7.6. Роботи на висоті
7.6.1. Під час виконання експлуатаційних і ремонтних робіт на висоті слід додержуватися вимог Інструкції з охорони праці під час виконання робіт на висоті з використанням спеціальних страхувальних засобів, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.10.2003 № 190, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за № 970 / 8291
(далі - ДНАОП 0.00-5.28-03), а також вимог цього підрозділу.
7.6.2. Електромонтажні роботи на висоті необхідно виконувати відповідно до Інструкції з охорони праці під час виконання електромонтажних робіт на висоті, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 254, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за № 618/5809 ( далі - ДНАОП 0.00-5.26-01).
7.6.3. Роботи на висоті та верхолазні роботи відносять до робіт підвищеної небезпеки і виконують за нарядом-допуском під контролем безпосереднього керівника робіт з додержанням заходів, які забезпечують безпечне виконання робіт.
7.6.4. Для забезпечення безпеки під час виконання робіт на висоті і верхолазних робіт слід використовувати ССЗ відповідно до ДНАОП 0.00-5.28-03.
7.6.5. Перед початком проведення верхолазних робіт на вантовому переході магістрального аміакопроводу через водну перешкоду працівники повинні:
пройти інструктаж, вивчити документи, що регламентують технологію виконання верхолазних робіт (технологічну карту провадження верхолазних робіт, схему стропування, наряд-допуск тощо);
оглянути необхідні для роботи інструменти, обладнання, а також ССЗ з занесенням результатів огляду до журналу за формою, наведеною у ДНАОП 0.00-5.2-03;
надіти спецодяг, захисну каску, скласти інструмент, матеріали та пристрої у транспортувальний рюкзак і за вказівкою відповідального приступити до виконання верхолазних робіт.
7.6.6. Під час виконання верхолазних робіт слід керуватися технологічними картами провадження робіт.
Форма технологічної карти наведена у додатку 6.
7.6.7. Огляд конструкцій вантових переходів через водні перешкоди допускається проводити без оформлення наряду - допуску,але з оформленням технологічної карти безпечного проведення верхолазних робіт і занесенням результатів огляду до журналу рапортів.
Форма журналу рапортів наведена у додатку 7.
7.6.8. Ремонтні роботи на вантових переходах (верхолазні) слід виконувати з оформленням наряду - допуску за формою, наведеною у додатку 1.
7.6.9. Не дозволяється робота на висоті під час туману, грози, дощу, ожеледиці і вітру силою 6 балів(12 м/с)і більше.
7.6.10. Подавати будь-які предмети працюючому на висоті слід тільки за допомогою мотузки. Предмет, який необхідно підняти нагору, прив’язують до середини мотузки, один кінець якої тримає працівник, що перебуває нагорі, а другий – той, що перебуває внизу, щоб запобігти розхитуванню предмета. Дрібні предмети слід піднімати у тарі (відро, ящик) з заповненням нижче борту на 100 мм.
7.6.11. Підняті нагору матеріали і вироби слід негайно закріпити або скласти таким чином, щоб уникнути перекидання або падіння.
7.6.12. Після закінчення верхолазних робіт необхідно оглянути інструмент, обладнання, ССЗ і передати їх на зберігання відповідальній особі.
7.7. Вимоги до безпеки під час роботи з електроінструментом,
переносними електричними світильниками
7.7.1. Під час роботи з електроінструментом і переносними електричними світильниками слід виконувати вимоги ДНАОП 0.00-1.21-98 і цього підрозділу.
7.7.2. Електроінструмент за умовами безпеки підрозділяють на класи:
І – електроінструмент, у якого всі деталі, що знаходяться під напругою, ізольовані і штепсельна вилка має заземлювальний контакт.
ІІ – електроінструмент, у якого всі деталі знаходяться під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію. Цей електроінструмент не має пристрою заземлення.
Номінальна напруга для електроінструментів класів І і ІІ та постійного струму повинна бути не більше 220 В; 380 В –для інструмента змінного струму.
ІІІ – електроінструмент з номінальною напругою не більше 42 В, у якого ні внутрішні, ні зовнішні кола не знаходяться під іншою напругою. Електроінструмент класу ІІІ призначений для живлення від безпечної наднизької напруги.
7.7.3. До роботи з електроінструментом допускають осіб не молодше 18 років, які пройшли медогляд, навчання, перевірку знань з безпечного виконання робіт з застосуванням електроінструмента та інструктаж з охорони праці, а також мають відповідну групу з електробезпеки.
7.7.4. До роботи з електроінструментом класу І у приміщеннях з підвищеною небезпекою і поза приміщеннями допускаються працівники з ІІ групою електробезпеки, а у приміщеннях без підвищеної небезпеки – з І групою.
7.7.5. Доступні для дотику металеві деталі електроінструмента класу І, які можуть опинитися під напругою у разі пошкодження ізоляції, повинні бути з’єднані з заземлювальним затискачем.
7.7.6. Електроінструмент класів ІІ і ІІІ не заземлюють.
7.7.7. Заземлення корпусу електроінструмента виконують за допомогою спеціальної жили живильного кабелю, яка не повинна водночас бути провідником робочого струму.
Використовувати з цією метою нульовий провідник не дозволяється.
7.7.8. Штепсельна вилка повинна мати відповідну кількість робочих і один заземлювальний контакт. Конструкція вилки повинна забезпечувати випереджаюче замикання заземлювального контакту під час включення і більш пізнє розмикання його під час виключення.
7.7.9. Конструкція штепсельних вилок електроінструмента класу ІІІ повинна робити неможливим з’єднання їх з розетками на напругу більше 42 В.
7.7.10. Відповідальних осіб за збереження, видачу й перевірку елек-троінструмента роботодавець повинен призначати наказом.
7.7.11. Під час видачі електроінструмента відповідальна особа за його збереження і справність у присутності працівника повинна перевірити:
комплектність і надійність кріплення деталей;
справність деталей корпусу, рукоятки та кришок щіткотримачів, наявність захисних кожухів та їх справність (зовнішнім оглядом);
надійність роботи вимикача;
задовільну роботу на холостому ході.
В електроінструмента класу I перевіряють справність кола заземлення між його корпусом і заземлювальним контактом штепсельноївилки.
Не дозволяється видавати для роботи електроінструмент,який не відповідає переліченим вимогам або з простроченою датою періодичної перевірки.
7.7.12. Спецодяг працівника не повинен мати звисаючих зав’язок. Довге волосся повинне бути прибране під шапочку. Підлога у зоні роботи з електроінструментом повинна бути сухою, чистою, без сторонніх предметів.
7.7.13. Під час роботи з електроінструментом класу І застосування засобів індивідуального захисту (діелектричних рукавиць, калош, килимків тощо) є обов’язковим, у такому разі, якщо:
тільки один електроінструмент одержує живлення від роздільного транс-форматора безпеки;
електроінструмент одержує живлення від перетворювача струму з окремими обмотками;
електроінструмент одержує живлення через захисно-вимикальний пристрій.
7.7.14. У приміщеннях без підвищеної небезпеки ураження працюючих електричним струмом необхідно застосовувати діелектричні рукавиці, а у приміщеннях зі струмопровідними підлогами – також і діелектричні калоші або килимки.
7.7.15. Не дозволяється вилучати стружку або ошурки під час роботи електроінструмента. Стружку і ошурки слід вилучати спеціальними крючками або щітками після повної зупинки електроінструмента.
7.7.16. У посудинах, апаратах та інших металевих спорудах в умовах обмеженої можливості пересування і виходу з них дозволяється працювати з електроінструментом класів І і ІІ за умови, що тільки один електроінструмент живиться від автономної моторгенераторної установки, роздільного трансформатора безпеки або перетворювача частоти з окремими обмотками, а також з електроінструментом класу ІІІ. У цьому разі джерело живлення (трансформатор, перетворювач тощо) треба розміщувати поза вказаними посудинами, а вторинне коло джерела живлення не треба заземлювати.
7.7.17. Під час перенесення електроінструмента з одного робочого місця на інше, а також під час перерви в роботі і після її закінчення електро-інструмент обов’язково повинен бути відключений від мережі штепсельною вилкою.
7.7.18. Не дозволяється продовження роботи з електроінструментом у разі появи ознак його несправності або якщо працюючий з ним раптом відчув хоча б слабку дію електроструму: в обох випадках робота повинна бути негайно припинена, а несправний електроінструмент зданий для перевірки і ремонту.
7.7.19. Переносні ручні електричні світильники повинні мати захисну сітку, крючок для підвішування і шланговий провід з вилкою; сітка повинна бути закріплена на рукоятці гвинтами або хомутами. Патрон повинен бути вмонтований в корпус світильника так, щоб струмопровідні частини патрона і цоколя лампи були недоступні для дотику.
7.7.20. Вилки напругою 12 і 42 В не повинні підходити до розеток напругою 127 і 220 В. Штепсельні розетки напругою 12 і 42 В повинні відрізнятися від розеток напругою 127 і 220 В.
7.7.21. Під час проведення робіт у зонах з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом застосовують електричні світильники напругою не більше 42 В.
7.7.22. Як джерело живлення світильників на напругу не більше 42 В застосовують знижувальні трансформатори або акумуляторні батареї.
7.7.23. Під час виконання робіт у особливо несприятливих умовах (у колодязях, на сальникових пристроях підводних переходів) застосовують ручні вибухозахищені світильники напругою12 В.
7.7.24. Під час роботи з переносними світильниками електролампа і шнур не повинні торкатися гарячих, вологих і масних поверхонь. Працювати зі світильниками слід обережно, уникаючи ударів об тверді предмети.
7.7.25. Якщо під час роботи виявляється несправність електролампи, шнура або трансформатора, необхідно замінити їх справними, спочатку відключивши їх від мережі.
Ремонт світильників повинен виконуватися у майстерні.
7.7.26. Брати лампу або торкатися шнура живлення спітнілими руками або руками в мокрих рукавицях, користуватися несправною лампою не дозволяється.
7.8. Допуск інших підприємств до виконання робіт в охоронній зоні магістрального аміакопроводу і його об’єктів
7.8.1. Підприємства, комунікації, яких розміщені в одному технічному коридорі з магістральним аміакопроводом або вони пересікають магістральний аміакопровід , до проведення земляних робіт в охоронній зоні магістрального аміакопроводу повинні одержати письмову згоду власника аміакопроводу відповідно до пункту 12 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747.
7.8.2. Для отримання письмової згоди підприємство повинно звернутися до власника аміакопроводу не пізніше ніж за 5 діб до передбачуваного терміну початку робіт.
7.8.3. До початку роботи в охоронній зоні магістрального аміакопроводу і його об’єктів підприємство повинно розробити заходи, що забезпечують безпеку виконання робіт і цілість об’єктів діючого магістрального аміакопроводу.
При цьому повинні бути передбачені:
порядок виконання робіт;
місця переїзду будівельних машин і транспорту через діючий трубопровід і кабельні лінії, а також упорядкування переїздів через них;
заходи щодо попередження просідання ґрунту під час розроблення поблизу діючого трубопроводу та під час заглиблювання нижче рівня його закладення;
запобіжні заходи щодо забезпечення безпечного виконання робіт (зниження тиску у діючому трубопроводі, зазначення місць ручного шурфування, способів позначення осі трубопроводу тощо).
7.8.4. Допуск працівників підприємств, які виконують будівельно-монтажні та інші роботи на умовах договору - підряду на території об’єктів магістрального аміакопроводу, дозволяється тільки після оформлення акта-допуску за формою, наведеною у додатку 2.
7.8.5. Відповідно до Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747, землекористувачі використовують землі над підземним магістральним аміакопроводом з додержанням заходів щодо збереження магістрального аміакопроводу і його споруд (СПС, переходів, станцій катодного захисту, протипожежних споруд, кабелю зв’язку та ін.).
7.8.6. Польові сільськогосподарські роботи в охоронних зонах магістрального аміакопроводу дозволяється виконувати після попереднього по-відомлення підприємства про початок посівної або збиральної кампанії.
7.8.7. Під час виконання сільськогосподарських робіт в охоронній зоні магістрального аміакопроводу і його об’єктів не дозволяється обробляти ґрунт глибше 0,3 м, а на орних землях – глибше 0,45 м.
7.8.8.Ваварійних випадках, які вимагають термінових ремонтно-відновлювальних робіт на комунікаціях і спорудах інших організацій, розміщених в охоронній зоні об'єктів магістрального аміакопроводу, дозволяється проводити ремонтні роботи без отримання відповідного допуску підприємства за умови виконання таких вимог:
негайно інформувати підприємство про аварію, що сталася;
земляні роботи виконувати тільки в присутності представника підприємства, який зобов’язаний вказати місцезнаходження аміакопроводу і проконтролювати виконання заходів щодо забезпечення його цілості.
7.9. Вантажно-розвантажувальні роботи
7.9.1. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати відповідно до вимог Інструкції з охорони праці під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт в електромонтажному виробництві, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2001 року № 254, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20 липня 2001 року за № 619/5810, Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25 вересня 1995 року № 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 року за № 372/908, державного стандарту СРСР “ССБТ.Процессы перемещения груза на предприятиях. Общие требования безопасности“,затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 29 квітня 1980 року № 1973 (із змінами) (далі - ГОСТ 12.3.020-80), і цього підрозділу.
7.9.2. До вантажно-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодше 18 років, які не мають медичних протипоказань до виконання даного виду робіт, пройшли інструктаж і перевірку знань у встановленому порядку.
7.9.3. До такелажних і стропальних робіт, навантажування і розвантажування небезпечних, великогабаритних вантажів, вантажів великої ваги допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання, мають посвідчення на право виконання зазначених робіт.
7.9.4. Перед початком вантажно-розвантажувальних робіт виконавці повинні:
ознайомитися з умовами, характером та обсягом майбутніх робіт;
у відповідального керівника пройти цільовий інструктаж про специфічні властивості вантажу, безпечні прийоми і методи праці, необхідні засоби захисту, місця розташування засобів зв’язку;
надягти спецодяг і спецвзуття, відповідні до умов роботи;
засоби індивідуального захисту і перевірити їх справність;
підготувати і перевірити справність механізмів, пристроїв, засобів пожежогасіння, необхідних при виконанні майбутньої роботи;
виконати заходи, що забезпечують безпеку, зазначені у наряді-допуску (якщо виконувані роботи відносяться до робіт підвищеної небезпеки).
7.9.5. Під час навантажування і розвантажування труб необхідно додержуватися таких вимог:
а) уживати заходів проти довільного скочування їх зі штабелів, для чого слід установлювати підпори і кріплення з обох боків;
б) улаштовувати два накати (ручне навантажування слід виконувати за допомогою накатів, ручне розвантажування – шляхом скочування з боку навантажування або розвантажування);
в) під труби, що лежать у штабелі, підкладають клини, які перешкоджають скочуванню усього ряду труб під час розвантажування;
г) застосовувати спеціальні захвати (під час ведення робіт за допомогою крана);
ґ) огороджувати місце проведення робіт або захищати його від доступу сторонніх осіб.
7.9.6. Щоб запобігти зсуванню труб у дорозі, слід рівномірно розміщувати труби за всією площею кузова автомобіля і міцно прив’язувати їх до кузова.
7.9.7. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт робітникам не дозволяється:
вмикати двигун автомобіля;
виконувати роботу, якщо несправні підлога, борти або запори кузова;
сідати на борт кузова, стояти на підніжці;
користуватися зв’язувальною мотузкою з потертими місцями і вузлами;
перебувати в кабіні, кузові автомобіля, причепі або напівпричепі під час навантажування вантажів за допомогою механізмів;
відкривати борти автомобіля, перебуваючи у кузові.
7.9.8. Навантажування і вивантажування тари (скляних ємностей) з кислотами, лугами та іншими речовинами проводити у міцних корзинах або обрешітках. Роботу повинні виконувати двоє робітників, яких забезпечено відповідними засобами індивідуального захисту.
Не дозволяється переносити тару з токсичними речовинами на спині, плечах або перед собою, а також нахиляти її, тому що в неї може бути залишок шкідливої речовини.
7.9.9. Переміщення ємностей з кислотами, лугами та іншими небезпечними речовинами допускається на спеціальних візках або носилках з гніздами. Бочки, барабани та ящики переміщувати тільки на візках.
7.9.10. Розлиті кислоти, луги, легкозаймисті і горючі рідини слід прибирати в протигазах відповідної марки.
7.9.11. Розлиту агресивну рідину необхідно нейтралізувати, місце розливу засипати піском, який потім прибрати у спеціально відведене місце. Промити місце розливу водою.
Біля місць навантажування і розвантажування кислот, лугів та інших шкідливих речовин повинні бути вода, нейтралізуючі речовини, пісок.
7.9.12. Під час переміщування вантажів за допомогою вантажопідйомних механізмів слід:
перед початком роботи оглянути знімні вантажозахватні пристрої (стропи, ланцюги тощо) і тару, впевнитися в їх справності і наявності клейм або бирок. Працювати тільки в рукавицях;
упевнитися в наявності таблички з зазначенням вантажопідйомності механізму і термінів його опосвідчення. Не підіймати вантаж недозволеної ваги, не застосовувати в роботі вантажопідйомні механізми, які не пройшли опосвідчення або з терміном опосвідчення, що минув;
вибирати вантажозахватні пристрої відповідно до ваги вантажу, слідкувати, щоб кут між вітками не був більше 90?;
під час обв’язування вантажу чалкові канати і ланцюги накладати на основний масив так, щоб виключалася можливість випадання вантажу або його частин і забезпечувалося стійке положення під час переміщування вантажу. Канати і ланцюги накладати без вузлів і петель;
стропування вантажів необхідно виконувати шляхом зачеплення стропів за монтажні петлі або рами. За відсутності петель або рами вантаж слід обв’язувати у центрі ваги чалковим канатом;
довгомірі вантажі (труби, колоди тощо) слід стропувати не менше ніж у двох точках або двома стропами за допомогою спеціальних траверс;
крюки стропа повинні входити в монтажні петлі на всю величину зіву. Не можна допускати, щоб крюк був закріплений за монтажну петлю (рим, цапфу) лише кінцем, це може спричинити зривання вантажу під час підіймання.
7.9.13. При користуванні вантажопідйомними механізмами необхідно контролювати стійкість положення вантажу: підпори, стійки, прокладки, клини, які забезпечують стійке положення вантажу, їх можна прибирати тільки після закінчення стропування і натягування стропувальних канатів (тросів). Перш ніж від’єднати стропи, необхідно упевнитися, що вантаж поставлено стійко.
7.9.14. Під час проведення робіт не дозволяється підтримувати, розвертати і направляти вантаж, який переміщують, безпосередньо руками. Ці роботи слід проводити за допомогою відвідного крюка або мотузки, прикріпленої до вантажу.
7.9.15. Не дозволяється залишати у підвішеному стані піднятий вантаж, а також перебувати в зоні вантажу, що підіймається (опускається).
7.9.16. Не дозволяється присутність осіб, які не мають безпосереднього відношення до цих робіт, і пересування людей та транспортних засобів у зонах можливого обвалювання і падіння вантажів.
7.9.17. Вантажопідйомні роботи з використанням кранів у зоні повітряних ліній електропередавання виконуються відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 і Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 6 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451 (НАОП 1.1.10-1.01-97).
7.9.18. Роботавантажопідіймального крана на відстані менше 40 м від крайнього проводу лінії електропередавання напругою більше 42 В повинна провадитися тільки за нарядом-допуском за формою, наведеною у додат-
ку 8.
7.9.19. Наряд - допуск виписується у двох примірниках: перший видається машиністу крана, другий зберігається у виконавця робіт.
7.9.20. Роботи поблизу лінії електропередавання виконують в присутності та під керівництвом працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами.
7.9.21. Роботи поблизу ліній електропередавання кранів, що вико-ристовуються для обслуговування і ремонту цих ліній, проводяться за нарядом-допуском, передбаченим ДНАОП 0.00-1.21-98.
8. ВИМОГИ ДО БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЕКСПЛУАТАЦІЇ
ДОПОМІЖНИХ ОБ’ЄКТІВ
8.1. Факельна установка
8.1.1. Факельна установка призначена для спалювання газоподібного аміаку під час підготовки устаткування і трубопроводів насосних і роздавальних станцій до ремонту, під час заповнення резервуарів-сховищ рідким аміаком, заповнення аміаковозів та для спалювання викидів газоподібного аміаку від запобіжних клапанів на резервуарах-сховищах і резервуарах-відстійниках рідкого аміаку.