13.4.1.3. Протипожежні розриви від бiтумоплавильних установок до інших споруд і спалимих будівель повинні бути не менше 50 м. Розриви і проходи між устаткуванням заводу повинні бути не менше 3 м.
13.4.1.4. Будівництво і реконструкцію безкомпресорних установок, резервуарів для збереження сировини, бітуму і поверхнево-активних речовин (далі-ПАР), насосних станцій для їх перекачування та іншого технологічного устаткування здійснюють відповідно до положень "Ведомственных указаний по противопожарному проектированию предприятий, зданий и сооружений нефтеперерабатывающей и нефтехимической промышленности" ВУПП-88.
13.4.1.5. При роботі з сировиною і бітумами необхідно керуватися положеннями "Правил пожарной безопасности при эксплуатации нефтеперерабатывающих предприятий" ППБ-79, а при роботі з ПАР-ВСН 59-68"Инструкция по использованию поверхностно-активных веществ при строительстве дорожных покрытий с применением битумов".
13.4.1.6. На території окислювальної установки повинні висіти плакати з попереджувальними написами: "Вогненебезпечно", "Палити забороняється".
13.4.2. Вимоги безпеки праці при приготуванні в'яжучих і емульсій
13.4.2.1. Перед заповненням реактора окислювальної установки гудроном необхiдно переконатися у відсутності в ньому води.
Не допускається заповнення реактора необезводненим гудроном.
13.4.2.2. Під час роботи окислювальної установки необхідно передбачити такі основні заходи безпеки:
усі струмоведучі частини повинні бути ізольовані або огороджені, а металоконструкції — заземлені;
забороняється залишати без нагляду працююче обладнання;
ремонтувати електрообладнання дозволяється тільки при знятiй напрузі;
обсяг завантажування гудрону в реактор не повинен перевищувати 2/3 ємкості;
підвищення і зниження температури в апаратах для запобігання можливим деформаціям повинно проводитися поволі і плавно;
відбирання проб повинно проводитися у чистий і сухий металевий посуд з кришкою;
робітник, який проводить відбирання проби, повинен бути у рукавицях і захисних окулярах;
випускати бітум у накопичувальну ємкість необхідно при температурі не більше за 180oС;
при виявленнi пропускання у окислювальних установках для запобігання загоранню нафтопродукту, який витікає, необхідно негайно подати пар до місця пропускання і вимкнути установку.
13.4.2.3. При експлуатації окислювальної установки аварійними ситуаціями вважаються:
підвищення температури процесу окислення понад 240oС;
різке підвищення витрати повітря.
13.4.2.4. При виникненні аварійних обставин необхідно негайно вiдключити установку від мережі енергопостачання, припинити подачу повітря у реактор і погасити топки.
13.4.2.5. При загоранні гудрону чи бітуму у резервуарах у середину необхідно подати гострий пар, заздалегідь зливши конденсат з парової лінії.
13.4.2.6. У разі вибуху в колоні при накачуванні і окислюванні внаслідок високої температури чи наявності вибухової концентрації газів необхiдно:
негайно припинити подачу повітря на окислення;
зупинити подачу гудрону у колону;
при руйнуванні колони забезпечити виведення людей з небезпечної зони;
вжити заходів по зменшенню розливу нафтопродуктів, а після цього прибрати їх;
очистити від нафтопродукту верх колони і його ізоляцію.
13.4.2.7. При окисленні гудрону виділяються отруйні гази: сіроводень, окис вуглецю та ін. При отруєнні отруйними газами потерпiлого необхiдно негайно вивести з загазованого середовища на чисте повітря і повідомити про те, що сталося, адміністрацію.
Рятівники повинні бути у газозахисних засобах (для сіроводню протигази марки БКФ, для окису вуглецю протигази марок "М" і "С").
Заходи по наданню допомоги потерпiлим від отруєння газами викладені в додатку 2.
13.4.2.8. При установці бітумоплавильних котлів необхідно дотримуватися таких вимог:
верхній майданчик обмурування котла (котлів) по зовнішньому контуру повинен бути оснащений монолітним бортом висотою не менше 200 мм і поручневою огорожею висотою 1000 мм, а ширина проходів на майданчику не повинна бути менше 1000 мм;
вхідні сходи, з двох сторін оснащені поручнями, повинні бути нахилені пiд кутом схилу не більше 60oі шириною не менше 750 мм. Сходів повинно бути двоє;
горловини бітумоплавильних котлів повинні бути обладнані гратами з чарунками 150х150 мм і мiцною металевою кришкою;
бітумоплавильні установки з дистанційним управлінням повинні мати автоматично діючу систему сигналізації, а також блокування, вимикаюче подачу палива при припиненні горіння і досягнення максимальної температури 240oС;
бітумоплавильні установки, обладнані електропідігрівальними пристроями, повинні мати надійне заземлення, а струмоведучі частини повинни бути ізольовані або огороджені.
13.4.2.9. У разі застосування на бітумоплавильних установках газового підігріву бітуму необхідно дотримуватися "Правил безпеки у газовому господарстві" ДНАОП 0.00-1.20-90.
13.4.2.10. При роботі з пароутворювачами необхiдно дотримуватися "Правил обладнання і безпечної експлуатації парових котлів і повітряних резервуарів паровозів промислових підприємств" ДНАОП 0.00-1.10-67.
13.4.2.11. При займанні бітуму в котлі необхідно щільно закрити кришку і заглушити топку.
13.4.2.12. При роботі бітумоплавильних установок необхідно виконувати такі вимоги:
включати бітумний насос треба тільки після розігрiвання бітуму в усіх бітумопроводах до потрібної температури, в чому необхідно переконатися по термометру;
тиск бітуму в магістралі не повинен перевищувати 0,2 МПа;
заповнення котла не повинно перевищувати 3/4 його об'єму;
при появі ознак спінювання слід перекачати частину бітуму у запасний котел або застосувати пiногасник СКТН-1 (5-6крапель iз пiпетки). Перекачка повинна здійснюватися насосом. Забороняється переливати гарячий бітум вручну за допомогою відер і іншої відкритої тари;
при послідовному перекачуванні бітуму з різних котлів перекривати крани на бітумопроводах, що ведуть з одного котла у інший, заборонено;
перед тим, як перекрити кран, необхідно зупинити насос;
при виявленні сторонніх шумів у насосі необхідно припинити його роботу і усунути несправність;
спіралі електронагрівальних елементів повинні бути повністю занурені у бітум;
при електричному способі розігрiвання не допускається використовувати для заміру рівня бітуму і перемішування металевi предмети.
13.4.2.13. Чистка бітумних котлів допускається тільки після їх повного остигання. Чистка повинна проводитися робiтником, забезпеченим брезентовим костюмом, захисними окулярами, а у разі необхідності протигазом. Робота повинна вестися під наглядом майстра з обов'язковим страхуванням двома іншими робітниками, які знаходяться зовні котлА. Страхування здійснюється за допомогою мотузки, один кінець якої повинен бути закріплений до запобіжного поясу робiтника, який знаходиться у котлі. Котел повинен бути вимкнутий від усіх паро- і бітумопроводiв.
13.4.2.14. При роботі у котлі необхiдно користуватися освітленням 12 В з арматурою у вибухобезпечному виконанні.
13.4.2.15. При розрідженні бітуму, використовуючи гас, лігроін або дизельне паливо, необхідно вжити такі запобіжні заходи:
розріджувати бітум тільки у денний час і під керівництвом майстра чи начальника цеху;
котел для розрідження бітуму можна влаштовувати не ближче 30 м від бітумоплавильної установки. Розріджувати бітум у одному з вільних котлів установки заборонено;
підігрівати розріджений бітум за допомогою пари;
вводити розріджувач у гарячий бітум тільки через шланг, опустивши його кінець у бітум;
розріджувач перекачувати насосом з ємкості, яка повинна бути встановлена не ближче 10 м від котла;
забороняється палити поблизу котла або користуватися відкритим вогнем.
13.4.2.16. Особи, зайняті розрідженням бітуму, повинні бути забезпечені респіраторами, окулярами і повинні знаходитися з підвітряної сторони.
13.4.2.17. При роботі з бітумами у лабораторії необхідно дотримуватися таких запобіжних заходів:
нагрівати бітум у металевих чи фарфорових чашках, які не мають тріщин, на електроплитках закритого типу, встановлених на неспалимий піддон;
не допускати перегріву бітуму та інших нафтопродуктів;
при випарюванні води з бітуму не можна допускати його виплескування і розбризкування, щоб уникнути запалення.
13.4.2.18. При попаданні гарячого бітуму на шкіру необхідно негайно промити обпаленi ділянки гасом чи дизельним паливом, накласти на обпалене місце пов'язку з маззю від опіків чи зробити примочку з 96% етилового спирту і звернутися до лікаря.
13.4.2.19. Приготування мастик iз застосуванням гумовобітумних в'яжучих речовин, а також дьогтебітумних мастик повинно, як правило, робитися у стаціонарних лопатевих мішалках з механічним приводом. Подачу матеріалів на дозування і завантаження у мішалку необхідно механізувати.
13.4.2.20. Емульсійні установки забезпечуються аптечкою з набором медикаментів і нейтралізуючих речовин (сода, борна кислота, слабка оцетна кислота, спирт, лейкопластир, вата, бинт тощо). Для обслуговуючого персоналу влаштовують душові і вмивальні з гарячою і холодною водою, а також обладнують приміщення для схову особистого одягу. При приготуванні емульсій і розчинів емульгаторів у закритих приміщеннях необхідно забезпечити їх припливно-витяжною вентиляцією (кратність обміну 15-20разів).
13.4.2.21. До роботи з лугами і кислотами, а також iз спеціальними емульгаторами допускаються особи, забезпечені бавовняними костюмами з кислототривким просоченням, гумовими рукавичками, протигазами, респіраторами, захисними окулярами і гумовими чоботями.
У місцях розчинення їдкого натру і приготування розчину соляної кислоти необхідної концентрації влаштовують огородження, яке захищає від розбризкування утвореного розчину.
13.4.2.22. Устаткування для розчинення їдкого натру у воді повинно складатися з двох резервуарів і центробіжного насоса з електродвигуном. Стальна бочка з їдким натром за допомогою крану iз захватами встановлюється з відкритим розвантажувальним отвором над горловиною одного з резервуарів, і у отвір через сопло подається струмiнь пари. Розчинений їдкий натр стікає у резервуар, де розбавляється водою до необхідної концентрації.
13.4.2.23. Перед лiйкою диспергатора влаштовується захисне скло для попередження розбризкування гарячого бітуму і емульгатора.
Змінювати робочий зазор диспергатора під час його роботи забороняється.
13.4.2.24. Заповнення підігріваємих ємкостей розчинами роблять не більш як на 0,8об'єму ємкості. До зазначених ємкостей повинна забезпечуватися подача холодної води. У разі спінювання розчину емульгатора у ємкість додають 20-50л холодної води і вимикають підігрів ємкості.
13.4.2.25. При роботі з катіонними емульгаторами, які потрапили на шкіру, водорозчинені ПАР (вирівнювач А, АТМ або їх розчини) треба змити під сильним струменем води з нейтральним милом (яке не містить у собі соду).
Водонерозчинні емульгатори (діамін, БП-3) спочатку знiмають гасом чи бензином, не втираючи їх у шкіру, а після цього змивають водою з нейтральним милом.
Соляну кислоту спочатку змивають сильним струменем води, а після цього на пошкоджену ділянку шкiри накладають примочку з 2 %-ного содового розчину.
13.4.2.26. Під час роботи з негашеним вапном необхідно одягати рукавиці, захисні окуляри і респіратори.
13.4.2.27. Під час підігрівання в'яжучих чи водних розчинів соляної кислоти, їдкого натру і розчинів емульгатора робітники повинні знаходитися з навітряної сторони від місця виділення шкідливих парів.
13.4.3. Вимоги безпеки праці при приготуванні асфальтобетонних сумішей
13.4.3.1. Перед запуском змішувача асфальтобетонної установки операторові необхідно:
ретельно оглянути установку і переконатися у відсутності видимих несправностей;
перевірити бітумні комунікації, включаючи бітумний насос ізатвор мішалки і при наявності застиглого бітуму прогріти їх паром;
перевірити наявність відповідного тиску стислого повітря у системі пневмоприводу;
переконатися у наявності транспортного засобу під завантаження готової продукції на тих АБЗ, де не передбачене подальше транспортування суміші за допомогою скіпів, а при їх наявності переконатися у нормальній роботі скіпового підіймача і справності затворів скіпів;
переконатися у відсутності пролитого палива у топці і при його наявності усунути шляхом промокання ганчір'ям;
перевірити наявність передбаченого оперативного обслуговуючого персоналу;
дати попереджуючий звуковий сигнал про запуск.
13.4.3.2. Пускати асфальтобетонний змішувач треба тільки у такій послідовності: спочатку пустити двигун змішувача і перевірити його роботу вхолосту, за відсутності несправності запалити форсунку сушильного барабану.
13.4.3.3. Подача великої кількості палива при запалюванні форсунки забороняється. У разі відсутності автоматичного запалення необхідно форсунку запалювати факелом з просоченим нафтою (мазутом) ганчір'ям, намотаним на шматок товстого дроту (пруток) довжиною не менше 1,5 м, при відкритій подачі повітря чи пари.
Гасити факел необхідно у ящику з піском, встановленому спеціально для цієї цілі.
13.4.3.4. При запаленні і регулюванні форсунки необхідно знаходитися збоку від топки. Забороняється стояти напроти форсунки.
13.4.3.5. При використанні газового пальника необхідно:
відкрити засувку крану на продувочнiй свічці;
перевірити тиск газу і розрідження в топці котла;
провентилювати топку протягом 10-15хвилин;
перевірити тягу перед шибером;
продути газопровiд газом через продувну свічку протягом 2 хвилин;
запалити запальник і, вставивши його у топку, запалити пальник;
після розігрівання керамічної насадки повністю включити повітряне дуття;
вивести пальник на робочий режим, додаючи спочатку газ, а після цього повітря;
для зменшення інтенсивності горіння спочатку зменшити подачу повітря, а після цього газу;
по закінченні роботи закрити всі крани, засувки і відкрити продувну свічку.
13.4.3.6. Газопроводи повинні мати герметичні з'єднання, які не допускають витікання газу.
13.4.3.7. Під час роботи пальників на газоподібному паливі необхідно слідкувати за тиском газу по манометру, підтримуючи його у межах 0,035-0,04 МПа.
У разі припинення надходження газу у пальник, відриву або проскоку полум'я у середину пальника, необхiдно вимкнути і усунути несправності.
13.4.3.8. Забороняється експлуатація сушильних барабанів при несправності топок, газових пальників чи форсунок, працюючих на рiдкому паливі. Також забороняється робота сушильних барабанів, якщо спостерігається викидання полум'я пальників у атмосферу через запальний отвір, щілини лобової частини топки і лабіринтне ущільнення.
13.4.3.9. У разі використання автоматизованих АБЗ необхідно слідкувати за справністю не тільки системи автоматики, але і ручного управління окремими агрегатами.
У разі несправності хоч би одного місцевого пуску, робота автоматизованого АБЗ заборонена.
13.4.3.10. При автоматичному і дистанційному управліннях агрегатами АБЗ, щоб уникнути травматизму, держаки для ручного управління затворами, кранами повинні бути зняті.
13.4.3.11. При переході на ручне управління автоматизованого АБЗ необхідно дотримуватися такої послідовності: від пункту випусxку готової продукції до пункту вантаження вхідних матеріалів.
13.4.3.12. У разі відсутності на АБЗ витратних бункерів чи засiкiв для механізованого завантаження матеріалів на холодний елеватор, при вантаженнi його вручну робітник повинен знаходитися збоку купи матеріалу, яка посувається бульдозером, висота якої не повинна перевищувати 1,5 м. Забороняється працювати, стоячи нагорі купи.
13.4.3.13. Під час роботи шнекового транспортера або кiвшового елеватора забороняється проштовхувати матеріал, який транспортується, витягати рукою великі шматки чи предмети, які випадково туди потрапили.
13.4.3.14. Щоб уникнути опіків гарячим бітумом при його подачі у мішалку кран відкривати поступово.
13.4.3.15. Забороняється штучно прискорювати вивантаження замісів за допомогою підручних засобів (ломи, лопати тощо) і заміряти температуру асфальтобетонної суміші під час її вивантаження.
13.4.3.16. Оглядати, очищати і ремонтувати гарячі агрегати допускається тільки після їх охолоджування і вживання заходiв проти мимовільного пуску, для чого на пускових приладах повинні висіти попереджувальні написи: "Не включати, працюють люди".
13.4.3.17. При закінченні робіт після припинення подачі палива до форсунки необхідно продовжити дуття для прискореного провітрювання змішувача від вибухонебезпечних газів, які накопичилися у ньому.
13.4.3.18. При зупинці АБЗ пульт управління необхідно закрити таким чином, щоб виключити можливість пуску асфальтобетонної установки сторонніми особами.
13.4.4. Вимоги безпеки праці при роботі з домішками поверхнево-активних речовин і активаторами
13.4.4.1. При застосуванні ПАР і активаторів у вигляді добавок необхідно дотримуватися вимог безпеки в будівництві, викладених у СНиП III-4-80*, роздiл 8і цих Правил.
13.4.4.2. Особи, якi працюють iз поверхнево-активними речовинами і активаторами, повинні бути забезпечені спецодягом і захисними пристроями. Для захисту очей, шкiри обличчя, органів дихання від ураження їх отруйними парами необхідно користуватися окулярами у шкіряній оправі або герметичними окулярами у гумовiй оправі і універсальним респіратором. Проти запотівання окулярів треба застосовувати спеціальні засоби.
13.4.4.3. Індивідуальні засоби захисту, які видаються робітникам, повинні бути перевірені, а робітники проінструктовані про порядок користування ними.
Керівники робіт не повинні допускати до роботи осіб, які не мають спецодягу і засобів індивідуального захисту.
13.4.4.4. Спецодяг, який був у користуванні, можна видавати тільки після санітарної обробки і перевірки.
13.4.4.5. Особи, зайняті на роботах з ПАР і активаторами, повинні проходити медогляд відповідно до термінів, встановлених "Положенням про медичний огляд працівників певних категорій" ДНАОП 0.03-4.02-94. Хворi на очi та шкiру до роботи з добавками ПАР і активаторами не допускаються.
13.4.4.6. При роботі з катіонактивними добавками необхідно уникати попадання їх на незахищені ділянки шкiри. Водорозчинені речовини, що потрапили на шкіру (катамін, катапін) необхiдно змивати сильним струменем води з нейтральним милом.
Добавки вищих аліфатичних амінів (ОДА, ДТ та ін.) спочатку знімають розчинниками (гас, бензин), не втираючи у шкіру, а після цього змивають водою з нейтральним милом.
13.4.4.7. При використанні і внесенні у бітум аніонактивних добавок типу вищих карбонових кислот необхідно дотримувати загальні вимоги безпеки праці, передбачених при роботах з в'язкими і рiдкими бітумами.
13.4.4.8. Під час роботи з хлорним залізом, яке входить до складу залізних солей і вищих карбонатних кислот, необхiдно вживати заходи, які запобігають його розпиленню і попаданню на незахищені ділянки шкіри і в органи дихання.
13.4.4.9. Для вилучення хлорного заліза, шкіру промивають водою з нейтральним милом, а після цього змащують жиром. Робітникам, зайнятим приготуванням добавок цього типу, видають універсальний респіратор для захисту органів дихання від виділень хлористого водню.
13.4.4.10. При розвантаженні, дозуванні, а також приготуванні добавок робітники повинні знаходитися з навітряної сторони.
13.4.4.11. При роботі з активаторами вживають заходи, які запобігають їх розпиленню і попаданню на незахищені ділянки шкіри і в органи дихання.
При розвантаженні силосів, бункерів тощо необхідно вжити заходи, які виключають вільне падіння матеріалу, зв'язане із великим пилоутворюванням. Повітря, яке витісняється з ємкості повинно відсмоктуватися і очищатися.
13.4.4.12. При попаданні добавок ПАР у бітум повинні виконуватися такі вимоги:
ємкості чи котли, в які вводять добавки з ПАР, заповнюють бітумом не більше, як на 2/3 об'єму, вони повинні бути обладнані решiткою і кришкою (установки типу Д-335), а також системою механічного перемішування;
температура бітуму при попаданні добавок ПАР, які містять в собі воду, повинна бути не більше 95оС;
добавки ПАР подаються у робочу ємкість бітумоплавильної установки по трубопроводам;
при приготуванні і попаданні добавок ПАР у бітум чи на поверхню мінерального матеріалу на стаціонарних установках АБЗ (устаткування яких знаходиться в закритих приміщеннях) повинна бути забезпечена припливно-витяжна вентиляція.
13.4.4.13. При введенні добавок ПАР у ємкості з бітумом бітумоплавильних установок, що працюють з використанням електронагрівачів, температура нагрівання бітуму з ПАР не повинна перевищувати 130оС.
13.4.4.14. При використанні електропідігрівання бітуму застосування ПАР, які містять в собі воду, забороняється.
13.4.4.15. Пiд час роботи з кам'яновугiльним дьогтем, пеком, креозотовим i антраценовим маслами, а також при приготуваннi дьогтеполiмерних в'яжучих, крiм вимог, що викладенi в пунктi 3.8.3. цих Правил, необхiдно керуватися ГОСТ 12.1.007-76"Вредные веществА. Классификация и общие требования безопасности", ВСН 59-68"Инструкция по использованию поверхностно-активных веществ при строительстве дорожных покрытий с применением битумов", ВСН 123-77"Инструкция по устройству покрытий и оснований из щебеночно-гравийных и песчаных материалов, обработанных органическими вяжущими", i зокрема при нагрiваннi зазначених в'яжучих матерiалiв i роботi з ПАР робiтники повиннi знаходитися з навiтряного боку вiд мiсця видiлення шкiдливих парiв.
13.4.4.16. Установки для приготування дьогтеполiмерних в'яжучих повиннi облаштовуватися обладнанням для нейтралiзацiї шкiдливих викидiв хiмiко-каталiтичним методом.