5.1.41. Елементи технологічного устаткування, що являють небезпеку аварій і нещасних випадків, повинні мати сигнально-попереджувальне пофарбування у відповідності з ГОСТ 12.4.026-76*.
5.1.42. Контроль виконання вимог безпеки до технологічного устаткування необхідно проводити під час:
розробки конструкторської документації;
попередніх і приймальних випробувань дослідних зразків згідно з
ГОСТ 15.001-88;
приймально-здавальних і періодичних випробувань устаткування серійного виробництва згідно з ГОСТ 15.001-88;
монтажу і передачі в експлуатацію;
випробувань після модернізації і капітального ремонту;
сертифікаційних випробувань.
5.2. Контрольно-вимірювальні прилади, автоматика, прилади безпеки і арматура
5.2.1. Контрольно-вимірювальні прилади, прилади автоматики, прилади без-пеки і арматура повинні відповідати проектно-технічній документації заводу-виго-товлювача.
5.2.2. На кожній виробничій дільниці повинен бути журнал для записів результатів оглядів, відміток про регулювання і ремонт контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації.
5.2.3. Перевірку, випробування контрольно-вимірювальних приладів і авто-матичних пристроїв необхідно проводити у відповідності з ДСТУ 3400-96.
5.2.4. Терміни перевірки приладів, установлених на устаткуванні, у мережах автоматики, на трубопроводах тощо, визначаються підприємством у залежності від конкретних умов експлуатації, але не рідше одного разу в 6 місяців.
5.2.5. Перевірка манометрів з їх опломбуванням або клеймуванням повинна проводитись не рідше одного разу в 12 місяців. Крім цього, не рідше одного разу в 6 місяців власником посудини повинна проводитися додаткова перевірка робочих манометрів контрольним манометром із записом результатів у журнал контроль-них перевірок. За відсутності контрольного манометра дозволяється проводити додаткову перевірку перевіреним робочим манометром, що має ідентичну шкалу і клас точності.
5.2.6. На всіх манометрах, мановакуумметрах, дистанційних термометрах, амперметрах, вольтметрах, ваттметрах, фазометрах, шунтах, мостах, потенціомет-рах і дільниках напруги тощо повинно бути клеймо (пломба) із зазначенням дати останньої перевірки. Використовувати неперевірені в строк прилади, а також прилади без клейма не дозволяється.
5.2.7. Уся арматура і контрольно-вимірювальні прилади повинні розташовуватися в зручних для спостерігання і обслуговування місцях. Контрольно-вимірю-вальні прилади повинні установлюватися не вище 2 м від рівня підлоги або площадки спостерігання за ними. У разі установлення манометрів на висоті від 2 до 3 метрів їх діаметр повинен бути не менший ніж 160 мм. Розташування манометрів на висоті понад 3 м від рівня площадки не дозволяється.
5.2.8. Манометр повинен вибиратися з такою шкалою, щоб межа вимі-рювання робочого тиску знаходилась у другій третині шкали.
На шкалі манометра повинна бути нанесена червона риска, яка вказує робочий тиск у посудині.
5.2.9. Устаткування, що працює під тиском (розрідженням), для керування роботою і безпечної експлуатації в залежності від призначення повинно оснащатися:
запірною або запірно-регулювальною арматурою;
приладами для вимірювання тиску;
приладами для вимірювання температури;
запобіжними пристроями від підвищення тиску понад допустимий;
покажчиками рівня рідини.
5.2.10. Для запобігання гідравлічних ударів апарати, що працюють на парі, яка подається в парову сорочку, повинні оснащуватися конденсатовідвідниками.
Конденсатовідвідники у вигляді сифона дозволяється застосовувати за тиску пари не більшому ніж 0,1 МПа (1 кгс/см2), підпірних шайб - до 0,5 МПа
(5 кгс/см2), поплавкові з відкритими поплавками (типу “Автомат”) - до 1,3 МПа (13 кгс/см2) та із закритим поплавком - за тиску більшому ніж 1,3 МПа.
5.2.11. Автоклави, стерилізатори безперервної дії, паромасляні печі повинні мати робочі і контрольні прилади для вимірювання температури.
5.2.12. Апарати, що працюють під вакуумом, повинні мати вакуумметр і вакуумпереривник для безпечного вирівнювання тиску всередині апарата з атмосфер-ним.
5.2.13. Паропроводи до теплового устаткування, що не працює під тиском, повинні бути оснащені редукувальними і запобіжними клапанами, манометрами і запірними органами. Тиск пари, що поступає в них, не повинен перевищувати 0,05 МПа (0,5 кгс/см2).
5.2.14. Посудини, оснащені швидкознімними затворами, повинні мати запо-біжні пристрої, які унеможливлюють вмикання посудини під тиск при неповному закритті кришки і відкриванні її за наявності в посудині тиску.
5.2.15. Запірна і запірно-регулювальна арматура повинна установлюватися на штуцерах, безпосередньо приєднаних до посудини або на трубопроводах, які під-водять до посудини або відводять з неї робоче середовище.
5.2.16. На маховику запірної арматури повинно бути вказано направлення його обертання при відкриванні або закриванні арматури.
5.2.17. Манометр повинен установлюватися на штуцері посудини або трубопроводі до запірної арматури.
Між манометром і посудиною повинен бути установлений триходовий кран або інший пристрій, що дозволяє проводити періодичну перевірку манометра.
У необхідних випадках манометр повинен забезпечуватися сифонною трубкою.
5.2.18. Важільно-вантажні і пружинні клапани повинні закриватися кожухом або ковпаком, які унеможливлюють самочинне збільшення навантаження клапана.
5.2.19. Посудина, розрахована на тиск менше тиску джерела, яке його живить, повинна мати на підвідному трубопроводі автоматичний редукувальний пристрій з манометром і запобіжним пристроєм, установленим на боці меншого тиску після редукувального пристрою.
5.2.20. Для групи посудин, апаратів, які працюють при однаковому тиску, дозволяється установлювати один редукувальний пристрій з манометром і запо-біжним клапаном на загальному підвідному трубопроводі до першого відга-луження до одієї з посудин. У цьому випадку установлення запобіжних пристроїв на самій посудині не обов`язкове, якщо в ній виключена можливість підвищення тиску.
5.2.21. Кількість запобіжних клапанів, їх розміри і пропускна спроможність повинна визначатися за розрахунком у відповідності з ГОСТ 12.2.085-82 і Прави-лами будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
. Між посудиною і запобіжним пристроєм не повинно бути запірного органу.
5.2.22. Відвідні трубопроводи запобіжних пристроїв у місцях можливого накопичення конденсату повинні бути обладнані дренажними пристроями для видалення конденсату.
Установка запірних органів або іншої арматури на дренажних трубопроводах не дозволяється.
5.2.23. Запобіжний клапан повинен бути обладнаний пристосуванням, що захищає обслуговуючий персонал від опіків при спрацюванні клапана і перевірці його дії.
Пружинні запобіжні клапани повинні мати пристосування для підриву.
5.2.24. Порядок і терміни перевірки справності дії клапанів і інших запобіж-них пристроїв повинні бути вказані в інструкції з експлуатації запобіжних пристро-їв, розробленій у відповідності з вказівкою заводу-виготовлювача і затвердженій наказом керівника підприємства.
Результати перевірки справності запобіжних пристроїв, відомості про їх наладку записуються в змінний журнал роботи посудин особами, які виконують заз-начені операції.
5.2.25. Покажчики рівня рідини повинні установлюватись у відповідності з інструкцією підприємства-виготовлювача, при цьому повинна бути забезпечена ви-димість рівня рідини.
5.2.26. На посудинах, що обігріваються полум`ям або гарячими газами і в яких можливе зниження рівня рідини нижче допустимого, повинно бути установ-лено не менше двох покажчиків рівня прямої дії.
5.2.27. На кожному покажчику рівня повинні бути зазначені допустимі верх-ній і нижній рівні.
5.2.28. Покажчики рівня повинні бути оснащені арматурою (кранами і вентилями) для їх відключення від посудини і продування з відведенням середовища в безпечне місце.
5.3. Розміщення устаткування
5.3.1. Розміщення устаткування повинно забезпечувати потоковість і безперервність технологічного процесу переробки сировини, надійність і безпечність екс-плуатації, зручність обслуговування і ремонту і безпечну евакуацію людей у разі пожежі чи аварійних ситуацій.
5.3.2. При розміщенні виробничого устаткування не повинно залишатися місць, не доступних для миття і санітарної обробки.
Виробниче устаткування не повинно загороджувати віконні отвори і знижувати освітленість робочих місць.
5.3.3. При розміщенні технологічного устаткування повинні додержуватися такі норми проходів і відстаней:
відстань між конвеєром і стіною за наявності робочих місць між ними - не менше ніж 1,4 м, за відсутності їх - не менше ніж 1,0 м;
відстань між частинами устаткування, що виступають, з урахуванням одностороннього проходу - не менше ніж 0,8 м;
відстань між частинами устаткування, що виступають, де не потребується їх ремонт і не передбачається рух людей - не менше 0,5 м;
відстань від верху устаткування до низу балок (при установленні поміж балками) - не менше ніж 0,2 м;
відстань між устаткуванням при установленні його фронтами одно до другого - не менше ніж 1,5 м;
ширина проходу між рамами - не менше ніж 1,35 м.
проходи між устаткуванням для обслуговування і ремонту, а також проходи між устаткуванням і стінами - шириною не меншою ніж 1,0 м, за наявності робочих місць між ними - 1,4 м;
проходи між обладнанням у вибухопожежонебезпечних приміщеннях - шириною не меншою ніж 1,5 м;
Ширина проїзду повинна бути не менше 2,0 м. При використанні механізованого наземного транспорту для вантажо-розвантажувальних робіт (електрона-вантажувачі, електрокари) ширину проїздів слід приймати з врахуванням радіуса повороту транспорту, але не менше 3,0 м.
Перед тістомісильною машиною з підкочувальними діжами (виготовлення пельменів) повинні бути проходи для пересування діж. За наявності до трьох тістомісильних машин ширина проходів повинна складати не менше 3,0 м, за більшої їх кількості - 3,5 м.
5.3.4. Розміщати устаткування в прольотах світлоаераційних ліхтарів не дозволяється.
5.3.5. Відстань між паралельно розташованими лініями устаткування і конвеєрами повинна бути не менша ніж:
з врахуванням проїздів для електрокар, візків - 2,5 м;
без проїздів для наземного транспорту - 1,8 м.
Відстань між двома паралельно установленими конвеєрами повинна бути не менша ніж 1,0 м, ширина проходу між паралельно установленими конвеєрами, закритими по всій довжині сітчатим огородженням - 0,7 м.
5.3.6. Устаткування, що є джерелом шуму і вібрації (пилки дискові, пилки стрічкові, агрегати для подрібнення заморожених блоків, компресори тощо) повинно бути вигороджено екранами або установлено в окремому звукоізольованому приміщенні.
Напрямні похилих і гвинтових спусків і ємкості для збирання тролеїв повинні бути виготовлені із звукопоглинальних матеріалів.
5.4. Автоматичні лінії
5.4.1. Автоматичні і потокові лінії повинні мати центральні пульти керування для роботи в налагоджувальному і автоматичному режимі. Відповідна система автоматичного керування лінією повинна унеможливлювати самочинне переключення лінії з налагоджувального на автоматичний режим або пуску її з центрального пульту під час наладки. На пульті керування повинні бути розташовані прилади і пристрої, що показують стан устаткування в лінії.
5.4.2. Кожне робоче місце автоматичної лінії повинно бути обладнане сигналізацією, що попереджає не менше ніж за 20 с (звуком і світлом) обслуговуючий персонал про запуск машин і апаратів.
5.4.3. Біля машин, що вмикаються дистанційно або автоматично, повинні бути написи: ОБЕРЕЖНО. ВКЛЮЧАЄТЬСЯ АВТОМАТИЧНО!
5.4.4. На кожному робочому місці автоматичної лінії повинні бути пристрої, що дозволяють зупинити машину чи апарат.
Агрегати і машини потокових ліній, які мають самостійний привод, повинні вмикатися в роботу тільки з робочих місць персоналу, який їх обслуговує.
5.4.5. Автоматична лінія з жорстким зв`зком між машинами повинна бути обладнана блокувальними пристроями, забезпечуючими при зупинці однієї машини зупинення всіх інших машин на ділянці від початку лінії до цієї машини.
5.4.6. Потокова лінія повинна мати звукову сигналізацію між послідовними робочими місцями в разі неможливості нормального зв`язку голосом між працівниками.
5.4.7. Автоматичні потокові лінії повинні мати проходи або обладнюватися переходами через них. Максимальна відстань між переходами - 25 м.
5.4.8. Автоматична лінія повинна мати стаціонарну електропроводку зі зни-женою напругою (12 В, 42 В) для вмикання переносних ламп і електрифікованого інструменту.
5.4.9. Для чищення і прибирання автоматичної лінії необхідно передбачати спеціальні пристрої пневматичної, гідравлічної або іншої дії.
5.5. Площадки, сходи, драбини, містки
5.5.1. Устаткування, яке потребує постійного обслуговування на висоті понад 1,5 м, повинно бути споряджено площадками із стаціонарними сходами.
Ширина площадки повинна бути:
на робочому місці - не менша ніж 1,5 м;
на проходах - не менша ніж 1,0 м.
5.5.2. Металеві площадки і східці сходів для обслуговування устаткування повинні виготовлятись:
з рифленої листової сталі або листів з негладкою поверхнею, що виконується наплавкою або іншим способом;
із стільникової або штабової сталі (на ребро) за розміром стільника не біль-шим ніж 30 мм х 30 мм.
Застосування площадок і східців з гладкими поверхнями не дозволяється.
Суцільні площадки повинні мати стоки для води і розлитого продукту.
5.5.3. Площадки, сходи і перехідні містки повинні бути огороджені поручнями висотою не меншою ніж 1,0 м із суцільною зашивкою їх знизу на висоту не меншу ніж 0,15 м. На висоті 0,5 м від настилу площадок, сходів, містків повинно бути додаткове повздовжнє огороджнення.
Вертикальні стояки огороджень повинні розташовуватись з кроком не біль-ше 1,2 м.
5.5.4. Відстань від підлоги площадки обслуговування до низу конструкцій перекриття, що виступають, повинна становити не менше 1,8 м. Відстань по вертикалі від площадки обслуговування до верхнього краю відкритої посудини повинна бути не менша ніж 1,0 м.
5.5.5. Площадки для обслуговування устаткування з підвищеною небезпе-кою довжиною понад 3,0 м, а також у вибухонебезпечних приміщеннях повинні мати не менше двох сходів, розташованих з протилежних боків.
5.5.6. Кожна площадка повинна мати табличку із зазначенням максимально допустимого і зосередженого навантаження.
5.5.7. Кут нахилу сходів, які ведуть до площадок постійного обслуговування устаткування, а також до площадок висотою понад 1,5 м, має бути не більший ніж 45о, а до площадок періодичного обслуговування устаткування, а також площадок за висотою до 1,5 м - не більший ніж 60о.
При висоті площадок періодичного обслуговування до 3,0 м дозволяється влаштування вертикальних сходів.
5.5.8. Ширина сходів до площадок постійного обслуговування повинна бути не менша ніж 0,9 м, при періодичному перебуванні людей на площадках - не менша ніж 0,6 м.
Крок східців сходів повинен бути не більший ніж 0,3 м, ширина східців - не менша ніж 0,2 м. Для металевих сходів ширина східців дозволяється не менша ніж 0,12 м.
5.5.9. У разі застосуванні вертикальних сходів і сходів з кутом нахилу більше 75опри висоті їх понад 5 м, починаючи з висоти 3 м, повинні бути зроблені ого-родження у вигляді дуг. Дуги розміщуються на відстані не більшій ніж 0,8 м одна від другої та з`єднуються не менше ніж трьома повздовжніми штабами.
5.5.10. Для обладнання, що не потребує постійного обслуговування, дозволяється використання приставних драбин або розсувних драбин-стрем`янок.
5.5.11. Контроль за станом драбин та стрем`янок повинен здійснюватися посадовою особою, яка призначається розпорядженням по структурному підрозділу (цеху, дільниці) підприємства.
Періодичний огляд дерев`яних і металевих драбин повинен проводитись один раз у 3 місяці відповідно до ГОСТ 26887-86.
5.5.12. Переносні драбини і стрем`янки повинні мати пристрої, що убе-рігають при роботі від зрушення або перекидання. Нижні кінці драбин і стрем`янок повинні мати гострі наконечники, а при установленні драбин на асфальтовій, бетонній підлогах - башмаки з гуми чи іншого неслизького матеріалу.
При необхідності верхні кінці драбин повинні мати спеціальні гаки для їх утримування.
5.5.13. Східці дерев`яних драбин повинні бути міцно закріплені в тятиві. Тятиви через кожні 2 м повинні скріплюватися стяжними болтами.
Застосування драбин, збитих цвяхами без врізання східців у тятиви, не дозволяється.
Уся довжина дерев`яної драбини не повинна перевищувати 5 м, при цьо-му працювати із східця, що знаходиться на відстані меншій ніж 1,0 м від верхнього кінця драбини, не дозволяється.
5.5.14. Ширина драбини дозволяється не менша ніж 0,6 м, відстань між східцями переносних драбин і розсувних драбин-стрем`янок не повинна бути біль-ша ніж 0,25 м і менша ніж 0,15 м.
5.5.15. Розсувні драбини-стрем`янки повинні бути обладнані пристроями, що унеможливлюють їх самочинне розсування.
5.5.16. Усі переносні драбини і стрем`янки повинні випробовуватися статичним навантаженням після виготовлення і капітального ремонту, а також періодично в процесі експлуатації:
металеві - 1 раз в 12 місяців;
дерев`яні - 1 раз в 6 місяців. Драбини випробовують статистичним наван-таженням 1200 Н (120 кгс), прикріпленим до середини одного із східців драбини, що установлюється під кутом 75одо горизонтальної площини.
5.5.17. Дата і результати періодичних випробовувань і оглядів драбин та стрем`янок фіксуються в журналі обліку і огляду такелажних засобів, механізмів і пристосувань.
5.5.18. Трапи і містки повинні бути жорсткими та мати кріплення, які унеможливлювали б їх зміщення.
Прогин настилу за максимальним розрахунковим навантаженням не повинен бути більше 0,02 м.
5.5.19. При довжині трапів і містків понад 3 м під ними повинні установлюватись проміжні опори. Ширина трапів і містків повинна бути не менша ніж 0,6 м.
Трапи і містки повинні мати поручні, закраїни та один проміжний горизонтальний елемент.
5.6. Ручний інструмент
5.6.1. Для ручного обкачування і жилування м`яса повинні використовувати-ся ножі обкачувальні і жилувальні.
Для обкачування використовують ножі, що мають лезо довжиною 9-12 см. Рукоятка обкачувального ножа повинна перевищувати довжину леза.
Ніж для жилування повинен мати більшу довжину леза в порівнянні з рукояткою.
5.6.2. Використовувані для оброблення м`яса ножі повинні мати на рукоятках виступи, що захищають руку від зісковзування її на лезо. У місцях з`єднання рукоятки з хвостовою частиною ножа не повинно бути щілин, частин, що виступають, задирок.
Для правки ручного інструменту повинні використовуватися мусати завод-ського виготовлення. У процесі роботи через кожні 1,5-2 хвилини, коли ніж не рі-же, а немов би тягне м`ясо або для різання потребуються додаткові зусилля, його слід правити на мусаті. Рукоятка мусата повинна мати кільце, яке захищає руку від порізу під час правки ручного інструменту.
Поверхня ручки не повинна мати різких переходів на заокруглення, глибоких подряпин, відколів, тріщин і сучків.
5.6.3. Ножі, за винятком різальної кромки, не повинні мати гострих граней.
Різальна кромка повинна бути рівномірно загострена (кут загострення повинен бути в межах 16-18о).
Клинок ножа повинен бути без тріщин, задирок, раковин і гофр та від-носно ручки не мати перекосу.
5.6.4. Видача інструменту повинна проводитися за особистою карткою, при цьому слід видавати не більше трьох ножів. Після закінчення роботи і на час обідньої перерви кожний працівник повинен здавати інструменти на зберігання комірнику (завідувачу дільниці).
Зберігання ножів повинно здійснюватися в окремому приміщенні або шафі, що замикаються.
5.6.5. У разі сточування клинків ножів за шириною більше ніж на 40% або несправності інструмент повинен бути замінений.
5.6.6. Для перенесення і тимчасового зберігання ножів, гачків і мусатів працівники повинні бути забезпечені спеціальними футлярами.
Футляри повинні повністю закривати леза різальних інструментів, стрижні мусатів і вістря гачків.
Конструкція футлярів повинна забезпечувати надійність фіксування інструменту в них, зручність виймання і вставляння його, можливість закріплення на робочих місцях або на ремінь. Матеріал і конструкція футлярів повинні забезпечувати якісну санітарну обробку.
5.6.7. Сікачі повинні забезпечуватися ремінцями для запобігання вислизанню з рук.
5.6.8. Заточування різального ручного інструменту повинно проводитися цен-тралізовано в окремому приміщенні з дотриманням вимог ГОСТ 12.3.028-82*.
5.6.9. Різальний ручний інструмент на заточування повинен збиратися на робочих місцях і переноситися в спеціальному закритому ящику з ручкою і проріза-ми для інструменту.
5.6.10. При переміщуванні туш, напівтуш, четвертин та інших частин туш не дозволяється тримати ніж в руці та підтягувати до себе частини туш за допомогою ножа.
При перерві в роботі працівники не повинні залишати ножі на столі, у сировині.
Для запобігання зісковзуванню руки на лезо ножа впродовж роботи за мірою необхідності повинно проводитися миття ножів і рук.
5.6.11. При застосовувані гачків і движків для ручної подачі м`яса на робочі місця обкачувальника і жилувальника вони повинні бути добре загострені, без заусенців, тріщин.
6. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ
6.1. Загальні вимоги
6.1.1. Технологічні процеси на підприємстві повинні проводитись у відповід-ності з вимогами ГОСТ 12.3.002-75*, ГОСТ 12.2.061-81, ВНТП 532/739-85, Санітарних правил організації технологічних процесів та гігієнічних вимог до виробничого обладнання, цих Правил та іншої технологічної документації, затвердженої у вста-
новленому порядку.
6.1.2. Режими технологічних процесів повинні забезпечувати:
погодженість операцій технологічних процесів, що унеможливлюють виник-нення небезпечних і шкідливих виробничих чинників;