8.3.10. Перевірку стану вогнезахисної обробки треба проводити не рідше одного разу на рік.
8.3.11. Забороняється використовувати горища для зберігання вторинної сировини, а також влаштовувати по затяжкам крокв помісти і складувати на них будь-які матеріали.
8.3.12. Вікна горищ повинні бути засклені і закриті, а двері горищ повинні утримуватися у закритому стані.
8.3.13. В заготівельних складах вторинної сировини висотою більше 10 м повинно передбачатися не менше двох входів на горище з крайніх сходових кліток будівлі по вогнестійких сходах з площадками перед входом на горище.
8.3.14. Слухові вікна для освітлення та провітрювання горищ, а також для виходу на покрівлю повинні передбачатися у кожній частині горища, відокремленою протипожежною стіною і мати розміри стулок не менше 0,6х0,8 м.
8.3.15. В заготівельних складах вторинної сировини перед дверними отворами треба залишати проходи на рівні ширини дверей.
8.3.16. При складуванні вторинної сировини необхідно додержуватися правил спільного збереження сировини з урахуванням ознак однорідності загорання.
8.3.17. При безстелажному зберіганні вторинної сировини кіпи необхідно укладати в штабелі. Ширина проходів між стелажами повинна бути не менше 1 м, а відстань між стінами та штабелями - не менше 0,8 м. Якщо склад вторинної сировини понад 10 м завширшки, посередині нього повинен влаштовуватися поздовжній прохід 2 м завширшки. Ширина проходів між штабелями має бути не менше 1 м. Ширина проходів та місце штабельного зберігання мають бути позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно.
8.3.18. Забороняється зберігати сировину і тару на рампі складу або приймального пункта.
8.3.19. Не дозволяється прибирати приміщення з використанням бензину, гасу та інших горючих матеріалів.
8.3.20. Курити в заготівельних складах і приймальних пунктах вторинної сировини забороняється. Курити дозволяється тільки в спеціально відведених місцях, забезпечених засобами пожежогасіння і показчиками по ГОСТ 12.4. 026-76.
8.3.21. Зовнішні пожежні драбини, а також загородження безпеки на дахах будівель повинні утримуватися у справному стані.
8.3.22. Евакуація людей з приміщень при пожежі повинна проводитися у відповідності з вимогами СНиП 2.01.02-85*.
8.3.23. Число евакуаційних виходів з будівель повинно бути не менше двох, за винятком випадків, визначених СНиП 2.01.02-85* частина 2.
8.3.24. Евакуаційні виходи повинні розміщуватися розосереджено. Мінімальна відстань L між найбільш віддаленими один від другого евакуаційними виходами з приміщень потрібно визначати по формулі: L > 1,5 V П, де П - периметр приміщення.
8.3.25. Ширину евакуаційного виходу (дверей) потрібно розраховувати у залежності від загальної кількості людей, що евакуюються через цей вихід і кількості людей на 1 м ширини виходу (дверей), згідно з СНиП 2.09.02-85.
8.3.26. Ширина шляхів евакуації у просвіті повинна бути не менше 1 м, дверей - не менше 0, 8 м.
8.3.27. Висота проходу на шляхах евакуації повинна бути не менше 2 м, висота дверей у просвіті на шляхах евакуації повинна бути не менше 2 м.
8.3.28. Зовнішні евакуаційні двері будівель не повинні мати замків, що не можуть відкриватися з середини внутрішніх приміщень без ключа.
8.3.29. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися у напрямку виходу з будівель (приміщень). На шляхах евакуації не повинно бути розсувних або підйомних дверей, а також обертових дверей і турникетів.
8.3.30. Шляхи евакуації не допускається захаращувати тарою, обладнанням, інвентарем та ін.
8. 3.31. З приміщення площею до 300 м2, розташованого в цокольному поверсі допускається влаштування одного виходу, якщо кількість людей, що постійно знаходяться у ньому не перевищує 5 осіб.
8.3.32. Другим виходом у цокольному приміщенні, при кількості працюючих не більше 15 чоловік, допускається використовувати люки з вертикальними сходами, а також вікна розмірами не менше 0,75х1,5 м за умови улаштування спеціальних пристосувань, які полегшують вихід через вікна.
8.3.33. Приміщення заготівельних складів і приймальних пунктів вторинної сировини треба обладнувати пожежною сигналізацією згідно з СНиП 2.04.09-84.
8.3.34. Кількість автоматичних пожежних оповіщувачів визначається необхі-дністю виявлення загорань по всій контрольованій площі приміщення (зон).
8.3.35. Максимальна відстань між дублюючими димовими або тепловими пожежними оповіщувачами повинна бути рівною половині нормативної, визначеної у нижче приведених таблицях 8.1 і 8.2, якщо установка пожежної сигналізації призначена для сповіщання про пожежу.
8.3.36. Димові і теплові пожежні оповіщувачі необхідно установлювати, як правило, на стелі. При неможливості установки оповіщувачів на стелі допускається установка їх на стінах, балках, колонах. Допускається також підвішування оповіщувачів на тросах під покриттями будівель зі світловими, аераційними, зенiтними ліхтарями, при цьому оповіщувачі необхідно розміщувати на відстані не більше 300 мм від стелі, включаючи габарити оповіщувача.
8.3.37. Димові та теплові оповіщувачі треба влаштовувати у кожному відсіку стелі, обмеженому будівельними конструкціями (балками, прогонами, ребрами плит та ін.), що виступають від стелі на 0,4 м і більше.
8.3.38. Автоматичні пожежні оповіщувачі необхідно застосовувати відповідно до вимог технічних умов, стандартів і паспортів, з врахуванням умов середовища контрольованих приміщень.
8.3.39. Кількість автоматичних пожежних оповіщувачів, що включаються в один шлейф пожежної сигналізації, визначається технічною характеристикою станції пожежної сигналізації. У одному приміщенні треба влаштовувати не менше двох автоматичних пожежних оповіщувачів.
8.3.40. Площа, яка контролюється одним димовим пожежним оповіщувачем, а також максимальна відстань між оповіщувачами та оповіщувачем і стіною повинні відповідати даним таблиці 8.1, але не перевищувати величин, зазначених у технічних умовах і паспортах на оповіщувачі.
Таблиця 8.1
Нормативні показники установки димових оповіщувачів
| Висота установки | Площа, яка контролюється одним | Максимальна відстань, м | |
| оповіщувача, м | димовим оповіщувачем, м2 | між оповіщувачами | від оповіщувача до стіни |
| До 3,5 | до 85 | 9,0 | 4,5 |
| більше 3,5 до 6,0 | до 70 | 8,5 | 4,0 |
| більше 6,0 до 10,0 | до 65 | 8,0 | 4,0 |
| більше 10,0 до 12 | до 55 | 7,5 | 3,5 |
У приміщеннях шириною 3 м відстань між оповіщувачами можна збільшити до 15 метрів.
8..3.41. Площа, яка контролюється одним тепловим пожежним оповіщувачем, а також максимальна відстань між оповіщувачами та оповіщувачем і стіною, визначається по таблиці 8.2, але не повинна перевищувати величин, зазначених у технічних умовах і паспортах на оповіщувачі.
8..3.42. Температура спрацювання максимальних і максимально диференцьованих оповіщувачів повинна бути не менше ніж на 20оС вище максимально допустимої температури у приміщеннях.
Таблиця 8.2
Нормативні показники установки теплових оповіщувачів
| Висота установки оповіщувача, м | Площа, яка контролюється одним димовим | Максимальна відстань, м | |
| оповіщувачем, м2 | між опові-щувачами | від оповіщувача до стіни | |
| До 3,5 | до 25 | 5,0 | 2,5 |
| більше 3,5 до 6,0 | до 20 | 4,5 | 2,0 |
| більше 6,0 до 9,0 | до 15 | 4,0 | 2,0 |
8.3.43. Приміщення, де зберігається перо і пух необхідно обладнувати:
установками автоматичної пожежної сигналізації;
посиленими (подвоєними) первинними засобами пожежогасіння;
освітлювальними приладами в закритому виконанні.
8.3.44. На вхідних дверях приміщення, де зберігається перо і пух необхідно вказати категорію В, згідно ОНТП 24-86 та клас зони.
8.4. Вимоги пожежної безпеки до електрообладнання
8.4.1. Електричні мережі та електрообладнання, що використовується на під-приємствах вторинної сировини повинні відповідати вимогам Правилам безпечної експлуатації електроустановок споживачів.
8.4.2. На кожному підприємстві наказом керівника призначається відповідальний за стан експлуатації електрообладнання, який зобов`язаний:
забезпечувати організацію своєчасного проведення профілактичних оглядів і планово-попереджувальних ремонтів обладнання;
своєчасно усувати порушення, що можуть привести до пожеж та займань;
8.4.3. Все електрообладнання підлягає заземленню.
8.4.4. З`єднувати, відгалуджувати та окінцьовувати жили проводів і кабелів необхідно затискачами або за допомогою опресування, зварювання чи паяння.
8.4.5. При експлуатації електроустановок забороняється:
влаштовувати та експлуатувати тимчасові електромережі, обладнувати повіт-ряні лінії електропередач над горючими покрівлями, навісами, тарою та іншими матеріалами, що можуть загорітися;
використовувати кабелі і проводи з пошкодженою ізоляцією;
зав`язувати або скручувати електропроводи, а також відтягувати проводи і світильники;
користуватися побутовими електронагрівальними приладами і встановлювати для цього штепсельні розетки;
заклеювати ділянки електропроводки папером;
складувати горючу вторинну сировину (ганчір`я, макулатуру, пух, пір`я) впритул до приладів і труб опалення, на відстані ближче 1 м від електрообладнання;
застосовувати для електричного захисту некалібровані запобіжники;
встановлювати прожектори зовнішнього освітлення на дахах заготівельних складів.
8.4.6. Світильники в приміщеннях повинні мати захисні пристрої (решітки, сітки, негорючі розсіювачи, спеціальні патрони), що виключають можливість випадання ламп або їх осколків при руйнуванні.
8.4.7. Після закінчення роботи всі електроустановки повинні бути відключені.
8.4.8. При виявленні запаху гуми або при горінні ізоляції електропроводів треба негайно відключити електропостачання і викликати пожежну охорону.
8.4.9. Електропроводку, що загорілася необхідно гасити сухим піском або вуглекислотним вогнегасником.
8.4.10. Забороняється експлуатувати транспортні засоби з двигунами внутрішнього згорання, що не обладнані іскрогасниками.
8.5. Вимоги до протипожежного водопостачання
8.5.1. Всі підприємства вторинної сировини повинні мати внутрішнє і зовнішнє протипожежне водопостачання, яке забезпечує необхідні за нормами витрати і напір води.
8.5.2. Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях, переважно біля входів на висоті 1,35 м над підлогою і розміщувати в шафах, що мають отвори для провітрювання, пристрої для їх опломбування і напис “ПК”.
8.5.3. Пожежний кран повинен бути забезпечений пожежним рукавом одного з ним діаметра, пожежним стволом і важелем для полегшення відкривання вентиля.
8.5.4. Пожежні рукава повинні бути сухими, ретельно згорнутими і з`єднаними з краном і стволом.
8.5.5. Пожежні крани повинні перевірятися з пуском води не рідше одного разу в шість місяців з реєструванням в спеціальному журналі.
8.5.6. Для забезпечення зовнішнього протипожежного водопостачання вся територія заготівельного підприємства вторинної сировини повинна обладнуватися пожежними гідрантами.
8.5.7. Пожежні гідранти повинні бути справними, мати під`їзди з твердим покриттям, розміщуватися таким чином, щоб забезпечувалося зручне набирання води пожежними машинами.
8.5.8. Біля пожежних гідрантів повинні бути встановлені показчики з літерним індексом “ПГ”, цифровими значеннями відстані в метрах від показчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева).
8.5.9. Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути пофарбовані в червоний колір, очищені від бруду, льоду і снігу, а стояки звільнені від води.
8.5.10. В разі відсутності централізованого зовнішнього або внутрішнього водопроводу необхідно використовувати розміщені в радіусі до 200 м природні водосховища (ріки, озера, ставки, тощо).
8.5.11. Пожежні штучні водосховища треба виконувати із залізобетону, кам`яної або цегельної кладки по типовим проектам.
8.5.12. Під`їзні шляхи до відкритих вододжерел для пожежних автомобілів повинні бути з твердим покриттям.
8.5.13. Природні і штучні водосховища необхідно утримувати у справному стані:
не допускати засмічення води;
слідкувати за збереженням водозабірних пристроїв і наявністю у водоймах на-
лежної кількості води;
встановлювати взимку утеплені ополонки розміром не менше 0,6 х 0,6 м для запобігання замерзання води.
8.5.14. Біля місць розташування водойм повинні бути встановлені показчики з літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількість пожежних машин, які можуть одночасно розміщуватися на майданчику біля водойми.
8.5.15. Забороняється використовувати для побутових та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння.
8.6. Вимоги пожежної безпеки до опалювальних і вентиляційних систем
8.6.1. Перед початком опалювального сезону котельні, які забезпечують заготівельні підприємства вторинної сировини теплом і гарячою водою, повинні бути відремонтовані і підготовлені до роботи.
8.6.2. Паливо повинне зберігатися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках.
8.6.3. В приміщеннях котелень допускається встановлювати витратні баки закритого типу для рідкого палива:
у вбудованих котельнях - об`ємом не більше 1 м3(для мазуту);
в окремо розташованих котельнях - об`ємом не більше 5 м3(для мазуту) або 1 м3(для легкого нафтового палива).
8.6.4. Біля кожної форсунки котельної або теплогенеруючої установки, яка працює на рідкому паливі, повинен бути встановлений піддон з піском, а на паливопроводі - не менше двох вентилів (по одному біля топки та біля резервуару з паливом).
8.6.5. В приміщеннях котелень забороняється:
залишати без догляду працюючі котли і нагрівачі;
експлуатувати установки в разі підтікання рідкого палива або витікання гасу із системи паливоподачі;
розпалювати установки без їх попередньої продувки;
працювати при зіпсованих або відключених приладах контролю і регулювання,
а також за їх відсутності;
сушити одяг, взуття та ін. на котлах та паропроводах;
користуватися витратними баками, які не мають пристроїв для відведення палива в аварійний резервуар.
8.6.6. Вентиляційні камери, фільтри, повітроводи повинні регулярно очищатися від горючого пилу.
8.6.7. Витяжні повітроводи, по яких транспортуються горючі речовини (пил, волокна) повинні мати пристрої для очищення.
8.6.8. Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:
відключати або знімати вогнезатримні пристрої;
випалювати накопичені в повітроводах і зонтах горючі речовини;
закривати витяжні канали, отвори і решітки;
складувати впритул (на відстані менше 0,5 м) до повітроводів і устаткування
горючі матеріали.
8.7. Вимоги до утримання первинних засобів пожежогасіння та засобів зв`язку.
8.7.1. Всі заготівельні підприємства вторинної сировини повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежними інструментами (гачками, ломами, сокирами тощо).
8.7.2. Норми оснащення підприємств засобами пожежогасіння приведені в додатку 10.
8.7.3. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння на підприємстві повинні установлюватися спеціальні пожежні щити, на яких проставляється порядковий номер і номер телефону пожежної охорони.
8.7.4. Пожежні щити повинні забезпечувати захист вогнегасників від попадання прямих сонячних променів, захист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за призначенням, зручність та оперативність зняття закріплених на щиті комлектуючих виробів.
8.7.5. Немеханізований пожежний ручний інструмент підлягає періодичному обслуговуванню: очищенню від пилу, бруду та слідів корозії, відновленню пофарбування, випрямленню ломів та суцільнометалевих гаків, відновленню потрібних кутів загострення інструмента.
8.7.6. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинне здійснюватися у відповідності з технічними паспортами заводів - виготівників.
8.7.7. Вогнегасники, допущені в експлуатацію, повинні мати: облікові номери, пломби на пристроях ручного пуску, маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування.
8.7.8. Зарядження і перезарядження вогнегасників усіх типів повинно виконуватися відповідно до інструкції з експлуатації.
8.7.9. Використані вогнегасники, а також вогнегасники з зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження і перевірку.
8.7.10. Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалювальних приміщеннях і не призначених для експлуатації при мінусових температурах, необхідно знімати на холодний період.
8.7.11. Заготівельні підприємства вторинної сировини повинні бути забезпечені засобами зв`язку (телефонами, радіозв`язком, оповіщувачами) для використання їх, в разі необхідності, при пожежі.
9. ОБОВ`ЯЗКИ, ПРАВА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ
9.1. За безпечність конструкції, правильність вибору матеріалу, якість виготовлення, монтажу, виконання проектів, робіт по будівництву, реконструкції і технічному переоснащенню підприємств, в необхідних випадках по ремонту і технічному діагностуванню відповідає підприємство, установа, організація (незалежно від форм власності та відомчої належності), що виконує відповідні роботи.
9.2. Відповідальність за створення належних умов і безпечність праці з додержанням вимог цих Правил при експлуатації заготівельних підприємств вторинної сировини покладається на власника підприємства.
9.3. Керівник підприємства згідно з Законом “Про охорону праці” ст. 23 зобов`язаний створити службу охорони праці, яка повинна функціювати у відповідності з Типовим положенням про службу охорони праці та службу пожежної безпеки (СПБ) згідно з Типовим положенням про службу пожежної безпеки.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цих служб наказом керівника можуть покладатися за сумісництвом на осіб, які мають відповідну підготовку. У разі, якщо заготівельні склади і приймальні пункти розміщені в заготівельно-виробничому комплексі споживчого товариства (спілки), то система управління охороною праці в т.ч. і служби охорони праці та пожежної безпеки, повинна бути створена для цього підприємства в цілому.
9.4. Керівник підприємства та інші посадові особи, що визначені наказом як відповідальні за охорону праці на заготівельному підприємстві несуть персональну відповідальність за виконання вимог цих Правил в межах покладених на них завдань та функціональних обов`язків згідно з чинним законодавством. Відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію і обслуговування об`єктів підвищеної небезпеки покладається на посадових осіб згідно з п. 3.7. цих Правил.
9.5. Керівник підприємства для забезпечення безпечності праці на підприємстві зобов`язан:
створити у робочому структурному підрозділі на робочому місці належні умови праці у відповідності з вимогами цих Правил і чинних нормативних актів, а також забезпечити реалізацію прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці і пожежну безпеку;
організувати функціонування системи управління охороною праці, визначення обов`язків, прав та відповідальності структурних підрозділів, служб і посадових осіб за виконання покладених функцій з охорони праці, контролю за станом безпеки і умов праці, пожежної безпеки;
організовувати проведення лабораторних досліджень умов праці і атестації робочих місць на відповідність цим Правилим і чинним нормативним актам з охорони праці;
розробляти і затверджувати відповіні положення, інструкції, інші нормативні акти з охорони праці, що діють у межах підприємства;
установити правила безпечного виконання робіт і поведінки працівників на підприємстві, кожному робочому місці;
забезпечувати організацію інструктажу, навчання і перевірку знань працівників з питань охорони праці;
здійснювати контроль виконання вимог безпеки до технологічного обладнання, машин, механізмів з обов`язковим технічним діагностуванням засобів виробництва, які характеризуються підвищеною небезпекою (вантажопідіймальні крани, котли, посудини, що працюють під тиском) і відслужили нормативний строк;
здійснювати контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншим засобами виробництва, використанням засобів колективного і індивідуального захисту, виконанням робіт у відповідності з вимогами по охороні праці;
забезпечувати організацію і проведення медичних оглядів певних категорій працівників;
вживати погоджені з органами державного нагляду заходи, що забезпечують безпечність працівників у разі відсутності в нормативних актах з охорони праці вимог, які необхідно виконувати для забезпечення нешкідливих і безпечних умов праці на окремих роботах.
9.6. Вгідно з законом “Про охорону праці” керівник підприємства зобов`язан забезпечити мінімальні державні гарантії і права працівників на охорону праці, зокрема:
при укладанні трудового договору працівник має бути проінформований керівником (власником) під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки впливу на здоров`я та про його права на пільги і компенсацію за роботу в таких умовам відповідно до законодавства і колективного договору;
працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища; за період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток;