2. Усі санітарно-побутові приміщення обладнують вентиляцією відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91.

1. Зберігання та транспортування вихідних матеріалів

   1. Кислоти, луги та інші хімічні речовини, що надходять до лабораторії, необхідно обліковувати і зберігати у спеціальних приміщеннях з дотриманням відповідних умов і запобіжних заходів, передбачених Правилами зберігання, обліку і відпуску отруйних і сильнодіючих лікарських засобів, призначених для ветеринарних цілей.

   2. Вогненебезпечні та вибухонебезпечні речовини слід зберігати за межами основних приміщень, у спеціальних приміщеннях з вентиляцією та природним освітленням. У відділах їх можна мати тільки в кількостях, потрібних для роботи на один день.

   3. У приміщенні, де зберігаються хімічні речовини, повинні бути ящик з сухим піском, вода й аварійні розчини для нейтралізації кислот і лугів.

   4. Отруйні та сильнодіючі препарати необхідно зберігати в спеціально виділених для цієї мети приміщеннях, вікна яких обладнують металевими гратами, а двері обшивають бляхою.

   5. Отруйні й сильнодіючі засоби списків А і Б, що застосовуються як реактиви, необхідно обліковувати і зберігати під замком у спеціально виділених для цього сейфах, металевих чи обшитих металом дерев'яних шафах або ящиках.

   6. Реактиви, що містять отруйні речовини (крім титрованих розчинів), після закінчення роботи зберігають в окремих шафах, що замикаються на замок. Стандартні розчини пестицидів зберігають у холодильниках.

   7. Тверді реактиви у вигляді порошків або кристалів повинні зберігатися у банках з притертими пробками.

   8. Дезінфекційні засоби необхідно зберігати в закритих складських приміщеннях у міцній непошкодженій тарі з маркуванням, із зазначенням заводу-виготовлювача, дати виготовлення, номера партії, маси тощо.

   9. Діетиловий (сірчаний) ефір необхідно зберігати ізольовано від інших речовин у холодному й темному приміщенні, тому що під час зберігання на світлі утворюється вибухова речовина - переоксид етилу.

   10. Легкозаймисті та горючі рідини необхідно доставляти зі складу в закритому посуді, з матеріалу, що не б'ється, поміщеному в футляр.

   11. Дезінфекційні речовини, які надійшли до складу, підлягають контролю на їх бактерицидні властивості. Речовини, не використані впродовж року після контролю, підлягають повторному контролю. Результати контролю заносять у журнал.

   12. У лабораторії забороняється зберігати:

• вибухо- і вогненебезпечні речовини разом із сильно отруйними;

• спільно, в безпосередній близькості одна від однієї, речовини, які можуть впливати одна на одну і викликати, внаслідок хімічної взаємодії, пожежу або вибух (наприклад, азотна кислота і будь-яка органічна речовина);

• хімічні речовини в тарі, що не має напису з назвою речовини. Якщо такі речовини будуть виявлені, то вони підлягають вилученню з лабораторії.

1. Облік і видачу особливо отруйних речовин повинен проводити працівник, призначений наказом по лабораторії.

2. Реактиви та інші шкідливі хімічні речовини відпускають підрозділам лабораторії з дозволу керівника лабораторії на підставі письмової вимоги.

3. Відповідальність за зберігання реактивів та інших хімічних речовин у відділах лабораторії покладається на одного із спеціалістів підрозділу.

4. Реактиви, що розкладаються під дією світла, потрібно зберігати в посуді з темного скла в шафі з непроникними для світла стінками або в картонних коробках.

5. Реактиви, які роз'їдають скло (фтористоводнева кислота та її солі), зберігають у тарі з ебоніту, поліетилену, пластмаси або у скляному посуді, покритому всередині шаром парафіну.

6. Леткі кислоти необхідно зберігати в приміщенні з постійною вентиляцією, оскільки перегрівання посуду з цими кислотами може викликати його розрив. Забороняється зберігати вказані кислоти близько від нагрівальних приладів або під дією сонячних променів і наповнювати ними бутлі більш як на 0,9 їх місткості.

7. Бутлі з кислотами повинні бути без пошкоджень, щільно закриватися, щоб рідина з них не вихлюпувалася, а кошики, в яких вони вміщені, повинні мати міцні та надійні ручки. Простір між бутлем і кошиком заповнюється дерев'яною стружкою або іншим м'яким матеріалом.

8. Бутлі з кислотами необхідно переносити тільки удвох, тримаючи за ручки кошика, або перевозити на спеціальних візках. Перед транспортуванням необхідно перевірити справність тари. Не можна переносити бутлі, тримаючи їх перед собою або на спині.

9. Великі ємкості з кислотами потрібно зберігати у спеціальному ізольованому приміщенні.

10. Для розливання кислот та їдких лугів необхідно обов'язково застосовувати скляні сифони з грушами або спеціальні штативи, що нахиляються.

11. Під час роботи з хімічними речовинами і при їх зберіганні необхідно враховувати їх взаємодію між собою та з іншими матеріалами, щоб запобігти виникненню пожеж або інших небезпечних явищ.

Хімічні речовини, що займаються при взаємодії з іншими речовинами, та засоби їх гасіння наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Хімічні речовини, що займаються при взаємодії з іншими речовинами, та засоби їх
гасіння

1. Посудини Дьюара з рідким азотом необхідно зберігати в закритих приміщеннях із природною вентиляцією. Допускається зберігання посудин за межами приміщень під навісом у заводській неушкодженій тарі.

Посудини необхідно зберігати тільки у вертикальному положенні, забороняється зберігати в нахиленому чи горизонтальному положенні.

Не допускається зберігання посудин в атмосфері, насиченій парами кислот та лугів.

1. Для уникнення підвищеного випаровування рідкого азоту з посудин не рекомендується розміщувати їх поблизу опалювальних приладів та на прямому сонячному світлі.

2. Зберігання та транспортування імунобіологічних препаратів необхідно проводити згідно з інструкціями з їхнього використання. Знищення цих препаратів із простроченим терміном використання необхідно проводити шляхом автоклавування під тиском в 0,2 МПа (2 атм.) протягом 1 години.

1. Вимоги до застосування засобів захисту працівників

   1. Засоби індивідуального захисту працівників повинні відповідати ГОСТ 12.4.011­89.

   2. Застосування засобів захисту працівників повинно забезпечувати:

• видалення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, притаманних прийнятій технології та умовам роботи, з робочої зони;

• зниження вмісту (рівня) шкідливих і небезпечних виробничих факторів у робочій зоні до припустимих діючими санітарними нормами рівнів як у штатному режимі, так і у випадках виникнення аварій;

• послаблення впливу шкідливих факторів виробничого середовища (шуму, теплового випромінювання, вібрації тощо) на організм працівників.

1. Вибір конкретного типу засобів захисту працівників необхідно здійснювати з урахуванням вимог безпеки для даного процесу або виду робіт і наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

2. Засоби колективного захисту працівників конструктивно повинні бути з'єднані з виробничим обладнанням або його елементами керування таким чином, щоб у разі потреби виникла примусова дія засобу захисту.

Допускається використовувати засоби колективного захисту як елементи керування для включення й виключення виробничого обладнання.

1. Засоби колективного захисту працівників повинні бути розміщені на виробничому обладнанні або робочому місці таким чином, щоб постійно забезпечувалась можливість контролю його роботи, а також безпечне обслуговування та ремонт.

2. Засоби індивідуального захисту необхідно застосовувати в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.

3. Порядок забезпечення засобами індивідуального захисту працівників визначається ДНАОП 0.00-4.26-96.

4. Без засобів індивідуального захисту працівники не повинні допускатися до роботи.

5. Засоби індивідуального захисту повинні мати інструкцію із зазначенням призначення й строку служби виробу, правил його експлуатації та зберігання.

6. Працівники повинні забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до ДНАОП 0.00-3.01-98, а санітарним одягом, взуттям та запобіжними засобами відповідно до Норм санітарно- гігієнічного одягу, взуття та запобіжних засобів, які підлягають безплатній видачі працівникам ветеринарних науково-дослідних інститутів і станцій системи Міністерства сільського господарства СРСР.

7. Засоби індивідуального захисту (спецодяг, спецвзуття, рукавиці, рукавички гумові, захисні окуляри, респіратори, протигази тощо) повинні відповідати характеру та умовам роботи, забезпечувати безпеку праці і закріплюватися за кожним працівником. Підбір засобів індивідуального захисту проводять індивідуально для кожного працівника.

8. До респіраторів і протигазів видають інструкції з їхнього використання та паспорти на протиаерозольні і газові фільтри, в яких відмічається тривалість їх роботи й найменування пестициду тощо.

9. Працівники лабораторії повинні знати правила користування засобами індивідуального захисту та найпростіші методи перевірки їх справності.

10. Спецодяг необхідно зберігати окремо від особистого одягу працівників.

11. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту підлягають очищенню, знезараженню чи знешкодженню.

12. Прання, хімічне чищення, знезараження, знешкодження та ремонт спецодягу необхідно проводити централізовано. Не допускається виносити його з лабораторії та брати додому для прання й ремонту.

13. Не допускається вихід працівників із приміщень лабораторії у захисному одязі.

14. Відповідно до Інструкції про протиепідемічний режим роботи з матеріалом, зараженим або підозрілим на зараження збудниками інфекційних захворювань I - II груп, для забезпечення протиепідемічного режиму в лабораторіях кожний працівник повинен бути забезпечений піжамами (три комплекти), халатами протичумними (шість), халатами медичними (два), косинками (шість), тапочками шкіряними (дві пари) та іншими видами спеціального та санітарного одягу, передбаченого нормами.

15. Згідно з цією ж Інструкцією для попередження зараження персоналу, який працює з мікроорганізмами I - II груп, або матеріалом, підозрілим на інфікованість цими мікроорганізмами, застосовують захисні (протичумні) костюми I, II, III та IV типів, складові яких передбачені ДНАОП 0.00-3.01-98 та Нормами санітарно-гігієнічного одягу, взуття та запобіжних пристосувань, які підлягають безплатній видачі працівникам ветеринарних науково-дослідних інститутів і станцій системи Міністерства сільського господарства СРСР.

16. Тип захисного костюма та частота його зміни визначається залежно від характеру виконуваної роботи.

    1. Костюм I типу (піжама або комбінезон бавовняний, велика косинка або капюшон, халат протичумний, ватно-марлева маска або протипиловий і протиаерозольний респіратор, окуляри захисні, рукавички гумові, шкарпетки, тапочки шкіряні, чоботи (гумові або кирзові), фартух прогумований з нагрудником, нарукавники прогумовані, рушник) застосовують під час роботи з патматеріалом, підозрілим на інфікованість сапом, сказом, меліоїдозом, із лабораторними тваринами, зараженими вказаними збудниками, і при всіх маніпуляціях із ними, а також під час роботи з матеріалом, який може містити пріони.

    2. Костюм II типу (піжама або комбінезон бавовняний, велика косинка або капюшон, протичумний халат, ватно-марлева маска або протипиловий і протиаерозольний респіратор, гумові рукавички, шкарпетки, тапочки шкіряні, чоботи (гумові або кирзові), рушник) застосовується при зараженні лабораторних тварин, під час роботи з культурами бруцельозу та з матеріалом, підозрілим на зараженість сибіркою.

    3. Костюм III типу (піжама, велика косинка, протичумний халат, гумові рукавички, шкарпетки, тапочки шкіряні або калоші, рушник) застосовується під час роботи із збудниками хламідіозів, Ку-гарячки.

    4. Костюм IV типу (піжама, ковпак медичний або мала косинка, халат протичумний або хірургічний, шкарпетки, тапочки шкіряні, рушник) застосовується під час роботи з матеріалом, підозрілим на зараженість мікроорганізмами III - IV груп.

17. Комбінезон повинний бути з цупкої тканини (полотна, бязі), із глухою застібкою спереду на гудзики із зав'язками на кінцях холош і рукавів.

18. Протичумний халат повинен бути за типом хірургічного, але значно довший (до нижньої третини гомілки), при цьому поли його повинні глибоко заходити одна на одну, а пояс, який складається з двох частин, пришитих кожна до окремої поли, повинен бути ширшим і довшим звичайного, щоби його можна було зав'язати петлею. Зав'язки високого коміра роблять такого самого типу, як і пояс. Для зав'язування рукавів пришивають одну довгу тасьму.

19. Протичумну косинку виготовляють з полотна розміром 90 х 90 х 125 сантиметрів.

20. Ватно-марлеву маску виготовляють із шматка марлі розміром 125 х 50 см. У середній частині шматка у поздовжньому напрямку вкладають суцільний рівний шар вати розміром 25 х 17 см (вага вати 20 г, товщина шару 1,5 - 2 см). Краї марлі загортають і під зовнішній її край закладають три шматочки вати. Довгі марлеві кінці розрізують уздовж, не доходячи до ватного прошарку (довжина розрізу 50 см). Після цього маску складають, загортають у папір і стерилізують.

21. Захисний костюм одягають до входу в приміщення, де працюють з заразним матеріалом, або на території осередку зарази. Костюм одягають у встановленій послідовності, ретельно, щоб у ньому було зручно і безпечно працювати.

22. Послідовність одягання костюма: піжама (комбінезон), шкарпетки (бахили), чоботи або калоші чи тапочки, капюшон (велика косинка), протичумний халат, фартух, ватно-марлева маска або протипиловий і протиаерозольний респіратор, окуляри, нарукавники, гумові рукавички.

Тасьму на комірі халата та пояс халата зав'язують спереду на лівому боці, після чого зав'язують тасьму на рукавах.

Маску одягають на обличчя так, щоб закрити рот і ніс, для чого верхній край маски повинен бути на рівні нижньої частини орбіт очей, а нижній - під підборіддям. Верхню тасьму маски зав'язують на потилиці, а нижній - на тім'ї (за типом пращеподібної пов'язки). Після одягання маски по обидва боки крил носа закладають ватні тампони і вживають заходів для запобігання проходженню нефільтрованого повітря.

Усі зав'язки роблять тільки петлею.

1. Захисний костюм знімають після роботи у спеціально відведеному для цього приміщенні (передбокснику тощо), в якому повинні бути:

- бачок з дезрозчином для обробки зовнішньої поверхні чобіт або калош;

• місткість з дезрозчином для обробки рук в гумових рукавичках;

• банка з притертою пробкою з 70 % етиловим спиртом для знезараження окулярів;

• металевий бак з дезрозчином для знезараження халата, маски, косинки, рушника;

• ємкість з дезрозчином для знезараження знятих гумових рукавичок.

1. Захисний одяг знезаражують після кожного використання шляхом кип'ятіння або автоклавування.

2. Під час знімання захисного костюма руки в гумових рукавичках занурюють у дезрозчин після зняття кожної частини костюма. Знімання костюма проводять в такій послідовності:

• чоботи або калоші протирають зверху донизу тампонами, добре змоченими дезрозчином;

• тампоном з дезрозчином протирають фартух і знімають його, складаючи зовнішньою стороною всередину;

• знімають нарукавники і верхню пару рукавичок, якщо вони були необхідні під час роботи;

• знімають окуляри, відтягуючи їх обома руками вперед, догори і назад за голову;

• ватно-марлеву маску розв'язують і знімають, не торкаючись обличчя зовнішнім її боком;

• розв'язують зав'язки коміра халата, пояс і, опустивши верхній край рукавичок, розв'язують зав'язки рукавів, знімають халат, загортаючи зовнішній бік його всередину;

• знімають косинку, обережно збираючи всі кінці в одну руку на потилиці;

• знімають чоботи;

• знімають рукавички.

При зніманні костюм складають у бікси або баки.

Після зняття захисного костюма руки обробляють 70 % етиловим спиртом, після чого ретельно миють з милом і приймають душ.

1. Під час проведення хімічних досліджень необхідно використовувати відповідний спецодяг - халат, ковпак, прогумований або поліетиленовий фартух, нарукавники, окуляри, гумові рукавички, а при роботі з концентрованими кислотами та лугами - окуляри захисні, гумові рукавички, нарукавники, гумовий фартух.

2. Для роботи в боксі крім спецодягу працівники повинні мати санітарний одяг (халат бавовняний, ватно-марлеву маску, окуляри захисні, рукавички хірургічні), а для роботи в боксі вірусологічного відділу, крім того, необхідно мати бахили водонепроникні, клейонковий фартух та клейонкові нарукавники. Санітарний одяг необхідно зберігати в передбокснику.

3. У лабораторіях під час роботи з відкритою ртуттю слід користуватися спецодягом та взуттям, призначеним тільки для роботи зі ртуттю.

4. Працювати зі ртуттю необхідно в наглухо зав'язаному халаті, який не має кишень, білій косинці або шапочці. Шкіряне або гумове взуття рекомендується захищати полівінілхлоридними бахилами. Не можна працювати у м'якому суконному взутті.

На робочих місцях необхідно мати кисневі ізолювальні прилади або фільтрувальні протигази з коробкою марки "Г" чорно-жовтого кольору.

1. Під час ліквідації аварій з леткими хімічними речовинами або сполуками необхідно користуватися респіраторами універсальними типу РУ-60М або протигазовими - РИГ-67 з протигазовими патронами або фільтрувальними протигазами з коробками відповідних марок. Для захисту від ртутєорганічних препаратів використовують патрони марки "Г", від хлор- і фосфороорганічних пестицидів - марки А і В, кислих парів і газів - марки В, від аміаку, сірководню, бензойної кислоти, двовуглекислого карбаміду, сульфату амонію та піросульфіту натрію - марки "КД".

Якщо концентрація шкідливих речовин у повітрі перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) в 5 - 10 разів необхідно застосовувати фільтрувальні протигази із відповідними коробками.

1. При використанні засобів захисту органів дихання необхідно враховувати час захисної дії фільтрувальних пристроїв і забезпечувати своєчасну їх заміну. Поява під маскою справного респіратора або протигаза запаху речовини, що застосовується, свідчить про непридатність фільтрувальних пристроїв і вимагає негайної їх заміни.

2. Розміри шолом-маски протигаза підбирають з урахуванням розміру обличчя працюючого. Правильність вибору шолом-маски перевіряють герметичністю. Для цього її одягають на голову, закривають отвір у дні коробки рукою і роблять 3 - 4 вдихи. Якщо при цьому не спостерігається надходження повітря, протигаз підібраний правильно.

3. Для захисту очей працівників необхідно забезпечувати окулярами закритого типу марки "Г" або типу 3п1, 3п2.