6.1.5. До найбільш небезпечних наземних об'єктів магістрального аміакопроводу відносять:
устаткування насосних модулів – відцентрові багатоступінчасті насоси для транспортування рідкого аміаку;
стендери заправки аміаковозів під час наповнення цистерн рідким аміаком;
групові установки скрапленого вуглеводневого газу під час заправки пропан-бутаном;
електропідстанції, розподільні пункти, обладнання акумуляторних, лінії електропередавання тощо;
ємності з легкозаймистими рідинами;
надводні переходи через водні перешкоди.
6.1.6. На територіях насосних, окремо розташованих роздавальних станцій і головних постів секціонування, слід передбачати метеорологічні станції.
6.2. Насосні і роздавальні станції
6.2.1. Під час експлуатації насосних і роздавальних станцій магіс-
трального аміакопроводу слід додержуватися вимог, передбачених ГСТУ 3-041-2003, Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 18.10.94 №104 (далі - ДНАОП 0.00-1.07-94), Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31 грудня 2003 року № 279, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 8 червня 2004 року за № 704/9303, а також вимог цього підрозділу.
6.2.2. Для забезпечення безпечного транспортування і видачі рідкого аміаку у складі насосних і роздавальних станцій повинні бути устаткування і допоміжні вузли згідно з ГСТУ 3-041- 2003.
6.2.3. Управління роботою насосних станцій здійснюється автоматично.
6.2.4. На кожній насосній станції засобами автоматизованої системи управління повинні виконуватися:
телевимірювання, телесигналізація та інші види сигналізації основних технологічних параметрів;
телекерування роботою насосів, запірною і регулюючою арматуроюНС;
контроль завимірюванням температури,тиску і витрати аміаку на вході і виходіНС.
6.2.5. Система протиаварійного захисту повинна передбачати звукову сигналізацію при відхиленнях технологічних параметрів і автоматичне відключення технологічного обладнання НС при виникненні аварійної ситуації.
6.2.6. Системою телемеханіки на ЦПУ повинні передаватися сигнали про виникнення механічного або електричного дефекту у роботі насосів.
6.2.7. Узагальнений сигнал „механічний дефект” включає в себе такі відхилення параметрів:
висока температура внутрішнього підшипника насоса;
висока температура зовнішнього підшипника насоса;
максимальна вібрація, осьове зміщення валу насоса;
висока температура мастила;
низький тиск мастила;
максимальний тиск після ущільнення валу насоса.
6.2.8. Узагальнений сигнал „електричний дефект” включає в себе такі відхилення параметрів:
висока температура внутрішнього підшипника двигуна;
висока температура зовнішнього підшипника двигуна;
максимальна сила струму двигуна;
несправність системи заземлення;
недостатня вентиляція двигуна;
висока температура статора.
6.2.9. Насосні модулі та електромодулі НС повинні бути оснащені системами автоматичного виявлення і гасіння пожежі відповідно до проектної документації.
6.2.10. У насосних модулях автоматичноконтролюють гранично допустиму концентрацію аміаку у приміщенні, яка не повинна перевищувати20 мг/м3.
У разі витоку аміаку в насосному модулі повинен спрацьовувати попереджувальний звуковий сигнал і автоматично вмикатися аварійна вентиляція.
Сигнали про пожежу і пропуск аміаку в насосному модулі передаються в ЦПУ і на місцевий щит управління.
6.2.11. Гранично допустима концентрація аміаку в повітрі на території насосних і роздавальних станцій 7мг/м3.
6.2.12. Під час експлуатації роздавальних станцій за допомогою приладів необхідно контролювати рівень заповнення резервуарів- сховищ аміаком, тиск і температуру рідкого аміаку.
6.2.13. Максимальний рівень в резервуарах - сховищах не повинен перевищувати 2,4 м.
6.2.14. Перед заповненням цистерн аміаковоза рідким аміаком слід перевірити:
справність арматури;
роботоздатність арматури, контрольно-вимірювальних приладів, запобіжних пристроїв і швидкісних клапанів;
герметичність ущільнення затворів, сальникових кілець, вентилів.
6.2.15. Цистерна аміаковоза перед кожним заповненням повинна мати залишковий тиск не менше 0,05 МПа.
6.2.16. Позитивні результати перевірки готовності аміаковоза до заповнення рідким аміаком слід заносити до журналу обліку заповнення і журналу контролю технічного стану аміаковозів.
Тільки після цього дозволяється встановлення аміаковоза для проведення наливних операцій.
6.2.17. Для наливу автоцистерн необхідно застосовувати рукава з текстильним каркасом або металевим обплетенням.
6.2.18. Заповнення цистерн аміаковоза рідким аміаком повинно контролюватися за лічильником РС і покажчиком рівня на цистерні.
Максимальний об’єм заповнення цистерни рідким аміаком повинен бути не більше 85 %.
6.2.19. Усі операції, які виконуються водієм аміаковоза, проводять під контролем оператора РС.
6.2.20. Під час зливання і наливання рідкого аміаку не дозволяється присутність сторонніх осіб поблизу аміаковоза.
6.2.21. Не допускається залишати цистерну приєднаною до комунікацій, коли наливання і зливання рідкого аміаку не проводяться.
6.2.22. Після припинення наливання і зливання рідкого аміаку необхідно продути рукав, скинути тиск з комунікацій, після чого відключити їх від цистерни.
6.2.23. Під час зупинок на ремонт зливання рідкого аміаку з устаткування і трубопроводів здійснюють у дренажну ємність, звідки перекачують на всмоктування магістральних насосів НС або в ємність РС, а газоподібний аміак уловлюють у санітарній ємності або спалюють на факельній установці.
6.2.24. Для продувки устаткування і трубопроводів НС і РС використовують азот від групової установки азотних балонів або інших джерел.
6.2.25. Трубопроводи азоту для продувки апаратів і комунікацій НС, РС повинні бути відглушені або мати знімні ділянки. Знімають заглушки або встановлюють знімні ділянки тільки на час продувки.
6.2.26. Під час експлуатації насосних і роздавальних станцій магі-стрального аміакопроводу необхідно додержуватися таких вимог:
працювати дозволяється тільки на справному устаткуванні і комунікаціях, оснащених запобіжними пристроями, регулюючими та контрольно-вимірювальними приладами, сигналізацією і блокіровками. Тепловіклапанинапрацюючихтрубопроводахповинні бути закритими, нанепрацюючих відкритими;
не дозволяється регулювати запобіжні клапани на працюючому устаткуванні і комунікаціях. Регулювання запобіжних клапанів виконують на спеціальному стенді;
необхідно систематично перевіряти надходження мастила в усі частини механізмів і обладнання, що змащуються, подання ущільнюючої рідини на торцеві ущільнення насосів, обдув електродвигунів;
перевіряти роботоздатність систем автоматичного пожежогасіння і комплектність первинних засобів пожежогасіння;
у виробничих приміщеннях переносні електроінструменти слід використовувати тільки у вибухозахищеному виконанні.
7.ВИМОГИ ДО ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ
РЕМОНТНИХ РОБІТ
7.1. Загальні вимоги
7.1.1. Цей підрозділ визначає загальні вимоги безпеки під час проведення ремонтних робіт на лінійній частині і наземних спорудах магістрального аміакопроводу.
7.1.2. Види ремонтних робіт, умови їх проведення і контроль якості викладені у розділі17 ГСТУ 3-041-2003.
7.1.3. Ремонт та технічне обслуговування технологічного і теплоенергетичного устатковання слід проводити відповідно до вимог актів норма-тивно-технічного характеру з цих питань.
7.1.4. Зупинку наземних споруд аміакопроводу (НС, РС тощо) на ремонт здійснюють за письмовим розпорядженням роботодавця.
7.1.5. Ремонтні роботи підвищеної небезпеки на лінійній частині магістрального аміакопроводу і його наземних спорудах повинні виконуватися
на підставі наряду-допуску, оформленого за формою, наведеною у додатку 1.
7.1.6. Наряди - допуски оформляють у двох примірниках і видають на строк, потрібний для виконання певного виду робіт, але не більше 5 календарних днів. У разі перерви в роботі тривалістю більше доби (без рахування вихідних днів) наряд - допуск втрачає чинність і при поновленні робіт оформляється новий.
7.1.7. Усі наряди - допуски повинні бути пронумеровані і записані у спеціальному журналі.
Журнал обліку нарядів - допусків зберігають у виробничо-технічному відділі протягом 3-х місяців від дня останнього запису.
7.1.8. До початку ремонтних робіт працівники повинні бути проінструктовані щодо безпечних методів і прийомів робіт особою, відповідальною за виконання робіт, з обов’язковим записом про це у наряді - допуску.
Працівники підприємств, які виконують роботи на об’єктах магістрального аміакопроводу на умовах договору - підряду, повинні допускатися до роботи за актом-допуском, форма якого, наведена у додатку 2.
7.1.9. До початку застосування нових видів машин, механізмів,
устатковання тощо роботодавець повинен розробити та затвердити інструкції щодо безпечної їх експлуатації відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 4 квітня 1998 року за № 226/2666 (ДНАОП 0.00-4.15-98).
7.1.10. На ремонтних дільницях повинні бути організовані місця для приймання їжі, відпочинку і сну (вагончики), які в холодну пору повинні опалюватися. У вагончику повинен бути бак з питною водою, умивальник, душ, сушильні, аптечка.
7.1.11. Ремонтні роботи на трубопроводі необхідно виконувати у світлий час доби. При продовженні робіт з настанням темряви повинне бути забезпечене освітлення робочих місць.
7.1.12. Працівники, зайняті на ремонтних роботах, повинні бути забезпечені спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту і запобіжними пристроями відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29 жовтня 1996 року № 170, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 листопада 1996 року за № 667/1692 (далі- ДНАОП 0.00- 4.26-96).
7.1.13. На місці проведення ремонтних робіт постійно повинен чергувати вахтовий автотранспорт. Транспортні засоби, призначені для перевезення людей, повинні бути справними і проходити щоденний огляд.
7.1.14. Для проведення ремонтних і аварійних робіт на магістральному аміакопроводі на підприємстві слід передбачати аварійний запас труб, кабелю, обладнання ліній електропередавання. Довжина труб і кабелю зв’язку в аварійному запасі повинна складати не менше 0,2 % від їх протяжності.
7.1.15. Для захисту від атмосферної корозії труби аварійного запасу праймують і заглушають з обох кінців.
Під час складування, зберігання і транспортування труб повинна виключатися можливість їх прогинів і пошкоджень.
7.2. Земляні роботи
7.2.1. Під час провадження земляних робіт на лінійній частині магістрального аміакопроводу і його об’єктах необхідно додержуватися вимог ГСТУ 3-041-2003, а також вимог цього підрозділу.
7.2.2. Земляні роботи на лінійній частині магістрального аміакопроводу виконують силами ремонтних служб підприємства або силами юридичних осіб на договірних засадах, які мають відповідний дозвіл на проведення цих робіт згідно з додатками 1, 2 до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1631 .
7.2.3. Згідно з пунктом 5.1.4 цих Правил земляні роботи необхідно проводити тільки після оформлення наряду-допуску. Форма наряду-допуску на виконання земляних робіт наведена у додатку 1.
До наряду-допуску додається план з зазначенням розміщення і глибини закладення трубопроводу, кабельних ліній електропередавання, тран-спортних телекомунікаційних мереж та інших споруд, розміщених на ділянці проведення земляних робіт, на підставі проектної документації.
7.2.4. Наряд-допуск на проведення земляних робіт оформляють у двох примірниках. Один примірник наряду-допуску після його запису в журнал обліку у виробничо-технічному відділі передають керівнику робіт, а другий- начальнику лінійної частини магістрального аміакопроводу.
7.2.5. У разі необхідності до проведення земляних робіт уточнюють положення трубопроводу за допомогою трасошукача або шурфуванням, про що складають акта уточнення розміщення магістрального аміакопроводу.
Аналогічно уточнюють за допомогою кабелешукача або шурфування положення кабелю електрозв’язку. Місцезнаходження аміакопроводу позначається віхами: на прямих ділянках – через 25 м, на пересіченому рельєфі- через 10 м.
Положення кабелю зв’язку позначається на прямих ділянках через
15 м, на поворотах – через 5 м.
7.2.6. Земляні роботи на ділянках магістрального аміакопроводу у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній електропередавання і електрозв’язку, нафто-, продукто- та газопроводів, а також споруд на них, при пересіченні автомобільних доріг і залізничних колій повинні виконуватися тільки за наявності письмового дозволу підприємства, що експлуатує ці комунікації, і в присутності його представника відповідно до пункту 12 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747.
7.2.7. Земляні роботи дозволяється провадити одноківшовим екскаватором з обох боків трубопроводу не ближче 0,2 м від його бічної твірної. Подальше вибирання ґрунту повинне здійснюватися вручну.
7.2.8. Під час провадження земляних робіт слід враховувати вимоги відносно крутості схилів, укріплення стінок траншей і котлованів, що наведені у додатку 3.
7.2.9. Для спускання працюючих у котловани і траншеї та підіймання встановлюють інвентарні драбини або влаштовують у ґрунті пологі східчасті спуски шириною не менше ніж 1,5 м.
7.2.10. Драбини для спускання працюючих у котловани або траншеї повинні встановлюватися з похилом 1:3 з планками через 0,15-0,25 м з розрахунку 2 драбини на п’ять осіб, що працюють в котловані чи траншеї. Драбини встановлюють у протилежних кінцях траншеї. Драбини повинні мати поручні висотою 0,9 м і шириною не менше 0,6 м.
7.2.11. Під час розкриття траншеї ґрунт слід викидати на відстань не менше 0,5 м від брівки у сухих або в’язких ґрунтах і не менше 1 м у піщаних або вологих ґрунтах.
7.2.12. Під час роботи екскаватора не дозволяється перебування працівників на відстані ближче 5 м від зони максимального вильоту ковша екскаватора.
7.3. Газонебезпечні роботи
7.3.1. Газонебезпечні роботи у процесі експлуатаційних і ремонтних робіт на об’єктах магістрального аміакопроводу повинні проводитися відповідно до вимог цього підрозділу.
7.3.2. До газонебезпечних робіт відносять роботи, пов’язані з оглядом, чисткою, ремонтом, розгерметизацією технологічного устаткування і комунікацій, під час проведення яких не виключена можливість виділення у повітря робочої зони аміаку, пропан-бутану та інших вибухопожежонебезпечних або шкідливих парів чи газів, здатних спричинити вибух, загоряння або зробити шкідливий вплив на організм людини, а також роботи, які виконуються при недостатньому (об’ємна частка менше 20 %) вмісті кисню в по-вітрі робочої зони.
7.3.3. В управлінні складають перелік газонебезпечних робіт за формою, наведеною у додатку 4. Перелік газонебезпечних робіт повинен бути затверджений наказом роботодавця.
7.3.4. У переліку повинні бути вказані роботи, які виконуються з
оформленням наряду-допуску, наведеного у додатку 1, та роботи без оформлення наряду-допуску, але з обов’язковим записом у журналі за формою, наведеною у додатку 5, і роботи, спричинені необхідністю ліквідації і локалізації аварійних ситуацій і аварій, які проводяться згідно з планом ліквідації і локалізації аварійних ситуацій і аварій.
7.3.5. Газонебезпечні роботи, що періодично повторюються, які є невід'ємною частиною технологічного процесу транспортування рідкого аміаку магістральним трубопроводом, характеризуються аналогічними умовами, постійним місцем і характером роботи, певним складом виконавців, виконують без оформлення наряду - допуску і вносять до переліку газонебезпечних робіт.
7.3.6. До таких робіт відносять:
технічне обслуговування відцентрових насосів без розгерметизації
корпусу;
технічне обслуговування запірно-регулюючої арматури;
зовнішній огляд оглядових колодязів.
Виконання цих робіт записують у журналі обліку газонебезпечних робіт, які проводяться без оформлення наряду - допуску.
Заходи безпеки під час проведення таких робіт повинні бути викладені в чинних нормативно-правових актах з питань охорони праці.
7.3.7. Газонебезпечні роботи повинні проводити у два етапи:
підготовка об’єкта до проведення робіт;
безпосереднє проведення газонебезпечних робіт.
7.3.8. Відповідальним за підготовку об’єкта і за проведення газонебезпечної роботи призначається інженерно-технічний працівник.
7.3.9. Якщо газонебезпечну роботу проводять одним складом працівників, то допускають призначення інженерно-технічного працівника водночас відповідальним за проведення підготовчих робіт і відповідальним за проведення газонебезпечних робіт.
7.3.10.Працівники підприємств, які виконують газонебезпечні роботи на об’єктах магістрального аміакопроводу на умовах договору - підряду, повинні допускатися до роботи за актом –допуском, форма якого наведена у додатку 2.
7.3.11. Наряд-допуск на виконання газонебезпечної роботи повинен бути оформлений не менше ніж за 3 доби до початку її проведення.
Порядок оформлення наряду - допуску та особа, відповідальна за його запис (видачу), повинні бути визначені наказом роботодавця.
7.3.12. Допускається працівникам, що прибули на об’єкт магістрального аміакопроводу для ліквідації аварії або аварійних ситуацій, виписувати наряд-допуск під диктування (по телефону) працівника відповідної служби підприємства або передавати копію наряду - допуску факсом чи іншим способом.
7.3.13. Наряд-допуск на проведення газонебезпечної роботи необхідно видавати на кожне місце і вид робіт, кожній бригаді, що проводить такі роботи.
7.3.14. Проведення підготовчих робіт починають тільки після по-годження з оператором диспетчерської служби підприємства.
7.3.15. Для підготовки устаткування, трубопроводів та інших об’єктів до проведення газонебезпечних робіт виконують у повному обсязі заходи, передбачені нормативно-правовими актами з питань охорони праці, у наряді-допуску або журналі обліку газонебезпечних робіт, які проводять без
наряду-допуску.
При цьому вживають заходів до максимального зниження ступеня небезпечності газонебезпечної роботи:
скидають тиск;
прибирають токсичні і вибухонебезпечні продукти;
виключають можливість їх надходження із суміжних технологічних систем;
усувають потенційні джерела іскроутворення.
7.3.16. Устаткування і комунікації, на яких будуть проводити роботи, пов’язані з їх розгерметизацією, слід звільнити від продукту, відглушити згідно зі схемою, що додається до наряду - допуску, промити, продути або пропарити у залежності від властивостей продуктів, що в них знаходилися.
7.3.17. Електрообладнання необхідно відключати від джерел живлення з видимим розривом і від’єднанням від технологічного устаткування.
На пускових електророзподільних пристроях вивішують плакати з написом „Не вмикати – працюють люди!” Плакати знімають після закінчення газонебезпечних робіт за вказівкою відповідального за їх проведення.
7.3.18. Місце проведення газонебезпечної роботи, пов’язаної з можливістю викиду вибухонебезпечних і токсичних продуктів, повинне бути позначене попереджувальними знаками і відгороджене.
За необхідності виставляють пости, щоб уникнути потрапляння сторонніх осіб в небезпечну зону.
7.3.19. Перед початком газонебезпечної роботи роблять аналіз повітряного середовища на вміст шкідливих, вибухо- і пожежонебезпечних речовин і кисню. Результати аналізів записують у наряді - допуску.
7.3.20. Під час підготовки до проведення газонебезпечних робіт перевіряють наявність і справність засобів індивідуального захисту, інструментів, пристроїв тощо. Проводять інструктаж виконавців і перевіряють їх вміння користуватися засобами індивідуального захисту і володіння методами надання першої допомоги потерпілим з відміткою у наряді-допуску.
7.3.21. Відповідальний за підготовчі роботи повинен перевірити повноту виконання усіх намічених заходів щодо підготовки об'єкта до проведення газонебезпечної роботи і передати підписаний наряд-допуск відповідальному за проведення газонебезпечної роботи.
Проведення газонебезпечних робіт
7.3.22. Газонебезпечні роботи дозволяється проводити тільки після виконання усіх підготовчих робіт.
7.3.23. Не дозволяється розширювати обсяг робіт, передбачених нарядом-допуском. За необхідності збільшення обсягу робіт повинен бути оформлений новий наряд-допуск.
7.3.24. Відповідальний за виконання газонебезпечної роботи приймає об’єкт, підготовлений до проведення газонебезпечної роботи, і забезпечує безпеку її проведення.
7.3.25. Газонебезпечні роботи починають проводити у присутності представника газорятувального пункту і за його згодою.
7.3.26. Про початок проведення газонебезпечної роботи слід пові-домити оператору диспетчерської служби магістрального аміакопроводу.
7.3.27. Перед початком газонебезпечної роботи необхідно опитати
кожного виконавця про самопочуття.
7.3.28. Газонебезпечні роботи повинні виконуватися бригадою у складі не менше двох людей. Роботи в траншеях глибиною більше 2 м проводять бригадою у складі не менше трьох людей.