10.3.18. Вхідні двері в камери зберігання заморожених продуктів повинні мати з внутрішньої сторони дублююче керування зовнішнім запірним пристосуванням.
10.3.19. Машиніст холодильних установок і слюсар-ремонтник під час ремонту холодильного устаткування в камерах повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям і протигазом.
10.3.20. Засоби індивідуального захисту і надання долікарняної (першої) допомоги потерпілим повинні розміщатися в доступних і позначених місцях машинних відділень, а їх схоронність і справність повинні регулярно перевірятися відповідальною особою.
10.4. Парові і водогрійні котли
10.4.1. Парові і водогрійні котли повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, до пуску в роботу котли повинні бути зареєстровані в органах Держнаглядохоронпраці.
10.4.2. Реєстрація проводиться на підставі письмової заяви власника котла або організації, яка його орендує.
Під час реєстрації повинні бути представлені:
паспорт;
акт про справність котла, якщо він надійшов із заводу-виготовлювача в зіб-раному вигляді (або переставлений з одного місця на інше);
посвідчення про якість монтажу (видане організацією, яка його проводила);
креслення приміщення котельної ;
справка про відповідність водопідготовки проекту;
справка про наявність і характеристику живильних пристроїв і відповідність їх проекту;
інструкція заводу-виготовлювача з монтажу і експлуатації котла.
Зазначені документи, крім паспорта і інструкції заводу-виготовлювача, повинні бути підписані керівником підприємства та переплетені разом з паспортом.
10.4.3. Керівництво підприємства повинно забезпечити утримання котлів у справному стані і безпечні умови їх експлуатації шляхом належного обслуговування.
З цією метою керівник підприємства зобов`язаний:
призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію котлів із числа інженерно-технічних працівників, які пройшли навчання та перевірку знань у встановленому порядку;
забезпечити інженерно-технічних працівників правилами та іншою нормативною документацією з безпечної експлуатації котлів;
призначити в необхідній кількості обслуговуючий персонал, який пройшов навчання та перевірку знань, має посвідчення на право обслуговування котлів, приладів безпеки, контрольно-вимірювальних приладів, хімводоочищення, живи-льних насосів та іншого допоміжного обладнання;
розробити та затвердити виробничі інструкції з безпечної екплуатації котлів;
встановити порядок та забезпечити періодичність перевірки знань керівними і інженерно-технічними працівниками правил, норм і інструкцій по безпечній експлуатації котлів, а також знань персоналом виробничих інструкцій;
забезпечити виконання інженерно-технічними працівниками правил з без-печної експлуатації котлів та цих Правил, а обслуговуючим персоналом - інструкцій;
забезпечити проведення технічних опосвідчень та діагностування котлів у встановлені строки;
проводити періодично, не рідше одного разу в рік, обстеження котлів з наступним повідомленням інспектора Держнаглядохоронпраці про наслідки цього обстеження.
10.4.4. Відповідальність за справний стан і безпечну експлуатцію котлів повинна бути покладена наказом по підприємству на начальника котельної, а за його відсутності - на інженерно-технічного працівника, який виконує функції начальника котельної. Номер і дата наказу про призначення відповідальної особи повинні бути записані в паспорт котла.
10.4.5. Періодична перевірка знань персоналу, обслуговуючого котли, повинна проводитись не рідше одного разу в 12 місяців.
Позачергова перевірка знань проводиться:
за умови переводу на інше підприємство;
у разі переводу на обслуговування котлів іншого типу;
у разі переводу котла на спалювання іншого виду палива;
за перерви в роботі понад 6 місяців;
за рішенням адміністрації або за вимогою інспектора Держнаглядохорон-праці.
10.4.6. У разі перерви в роботі за спеціальністю понад 12 місяців персонал, який обслуговує котли, після перевірки знань повинен перед допуском до самостійної роботи пройти стажування для відновлення практичних навичок за програмою, затвердженою керівником підприємства.
10.4.7. Допуск персоналу до самостійного обслуговування котлів повинен оформлятися наказом по підприємству.
10.4.8. Котел повинен бути зупинений не пізніше строку опосвідчення, зазначеного в паспорті.
Власник котла не пізніше ніж за 5 днів зобов`язаний повідомити інспектора про майбутнє опосвідчення котла.
10.4.9. Технічне опосвідчення проводиться в такі строки:
зовнішній і внутрішній огляди - не рідше одного разу в 4 роки;
гідравлічне випробування - не рідше одного разу у 8 років.
Якщо за умовами виробництва немає можливості пред`явити котел для опосвідчення в призначений строк, власник зобов`язаний пред`явити його інспектору достроково.
Гідравлічне випробування котлів проводиться тільки у разі задовільних результатах зовнішнього і внутрішнього оглядів.
10.4.10. Позачергове опосвідчення котлів повинно бути проведено за таких випадків:
якщо котел не експлуатувався понад 12 місяців;
якщо котел був демонтований і установлений на новому місці;
якщо проведено виправлення вм`ятин чи випинів, а також ремонт із застосуванням зварювання основних елементів котла (барабана, колектора, жарової труби, трубної решітки, сухопарника, вогневої камери, трубопроводів у межах кот-ла);
якщо змінено більше 15% анкерних в`язків будь-якої стінки;
після заміни барабана, колектора екрана, пароперегрівника, пароохолоджувача або економайзера;
якщо змінено одночасно більше 50% загальної кількості екранних і кип`яти-льних або димогарних труб або 100% пароперегрівальних і економайзерних труб;
після досягнення розрахункового строку служби котла, встановленого проектом, заводом-виготовлювачем, іншою нормативною документацією або експертно-технічною комісією;
після аварії котла або його елементів, якщо за об`ємом відбудовчих робіт потрібно таке опосвідчення;
якщо таке опосвідчення необхідне на погляд інспектора (експерта) або особи, відповідальної за справний стан і безпечну експлуатацію котла.
10.4.11. Результати технічного опосвідчення повинні записуватися в паспорт котла особою, яка проводила опосвідчення, із зазначенням дозволених параметрів роботи та строків наступних опосвідчень.
За умови проведення позачергового опосвідчення повинна бути вказана причина, яка викликала необхідність такого опосвідчення.
10.4.12. Дозвіл на експлуатацію котла видається і оформляється записом у паспорті котла інспектором Держнаглядохоронпраці.
10.4.13. Пуск котла в роботу проводиться за письмовим розпорядженням особи, яка відповідає за справний стан та безпечну експлуатацію котла, після перевірки готовності обладнання котельної установки до експлуатації та організації його обслуговування.
10.4.14. На кожному котлі, уведеному в експлуатацію, повинна бути на видному місці прикріплена табличка форматом не менше 0,3 х 0,2 м із зазначенням таких даних:
реєстраційний номер;
дозволений тиск;
число, місяць і рік наступного внутрішнього огляду та гідравлічного випробування.
10.4.15. Котел повинен бути негайно зупинений і відключений дією захистів або персоналом у випадках, передбачених виробничою інструкцією, зокрема:
виявленні несправності запобіжного клапана;
якщо тиск у барабані котла піднявся вище дозволенного на 10% і продовжує рости;
зниження рівня води нижче нижнього допустимого рівня;
підвищення рівня води вище вищого допустимого рівня;
припинення дії всіх живильних насосів;
припинення дії всіх покажчиків рівня води прямої дії;
якщо в основних елементах котла (барабані, колекторі, камері, пароводоперепускних і водоопускних трубах, парових і живильних трубопроводах, жаровій трубі, вогневій коробці, кожусі топки, трубній решітці, зовнішньому сепараторі, арматурі) будуть виявлені тріщини, випини, пропуски в їх зварних швах, обрив анкерного болта або в`язі;
недопустимого підвищення або зниження тиску в тракті прямоточного котла до вбудованих засувок;
погасання факелів у топці за камерного спалюванні палива;
зниження витрачання води через водогрійний котел нижче мінімально допустимого значення;
зниження тиску води в тракті водогрійного котла нижче допустимого;
підвищення температури води на виході з водогрійного котла до значення на 20оС нижче температури насичення, яка відповідає робочому тиску води у ви-хідному колекторі котла;
несправності автоматики безпеки або аварійної сигналізації, включаючи зникнення напруги на цих пристроях;
виникнення пожежі в котельній, яка загрожує обслуговуючому персоналу або котлу.
10.4.16. Перевірка справності дії манометрів, запобіжних клапанів, покажчи-ків рівня води і живильних насосів повинна проводитись у такі строки:
для котлів з робочим тиском до 1,4 МПа (14 кгс/см2) включно - не рідше одного разу в зміну;
для котлів з робочим тиском вище 1,4 МПа (14 кгс/см2) до 4 МПа
(40 кгс/см2) включно - не рідше одного разу на добу.
10.4.17. Експлуатація котла понад розрахунковий строк служби може бути допущена на підставі заключення експертно-технічного центру Держнаглядохоронпраці про можливість і умови його експлуатації, яке видане за результатами технічного діагностування з оцінкою залишкового ресурсу.
10.4.18. Парові котли з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійні котли і водопідірівачі з температурою води не вище 115оС повинні відповідати Правилам будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115оС.
10.4.19. Забороняється переобладнувати парові котли на водогрійні і навпаки без погодження із заводом-виготовлювачем.
10.5. Ліфти
10.5.1. Уперше установлений ліфт, крім вантажного малого, до введення в експлуатацію повинен бути зареєстрований, а який знаходиться в експлуатації, після його реконструкції повинен бути перереєстрований в органах Держнаглядохоронпраці.
Вантажний малий ліфт повинен бути зареєстрований у власника або в спеціалізованій організації. Вантажопідіймальність малого вантажного ліфта не повинна перевищувати 250 кг.
10.5.2. Власник ліфта повинен забезпечити його утримання в справному стані та безпечну експлуатацію шляхом організації належного обслуговування.
Для цього:
повинна бути призначена особа, яка відповідає за організацію робіт по тех-нічному обслуговуванню і ремонту ліфта;
повинна бути призначена особа, яка відповідає за організацію експлуатації ліфта;
повинен бути призначений електромеханік, ліфтери і оператори по диспетчерському обслуговуванню ліфтів;
повинно бути організовано проведення періодичних оглядів, технічного обслуговування і ремонту ліфтів;
повинно бути організовано навчання і періодична перевірка знань персоналу, який обслуговує ліфт;
персонал, який обслуговує ліфт, повинен бути забезпечений виробничими інструкціями, а особи, відповідальні за організацію робіт по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів та організацію обслуговування ліфтів - Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів, посадовими інструкціями, керівними вказівками і експлуатаційною документацією; електромеханіки, відповідальні за справний стан ліфтів, також повинні бути забезпечені Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів;
повинно бути забезпечено виконання відповідальними особами Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, а обслуговуючим персоналом - виробничих інструкцій;
повинен бути забезпечений порядок зберігання і обліку видачі ключів від приміщень і шаф, в яких розміщене обладнання ліфта;
у машинному приміщенні повинна знаходитись принципіальна електрична схема з переліком елементів схеми і електрична схема НКУ керування ліфтом.
10.5.3. Повне технічне опосвідчення ліфта повинно проводитись:
після установлення ліфта і реєстрації його в органах Держнаглядохоронпраці; після реконструкції; періодично, але не рідше одного разу в 3 роки.
10.5.4. Ліфти, що знаходяться в експлуатації, повинні підлягати періодичному технічному опосвідченню не рідше одного разу в 12 місяців.
10.5.5. Запис про проведення і результати технічного опосвідчення і виданий дозвіл на введення ліфта в експлуатацію, а також про строк наступного технічного опосвідчення повинен бути зроблений в паспорті ліфта особою, яка проводила опосвідчення.
10.5.6. Технічне обслуговування ліфта повинно проводитись електромеха-ніком у відповідності з його виробничою інструкцією і інструкцією з експлуатації ліфта.
Результати технічного обслуговування і замітки про усунення несправностей повинні заноситися в журнал технічного обслуговування.
10.5.7. Ліфти, що відпрацювали свій термін служби, повинні проходити експертне обстеження згідно з Порядком проведення експертного обстеження ліфтів, заветверженим наказом від 10.11.98р. № 215 і зареєстрованим в Мінюсті 20.11.98р. за № 740/3180.
10.5.8. На основному посадковому (навантажувальному) поверсі повинна бути вивішена табличка із зазначенням:
назви ліфта (за призначенням);
вантажопідіймальності (із зазначенням допустимої кількості пасажирів);
реєстраційного номера;
номерів телефонів для зв`язку з обслуговуючим персоналом або з аварійною службою.
10.6.Вантажопідіймальні механізми
10.6.1. Будова автонавантажувачів повинна відповідати вимогам
ГОСТ 16215-80Е*.
Будова машин наземного безрейкового електрифікованого транспорту повинна відповідати вимогам ГОСТ 18962-86*.
10.6.2. Машини повинні бути обладнані:
гальмами з ручним і ножним керуванням;
звуковим сигналом;
стоп-сигналом;
робочим освітленням;
пристроєм, що запобігає користуванню машиною сторонніми особами;
автоматичним пристроєм, що відмикає двигун пересування і вмикає гальма під час звільнення водієм рукоятки керування;
спеціальними пристосуваннями, що запобігають перевантаження механізмів підіймання.
10.6.3. У авто- і електронавантажувачів, які мають гідравлічний механізм підіймання, у гідросистемі повинен бути запобіжний клапан або інший запобіжний пристрій, що спрацьовує у випадку перевищення тиску в циліндрі на 5% більше робочого.
10.6.4. Автонавантажувачі повинні бути обладнані глушителями та іскрогасильними пристроями.
10.6.5. Автонавантажувачі з механічною системою підіймання вантажу повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для обмеження висоти підіймання вантажу та опускання підіймального пристрою.
10.6.6. Механізми з висотою підіймання понад 2,0 м повинні бути огороджені над головою водія або обладнані кабіною.
10.6.7. Електротягачі і електровізки повинні мати пристрій, який запобігає саморозчепленню.
10.6.8. Не дозволяється застосування нестандартних запобіжників, а також стандартних запобіжників з номінальним струмом більшим, ніж передбачений електричною схемою машини.
10.6.9. Гальмова система вантажопідіймального транспорту повинна зебезпечувати повну зупинку його на шляху пересування:
1,0 м - за номінальним навантаженням;
0,5 м - без навантаження.
Стоянкове гальмо має забезпечувати фіксацію машин на схилі 5о.
10.6.10. Технічні характеристики вантажопідіймального транспорту, що знаходиться в експлуатації, повинні бути в межах, передбачених паспортом заводу-ви-готовлювача.
11. ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА
11.1. Загальні вимоги
11.1.1. Проектування, будова, монтаж і експлуатація електричних установок повинні здійснюватись у відповідності з вимогами ПУЕ, ПБЕЕС, ГОСТ 27487-87, СН 174-75, Інструкції по устрою захисту від блискавки будівель і споруд
(РД-34.21.122-87), Правил захисту від статичної електрики, Інструкції по проектуванню електроустановок систем автоматизації технологічних процесів (ВСН 205-84).
11.1.2. На підприємстві наказом керівника повинні бути призначені із числа електротехнічного персоналу особа, відповідальна за електрогосподарство, безпечну експлуатацію електроустановок, а також відповідальні по кожному цеху і дільниці.
11.1.3. Щодо забезпечення надійності електропостачання приймачі електроенергії підприємства згідно з ПУЕ відносяться до II і III категорій, за винятком електроприймачів установок пожежогасіння, пожежної і охоронної сигналізації, охоронного електроосвітлення і аварійного електроосвітлення для продовження роботи, які відносяться до I категорії.
11.1.4. Уперше споруджені електроустановки і ті, що реконструюються, повинні бути піддані приймально-здавальним випробуванням і вводитись в експлуатацію тільки після прийняття приймальними комісіями з обов`язковим оформленням від-повідних актів і протоколів.
11.1.5. Уся технічна документація, у відповідності з якою електроустановки допущені до експлуатації, повинна зберігатись у посадової особи, відповідальної за електрогосподарство.
У склад цієї документації входять:
акти прийняття схованих робіт;
генеральний план ділянки, на якій нанесені споруди і підземні електротехнічні комунікації;
затверджена проектна документація з усіма наступними змінами;
акти випробувань та налагодження електрообладнання;
акти прийняття електроустановок до експлуатації;
виконавчі робочі схеми первинних і вторинних електричних з`єднань;
технічні паспорти основного електрообладнання;
інструкція з обслуговування електроустановок, інструкції з охорони праці.
11.1.6. Усі зміни в електроустановках, що вносяться в процесі експлуатації, повинні негайно відображатись у схемах і кресленнях за підписом особи, відпові-дальної за електрогосподарство, із зазначенням її посади і дати внесення змін.
11.1.7. На підстанціях або в приміщеннях, відведених для персоналу, який обслуговує електроустановки (або на робочому місці особи, відповідальної за електрогосподарство), повинна знаходитись оперативна документація.
Оперативну документацію періодично (у встановлені на підприємстві терміни, але не рідше одного разу в місяць) повинен проглядати вищестоящий електротехнічний або адміністративно-технічний персонал, який зобов`язаний вживати заходів до усунення дефектів і порушень у роботі електрообладнання.
11.1.8. Експлуатація несправного електрообладнання не дозволяється.
11.1.9. Виконання електродвигунів, пускової і захисної апаратури, електроос-вітлювальної апаратури і електричних мереж повинно відповідати умовам навколишнього середовища, категоріям приміщень і класу зон за вибухопожежною і пожежною небезпекою.
11.1.10. Електроапаратура та електропроводка устаткування повинні бути захищені від впливу продукту, що обробляється, мастил, агресивних рідин та від механічних пошкоджень.
11.1.11. Оболонки електричних апаратів, розміщених безпосередньо на устаткуванні (у тому числі й електроблокувальних пристроїв), шафи, пульти, що установлюються окремо від устаткування, повинні мати ступінь захисту відповідно до ГОСТ 14254-80.
11.1.12. Установлені пускові прилади повинні бути розраховані на максималь-ну силу струму електродвигуна.
11.1.13. У всіх незалежно від призначення приміщеннях, що після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути знята нап-руга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).
11.1.14. На всіх дверцях шаф, ніш тощо з електрообладнанням напругою більше 42 В, а також на огородженнях, які закривають електроапаратуру, повинні бути нанесені попереджувальні знаки високої електричної напруги, виконані за ГОСТ 12.4.026-76*. На дверцях повинен бути також наведений перелік устаткування, що відповідає електроапаратурі.
11.1.15. Комплектне обладнання (щити, шафи), призначене для роботи на напрузі до 1000 В, повинно відповідати вимогам ГОСТ 22789-94.
Дверцята шаф або ящиків з електроапаратурою повині бути зачинені за допомогою спеціального замка або ключа. Ключі повинні знаходитись у чергового електротехнічного персоналу.
11.1.16. Розподільні пристрої напругою до 1,0 кВ перемінного стуму, установлені у виробничих приміщеннях, доступних для не проінструктованого персоналу, повинні мати струмопровідні частини, закриті суцільними огородженнями.
Двері приміщень електроустановок (щитів, складень тощо) повинні бути постійно закриті.
11.1.17. Рубильники, призначені для вмикання-вимикання струму живлення, повинні бути захищені негорючими кожухами без отворів і щілин або повинні мати дистанційне керування.
11.1.18. Застосування рубильників відкритого типу, призначених для ввім-кнення і вимкнення струму навантаження, у всіх виробничих цехах і побутових приміщеннях не дозволяється.
11.1.19. На приводах комутаційних апаратів повинні бути вказані положення “ввімкнено” і ”вимкнено”.
11.1.20. У приміщеннях пильних, сирих, особливо сирих і на відкритому повітрі необхідно встановлювати розподільні пристрої, надійно захищені від негативної дії навколишнього середовища.
11.1.21. Огляд і чищення розподільних пристроїв, щитів, складень від пилу і забруднень повинні проводитися не рідше 1 разу в 3 місяці.
11.1.22. Штепсельні з`єднання (розетки, вилки), які використовують на нап-ругу 12 В і 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з`єднань, призначених для напруги 110 В і 220 В.
Включення вилок на напругу 12 В і 42 В у штепсельні розетки 110 В і 220 В повинно бути унеможливлено.
11.2. Обслуговування електрообладнання
11.2.1. До обслуговування електроустановок допускаються особи, які знають їх схеми, посадові і експлуатаційні інструкції, особливості технологічного устаткування і пройшли відповідне навчання і перевірку знань.
11.2.2. Перевірка знань персоналу, який обслуговує електроустановки, повинна проводитись комісією того підприємства, на якому він працює.