До розпізнавального пофарбування повинні належати:
кодова дільниця, колір якої визначає групу речовини, що транспортується;
сигнально-попереджувальні кільця, маркувальні написи, що визначають найбільш важливі властивості речовин, що транспортуються.
Кодові дільниці необхідно наносити на найбільш відповідальних ділянках комунікацій (на відгалуженнях, біля місць з’єднання фланців, у місцях проходів трубопроводів крізь стіни, перегородки, перекриття).
Маркувальні щитки необхідно застосовувати для додаткового позначення виду речовин та їх параметрів (температури, тиску тощо), необхідних за умовами експлуатації.
Огородження
Усі відкриті рухомі частини устаткування, що розташоване на висоті не вище ніж 2,5 м від рівня підлоги, доступні для випадкового дотику, повинні бути огороджені. Огородження може бути виконане суцільним, сітчастим (з розміром чарунок не більше ніж 20х20 мм) або у вигляді поручнів при відстані до рухомих чи обертових частин устаткування не менше ніж 1 м. Місця встановлення цих огороджень, наявність у них хвірток або отворів, знімних ділянок, блокування повинні бути обов'язково позначені на кресленнях розробника устаткування. На всіх хвіртках і отворах в огородженнях, призначених для доступу обслуговуючого персоналу до устаткування, необхідно вивішувати попереджувальні написи безпеки.
Під час роботи устаткування, окремі деталі якого рухаються, обслуговуючому персоналу не дозволяється заходити за огородження або виконувати будь-які роботи на цих деталях і механізмах.
У разі, якщо окремі виконавчі органи машин і рухомі частини агрегатів, небезпечні для людей, не можуть бути огороджені під час їх обслуговування, ці машини та агрегати дозволяється огороджувати загальним огородженням з додержанням вимог підпункту 8.1 розділу VII цих Правил.
Зубчасті, пасові та ланцюгові передачі, а також муфти незалежно від висоти їх розташування та швидкості обертання повинні мати суцільне огородження знімними кожухами, кріплення яких знімаються за допомогою спеціального інструменту.
Противаги, розташовані зовні устаткування, повинні бути огороджені або розташовані в закритих напрямних пристроях (колодязях, трубах, шахтах), що унеможливлюють доступ людей у небезпечну зону.
Для виконання ремонтних і регулювальних робіт, а також для спостереження за технологічним процесом і роботою механізмів в огородженнях дозволяється робити вікна і люки, які повинні закриватися, щоб унеможливити випадкове падіння в них людини, та бути зблоковані з пусковим пристроєм устаткування, машин і механізмів.
Знімні огородження, а також двері у них повинні відповідати вимогам підпункту 8.3 розділу VII цих Правил.
У кожному цеху повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік елементів устаткування, знімні огородження якого повинні мати блокування. На об'єктах, що будуються та реконструюються, ці блокування повинні передбачатися проектом.
Огородження повинно бути складовим елементом цього устаткування та відповідати проекту. Робота устаткування та механізмів з несправним огородженням або без нього не дозволяється.
Справність огороджень необхідно перевіряти в кожній зміні.
Виявлені несправності треба негайно усувати.
Ремонт, очищення вручну та закріплення частин і огороджень під час роботи устаткування не дозволяється.
Знімати огородження для ремонту устаткування дозволяється тільки після повної зупинки механізмів. Пуск механізмів після ремонту, огляду та очищення дозволяється лише після встановлення огородження на місце та закріплення всіх його частин.
Майданчики та сходи
Для обслуговування запірної, регулювальної та іншої арматури, а також опалювальних і вентиляційних пристроїв і приводів, розташованих на висоті два та більше метрів від підлоги, повинні бути обладнані спеціальні стаціонарні майданчики.
Застосовувати для цього приставні драбини не дозволяється.
Якщо проектом передбачено дистанційне керування арматурою, обладнувати стаціонарні майданчики не потрібно. У такому випадку повинні бути передбачені пересувні майданчики, підвісні колиски, спеціальні машини, обладнані телескопічними вишками для огляду та ремонту арматури.
Сходи та майданчики повинні відповідати вимогам ГОСТ 23120-78 «Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия».
Конструкція настилу перехідних майданчиків і майданчиків для обслуговування, а також містків і східців повинна виключати ковзання робітників під час пересування.
Майданчики, отвори, прорізи (технологічні, монтажні) повинні мати огородження з поручнями висотою не менше ніж 1 м з додатковою штабою на висоті 0,5 м і з суцільною обшивкою знизу заввишки 0,14 м.
Приямки, зумпфи, люки, колодязі, дренажні канави та канави в підлозі у виробничих будівлях, прорізи в перекриттях, якщо вони відкриті за умовами роботи, повинні мати зазначене огородження, або бути закриті кришками, або перекриті по всій поверхні міцним настилом, укладеним врівень з підлогою.
На робочих майданчиках повинні бути таблички із зазначенням допустимого загального та зосередженого навантаження, на яке розрахований
майданчик. Опорні елементи майданчиків і сходів повинні бути розраховані на
22
навантаження не менше ніж 2000 Н/м (200 кгс/м ).
Стаціонарні металеві сходи необхідно встановлювати під кутом 45° при постійному користуванні ними та 60° - при періодичному (двічі протягом години за зміну), ширина східців повинна бути не менше ніж 0,6 м, відстань між східцями по висоті - не більше ніж 0,3 м.
Сходи повинні бути обладнані поручнями з обох боків висотою не менше ніж 1 м. На сходах висотою до 1,5 м дозволяється встановлювати поручні з одного боку.
Сходи висотою більше ніж 10 м повинні бути обладнані майданчиками для відпочинку через кожні 5 м.
Для доступу в приямки та колодязі дозволяється улаштовувати вертикальні сходи або скоби на відстані 0,3 м одна від одної по висоті.
Вертикальні сходи висотою більше ніж 2 м повинні мати огородження у вигляді дуг (хомутів) зі спини працівника, який пересувається сходами.
По краю покрівлі резервуара на відстані не менше ніж 1,8 м у кожний бік від сходів, що ведуть на резервуар, необхідно встановлювати поручні висотою не менше ніж 1 м. На огородженій площі покрівлі повинен бути люк для вимірювання рівня рідини, замірний пристрій і арматура. Якщо арматура, а також дихальні та запобіжні клапани розташовані на різних ділянках покрівлі, до них повинні бути підведені майданчики з огородженням. Ставати безпосередньо на покрівлю резервуара не дозволяється.
Майданчики для обслуговування устаткування, сходи, перехідні містки необхідно утримувати в справному стані та своєчасно ремонтувати.
Вимоги безпеки під час випалу шихти та концентратів (матеріалів)
Експлуатація усіх видів випалювальних печей повинна здійснюватися відповідно до вимог технічної документації заводів-виробників та технологічних інструкцій.
Конструкція корпусів печей для випалювання матеріалів, їх газоходів, утилізаційних котлів та іншого устаткування, а також місць з’єднання корпусу з устаткуванням повинна забезпечувати повну герметичність.
Розпалювання печей, що працюють на газовому паливі, необхідно здійснювати згідно з інструкцією з експлуатації.
Розпалювання печі після тривалої зупинки та ремонту, а також якщо вона щойно побудована, необхідно здійснювати у присутності особи, відповідальної за безпечну експлуатацію газового господарства.
У металургійних цехах перевезення, розпаковка та завантаження матеріалів у випалювальні печі, перемішування їх у печах, завантаження випаленого концентрату, доставка та вивантаження в бункери повинні бути механізовані.
Вузли завантаження у піч і вивантаження з печі випалених матеріалів, з яких можливе виділення газів і пилу у повітря робочої зони, повинні бути обладнані вбудованими укриттями та аспірацією, зблокованою з технологічним устаткуванням.
Конструкція пальників або форсунок, що використовуються для розігрівання печі, повинна забезпечувати швидке та безпечне видалення їх від печі після її пуску.
Для запобігання опікам обслуговуючого персоналу у разі зворотного удару полум’я отвори для встановлення форсунок повинні мати екрани.
Вентилі, що регулюють подачу палива та повітря, або їх приводи, повинні бути розміщені осторонь від отворів.
Робочі та оглядові вікна, а також інші отвори в печі повинні щільно закриватися дверцятами (кришками) або бути замуровані теплостійкими матеріалами із світлофільтрами для захисту від інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювання.
Отвори в кладці печей, призначені для спостереження за процесом випалу, взяття проб тощо, повинні бути оснащені гарнітурою, що щільно закривається.
У разі, коли в печі випалу матеріалів у киплячому шарі простір між склепінням і горизонтальною площиною, що проходить через верхній край газохідного вікна після його футерування, складає більше ніж 10 % об’єму печі, на склепінні повинні бути встановлені вибухові клапани відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
Під час експлуатації печей випалу, що працюють на природному газі, у разі виявлення витоку газу подачу його необхідно негайно припинити.
Подачу газу після усунення витоку необхідно здійснювати тільки з дозволу посадової особи (керівника зміни).
Конструкція пристрою, що подає матеріали в піч, повинна забезпечувати дозовану безперервну або періодичну подачу з автоматичним регулюванням.
Вивантаження випаленого матеріалу з бункера повинно бути механізоване.
Очищення жолобів для випуску випаленого матеріалу та пилу, а також лежаків і газоходів повинно бути механізоване (наприклад, за допомогою вібраторів). У разі забивання жолобів шурування знизу не дозволяється.
Транспортування вивантаженого випаленого матеріалу та його охолодження необхідно здійснювати у пристроях, що виключають виділення пилу та газу.
Конструкція ділянки газоходу від печі до апарата повинна виключати осідання пилу, в ній необхідно передбачати вікна та майданчики для огляду та очищення лежака та газоходу.
Пилові збірники повинні бути обладнані затворами або іншими пристроями, що забезпечують герметичність під час вивантаження пилу.
Система керування повинна забезпечувати роботу печі як у ручному, так і в автоматичному режимі.
Контрольно-вимірювальні прилади, за показами яких здійснюється автоматичне або ручне керування роботою печі, повинні бути винесені на загальний пункт керування, розташований в окремому приміщенні.
У системі керування печі повинні бути передбачені світлова та звукова сигналізації, що попереджають про аварійну зупинку печі, і блокування, що виключають роботу печі під час зупинки устаткування або нагнітачів сірчанокислого цеху.
Для огляду подини, вузлів завантаження та вивантаження, лежака, газоходів і пиловловлювальних пристроїв, а також для ремонту печі необхідно передбачити електричну мережу напругою 12 В з розетками для підключення переносних світильників.
Запас мазуту для розпалювання печей у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати добової потреби. Місце зберігання мазуту для зазначених цілей повинно бути узгоджене з місцевою пожежною частиною, що обслуговує підприємство.
Виготовлення та застосування легкозаймистих порошкових матеріалів і
сумішей на їх основі
У технічній документації на вихідні легкозаймисті порошкові матеріали (речовини, що здатні самостійно горіти в шарі після віддалення джерела запалювання або вибухати в аерозависі) та суміші, що виготовлені на їх основі (далі - суміші), повинні бути наведені такі характеристики:
для легкозаймистих порошкових матеріалів: НКГЗ, температура займання аерозависі та самозаймання в шарі, максимальний тиск вибуху;
для сумішей: здатність до самостійного горіння.
Для сумішей, що містять окислювачі, повинні бути також визначені: розрахункова питома теплота, температура процесу горіння та чутливість до механічного впливу (тертя, удару).
Остання характеристика повинна визначатися окремо для активної складової суміші пального з окислювачем.
Визначення наведених характеристик (окрім питомої теплоти та температури горіння) і висновки про можливість використання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей на їх основі повинні виконуватися відповідними спеціалізованими організаціями.
Питома теплота та температура процесу горіння суміші повинні визначатися розробником.
Не дозволяється застосовувати легкозаймисті матеріали та суміші за відсутності зазначених характеристик.
Не дозволяється під час виробництва металів і сплавів застосовувати такі суміші:
процес горіння яких переходить у вибух;
здатні до самостійного горіння та ті, що мають питому теплоту процесу горіння більше ніж 50 кДж/моль;
чутливість яких до механічного впливу (удару) складає 19,6 Дж і менше, а активної складової - 9,8 Дж і менше.
Зберігання та виробництво легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, під час яких можливе утворення вибухонебезпечного середовища, дозволяється тільки в приміщеннях категорій А і Б, а легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей - у приміщеннях категорій А, Б, В.
Вентиляція цих приміщень повинна здійснюватися відповідно до вимог підпунктів 6.11 - 6.16 розділу VII цих Правил.
Зберігати легкозаймисті матеріали в корпусах металургійних цехів необхідно в закритій металевій тарі (банках, бочках тощо) у кількості, що не перевищує дводобову потребу, з додержанням вимог пожежної безпеки. Для тривалого зберігання цих матеріалів на підприємстві повинні бути обладнані окремі склади, що відповідають вимогам пожежовибухобезпеки.
У приміщеннях цехів, де виконується дроблення та подрібнення легкозаймистих матеріалів і сумішей, необхідно періодично проводити прибирання осілого пилу зі стін, стелі та інших будівельних конструкцій.
Періодичність прибирання повинна бути такою, щоб виключала можливість накопичення пилу в кількості, за якої можливе горіння в шарі або в аерозависі.
Періодичність, порядок прибирання пилу та заходи безпеки при цьому повинні визначатися інструкцією, затвердженою роботодавцем.
У технічних умовах на вихідні легкозаймисті порошкові матеріали повинна бути зазначена нижня межа крупності матеріалів, які використовують для виготовлення сумішей, а також граничний вміст основного компонента та домішок.
Тара, призначена для транспортування та зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинна бути чистою, сухою та справною.
В інструкції з охорони праці повинні бути передбачені заходи щодо забезпечення безпечного виконання робіт під час очищення тари з-під зазначених матеріалів і селітри.
Транспортувати легкозаймисті порошкові матеріали і суміші разом з окислювачами, кислотами та лугами не дозволяється.
Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів пневмотранспортом необхідно проводити в захисній атмосфері. Склад захисної атмосфери та граничне значення окислювача в ньому повинні відповідати проекту. Під час роботи пневмотранспорту вміст окислювача в газі необхідно контролювати автоматично.
Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей та технологічне устаткування, що використовується для ведення цих процесів, повинні відповідати вимогам пожежобезпеки.
Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових
матеріалів і сумішей, під час яких можливе утворення вибухонебезпечного середовища, та технологічне устаткування, що використовується для ведення цих процесів, повинні відповідати вимогам вибухобезпеки.
Для запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища необхідно використовувати флегматизацію матеріалів. Технологія флегматизації легкозаймистих порошкових матеріалів і речовини, які для цього застосовуються, повинні виключати можливість утворення вибухонебезпечних аерозависів під час подальшої переробки порошкових матеріалів.
Під час приготування сумішей, здатних утворювати вибухонебезпечне середовище, до складу яких входять активні окислювачі, в змішувальний пристрій або завантажувальний бункер у першу чергу необхідно завантажувати інертні матеріали або важковідновні окисли, потім активні окислювачі. Після перемішування цих компонентів необхідно проводити завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів і остаточне змішування.
Під час приготування сумішей, у складі яких немає активних окислювачів та легкозаймистих порошкових матеріалів, здатних утворювати вибухонебезпечне середовище, в першу чергу необхідно завантажувати інертні матеріали та окислювачі, потім легкозаймисті порошкові матеріали. Завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів дозволяється без попереднього перемішування компонентів.
Контроль параметрів (тиск захисного газу в печі, температура тощо), відхилення яких від норми може призвести до аварійної ситуації, повинен здійснюватися автоматично сигнальними приладами.
У приміщеннях, де можливе виділення в робочу зону вибухопожежонебезпечних газів або пари, повинні бути передбачені сигналізація та автоматичний контроль вмісту вибухонебезпечних речовин.
Захист від статичної електрики та іскрозахист виробничого устаткування, резервуарів, трубопроводів, зливно-наливних пристроїв, іншого устаткування як стаціонарного, так і переносного, пов’язаного з переробкою або транспортуванням бензину, спирту, сірки, шихтових сумішей та утворенням при цьому статичної електрики, повинен відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
Інструмент, що застосовується на операціях, пов’язаних з використанням сірки технічної, цинку стеариновокислого тощо, повинен відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
Як засіб пожежогасіння в складах і на дільницях під час приготування суміші у разі займання порошків або їх сумішей необхідно застосовувати тонкорозпилену воду зі змочувачами (сульфонати, сульфоноли), повітряно-механічну піну. Для об’ємного гасіння необхідно застосовувати газові вогнегасні суміші та вогнегасні порошки А, В, С, універсальні.
Для гасіння розлитих рідин і мастил, що горять на дільницях маслопросочування, необхідно застосовувати високократну повітромеханічну або азотомеханічну піну та вогнегасні порошки А, В, С, універсальні.
Для запобігання загазованості приміщення та утворення вибухонебезпечної газоповітряної суміші повинні бути передбачені пристрої для гасіння газу, що горить, і припинення виходу газу в атмосферу.
ВНУТРІШНЬОЗАВОДСЬКИЙ І ВНУТРІШНЬОЦЕХОВИЙ
ТРАНСПОРТ
Загальні вимоги безпеки
Експлуатація внутрішньозаводського та внутрішньоцехового транспорту на металургійних підприємствах повинна здійснюватися з дотриманням вимог ГОСТ 12.3.020-80 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности» та цих Правил.
Обстеження внутрішньозаводського та внутрішньоцехового транспорту на металургійних підприємствах повинно здійснюватися відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26.05.2004 № 687 (НПАОП 0.00-6.18 - 04).
Наказом роботодавця по підприємству або розпорядженням по підрозділу на великих підприємствах із числа фахівців повинні бути призначені особи, відповідальні за безпечну експлуатацію засобів внутрішньозаводського та внутрішньоцехового транспорту, в обов’язок яких входить щодобова перевірка технічного стану транспортних засобів з відміткою у спеціальному журналі про допуск їх до роботи.
На в’їздах і виїздах із цехів, а також на дільницях між цехами, що призначені тільки для руху транспортних засобів, повинні бути встановлені відповідні знаки безпеки.
Експлуатація вантажних підвісних канатних доріг повинна проводитися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
Перевезення людей внутрішньозаводським і внутрішньоцеховим транспортом, що призначений для перевезення технологічних вантажів, не дозволяється.
Транспортування порошкових і сипких матеріалів необхідно здійснювати у спеціальних залізничних вагонах, автомобілях або контейнерах, що забезпечують безпилове завантаження, транспортування та вивантаження цих матеріалів.
Проектування залізничних колій повинно відповідати вимогам ДБН В.2.3-19:2008 «Споруди транспорту. Залізниці колії 1520 мм. Норми проектування», а наближення їх до виробничих приміщень, складських споруд тощо повинно відповідати габариту наближення до будівель за ГОСТ 9238-83 «Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (1524) мм» і спеціальним габаритам.
За наявності на підприємствах вузької залізничної колії 750 мм габарити наближення споруд і рухомого складу повинні відповідати ГОСТ 9720-76 «Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 750 мм».
Приміщення, розташовані на відстані від 3 до 8 м від залізничної колії або автомобільних шляхів з прямим виходом на них, повинні мати перед дверима огороджувальні бар’єри довжиною 5 м і заввишки 1 м.
У місцях виходу з-за рогу будівель і споруд також повинні бути влаштовані такі бар’єри. При цьому відстань від бар’єра до залізничної колії повинна бути не менше ніж 6 м.