Мал. 27. Приблизні схеми заземлення металевих деталей
гнучких вентиляційних труб:
а – типа М (прогумованих);
б – типа ТВ (прогумованих с металевою спіраллю);
в – типа К (капронових)
6.4. Для заземлювання паралельних, тих, що перетинаються, або зближених повітропроводів допускається використання загальних заземлювачів і загальних магістральних проводів. Якщо на відстані не більшій як 10 мм від повітропроводу розташовані металеві конструкції, то вони мають бути приєднані до заземлення повітропроводу.
6.5. Опір заземлюючого кола, призначеного тільки для захисту від статичної електрики, повинен бути не більшим як 100 Ом.
7. Огляд та вимірювання опору захисних заземлень
7.1.На початку кожної зміни обслуговуючий персонал повинен проводити зовнішній огляд усіх заземлюючих пристроїв. При цьому перевіряються суцільність заземлюючого кола і провідників, стан контактів і т.п. Електроустановку дозволяється включати тільки після перевірки справності її заземлюючого пристрою. Після кожного, навіть дрібного, ремонту електроустаткування необхідно перевірити справність його заземлення.
Мал. 28. Приклад розташування вимірювальних
електродів у разі контролю опору заземлення:
а – у разі розташування електродів по один бік від заземленого об’екта;
б – по різні боки;
1 – заземлений об’ект; 2 – рами місцевого заземлення; 3 – вимірювальний прилад;
4 – потенційний зонд; 5 – струмовий електрод
7.2. Не рідше одного разу на 3 міс. повинен проводитися зовнішній огляд усієї заземлюючої мережі шахти. Одночасно з цим необхідно виміряти загальний опір заземлюючої мережі у кожного заземлювача.
Результати оглядів та вимірів повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.
7.3. Під час огляду заземлення слід звернути увагу на безперервність заземлюючого кола та стан контактів. У разі послаблення та окислення контактів необхідно зачистити та перевірити всі контактні поверхні, підтягнути болтові з'єднання і перевірити механічну міцність контакту.
Механічна міцність контактів повинна перевірятися і перед вимірюванням опору заземлення.
7.4. Не менше одного разу на 6 місяців головні заземлювачі, що розташовані у зумпфі й водозбірнику, повинні підлягати оглядові та ремонту.
7.5. Для вимірювання опору заземлюючої мережі необхідно встановити два допоміжних заземлювачі на відстані не меншій як 15 м від заземлювача, що перевіряється. Відстань між допоміжними заземлювачами повинна бути також не меншою як 15 м.
Як допоміжні заземлювачі повинні застосовуватися сталеві (бажано луджені) стрижні із загостреними кінцями, що забиваються у вологий ґрунт на глибину до 0,8 м, або рами металокріплення, розташовані на зазначеній відстані (мал. 28).
7.6. Опір заземлення допускається вимірювати приладами М 416/1, М 1103 та іншими відповідно до заводських інструкцій при виконанні вимог пунктів 5.10.1–5.10.8 Правил безпеки.
7.7. В тому разі, коли один місцевий заземлювач установлений на групу машин або апаратів, необхідно виміряти опір заземлення окремо кожного апарата, не від'єднуючи його від місцевого заземлювача. Для цього провідник від приладу повинен приєднуватися до заземлювача, при цьому буде вимірян загальний опір заземлення. Потім провідник від приладу необхідно приєднувати до заземлюючого затискача кожного апарата. У разі розходження результатів вимірювань необхідно ще раз перевірити надійність приєднання заземлюючих провідників.
В Книзі реєстрації стану електроустаткування й заземлення допускається робити один запис, незалежно від кількості одиниць електроустаткування, яке приєднується до одного заземлювача.