Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), НАПБ А.01.001-2004 та ГОСТу 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны», затверджених постановою Держстандарту СРСР від 29 вересня 1988 року № 88. Усі вентиляційні пристрої (системи) підлягають планово-
попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному технічному випробуванню.
Рециркуляція повітря дозволяється в робочий час тільки в приміщеннях, де немає виділення шкідливих речовин (1, 2, 3 класів небезпеки), відповідно до вимог ГОСТу 12.1.007-76 «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 10 березня 1976 року № 579, або їх кількість не перевищує допустимих концентрацій, а у повітрі відсутні різко виражені неприємні запахи цих речовин.
Не дозволяється підключати до вентиляційної установки більшу кількість споживачів, ніж це передбачено проектом.
Заново змонтовані або реконструйовані вентиляційні установки підлягають налагодженню та випробуванню на ефективність їх дії. Стан повітряного середовища виробничих приміщень повинен періодично перевірятися відповідно до затверджених роботодавцем графіків.
У разі зміни технологічного процесу та розташування виробничого обладнання, що забруднює повітря на дільниці (у цеху), вентиляційні установки повинні бути пристосовані до нового режиму роботи.
Опалювальні прилади повинні мати огорожу, яка запобігає потраплянню на них пилу та різних матеріалів виробництва й можливому дотику працівника, а також гладку поверхню, яку легко очищати від пилу.
Для поверхонь обладнання, яке нагрівається під час технологічних процесів, необхідно передбачати теплоізоляцію і підтримання температури поверхні не більше 43°С згідно з ДСТУ EN 13202-2002 «Ергономіка теплового середовища. Температури гарячих поверхонь, доступних до
дотику. Посібник з установлення граничних значень температур поверхонь в стандартах на продукцію з використання EN 563», затвердженим наказом Держстандарту України від 31 березня 2004 року № 60.
Водопостачання і каналізація
Виробничі та побутові приміщення мають бути обладнані внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог СНіП «Внутренний водопровод и канализация зданий», затверджених постановою Держбуду СРСР від 04 жовтня 1985 року № 169 (далі - СНіП 2.04.01-85), а також протипожежним водопостачанням згідно з вимогами НАПБ А.01.001- 2004.
Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації повинні відповідати вимогам СНіП «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения», затверджених постановою Держбуду СРСР від 27 липня 1984 року № 123, СНіП «Канализация. Наружные сети и сооружения», затверджених постановою Держбуду СРСР від 21 травня 1985 року № 71.
Облаштування внутрішніх водопроводів, каналізації і водостоків повинно відповідати вимогам СНіП 2.04.01-85.
Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 403/6691. Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог ГОСТу 12.3.006-75 «ССБТ. Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 14 серпня 1975 року № 2152.
Кожний суб’єкт господарювання забезпечується подачею води для:
санітарно-гігієнічних потреб;
виробничо-технічних потреб;
потреб зовнішнього і внутрішнього пожежогасіння.
Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, не дозволяється.
Для забезпечення працівників питною водою потрібно встановлювати водопровідні колонки, автомати газованої води, кулери або інші пристрої. Дозволяється також забезпечення питною водою разового використання в дрібній розфасовці.
Питна вода повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за № 452/17747.
Вода для душових, умивальників, для охолодження повітря в кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної води.
Трубопроводи для спуску виробничих чистих і забруднених стічних вод повинні мати крани для відбору проб.
Електроустановки й електросилове обладнання
Експлуатація електроустановок, електричних станцій і підстанцій та електричних мереж повинна проводитись з дотриманням вимог електробезпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, НПАОП 40.1-1.2198,ГОСТу 12.1.045-84 «ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 17 вересня 1984 року № 3236, ДСанПіН 3.3.6.096-2002, експлуатаційної документації та цих Правил.
Улаштування і експлуатація внутрішніх мереж електроустановок мають відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97.
Електропроводка та арматура силової і освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях повинні бути надійно ізольовані і захищені від
впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.
Використання електрозахисних засобів під час виконання робіт у технологічних процесах, пов’язаних з обслуговуванням електроустановок, потрібно здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства.
Електрообладнання повинно мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТу 12.1.030-81 «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 15 травня 1981 року № 2404 (далі - ГОСТ 12.1.030-81), та бути захищеним від попадання пилу, вологи.
Стан ізоляції і надійність заземлення щороку та після капітального ремонту потрібно перевіряти контрольно-вимірювальними приладами зі складанням відповідного акта, в якому зазначаються виявлені дефекти, згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.
Електроприлади й електрообладнання, установлені на обладнанні (машинах) та ізольовані від його станини, повинні мати самостійне занулення, заземлення. У разі порушення або несправності заземлення електричні установки слід негайно вимкнути і вжити заходів до відновлення заземлення.
Обладнання, під час роботи якого можливе утворення статичної електрики, повинно мати пристрій, який виключає можливість її накопичення. Захист від статичної електрики необхідно проводити згідно з вимогами ГОСТу 12.4.124-83 «ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 27 січня 1983 року № 428 (далі - ГОСТ 12.4.124-83).
Увімкнення до електричної мережі ручних переносних електроінструментів необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП
1.21-98, ГОСТу 12.2.013.0-91 «ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 27 листопада 1991 року № 1563.
Очищення електрообладнання від пилу необхідно здійснювати за графіком, але не рідше одного разу на місяць, а в запилених приміщеннях щотижня відповідно до НПАОП 40.1-1.21.98 та НАПБ А.01.001-2004.
Під час роботи на електронно-обчислювальних машинах і персональних комп’ютерах необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26 березня 2010 року № 65, зареєстрованих у Міністерстві юстиції 19 квітня 2010 року за № 293/17588.
Усі будівлі, споруди та зовнішні установки повинні бути захищені від потрапляння блискавки та вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд», затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 27 червня 2008 року № 269.
Небезпечні та шкідливі виробничі чинники
Під час виконання технологічних процесів у шкіргалантерейному виробництві необхідно брати до уваги небезпечні та шкідливі виробничі чинники, які можуть впливати на працівників, відповідно до вимог ГОСТу 12.0.003-74 «ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 18 листопада 1974 року № 2551.
Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників мають відповідати вимогам ГОСТу 12.1.005-88, ДСанПіН 3.3.6.096-2002, Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37, ДСН 3.3.6.042-99, ГОСТу 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования
безопасности», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 06 червня 1983 року № 2773 (далі - ГОСТ 12.1.003-83), ДБН В.2.5-28:2006.
Виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатація машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що використовуються у технологічному процесі шкіргалантерейного виробництва, повинно відповідати вимогам Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.
ІІІ. ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ
Улаштування і утримання виробничих будівель, приміщень повинні відповідати вимогам НПАОП 45.2-4.01.98, НАПБ А.01.001-2004, НАПБ Б.01.043-90/170, ДСТУ 3273-95 «Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги», затвердженого наказом Держстандарту України від 19 грудня 1995 року № 434, СНіП 2.09.02-85, Санітарних правил організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого обладнання, затверджених Міністерством охорони здоров’я СРСР 04 квітня 1973 року (далі - СП 1042-73).
Усі приміщення повинні бути обладнані технічними засобами протипожежного захисту та первинними засобами пожежогасіння. При необхідності встановлюються газоаналізатори і системи димовидалення.
Стіни і стелі робочих приміщень повинні бути гладкими, рівними, зручними для очищення і пофарбовані у світлі тони.
Підлога у виробничих приміщеннях повинна бути щільною, рівною, не слизькою, без вибоїн.
У приміщеннях для збереження хімікатів підлога повинна бути бетонною або з асфальтовим покриттям. Допускається опорядження підлоги кислотостійкою плиткою.
Уся мережа трубопроводів повинна бути заглиблена в підлогу або піднята і укріплена на висоті не менше ніж 2 м від підлоги і пофарбована згідно з вимогами ГОСТу 12.4.026-76.
Усі люки, колодязі, канали повинні бути закриті кришками або суцільними настилами. Відкриті отвори в підлозі виробничих приміщень повинні бути огороджені з усіх боків міцними перилами висотою не менше 1,0 м із суцільною обшивкою по низу заввишки не менше 0,15 м.
Усі мостики, майданчики, проходи, похилі естакади та інші споруди, які підняті над рівнем підлоги на 0,5 м і більше, а також драбини, які ведуть до них, повинні мати перила заввишки не менше 1,0 м із суцільною обшивкою по низу заввишки не менше 0,15 м. Місця переходів через трубопроводи та інші комунікації повинні бути обладнані настилами.
Ширина проїздів для цехового транспорту повинна бути при русі в одному напрямку не менше максимальної ширини завантажених транспортних засобів плюс 1,0 м, а при зустрічному русі - не менше подвійної максимальної ширини транспортних засобів плюс 1 м.
Ширина головних проходів у виробничих приміщеннях для руху працівників без вантажу повинна бути не менше 1,5 м, а другорядних проходів, які використовуються для ремонту, огляду і змащування обладнання, - не менше 0,8 м.
Для пропуску транспортерів через перегородки і стіни необхідно влаштовувати отвори мінімальних розмірів. Проміжок між верхньою і нижньою гілками транспортера повинен бути максимально закритий.
Зовнішні входи і виходи у виробничих приміщеннях повинні мати утеплений тамбур або повітряні теплові завіси.
Дверні прорізи для транспортування сировини, напівфабрикатів, готової продукції повинні влаштовуватись відповідно до габаритів
транспортних засобів, що застосовуються, і забезпечувати вільні проходи по обидва боки від цих габаритів не менше 0,7 м, а за висотою - не менше 0,2 м.
У виробничих приміщеннях сходові площадки, проходи, проїзди, віконні прорізи, опалювальні прилади, електричні шафи, електродвигуни, протипожежне обладнання, робочі місця не повинні захаращуватись сировиною, напівфабрикатами, готовою продукцією, відходами виробництва, тарою, які повинні міститися в установлених місцях.
Передача вантажів з одного поверху на інший повинна бути механізована. При передачі вантажів зверху вниз можуть застосовуватись похилі спуски, які повинні бути огороджені, щоб унеможливити травмування робітників вантажем.
У всіх виробничих і допоміжних приміщеннях повинні бути встановлені урни та ящики з кришками, які щільно закриваються, для збору відходів і сміття. Урни та ящики повинні очищатись не рідше одного разу за зміну і ретельно дезінфікуватись.
Облаштування і розташування складів повинні відповідати вимогам СНіП «Складские здания», затверджених постановою Держбуду СРСР від 30 грудня 1985 року № 280, а їх обладнання з пожежобезпеки повинно відповідати вимогам ГОСТу 12.1.004-91 «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования», затвердженого постановою Державного комітету по управлінню якістю продукції СРСР від 14 червня 1991 року № 875 (далі - ГОСТ 12.1.004-91).
Висота приміщень складського, транспортного господарства, компресорних тощо має бути не менше 3,6 м.
Усі допоміжні споруди і приміщення повинні відповідати нормам проектування згідно зі СНіП 2.09.04-87.
Віконні стулки і ліхтарні рами, які відкриваються для природного провітрювання, повинні бути обладнані пристроями, які легко управляються для відкривання і встановлення їх у необхідному положенні.
Перелік спеціальних побутових приміщень і пристроїв для шкіргалантерейного виробництва визначається залежно від характеристики виробничих процесів і переліку професій працівників шкіргалантерейної галузі з віднесенням їх до відповідних груп виробничого процесу.
Для зменшення шуму в приміщеннях вентиляційні агрегати повинні бути розміщені в ізольованих вентиляційних камерах та встановлені на віброфундаменті, а повітроводи повинні приєднуватись до вентилятора за допомогою м’яких вставок.
ІУ. ВИМОГИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
Загальні вимоги
Технологічні процеси організовують відповідно до вимог ГОСТу 12.3.002-75 «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 25 квітня 1975 року № 1064, ГОСТу 12.1.004-91, СП № 1042-73 та вимог цих Правил.
Організація процесу та розміщення обладнання повинні забезпечувати потоковість технологічного процесу та можливість застосування механізації і автоматизації важких та небезпечних операцій, вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування сировини, напівфабрикатів, готової продукції.
Технологічні процеси із застосуванням речовин, здатних при певних умовах створити вибухонебезпечне середовище (нанесення фарби, лаку на вироби, приготування клею), організовують відповідно до вимог ГОСТу 12.1.010-76 «ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 10 березня 1976 року № 579.
Засоби герметизації і аспірації дільниць у місцях утворення шкідливих речовин, які супроводжуються утворенням пилу, пари і газу (промірювання і розбракування матеріалів, настилання матеріалів, видалення
відходів, розкрій тканини на розкрійних смугових машинах, розкрій матеріалів на пресах, спускання країв деталей, вирівнювання деталей по товщині, профілювання деталей по контуру, нанесення клею, загинання країв деталей, зшивання деталей, пофарбування країв деталей, тонування, шовкографія), повинні бути передбачені в технологічних процесах.
Гігієнічні норми вібрації, що передається на руки працівників при роботі на розкрійних машинах, вирубувальних пресах,швейних машинах, обладнанні для встановлення фурнітури, не повинні перевищувати допустимі величини згідно з ДСТУ ГОСТом 12.1.012:2008, ДСН 3.3.6.039-99 .
При організації технологічних процесів проводяться технічні та організаційні заходи, що забезпечують захист працівників від дії електричного струму, відповідно до вимог ГОСТу 12.1.019-79 «ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 17 липня 1979 року № 2582, та ГОСТу 12.1.030-81.
Технологічні процеси організовують у приміщеннях, у яких забезпечуються нормовані параметри повітря робочої зони щодо мікроклімату і концентрації токсичних речовин згідно з ГОСТом 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.042-99.
Контроль за параметрами технологічних процесів тиснення, формування, високочастотного зварювання, нанесення клею, зволоження шкіри для виробництва рукавиць повинен здійснюватись контрольно- вимірювальними приладами, які встановлюються в зручних для обслуговування і спостереження місцях.
Вимоги до організації технологічного процесу шкіргалантерейного
виробництва
Підготовчо-розкрійне виробництво.
Під час організації процесів підготовчо-розкрійного виробництва повинні бути передбачені:
місця для збереження матеріалів (тканини, шкіри, штучної шкіри, плівки, фурнітури);
вільний доступ до обладнання, місць зберігання матеріалів;
механізація вантажно-розвантажувальних робіт.
Розкриття кіп матеріалів повинно виконуватись спеціальним інструментом.
Розкрій деталей шкіргалантерейних виробів на пресах.
Подання матеріалів (тканини, натуральної шкіри, штучної шкіри, плівки) у зону розкрою і видалення відходів з робочого місця повинні бути механізовані.
Розкрій матеріалів на розкрійних стрічкових машинах.
Матеріали необхідно розкроювати по металевих лекалах або лекалах з металевою окантовкою.
Розкрійні столи, лекала та металева окантовка лекал повинні мати гладку, без задирок поверхню.
Заточення ножів електророзкрійних машин повинно виконуватись на заточувальному пристрої на машині з включеним електродвигуном у положенні, коли машина відведена з настилу.
На машинах із зворотно-поступальним рухом заточення ножа здійснюється вручну, коли вимкнена машина.
На стрічковій розкрійній машині повинні бути спеціальні пристрої, що виключають можливість травмування працівника під час вирізання дрібних деталей (розміром не більше 100 х 100 мм).
Різання різноманітних плівок повинно виконуватись на спеціально обладнаних для цього машинах.
Розкрій плівкових матеріалів повинен проводитись за наявності спеціальних пристроїв для утримання і переміщення напівфабрикатів у процесі різання.
Розкрій полотна із синтетичних волокон повинен мати запобіжну операцію - накладання на верхній шар крою аркуша паперу і затискання затискачами з боку, протилежного тому, що розкроюється, щоб уникнути зсування шарів і травмування працівників.
Під час розкроювання синтетичних матеріалів треба уникати оплавлення, з цією метою необхідно застосовувати спеціальне змащування стрічкового ножа.
У разі попадання тканини в паз плоского напрямлювача стрічкового ножа витягувати її потрібно тільки після вимкнення машини та повної її зупинки.
Очищення шківа стрічкової розкрійної машини повинно проводитись спеціальним інструментом.
Відходи від стрічкових розкрійних машин повинні збиратися і транспортуватися механічними та пневматичними пристроями.
Процес розкрою повинен здійснюватись при працюючій системі місцевої витяжної вентиляції.
Вирівнювання деталей за товщиною, профілювання їх по контуру.
Заправлення дрібних деталей в машини для вирівнювання, профілювання тощо повинно проводитись спеціальними шаблонами.
Спускання країв деталей шкіргалантерейних виробів.
Процес спускання країв повинен здійснюватись при працюючій системі місцевої витяжної вентиляції для видалення пилу і відходів.
Нанесення клею на органічних розчинниках на деталі шкіргалантерейних виробів.
Нанесення клею, сушіння нанесеного на деталі клею повинні проводитись при працюючій системі місцевої витяжної вентиляції.
Очищення від клею робочого місця необхідно проводити спеціальними пристосуваннями (лопаточками, шкребками з кольорового металу, дерева тощо), які виключають іскріння.
При роботі з клеями, які потребують підігріву, повинно бути автоматичне регулювання температури нагріву клею.
Фарбування країв деталей.
Фарбування країв деталей повинно здійснюватись при працюючій системі місцевої витяжної вентиляції.
Очищення робочого місця від забруднень, розмішування фарби повинні проводитись пристосуваннями з кольорового металу або дерева.
Загинання країв деталей з використанням клеїв-розплавів.
Процес загинання країв деталей з використанням клеїв-розплавів повинен проводитись при працюючій системі місцевої витяжної вентиляції.
Регулювання температури нагріву клею повинно бути автоматичним.
Загинання країв деталей паралельним способом на машині.