Загальновиробничі інструктажі проводяться для персоналу, що має І кваліфікаційну групу допуску, додатково на загальних підставах із вказівкою адміністрації школи.
IV.Виконання робіт
14. Роботи, що виконуються в діючих електроустановках напругою до 1000 В, щодо заходів безпеки поділяють на чотири категорії;
а) роботи, що виконуються після повного зняття напруги, тобто на обладнанні, яке повністю вимкнуто;
б) роботи, що виконуються при частковому знятті напруги, а саме: на вимкнутих частинах обладнання, в той час як інші його частини перебувають під напругою;
в) роботи, що виконуються без зняття напруги поблизу і на струмоведучих частинах, що перебувають під напругою;
г) роботи, що виконуються без зняття напруги далеко від струмоведучих частин, що перебувають під напругою.
15. Роботи в електроустановках з використанням драбин повинні виконуватися двома особами.
Дозволяється, як виняток, виконувати короткочасні роботи з драбинами далеко від струмоведучих частин електроустановок, що перебувають під напругою, одноособово за умови використання справних приставних драбин або стрем'янок завдовжки не більш як 2,5 м, що мають гумові або стальні наконечники.
При цьому забороняється працювати з двох верхніх східців, ставити драбину на хитку, нестійку основу, прив'язуватися запобіжним пасом до східців драбини.
Учні шкіл ремонтні роботи не проводять і участі в них не беруть.
16. Щоб забезпечити безпеку робіт, які виконуються в колах вимірювальних приладів і пристроїв релейного захисту, для всіх вторинних обмоток вимірювальних трансформаторів струму й напруги слід зробити постійне заземлення.
Якщо треба розірвати коло струму вимірювальних приладів і реле, коло вторинної обмотки трансформатора струму слід попередньо закоротити на спеціально призначених для цього затискачах.
17. До виконуваних за розпорядженням робіт з повним або частковим зняттям напруги в установках напругою до 1000 В належать: ремонт магнітних пускачів, пускових кнопок, автоматів, рубильників, реостатів, контакторів та аналогічної пускової й комутаційної апаратури за умови, що вона встановлюється поза щитами й зборками; ремонт окремих електроприймачів (електродвигунів, електрокалориферів тощо), окремо розміщених магнітних станцій і блоків керування, а також заміна плавких вставок відкритого типу; ремонт освітлювальної проводки.
18. Зазначені роботи виконуються оперативно-ремонтним або ремонтним персоналом одноосібно або двома особами, що мають кваліфікаційну групу допуску не нижчу заIII.
19. Замінювати плавкі вставки запобіжників, що згоріли, при наявності рубильників треба після зняття напруги.
20. Якщо напругу зняти неможливо (на групових щитах, зборках) замінювати плавкі вставки запобіжників під напругою потрібно в запобіжних окулярах, діелектричних рукавицях, користуючись діелектричними кліщами. До цих робіт допускають кваліфікованих електромонтерів тільки зIV групою допуску.
Вмикання і вимикання на зборках і щитах, де ця операція утруднена, мають виконувати дві особи, з яких одна повинна мати кваліфікаційну групу допуску не нижчу заIII.
21. Щоб запобігти помилковій подачі напруги до місця робіт, вживають таких заходів: вивішують на приводах розмикачів або рубильниках плакати: «Не вмикати — працюють люди», в установках до 1000 В використовують ізолюючі прокладки в рубильниках, автоматах і т. д.
22. У порядку поточної експлуатації можуть виконуватися: ремонт освітлювальної апаратури і заміна ламп (при знятій напрузі); догляд за щітками та їх заміна на електродвигунах, догляд за кільцями й колекторами електричних машин, заміна пробкових запобіжників тощо.
Роботи, що проводяться в порядку поточної експлуатації, може виконувати особа, що має кваліфікаційну групу не нижчу заIII.
V.Електричне освітлення
23. Штепсельні розетки на 12... 36 В повинні відрізнятися від розеток на 127... 220 В, вилки для розеток на 12... 36 В не повинні підходити до розеток на 127...220 В.
24. Гвинтові гільзи патронів для ламп у мережах, де обов'язково треба заземляти корпуси світильників на нульовий провід, мають приєднуватись до нульового, а не до фазного проводу.
25. Переносні світильники напругою 12... 36 В приєднують до переносних знижувальних трансформаторів за допомогою гнучких шлангових проводів.
26. Випробування і вимірювання опору ізоляції проводів, кабелів і заземлюючих пристроїв виконують не рідше як один раз на три роки.
27. Випробування ізоляції стаціонарних трансформаторів з вторинною напругою 12... 36 В проводять не рідше як один раз на рік, переносних трансформаторів — один раз на три місяці.
28. Випробовувати ізоляцію силових кабелів, силових та освітлювальних електропроводок дозволяється мегомметром на напругу 2500 В.
29. Опір ізоляції силових та освітлювальних електропроводок повинен бути не меншим як 0,5 МОм.
30. Якщо знято плавкі вставки, опір ізоляції вимірюється на ділянці між сусідніми запобіжниками або за останніми запобіжниками між будь-яким проводом і землею, а також між двома будь-якими проводами. Під час вимірювання опору в силових колах повинні бути вимкнені електроприймачі, а також апарати, прилади і т. д.
VI.Заземлення електроустановок
31. Щоб забезпечити безпеку людей відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), необхідно побудувати заземлюючі пристрої і до них надійно приєднати металеві частини електроустановок і корпуси електрообладнання, які внаслідок пошкодження ізоляції можуть бути під напругою.
Роботи в електроустановках із заземленою нейтраллю (380/220 В) виконують у більш небезпечних умовах, оскільки доторкування до струмоведучих частин і конструкцій, що перебувають під напругою внаслідок пошкодження ізоляції, призводить до ураження струмом фазної напруги.
32. Заземлення електроустановок необхідно виконувати:
а) при напрузі 500 В і вище — в усіх випадках;
б) при напрузі понад 36 В змінного струму і 110 В постійного струму — в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх електроустановках.
Заземлення електроустановок не потрібне при номінальних значеннях напруги 36 В і нижче змінного струму та 110 В і нижче постійного струму в усіх випадках, за винятком вибухонебезпечних установок.
До частин, що мають заземлитися, належать:
а) корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників тощо;
б) приводи електричних апаратів;
в) вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів і трансформаторів місцевого освітлення на напругу 36 В, а також корпуси останніх;
г) каркаси розподільних щитів, щитів керування, шаф, металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві кабельні конструкції, металеві корпуси кабельних муфт, металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів, металеві оболонки проводів, стальні труби електропроводки та інші металеві конструкції електрообладнання;
д) металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів.
33. В електроустановках з глухим заземленням нейтралі у разі замикання на землю має забезпечуватись надійне автоматичне вимикання пошкоджених ділянок мережі.
34. В електроустановках напругою до 1000 В з глухим заземленням нейтралі повинен бути обов'язково металевий зв'язок корпусів електрообладнання із заземленою нейтраллю джерела живлення, який виконується нульовим проводом або за допомогою заземлюючих провідників, прокладених разом або в безпосередній близькості до фазних.
35. В електроустановках з глухим заземленням нейтралі забороняється заземлювати корпуси електрообладнання без здійснення металевого зв'язку з нейтраллю трансформатора.
У колі нульових проводів, якщо вони одночасно використовуються для заземлення, не повинно бути роз'єднувальних апаратів і запобіжників.
36. В електроустановках з ізольованою нейтраллю, що мають напругу понад 36 В, повинна передбачатися можливість виявлення і швидкого відшукання замикань на землю за допомогою пристроїв контролю ізоляції. Використовувати «землю» як фазний або нульовий провід в електроустановках напругою до 1000 В забороняється, бо це може призвести до уражень електричним струмом.
37. Кожна заземлювана установка повинна приєднуватись до заземлювача або до заземлюючої магістралі за допомогою окремого відгалуження.
Послідовно вмикати в заземлюючий провідник кілька заземлюваних частин забороняється.
Приєднання заземлюючих провідників до заземлювачів повинно виконуватись зварюванням, а до корпусів апаратів, машин і т. п.— зварюванням або надійним болтовим з'єднанням.
Кінці заземлюючих гнучких провідників, що використовуються для приєднання до корпусів апаратів, машин тощо, повинні мати приварені наконечники.
Заземлюючі провідники, розміщені в приміщеннях, повинні бути доступними для огляду.
Ця вимога не стосується нульових жил і металевих оболонок кабелів, трубопроводів захованої електропроводки, а також провідників заземлення, прокладених у трубах.
38. Поточний ремонт заземлюючих пристроїв проводять не рідше як один раз на рік.
До нього входить перевірка стану елементів заземлюючого пристрою, перевірка наявності кола між контуром заземлення і заземлюючими елементами, вимірювання опору заземлюючого пристрою (для підстанції не рідше як один раз на три роки).
39. Максимально допустиме значення опору заземлюючих пристроїв електроустановок напругою до 1000 В дорівнює 4 Ом.
40. Капітальний ремонт заземлюючого пристрою виконується в строки, встановлювані відповідальним за електрогосподарство.
Повний опір петлі «фаза—нуль» в установках з глухим заземленням нейтралі перевіряється після закінчення монтажних робіт перед допущенням установки в експлуатацію і не рідше як один раз на п'ять років після введення.
41. Значення опору повинно бути таким, щоб при замиканні між фазами і заземлюючими провідниками виникав струм короткого замикання, що перевищує не менш ніж у 3 рази номінальний струм найближчої плавкої вставки або в 1,5 раза — струм відмикання максимального розчіплювача відповідного автоматичного вимикача.
42. Як заземлюючі провідники можуть використовуватись:
а) металеві конструкції будівель (ферми, колони тощо);
б) стальні труби електропроводок;
в) алюмінієві оболонки кабелів;
г) у будівлях — стальні круглі провідники діаметром не менше ніж 5 мм;
д) у будівлях — прямокутні провідники перерізом не менш як 24 мм2;
е) голі мідні або алюмінієві провідники при відкритому прокладанні відповідно перерізом 4 і 6 мм2;
є) ізольовані проводи мідні або алюмінієві відповідно перерізом 1,5i 2,5 мм2;
ж) заземлюючі жили кабелів і багатожильних проводів у спільній захисній оболонці з фазними жилами мідними або алюмінієвими відповідно перерізом 1 і 1,5 мм2.
VII.Використання захисних засобів в електроустановках
43. Для безпечного виконання робіт і операцій під час обслуговування електроустановок потрібно використовувати захисні засоби, їх поділяють на основні й додаткові.
44. Основними захисними ізолюючими засобами в електроустановках до 1000 В є діелектричні рукавиці, інструмент з ізолюючими ручками і покажчики напруги, що працюють на принципі протікання активного струму.
45. Додатковими захисними засобами в електроустановках до 1000 В є діелектричні калоші, діелектричні гумові килимки та ізолюючі підставки.
Наявність у комплекті того чи іншого захисного засобу визначається необхідністю його використання відповідно до правил безпеки.
46. Перед кожним використанням захисного засобу персонал зобов'язаний:
а) перевірити його справність і відсутність зовнішніх пошкоджень, почистити і витерти пил; гумові рукавиці перевірити, чи немає проколів;
б) перевірити за штампом, для якої напруги допустиме використання даного захисного засобу і чи не закінчився термін його періодичного випробування.
Забороняється користуватися захисними засобами, у яких закінчився термін випробування, бо такі засоби вважаються непридатними.
47. Захисні засоби, що перебувають в експлуатації, повинні проходити випробування в такі терміни:
покажчики напруги, що працюють на принципі протікання активного струму,— один раз на рік, напругою 1 кВ протягом 1 хв;
інструмент з ізолюючими ручками — один раз на рік, напругою 2 кВ протягом 1 хв;
рукавиці гумові діелектричні — один раз на 6 місяців, напругою 2,5 кВ протягом 1 хв;
калоші гумові діелектричні — один раз на рік, напругою 3,5 кВ протягом 1 хв.
48. Кожна електроустановка повинна забезпечуватись запобіжними плакатами, що попереджують про небезпеку при наближенні до частин, які перебувають під напругою, забороняють оперувати комутаційними апаратами, якими може подаватись напруга на місце, відведене для робіт, повідомляють працюючий персонал про місце, підготовлене до роботи, і нагадують про вжиті заходи.
49. Залежно від призначення плакати поділяють на:
а) застережні — «Під напругою — небезпечно для життя»;
б) заборонні — «Не вмикати — працюють люди»;
в) дозволяючі — «Працювати тут»;
г) нагадуючі — «Заземлено».
Плакати можуть бути постійними й переносними. Переносні треба виготовляти з ізоляційного матеріалу, а постійні — з листового металу або пластичних матеріалів.
50. Для захисту людей, які працюють на вимкнених струмоведучих частинах обладнання або електроустановці, від ураження електричним струмом у разі помилкової подачі напруги на вимкнену дільницю повинне використовуватись переносне заземлення.
51. Проводи для закорочування і для заземлення повинні виготовлятися з гнучких мідних жил і мати переріз не менший за 25 мм2.
VIII.Способи оживлення потерпілого від
ураження електричним струмом
52. Як установлено численними дослідженнями, небезпека електричного струму полягає в тому, що внаслідок проходження через тіло людини фібріляційного струму, зумовленого прикладанням різниці потенціалів, відбувається судорожне скорочення м'язів, у тому числі м'язів, що здійснюють дихальний рух грудної клітки і роботу серця.
Внаслідок порушення нормальної роботи серця або диханя чи того й другого одночасно настає смерть. Фібріляційним струмом, що, безумовно, призводить до смертельного ураження людини, вважається струм силою 0,1 А. Сила струму визначається не тільки значенням напруги, а й опором тіла людини в момент доторкування до струмоведучої частини.
53. Сучасні методи оживлення організму передбачають два основних прийоми, які слід застосувати негайно після встановлення факту відсутності дихання і пульсу у потерпілого від ураження електричним струмом:
а) штучне дихання ритмічним вдуванням повітря із свого рота в рот або в ніс потерпілого (10-12 разів за хвилину);
б) підтримання у потерпілого штучного кровообігу непрямим (закритим) масажем серця. Для цього стискують м'яз серця ритмічними натисканнями на передню стінку грудної клітки в її нижній третині (60-70 разів за хвилину).
Ні в якому разі не можна натискувати нижче від краю грудини на м'які тканини, цим можна пошкодити розміщені в черевній порожнині органи.
Слід також уникати натискання на кінці ребер, бо не може призвести до їх перелому.
В оживленні беруть участь дві особи, у крайньому разі допомогу може подати й одна людина, яка по черзі проводить штучне дихання і масаж серця (див. Правила).
IX.Порядок розслідування тяжких, групових і смертельних
нещасних випадків електротравматизму
54. На підставі Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, введеного в дію з 1 липня 1966 р., про всі тяжкі, групові й смертельні нещасні випадки від електротравматизму керівник організації, де стався нещасний випадок, зобов'язаний негайно повідомити в інспекцію з енергонагляду районного енергетичного управління, яка здійснює енергонагляд за даною організацією, і технічному інспекторові праці.
55. Технічний інспектор праці та інженер енергонагляду з участю залучених до розслідування представників адміністрації й комітету профспілкової організації даної установи негайно розслідують і в 7-денний строк складають акт про нещасний випадок.
Такий порядок затверджений Держенергонаглядом і погоджений з відділом охорони праці ВЦРПС 19 вересня 1968 р.
X.Електробезпека під час виконання окремих робіт
56. Напруга електроінструмента і переносних електричних світильників не повинна бути:
а) вищою за 220 В — у приміщеннях без підвищеної небезпеки;
б) вищою за 36 В — у приміщеннях з підвищеною небезпекою і поза приміщеннями.
57. Якщо неможливо забезпечити роботу електроінструмента, що має напругу 36 В, допускається застосовувати електроінструмент на напругу 220 В при наявності пристроїв захисного вимикання або надійного заземлення корпусу електроінструмента з обов'язковим використанням захисних засобів (діелектричні рукавиці, калоші, килимки).
58. Корпус електроінструмента на напругу понад 36 В повинен мати спеціальний затискач для приєднання заземлюючого проводу з розпізнавальним знаком «З» або «Земля».
59. Штепсельні з'єднання, призначені для вмикання електроінструмента і переносних електричних світильників, повинні мати недоступні для доторкування струмоведучі частини і додатковий заземлюючий контакт.
60. У приміщеннях з підвищеною небезпекою дозволяється застосовувати переносні електричні світильники на напругу не вищу за 36 В. У приміщеннях особливо небезпечних і поза приміщеннями дозволяється застосовувати переносні електричні світильники напругою не вищою як 12 В.
61. Перевірка на відсутність замикань на корпус і стану ізоляції проводів, відсутності обриву заземляючої жили (проводу) електроінструмента, переносних електричних світильників, а також ізоляції знижувальних трансформаторів здійснюється мегомметром не рідше як один раз на місяць особою з кваліфікаційною групою не нижчою заIII.
62. Перед видачею на руки електроінструмент повинен бути перевірений на стенді або приладом (типу нормометра) щодо справності заземлюючого проводу і відсутності замикання на корпус.
Для приєднання електроінструмента до мережі використовують шланговий провід.
63. Особам, які користуються електроінструментом, забороняється:
а) передавати електроінструмент іншим особам;
б) розбирати електроінструмент і виконувати будь-які ремонтні роботи (як самого електроінструмента, так і проводів, з'єднань тощо);
в) триматися за провід електроінструмента.
XI.Електричне зварювання
64. Усі електрозварювальні установки з джерелами змінного і постійного струму, призначені для зварювання в особливо небезпечних умовах, повинні бути оснащені пристроями автоматичного вимикання напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В з видержкою часу не більш як 0,5 с.
65. Усі електрозварювальні установки, призначені для роботи в приміщеннях з підвищеною небезпекою і які мають напругу холостого ходу понад 36 В, повинні бути оснащені пристроями автоматичного вимикання напруги холостого ходу або її обмеження до 36 В.
66. Як зворотний провід, що з'єднує зварюваний виріб з джерелом струму, можна використовувати гнучкі проводи, а також, де це можливо, стальні шини будь-якого профілю достатнього перерізу. Використовувати як зворотний провід мережі заземлення, металеві конструкції будинків, комунікацій і незварювальне технологічне обладнання забороняється.
67. Затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується зворотний провід, а також аналогічні затискачі зварювальних випрямлячів і генераторів, у яких обмотки збудження приєднуються до розподільчої електричної мережі без розділювального трансформатора, потрібно заземляти.
68. До роботи на зварювальних апаратах допускаються особи, які мають кваліфікаційну групу допуску не нижчу заII.