5.15. Необхідність застосування та тип систем пожежогасіння вибухопожежонебезпечних об’єктів визначає проектна організація згідно з Переліком однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2005 № 161, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за № 990/11270 (НАПБ Б.06.004-2005), і ДБН В.2.5-13-98* «Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматика будинків і споруд», затвердженими наказом Держбуду України від 28.10.98 № 247, та наводить у проектній документації.
5.16. Під час експлуатації технологічного устаткування виробництва синтетичного етилового спирту, а також експлуатації, зберігання і транспортування балонів із стисненими газами слід дотримуватися вимог Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31.12.2003 № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2004 за № 704/9303 (далі — Технічний регламент з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском).
5.17. Організація виробничих процесів, пов’язаних із застосуванням шкідливих і токсичних речовин, і використовуване при цьому устаткування повинні виключати можливість контактів працівників із цими речовинами в процесі обслуговування устаткування та під час виробничих процесів і операцій.
Виробничі процеси, пов’язані із застосуванням або утворенням шкідливих і токсичних речовин, необхідно проводити в герметично закритій апаратурі або під вакуумом переважно потоковим безперервно замкнутим циклом з автоматизацією окремих операцій. Рідини і суспензії повинні переміщуватися трубопроводом. Окремі процеси (злив продукції, вивантаження і завантаження твердих і пастоподібних речовин), які на цій технологічній операції не можуть бути герметизовані, повинні бути механізовані з повним усуненням ручних операцій.
5.18. Виробничі приміщення повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 «ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования» та СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование», затверджених наказом Державного комітету України у справах держбудівництва та архітектури від 27.06.96 № 117. Місця виділення токсичних речовин у вигляді пари, газу або пилу необхідно обладнувати вкриттям з відсмоктувачами місцевої витяжної вентиляції.
Шкідливі і токсичні речовини, утворені під час технологічного процесу, має бути очищено перед викидом їх у атмосферу.
5.19. Виробничі приміщення, в яких періодично або раптово можуть створюватися небезпечні концентрації шкідливих речовин, повинні розміщуватися в будинках з достатньою кількістю виходів назовні (аварійні спеціальні виходи) і обладнуватися аварійною вентиляцією.
5.20. Устаткування, що використовується для виробництва особливо токсичних речовин, необхідно розміщувати в боксах з керуванням процесами з пультів керування, розташованих в окремому приміщенні. У цьому випадку в приміщення, де розміщені пульти і органи керування процесами, треба подавати чисте повітря в обсязі, який забезпечує повітрообмін згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91.
VІ. Технологічний процес виготовлення синтетичного етилового спирту
6.1. Автоматизація виробництв має передбачати влаштування аварійної, попереджувальної і технологічної сигналізації та блокування, а також захисні заходи в разі досягнення граничнодопустимих значень технологічних параметрів і аварійного відключення технологічного устаткування.
6.2. Систематичний контроль за станом повітряного середовища виробничих приміщень треба здійснювати згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (далі — ГОСТ 12.1.005-88).
6.3. У виробничих приміщеннях або назовні, де можливі загоряння одягу або хімічні опіки під час роботи з кислотами, має бути встановлено аварійні душові й раковини самодопомоги або ванни з водою й раковини самодопомоги. Аварійні душові, ванни та раковини самодопомоги підключають до питного водопроводу й встановлюють у легкодоступних місцях на відстані не більше ніж 25 м від можливих осередків ураження. Душ має автоматично спрацьовувати в разі ступання працівника на площадку під душовим ріжком.
6.4. Етилен, який подається на гідратацію, необхідно попередньо очищувати від ацетилену, щоб уникнути утворення ацетиленідів міді.
6.5. У системах гідратації необхідно передбачати встановлення запірної арматури з дистанційним керуванням, яка відсікає на трубопроводах:
подавання пари для підігрівання етилену перед надходженням його до реактора;
подавання пари високого тиску для змішування її з етиленом (безпосередньо перед трійником);
аварійне скидання циркуляційного газу через свічу до атмосфери;
аварійне випускання пари високого тиску до атмосфери.
6.6. На трубопроводах подавання парового конденсату до казанів-утилізаторів, ПВСК на нейтралізацію, контактного газу й води на зрошення скруберів з відмивання циркуляційного газу необхідно передбачати резервні насоси з автоматичним включенням і самозапусканням двигунів насосів.
6.7. З метою забезпечення контролю за подаванням ПВСК на нейтралізацію необхідно передбачати встановлення засобів вимірювання його витрати та сигналізацію при зменшенні витрати до мінімально допустимої границі.
У випадку припинення подавання ПВСК на нейтралізацію повинні автоматично припинятися підживлення ортофосфорною кислотою, якщо є система підживлення, і зупинятися реакторна система.
6.8. Етилен з реакторів і систем трубопроводів при зупиненні цеху на ремонт необхідно направляти до цехів газорозподілення або до компресорної станції для пірогазу. Залишковий газ направляють до факельної системи.
6.9. Після ремонту й наступного запускання системи для перевірки азотом щільності агрегатів гідратації треба передбачати азотні компресори.
6.10. За наявності резервного компресора запас інертного газу може зберігатися в газгольдерах низького тиску.
Вимоги до чистоти, вологості, вмісту кисню у застосовному інертному газі встановлює організація — розробник технологічного процесу.
6.11. Запас стисненого інертного газу в ресиверах для передавлювання пожежо- і вибухонебезпечних середовищ, створення інертних подушок, гасіння вакууму, випробовування устаткування повинен визначатися з потреби в інертному газі та забезпечувати не менше ніж одногодинну потребу.
6.12. Для аварійного випускання в атмосферу пари високого тиску на трубопроводі необхідно передбачити редукційно-охолоджувальну установку, яка включається автоматично.
6.13. Апарати, в яких за повного заповнення рідинами не виключено можливість підвищення тиску внаслідок хімічних реакцій, обігріву, сонячної радіації, треба обладнувати запобіжними пристроями.
6.14. Скидання горючих і шкідливих газів, пари від робочих запобіжних клапанів повинно здійснюватися в закриту систему або до факельної системи. У виняткових випадках, а також на діючих підприємствах при технічній неможливості виконання цієї вимоги допускається скидання на свічу в атмосферу.
При скиданні горючих і шкідливих газів, пари на факельне спалювання на апаратах і агрегатах треба передбачати встановлення резервного запобіжного клапана.
6.15. Для ревізії, перевірки або заміни запобіжних клапанів до й після резервного і робочого клапанів треба встановлювати арматуру відключення із блокувальним пристроєм, що не допускає одночасного закривання запірних арматур на робочому й резервному клапанах.
У разі встановлення на апараті декількох робочих запобіжних клапанів перемикальний пристрій з арматурою дозволяється розміщувати між робочою й резервною групами запобіжних клапанів.
6.16. Для вловлювання рідини з газів, пари, що скидаються від запобіжних клапанів на факельне спалювання або на свічу в атмосферу, в кожному цеху, на складі, загальному колекторі повинен установлюватися віддільник рідини (сепаратор).
Загальний колектор газів, пари, що відходять від запобіжних клапанів до й після сепаратора, повинен прокладатися з ухилом у бік віддільника рідини (сепаратора).
На початку колектора від запобіжних клапанів на свічу в атмосферу слід передбачати подачу азоту.
За відсутності азоту роботу заборонено.
6.17. При скиданні газів, пари, що відходять від контрольних запобіжних клапанів, необхідно передбачати запірну арматуру для відключення колектора цеху від факельної системи. При цьому її треба встановлювати штурвалом долілиць, пломбувати у відкритому стані з відповідним записом у журналі.
6.18. Рідину з сепаратора видаляють насосом. Для її видалення з системи скидання газів і пари від робочих запобіжних клапанів на факельне спалювання або на свічу в атмосферу треба передбачати резервний насос.
Для видалення рідини з сепаратора системи скидання газів, пари на факельне спалювання від контрольних запобіжних клапанів передбачають тільки робочий насос.
6.19. У разі використання запобіжних мембран, розривних болтів і аналогічних пристроїв треба передбачати заходи, які унеможливлюють викиди шкідливих і горючих газів, пари в приміщення з утворенням небезпечної загазованості на території, а також іскроутворення і травмування працівників осколками та частинами цих пристроїв у разі їх спрацьовування.
6.20. Складські ємності для зберігання зріджених вуглеводневих газів і ЛЗР з температурою кипіння нижче ніж 45 °С мають бути обладнані не менше ніж двома запобіжними клапанами.
6.21. Установлення запобіжних клапанів на апаратах з горючими й шкідливими газами, парою повинно унеможливлювати збирання конденсату за запобіжним клапаном. Трубопроводи, які відводять гази від запобіжних клапанів, повинні підключатися до верхньої частини загального колектора.
У виняткових випадках, за неможливості встановлення запобіжного клапана вище колектора допускається прокладання відвідного трубопроводу від запобіжного клапана з підйомом до загального колектора й підключенням до верхньої його частини, при цьому в нижній точці відвідного трубопроводу повинен бути передбачений стаціонарний дренаж рідини без запірної арматури.
6.22. Площа перерізу колектора, який відводить гази, пару від декількох запобіжних клапанів, повинна прийматися:
від запобіжних клапанів, встановлених на одному апараті й розрахованих на одночасну паралельну роботу,— не меншою суми площ відвідних трубопроводів кожного запобіжного клапана;
від запобіжних клапанів, встановлених на різних апаратах і не розрахованих на одночасну паралельну роботу,— відповідно до гідравлічного розрахунку такою, щоб при спрацьовуванні запобіжних клапанів в апараті не виник тиск, вищий ніж допускається ГОСТ 12.2.085-82 «ССБТ. Сосуды, работающие под давлением. Клапаны предохранительные. Требования безопасности» (далі — ГОСТ 12.2.085-82), але в усіх випадках не меншою, ніж площа перерізу відвідного патрубка найбільшого запобіжного клапана.
6.23. Кріплення трубопроводу, який відводить гази, пару від запобіжного клапана, треба передбачати з урахуванням розвантаження клапана й штуцера апарата, на якому він встановлений, від передачі на них навантаження ваги труб та інших реактивних сил від потоку газу при спрацьовуванні клапана.
6.24. Використання запобіжних клапанів для регулювання технологічних процесів в апараті або системах апаратів не допускається.
6.25. До запобіжних клапанів повинен бути забезпечений вільний доступ для їх обслуговування, а також для монтажу й демонтажу.
6.26. Гідравлічний затвор, призначений для захисту технологічного устаткування від підвищення тиску, за можливості, встановлюють у опалюваному приміщенні. За відсутності опалюваного приміщення гідравлічний затвор розташовують назовні зі застосуванням заходів, які не допускають замерзання затворної рідини.
6.27. Конструкція гідравлічного затвора повинна запобігати можливому винесенню, викиду затворної рідини. Гідравлічний затвор повинен оснащуватися засобами контролю рівня затворної рідини. Застосовувана рідина не повинна розчиняти продукти виробництва синтетичного етилового спирту.
6.28. Площа перерізу дихальних ліній від апаратів до атмосфери повинна визначатися розрахунком.
Не допускається приєднання дихальних ліній від апаратів, які працюють без тиску, до трубопроводів скидання газів і пари від запобіжних клапанів.
На дихальних лініях від збірників, мірників і резервуарів для сірчаної кислоти, виготовлених із сталі, не допускається встановлення запірної арматури для уникнення можливого накопичення водню.
За необхідності встановлення запірної арматури вона після закінчення технологічних операцій повинна бути опломбованою у відкритому стані.
6.29. Свічі, призначені для скидання горючих і шкідливих газів від запобіжних клапанів, а також азоту й повітря після продування ємнісної апаратури на складах зріджених вуглеводневих газів і ЛЗР, потрібно розташовувати поза обвалуванням на відстані не менше ніж 5 м від зовнішнього укосу. Відстань від свічі до приміщень із електроустаткуванням, КВПіА й допоміжних будинків повинна бути не менше ніж 40 м; висота свічі — не менше ніж 30 м.
6.30. Свічі для скидання горючих і шкідливих газів, пари від гідравлічних затворів, запобіжних клапанів, дихальних і продувних ліній апаратів повинні бути віддалені від припливних вентиляційних камер, шахт забирання повітря і приміщень із електроустаткуванням загального призначення без засобів вибухозахисту і від допоміжних будинків на відстань не менше ніж 30 м.
6.31. Кислоти й луги допускається зберігати в одному складському приміщенні. Вертикальні циліндричні резервуари для зберігання кислот і лугів повинні встановлюватися на стрічкові фундаменти висотою від 0,8 до 1,0 м. Штуцери, люки, арматури, прилади КВПіА на дахах вертикальних резервуарів з кислотами й лугами повинні розміщуватися по периферії даху й обслуговуватися з площадки, розташованої нижче даху резервуара від 0,7 до 0,9 м. Горизонтальні ємності для зберігання зазначених середовищ треба встановлювати таким чином, щоб були забезпечені умови огляду й ремонту днищ, але на висоту не менше ніж 0,5 м від рівня піддона.
6.32. Резервуари і ємності для кислот і лугів повинні розташовуватися в окремих піддонах.
Піддони повинні мати стійкі до корозії покриття та бути розміщені з ухилом у бік приямка для збору можливих витоків кислот, лугів. Ці витоки треба перекачувати у відповідні резервуари. Ємність піддона для групи резервуарів повинна бути не меншою від об’єму одного найбільшого резервуара.
6.33. Транспортування кислот і лугів від складських приміщень до цехових ємностей необхідно проводити трубопроводами.
6.34. Резервуари для кислот і лугів повинні бути закритими, мати покажчики рівня.
Запірна арматура не повинна встановлюватися під резервуарами з кислотами й лугами.
6.35. Сальники насосів, а також фланцеві з’єднання трубопроводів для кислот і лугів та їх розчинів повинні бути захищені кожухами від розбризкування.
6.36. У резервуарах і ємностях для кислот об’ємом до 50 м3 допускається влаштовувати нижній злив. У ємностях з більшим об’ємом треба влаштовувати верхній злив. Встановлювати штуцери в днищах вертикальних резервуарів не допускається.
6.37. Застосування азоту або повітря для передавлювання кислот та лугів із залізничних цистерн не допускається.
6.38. Пари кислот перед викидом в атмосферу повинні нейтралізуватися. Злив кислот і лугів із залізничних цистерн треба здійснювати тільки насосами або за допомогою сифона. Для заливання сифона повинен застосовуватися насос. Після закінчення зливу сифон необхідно звільнити від рідини. Заливати сифон ручним способом не допускається.
6.39. Комунікації складських приміщень повинні забезпечувати перекачування рідини з резервуара в резервуар.
6.40. Перед звільненням резервуара або ємності від залишків продукту необхідно попередньо їх нейтралізувати, а потім промити резервуар або ємність великою кількістю води. Зливання в каналізацію кислот і лугів не допускається.
6.41. Робочі та оглядові майданчики, переходи, монтажні прорізи, приямки, сходи та площадки сходів мають бути обладнані перилами відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-52:2008 «Конструкції будинків і споруд. Сходи маршеві сталеві, площадки та огородження сталеві. Технічні умови».
VIІ. Вимоги до влаштування та утримання території підприємства
7.1. Територія підприємства з виготовлення синтетичного етилового спирту повинна відповідати затвердженій в установленому порядку проектній документації, Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.96 № 173, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за № 379/1404 (далі — ДСП 173-96), цим Правилам та бути упорядкованою.
7.2. Організація потоків вантажів має унеможливлювати перехрещення напрямків або зустрічного руху сировини, тари, матеріалів, готової продукції та відходів виробництва.
7.3. Технологічні установки на відкритих майданчиках та виробничі будівлі з агрегатами, що виділяють в атмосферу шкідливі речовини, треба розташовувати з урахуванням рози вітрів з підвітряного боку.
7.4. Спосіб та місце прокладання кабелів і проводів на території підприємства визначаються відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за № 11/2451 (далі — НПАОП 40.1-1.01-97), та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10009 (далі — НАПБ А.01.001-2004).
7.5. Резервуари, баки та інші ємності для зберігання ГР повинні бути розташовані на території підприємства відповідно до вимог чинного законодавства.
7.6. Підземні резервуари, колодязі, люки, ями, канали повинні бути закриті міцними кришками на рівні з прилеглою територією, а під час виконання ремонтних робіт — огороджені. Незакриті заглиблення повинні мати огорожу висотою не менше ніж 1,0 м.
7.7. Відкриті колодязі, заглиблені резервуари, інші тимчасові отвори мають бути обов’язково огороджені бар’єром або поруччям по всьому периметру з відповідними знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» (далі — ГОСТ 12.4.026-76), а також позначені: вдень — переносною триногою з відповідним знаком, а вночі, крім того,— ще й червоним ліхтарем. Працювати біля відкритих колодязів, заглиблених резервуарів, що не мають огорожі, не допускається.
7.8. З настанням темряви чи за недостатньої видимості маршрути руху людей і транспорту, місця проведення робіт забезпечуються штучним освітленням та світловими попереджувальними сигналами.
7.9. Відкриті склади і майданчики для зберігання ЛЗР та ГР у тарі треба розташовувати в місцях, що мають нижчу позначку відносно прилеглих будівель. У разі неможливості виконання цієї вимоги повинні передбачатися додаткові заходи: земляне обвалування, негорюча суцільна стінка заввишки не менше ніж 0,5 м, що виключають можливість розливання ЛЗР та ГР під час аварії на територію підприємства.
7.10. Рух транспорту і працівників на території підприємства повинен відповідати вимогам Закону України «Про дорожній рух».
7.11. Мостові переходи, естакади і сходи на них, містки через канави і траншеї повинні мати перила висотою не менше ніж 1 м. Підходи до них повинні бути вільними і з настанням темряви освітлюватися.
7.12. Під’їзні і внутрішні дороги підприємств з виготовлення синтетичного етилового спирту мають задовольняти вимоги СНиП 2.05.07-91 «Промышленный транспорт», затверджених постановою Державного комітету СРСР з будівництва та інвестицій від 28.11.91 № 18.
7.13. Територія підприємства повинна мати освітлення, яке забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, пожежного обладнання, входів до будівель і споруд.
7.14. Рейкові колії, тимчасові траншеї та канави не повинні ускладнювати рух автомобілів, для чого в необхідних місцях треба обладнувати зручні переїзди, завжди вільні для проїзду автомобілів.
7.15. Переїзди та переходи через залізничні колії повинні мати суцільні настили на рівні головок рейок.
7.16. У разі розміщення поблизу будівель і споруд залізничних колій останні повинні бути на відстані не менше ніж 6 м від осі колії до виходів із будівель і споруд.
За неможливості виконання цієї вимоги біля виходів повинні бути встановлені запобіжні огорожі та сигнали, що попереджають працівників про рух залізничного транспорту.
7.17. Відстань від складованих уздовж залізничних колій матеріалів, деталей, виробів та інших вантажів до головки крайньої рейки повинна бути не менше ніж 2 м.
Матеріали, деталі, вироби та інші вантажі на території підприємства повинні зберігатися та розвантажуватися на спеціально підготовлених для цього майданчиках. Захаращування проїздів, проходів та безладне розкладання матеріалів не допускається.
7.18. Для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт залізничних вагонів повинні бути влаштовані рампи та майданчики на прямих та горизонтальних без уклонів відрізках колії.
7.19. Місця переходу та переїзду через внутрішньозаводські автомобільні та залізничні шляхи повинні бути позначені спеціальними покажчиками, оснащені необхідною огорожею і попереджувальними знаками відповідно до чинного законодавства.
7.20. Переїзди і переходи в місцях перехрещення залізничних колій повинні охоронятись або бути обладнані сигналізацією для забезпечення безпеки руху.
7.21. Територію підприємства треба утримувати в чистоті. У місцях виконання робіт, руху працівників та транспорту треба систематично прибирати сміття та відходи виробництва. У зимовий період ці місця треба очищувати від снігу та притрушувати піском, а в літній сухий період — зрошувати водою.