Безпеку використання у складі виробничого обладнання джерел випромінювання слід забезпечувати відповідно:
лазерного - СанПіН 5804-91 Санітарні норми і правила пристрою і експлуатації лазерів, які затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря СРСР від 31 липня 1991 року № 5804-91;
інфрачервоного - ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень, які затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42;
ультразвукового - ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37.
Контрольно-вимірювальні прилади, автоматичні регулятори, автоматика безпеки та дистанційне управління повинні підлягати періодичній повірці відповідно до інструкцій заводів-виробників.
Улаштування і утримування транспортних шляхів на території та у виробничих приміщеннях підприємства необхідно здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства. На маршрутах руху транспортних засобів та навантажувачів повинні бути розміщені дорожні знаки і покажчики безпеки руху відповідно до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Швидкість руху транспортних засобів та навантажувачів встановлюється залежно від можливості забезпечення безпеки руху на підприємстві. Проведення робіт навантажувачами необхідно виконувати відповідно до чинних нормативно-правових актів з безпечної експлуатації навантажувачів.
В окремих випадках в складах готової продукції та тари швидкість навантажувачів може бути збільшена до 10 км/год у разі організації суб’єктом господарювання проїжджих частин для навантажувачів, що відповідають таким вимогам:
проїжджі частини мають бути відокремлені від пішохідних доріжок бар’єрами, які перешкоджають доступу пішоходів;
у місцях перетину пішохідних доріжок проїзди мають бути обладнані дорожньою розміткою (зебра) та дорожніми знаками 5.35.1-5.31.2 "Пішохідний перехід" або світлофорами для регулювання відповідно до Правил дорожнього руху України;
повинні бути встановлені знаки "Увага! Автонавантажувач" та "Рух пішоходів заборонено", які забороняють вихід пішоходів у проїжджі частини для навантажувачів;
у разі потреби пішоходам вийти в зону проїжджих частин для навантажувачів ця ділянка повинна буди відокремлена за допомогою знаків "В’їзд заборонено" або "Використання навантажувача заборонено" та рух навантажувачів у цьому місці повинен бути заборонений;
початок та закінчення таких проїжджих частин для навантажувачів необхідно позначити за допомогою знаків "Обмеження максимальної швидкості" та "Кінець обмеження максимальної швидкості".
За всіх обставин рух навантажувача необхідно здійснювати зі швидкістю, яка дозволяє безпечно зупинити навантажувач при появі перешкод або людини на шляху його пересування.
Залізничний та автомобільний транспорт має бути заземлений під час навантаження/вивантаження продуктів, які можуть призвести до утворення вибухопожежонебезпечного або горючого пилу. Приямки розвантаження вантажівок або вагонів повинні бути забезпечені:
водонепроникним накриттям, яке закривається, коли немає вивантаження;
дротяною сіткою або ґратами з максимальним розміром вічок 5х5 см.
Стрічкові конвеєри повинні відповідати таким вимогам:
привід похилих стрічкових конвеєрів повинен бути обладнаний автоматично діючим пристроєм, що виключає зворотний рух стрічки;
на стрічкових конвеєрах, довжина яких перевищує 15 м, для попередження бокових зміщень стрічки повинна бути передбачена установка спрямовуючих та центруючих пристроїв;
стрічкові конвеєри, що призначені для транспортування сипких, вологих та липких вантажів, повинні мати пристрої для очищення від налипання з обох боків нижньої гілки стрічки, приводних, кінцевих та відхиляючих барабанів.
Конвеєри на складах тарного зберігання сипких матеріалів повинні бути обладнані пересувними скидальними каретками з пристроями, що запобігають довільному зсуву каретки.
Несамохідні скидальні каретки повинні переміщуватись зусиллям одного працівника. Переміщення каретки під час руху стрічки конвеєра не дозволяється.
На стрічці похилих конвеєрів необхідно встановлювати поперечні рейки для запобігання зворотному сповзанню штучних вантажів.
Робота пересувних конвеєрів дозволяється лише при справному підйомному пристрої (трос, гальмо) та шланговому приводі зі змонтованими на кінцях станини кінцевими вимикачами та огороджувальними щитами з боків механізмів для переміщення тарних вантажів.
Скидання мішків зі стрічки необхідно здійснювати за допомогою щитків, що повинні встановлюватись під кутом 45 градусів до стрічки конвеєра та щільно прилягати до борту конвеєра або спуску.
При експлуатації гвинтових конвеєрів необхідно забезпечити таке:
у днищі жолоба, в якому розміщені робочі органи, повинні бути засувки для очищення від завалу продуктом, а в торцевій стінці з боку виходу продукту - зливні самотічні труби та шарнірні запобіжні клапани, що відчиняються при переповненні жолоба продуктом;
накривки шнекових живильників повинні мати блокування з електродвигунами, що забезпечує вимикання механізму при відчиненні накривки;
під час транспортування матеріалів, що утворюють пил, кришки гвинтових конвеєрів мають бути герметичними, а за неможливості досягнення достатньої герметичності - під’єднані до аспіраційної установки;
під час роботи гвинтового конвеєра не дозволяється знімати кришку, проштовхувати матеріал, скупчений біля підвісних підшипників, чистити конвеєр від налиплого матеріалу, виймати із жолоба предмети, які випадково туди потрапили.
При експлуатації скребкових конвеєрів (редлерів) необхідно створити:
щоб при роботі із зануреними скребками провисання ланцюга біля привідної станції не перевищувало 0,1-0,12 м;
автоматичне вимикання електродвигуна у разі обриву ланцюга.
При експлуатації ковшових елеваторів (норій) необхідно забезпечити, щоб:
засипні бункери були обладнані запобіжними ґратами з вічками розміром не більше 0,05 х 0,05 м, зблокованими з пусковим пристроєм;
норійна стрічка та ковші не торкалися внутрішніх стінок труб, кожухів, головки та башмака норії;
зупинка норії була передбачена не менше ніж з двох місць (обов’язково у місцях завантаження та розвантаження), а дистанційний пуск - з одного місця - після подачі попереджувального сигналу;
норії обладнувались гальмовими пристроями, за виключенням елеваторів, що мають привід з черв’ячним редуктором, для їх зупинки при раптовому припиненні подачі енергії та пристроями для запобігання завалам;
у випадку влаштування приямка для башмака з трьох сторін були передбачені проходи шириною не менше 0,8 м, при цьому приямок повинен бути огороджений поруччям;
від нижнього краю башмака до підлоги залишалася відстань не менше 0,15 м для безпечного та зручного спорожнення у разі завалу продуктом;
ширина ковшів норій була меншою ширини стрічки на 0,025-0,030 м;
норії були обладнані пристроями, що виключають падіння стрічки у разі її обриву;
очищення завантажувальних воронок виконувалось лише при вимкненому електродвигуні та з розміщенням на пусковому пристрої вивіски: "Не вмикати! Працюють люди!";
під час роботи норії оглядові люки та дверцята на головці та башмаку були зачинені;
норійна стрічка була натягнена рівномірно по всій ширині для запобігання її збіганню з барабана;
на башмаках норій всіх типів були передбачені датчики підпору та реле контролю швидкості;
при встановленні ноpiй ззовні будівель вони були обладнані (біля головок) площадками з перилами висотою не менше 1,1 м та спеціальними сходами з поруччям висотою підйому не більше 6,0 м та нахилом маршів не більше 60 градусїв;
норії були обладнані датчиками сходу стрічки (за винятком норій, обладнаних пластиковими ковшами), при спрацьовуванні датчиків норія повинна зупинятися.
Гравітаційні транспортери (гвинтові та похилі спуски) повинні відповідати таким вимогам:
при кутах нахилу гвинтових спусків понад 24 градуси та швидкості руху понад 1,0 м/с необхідно встановлювати гасителі швидкості (амортизуючі упори, зустрічні ухили тощо), гальмівні пристрої для мішків;
ширина робочої поверхні спуску повинна бути не менше ширини вантажів, що переміщуються, а висота бортів для запобігання падінню вантажів повинна складати не менше 2/3 висоти вантажу;
столи для приймання мішків необхідно влаштовувати висотою 1,4 м та обладнувати їх поверхню гальмовими пристроями, що запобігають падінню мішків, прийомні отвори та місця проходження спусків повинні бути огороджені;
отвори в стінах та перекриттях перед спусками повинні закриватись спеціальними накривками або клапанами (дверцятами) та відчинятись лише на час подавання чи проходження вантажу.
Валкові мішкопідйомники повинні відповідати таким вимогам:
їх необхідно встановлювати в окремих шахтах з вогнестійких матеріалів, розміщувати мішкопідйомники в сходових клітках не дозволяється;
у місцях завантаження мішків у підйомник відстань від рівня підлоги до валка має бути не менше 0,12 м, а у місці приймання повинен бути передбачений похилий спуск з бортами висотою не менше 0,06 м;
мішкопідйомники повинні мати бирку або клеймо з позначенням реєстраційного номера, вантажопідйомності, дати наступного випробування та бути зареєстровані в журналі обліку вантажопідйомних машин.
Для безпеки експлуатації пневматичного транспорту необхідно дотримуватися таких вимог:
трубопроводи пневматичного транспорту повинні мати люки для очищення та огляду, які під час транспортування матеріалів мають бути закриті;
трубопроводи пневматичного транспорту, які прокладені в прохідних каналах, мають бути доступні для обслуговування;
трубопроводи пневматичного транспорту повинні мати ревізії, які розташовані у місцях, доступних для обслуговування та очищення трубопроводів;
повітродувні машини повинні запускатись при перекритих вентилях на всмоктуванні та нагнітанні;
дротяні каркаси фільтрувальних рукавів повинні бути заземлені;
приймальні та розвантажувальні пристрої пневматичного транспорту мають бути закриті та обладнані пиловловлювачами, очистку яких необхідно проводити відповідно до затвердженого графіка.
Експлуатацію, ремонт та встановлення компресорів слід здійснювати відповідно до інструкцій з монтажу і експлуатації завода-виробника.
Під час проведення робіт усередині ємностей, резервуарів та в інших замкнених просторах необхідно дотримуватись нижченаведених вимог безпеки.
Роботи усередині ємностей, резервуарів та в інших замкнених просторах належать до робіт з підвищеною небезпекою відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за 232/10512, їх необхідно проводити за нарядом-допуском на виконання робіт з підвищеною небезпекою (додаток 3), а при проведенні газонебезпечних робіт - відповідно до вимог розділу УІІ Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119.
Перед початком виконання завдання усередині ємності слід розглянути можливі альтернативні способи виконання цього завдання, які не передбачають перебування працівників у замкнутому просторі. Якщо це можливо, слід обирати саме ці способи та виключити або мінімізувати перебування працівників у замкнутому просторі.
Для проведення робіт усередині ємності необхідно провести організаційні та технічні заходи з безпечного проведення робіт, призначати бригаду у складі не менше 3-х осіб (працюючий в ємності, особа, що страхує, і спостерігач). Перебувати у середині ємності дозволяється одній людині. За необхідності перебування в ємності більшої кількості працюючих повинні бути розроблені, внесені в наряд-допуск і додатково здійснені заходи безпеки, що передбачають збільшення кількості спостерігачів (не менше одного спостерігача на одного працюючого в ємності), порядок входу і евакуації працюючих, порядок розміщення шлангів, забірних патрубків протигазів, сигнально- рятувальних мотузок, наявність засобів зв’язку і сигналізації на місці проведення робіт тощо.
Роботи усередині ємності повинні виконуватись при температурі в ній не вище 30°С. За необхідності виконання робіт при вищій температурі повинні бути розроблені додаткові заходи безпеки (безперервне обдування свіжим повітрям, застосування механізованих костюмів і взуття, регулярні перерви в роботі тощо).
За температури від 40°C до 50°C час перебування одного працівника в ємності не повинен перевищувати 20 хв. з наступним відпочинком не менше 20 хв. Виконувати внутрішні роботи при температурі 50°С і вище забороняється.
Роботи усередині ємностей повинні проводитися в денний час. При необхідності проведення робіт в нічний час повинні бути розроблені заходи безпеки, включені до наряду-допуску, або вони мають виконуватися під безпосереднім керівництвом майстра або іншої уповноваженої керівником підприємства особи, яка пройшла навчання безпечним методам роботи у замкнених просторах.
До робіт усередині ємності допускаються особи не молодше 18 років, які не мають медичних протипоказань, пройшли відповідне навчання та інструктаж.
Перед початком робіт працівники повинні бути проінструктовані про технологію, заходи та засоби безпечного проведення робіт. Працівники усередині ємності та особи, що задіяні до цих робіт, повинні знати перші ознаки отруєння, правила евакуації потерпілих з ємності та заходи щодо надання їм першої допомоги.
До проведення робіт приводи всіх механізмів, робочі органи яких розміщено в апаратах та ємностях, мають бути знеструмлені та відключені від електродвигунів зняттям запобіжників або вживанням інших заходів по відокремленню енергетичних рушіїв із вивішуванням попереджувальних вивісок.
Ємності, резервуари, трубопроводи та інші замкнені простори, в яких будуть проводитись роботи, мають бути виведені з експлуатації, звільнені від продуктів, речовин, відключені від усіх комунікацій встановленням заглушок, очищені, промиті водою і за необхідності пропарені, охолоджені, провентильовані.
При необхідності виконувати роботи у замкненому просторі, де можливе утворення вибухонебезпечної атмосфери, необхідно користуватись електро- та слюсарним інструментом винятково у вибухозахищеному виконанні. Виконання робіт усередині таких резервуарів та апаратів в комбінезонах, куртках та іншому одязі з матеріалів, що електризуються, не дозволяється.
За наявності ризиків утворення небезпечної атмосфери усередині ємності вентиляція ємності і періодичний аналіз повітря в ній повинні проводитись впродовж усього часу ремонтних робіт.
До початку робіт усередині ємності (внутрішній огляд, ремонт, чищення тощо) особи, відповідальні за проведення технологічного процесу на цій дільниці та за ведення ремонтних робіт, зобов’язані забезпечити:
повне звільнення ємності від продуктів;
надійне від’єднання ємності від водяних, парових, продуктових та інших трубопроводів шляхом закриття вентилів, засувок або кранів і встановлення на трубопроводах заглушок;
вивішування на запірній і пусковій арматурі підвідних трубопроводів табличок з попереджувальними написами;
інформування усіх працівників підприємства про виконання робіт, а також виконання заходів щодо недопущення автоматичного чи дистанційного увімкнення обладнання;
відкриття верхнього та нижнього люків для попереднього провітрювання, а також на весь час роботи;
проведення аналізу повітряного середовища усередині ємності з відбором проб у верхній зоні на відстані не менше 1 м від нижнього люка і в нижній - на відстані не більше 0,2 м від днища;
наявність і справність інвентарю, а для роботи в ємностях та інших небезпечних місцях, де може створюватися вибухопожежонебезпечне середовище, також вживання заходів, які виключають іскроутворення при проведенні ремонтних робіт і очищенні устаткування;
наявність і справність переносних електросвітильників напругою 12 В відповідного виконання;
наявність і справність спецодягу, спецвзуття, захисних та запобіжних засобів, у тому числі киснево-ізолювального апарата, шлангового протигаза, запобіжного пояса, сигнально-рятівної линви, що мають бирки з позначенням інвентарного номера і дати випробування;
після відкриття люка має бути забезпечений не менше ніж трикратний обмін повітря за годину за допомогою примусової вентиляції.
Зняття покривки люка-лаза може проводитись тільки після звільнення ємності від продукту і зниження в ній тиску до атмосферного.
Видалення виявленого газу повинно проводитись за допомогою ручного переносного або пересувного вентилятора у вибухозахищеному виконанні. Не допускається застосовувати для вентиляції ємності балони зі стисненими газами. Видалення газу з невеликих ємностей допускається шляхом заповнення останніх водою з наступним її зливом або відкачуванням. Двоокис вуглецю повинен видалятись через нижній люк або витискуватись шляхом заповнення резервуара водою.
Ємність, в якій зберігалась кислота або луг, необхідно ретельно промити та при необхідності нейтралізувати і перевірити на наявність водню. Не допускається допуск працівників в ємності за наявності в них залишків небезпечних речовин.
Після здійснення підготовчих заходів (перевірки, провітрювання, нейтралізації, промивання) необхідно провести аналіз повітря усередині ємності за допомогою газоаналізатора, який повірений у відповідному порядку. Газоаналізатор має бути підібраний відповідно до складу газової суміші у робочій зоні та існуючих ризиків загазованості. Результати аналізів повітря необхідно занести до наряду-допуску.
Якщо вміст шкідливих та небезпечних речовин після здійснення підготовчих заходів перевищує граничнодопустиму концентрацію або вміст кисню у повітрі менше 20%, роботи усередині ємності повинні виконуватись при відстані від місця виконання роботи до зони чистого повітря не більше 7-8 метрів в безпарному ізолювальному шланговому протигазі, при більшій відстані - у повітронапорному ізолювальному шланговому протигазі або кисневоізолювальних апаратах. Використання фільтрувальних протигазів не дозволяється. Робота без протигаза дозволяється тільки після того, як вміст двоокису вуглецю всередині ємності буде нижче 0,5% від об’єму відповідно до вимог чинного законодавства.
Шланговий протигаз з ретельно підігнаним шоломом-маскою та відрегульованою подачею повітря робітник одягає безпосередньо перед тим, як спуститись до ємності. Герметичність складання, припасування протигаза та справність повітродувки перевіряє особа, відповідальна за виконання робіт. Забірний патрубок шланга протигаза виводять назовні не менше ніж на 2 м та закріплюють в зоні чистого повітря, при цьому шланг необхідно розмістити так, щоб виключити можливість перекриття доступу повітря внаслідок перегинання, перекручування або перетискання.
Необхідно рятувальний пояс одягати поверх одягу, мати схрещені шлейки та закріплену на ньому рятувально-сигнальну мотузку, довжина якої на 2 м перевищує глибину ємності, але складає не менше 10 м.
Рятувально-сигнальну мотузку прив’язують до кільця пояса та пропускають крізь кільце, закріплене на схрещених шлейках на рівні лопаток з таким розрахунком, щоб у разі евакуації потерпілого з ємності за допомогою рятувально-сигнальної мотузки положення його тіла було б вертикальним - головою догори або горизонтальним - у разі горизонтального розміщення ємності. Вільний кінець мотузки повинен бути виведений назовні та надійно закріплений. Вузли на мотузці роблять на відстані 0,5 м між ними.
При роботі усередині великих ємностей для забезпечення своєчасної евакуації працюючого із небезпечної зони слід використовувати спеціальну лебідку. Порядок її використання повинен виключати ризики травмування працюючого об нерухомі частини обладнання.
У випадку роботи із застосуванням шлангових протигазів з примусовим подаванням повітря на кожного працюючого, крім спостерігачів, повинен бути призначений працівник, який здійснює нагляд за роботою повітродувки.
Працівник, який страхує, повинен перебувати біля люка ємності у такому самому спорядженні, як і працюючий, та додатково мати справний ізолюючий або шланговий протигаз напоготові, якщо є ризик потрапляння небезпечних газів у повітря робочої зони працюючого.
При виявленні небезпек (прокол шланга, зупинка повітродувки, обрив рятувально-сигнальної мотузки тощо), а також спроби працюючого зняти шолом-маску протигаза робота усередині ємності має бути призупинена, а працюючого необхідно евакуювати з ємності.
У разі втрати працюючим в ємності свідомості особа, що страхує, разом зі спостерігачем зобов’язані негайно підняти потерпілого з ємності.
Якщо необхідно спуститись до ємності для рятування потерпілого, особа, що страхує, терміново викликає допомогу і лише після її прибуття спускається до ємності. Забороняється спускатися до замкненого простору для рятування потерпілого без засобів захисту (шлангового або ізолювального протигаза, рятувального пояса та рятувально- сигнальної мотузки).
Якщо під час роботи в ємності робітник відчує погіршення стану здоров’я, він зобов’язаний подати сигнал спостерігачеві, припинити роботу та за можливості піднятись з ємності.
За відсутності візуального зв’язку між працюючим та особою, що страхує, перед початком робіт встановлюється система подавання умовних сигналів.
Тривалість одноразового перебування працюючого в протигазі не повинна перевищувати 15 хвилин з наступним відпочинком на чистому повітрі не менше 15 хвилин.
При роботі усередині ємності повинні застосовуватись лише безпечні світильники та прилади з джерелом живлення напругою не вище 12 В.
Працівник, який спускається до ємності або піднімається з неї, не повинен тримати в руках жодних предметів. Усі необхідні матеріали та інструмент необхідно спускати чи підіймати в спеціальній сумці або інструментальному ящику.
Доступ працівників усередину ємності, яка має верхній та нижній люки, повинен здійснюватись лише крізь нижній люк при обов’язково відкритому верхньому.
Спускатися до відкритої ємності працівник повинен переносною драбиною, що має зверху гаки для зачіплювання за край ємності, або драбиною, що передбачена конструкцією даного обладнання.
Після закінчення робіт усередині ємності (замкненого простору) керівник зміни, де проводились роботи, або відповідальний за виконання робіт по наряду-допуску повинен особисто перевірити відсутність усередині ємності людей, інвентарю, інструменту та надати письмовий дозвіл (наряд-допуск) на зняття заглушок, встановлених на трубопроводах, та на закриття люків.
Оглядові колодязі повинні бути перекриті чавунними (бетонними) накривками.
Вогневі роботи в ємностях слід виконувати при повністю відкритих люках (лазах) та в умовах повітрообміну, який забезпечує повітряний режим в зоні роботи. При їх проведенні оформлюється наряд-допуск. Роботи необхідно здійснювати з дотриманням вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 червня 2001 року № 255, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01). Поєднувати вогневі роботи усередині ємності з іншими видами ремонтних робіт забороняється.
При виконанні зварювальних робіт як усередині ємності, так і ззовні, ємність повинна бути заземлена. Електрозварювальне устаткування, яке перебуватиме під напругою, також необхідно заземлити.
При проведенні зварювальних робіт у замкненому просторі спостерігачі повинні мати не нижче ніж другу кваліфікаційну групу з електробезпеки.
При виконанні зварювальних робіт усередині ємності повинні застосовуватись електродотримачі з механічним та електричним блокуванням, які унеможливлюють заміни електродів при ввімкненому струмі.
Електрозварювальні установки для зварювання усередині металевих ємностей повинні бути оснащені пристроями автоматичного вимикання холостого ходу або обмеження його до напруги 12 В із часовим інтервалом не більше 0,5 с. При перервах у роботі, а також після закінчення робіт електрозварювальна апаратура повинна бути вимкнена з мережі.
При зварювальних роботах усередині ємності електрозварника необхідно додатково забезпечити: