Індивідуально свиней можна фіксувати на розв’язках в станку, а поросят - на столі - станку або в руках. При відсутності станків тварин можна фіксувати накладанням мотузяної петлі на кінцівки або за верхню щелепу з використанням закрутки.
При утриманні свиней в приміщеннях без вікон необхідно влаштування чергового освітлення з автоматичним або ручним увімкненням.
Спосіб утримання підсисних маток і конструктивні особливості станків повинні дозволяти проводити опороси і вирощувати підсисних поросят без постійної присутності працівників у приміщенні.
Під час опоросу і роботи із підсисними свиноматками слід бути особливо обережними.
На вигульних майданчиках та в літніх таборах годівниці необхідно розміщувати вздовж огорожі, виключаючи заїзд транспорту і вхід працівників у зону перебування тварин.
Табори необхідно розміщувати поблизу природних водойм або обладнувати спеціальні душові установки і водойми для купання свиней.
Місця випасу повинні бути попередньо обстежені, очищені від сторонніх предметів, ями - засипані або огороджені.
Переносними перегородками пасовища розбивають на загони і використовують їх по черзі.
Для свиней необхідно обладнувати бази із навісами та обладнувати приміщення для зберігання кормів і інвентарю, а також літні кормокухні. Обгороджують і обладнують індивідуальні станки для кнурів, поросних (другої половини поросності) і підсисних свиноматок.
Кнурів-плідників, некастрованих кнурців на відгодівлі не дозволяється пасти в одному стаді із свинками.
Пасти свиней краще вранці та ввечері, а в хмарну погоду можна пасти і вдень. Напувати тварин слід чистою свіжою водою з корит або бочок- самонапувалок. Якщо немає водойм із проточною водою, слід викопати колодязь. Завозити воду на пасовище на декілька днів не рекомендується, бо вона псується і викликає шлункові захворювання.
При застосуванні автонапувалок і водопійних корит не допускається їх переповнення або підтікання. Безпека виробничих процесів під час обігріву молодняку свиней джерелами інфрачервоного випромінювання повинна забезпечуватись дотриманням зооветеринарних вимог, експлуатаційною документацією на обладнання та відповідати ГОСТ 12.1.004-91.
У процесі обігріву молодняку джерелами інфрачервоного випромінювання можливі дії таких небезпечних і шкідливих факторів:
підвищений рівень інфрачервоної радіації; небезпечний рівень струму в електричній мережі; підвищена температура поверхні матеріалів.
Монтаж інфрачервоних опромінювачів повинен проводитись згідно з вимогами ПУЭ та ДНАОП 0.00-1.21-98.
Обслуговування опромінювальних та іонізуючих установок повинен здійснювати електромонтер з кваліфікаційною групою з електробезпеки не нижче III.
Перед введенням в експлуатацію інфрачервоних опромінювачів електрообладнання повинне пройти випробування у присутності представника пожежної охорони підприємства й працівника, відповідального за безпеку експлуатації опромінювачів.
Тваринницькі приміщення, в яких експлуатуються інфрачервоні опромінювачі, відносяться до приміщень із підвищеною загрозою ураження електричним струмом.
Усі опромінювачі з інфрачервоними джерелами повинні експлуатуватись із захисною сіткою з висотою підвіски на відстані по вертикалі і горизонталі від вікна випромінювання до поверхні легкозаймистих матеріалів (соломи, дерева, пластмаси тощо) не менше 1 м.
Технічне обслуговування, ремонт, очищення опромінювачів і випромінювальних установок та зміну висоти підвісу опромінювачів потрібно проводити тільки після їх повного відключення від електромережі і охолодження.
На кожному об’єкті, обладнаному випромінювальними установками стаціонарного і пересувного типів, повинна бути експлуатаційна документація, інструкції з безпеки праці, з надання першої допомоги при враженні електричним струмом, а також захисні окуляри із світлофільтрами відповідно до вимог державного стандарту “Очки защитные. Общие технические требования” (ГОСТ 12.4.013-85Е, СТ СЭВ 4564-84) або щитки згідно з вимогами державного стандарту “Щитки защитные лицевые. Общие технические требования и методы контроля” із змінами в 1987 році (ГОСТ 12.4.023-84).
Не дозволяється використовувати опромінювальні установки з відкритими струмопровідними частинами.
Штепсельні розетки для включення опромінювальної установки у мережу повинні мати третій заземлювальний контакт. При відсутності таких розеток необхідно застосовувати апарати захисного відключення. В запилених і вологих приміщеннях (вологість понад 90%, запиленість 800 мг/м3) потрібно влаштовувати герметичні штепсельні розетки зі спеціальним гніздом для приєднання до захисного нульового проводу та ручками з діелектричного матеріалу.
Вмикання і вимикання установок дозволяється працівникам, які обслуговують тварин, і мають I групу з електробезпеки.
Рівні ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях повинні відповідати ДНАОП 0.03-3.17-88.
Для захисту від надмірного ультрафіолетового випромінювання застосовують захисні екрани: хімічні (хімічні речовини, креми, що поглинають випромінювання) і фізичні (перешкоди, що випромінюють, поглинають або розсіюють промені). Очі слід захищати окулярами із захисним склом. Повний захист від ультрафіолетового випромінювання усіх хвиль забезпечує флінтглас (скло, що вміщує окис свинцю) товщиною 2 мм.
При тривалій роботі ультрафіолетових ламп (під час роботи або одразу ж після опромінення) приміщення потрібно ретельно провітрити для запобігання накопичуванню озону та окису азоту.
Підлога з електрообігрівом у тваринницьких приміщеннях повинна виконуватись згідно з проектною документацією та відповідати вимогам ПУЭ.
При електричному обігріві підлоги як нагрівальний елемент слід застосовувати провід лише рекомендованих марок і відповідного перерізу.
При прокладанні нагрівальних елементів повинна бути забезпечена гідроізоляція місць прокладки та ізоляція нагрівальних елементів.
В приміщеннях з електрообігрівом підлоги потрібно встановити прилад для аварійного відключення від електричної мережі.
Терморегулятори підлоги із електрообігрівом повинні працювати у автоматичному режимі.
Підлоги з електрообігрівом повинні постійно бути в справному й чистому стані.
Проведення будь-яких будівельних або ремонтних робіт у місцях розміщення підлоги з електрообігрівом допускається лише після їх відключення електротехнічним персоналом від живильної електромережі.
Догляд за кнурами
К нурів-плідників слід утримувати в спеціальному свинарнику- кнурнику або в окремих, спеціально обладнаних станках загального свинарника. Перегородки між станками повинні бути суцільними до висоти 0,9 м, а вище - до висоти 1,4 м - з металевих труб.
При обслуговуванні кнурів-плі дникі в не можна допускати різких окриків і биття тварин.
У станках для утримання кнурів годівниці та напувалки необхідно влаштовувати так, щоб свинар-оператор міг роздавати корм і наливати воду з боку проходу, не заходячи у станок.
Чистити станки і клітки слід у відсутності тварин.
Групове утримання кнурів-плі дникі в на промислових свинарських комплексах сприяє формуванню в тварин більш спокійного характеру, дає можливість організовувати групові прогулянки на вигульному дворі.
На прогулянку кнурів слід випускати регулярно такими же групами, якими вони утримуються в станку.
Спільне випасання й прогулянки кнурів необхідно проводити в нежарку погоду та невеликими групами.
Випускати кнурів на прогулянку групами при індивідуальному утриманні забороняється.
Переганяти кнурів-виробників й кнурів-пробників повинні не менше двох працівників.
Неспокійних, злобних і кнурів, що б'ються, пасти й вигулювати необхідно кожного окремо.
Прогулянку таких кнурів слід проводити за допомогою установки для активного моціону, що виключає перебування працівників серед тварин.
На час випасання і прогулянок кнурів працівники повинні бути забезпечені переносними щитами розміром не менше ніж 0,5 м х 0,5 м, відрами з водою або водонапірними шлангами для обливання розлючених кнурів.
Ікла кнурів, які досягли парувального віку (надалі - у міру відростання), необхідно вкорочувати або затупляти при обов’ язковому фіксуванні тварини у фіксаційному станку, розколі.
Влітку особливу увагу слід приділяти догляду за ратицями (своєчасне розчищення, підрізання, змащування вазеліном т. п.).
Штучне осіменіння тварин
Штучне осіменіння свиней слід проводити згідно з Інструкцією зі штучного осіменіння свиней, затвердженою Міністерством аграрної політики
за № 230, зареєстрованою у Міністерстві юстиції 02.10.2001 за № 852/6043.
Всі приміщення пункту штучного осіменіння, обладнання і територію біля пункту необхідно утримувати в належному санітарному стані. У приміщенні не має бути мух. Не дозволяється вхід до пункту стороннім особам.
У приміщеннях для парування свиней або взяття сім'я у кнурів для працівників повинна бути обладнана захисна зона із суцільною огорожею висотою не нижче 1,4 м (острівки безпеки).
Осіменіння свиноматок здійснюють у спеціальних індивідуальних клітках. При цьому не має бути сторонніх осіб, шуму, окриків чи побоїв тварин.
Переганяти кнурів на пункт штучного осіменіння необхідно скотопрогонами. Присутність сторонніх осіб при цьому не допускається.
Сперму в кнурів беруть у спеціальному приміщенні (манежі) із станком (або чучелом).
Різкі окрики й побої кнурів, особливо у манежі, відчуття болю, що виникає при неправильній підготовці штучної вагіни часто призводять до появи у плідників захисних рефлексів відносно свинаря або техніка штучного осіменіння.
Поводження з тваринами має бути спокійним, упевненим, але не грубим. При взятті сперми необхідно одягати халати іншого кольору, ніж ті, в яких проводили ветеринарно-санітарні обробки.
Не можна проводити ветеринарні обробки в манежі й у станку, де беруть від плідника сперму.
Технікам штучного осіменіння й працівникам, що постійно доглядають плідників, не дозволяється бути присутніми при болісних для кнура профілактичних і лікувальних процедурах, а також при розчищенні ратиць та вкороченні іклів.
На робочому місці не дозволяється курити й використовувати пахучі речовини. Плідників дратує також запах алкоголю.
У манежі для взяття сперми повинні бути широкі двері для проходу плідників, підлога з м’якого асфальту, внутрішня поверхня стін на висоту 1,2-1,4 м від підлоги облицьована глазурованою плиткою (а вище допускається пофарбування олійною фарбою світлих тонів), водопровідний кран з раковиною, острівок безпеки для працівників (у разі нападу кнура). освітлення відповідно до вимог ВНТП-СГіП-46-2.95.
Щоденно, після закінчення роботи, необхідно прибирати всі приміщення, мити станки і підлогу.
Транспортування свиней
Вантажно-розвантажувальні роботи при транспортуванні свиней необхідно проводити згідно з вимогами Правил.
При вантаженні і вивантаженні свиней на території залізничних станцій, морських та річкових портів, м’ясокомбінатів та інших перевантажувальних пунктів необхідно обов’ язково виконувати додаткові вимоги безпеки, встановлені підприємством, якому належить перевантажувальний пункт.
Для організації та проведення вантаження (вивантаження) і транспортування свиней роботодавець призначає особу, відповідальну за безпеку робіт.
Перед початком роботи відповідальний працівник повинен ознайомити працівників з технологічним обладнанням тваринницьких приміщень, маршрутами машин і тварин, з безпечними способами виконання операцій, з особливостями поведінки тварин.
Вантаження і вивантаження свиней дозволяється тільки при наявності даних про стан здоров’я (хворі чи здорові) і особливості поведінки (спокійні чи агресивні). Перед початком робіт свиней оглядають працівники ветеринарної служби.
Тварин, яким необхідно проводити карантинну обробку, вантажать і вивантажують на спеціальних майданчиках.
Вантаження, вивантаження і транспортування свиней повинні здійснювати працівники, які доглядають цих свиней, або працівники, які мають навички роботи з ними і знайомі із технологією вантажно-розвантажувальних робіт.
Перед тим як виганяти свиней із секцій і приміщень, двері приміщень потрібно повністю відкрити і зафіксувати, забезпечуючи вільний прохід свиней у напрямку до місця вантаження.
Виводити свиней і починати вантажити необхідно від найближчих до виходу з приміщень станків або секцій, направляючи на майданчик навантаження групами, а кнурів - індивідуально.
Не дозволяється підганяти свиней гострими, ріжучими предметами, або такими, що колються, а також короткими палицями і гумовими шлангами.
Для підгону свиней слід використовувати довгий ремінний бич або електропоганялки.
Особливо обережними слід бути із тваринами, над стійлами яких вивішені попереджувальні написи “Обережно! Кусається!” тощо.
Перед вантаженням тваринам із злим норовом необхідно ввести транквілізатори, якщо цих тварин не направляють на м’ ясопереробку.
Для вантаження та перевезення свиней на території ферми необхідно використовувати візок-трап з механічним приводом.
Під час перевезення свиней на далекі відстані належить використовувати напівпричепи - скотовози. При використанні вантажних автомобілів борти їх повинні мати додаткову решітку заввишки не менше ніж 0,8 м із сітчастою або глухою стелею.
Вантаження свиней у транспортні засоби та вивантаження необхідно здійснювати при достатньому освітленні (природному або штучному) на спеціальних майданчиках.
Майданчики повинні бути обладнані розколами, прогонами, естакадами, міцними трапами з перилами, спеціальними вагами й фіксаторами.
Для запобігання травмуванню обслуговуючого персоналу у місцях вивантаження свиней із залізничних вагонів і автомашин повинні бути передбачені загони, які мають пандуси для спускання тварин.
Біля естакади, платформи має бути встановлений відбійний брус дляРух транспортних засобів у місцях вантаження свиней організовується за схемою, затвердженою роботодавцем з установленням відповідних дорожніх знаків, у разі потреби - також знаків, прийнятих на залізничному і водному транспорті. Під’їзд до вантажних майданчиків позначають добре видимими у будь-яку пору доби написами “В’їзд” та “Виїзд”.
В місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт встановлюють естакади і напрямники руху тварин з огородженими проходами уздовж них для працівників, які обслуговують свиней.
Висота розташування проходу для працівників повинна становити 0,250,30 м від опорної поверхні проходу, ширина проходу для руху працівників 0,81,0 м, висота перил - 1,0-1,1 м.
Від країв бокових бортів кузова на естакаду встановлюють пересувні щити-перегородки заввишки 1,0 - 1,1 м.
Для працівників, зайнятих вантаженням і вивантаженням свиней, необхідно обладнувати острівки безпеки.
Скотовоз повинен бути укомплектований первинними засобами пожежогасіння (вогнегасники, багри), а також засобами безпечного поводження з тваринами (електропоганялки), які розміщують із зовнішнього боку скотовоза.
У разі пожежі персонал повинен припинити вантаження тварин. Використовуючи багри, необхідно відкрити бокові і задні двері фургону, прибрати перегородки і вигнати свиней, вийти з фургону, після чого приступити до гасіння пожежі.
Транспортні засоби перед вантаженням необхідно звільнити від сторонніх предметів (цвяхів, дроту та ін.), днище кузова посипати тирсою, подрібненою соломою. Металеве днище кузова слід застилати дерев’яними щитами.
Свиней розміщують безприв’язно, групами з 5-6 голів, із розділяючими перегородками. Розміщення і закріплення перегородок у
скотовозі повинне забезпечувати виведення тварин за короткий строк
Сумарна вага свиней, які перевозяться, не повинна перевищувати вантажопідйомність машини.
Не дозволяється перевозити в одній секції кузова машини тварин різної статі, самок у тічці і тварин, які значно розрізняються за живою вагою. При транспортуванні кнурів дозволяється перевозити тільки одну тварину в секції.
Під час транспортування свиней перебування людей з ними у кузові транспортного засобу забороняється.
При перевезенні свиней не дозволяється різке гальмування і перевищення швидкості. На території завантажувального майданчика необхідно рухатись із швидкістю не більше 5 км/год.
Розміщення свиней в скотовозах та іншому спеціально обладнаному транспорті повинне забезпечувати:
стійкість тварин під час руху транспортного засобу; безпеку працівників;
можливість застосування і нормальне функціонування засобів захисту і пожежної безпеки.
При вантаженні не допускається : грубе поводження з тваринами;
об’ єднання тварин із різних секцій;
накопичення або зустрічний прогін свиней в проходах, дверних прорізах або біля них;
присутність сторонніх осіб і рух транспортних засобів у зоні руху свиней при вантаженні й вивантаженні;
знаходження працівників у дверних прорізах під час руху тварин.
Вантаження запасу кормів та підстілки в транспортний засіб необхідно проводити після вантаження свиней і лише при наявності спеціальних відсіків.
Після виконання вантажно-розвантажувальних робіт місце проведення робіт, інвентар і засоби індивідуального захисту дезінфікують відповідно до ветеринарних правил.
Роботодавець згідно з чинним законодавством визначає, при якій температурі повітря і силі вітру необхідно зупинити вантаження і вивантаження свиней на відкритому повітрі або зробити перерви для обігріву працівників.
Вантажно-розвантажувальні роботи, що виконуються вручну, повинні проводитися при дотриманні норм, які обмежують піднімання і перенесення вантажів у залежності від статі й віку працівника, відповідно до “Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10.12.93 № 241 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за № 194 (ДНАОП 0.03-3.28-93) та “Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.96 № 59 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.04.96 за № 183/1208 (ДНАОП 0.03-3.29-96).
При необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт в умовах запиленості і загазованості повітря працівники мають бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту органів дихання та зору.
Забій свиней
Забій свиней (для господарчих потреб) слід здійснювати в забійних пунктах або спеціально виділених приміщеннях.
У процесі забою свиней і розділення туш працівники наражаються на підвищену небезпеку ураження електрострумом при застосуванні електроглушення, травмування тваринами, падіння на слизькій підлозі, порізів ножем або пилкою.
Бійці свиней, зайняті електрооглушенням, повинні мати групу з електробезпеки не нижче другої та бути забезпечені діелектричними калошами та рукавичками.
Підлога робочого місця бійця свиней, зайнятого електрооглушенням свиней, повинна бути покрита діелектричним килимком. Металеві частини майданчика, корпус електростека повинні бути заземлені. Електростек повинен мати ізольовану рукоятку із закритим ізольованим проводом і бути ввімкнений в електромережу лише на час роботи.
Перед зняттям шкури туша мусить бути надійно зафіксована для запобігання падінню з підвісних шляхів.
При розділі туш слід застосовувати спеціальні ножі із запобіжними виступами на рукоятках, що запобігають зісковзуванню руки на лезо.
Для правки ножів повинні використовуватись мусати заводського виготовлення. Рукоятка мусату повинна мати кільце, що захищає руку від порізу під час правки ручного інструменту.
Сікачі повинні мати ремінці для закріплення на кисті, щоб попередити вислизання й падіння їх.
Працювати дозволяється лише стандартним інструментом із неспрацьованими (не сточеними) лезами.
При виконанні технологічних операцій із ножем необхідно правильно поєднувати рухи обох рук, щоб не поранити їх. Найбільш безпечним є рух ножа “від себе і униз”.
При перенесенні ножі, мусати, сікачі повинні бути вкладені у піхви. Під час перерви в роботі ножі необхідно прибирати в піхви або футляр на борті стола.
При обробці туш або субпродуктів (голів, ніг) у шпарильному чані пара подається після того, як рівень води у чані досягне встановленої відмітки. Отвори в перфорованих трубах не повинні бути засмічені. При роботі на шпарильному чані руки працівників повинні бути захищені рукавицями з тканини. Чани повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.
Під час розпилювання туші пилку необхідно тримати без перекосів та пересувати плавно, без сильного натиску. Полотно пилки не повинне мати зазублин, тріщин, зламаних зубців. Безпека проведення ветеринарно-санітарних заходів у свинарстві повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75, державного стандарту “Биологическая безопасность. Общие требования” (ГОСТ 12.1.008-76) та Правилам.
Відповідальною особою за проведення ветеринарно-санітарних заходів є головний (старший) ветеринарний лікар. Він організовує навчання ветеринарних працівників з безпеки праці, дотримання режиму праці і відпочинку під час ветеринарних заходів, забезпечує інструкціями з безпечного виконання робіт, справними технічними і фіксаційними засобами.
Вакцинації тварин проводять ветеринарні спеціалісти, які мають вищу або середню спеціальну освіту, а також, під їх керівництвом - оператори з ветеринарної обробки тварин.
Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів не допускається присутність сторонніх осіб.
Працівники, які мають незначні рани, садна або захворювання шкіри, допускаються до роботи з дозволу медичного працівника, за умови використання ними захисних засобів.
Препарати для лікувальних, профілактичних, діагностичних і санітарних заходів слід застосовувати тільки при наявності етикеток та супровідних документів, що посвідчують їх найменування, якість, вагу і термін використання.
Дезінфекційні засоби, отрутохімікати, луги і кислоти необхідно зберігати в закритих складських приміщеннях у міцній справній тарі з маркуванням, із зазначенням найменування, заводу-виготовлювача, дати виготовлення, терміну зберігання, номера партії, маси тощо.
Отруйні і сильнодіючі препарати слід зберігати в сейфах або металевих шафах під замком у спеціально виділених приміщеннях, вікна яких обладнують металевими решітками, а двері обшивають бляхою. Ця група лікарських речовин підлягає предметно-кількісному обліку в спеціальних журналах.
До роботи, пов’язаної із зберіганням, відпусканням і застосуванням лікарських засобів, допускаються особи, які мають вищу чи середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту відповідно до вимог “Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини”, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 20.04.99 № 67 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.10.99 за № 695/3988 (ДНАОП 2.1.20-1.03-99).
Приміщення, в яких проводиться обстеження і лікування тварин, повинні бути обладнані станками для фіксації тварин, забезпечені спеціальними шафами для зберігання апаратури, приладів та інструменту.
Відбір тварин з метою проведення ветеринарно-санітарних заходів необхідно здійснювати за допомогою спеціальних пристроїв, розколів тощо.
Для заспокоєння, знерухомлення тварин з метою забезпечення безпеки працівників необхідно застосовувати (залежно від показань) нейроплегічні, аналгезивні, міорелаксивні препарати відповідно до вказівок щодо їх застосування.