12.3.8. Ремонт і очищення вентиляційних пристроїв в цехах, які перероблюють матеріали, що створюють пил, повинні здійснюватися з використанням засобів захисту органів дихання.
12.3.9. Пуск нових систем механічної вентиляції повинен проводитися після їх випробування на санітарно-гігієнічу ефективність. Перед здачею в експлуатацію системи повинні бути забезпечені паспортами та інструкціями, які затверджені головним інженером підприємства.
12.3.10. Пуск устаткування, що виділяє пил та інші шкідливості, допускається тільки після вмикання вентиляційних систем, що обслуговують це устаткування.
12.3.11. Аналіз повітря на запиленість і загазованість повинен здійснюватися за графіком, який затверджений головним інженером підприємства, не менше двох разів на тиждень на динасових заводах і одного разу на тиждень на інших заводах. Місця забору повітря повинні бути погоджені з санітарною і технічною інспекцією праці профспілки.
12.3.12. Все устаткування по переробленню і транспортуванню сипких матеріалів, яке за технологією не може підключатися до аспіраційних систем, повинне укриватися суцільними кожухами і герметично з'єднуватися з захисними завантажувальними і розвантажувальними пристроями. Засипка порошків до тари повинна бути, як правило, механізована і герметизована.
12.3.13. Для зменшення пиловиділення при перевантаженні сипких матеріалів, а також зменшення кількості повітря, яке відсмоктується, і винесення матеріалу в аспіраційну сіть необхідно виконувати такі вимоги:
пересипання матеріалу слід здійснювати через похилі жолоби з мінімально допустимими за умовами транспортування кутами нахилу;
при компановці технологічного устаткування необхідно скорочувати висоту падіння гравітаційних потоків матеріалу, при значній висоті падіння слід застосовувати пристрої для гасіння швидкості матеріалу (установлення вантажних затворів, поперечних гальмових пластин на днище жолобу, влаштування східчастих жолобів, відбивачів, парминів, тощо);
напрям виходу матеріалу з жолобу повинен збігатися з напрямом руху конвеєрної стрічки, а швидкість його повинна бути рівною швидкості переміщення стрічки конвейєра.
12.3.14. В механізованих складах вапна з метою зменшення запиленості повітря не дозволяється одночасно виконувати роботи щодо завантаження і розвантаження.
12.3.15. Для зменшення пиловиділення і просипу при транспортуванні матеріалу стрічковими конвейєрами слід застосовувати:
завантажувальні пристрої, що обмежують шар матеріалу на стрічці по ширині і висоті;
спеціальні роликоопори, які запобігають сходам і перекосам стрічок;
підвищенні кути встановлення роликоопор;
мінімально допустиму відстань між віссями роликоопор в місці завантаження матеріалу на стрічку, в особливих випадках роликоопори необхідно встановлювати на амортизаторах відповідно до технологічних норм;
очищення холостих гілок конвеєрних стрічок, встановлюючи очисники в зоні дії місцевих відсмоктувачів для запобігання вторинних пиловиділень при поверненні уловлюваного продукта в технологічний процес.
12.3.16. Для локалізації пиловиділення необхідно передбачати герметизацію і аспірацію устаткування:
зволоження матеріалів, які переробляються, що допущено технологічними нормами;
відсмоктування повітря з бункерів і влаштування на люках бункерів цільних кришок;
розвантаження бункерів при заповненні конусної частини їх більш чим на одну третину;
прибирання приміщень мокре (вологе) або пилососами.
12.3.17. Технологічне устаткування, при роботі якого можливі виділення шкідливих газів, парів і пилу, повинне конструюватися і поставлятися комплектно з усіма необхідними укриттями і пристроями, що забезпечують надійну герметизацію джерел виділення шкідливостей. Аспіраційні укриття повинні мати вмонтовані місцеві відсмоктування з патрубками для підключення до повітроводних мереж.
Швидкості повітря, яке відсмоктується в місцевих відсмоктуваннях слід застосовувати:
при мелених вогнетривких матеріалах — не більш 1,0 м/с;
при зернистих і кускових вогнетривких матеріалах — не більш 2 м/с.
12.3.18. У молоткових і відцентрових дробарках у торцевих стінках кожуха та в жолобах повинні бути передбачені патрубки з фланцами для підключення труб (байпасів). Переріз обвідної труби повинен бути застосований за умов 0,05 кв.м на 100 т годинної продуктивності. Завантажувальні жолоба повинні забезпечувати подачу матеріалу у напрямку обертання ротора.
12.3.19. Аспіраційні повітроводи слід застосовувати круглого перерізу відповідно до чинних норм (окремі ділянки, у винятковому випадку, допускається застосовувати прямокутного перерізу),що зварені з листової сталі завтовшки 2 мм для діаметра повітроводу — до 1,0 м і 4 мм — для повітроводу вище 1,0 м.
12.3.20. Пристрої для зволоження матеріалу та гідрознепилювання при його дробленні або подрібнюванні повинні бути зблоковані з дробильним або подрібнювальним устаткуванням. Система зволоження повинна автоматично виключатися під час холостої роботи устаткування.
12.3.21. При організації та веденні технологічних процесів, що пов'язані із застосуванням шкідливих речовин, слід дотримуватися вимог безпеки щодо ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".
12.3.22. При перевищеннях у приміщеннях концентрації, яка передбачена санітарними нормами, повинні бути негайно вжиті заходи до ліквідації загазованості.
12.3.23. Шліфовка і різання виробів на верстатах без влаштування пиловідсмоктуючих установок не допускається.
12.3.24. У випадку застосування у технологічному процесі як зв'язуючих речовин формальдегідних смол УКС повинна бути забезпечена повна герметизація устаткування; в приміщенні згідно з вимогами санітарних норм повинні бути влаштовані місцеві відсмоктування і забезпечений необхідний повітрообмін.
12.3.25. В відділеннях приготування розчинів зв'язуючих повинна бути влаштована припливно-витяжна вентиляція з механічною спонукою.
12.3.26. Зберігання речовин, які містять фенол, повинно провадитися відповідно до вимог ГОСТ 9980.5-86 "Материалы лакокрасочные, транспортирование и хранение". Ємкості для таких речовин повинні знаходитися в опалювальних складах, які устатковані припливно-витяжною вентиляцією. Для упакування слід використовувати бочки. Бочки повинні бути закриті пробками, що загвинчуються, з азбестовою або гумовою прокладкою.
12.3.27. Температура зберігання речовин, які містять фенол, в закритих ємкостях повинна бути від мінус 5 градусів Цельсію до пляс 15 градусів Цельсію. Для контролю за температурою в ємкостях повинні бути встановлені термометри.
12.3.28. Гранично допустима концентрація парів фенолу і формальдегіда в складських і у виробничих приміщеннях не повинна перевищувати 0,3 мг/куб.м і 0,5 мг/куб.м.
12.3.29. При роботі з речовинами, що містять фенол, робітники повинні бути забезпечені спеціальним одягом і спеціальним взуттям, на робочому місці необхідно мати протигаз, захисні окуляри. Крім того, повинні застосовуватися пасти для рук.
12.3.30. Склади зберігання матеріалів (чистих оксидів) повинні відповідати вимогам санітарних норм і бути устатковані необхідною вентиляцією і камерами для перетарювання матеріалів.
12.3.31. Відділення приготування і переробки кислот повинні бути обладнані резервною вентиляцією і аварійним освітленням.
12.3.32. При організації і веденні технологічного процесу виробництва теплоізоляційних матеріалів і виробів з них, вміст парів шкідливих речовин і скляного пилу в повітрі робочої зони приміщень не повинен перевищувати гранично допустимих концентрацій щодо ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".
12.3.33. Під час роботи сушильних агрегатів не повинно бути вибивання газів назовні. Сполучення рухомих і нерухомих частин сушильного барабана, двері камер і тунельних сушил повинні бути ущільнені.
12.3.34. В приміщенні тунельних сушил над їх вивантажувальним кінцем повинні бути встановлені зонти, що підключені до аспіраційних систем. Включення аспіраційних систем повинно провадитися автоматично в момент відкриття дверей для вивантаження вагонеток з тунелю.
12.3.35. Шахтна піч повинна бути устаткована газопилоуловлюючими установками.
12.3.36. Електропечі повинні бути устатковані ефективними пристроями для вилучення і обезпилювання димових газів, що відходять.
12.3.37. Засипку теплоізоляційним порошком і звільнення термоящиків з відлитими бруссями від засипки слід провадити усередині герметично закритої установки, яка забезпечена відсмоктуванням.
12.3.38. Вміст шкідливих речовин у випадках при виробничих процесах не повинен викликати збільшення концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів і у водойомах санітарно-побутового водокористування вище гранично допустимих величин, що встановлені "Санітарними нормами".
12.4.1. Рівні вібрацій і шуму, які впливають на робітників, на підприємствах вогнетривкого виробництва повинні відповідати вимогам санітарних норм Мінздраву України і ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности".
12.4.2. Рівні вібрацій на робочих місцях водіїв залізничного транспорту не повинні перевищувати допустимих значень що вказані у "Санитарных нормах по ограничению вибраций на рабочих местах для обслуживающего персонала и пассажиров в подвижном составе железнодорожного транспорта".
12.4.3. Розрахунок фундаментів під устаткування, що створює вібрації, необхідно провадити згідно з СНиП "Нормы проектирования, фундаменты машин с динамическими нагрузками".
12.4.4. Вентилятори, димососи, повітродувки, рівні шуму яких перевищують допустимої норми, повинні бути вміщені у звукоізольовані камери або звукоізолюючі укриття (кожухи),бути обладнані глушниками шуму збоку всмоктування і нагнітання, мати засоби віброізоляції, що запобігають передачі вібрацій трубопроводам і фундаментам.
12.4.5. Дробарки, млини, грохоти, вібраційні пресові установки та інше гучне устаткування повинні бути оснащені засобами зниження шуму або розміщені у звукоізольованих боксах або відокремлені звукоізольованими перегородками чи екранами.
12.4.6. Механізований ручний інструмент (вібротрамбівка, вибійні молотки і ін.) повинен бути оснащений засобами захисту від вібрацій та шуму.
12.4.7. При роботі з ручним віброінструментом повинні застосовуватися віброзахисні рукавиці.
12.5.1. Природне і штучне освітлення повинно бути виконане відповідно до вимог будівельних норм і правил.
12.5.2. Всі виробничі приміщення вогнетривких підприємств повинні мати безпосереднє природне освітлення.
Штучне освітлення повинно застосовуватися:
в приміщеннях, де обслуговуючий персонал повинен знаходитися безперервно;
в затемнених місцях галерей;
в туалетних кімнатах, умивальниках, душових і гардеробних при наявності в них механічної вентиляції або ж при кількості місць в туалетних кімнатах, умивальних і душових не більш 3 і в гардеробних не більш 100.
12.5.3. У виробничих цехах вогнетривких підприємств повинні бути такі види освітлення: робоче, аварійне і евакуаційне.
12.5.4. Робоче освітлення повинно забезпечувати освітленість на робочих поверхнях не нижче нормативної.
Аварійне освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість не менше 5% від нормативної. При системі загального освітлення рівень аварійного освітлення повинен бути не менше 2 лк усередині будівель.
Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітленість на підлозі основних проходів, на землі та на східцях сходів не менше 0,5 лк.
12.5.5. Проектною документацією та інструкціями, затвердженими головним інженером підприємства, повинні бути передбачені заходи щодо обслуговування світильників з метою постійного забезпечення необхідної освітленості робочих місць.
12.5.6. В процесі експлуатації освітлювальних установок повинні провадитися такі види обслуговування:
періодично, не рідше 1 разу на рік, перевірятися рівень освітленості в контрольних точках та рівень загальної освітленості приміщень;
періодично перевірятися наявність стекол, грат, сіток в світильниках, справність виконання світильників спеціального виконання і т.д. в термін, зазначений особою, відповідальною за електрогосподарство;
періодично виконувати очищення ламп і освітлювальної арматури: для приміщень з інтенсивним пиловиділенням (дробильні, помольні, пресові відділення, склади сировини, газогенераторна станція) — 4 рази на місяць; для підприємств з незначним виділенням пилу, кіптю (сушильне відділення, відділення випалу, склади готової продукції) — 2 рази на місяць;
періодично не рідше одного разу в квартал перевірятися справність аварійного і евакуаційного освітлення.
12.5.7. Побілка внутрішніх поверхонь виробничих будівель повинна провадитися: для пильних, пічних і газогенераторних приміщень — не рідше одного разу на рік; для інших приміщень — не рідше одного разу в два місяці.
12.5.8. Світильники, які обслуговуються з переносних драбин, повинні підвішуватися на висоті не більше 4,5 м над рівнем підлоги і не повинні розташовуватися над устаткуванням і стрічками конвейєрів. У випадку, коли обслуговування світильників з драбин утруднене, повинні бути влаштовані спеціальні площадки.
Для обслуговування світильників, розташованих над кранами або кран-балками, на підприємствах, що будуються та реконструюються, повинні бути передбачені спеціальні площадки.
12.5.9. На складах готової продукції та у відділеннях тунельних печей, у яких немає мостових кранів, обслуговування світильників повинно провадитися з пересувних вишок, колисок та інших пристосувань.
Пересувні вишки повинні бути обладнані площадками з перилами, виконаними згідно п. 4.2.7 цих Правил. Для доступу на майданчики повинні бути передбачені відповідно сходи (скоби).
12.5.10. На підприємствах повинні бути розроблені та затверджені головним інженером місцеві інструкції по упорядкуванню світильників з метою забезпечення необхідної освітленості робочих місць.
12.6.1. Транспортування, зберігання, облік і робота з радіоактивними речовинами повинні провадитися з дотриманням вимог ОСП-72/87 "Основные санитарные правила работы с радиоактивными веществами и другими источниками ионизирующих излучений" і ДНАОП 0.00-1.25-73 "Правила безпечного транспортування радіоактивних речовин ПБТРВ-73".
12.6.2. Кожне вогнетривке підприємство повинно провадити вхідний контроль надходячої сировини і вихідний контроль продукції, що виробляється постійно за допомогою радіоактивних приладів і вибірково — за допомогою радіометричної апаратури (або мати сертифікат радіаційної якості матеріалу (продукції), який щорічно поновлюється і видається спеціалізованою лабораторією).
12.6.3. Умови використання у вогнетривкому виробництві корисних копалин з підвищеною природною радіоактивністю повинні визначатися за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.
12.6.4. Вимоги до придбання, постачання, розміщення, встановлення та експлуатації радіонуклідних приладів регламентуються Санітарними правилами будови і експлуатації радіоізотопних приладів.
12.6.5. До одержання джерел випромінювання повинні бути визначені і вивчені особи, які будуть працювати з цими джерелами (категорії А і Б), а також особи, які відповідають за радіаційну безпеку, облік і зберігання джерел випромінювання. Одночасно повинні бути розроблені правила внутрішнього розпорядку, що визначають обов'язки персоналу, який обслуговує ізотопні прилади.
12.6.6. Вибір і закладення радіоактивних речовин повинні провадитися з обліком часу служби об'єкту, який експлуатується, з тим, щоб до моменту ремонту активність закладених речовин не перевищувала допустимі норми.
У випадку ремонту об'єкту, який експлуатується, раніше часу періоду напіврозпаду радіоактивної речовини повинні застосовуватися спеціальні захисні заходи і засоби (захисні екрани, маніпулятори тощо).
Спосіб і порядок закладення радіоактивних препаратів повинні бути завчасно розроблені та затверджені головним інженером підприємства за погодженням з органами санітарного нагляду.
12.6.7. На кожному радіонуклідному приладі повинно бути нанесено знак радіаційної небезпеки згідно чинного стандарту.
12.6.8. Ремонт блоків, перезарядження (розрядження) приладів, монтаж і демонтаж апаратів та установок з радіоактивними джерелами повинні провадитися спеціалізованими організаціями, що мають дозвіл місцевих органів санітарного нагляду на проведення цих робіт.
12.6.9. Постійні робочі місця повинні знаходитися на відстані не менш 1 м від радіоізотопного приладу.
Провадити будь-які роботи в зоні пучка випромінювання забороняється.
12.6.10. На підприємствах, що експлуатують радіоізотопні прилади, повинен бути визначений перелік осіб, які віднесені до категорій А і Б.
12.6.11. У період проведення ремонту або модернізації устаткування, на якому встановлені блоки джерел випромінювання, особа, яка відповідає за облік і зберігання радіоізотопних приладів, повинна здійснювати контроль за переміщенням і збереженням блоків джерел випромінювання.
12.6.12. Блоки джерел випромінювання радіоізотопних приладів, необхідність використання яких відпала або ж ті, що у подальшому не можуть експлуатуватися, повинні бути демонтовані. Роботи по демонтажу повинні виконуватися спеціалізованою організацією і за погодженням з місцевими санітарно-епідеміологічними станціями.
13.1. Особи, винні у порушенні цих Правил, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
13.2. За безпечність конструкції, правильність вибору матеріалу, якість виготовлення, монтажу, налагодження, ремонту і технічного діагностування, а також відповідність об'єкта цим Правилам відповідає підприємство, установа, організація (незалежно від форм власності та відомчої належності), що виконує відповідні роботи.
13.3. Керівники підприємств, установ, організацій та інші посадові особи несуть персональну відповідальність за виконання вимог Правил в межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків, згідно з чинним законодавством.